10 prepress-рекомендацій, які кардинально змінять ваш підхід до дизайну

Привіт, мене звати Андріана, я графічна дизайнерка в компанії TechMagic. Працюю у дизайні та поліграфії майже сім років. За цей час готувала до друку багатосторінкові видання та поліграфію різного типу як для українських друкарень, так і європейських.

Під час своєї роботи я часто стикалась з питаннями на кшталт: «А чому колір не такий яскравий, як на моніторі?», «Чому фото таке розмите?», «А можна зробити ілюстрацію растровим вектором?» тощо. Щоб якомога більше людей могли уникнути таких питань чи непорозумінь з друкарнею, описала ключові аспекти підготовки макета для друку та вимоги, які варто враховувати на кожному етапі роботи з дизайном. Ця інформація буде корисною не тільки дизайнерам, а й будь-кому, хто має потребу підготувати макет до друку. А також тим, хто є посередником між друкарнею та дизайнером.

Кожна друкарня має своє обладнання й матеріали та відповідно них формує свої вимоги до друку. Вони є унікальними та можуть відрізнятися залежно від формату машини, типу друку, продукції чи інших чинників.

Програмне забезпечення повинно містити весь функціонал, що дозволить правильно підготувати макет до друку та перевірити його перед відправленням в друкарню. Саме тому Figma, Canva чи інші програми, які призначені для електронних (цифрових) макетів не підходять для розробки дизайну, який потім друкуватиметься. Вони просто не вміщують потрібних інструментів та функцій для професійної роботи. Як-от колірну систему CMYK, можливість роботи з профілями та зміну колірного профілю зображення чи перевірка його роздільної здатності.

Для роботи з векторною графікою варто використовувати Adobe Illustrator чи CorelDraw (дехто вважає його застрілим), які дозволяють підібрати потрібні параметри, правильну колірну систему, зберегти у потрібному форматі файл без втрати якості чи певної інформації з вашого макета. Хоча для мене CorelDraw є чудовим інструментом для підготовки макета до друку та запуску його на друк безпосередньо на обладнання, оскільки інші програми не вміщують можливості налаштування плотера, розкладки макета на лист чи інших потрібних параметрів (хоча Illustrator уже її також вміщує, але ще не на тому рівні, що Corel).

Для роботи з растровою графікою чудово підійде Photoshop, а для багатосторінкових видань — InDesign, який має можливості сформувати бібліотеки кольорів, шрифтів, створити стилі та швидко їх застосовувати до потрібного елемента. А також дозволяє створити профайл для автоматичної перевірки макету на відповідність вимогам друку.

Формати файлів є важливими для друку, адже йому передує процес підготовки макета не тільки дизайнером, а й репрографом або оператором цифрової друкарні, щоб розмістити макет правильно на листі для подальшої порізки та фальцювання. Для того, щоб була можливість це зробити, потрібні файли у форматі, які розуміє ПЗ друкарської машини.

До них відносять: PDF, TIFF, Ai/EPS, CDR.

Але в жодному разі не JPEG, PNG, BMP, HEIC. Вони або мають певний відсоток компресії, що зменшує якість зображення, або не мають можливості для подальшої роботи з кольором чи іншими важливими для друку параметрами.

Стандартно припуски під обріз складають 2 мм, та іноді друкарні дають свої вимоги щодо цього. Їх важливо дотримуватися, оскільки при обрізуванні готового виробу різальна машина має похибку у декілька міліметрів (через вібрацію, яка виникає під час руху валів та циліндрів друкарського обладнання, яку потрібно компенсувати). Відповідно важлива інформація, яка була розміщена надто близько до краю, може буде обрізана.

Також важливу інформацію варто розміщувати не ближче ніж на 5 мм від після обрізного формату продукції. Це забезпечить естетичність виробу. Якщо йдеться про макет розміру більшого за А4, я зазвичай збільшую поля до 1 см та більше, щоб максимально себе убезпечити та зберегти естетичність пропорцій полів. Це правило не стосується елементів, які розміщуються «на виліт».

Колір — це найбільша проблема друку: залежно від матеріалу, фарби, способу перегляду колір може змінюватися. Колірне охоплення колірних систем різне, через що під час конвертації виникають невідповідності. Ця проблема розв’язується математично, але ідеального рішення поки що так і не винайшли. Ми використовуємо колірну модель CMYK, оскільки друк відбувається у чотири фарби за принципом змішування напівпрозорих фарб (щось схоже на те, як художник змішує акварельні півпрозорі фарби). RGB — це колірна система, яка використовується для електронного перегляду макета та являє собою потік світла. Фарба та світло — це різні речі: явище та матеріал, що мають різні фізичні властивості. Фарба не може бути такою яскравою та насиченою, як потік світла (хіба що це додаткова, спеціально змішана фарба палітри Pantone). Саме тому виникають розбіжності при друці, а макет на моніторі виглядає яскравіше, ніж на папері.

Ми не використовуємо інших колірних систем та не вбудовуємо профілі. Оскільки кожен з них має свої алгоритми обчислення кольору, що відрізняються та можуть призвести до зміни відтінку кольору. Наприклад, шкіра може мати зеленуватий відтінок, а наш красивий зелений стати трохи синюватим. Друкарня має свої профілі, налаштовані під потрібні параметри. Ви можете працювати з ними або зі стандартними FOGRA, іноді US SWOP чи ISO. Головне — не вбудовувати профіль у файл для друкарні. Щоб переглянути у Photoshop, який профіль підʼєднаний до зображення та замінити його, натисніть Edit/Convert to Profile.

Також варто памʼятати про максимальну колірність, яка не може складати 100% кожної фарби колірної моделі CMYK — це призведе до розмокання матеріалу та відмарювання фарби. Щоб запобігти цьому варто памʼятати про приблизне обмеження 260% (тобто С=10%, М=20%, Y=30%, K=100% — приклад правильного співвідношення, в той час як С=100%, M=100%, Y=100%, K=100% — не є коректно). Щодо мінімальної колірності — зазвичай вона дорівнює 10% — це той відсоток фарби, який буде видно при нанесенні. Менший відсоток фарби може сприйматися як білий лист без жодного відтінку.

Роздільна здатність. Експериментально було доведено, що на відстані витягнутої руки людина не помічає растрових крапок у кількості 300 dots per 1 inch. Отже, для друку було обрано оптимальною саме цю роздільну здатність.

При збільшенні відстані перегляду (наприклад, при широкоформатному друці бордів чи великих плакатів, обидві сторони яких більші ніж 1 м) роздільна здатність може бути зменшена. Мала (дрібна) поліграфія (візитка, меню, брошура) — 300 dpi, а банери та інша зовнішня велика реклама можуть бути 150 dpi та навіть 72 dpi.

Ефекти, прозорості, градієнти можуть по-різному відтворювались у різних програмах та їх версіях, враховуючи зміни, внесені при кодуванні програми.

А значить, ефекти, прозорості та градієнти можуть відтворюватись не коректно, зникати та з’являтися у найнесподіваніших місцях, розбиватися на смуги чи квадрати, що буде помітно при друці.

Щоб уникнути проблем з відтворенням подібних ефектів, їх варто раструвати або вбудовувати. Та за можливості краще уникати їх частого використання.

Але в жодному разі не раструйте текст, якщо хочете зберегти його читабельність.

Шрифти обов’язково потрібно перетворювати у криві (Сmd/Ctrl+Shift+O), інакше вони будуть нечитабельними та втратять своє накреслення. Як я уже згадувала раніше, репрограф чи друкар також працює з вашим файлом, щоб правильно його підготувати. Якщо шрифти не будуть переведені у криві, а у цієї людини немає встановленого цього шрифта — він не зможе з ним працювати, оскільки на друці весь цей текст теж не відобразиться. Якщо ж друкар сам установить шрифт є ймовірність, що буде завантажена інша версія, де тіло літери буде видовженим чи навпаки розширеним і це також буде помітно при друці. Щоб запобігти непорозумінням завжди перетворюйте у текст у криві.

Окрім того outline навколо графічних елементів також варто перетворювати у криві, оскільки при відкриванні макета можливе неправильне масштабування ширини цього абрису (навіть якщо Ви закріпили пропорційне його масштабування).

Великий масив тексту не може бути меншим розміром ніж 5 pt, адже тоді він може не відтворюватися друкарською машиною через велике розтискування фарби. Відповідно буде не читабельним, бо відтвориться просто плямою. Доволі часто на упаковках зі складом продукту ледве можемо розібрати, що ж там написано, правда? То нумо берегти свій зір. Те саме стосується тонких ліній.

Залежно від способу друку, друкарня має вимоги до мінімально відтворюваної товщини ліній. Варто уточнити додатково у друкарні, та зазвичай це значення становить 0,1-0,2 мм.

Також варто згадати й те, що чорний текст на білому фоні обов’язково повинен бути представленим 100% чорним у колірній системі CMYK: (С-0, M-0, Y-0, K-100%).

Оверпринти та трепінги. Іноді щоб виключити проблеми з відтворенням дрібного тексту використовують Overprint=Multiply або трепінг, щоб не було видно білого фону паперу. Друкарні часто просять не додавати їх та роблять це самостійно, щоб уникнути численних правок.

Оверпринт завжди варто додавати для чорного тексту на якомусь кольоровому фоні. Оскільки друк відбувається у чотири фарби й кожна з них наноситься почергово, можлива похибка при перенесенні з друкарського циліндра на папір. Машини для друку є габаритними та мають вібрацію, що спричиняє цю похибку. Додати оверпринт в Illustrator чи InDesign можна через вкладку Attributes (вона додається як на заливку, так і на обведення). У Photoshop цій функції є рівнозначним накладання кольорів — Multiply.

Так само додають трепінги для елементів різних яскравих кольорів, щоб не було видно білих, синіх чи інших ореолів навколо літер тексту, що ускладнило б читання. Трепінг — обведення навколо верхнього елемента (товщина обведення — 0,05-0,1 мм зазвичай, але також варто уточнити значення похибки машини у друкарні), що дорівнює кольору змішування верхнього та нижнього обʼєкта (наприклад: синій та жовтий кольори = зелений контур).

Важливо те, що ніколи не можна додавати оверпринт на білі елементи, адже тоді вони не відтворюються на друці.

Важливо позначати постпроцеси у робочих файлах, оскільки машини, що їх виконують, також повинні мати команди відповідно вашого макета. Плотер обовʼязково повинен розуміти, по якому контуру вирізати елемент, лакувальна машина — на якій ділянці наносити лак, де має бути бігування, а де повинен висікатися елемент у випадку формування розкрою для упаковки.

Такі вимоги у друкарнях також прописують. Зазвичай це позначення обʼєкта, який лакується контрастним кольором. Та винесення цього кольору у New Swatches чи одним із пантонів, перенесення цього обʼєкта на окремий шар та підписання цього шару назвою процесу, що йому відповідає. Аналогічно з контуром порізки, бігуванням, висіканням чи іншими процесами.

Підсумуємо

Пам’ятайте про важливість правильної підготовки до друку. Зберігайте усі елементи у форматах, зрозумілих друкарні, використовуйте відповідні колірні системи та завжди слідкуйте за деталями, які можуть вплинути на якість друку. Комунікація з друкарнею — важливий етап друку, від якого залежить якість готового продукту. Тож правильно позначайте всі постпроцеси, враховуйте їх можливості та обмеження.

Коротка пам’ятка технічних вимог до макетів:

1. Програми для роботи: Adobe Illustrator, Adobe Photoshop, Adobe InDesign, CorelDraw.
2. Формати файлів. PDF, TIFF, Ai/EPS, CDR.
3. Розмір макета з урахуванням припусків по 2 мм, або інші погоджені з друкарнею; елементи не ближче 5 мм до краю (можна більше, не менше).
4. Колірна система CMYK (без вбудованих профілів), за погодження з друкарнею додаткові фарби (палітри Pantone). Максимальна колірність — total ink (найчастіше — 260%), мінімальна колірність (найчастіше 20%).
5. Роздільна здатність — 300 dpi для дрібної поліграфії, та 150-72 dpi для широкоформатного друку.
6. Макет повинен бути без ефектів, прозоростей, альфаканалів, заблокованих елементів, шари зведені.
7. Тексти і абриси повинні бути переведені у криві.
8. Великий масив чорного тексту — 100% K.
9. Оверпринти та трепінги правильно застосовані (якщо не працювали раніше з ними або не впевнені чи зможете правильно додати — краще цього не робіть).
10. Правильне позначення та розбиття постпроцесів на шари.

Сподіваюся, ця стаття допоможе вашим проєктам завжди виглядати на вищому рівні. Зберігайте вимоги для ідеальної підготовки макета та діліться своїми питаннями, які виникали під час підготовки до друку.