Чому більшість крутих професіоналів нічого не пише?

А я знаю. За останній місяць майже на кожній своїй консультації, від мідлів до С-левела я питав — «А чого ти не транслюєш свої знання»?

Відповідь була майже одна і та сама, кожен раз.

«Так це всі знають, чого про це писати...»

Омайгадабл!

Скажу вам так — дуже часто ваші знання є унікальними, бо транслюють ваш досвід. Вам нема сенсу писати про хард-скіли — бо дійсно, цієї інфи вже багато.

Проте як тільки ви берете базові знання, переплітаєте їх зі своїм досвідом, у вас виходить офігенний коктейль емоцій, користі і реалістичності.

І з чувака який «Я вам щас розкажу як треба робити пріорітизацію» ви перетворюєтеся у «Дивіться як я роблю пріорітизацію і що з цього виходить».

Інша тема, еге ж?

Тож якщо ви давно хотіли писати щось — це ваш знак.

🤩 Почніть з простого — подумайте про всі ваші сильні сторони, а потім згадайте як і коли ви їх проявляли — і так аж до конкретних ситуацій і кейсів.
🤩 Далі складіть список цих ситуацій і кейсів, напишіть його. Щоб обовʼязково був перед очима.
🤩 А потім раз на декілька днів беріть один, який вам в цей момент подобається найбільше — і розкажіть про це історію.

Свою.

↘ З помилками.
↘ З факапами.
↘ З тим що запамʼятали.
↘ З перемогами.

Бо ви в першу чергу людина, яка має ДОСВІД!

От його і транслюйте.

п.с. фреймворки і хардскіли теж добре, просто не думайте що весь ваш контент має будуватися виключно навколо них.

👍ПодобаєтьсяСподобалось10
До обраногоВ обраному0
LinkedIn

Найкращі коментарі пропустити

По-перше, вміти робити і вміти вчити чи писати — це різні скіли. Я знаю особисто дуже сильних профі, які не вміють розповідати — з них треба буквально витягувати, як саме вони це зробили. і для того, щоб зрозуміти те, що ти від них отримав, треба мати скіли та досвід не набагато гірше ніж у них. Тож...

По-друге, якщо людина профі в чомусь, то скоріше за все в неї є трохи перфекціонізму — і писати якусь фігню просто не хочеться, а робити якісний матеріал — це робота. Бо треба написати, перевірити... На це треба час та ресурси. Які не завжди є.

По-третє, особистий бренд більше потрібен новачкам, коли окрім цього бренду про людину нічого не відомо. В той час як разом з досвідом людина, зазвичай, отримає і купу соціальних контактів. Яких, якщо вона не змінює напрямок діяльності або місце проживання аж настільки, що рве ці зв’язки — достатньо для кар’єри або працевлаштування. Тобто я не кажу, що він не потрібен взагалі, але співвідношення, скажемо так, бурсту від зусиль по створенню якісного матеріалу та результату від цього — не на користь його створення... Насправді, є два шляхи прорекламувати себе — створити матеріал, або зробити комусь проект. І те і інше допоможе кар’єрі, але за проект ви ще й гроші отримаєте ;)

А якщо казати про навчання інших — то в українських реаліях це означає зменшення доходу разів в 5-10 при збільшенні навантаження разів в 2-3. Такий вибір можна робити виключно з великого внутрішнього запиту, який не має жодного відношення до кар’єри, грошей і особистого майбутнього, вибачте... ;(

Тому, якщо хочете, щоб профессіонали щось писали — заохочуйте їх матеріально. Тут працює те саме, як з проектами — хочете, щоб над проектом працював профі — почніть з гідної оплати. А не з гасел про велике майбутнье проекту, велику честь працювати на суспільство, свій бренд і таке інше.

Такі справи...

Для того, щоб писати цікаве, треба щось цікаве знати.

Бачу декілька причини чому люди не пишуть статті.
1. Немає часу. Треба витратити багато часу щоб написати дійсно цікаву авторську статтю — навести приклади, результати своїх досліджень. Плюс треба вміти це вміло подати. Так — щоб людям було дійсно цікаво то читати. (Для цього треба попередньо навчатись).
2. Не можна ділитись інформацією через NDA. А писати щось «схоже» займає багато часу.
3. Майже немає зворотнього звʼязку. Один з мотиваторів для написання статті — це отримати цікавий конструктивний зворотній звʼязок, подискутувати, прийти до якихось нових ідей. З того, що я бачив — коментарів дуже мало. Тобто зворотнього звʼязку майже нема. А що, так коментарі в стилі «тю, так це ж очевидно» чи подібні їм.
4. Для персонального бренду краще підходять канали в Телеграм, персональні блоги, реддіт, відео на ютубі. Там ви будуєте саме «свою» аудиторію, якій цікаві саме ви. Та у якої є очікування від Вас. Я, наприклад, не можу пригадати жодної людини, статті якої я б приходив читати саме на DOU.
5. Технічні статті майже завжди губляться на фоні «гарячих тем». Як не сири, так релокація. Як не релокація, так чергові «зміни в податковій системі». Саме для таких статей люди насамперед йдуть сюди. Це не погано. Це — факт.
6. Немає інших мотиваторів — наприклад грошових. Так, в такому випадку модерація може бути жорсткішою, але є хоча б мотивація отримати гроші за витрачений час.

Загалом. DOU — класне місце айтівців щоб обговорити важливі соціальні питання та проблеми. Або — порадіти за досягнення інших (з якогось інтервʼю).

Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Надіюсь що ЄС прийме закон який заборонить створювати безкоштовний контент. Зразу все сміття зникне.

Краще заборонити забороняти...

Так, безглузда непрацююча хрінь. Більше бюрократії, ніж користі.

За гроші можна писати, а просто так.....нууу, це для мене дивно. Уваги хіба що не вистачає

Ще, скажімо так, за гроші, але не зараз, а потім. Я знаю більше однієї людини яка писала-писала і дописалася до роботи у MS та личок на кшталт MVP.

Paul Graham пише:

I’m usually reluctant to make predictions about technology, but I feel fairly confident about this one: in a couple decades there won’t be many people who can write.

paulgraham.com/writes.html

«А чого ти не транслюєш свої знання»?

А яка у цьому необхідність? Покривати дефіцит уваги?

Я не те щоб прям дуже «крутий» але перша стаття залетіла на 11000 переглядів на медіумі навіть без умовного «showoff Saturday» на реддіті, бо алгоритм медіума почав її просувати.

Але профіту з того — ніфіга... написав ще одну маленьку і на тому все поки що.

А потім раз на декілька днів беріть один, який вам в цей момент подобається найбільше — і розкажіть про це історію.

Розказував багато разів. У відповідь було — фігня якась. ;) Аудиторія мусить мати запит на те, про що ти будеш писати. Інакше це просто змарнований час.

Топік стартер явно просвітленний коуч типа тих які про вихід із зони комфорту.

Про те, що писати книгу / навчати інших — це окрема робота, він якось не подумав.

Корисніші були би переклади гідних статей з Medium, TDS та інших блогерський платформ.

Якщо хтось хоче пiдтримати скромнi починання :) www.youtube.com/@DeepPlanning

Не страшно, якщо стаття набере 2-5 переглядів. Страшніше, якщо десяток статей наберуть по 200-500, максимум пару тис переглядів, це покаже автору, що він посередній оповідач. А відчувати себе посередністю наврядчи хто захоче.

А відчувати себе посередністю наврядчи хто захоче.

це все комплекси пострадянського простору. Абсолютна більшість людей — посередності. Але в Україні чомусь це вважається зазорним і всі пижаться зробити вигляд що вони не такі. Навіть самі посередні ФОПи-айтішники із аутсорса, яких наймають тільки тому що вони набагато дешевше обходяться ніж аналогічні кандидати на місцевому ринку.

Що ж ти такий душно-токсичний?😂

Вибач, що травмував тебе. Досі боїшся собі зізнатися що ти посередність?

Навіщо ти постійно намагаєшься комусь щось довести? Думаєш це робить тебе особливим?

Навіщо ти постійно займаєшся персональними нападками? Думаєш, це робить тебе особливим?

Ти як завжди проектуєш на інших особисті мотивації. І так вже було зрозуміло що комплексуєш через свою посередність, але не всі такі самі.

Бігати за кимось в інтернеті і жовчно коментувати всі чи більшість його дописів — ознаки психологічних проблем. Сходи до психіатра, моя тобі порада, нетакусько.

може вже хтось писав.. ще кілька причин:
— про тему вже багато писали, то навіщо повторюватися..
— тема настільки вузька, що крім тебе в Україні про це знають ще 3.5 людини..
— логічно ж, зараз треба писати про актуальне: аварійне забезпечення, зв"язок без доступного Інтернету, дрони.. або те що цікаве массам. Приватна колекція старих компів зараз нікого не цікавить..

В моєму оточенні люди пишуть і виступають публічно тоді, коли тема в них настільки горить, кортить і резонує, що вони не можуть мовчати. Жодної іншої дієвої мотивації не бачу.

Це загалом письменницька мотивація, наскільки я знаю.

«письменницький зуд» — така мотивація тільки у графоманів, письменник-професіонал працює за гроші, це вся його мотивація

Я так не думаю. Як-то кажуть, не всі графомани бездарні, не всі неграфомани талановиті.

майже усі шедеври літератури живопису та музики написано задля отримання грошової винагороди, почитайте історію мистецтв

Спочатку Ремарк пропонував видати роман найавторитетнішому видавцю Веймарської республіки Самюелю Фішеру. Він підтвердив високий літературний рівень твору, але публікувати відмовився, вважаючи, що ніхто б не захотів читати книгу про Першу світову війну в той час
(ц)
перше, що спало на думку. Чомусь мені здається, що багато що зі спадку «шедеврів» буде написано від душі, а не за гроші.

Ремарка чесно не читав, не моє, а зараз і зовсім не можу «про війну» ні читати ні дивитись...

звісно виключення є, але більшість з шедеврів, про яки я читав, зроблені заради банального заробітка, а не бажання «залишити слід у історії мистецтв»

Це ви на речі як IT-ремісник дивитеся. Я не думаю, що коли Мікеланджело розписував Сикстинську капеллу, його мотивував мішок бабла від Папи. Гроші для таких людей це гідна оплата за творчу самореалізацію.

Чому одразу ремісник, я багато чого «для душі» писав та розробляв, але не вважаю то «шедеврами» :)

Шо кого надихає — то справа особиста, але свою роботу майже усі роблять «за гроші», а не з естетичних міркувань.

Я десь читав що профессіоналізм це «отримання очікуваного результату», тобто навряд чи замовник, за свої гроші, хтів отримати від митця — ділетантську мазню чи графоманський «висер».

гроші, престиж і неможливість відмовитися від подібного замовлення (і з погляду престижу, і подальшого життя, і амбіцій — его Мікеланджело було чималеньке %))

саме так, переважна більшість була роботами добре натренованих геніїв в умовах протекторату еліт (щоб вартісна людина мала потік замовлень і не витрачала час на конкуренцію яка була чимала, і взагалі пошук контрактів; приклад — в гільдії малюючих у Венеції пореганих людей було 240 чи щось таке, більшість жила з продажу намальованого і тільки зірки нульової величини як Тіціан працювали під замовлення — тобто дефакто промвиробництво з сегментом екстракласу)

те саме і зі скульптурою, будуванням і розмальовуванням-оформленням інфраструктури ритуального життя і тд
причому всі ці артисти були власне інженерами, вони були в топ10 населення тих часів за інвестованим часом (в скіли і теорію)

взагалі майже будь-яка творча діяльність людини це інжинірінг, як якийсь лектор десь на курсері формулював — інжинірінг це створення артифактів які до нього не існували
і це значить — не можливо цим займатись добре, не віддаючи справі достатьно часу і творчої енергії (імхо, убогість деякого сучасного мистецтва є похідною від бажання лінивих і молодих «пропетляти» — вони ще не «інженери від арту», не пройшли роки вдосконалення своєї теорбази і практичних навичок, тому максимум на що спроможні то досить сумні «перформанси» та «інсталляції»)

Платіть за перегляди, тоді і будуть писати.

Так, але тоді тут буде засилля провокативних холіварних питань про усе на світі, замість технічних статей.

Повністю з вами погоджуюсь. Платити за перегляди дорівнює вбити сайт. Достатньо погортати історію публікацій на DOU, і стане зрозуміло, що згенерувати перегляди значно простіше, ніж написати хорошу статтю.

Уявімо «статтю», наповнену потоком свідомості, яка матиме заголовок, повний слів-тригерів:

«Як Зеленський опанував фронт-енд і бек-енд на PHP, підписав гіг-контракт з Дія Сіті, але не втік до США за H1B. Скільки Junior QA-інженерів шукали баги в його коді? І чому його скоротив індійський менеджмент?»

Спочатку декілька таких публікацій зберуть перегляди. Потім сайт перетвориться на смітник, тому що в гонитві за накруткою переглядів всі будуть змагатися в кричущості заголовків і текстів. А потім аудиторія просто покине сайт, тому що на ньому не буде нічого реально корисного.

Я думаю, що спеціалістам скоріше має сенс будувати репутацію компетентних професіоналів, як це робить, наприклад, Ярослав Характерник. Він публікує вузькопрофільні статті з Go, і я впевнений, що це має фінансовий результат у вигляді сум в оферах від працедавців, які читають його статті і бачать його компетенції.

Якщо стаття набрала 500 переглядів, уявіть собі, яка це насправді велика аудиторія. Ніхто ніколи не розчаровується, що зробив доповідь на конференції перед аудиторією в 500 людей. Навряд чи виступ вузького спеціаліста буде виглядати як концерт «Океану Ельзи». Як конференції, так і хороші статті мають потужну монетизацію, але вона досягається не за рахунок «оплати переглядів», а за рахунок побудови професійної репутації у маленькому ком’юніті конкретної технології.

Єдине, що можу тут доповнити.

Я поки не бачив прямої кореляції між «пишеш статті чи ведеш канал => отримуєш цікаві офери та круті проєкти». Те саме із виступами на конференціях, подкастами і тд) Але я роблю то, тому що мені подобається ділиться знаннями.

Те, що у статті 500 переглядів, не означає, що усі 500 прочитали статтю. Не означає, що усі зрозуміли статтю, не означає, що усі подивились — хто ж автор статті. Тим паче — не означає, що вони запамʼятали щось про вас. Це просто чергова «стаття на DOU».

Бачу декілька причини чому люди не пишуть статті.
1. Немає часу. Треба витратити багато часу щоб написати дійсно цікаву авторську статтю — навести приклади, результати своїх досліджень. Плюс треба вміти це вміло подати. Так — щоб людям було дійсно цікаво то читати. (Для цього треба попередньо навчатись).
2. Не можна ділитись інформацією через NDA. А писати щось «схоже» займає багато часу.
3. Майже немає зворотнього звʼязку. Один з мотиваторів для написання статті — це отримати цікавий конструктивний зворотній звʼязок, подискутувати, прийти до якихось нових ідей. З того, що я бачив — коментарів дуже мало. Тобто зворотнього звʼязку майже нема. А що, так коментарі в стилі «тю, так це ж очевидно» чи подібні їм.
4. Для персонального бренду краще підходять канали в Телеграм, персональні блоги, реддіт, відео на ютубі. Там ви будуєте саме «свою» аудиторію, якій цікаві саме ви. Та у якої є очікування від Вас. Я, наприклад, не можу пригадати жодної людини, статті якої я б приходив читати саме на DOU.
5. Технічні статті майже завжди губляться на фоні «гарячих тем». Як не сири, так релокація. Як не релокація, так чергові «зміни в податковій системі». Саме для таких статей люди насамперед йдуть сюди. Це не погано. Це — факт.
6. Немає інших мотиваторів — наприклад грошових. Так, в такому випадку модерація може бути жорсткішою, але є хоча б мотивація отримати гроші за витрачений час.

Загалом. DOU — класне місце айтівців щоб обговорити важливі соціальні питання та проблеми. Або — порадіти за досягнення інших (з якогось інтервʼю).

Браво! важко ще щось додати до вищенаписаного..

А хто тоді пише?
Раніше був такий вид розваги як написання статей про технології. Потім продуктові компанії нарешті почали в документацію, і особливо великого імпакту від статей окремої людини вже не було.
Тут ще є помилкова, на мій погляд, думка про сенс професіоналізму як такого. У наших теренах, він прямо пропорційний наближенню фронтального розрізу дупи до кола діаметром завбільшки за метр. Іншими словами більшість професіоналів у нас це дуже терпеливі й наполегливі мавпи, які можуть просидити в своєму фреймоці більше пресловутих десяти тисяч годин. Сенс того що вони роблять вхоплюють дуже не багато з них, хоча здогадатися про це не просто бо балакають про все дуже впевнено.
Ну і головне — написати щось це капець як важко. А потім це прочитають ті три чувака з якими ти і так це обговорював на останньому тімбілдінгу за пивом.
Також, зараз ну дуже багато курсів про все. На диво, серед них, якщо пошукати, бувають доволі не погані. Автори тих курсів зазвичай ведуть блогі. Вони цим заробляють.
І не треба забувати про ChatGPT.
Висновок — поляна повністю витоптана і зайнята.

Є таке явище, як відсутність унікальної технічної експертизи. На мою думку, одним з показників експертності програміста є його профіль на StackOverflow. Якщо він порожній, виникає багато запитань до досвіду. Невже людина ніколи не була першою у вирішенні певної проблеми, щоб поставити нове запитання або дати відповідь, поділившись зі спільнотою знаннями?

Класно, коли люди діляться досвідом, пишуть технічні статті, і всупереч міфам щодо «сайту про сири» на DOU зараз діє 8 спільнот, де постійно ідуть публікації від професіоналів. Насправді багато хто пише. У той же час, на мою думку, чимало фахівців знаходяться в процесі здобуття досвіду, їм потрібно вирости і рано чи пізно вони таки виростуть і опублікують дуже цікаві статті.

Не думаю, що потрібно транслювати будь-який досвід. Я би скоріше радив замислитись, з якими темами людина може вийти на StackOverflow і почати отримувати там позитивний фідбек. А вже потім навколо цих тем можна будувати контент-план. І не обов’язково з цим поспішати. Найкращі публікації, як і хороше вино, мають бути витриманими.

Складне питання.

Якщо відкинути очевидне про брак часу і відсутність необхідної мотивації через перманентний депресивний стан, то для мене головна причина це відсутність якихось дійсно унікальних навичок чи дійсно унікального досвіду, який би міг зацікавити хоча б тисячу читачів.

Так, в мене чимало досвіду, чимало як факапів так і досягнень, але в той же час, буквально будь-що з того, що я можу написати вже написано кимось іншим.

Переписувати главу «кабанчика» ( www.amazon.com/...​aintainable/dp/1449373321 ) під соусом своєї ситуації, ну хз, нічого нового не напишу.
Розповідати, що студентам треба вчити «базу» і намагатися вчитися самостійно вирішувати проблеми — хтось цього не знав?
Написати якусь дику історію про те, як чувак забухав / задепресував / просто забив на роботу і тобі довелося тягти проект самостійно, а тобі ще й підвищення не дали після цього — твої проблеми, не дуже цікаво, розбирайся сам.

Коротше, складно.

P.S. Сподіваюсь, наступного року таки народжу статтю про AI/ML/CV на Edge Devices, має бути цікаво, корисно і може навіть з науковою новизною.

Написати якусь дику історію про те, як чувак забухав / задепресував / просто забив на роботу і тобі довелося тягти проект самостійно, а тобі ще й підвищення не дали після цього — твої проблеми, не дуже цікаво, розбирайся сам.

Мені було б цікаво, теж витягнув проект на який з початку забили, а потім виявилося що він дуже важливий, теж не отримав підвищення зарплатні, хоча і обіцяли. Не дуже розумію чи одразу звільнятися чи просто забити і працювати 9 — 5 не зважаючи на дедлайни, чи пушити підвищення зарплатні.

Якби ти читав совєцьку класику то знав би що треба гроші брати наперед.
Ніколи не слухайте що вам піднімуть зп якщо ви щось зробите: спочатку піднімають зп і лише тоді починаєте робити. Якщо піднімуть зп значить це дійсно важливе, це найкращий індикатор.

Офіціантам даєш чайові ще до того як тебе обслужили?

Дикі історії поро роботу на цьому сайті мають зайти аж бігом, специфіка сайту.

Дещо з того соромно писати на загал, не хочу сваритися з безпосередніми героями тих історій.

Хоча, скоріше за все, як дозрію, почну публікувати їх під псевдонімами.

Так є ж класика — Макар, Єпіфан, Нікодим, Варфаломей, Варвара, Антонія і т.п.. Нікого так не звуть, крім кого в монашество постригли.

Варвару і Антонію викресліть. Добавте їм"я Пріська та Одарка

Якщо ми говоримо про українських професіоналів, то відповідь однозначно «пишуть». Просто ви не там шукаєте.

До початку війни в 2014 на хабрі було дуже багато статей від українців. Як технічних, так і різних DIY і «я піарюсь». Також дуже багато веде власні блоги, пише не медіумі, або віщає в ютубі/телеграмі. Є люди які пишуть про генетичні дослідження, про жосткий девопс, про іт бізнес і запуски саасів, про дизайн і тд. Це все є.

Просто так сталося, що доу не зміг заробити собі авторитету нормального ресурсу для іт професіоналів так і залишившись шарашкиною конторою з нульових для обговорення сирів, квадратного бетону, а тепер ще і повісток з бронюваннями.

доу не зміг заробити собі авторитету

кожному своє.

місце для обговорення актуальних проблем отраслі як на мене більш цінно, ніж писати переклад російською туторіала по hello world. а професіоналам мені здається більш корисно інтегруватися в світову спільноту — HN, Reddit, Youtube і тд, а не будувати «суверенний інтернет» зі своїми «професіоналами».

але якщо є «ДОУ для сирів» це не значить, що не може існувати професійна альтернатива. спробуйте, успішні проєкти це найкраща критика.

«актуальних проблем отраслі»
ахахах
отраслєвиків хіба що, не галузі.
хоча останнім часом кількість «something під час війни. обсудимо?» помітно зменшилася і технічних статей побільшало (дякую авторам), але все ж обговорення вартості дитячих ясель в штутгарті часом займає всю колонку останніх коментарів.

Це тест Роршаха. Кожен бачить своє

Тут повністю Макса підтримую, доу це для поговорити про роботу, а не шукати рішення технічних проблем.

Ну, так я написав те ж саме. Є українські професіонали, котрі ведуть свої персональні блоги, знімають влоги, пишуть на медіумі чи ще щось. Просто доу не їх цільова платформа, бо доу — це, скоріше, офісна курілка.

Времена, когда программирование было стилем жизни, а его апологеты гиками, общающимися с себе подобными, давно прошли. Теперь статьи пишут (ведут блоги, снимают видосы) преимущественно начинающие, для рекламы себя, любимого.
Предлагаете транслировать опыт в никуда — а зачем? Тратить свое время, чтобы плодить конкуренцию на рынке труда?

Чим глибший профі — тим менша аудиторія. Бо писатиме складне і специфічне.
З особистого досвіду — це не має сенсу. Ну, тільки як вже сказали — створюєш собі, або команді, компанії бренд.
Ну і звісно — може просто подобається писати, виступати з доповідями, є хист до викладання.

А як ні першого, ні другого — то краще зануритися у якусь проблему більш глибоко, ніж є час на роботі. Або щось нове помацати, просто для фану.

Тому що це ще одна робота? Або хоббі. Не всім це цікаво і не всі бачать в цьому сенс. Також я думаю, що корінь цього явища може бути той самий, що описаний в тому анекдоті про токаря і повію «А вокруг станки, станки»

Тема «Як мотивувати авторів створювати більше якісних статей на DOU»: 300+ переглядів

Тема «Чому більшість крутих професіоналів нічого не пише?»: 3000+ переглядів

Відповідь в статистиці

Вкладати в себе, вивчати щось нове, друга робота й так далі — значно вигідніше, ніж писати статті.

Чи варто технічному фахівцю писати статті? Так, якщо знає, навіщо це робить. Наприклад, щоб самому краще розібратися в технології або ж для популяризації власного комерційного проєкту.

імхо, здебільшого пояснення таке

людина, яка дійсно глибокий профі, вже не має часу і творчої енергії на додатковий і затратний процес написання якісних текстів
плюс сучасні можливості масових комунікацій перетворюють цей процес в або постійні додаткові інвестиції часу в пошук балансу модерування і всього повязаного з цим разом з відчуттям «метання бісеру» в багатьох випадках, іншими словами — сильна демотивація як другий фактор
(деякі люди вибирають формат книжки, але це теж інвестиція часу мало кому доступна)

про силу впевненості в своїй правоті, необхідну для подолання спротиву аудиторії, до якох намагаєшся щось (концентроване знання на підставі досвіду і досліджень) донести можна наприклад прочитати в описі боротьби Нютона за свої оптичні справи (та воно в багатьох було не краще), наприклад тут Spectrum: How the Science of Color Made Us Modern by Adam Rogers або десь в більш популярних текстах про «останнього з магів»

Чому ж не пишуть? Один Кузьмін (dou.ua/...​ers/mihail-kuzmin/topics) чого вартий!

А я вот призадумался. Хоть он и пишет трешатину, но это же в разы полезнее чем все то что написал java евангелист за все время.

Деякі твори більше пасують до літературних журналів, де публікуються оповідання в жанрі наукової фантастики. На Доу мені особисто хочеться бачити технічні статті.

Ну Кузьмін все ж щось навколотехнічне писав. Всяко більше там технічного, ніж у статтях like «Що таке HTML...» чи «Стаття про DIV»

Чому більшість крутих професіоналів нічого не пише?

Робочі проекти обмазані NDA, з пет-проектами в дусі «як поміряти 1 нВ постійного струму не за всі гроші світу» немає сенсу вибиратися за межі 2-3 тематичних спільнот на планеті.
Ну і згадане нижче «я знаю, що нічого не знаю». У 2022-2023 багато морочився з різними штуками для енергозабезпечення житла, а правильніше і дешевше було б відразу Дністер переплити, по той бік ті знання тонкощів інверторів і хімій акумуляторів все одно не знадобляться.

До війни час від часу писав на хабрі. Там іноді набиралось досить багато переглядів, коментів, і воно мотивувало писати. Приємно коли тобі джун каже «о, я недавно розбирався в %tech_name% по твоїй статті з хабру!»

З початком війни зніс звідти все на*уй, і спробував medium... Боже, яка ж це шляпа 🤦‍♂️

По-перше там нема обговорень, навіть у постів на десятки тисяч переглядів є лише комменти типу «nice article, thank you». Хз чому так, видно специфіка платформи

По-друге я не настільки fluent англійською, і думаю мої пости виглядають кострубато (хоча я і полірував їх через grammarly + chat gpt). Але то таке, була б аудиторія — можна писати

Але по-третє — ніхто той медіум походу не читає! Я зібрав 1к підписників, написав пост, і його прочитали ±60 разів. Тобто навіть підписники (!) не читають те що ти пишеш. Проставляєш всі теги, але поки десь на реддіті не поспамиш — то в тебе буде 1-2 перегляди. Поспамиш десь — о, набігла тисяча-дві, тобто людям воно цікаво, просто медіум, походу, десь його ховає.

Ну а доу.. Ну, тут технічна стаття може набрати десяток коментів та 500 переглядів. А обговорення змін в податках — тисячі. І питається, нашо я буду тужитися, щоб три з половиною анонімуса то прочитали. З таким же успіхом я можу це своєму коту пересказати, або кактусу

Та й таке 😒

Нащо мені плодити конкурентів для себе?

Это не имеет смысла, постигай мир сам, это делает жизнь интересной. Нет почти ничего, чего бы не было описано, вопрос лишь выбора источников. Качество изложения отредактированного будет выше, чем статья на подобных этому ресурсу.
Для меня ценность dou только в публикуемой зарплатной вилке, форуме и комментах «за жизнь».

Та ХЗ — вот я сделал С++ pull XML parser. Кроме меня его просто не кому описать. Надо взяться, но пока набросал беклог на дальнейший функционал, потому ккк там уже інфраструктура типа Folly растет. И потому документация «не наразі».
Но да — мотивація хромает, не смотоя на то что либу даже клонируют и использует какая-то компания в Дании, им той что есть документации и примеров использования хватило.
Аналогично куча наработок по 3D в Java — надо браться делать, во временном промежутке некоторая аудитория у этого есть, в основном за границей (наши в основном «хотят по базару» т.е. анализирует рынок чтобы втиснуться туда где есть заработок), т.е. в перспективе можно и монетизировать так или иначе.
Но надо браться — а с мотивацией туговато. Раньше вот мотивировали «создай собственный бренд» но слова и дела не у всех людей сходятся, особенно когда дело заходит за деньги.

Звучит как что-то стоящее и интересное, но это техническая документация больше. Сам подход будет наверное обсуждать интересней на stack overflow либо reddit. У каждого инженера, мне кажется, есть что-то обсудить, только обсуждать это интересно с теми, кто сильно в теме, а не преподаванием заниматься.

Не знаю как у других, но у меня часто ощущение как у Сократа:

«Я знаю, что ничего не знаю».

Там вторая часть цытаты — «но другие и этого не знают» В чём и был смысл послания, в тысячелетия. Если я ничего не знаю — стремлюсь узнать. А если уверен в том что Земля плоская и стоит на черепахе и слонах, то главное — пожрать по спать и т.д. А кто мешать будет если сила есть — набить морду, если нету : обмануть, отравить и т.п.

Що такого унікального можна написати краще за код? Коментарі?)

В 2007 році потрапив я на продуктову розробку. Був у нас продукт — JxBrowser, він між іншим досі є, щоправда це вже зовсім інший продукт — та продажі ніколи не припинялись, продукт еволюціонував.
Так от на продукт забила навіть сама компанія, він лежав у якості прототипа і його віддали комсомольській команді, з ціллю потренувати роботи в команді як я зрозумію. Працював з ними Ігор, нажаль він вже помер від COVID. Він був великим FOSS авангелістом, до програмування засновував власний бізнес з типографської справи але захопився хакерством. От він розповідав послідовно як промоутити продукт — дивитись як роблять передові компанії. І в цілому був повністю вірний, коли ми зробили документацію та F.A.Q. — у JxBrowser активно почали йти продажі. Інші продукти так не продавались, щоправда з низки інших причин.
Код тих же Microsoft (хоча по їх Github колись давно бував) — буває не ідеальним, зате у Microsoft не буває поганої документації, помилки і т.п. звісно є але і т.д. Але не буде такого, що ви не знайдете інформації.
Те саме — NVidea, найдорожча компанія сучасності. Їх документацію можна брати за взірець, AMD — активно став наздоганяти, раніше вона в них була значно гірша і т.д. Також взяти : Amazon, Google — вичерпна документація
Ніколи не недоцінюйте документацію. Часто її наявність і відсутність — це різниця між продажем і відсутністю продажів.
FOSS — те саме у RedHat, Atlasian та Arch , доволі добре з документацією, а також із комьюніті (форуми і т.п.).

вийдіть з бронзового віку і забудьте про унікальність коду коли є AI, це вже в минулому. AI уже пише код на рівні мідла а в деяких моментах — і сіньйора. Унікальність — це що ви можете дати бізнесу з кодом, тобто продукт за який готові платити.

AI уже пише код на рівні мідла а в деяких моментах — і сіньйора

Особливо скрипти на шеллі потужно пише, можна замінити девопсів. /s

Все йде від простішого до складнішого. Півтора року тому написаний АІ фронтенд/бекенд код був примітивним. Зараз цей код в рази кращий, я сам користуюся та роблю невелику кастомізацію. Тому не здивуюся якщо протягом року/два буде платформа якась по автоматизації довопсу. Так що раджу не розслаблятися. А то можна прозівати як в один день овнер скаже соррі гайз мені вже не треба скільки девів/девопсів.

Я не про складність, а про відповідальність за код.
Автопілоти, наприклад, можуть виконувати весь цикл польоту, але м’ясних пілотів не замінили.

думаю якщо м’ясні пілоти взнають шо код до автопілота писав ШІ то вони у літак не полузуть

Та яка різниця хто писав. Головне, щоб цей код пройшов всі необхідні тести.

а ви їм розкажіть про ці тести, може нові матюки почуете :)

Цікаво писати це теж навик, який потребує навчання та зусиль . Оці ті богомерьзкі челенджи дописів ’сто днів сто постів’ або ниття або спам контент для свого ЧСВ

по перше а хто за це заплатить? по друге хто це буде читати? :)

Один дурень завдасть стільки питань що 100 мудреців дахом поїде

Шарити базові скіли і навчтати
Це по перше інші скіли
А по друге не факт що вони монетизуються

Можу написати статтю як остаточно не задовбатись і не поїхати кукухою.

Але я не впевнена що я експерт в цьому.

Так Кожаєв теж ніби не лауріат премії Торндайка. Але збирав десятки тисяч переглядів, прямо писав — що статті приносили гроші.

Десь тут було посилання на його ФБ, отже знайдіть і запитайте його особисто.

Напиши, будь ласка 🙏

Я працював над проєктами MS, Salesforce, Amazon і ще купи різних компаній: ІТ, медицина, фінанси, магазини.
Як казав класик "Всі щасливі сім’ї схожі одна на одну, кожна нещаслива сім’я нещаслива по-своєму«.©
Так само і з ентарпрайз — проєктами: нема сенсу розповідати як зробити правильний ІТ проєкт — про це вже написані книги і зняті відео.
Можна було б поділитися досвідом як превозмагали складності на кожному з легасі — ентерпрайзів. Іноді я навіть писав про це на ДОУ. Але це не несе практичної цінності: історія про безкінечний ремонт старого запора не дуже допоможе тому, хто чинить старий ЗИЛ чи трактор. І тим більше не цікава тим, хто ще не занурювався у ремонт старого корита.

І з чувака який «Я вам щас розкажу як треба робити пріорітизацію» ви перетворюєтеся у «Дивіться як я роблю пріорітизацію і що з цього виходить».

Якби не NDA я б залюбки знімав відоси типу «подивіться як у одній з топ світових компаній код написаний індусами через сраку». Але таке справді можна зробити тільки раз у житі — і потім забути про роботу в ІТ.

«подивіться як у одній з топ світових компаній код написаний індусами через сраку»

Яка новина, не може бути такого. Ще років з 15-16 тому, пореготали усі з фотографії .NET Compact Framework team де усі індуси та одни білий керівник. Станом на сьогодні — CEO Microsoft Сатья Наделла з Гайдарабад-у. Хоча Windows 11 — це чергова : Milienum, Vista, чи 8. А Windows 98, писали одні американці — вона вилітала з Blue Screen Of Doom, три рази на день. Перевстановлювати треба було раз на місяць, але чомусь те любили. Усім сподобався XP в якому вже приймали участь і розробники з Індії — підозрюю з великими командами тестувальників.
Власне не в національності справа, знаю купу індійців які начитались : Дядька Боба, Мартіна Фаулера пройшли купу тренінгів із софтскілів і т.д. і значно кращі за дуже багатьох наших, які понтогонять морду кирпидоном.

ви порінюете тепле з м’яким, 98 писали коли більшість індуських програмерів ще тітьку смоктало

ви порінюете тепле з м’яким, 98 писали коли більшість індуських програмерів ще тітьку смоктало

Поцікавтесь темою. Державна програма SEEPZ з вільною економічною зоною, урядом Індії створена в 1973 році. Перший IT хаб був створений в Мубаї, але найбільший виник в Бангалорі — бо це там і найбільше представників касти брахманів поряд з храмовими комплексами до яких відносяться : жриці, вчені, та відповідно інженери. Власне релігійними моментами багато чого теж регулюється як вже зазначалось, скажімо виключно горизонтальний ріст по карьєрі і т.д. (і тут ми з ними повністю однакові, у нас так само кастова система і так само не може бути розділення керівництва).
Тим не менше Індія дісталась дуже великих висот. 38% усього софту в світі виробляється в Бангалорі, це місто генерує більше прибутків з ІТ ніж Сан Франциско.
Розвиток ІТ, тільки хард на Тайвані теж результат державної програми, від 1987 року.
В цілому в Україні ІТ започатковано в 1948 році, Академією наук УРСР під керівництвом академіка Сергія Лебедєва створено перший в СРСР компьютер МЕСМ, як ввели в експлуатацію в 1950. Програмування в свою чергу започаткував латвієць, академік Мстистав Келдиш з МФТІ (так розробляли зокрема і тому що знали, що Манхетенский проект використовував ENIAC) . І тим не менше, станом на сьогодні — наші результати значно скромніші і за Індію і за Тайвань.

дякую хоч Кєлдиша не показали :)

А Windows 98, писали одні американці — вона вилітала з Blue Screen Of Doom, три рази на день.

То у вас якась неправильна Windows 98 була )

OSR2 / SE були досить стабільними, принаймні я не памʼятаю багато BSODʼів, хіба що запускати якісь стрьомні програми з-під DOS сесії, які не вміли нормально працювати з DPMI.

Ось від чого страждали всі версії Вінди до впровадження SXS, так це від несанкціонованої підміни системних DLL корявими інсталяторами. ІМХО дуже великий відсоток випадків, коли було необхідно перевстановлення, був саме від цього.

Да ну OSR-2 вилітала в Blue Doom аж на раз і міленіум теж. Особливо як ти студент який вивчає ассемблер :). Там фактично були архітектурні проблеми, пов’язані із зворотною сумісністю із DOS та можливостями тогочасного апаратного забезпечення. Можна було і порти напряму писати і повісити власне додаткове переривання скопійоване з прикладів до відносно прогресивної книжки для DOS якій було років з 4 і тим знести кришу ядру, за втручання в IRQ і т.д.
NT ядро, 2000-на та XP які по сьогодні база для 11-ї вінди, таких вад не мала і не має від природи. Щоправда вимоги до апаратного забезпечення набагато вищі (що вже не стало проблемою в різні нульові бо його стали виробляти в Тайвані і Китаї — тоді як до цього це були США та Японія) і відповідно зламалась частково зворотня сумісність із купою DOS софту, який використовував різні трюки типу статичного оверлею, програмування пристроїв типу таймера, або прямого доступу до відеопам’яті.

Особливо як ти студент який вивчає ассемблер :). Там фактично були архітектурні проблеми, пов’язані із зворотною сумісністю із DOS та можливостями тогочасного апаратного забезпечення. Можна було і порти напряму писати і повісити власне додаткове переривання скопійоване з прикладів до відносно прогресивної книжки для DOS якій було років з 4 і тим знести кришу ядру, за втручання в IRQ і т.д.

А-а, так з цього й треба було починати )) За таких вхідних, отримати BSOD дійсно було як два байти переслати. І це дійсно було повʼязано із зворотною сумісністю з DOS, чим «страждала» вся лінійка від 9х аж до міленіума.

Щоправда вимоги до апаратного забезпечення набагато вищі (що вже не стало проблемою в різні нульові бо його стали виробляти в Тайвані і Китаї — тоді як до цього це були США та Японія)

Тут трохи не погоджуся, бо «жовта збірка» IBM-cумісних клонів існувала ще на самому початку 90х. До того ж:

Windows NT 3.51 minimum hardware requirements were a i386 or i486 processor at 25MHz or better and 12MB of RAM for the workstation version.

що нібито не виглядає чимось фантастичним з точки зору саме «заліза» навіть для тих часів. Інша справа, що за відсутністю повної сумісності із DOS лінійка NT була досить «нишевою» аж допоки не підтягнувся софт в достатній кількості + навіть на WinNT 4.x не «завозили» нові версії DirectX, що було шоу-стопером не тільки для ігор, але й для мультімедійних програм.

386 процесор бо з них починаються справжні 32 біта та вменяємий захищений режим

про «топ компанію» — більшості фіолетово, а ось шо твориться у державних реєстрах ... :) але тоді не тільки про айті забути доведеться ...

«Кто умеет — делает. Кто не умеет — учит других. Кто не умеет и этого — учит учителей» ©.

Кто не умеет и этого — учит учителей

В оригинале — руководит :) Вообще говоря — довольно сложное мероприятие, требующее как личных качеств из разряда психологии так и внушительного набора профессиональных знаний. Взять например, советскую космическую программу — грамотных и талантливых инженеров в СССР было очень много авиа и ракетных КБ значительно больше одного. Однако запуск : искусственного спутника, зверей и человека в космос — непосредственно выполнил коллектив под руководством Сергея Королева. Кстати эти навыки он получил в Магаданском ГУЛАГе, когда был репрессирован.

“Those who can, do; those who can’t, teach.”

талантливых инженеров в СССР было очень много, настолько много что все достижения в СССР были благополучно украдены у капиталистов с их рыночной экономикой

Ну звісно. BTW Після того, як аналітичні відділки ЦРУ ще в часи Езенхауера видали, що саме так треба робити підрив системи мотивації — щоби вкласи в маси таку мисль пішло дуже багато зусиль. Якщо скажімо — в тебе шнати не кавбойські джинси, то і космічна ракета теж шлак. Тільки за цією самою логікою — ви теж недолюдина, яка настільки тупа, що навіть не розуміє що недолюдина. Бо так — сама ідея запозичина у німеціьких нацистів. З рештою цю программу остаточно продвинув Рональд Рейган. Зараз уся інформація є у відкритому доступі, за строком давності.
Разом із купою усього Рейган надавив на уряд Японії, коли японці по суті майже втопили американський авто-пром із «добровільним обмеженням експорту». Щоправда якпонці стали везти засмість корол — Лексуси і в американскьому автопромі вже стали перестановки в топ менеджменті, зокрема Лі Яккока очолив Крайслер. Як тас сталось що японці — обійшли США ? А система керування і мотивації. ЇЇ в Америці дуже активно стали вивчати.

«вся інформація є у відкритому доступі. щукайте. думайте своєю головою, вас обманюють, п’ять же впливає на чакри»

Спорное утверждение.
Как ни странно, но в хардкорные сталинские времена Советы совершенно честно лицензировали технологии и потом базируясь на них развивали свое.
А вот при вегетарианском Брежневе был взят курс на отказ от разработки оригинальных решений в пользу бездумного копипаста, что в принципе убило инженерную школу как таковую.

потом базируясь на них развивали свое.

ну тобто піздили чийсь рісьорч

То есть разница между лицензировать и спионерить недоступна пытливому программистскому уму?

залежить від ліцензії. Якщо ви ліцензували конкретну модель авто, а потім використали отримане для створення власних кадаврів — це все ще доброчесне використання ліцензії?

Опять когнитивный тупик между «моделью» и «технологией» :)
Но самое главное — изначальный пост был совсем не про это. Айтивци, такие айтивци...

це у совку ця різниця була незрозуміла

в послевоенные сталинские времена никто ничего не лицензировал, во первых было уйма вывезеных трофейных, во вторых никто не давал лицензий советам, приходилось пионерить по миру все что можно

не «приходилось» а така політика була — вкрасти все що можна

Трофеи — это не технологии.
А до войны давали. Вся советская индустриализация создана Штатами.

ну как же, фау-2 которые советы вывезли из рейха и которые королев скопировал

А до этого Королев строил домики из говна и палок?
Ребята из ГИРД копали ракетную тему с начала тридцатых.
А вобще мне понятна мотивация ИТ-гастарбайтеров обгадить людей, которые чего-то добились, хотя и не ели дорогих сыров.

і вопщє даже благодаря етому. гдє би бил корольов бєз своєй сломаной чєлюсті? а так вот — вєлікій гєній, копал ракєтную тєму.

хоча приклад фау 2 дійсно смішно прикладати до совєтів. бо америкоси взагалі самого фонбрауна вивезли, а не просто ракету.

До совєтів, власне, одна загальна претензія — «якщо ви такі умні, то чому такі бідні?» Якщо рєбята з гідр копали, то чого взлетіло у німців? якщо на базі куплених технологій успішно розвивали своє — то чого цього «своєго», блін, немає ніде? вірніше було воно лиш в армєйкі, і навіть там кондовість переважала.

і вопщє даже благодаря етому. гдє би бил корольов бєз своєй сломаной чєлюсті? а так вот — вєлікій гєній, копал ракєтную тєму.

А как связаны талант Королева и политический режим при котором он жил?
Кстати есть мнение, что на него стуканул кто-то из своих, из-за карьерных соображений.

До совєтів, власне, одна загальна претензія — «якщо ви такі умні, то чому такі бідні?»

Ответ простой — стремление к мировому господству. Все мозги, руки и деньги были направлены на постройку вундервафлей, еда и одежда планом не предполагались. Так что это не баг, а фича.

якщо на базі куплених технологій успішно розвивали своє — то чого цього «своєго», блін, немає ніде?

Авиамузеи в Киеве и Полтаве сейчас не в доступе, а вот в ракетную шахту в Побужском экскурсии водят. И она дает прекрасное представление и об уровне технической мысли, и о качестве исполнения, и о том, почему стояли километровые очереди за курами умершими своей смертью.

копали ракетную тему да не выкопали пока не получили немецкий фау. А до этого Королев строил модели планеров.Никто не пытается обгадить людей, которые чего-то добились, но и делать идола не стоит, на королева работал весь союз по сути в том чиле и разведка

Королев, первые ракеты запускал, когда фон Браун был еще студентом, матчасть надо знать.
А то, что его отправили на Колыму, а потом в шарашку конечно не могло не привести к потере темпа.
Кстати не Королевым единым, был еще Глушко, еще ряд талантливых инженеров и почти все они сидели, кого не расстреляли.
И вот тут мы возвращаемся к изначальному поинту — проиграв в скорости Западу, Совдеп взялся за бездумное копирование, чем дальше, тем хуже.

Стратегический бомбардировщик Ту-4, созданный тупым реверс инжинирингом американского В-29, по-твоему был создан по лицензии? Из этой статьи:

Ту-4, носивший в процессе разработки индекс Б-4, являлся точной копией B-29 — скопировали даже подстаканник в панели управления и пепельницу (хотя советским лётчикам запрещалось курить в полёте категорически). Доходило до того, что в качестве базовой единицы измерения при проектировании использовались дюймы, которые затем переводились в миллиметры. С этим, правда, была связана проблема, повлёкшая некоторое ухудшение лётных характеристик по сравнению с оригиналом: использовавшийся в B-29 дюралевый лист толщиной в 1/16 дюйма в СССР не производился, поэтому вместо него был использован чуть более толстый лист, что повлекло за собой несколько большую массу самолёта.
Стратегический бомбардировщик Ту-4, созданный тупым реверс инжинирингом американского В-29, по-твоему был создан по лицензии?

Известный факт, только чуть ли не единичный, поэтому он нем много говорят.
Но вот беда — Ту-4, как-то не заиграл и быстро был снят с производства, а реальной силой стал оригинальный Ту-95, будь он неладен.
А был еще такой самолет:
en.wikipedia.org/wiki/Lisunov_Li-2, который стал массовым, успешным и прородителем целой линейки винтовых Илов.

Да, тут ты целиком прав.

при совку крали все що могли, це основа срасії — «вкрасти та вбити»

взагалі відцучайся хамити сходу, дядя

Пишуть лише ті айтішники, які хочуть розвивати, розкручувати свій персональний бренд.
А у більшості стереотипне мислення — побудувати кар’єру цілком у ІТ. А якщо ви пишете книги чи технічні статті, це ніяк не підвищить ваших шансів на успішну кар’єру. Рекрутерам та менеджерам все це банально не цікаво, вони навіть вас слухати не будуть на цю тему.

Один раз за всю карьеру зіткнувся з вимогою від однієї компанії надати данні чи є досвід з публікаціями статей, виступами на конференціях і тд.

Тобто відбір кандидатів був жОский і просто мати високий технічний рівень було недостатньо.

Але так, це виключення яке підтверджує ваші слова, більшості HR до лампочки ваша діяльність по за основноим полем діяльності.

Ця вимога була до чи після технічного інтервʼю?

Персональний бренд == більше можливостей зловити оффер коли треба. Тому все правильно роблять хто пише. Краще на це час відвести з перспективою, ніж на галері якісь старатися ублажати овнера цієї галери овертаймом.

Є ще питання наприклад конфлікту інтересів, щодо авторських прав. Тобто видавати щось можна — та виключно через редакцію PR менеджменту, а як показує ситуація з Торвальдсом ,- вибір технології теж дуже часто питання політичне — а іноді і на рівні релігійних переконань.

Можна публікувати на сайті компанії або в блозі компанії на сторонніх ресурсах. Компанії й так витрачають гроші на копірайтерів, а тут сабджект меттер експерт писати буде.

Та можна і оду Хусейну писати. Тільки нафіг треба, безкоштовно звісно.
www.youtube.com/watch?v=ihOiMFBaVKo
Щоправда той ПЖ вже давно — саме п.ж. десь зник собі.

Скажу вам так — дуже часто ваші знання є унікальними, бо транслюють ваш досвід. Вам нема сенсу писати про хард-скіли — бо дійсно, цієї інфи вже багато.

Той факт, що знання унікальні, не робить їх корисними. Більше того часто термін «знання» не дуже відповідає, бо це просто мемуари, не більше.

потім раз на декілька днів беріть один, який вам в цей момент подобається найбільше — і розкажіть про це історію. Свою.

Розвинув хардскіли, та почалися офери.

По-перше, вміти робити і вміти вчити чи писати — це різні скіли. Я знаю особисто дуже сильних профі, які не вміють розповідати — з них треба буквально витягувати, як саме вони це зробили. і для того, щоб зрозуміти те, що ти від них отримав, треба мати скіли та досвід не набагато гірше ніж у них. Тож...

По-друге, якщо людина профі в чомусь, то скоріше за все в неї є трохи перфекціонізму — і писати якусь фігню просто не хочеться, а робити якісний матеріал — це робота. Бо треба написати, перевірити... На це треба час та ресурси. Які не завжди є.

По-третє, особистий бренд більше потрібен новачкам, коли окрім цього бренду про людину нічого не відомо. В той час як разом з досвідом людина, зазвичай, отримає і купу соціальних контактів. Яких, якщо вона не змінює напрямок діяльності або місце проживання аж настільки, що рве ці зв’язки — достатньо для кар’єри або працевлаштування. Тобто я не кажу, що він не потрібен взагалі, але співвідношення, скажемо так, бурсту від зусиль по створенню якісного матеріалу та результату від цього — не на користь його створення... Насправді, є два шляхи прорекламувати себе — створити матеріал, або зробити комусь проект. І те і інше допоможе кар’єрі, але за проект ви ще й гроші отримаєте ;)

А якщо казати про навчання інших — то в українських реаліях це означає зменшення доходу разів в 5-10 при збільшенні навантаження разів в 2-3. Такий вибір можна робити виключно з великого внутрішнього запиту, який не має жодного відношення до кар’єри, грошей і особистого майбутнього, вибачте... ;(

Тому, якщо хочете, щоб профессіонали щось писали — заохочуйте їх матеріально. Тут працює те саме, як з проектами — хочете, щоб над проектом працював профі — почніть з гідної оплати. А не з гасел про велике майбутнье проекту, велику честь працювати на суспільство, свій бренд і таке інше.

Такі справи...

У нас пишуть не стільки для трансляції власних знань, а щоб розвивати власний бренд. Не всім це цікаво.

До того ж якісно писати технічні статті не дорівнює бути гарним спеціалістом. У розвиток цієї навички також потрібно докладати багато зусиль.

Хто цікавий аудиторії ? По статистиці — Кожаєв, тобто статті по темі «карьєрні консультації». Це специфіка сайту. Хоча були дуже якісні матеріали
Наприклад,
dou.ua/...​ews/tesla-data-architect
dou.ua/...​kernighan-on-programming
Та щось цей тип контенту кудись пропав. Пішли в класичні холівари і т.п.

Щоб мати персональний бренд, який дає можливість швидше ловити оффери коли треба. Це працює. І не залежати від якоїсь галери і овнера галери, який у нього настрій і клієнти, чи не попруть тебе одного дня зранку, і тобі треба х місяців шукати нову роботу.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Що вас тут тримає, якщо на цьому сайті для вас цікава лише одна стаття за 10 років?

Для того, щоб писати цікаве, треба щось цікаве знати.

Цікава стаття чи ні — це вирішує читач особисто.

Велике американське вміння не в задоволенні потреб — воно в їх створені.

Щоб писати цікаве, треба писати цікаво. Навіть про нецікаві речі. Бо тоді вони стають цікавими.

Є ще інша сторона, яка зупиняє багатьох з тих, хто може написати й круто написати, а саме закинеш кудась статтю, а там зразу набігають «Achually...»

Так буває) Але з іншої сторони — часто люди, які залишають коментарі «Actually» ніколи нічого не пишуть самі) Тож це питання нашого сприйняття, чи важливо на ці коментарі, чи не дуже

Я це питав у психолога. Вона відповіла, що до тебе прийдуть твої слухачі, якім буде подобатись те, що ти розповідаєш.

Та я зрозумів, що мені не треба 10 000 будь яких слухачів. Мені треба 100, яким цікаво та подобається, як я розповідаю.

Це допомагає ігнорувати тих, хто набігає. :)

Ну так це правда.
У світі 8 мільярдів людей.
У жодного з них немає постійної точки зору про щось — під впливом різних факторів вона міняється.

Тож один день щось подобається — другий вже ні, і так далі.

І от і виходить що думати про тих кому щось не подобається насправді контр-продуктивно — бо хз що там буде за день, тиждень чи місяць)

Enjoy what you do, роби це в першу чергу для себе і тих хто це цінує)

А хейтери будуть завжди, навіть якщо ти безхатькам їжу роздаєш.

та мені то шо, я це вже переріс ) Це починаючим авторам варто взяти до уваги.

якого напрямку це книжка — більше про бізнес, чи більше психології?

Чесно кажучи, саме її ще не читав )))

Але з опису і відгуків, то про психологію

Дуже класно, коли є дискусія чи конструктивна критика статті. Такі коментарі розвиваються та поглиблюють (а може й навіть створюють знання).

Набагато гірше, коли коментарі просто «так не працює» чи «це ж було вже» чи «фу, навіть читато то не буду».

Але варто памʼятати, що ми не 1000 гривнєва купюра, щоб подобатись усім.

а. о. це ж ваші «шо таке хтмл» та «про дів» я використовую як негативний приклад. може й круто написаного, але «ніпрошо». Вот так вот.

Каааапєєєєєєц. Не буду більше писать.

тотоже. З іншого боку про статус коди було цікавіше. Тож краще пиши цікаво, а нецікаво — не пиши.
(офтоп, але я оце подумав, що названі мною статті особисто мені здалися літературним твором. Але не мали необхідних оцих рис — зав’язки, кульмінації, арки героя, антигероя ітд. Тому й не зачепили.)

Підтримую!

Див. мій вебінар про трансляцію власного досвіду, та чому це корисно для вас, вашої компанії та спільноти!

Підписатись на коментарі