Дослідження поширеності тривожних та панічних розладів серед ІТ-фахівців в Україні. Опитування

Колеги з IT сфери, мене звати Анастасія Ленчинська, я проводжу наукове дослідження для аналітики і розуміння поширеності тривожних та панічних розладів серед ІТ-фахівців в Україні та знайти шляхи підтримки.

Українські IT-фахівці зараз працюють в умовах підвищеного стресу, і це може залишати значний слід на їхньому житті та продуктивності.

Моя мета та наукова робота спрямована на дослідження того наскільки глибокими є ці проблеми та які кроки можна зробити для їх вирішення.

🤝 Якщо ви фахівець у галузі IT, прошу вас виділити кілька хвилин на заповнення анонімного опитування.

Це шанс поділитися своїм досвідом, а також отримати корисні результати дослідження — а для бажаючих безкоштовну консультацію як подяку за те, що ви прийняли участь.

🕰 Дедлайн збору даних — 15 листопада. Після завершення аналізу результатів я напишу статтю та поділюся висновками з вами.

Запрошую вас долучитися та поділитися своїм досвідом заповнивши форму опитування — ваша участь допоможе виявити важливі інсайти для нашої спільноти!

forms.gle/5nyXgAZrmeJ8HC7P8

Щиро дякую за участь в опитуванні!

👍ПодобаєтьсяСподобалось1
До обраногоВ обраному0
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Моя мета та наукова робота спрямована на дослідження того наскільки глибокими є ці проблеми та які кроки можна зробити для їх вирішення.
HR Lead, Psychotherapist

сорі то ви єйчар чи лікар? бо як ви не лікар то ви не можете цім займатися бо навіть гірше

... отже якщо раптом у вас (не у автора а у читачів) є якійсь будь які «помітні питання до психологічного стану» то вам неодмінно слід починати консультації саме з лікарем і шукати справжнього лікаря який дасть вам справжній рецепт що саме робити як то «зараз загалом норм але змінити оце і оце і почати щорічні чекапи»

... бо якщо ви такого не зробити а «помітні питання» справді є у т.ч. коли вони «не такі помітні зараз» то вже на 40 років ви 100% виходите на 1-ші стадії нервових та мозкових хвороб а може вже й на 2-гі стадії

але як навіть ні і це будуть лише 1-ші стадії але «не спостережені на протязі вже рокі» то 2-га стадія для вас уже лише питання часу 3-5 рокі а за наявності не визначених і не припинених факторів то вже за рік то ви вже 1 нога там і уникнути цього ви вже не зможете лише уже «компенсувати наслідки» у намаганні відсрочити вже не минуще

як то буквальне уже «або шах або ішак» або вас «дожене» або ви таки «встигнете» та помрете раніше ))

ні чого особистого чиста біологія медицина

... тож якщо у вас у 25 років для прикладу вже «єсть щось такоє» як то скажімо «токсичні родичі» то у 25 рокі вже простіше родичів просто вбити і за 15 рокі вийти з чистою совістю у нове життя яке тільки починається ніж у ті самі 40 рокі вже прямо спостерігати свій власний уже кінець який уже прямо видно

такий от селяві

Це шанс поділитися своїм досвідом

тож ділюся досвідом забивайте на «дослідження» і як є «питання» ідіть і шукайте реальні лікарі які реально допоможуть рішать уже зараз і може вже на потім

а для бажаючих безкоштовну консультацію

сорі то ви єйчар чи лікар? бо як ви не лікар то ви не можете цім займатися бо навіть гірше

Я психолог, клінічний психолог і гештальт-терапевт з 9-річним досвідом, включаючи роботу в психоневрологічному диспансері. І маю достатньо досвіду і обізнаності в цій тематиці. Так, поєдную цю діяльність із HR, адже вважаю, що психологічне благополуччя на робочому місці є дуже важливим. Зараз працюю над дослідженням саме в цій сфері, щоб, замість непотрібної критики, принести практичну користь і допомогу людям, які справді цього потребують. Мета цього дослідження — саме зрозуміти загальну картину поширеності тривожності та панічних симптомів серед фахівців у сфері ІТ, щоб побачити, як середовище та сучасні реалії можуть впливати на психічне здоров’я. Це дослідження не замінює медичну консультацію, але може дати важливі дані для розробки підтримуючих програм у компаніях та рекомендацій для тих, хто потребує додаткової допомоги.

Читаєш новини — попадається типу «тисяча гривень кожному Українцю» одразу після «переселенці повертаються на тимчасово окуповані території» або у стрітчі LinkedIn чувак пише як зустрів ветерана що на вулицях просив гроші на лікування.
Одразу стаються приступи жорсткої агресії.
Не читаєш новин, телеграмів — тривожність жорстка (це ще до інших факторів що спричиняють тривожність). ХЗ може зараз масований обстріл енергетики, або жорстка облава на районі а ти хочеш вийти просто провітритись ...
Треба мабуть сервіс якому можна делегувати новини. Типу якщо все по твоїм параметрам норм горить зелене світло, якщо херово червоне. Цікаво чи зелене буде вмикатись взагалі?

Привіт, Славік. Це справді глибоке і дуже зрозуміле питання, яке резонує з багатьма зараз. Ідея сервісу, який «фільтрував» би новини або подавав їх з урахуванням індивідуальних параметрів — щось на зразок індикатора стану, — виглядає корисною та вартою дослідження, особливо в нинішніх умовах. І звучить як стартап)

На терапіях, доречі, ми обговорювали з клієнтами феномен фільтраціі і я дійсно відслідкувала, що коли деякі клієнти вже налаштовують свої канали так, щоб отримувати лише «чисту» інформацію, а тривожні або конфліктні новини — дозовано, то стан тривоги зменшувався. Я так собі подумала, що можливо, частіше запитувати себе: «Що саме зараз мені корисно знати, щоб почуватися у безпеці?» — та мати власний «зелене світло» на внутрішньому рівні.

Ця тема точно піднімає актуальні аспекти психічного здоров’я, і якщо коли-небудь «зелене світло» загориться частіше, це буде справді добрим показником для всіх нас.

Для мене це справді так працює. Взагалі певно є кореляція щодо того, чим більш «хайпова» новина у соцмережах — тим більш вона тригерна для більшості людей. Тому я виключив всі «агрегатори новин» (які, власне
, і заробляють на хайповості) зі свого щоденного списку і таким чином зменшив тривожність і перенаправив час на більш корисні речі.
А важливі новини і так мене досягають дуже швидко, тому тривожності, що я не в курсі якихось важливих подій у мене абсолютно немає.

Богдане, абсолютно погоджуюся! Важливо вміти обирати, якими інформаційними потоками себе оточувати. Ваш підхід до фільтрації новин для зменшення тривожності — це насправді дуже зрілий і дієвий метод, який, як бачу, приносить відчутні результати. Прям дуже круто, що ви поділилися, я навіть собі це занотувала, і, якщо ви не проти використаю в описі статті.

+, Це не чарівна таблетка, але дозволяє уникнути лишніх переживань, які ніяк не повпливають на ситуацію глобально.

Хоча, знову ж, усі люди різні і деякі знайомі навіть виробили якийсь «стокгольмський синдром» до поганих новин і, здається, чим більш апокаліптичний заголовок, тим більше їх «пре».

Ідея сервісу, який «фільтрував» би новини або подавав їх з урахуванням індивідуальних параметрів — щось на зразок індикатора стану, — виглядає корисною та вартою дослідження, особливо в нинішніх умовах. І звучить як стартап)

тю який стартап ))

... я 16-го року зробив рівно то саме на мене якраз напав перший певно вже вагомий напад і я на смерть задовбався «читати совєцьких газєт» і тупо перейшов виключно на місцеві новини і стала така прямо ах яка краса що я сам визнаю відверто не очікував що стане так гарно

з «тривожних новин» було ось запам’ятав (я навіть тут на доу здається постив) що у лісі пума задрала одного вєлосіпєдіста то їх навіть було двоє і вона навіть спочатку напала на першого але йому якось вдалося вирватися і на вєліку втекти тож певно вона рішила не доганять а просто напасти на другого якого вже таки задрала на смерть то ото було тривожноє бо з одного боку її таки одразу ж знайшли і вбили а з іншого то же ж ліси певно то було не остання пума чи то ще ведмеді є ви ж знаєте що ведмедь може бігти чисто спрінт но 60 км на годину?

... або ось вже наші дні ті самі ведмеді у них зараз fat season тож у територіях де є питання до ведмеді не рекомендується виставляти гарбуза на геловін бо ведмідь любить гарбуз і він прийде ще раз поцікавитися єсть шо а єслі найду

Ця тема точно піднімає актуальні аспекти психічного здоров’я

ще раз коли у вас є «аспекти психічного здоров’я» то їдіть одразу до лікаря а не чекайте на бєлочку ))

Треба мабуть сервіс якому можна делегувати новини.

І друкуватимуть спеціально для тебе спеціальну газету, де все добре і збірна по футболу узяла кубок уєфа. двічі ) І в шортсах буде як наші збивають сім суп ядесят сім.

особисто я читаю заголовки на укрінформі (читати новини немає сенсу, бо зазвичай там револьвер оцелот) і все. ухилянські чатики нахєр, труху нахєр, хуIOвий <cityname> — як закладку щоб перед сном глянути що в місті відбулося. В ютубі канал, кілька разів зловлений на використанні заголовків «СРОЧНО», «УВАГА», «ШІСТЬ ДНІВ БЕЗ СВІТЛА» йдуть в «не рекомендувати канал».

І друкуватимуть спеціально для тебе спеціальну газету, де все добре і збірна по футболу узяла кубок уєфа. двічі ) І в шортсах буде як наші збивають сім суп ядесят сім.

— рабіновіч ви вже стіко год як поїхали до ізраілю чому ви досі читаєте совєцькі газєт єсть же ж ізраільські?
— бо як почитати ізраільскі газєт то ізраіль маленька країна з малим населенням без природніх ресурсів в оточенні ворогів а як почитати совєцьких газєт то ізраіль величезна імперія з лобі по всьому світу яка вже захопила пів світу і прямо зараз готується захопити іншу половину

«ШІСТЬ ДНІВ БЕЗ СВІТЛА»

у багатьох районах західної північної кароліни та сусіднього тенесі світло ще досі не відновили

ЗЫ: за що до речі мене окремо вже тупо позабавило що у совєцьких національних соціалістичних газєт чи телевізорі про це взагалі ні слова )) «прєзідєнт біден не поїхав на рамштайн бо срочно нужен дома в штатах там ураган насувається тож можно понять його консьорн»

... агов совочки «там ураган» щойно пройшов з багато більшими втратами зокрема загиблих яких багато ще досі шукають ))

тож так то було вже ілюстративно феєрично

В общем-то, задача технически несложная и уже решена в соцсетях, просто с обратным знаком.
Реализация проста:
1. На основе нейросети или даже простого алгоритма сравнения по ключевым словам тренируем систему по реакциям пользователя (юзер отмечает «красный» или «зелёный» на каждую статью).
2. После набора критической массы ответов, система анализирует входящие новости и ставит рейтинг.

або жорстка облава на районі а ти хочеш вийти просто провітритись ...

і шо? здаєся докторам вони тобі пишуть справку і далі маєш справку ідеш круть дулі і американські пальці усім тім «жорстким облавам на районі» ))

а ти хочеш вийти

ну або як я вже казав тож «виходиш» вже за 15 років а то і раніше по удо )) чистий профітЪ

Мені цікаво. Із цим дослідженням ви куди підете, що будите робити? Чи це просто наукова робота у портфель?

Привіт. Дякую за цікаве питання! На жаль, не бачу ваше ім’я, тому не можу звернутися персонально. Маю кілька рівнів цілей для цього дослідження. Мінімальна — це виконати наукову роботу, описати результати і опублікувати статтю з висновками, наступний етап — це розробка рекомендацій для HR-фахівців, менеджерів та терапевтів, які працюють з ІТ-спеціалістами, що допоможуть підтримувати психічне здоров’я на робочих місцях. Найскладніша ж ціль (потребує багаторівневого залучення і підтримки) — впровадження спеціальних програм психологічної допомоги на робочих місцях, а також створення інструментів для оцінки рівня тривожності та панічних розладів, які можуть бути інтегровані у робочі процеси для моніторингу та своєчасної підтримки. Сподіваюся, що це дослідження приверне увагу і до важливості психічного здоров’я на національному рівні.

Заповнив опитувальник.

Без претензій до вас чи до питань, АЛЕ, в чому сенс робити опитування з фокусом на ІТ?
ІТ це зріз суспільства, так само як і Водії, споживачі Моршинської, любителі Борщу або носії 42 розміру взуття.

Опитування з фокусом саме на ІТ мали сенс ± 10 років тому і раніше, коли в індустрію, переважно, йшли за «покликанням». За попередні ±10 років в індустрію почали йти самий різношерстний народ, який просто йшов сюди бо тут платять. Йшли з різними освітами, різних віковіх груп і т.д.

Привіт, Денисе. Дякую за такий обґрунтований коментар! Абсолютно погоджуюсь, що сьогодні ІТ сфера значно відрізняється від тієї, яка була років десять тому. Моя мотивація сфокусуватися саме на ІТ ґрунтується на тому, що, попри різноманітність і багатогранність галузі, ІТ все одно має низку унікальних стресорів, які зараз підсилюються воєнним контекстом в Україні. У фокусі цього дослідження — не лише професійна приналежність як така, а також специфічні робочі умови, дистанційна робота, які часто підсилюють навантаження і тривожність, особливо в умовах війни. Я дотична до цієї сфери більше 15 років і конкретно для теми мого наукового дослідження важливо саме розуміння того, як українські ІТ-фахівці проживають ці емоційні виклики сьогодні, адже, можливо, для них з’являться нові ресурси підтримки та стратегії подолання.
Ще раз дякую за ваш внесок, і якщо маєте інші ідеї або спостереження, буду рада їх обговорити!

дистанційна робота, які часто підсилюють навантаження і тривожність

ремоут знижує навантаження та тривожність на відміну від офісного стойла))

Антон, звісно, для багатьох ремоут є бажаним форматом роботи, оскільки дозволяє уникнути певних стресорів офісного середовища. Але дослідження показують, що для частини працівників дистанційна робота може додати тривожності, особливо коли стираються межі між роботою та особистим життям або коли не вистачає соціальної підтримки команди. Це питання індивідуальне, і те, що підходить одному, може стати викликом для іншого. Дослідження покликане зрозуміти різні аспекти та особистий досвід ІТ-спеціалістів, зокрема і в форматі дистанційної роботи.

Для більшості моїх знайомих робота в офісі посилює тривожність. Колеги під час кавових чи обідніх перерв часто обговорюють актуальні події, що, замість соціальної підтримки, лише «накручує» та додає хвилювань. Під час дистанційної роботи такої ситуації можна уникнути: завжди є можливість не брати участь у смол-токах до чи після робочих зібрань.

. Але дослідження показують, що для частини працівників дистанційна робота може додати тривожності, особливо коли стираються межі між роботою та особистим життям або коли не вистачає соціальної підтримки команди. Це питання індивідуальне

Тут вірю.

. У фокусі цього дослідження — не лише професійна приналежність як така, а також специфічні робочі умови, дистанційна робота, які часто підсилюють навантаження і тривожність, особливо в умовах війни.

Але у коментарі вище звучить як пропаганда. Бо для більшості можливість не витрачати 2 години на добирання туди і назад, можливість робити свою роботу, а не старатись добре виглядати взіуально, можливість не брати участь у плітках чи ходити на перекури, щоб не бути білою вороною і так далі — це частокове полегшення. Хоча не критично і в офіс ходити, ніяких проблем, але якщо порівнюємо, то будьмо чесними)) Робота — це лише третина доби, часу для спілкування і особистого життя достатньо. Бачу це по знайомих та друзях з різними характерами та баченнями світу))

Хоча не критично і в офіс ходити, ніяких проблем

але ж

жорстка облава на районі а ти хочеш вийти просто провітритись

— тобто проблема є, але психолухи не в змозі її вирішити..

Напевно тому що, це більше маркетингові досліди чим наукові, на які так як в принципі і наукові треба платоспроможний замовник, або потенційні клієнти яким можна це продати. Робити такі досліди скажімо для авіа або авто промисловості нема жодного сенсу, то у що цих економічних галузей практично вже неіснує.
Тобто першопричина — та яку ви описали, в Україні має місце дуже великий рівень безробіття (тобто робота може і є — але нема зарплати).

2 страницы гугл-формы без вопросов про хтонические состояния депрессии, суицидальных мыслей, и прочих розладов в общеении с близкими.

ну так себе опрос. тут и более серьезные опросы были.

Привіт, Влад.
Насправді дякую за відгук, мені це цікаво і важливо.
Оскільки фокус цього опитування — зібрати дані про рівень тривожності серед IT-фахівців, я використала методику, яка спеціалізується саме на оцінці генералізованого тривожного розладу. Це робить опитування максимально сфокусованим та націленим на отримання конкретних результатів. Для діагностики депресії, суїцидальних думок чи інших розладів є інші перевірені методики, які я не включали в цей раз, аби зосередитися на тривожності.

Щодо більш складних аспектів, як-от хтонічні стани чи проблеми у взаєминах із близькими, вони, безумовно, важливі, але це виходить за рамки даного опитування. Основне завдання — зрозуміти вплив поточного рівня тривожності на професійне життя та стан людей в умовах війни.

Проте дуже ціную вашу пропозицію! Питання про комплексне оцінювання, що охоплює різні аспекти психічного здоров’я, справді має сенс для наступних опитувань або розширених досліджень.

Настя, не осуждаю.
Вы делайте что надо, то я так, вопли во все стороны, можно игнорировать.

От в цьому місці я 100% вдячна. Навіть відчула трохи полегшення, бо, якщо чесно, перед публікацією теж мала певний рівень тривожності :) Хвилювалася, що можу отримати коментарі, на які буде непросто відповісти. Дякую, Влад!

З питаннь не зрозуміло про який час мова, в мене були панічні атаки через день пів року тому, зараз під СІЗЗС все ок. Тому відносно того часу то «часто», відносно останнього року «інколи».

Привіт! Дякую за важливе уточнення! Так, звісно, що рівень тривожності може коливатися залежно від періодів життя чи підтримуючої терапії, як у вашому випадку (і, насправді, це крута ілюстрація для тих, у кого зараз стан щоденних панічних атак і людина зневірена, що щось може змінитися. Я впевнена, що зараз є людина, яка прочитала ваш коментар і ій стало легше, що є вихід з цього стану). Але якщо повернемося до опитувальника і вашого запитання, тут важливо зафіксувати ваш поточний стан, щоб відобразити реальну картину. Тобто я вказувала в коментарі до питань: «запитання які стосуються того, як часто вас турбували нижче перелічені проблеми протягом останніх двох тижнів.» Якщо виникнуть додаткові запитання — звертайтеся, я із задоволенням допоможу розібратися. І дякую за те, що поділилися вашим досвідом, це дійсно цінно не тільки для мене.

и прочих розладов в общеении с близкими.

I knew it ))

Роботи нема, тцк кошмарить, і із країни не випускають — все — можете закривати дослідження.

Олег, цілком розумію ваші відчуття — звучить, ніби всі основні фактори і так на поверхні. Та все ж, цей проєкт має на меті зібрати більш глибокі, дані й факти. І насправді по відповідям у опитувальнику на даний час приходять дуже змістовні коментарі. Здається, що коли справа стосується психічного здоров’я, деталі важать навіть більше, ніж загальні уявлення. Дякую, що зацікавились!

Замість роботи нема — передаю робоче місце ШІ.

тцк кошмарить, і із країни не випускають

нада ж шото дєлать? ))

Якщо бажаєте дослідити клінічну картину — можу детально розповісти що відчував у 2023 році у Харкові. До постійних тривожній депресії і панічних нападів (це було ще до війни) додалися слухові галюцинації: іноді у порожній квартирі мені здавалося що у сусідній кімнати розмовляють родичі (які померлі), або хтось копирсається на кухні.
Також можу поділитися позитивним досвідом: як покращувався мій стан під час відпусток, яке покращення було після переходу на ремот і як я майже зцілився заливши роботу і переїхавши на курорт.

Тут до спеціаліста треба було, це аудіальні галюцинації. Може бути у цілком здорових людей, зокрема траплялись неоднарозово у космонавтів, останнього разу американській астронавт на МКС узяв дриль і просверляв дірку в корпусі союза, потім як це сталось шукали весь центр керування польотом і Хюстон і решта екіпажу. Наша професія насправді не залишаться просто так, в усіх то займається програмуванням більше 10 років є певні розлади, на соматичному рівні. Часто професійні, пов’язані із довгим сидінням (хребет та опорно рухомий апарат, судини, сердце) і дефіцитом сну, разом із постійним стресом — бо нереальні дедлайн усвідомлюється мозком, аналогічно погоні стаї хижаків, аж до рівня паніки. Коли до і без того стресу — додається ще, то нічого доброго з того не виходе.

У мене ніколи не було паніки через дедлайни.

Це ви так думаєте, але були наукові досліди — де використовуваоли купу джерел інформації. Не тільки збір статистики з анкетуванням, експеременти, аналізи гормонів, томограми мозку тощо. Так от було встановленно — що певні режими праці викликають стресс. Зовсім без стресу — взагалі дуже пагано робота не йде ніяк тобто стрес буває позитивний, разом з тим ситуація може і в ІТ дуже часто доходить до рівня паніки. І це одна з набільших причин провалів ІТ проектів, паніка не довзволяє людям мислити раціонально. Умовно зайшов начальник десь у відділок — наорав на колектив чи ще гірше принизив і т.п., усі почали щось робити — але на виході нуль в кращому випадку — а зазвичай суттєвий мінус, брак та непортібна робота. Бо працювати треба головою. Задля цього і вводять різні ігрові методики і т.п. Ніби виглядає як гра — в реальності, люди роблять роботу просто при цьому залишаються на позитиві і зацікавлені.

А на який ви курорт переїхали? Карпати, чи як із країни виїхали?

Щиро дякую за те, що поділилися так особистим досвідом! Ваші деталі про те, як різні обставини впливали на стан, дійсно можуть надати унікальну перспективу для дослідження. Особливо цікаво дослідити вплив змін середовища та обставин, які, як у вашому випадку, можуть мати помітний терапевтичний ефект. Мені було б дуже цікаво почути більше, якщо ви захочете поділитися додатковими деталями! У формі я залишила свої контакти, тож можете написати мені напряму. Ваш досвід дійсно дуже важливий, дякую!

вплив змін середовища та обставин, які, як у вашому випадку, можуть мати помітний терапевтичний ефект.

ні він не мав «терапевтичний ефект» там взагалі ні чого не має «терапевтичний ефект» бо то є буквально «нервні клітини не відновлюються»

цікаво дослідити вплив змін

тож як робити гіпотезу за вплив то що він конкретно зробив це прибрав фактор чи фактори впливу які саме вбивали йому мізки як то нервові клітини біологічно і далі відповідно у нього «перестало вбивати мізки» які відповідно «перестали вбиватися» і маючи ще певний запас міцності його мізки просто «перебудували патчі» просто оминувши вже вбиту частину клітин які вже ні коли не відновляться ні які «терапевтичні ефекти»

от що саме конкретно він зробив як то буквальне за методичкою що конкретно треба робити у ціх діагнозах це знайти вбиваючі фактори і насамперед «компенсувати» їх зупинивши таким чином сам прогрес убивання мізок і далі вже дивитися на загальну підтримку та відновлення лише «підтримуючої» біології як вона виступала однім зі «вбиваючих факторів» чи була основним

можуть мати помітний терапевтичний ефект.

більше ні чого там зробити не можна селяві ні чого особистого просто біологія

Підписатись на коментарі