Особливості українського ІТ-менеджменту у відгуках закордонних колег

Вітаю,

Отже, недавно трапилися мені новини про мою першу ІТ компанію, яку планують продати і вилучити з фондового ринку, і я вирішив почитати що ж про це пишуть рядові співробітники на одному з популярних польських порталів. Заодно вирішив глянути, а як там справи в наших контор, зважаючи, що багато навіть середніх компаній за останні 2-3 роки відкрили там свої офіси, не кажучи вже про кількатисячних ’мастодонтів’.

Для початку варто зазначити, що якщо на ДОУ оцінка менше 80/100 це поодинокі випадки, то там оцінюють значно нижче, наприклад, оцінки компаній з нашого топу: 1.9/5(Епам), 2.2/5(Софтсерв), 2.6/5(Глобал), 2.2/5(ДатаАрт), 2.6/5(Інтелліас) і т.д. (можливо однак, там мають доступ до голосування всі охочі, тому може бути факт навмисного заниження від напр. звільнених працівників чи відхилених кандидатів)

Але головне в наступному — читаючи опінії про одну з найбільших і найвідоміших українських компаній, знайшов такі цікаві коментарі:

Хтось тут писав, що менеджери з UA працюють дуже багато годин (вечори, вихідні тощо) і це те, що я теж помітила, тому що працювала переважно з менеджером і командою звідти. Не знаю, як виглядає культура роботи в інших командах і країнах. Працювали вони дуже довго і багато: вечорами, вночі, у вихідні, на L4(лікарняний — прим. авт.), у відпустці або у свята. Приклад йшов зверху.

На одній із зустрічей було сказано, що в Польщі чи інших країнах існує більший work-life balance, і я особисто повністю з цим згодна (зі свого досвіду). Якщо хтось потрапить в такий колектив, варто бути до цього готовим. Коли людина з моєї команди йшла у відпустку, я займалась її завданнями. Вона страшенно дякувала мені за те, що це перша відпустка, коли їй не потрібно було стежити за повідомленнями та електронними листами і вона може відпочити (!).

Оригінал на порталі

Самі проєкти та їх менеджмент, то як вже згадувалось — якщо попадеш на команду, якою керує хтось із Заходу — це круто, а як буде хтось з UA — це зазвичай трагедія.

Оригінал на порталі

Часто трапляються менеджери з-за східного кордону з зовсім іншим мисленням і хочуть, щоб працювали вечорами, у вихідні чи свята, пояснюючи тим, що є затримки, а проект — fix price, який є повним чорним ящиком і дуже часто невідомо, що насправді потрібно зробити навіть на пленнінгу.

Оригінал на порталі

@Pytanie
Робоча культура дуже залежить від команди, в яку потрапиш. Менеджери з Польщі здебільшого працюють у сучасному, так би мовити, «західному» стилі, натомість якщо попадеш на менеджмент з України — готуйся до щурячих перегонів, неоплачуваних понаднормових робіт та пострадянського менталітету частини начальників.

Оригінал на порталі

І т.д., всі інші коментарі, як і коментарі про інші компанії перераховувати нема сенсу, бо і так все ясно.

До речі, в цій самій компанії потрапляв у таку ж ситуацію з нереальними до виконання обсягами роботи у вказані терміни, на які, тим не менш, погодились, зрештою, довелось звільнятись, бо в таких умовах довго витримати неможливо.

Все справді так печально і є настільки велика різниця в менталітеті та робочій культурі? Чи це особливість падаючого ринку останніх часів, коли клієнти, користуючись тяжкою ситуацією наших аутсорс/стафф контор, вибивають з них такі контракти, знаючи що діватись нікуди і вибору з чогось іншого нема?

Чи це все-таки культурна особливість саме українського ’делівері’, більш того — чи саме вона і забезпечувала зростання нашого ІТ ринку, а саме великих корпорацій-тисячників, в кращі часи? Тобто, діло не в наявності якихось сильних інженерних чи математичних осередків, які продукують сильних спеціалістів і т.д., а лише в ’готовому на все’ менеджменті, який нахапається ассайментів як дурний в торбу, і постелить як завгодно гладко перед клієнтом, аби лише урвати проект. А рядові гребці потім вечорами та на вихідних розгребуть.

?

👍ПодобаєтьсяСподобалось8
До обраногоВ обраному2
LinkedIn

Найкращі коментарі пропустити

якщо на ДОУ оцінка менше 80/100 це поодинокі випадки

Звичайно, поодинокі, бо на відміну від порталу зі статті, на DOU відгуки можна лишати лише з підтвердженими акаунтами.
Напишеш реальний відгук і все — закрив собі дорогу в добру половину компаній.
Впевнений, багатьом є шо розказати про чимало компаній, але вони цього не роблять з очевидних причин.

мені завжди здавалось, що у цих проблем є 2 простих пояснення

1. набираємо менеджерів без освіти і розуміння ІТ. Бажано серед своїх знайомих, родичів або друзів. Якщо ця людина колись була менеджером у Сільпо чи якомусь ковбасному цеху — це +10 до резюме. Якщо ти бик або свиноматка яка буде кричати на співробітників 5 разів і розповідати про «критичність проекту і роботу на вихідних» — це +25 до резюме.

2. працюємо на аутсорс. Тобто ринок\ціль диктує інструменти. Наші фірми націлені на те щоб на*бати замовника і вижати максимум з кожного «проекту». Люди тут роглядаються тільки в контексті витрат, тому пофігу чи вони вигорять, звільняться, чи якось не добре себе почувають.

якщо хтось тут працював на більше ніж 1-2 ІТ конторах, думаю всі бачили як це працює. Або чули від своїх друзів за пивом.

але варто додати, що такий підхід до бізнесу є як і в Штатах так і в ЄС. Але там зазвичай і ЗП інша, і страховка, і пенсійні нарахування і ще купа всього.

Все дійсно дуже печально. Причин купа і характерні вони не тільки для менеджменту. Частіше всього бачу наступне:
1. Відсутність бодай якоїсь управлінської освіти (навіть курсів, книжок і т. п.) і небажання вчитись
2. Небажання заглиблюватись в суть проєктів, яким менеджер начебто керує
3. Нерозуміння своєї ролі: за що їм платять гроші і яку користь / додану вартість він приносить.
4. Банальне небажання працювати, замість того — намагання делегувати 100% своїх обов’язків. Логічне продовження — делегування будь якої відповідальності.
5. Невміння слухати, узагальнювати і занотовувати головне.
6. Невміння лаконічно і зрозуміло висловлювати свої думки голосом, текстом, графічними схемами.
7. Конфлікти з інженерами і їх демотивація. Наприклад, інженери хочуть зробити хороший продукт, а менеджер — догодити клієнту. Менеджмент тисне на інженерів і вимагає швидких рішень з гівна і палок; інженери чим далі, тим менше хочуть бути причетні до цього лайна.
8. Відмазки в стилі «В нас складний клієнт, що ще я можу зробити?» і бездіяльність замість того, щоб хоча б СПРОБУВАТИ діяти інакше.

Окрім пост-радянського менеджменту мав справу з американським і британським. Суб’єктивно іноземний менеджмент рідше проявляв зазначені вище недоліки.

Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Ви ще з індусами-менеджерами не працювали. Там зі старту вводиться кастова система. Від наших хоча б знаєш, що очікувати і тупо вимикаєш телефон перед вихідними. А там місцевий фюррер нікому жити не дасть.

Вони різні. Є такі, що давно вже живуть не в Індії і вони адаптувалися. В мене якось був менеджер індус, який до того працював в IBM. То він навіть не хитав головою по сторонах, коли розмовляв

Але сирий батат на обід усе одно їв )) неможливо з себе вивести індуса ))))

Там зі старту вводиться кастова система.

Не зовсім кастова. Я називаю це король та його свита. Свита не може бути розумнішою та кращою за короля. Бажано, щоб його оточували люди на дві сходинки гірше, ніж Його Величність. Тоді там можна побачити все, навіть як танцюють код.

так це скрізь.
головний принцип галери: «ты начальник — я дурак, я начальник — ты дурак»

Це притаманне скоріше вертикальному стилю керування. А він є крізь, не тільки на галєрах.

о, слухаючи Канеман+івську Noise: A Flaw in Human Judgment звернув увагу на те, що не тільки оцінка часу між різними девелоперами відрізняється на суттєві величини, але і оцінка того самого від того самого девелопера якщо запитати пару разів теж дає розліт в 70% легко (деви тут нічим не відрізняються від будь-кого, хто мусить прогнозувати комплексні речі які не вкладеш легко у прораховану і перевірену практикою схему)

потім пригадалася напівгумористична спекуляція з якоїсь старої фантастики (мабуть Гаррісон, але можу помилятися), що злодій є ідеальним гемблєром, в тому сенсі, що йдучи на злочин він _завжди_ надіється (власне через оціночне судження яке розбирає книжка вище), що його шанси суттєво кращі ніж тих, хто йому буде протистояти, інакше просто не йшов би з погляду диспропорції виграшу-програшу

так от, повертаючись до моменту, який напружує виконавців в менеджерах і якого дійсно чимало в конторах з незахідною культурою менеджменту

знання цього розльоту оцінок породжує в психотипі людини, яка росла серед скажімо «конкуренції без особливих правил» бажання «зрізати кут» і на цьому виграти занадто часто, не так часто як воно в реальному житті випадає статистично, а вигравати частіше і з цього росте оця метушня, тиск на виконавців і тп

тобто саме частіше формування психотипу (ще й підкріпленого біологією «качельки винагородження») гемблєра в людях і формує менеджерів, з якими стикатися не хочеться

в великих, старих конторах з корпокультурою і бюрократією цього менше з кількох причин (але тим, кому це чуже там відверто нудно), але фактор саме походження і життєвого досвіду менеджерів і брак корпокультури яка відфільтровує стрьомних при наймі та просуванню щаблями дійсно створює помітну різницю — напористих нещодавних вихідців з незахідних фірм на початку їх карєри видно неозброєним оком, поки не пообтісуються (якщо контора переформатує людину, що не завжди буває)

ще цікаво, що в справді великій корпо локальні культури співіснують, наприклад велика німецька продукуюча компанія має геть різні кластери проектної культури — в далекосхідному (китай, сінга, японія, малайзія) профі і спокій (але «як треба то треба», працюють довго в усіх сенсах), у німецькому тиша, бюрократія і спокійно досидіти до пенсії без стресів, у американському з індійським менеджментом (який прийшов з тати і іншого подібного) — тиск, управління через істеріки та ескалації, 30-150(sic!) людей на телці і тд

так що, для здоровя дійсно краще уникати менеджменту який занадто «життям тьортий», він завше буде за рахунок тебе намагатися вигадати щось собі, тут не про писану-неписану угоду між людьми, тут про «хто успєл»

краще уникати менеджменту який занадто «життям тьортий»

Лучший наш менеджер, с которым приходилось работать, начинал свою карьеру мелким купи-продаем. Там он научился и людей чувствовать, и события не торопить, и все с ним шло гладенько из безстрессово.
Проблема украинского менеджмента как раз в том, что он как раз жизнью не тертый, по морде не получавший, и к серьезным стрессам не привыкший.
Откуда у нас берется средний менеджер? Или слабый программист, или QA. То есть в социальном плане задрот, а в техническом ему не хватает подготовки понимать потенциальные проблемы и риски. Соответсвенно он начинает психовать и вымещать это на людях.

менеджери з-за східного кордону з зовсім іншим мисленням

Правда.

якщо кому не ліньки прочитати коментарі про польські філіали західних корпо на тому ж самому гоуворку там без проблем все те саме можна знайти, просто один до одного

і бачивши життя зсередини корпо не один рік можу сказати, що мабуть більшість того, що пишуть, то правда

от тільки це не вся правда, дивлячись без досвіду бачиш «пласку» картинку, досвід додає «вагу» чи «третій вимір», що дозволяє вибудувати вже якусь квантитативну оцінку

от вже за її допомогою можна зробити більш прицільний вибір, хоч це і не гарантує його нехибність

з власного досвіду можу сказати, що всі перелічени «проблеми» є всюди в великих європейських конторах, головна річ (для зовнішньої людини) або не потрапити в таку, де це є несучою конструкцією всієї контори, або потрапити в нішу, де все це не торкається конкретно тебе (майже всюди є, треба шукати і вміти «у вписку»), мою контору поливають не менше, але все те пекло для молодих (воно іноді справді є, а іноді його геть нема — залежить від тіми) до конкретно моєї ситуації навіть наблизитися не зможе

от чого в польських філіях нема, в порівнянню з українськими так це бажання «залізти в дупу без мила», навязування панібратства, своїх опіній з приводу будь чого і інше подібне, хто жив — знає

взагалі дотримування персональної дистанції вже сильно краще, а далі на захід-північ ця тенденція посилюється і як на мене, з віком це стає все вагомішим фактором, і справа не в темпераменті нелюдимих нердів, а просто хамство втомлює, фізіологічно, бо навязує постійну витрату когнітивної енергії, яку стає все більш шкода (тут імхо звісно)
(молодь є зазвичай хамство-пруф, бо їй і енергії не бракує, і спілкування _ще_ суттєво множить досвід-знання, і взагалі «чувство локтя» їй додає впевненості)

Виявила такі різниці між співпрацею Укр та не Укр (у вибірці були в основному Американці та Британці):
1. — Захід: якщо менеджерів декілька на проект то у кожного є свій пул обовʼязків і пул фіч які вони курують до реалізації.
— Українське керівництво: Бувають проекти де 3 девелопера і 5 менеджерів, хоч вони і намагаються якось розподілити між собою задачі але виходить складно і половина з них врешті решт не знає чим зайнятись. Тут дійсно починаються якісь щурячі перегони — то перепис документацій, то беззмістовні мітінги, то стук в особисті меседжі з запитами «ну що ти? Як там наша задача» на початку спрінта.

2. Відсутність лайф ворк беленс, це більше ще і про відсутність кордонів в Укр менеджмента: була в ситуації коли взяла вихідний заздалегіть (за місяць) на плановану операцію(вихідний неоплачуваний), домовилась з усіма, передала ноледж команді по таскам, пішла на операцію після якої 2 дні неможна навіть руки підіймати і що вже через 2 години після наркоза мені писали всі менеджмент, пм, куа в вихідний день. Можна багато робити припущень але справа у тому що якщо вже такий принцип заклався на проекті то якщо «старший» не скаже що ні — інший дев поправить, то всі будуть продовжувати спекулювати таким принципам. Впродовж наступних років спостерігала як раз за разом людей висмикують в їх лікарняний, в вихідний у свята, тому що десь виліз якийсь навіть незначний баг. Звісно намагались боротись, але якщо менеджменту самому немає чого робити в вихідний і він на мітінги приходить, то він вважає абсолютно нормальним і девелопмент в їх вихідний витягувати.

3. Кумовство (та випивка по вечорах з колегами): можливо ми не бачимо цього з західними колегами, тому що а) ми не там б) ми розподілені, менеджмент штати — дев коменда в Україні, але точно з західними командами я не помічала такого фаворитизма як з українськими, де хтось колись вчився разом, хтось комусь брат, хтось десь ходить на умовну рибалку разом і таким чином кадри або професійні але дозволяють собі більше висказуватись, або зовсім непрофесійні по блату ставляться менеджити в командах. Звідси і витікає: нерозбирається у проекті який курує і не вчиться на курсах/книгах. Коли починаєш спілкуватись про принципи «може наш скрам краще наблизити до книг» — отримуєте «ні у нас свій саморобний з лайна і палок, так ми просираємо естімейти, так у нас анархія але ж своє...»

4. Маленький але вагомий пункт — небажання/невміння комунікувати: якщо менеджер з Заходу і замовник з Заходу то вірогідність ескалаці проблеми по цілях і відстрочки дедлайна більша, що вам перенесуть спрінт і дадуть можливість команді зробити це краще/до кінця/вставити своє.
В українській команді, і тут навіть неважливо замовник з України, або з Заходу вихід буде один: не встигаєте — хоч навиворіт вивертайтесь ми маємо зробити це у замовлений дедлайн, звісно такі рішення закінчуються тим що врешті-решт валиться щось на проді і потім фікситься тиждень замість того щоб дедлайн посунути на 1 день прокумунікувавши...

1/ з власного досвіду, оверкомунікація через status check мітинги та особисті чати в значній мірі результат також і того, як саме команда користується трекінговою системою. Пусті таски і сабтаски без жодної інфи і з мінмальним тайтлом, які висять в Open протягом всієї роботи і закриваються аж коли за нього згадають на дейлі, так само без жодної інфи крім зміни статусу; Або блоковані чимось ззовні, але ні в Blocked з пов’язаною причиною, ні навіть коментаря жодного нема. Це вже не кажучи про випадки, коли таск робиться і закривається, хоча в системі він лежить в беклозі поза спринтом (бувало і таке).
2/ Так це схоже на відсутність розуміння кордонів в самих працівників, якщо вони перебуваючи на лікарняному/відпустці, толерують їх порушення, і продовжуть на ці самі запити реагувати і комунікацію підтримувати

взяла вихідний заздалегіть (за місяць) на плановану операцію(вихідний неоплачуваний), домовилась з усіма, передала ноледж команді по таскам

так до цього ще робляться наступні кроки:
— автореспонс на всі вхідні мейли з інформацією про відсутність і контакт особи, яка ’підміняє’ або може відповісти на питання — це в всіх мейл клієнтах є
— в календарі відмічається OOO на весь час відсутності з автореджектом всіх запрошень на мітинги
— в робочому месенджері Do Not Disturb + відповідний статус так само на весь час відсутності, навіть якщо пишуть — не реагувати
от і все

2/ саме собою. Я не уточнила — писали і видзвонювали мене в тєлєграм і особисті месенджери, ніяк не повʼязані з робочою комінукацією

Телеграм як робряиймесенжкр це мені в голову навіть не приходилр

1/ само собою, всі статуси в належному чині, таска привʼязана і в прогресі, тому така поведінка менеджмента саме і здивувала, я б не писала даний пункт.

так, є і такі кому цього мало, треба обов’язково особисто все взнавати. Ну і часто, створювати видимість роботи, бо якщо з’являться підозри, що без цього ’ультрамікроменеджменту’ все і так працює — в джірі все розписано і актуально, сторона клієнта без проблем комунікує з тімою напряму при потребі — то може постати питання, чи на проекті взагалі ця роль потрібна ще і з нашого боку, як мінімум на 100% залучення

Українське керівництво: Бувають проекти де 3 девелопера і 5 менеджерів

у кур таке бува- вилупились кілька курочок та купа пітухів, підросли, і бідолашних курочок топчуть без передиху. Ще й деруться.
У кур вигляд задовбаний, як у програміста, над яким купа амбіційних менеджерів.

Ай! Ай! Ай! Допоможіть! Мене вдарило меншовартістю!

fix price, який є повним чорним ящиком і дуже часто невідомо, що насправді потрібно зробити навіть на пленнінгу.

це не залежить від національності менеджменту

Пробували на blind подивитись?

Там де анонимні відгуки, а не прилизаний ДОУ

В Польщі до 2013 року зп сіньора була 2.5 кілоьакси, і то вважалось круто. З початком вторгнення на Донеччині Українські контори почали входити на ринок Польщі і нарощувати їм конкуренту здатність і зп.
То не залишилось непоміченим заходом і до цього часу зберігається тренд на ріст ІТ в Польщі

В поляків work/life balance значно сильніше в сторону life, але доки є ріст ринку то все буде ок. В Україні такої халяви на разі бути не може бо ми в зоні супер високих бізнес ризиків і маємо чимось переконувати західні компанії в порівнянні до Польщі і Індії.

Особиста думка стосовно нашого менеджменту — більшість менеджерів виросли під американським впливом і в них же навчилися, що робить роботу з амерами зручною для нас і навпаки. Хороші і погані манагєри є і там і там і я не бачив якогось дисбалансу з нашого боку. Але уявляю як панам пєрдолє підкорятися «панаєхам», що і спровокувало цю статтю

Те що є і там і там — дуже різні люди це факт. Та от у нас процент блін ну дуже не на нашу користь особливо в починаючих кажу, що бачу. А так — це на 90% — відсутність професійних знань, яких наших не навчають, це саме те що я помітив. В цілому — Англія наприклад, дуже сильно краще за Америку станом на зараз. Бо там починаєш працювати із менеджером — самі мають усі роадмапи, оцінюють ризики, збирають статистики і показники, пріоритети, домовляються із бізнесом і відстоюють інтереси обох сторін, слідкують за дотриманням процесу усе оцінюється, усе описується, плани відпусток, плани релізів і т.д. і т.п. Наші в 80% — чиста дошка, тобто ну ніх..я не знає. Так в них безумовно є і такі як і оце наші, та менше їх значно. І так чітко видно освіту, темних не тямущих сильно менше через це.
Також є така річ яка вважається дуже поганою — дуже часто в нас керівники зароблять менше за підлеглих.
З програмуванням в принципі те саме буде, та в нас школа підготовки просто вибудована, так звана школа Келдиша, вона родом з Києва та в цілому розповсюдилась централізовано на увесь СРСР через вищі якими опікувалась академія наук. Власне тому в Південній Америці «некого нанимать». IMHO по Dev Ops — індійці та росіяни, дуже сильніші за нас також. По дизайну — поляки від нас так і на три голови.

Там підйом і ріст ІТ ринку дуже схожий до нашого, в тематичних медіаресурсах це явище називають, наскільки я пам’ятаю, Eldorado, коли піля короткочасного ковідного падіння почався ріст з новою силою — Eldorado 2.0. І світчери, і ’швидкі’ курси які їх продукують в них теж є, хоча різниця в їхніх зарплатах між ІТ і не-ІТ точно менша, але, мабуть, достатня щоб переходити.

але доки є ріст ринку то все буде ок

Тільки якщо судитити по дуже схожій ситуації з вакансіями/відгуками — ті ж кейси, коли на вакансію джуна прилітає за годину сотні відгуків — то виглядає, що там росту немає ніякого, у відгуках з сайту вище згадували і про замороження рейзів, і про звільнення теж.

Наш український менеджмент може собі дозволити тільки з однієї причини — підлеглі інженери це дозволяють їм робити.

Західні частіше стикатимуться із самоповагою підлеглих інженерів і відповідно не матимуть хибного уявлення, що можна так не-нормально поводитися із підлеглими.

Та ви навіть подивіться в цілому на управлінський апарат в Україні — він клав болт на людей. — «А що ви зробите? На вили ж не підіймете? Ловіть тисячу і завалить писки»

Да ну от вам з США, безспосередньо із крменієвої долини youtu.be/ljzbl_olqSo?t=169 Корпоративна культура в компанї. Чувак працював до цього у Германа Грефа, з гнучикими методологіями — Греф як відомо їх мега фанат, організовував безліч конференіцій і т.д. Переїхав в Америку і пішов американську компанію — а там чистий waterfall model. А ще корпоративне інтриганство, лайно — зі обов’язковим звільненням, PIP-ами, Hire to Fire aкий як з’ясується тут мав місце, імітацією diversity and equality — де усі рівні, але деякі особливо трампісти набагато рівніше за інших і т.д. і коли прийде час когось звільнити, то залишать корінного американця навіть як він в очевидь аутперформ, а виженуть емігранта чи мексиканця або чорношкірого.
Може не в цьому проблема — а в тому, що на заході зокрма в Америці — рейгономіка себе вичерпала бо стала програвати конкуренцію іншим корпоративним культурам ?
Акіа Моріта — засновник Sony, першим почав битву якодзун — коли менеджмент американського філіалу послідовно ігнорував вказівкі, щодо корпоративної культури він як не дивно не звільняв — а навчав. Акіо і Масару — заснували Sony із стартовим капіталом в евіваленті $375 долларів США в 1946 році в повоєнній Японії тобто на тотальному красі і розрусі, з урахуванням інфляції зараз це $6496. В США теж є рінзні культури, той же Лі Яккока наприклад, відомий як геніальний антикризовий менеджер. У нього дуже цікава була система із 1 to 1, та постановками цілей.

Винятки підтверджують правило?

Да які винятки. Там другий, білорус, сказав — що в Amazon те саме. Це розповсюджена корпоративна культура — Джон Рокфеллер, Standard Oil.
Чи в IBM щоcь інше було www.youtube.com/...​atch?v=SmC4HFxyJ6E&t=945s
Натомість ті же Intel — не так. Apple — Джобс захоплювався япоснькою корпоративною культурою і дуже активно її впроваджував спочатку в Next, а потім в Apple. Apple яка його звільнила — дуже активно переймала корпоративну культуру Standard Oil, майже крахом закінчилось. Маркула, з Intel, як не чинив супротив — теж піддався товпі, та зрадив Джобса. З рештою Джобс «віддячів», теж на японьский манер www.youtube.com/watch?v=vnRD6j0JPIk Дональд Трамп би мстився доки на разорив і взагалі в тюрму не посадив, судився і т.д. Тут просто делікатно випровадили на пенсію із суттєвими відступними. Це чисто японский метод, а деяких співробітників взагалі за 80 років тримають і далі, хоча вони взагалі нічого вже не роблять на роботі. Це якраз, психологічна штука. Американець — сам звалить на пенсію при першій ліпшій можливості, по дослідам 65% американців ненавидять свою роботу. А тут компанія «родина», з якої люди добровільно не хочуть йти. Старшим ще і зарплату платять «за заслуги», значно вищу за молодих співробітників які роблять усю роботу.

Я в цьому рівнянні не бачу наших менеджерів — ніхто ними не захоплювався.
Ну і Apple, Amazon, IBM — там працювати престижно, в них черга з кандидатів. А мова про пересічного менеджера, без впливу на нього особливої корпоративної культури

У нас корпоративна культура і культура управління фактично завдана от цією группою осіб youtu.be/afSfjFcTHTc?t=778 Так, цільонарпавлено було створено таку систему як управляння так і мотивації. Багато які рішення, в тому числі із «дешевою робочою силою» та по суті кастовим суспільством індійського типу були прийняті свідомо (сама Індія давно і системно з цим бореться на державному рівні. Крім того сучасний світ сильно усе міняє, даліти тому що вони лише допускаються до певного типу робіт — наприклад кремація, можуть бути казково багатими через дуже велику прибутковість цього типу бізнесу. Кремація в Варанасі — через попит та пропозицію, дуже не дешева), про це є числені свідчення про наради де про це йшлось, та навіть відрито казали. Це запозичення з Візантії, в свою чергу з Древього Риму з патріціями і плебосом. Це мало дуже великі наслідки, від розброєння і деіндустіалізації до превіалювання ІТ аутсорсінга над продуктовим бізнесом. Кіненчним беніфіціаром цього — фактично є придбання віл Леопольда Другого в Капефера і життя в стилі ультра люкс, вищої касти. Так в США теж є Дональд Трамп і ко, які мають рівно таку точку зору, просто замість Капфера — Форт Лотердейл, передмістя Майамі. І маєток за п’ятиметровим парканом. Лише за пару годин на машині від того — тотальна розруха після урагану Катріна ще 2005-го року, 20-ти річної давнини.

В США тебе так само заріжуть, тільки ще й посміхаючись

В сенсі заріжуть? Це ж на середньовічна Японія, про що мова?

Тю
Звільнять
Скоротять задавлять
Долі по списку
В сучасному світі вбивати не треба

До чого тут звільнення/скорочення? Тема не про це.
Мова про пост-радянський менеджмент із усіма його недоліками в порівнянні із західними зразками в повсякденній роботі

Все справді так печально і є настільки велика різниця в менталітеті та робочій
культурі?

Так і є, тут добре підмітили

хочуть, щоб працювали вечорами, у вихідні
чи свята,

Для укр менеджерів (переважної більшості) ти як маєш працювати мінімум 40 годин.
Робиш свою роботу швидше — на тобі ще один проект, інтерв’ю проводити, левелінг, пресейли. І це все додатково до 40 годин зарепортаних на основний проект.

Это все не новость.
Низкое качество менеджмента — одна из основных «приятных» черт местного ИТ.
Кумовство, взяточничество, воровство, безынициативность, боязнь талантливых подчиненных, выбивание из команды максимум ресурсов, нежелание вникать в суть проектов и вообще нежелание учиться вообще .... это одно из немногих «примечательных» черт.
И очень логично поставили оценки «китам». Они примерно так и работают в управленческом плане. Примеров достаточно.

там на непотизм теж є достатньо скарг, але це все-таки трохи інша проблема.

Різниця менталітетів є величезною. Після роботи з менеджментом і колективом зі США я помічаю дуже чітку різницю між вихідцями з СНГ та американцями: безініціативність, страх єксперементувати, нестача креативності, настрій, неприємна комунікація, увага до незначних речей і повна відсутність розуміння важливого, любителі простих рішень, проте вони є ідеальними виконавцями приказів і все зроблятьякісно.
Укрїнський менеджмент, в більшості випадків, можна описати одним слово — совок.

Щодо ворк-лайф балансу, у США він набагато гірший. Ці польські колеги не працювали у FAANG в США, де всі працюють по 12+ годин на день, щоб отримати гарне performance review, але вам це ніхто не скаже.

безініціативність, страх єксперементувати

Це про громадян, чи про рабів на L-1? Може різниця в цьому.

Це про громадян і всіх

Соковижималка
Явно чи невно

одним слово — совок

Так це нічого не описує. Крітерії оцінки мають бути. Совок теж був сильно сильно різним, між : Леніном, Сталіним, Хрущовим, Брежневим та Горбачевим, різниця просто прірва.

12+ годин на день, щоб отримати гарне performance review, але вам це ніхто не скаже.

Помітьте через конкуренцію, бо там далі зарплатні по пів мільйона доларів на рік і вище. А не тому — що хтось наобіцяв клієнту, зробити будь який проект за місяць брешучі від самого початку і при цьому за пів року не зумів зробити процессу збору вимог (маючи бізнес аналіста) і навіть задачь в багтрекінгу, потім директор клієнта почала з бізнесом двонити беспосередньо до розробників та тестувальників питати статус і простити описувати задачі. І це от жодним чином не унікальний випадок, нажаль. Світ повний — роспиздяїв.
Тим не мнеше з массовими лейофами — флер супер работодавців у FAANG розвіяний остаточно, це зазвичай означає — що це обійдеться їм в гороші, при чому у великі. Ті же Microsoft після Балмера — змушені були робити суттєві внутрішні реформи, в них була кокретна плинність кадрів та дойшло до Bus Factor. Дойшло до того, що в ядрі Windows була купа коду, які ніхто не знав що робить.

а який сенс вжобувати 12+ годин в Польщі якщо у тебе після податків залишиться навіть менше ніж в Україні...

Хотілося б почути розбір якихось конкретних ситуацій бо в мене досвід дещо протилежний.

Самий чудацький( на літеру М ) дорсвід у мене був з європейськими менеджерами. Хоча також і багато хороших серед них було.
По суб’єктивним відчуттям, американські й наші, українські десь ± на рівні.
Всі ± поважають особисті кордони, ніхто не встановлює нереалістичні дедлайни і не змушує надурняк овертаймити, не плутає джаву і джаваскрипт.

Тому або хтось ображений наганяє бурю там де її нема або в окремих європурів нереалістичні очікування, що менеджер їх в дупку буде цілувати і підганяти масажисток чресел або сформувалась якась окрема когорта менеджерів з України яка пісяє в журек полякам.
Буду радий почути інші пояснення.

Всі ± поважають особисті кордони, ніхто не встановлює нереалістичні дедлайни і не змушує надурняк овертаймити, не плутає джаву і джаваскрипт.

Виглядає як сарказм :)

За останні років 5 у великих конторах стикався лише з відносно грамотним менеджментом.
Про те, що було 10+ років тому нема сенсу згадувати і травити байки минулого.
Хіба в якості анекдотів типу «Врізається якось запорожець в 600-й мерседес і тут з нього виходять братки, а з кермом запорожця сидить ПМ».

Я з усяким за останні 5 років зустрічався і воно показує, що як би не сильно то усе і змінилось. Загальна масса там де вона є, а от професіонали навпаки набрали. Професіонали просто дуже массово звалють та звалили за кордон. З 10 якісних спеціалістів по усіх ІТ напрямках, у нас залишаються до трех. А так під 30 років — повально, на трактор. А так усе як було senior ReactJS/ReactNative developer в 23 роки (тоді було Ruby on Rails або Action Script і т.п.) описаний менеджмент і т.д. усі системні проблеми галузі. Крім одної — в нульові було не дуже з англіською мало не в усіх, гарна розмовна анліська була далеко не у кожного, а інженерів було скільки завгодно. Компьютерної літератури в перекладах і самопалу було навалом, хоч і дорого — тільки вчись. Тепер навпаки, технічні знання по просідали, сильно, та аглійська у багатьох дуже хороша. Джуніор із С1 — зараз норма, так само робив співбесіди — по базі проскоки бувають, на рівні різниці між масиивом і зв’язним списком. Потім якось з викладачами перетинався, там розуміння — ну так це ж не треба на співбесідах, тому і не навчаймо. А є таке що вже і що і самі викладачі «з тримісячних курсів», тобто індійською дорогою йдемо. Щоправда є і «вундеркінди», чотирьох побачів за два роки. Так само з менедментом крайності — або дуже добре, або прям зовсім дно.

За останні 2 роки, три з чотирьох ПМів з якими я працював також звалили і сидять в Польщі %))
Але при цьому продовжують працювати в нашій конторі і виконувати свою роботу. Думаю, в еру ремоуту це не велика біда.

Наші ПМ нафіг не потрібні в продуктових компаніях на заході. Не хочу нікого образити просто такі реалії бізнесу.

Я особисто працював на минулій роботі з тепер вже продукт директором однієї дуже відомої компанії. Він і тут був — голова, зараз в Мюнхені вже дуже давно, так що то таке. Тим не менше — якщо чесно, на аутсорс взагалі вище сініора не хочуть передавати жодних повноважень. Тому в наших ПМ дизбаланс, наприклад в хайрінг вміють дуже добре — з ішим, що клієнт не передає на аутсорс бувають проблеми, суттєві. Те саме скажімо архітектура по іншій лінії управління якої в нащій системі управління так і взгалі не існує. Не перадає клієнт ключові напрямки діяльності на утсорс. То звідки тоді взятись таким навичкам ? Аутсорс мав купу переваг — але заодно став нашим бічом, особливо коли в нього упоролись і зробили дійною коровою.

Я за 20 років на галерах ніколи не овертаймив а про роботу на вихідних взагалі не було мови.
Але в мене не було ніколи фіксед прайс проектів.
Менеджери були різні, як правило чим менша компанія тим нижчий рівень менеджменту, хоча і в лідері ринку бачив комсомольців.
Проблема аутсорсу в тому що аутсорсерам не вигідно занадто якісно працювати, бо тоді не застафиш 100500 людей на проект які там нафіг не потрібні.
Відповідно всім треба грати по тим правилам інакше будеш білою вороною.

на галерах ніколи не овертаймив а про роботу на вихідних взагалі не було мови.

В мене було всяке, але завжди здорова комунікація дозволяла або вирішити ситуацію або отримати більше грошей за овертайми.

не було ніколи фіксед прайс проектів.

Фіксед прайс проекти це один із стандартів індустрії і з ними вчать працювати навіть на самих поганеньких менеджерських курсах. Так, там є ризики АЛЕ, як правило, це все компенсовується вищим цінником для клієнта.

Проблема аутсорсу в тому що аутсорсерам не вигідно занадто якісно працювати

Це міф і самообман. Аутсорс( якщо це нормальна контора, а не три студіка знайшли фріланс замовлення ) зацікавлений аби зробити клієнта максимально щасливим в усіх сенсах бо тоді клієнт прийде ще і ще і ще й друзів по бізнесу до вас приведе і ось тоді ви зможете застафити 100500 людей, а не коли намахали одного.

Це міф і самообман. Аутсорс( якщо це нормальна контора, а не три студіка знайшли фріланс замовлення ) зацікавлений аби зробити клієнта максимально щасливим в усіх сенсах бо тоді клієнт прийде ще і ще і ще й друзів по бізнесу до вас приведе і ось тоді ви зможете застафити 100500 людей, а не коли намахали одного.

Теж залежить від того з ким ви маєте справу. Хтось вивчив гарвардську школу бізнесу і вкурсі про Win-Win стратегію ведення бізнесу. Або аналогічні тези у японців та Демінга. Хтось — прямо кажучи фософщік з базару і живе за принципом «без лоха — жизнь плоха». Там нічого ви не вдієте, там будуть намахувати як колектив так і клієнтів. В Україні процент других — нормальний такий, так це пов’язано із самою країною. Тут як би пояснення теми www.youtube.com/watch?v=P2ZOBFFvXFw оці люди задавали тренд розвитку суспільства, анти еліти.

Я вже занадто старий щоб мені лапшу на вуха вішати.
На старті проекту можуть бути одні сініори і навіть гребти у повну силу але як тільки проект нормально стартанув, швидко розбавлять джунами і деяких сініорів виведуть з проекту.
Є у Львові одна компанія виняток якій вдавалося працювати майже без джунів але там сейли були дуже матьорі. І не було ніяких ПМ, взагалі.
Але навіть в неї скелетів у шафі хоч відбавляй. Але перша любов то святе, тому нехай ті скелети там і залишаються.

Аутсорс( якщо це нормальна контора, а не три студіка знайшли фріланс замовлення ) зацікавлений аби зробити клієнта максимально щасливим в усіх cенсах

От як в тебе оце вище відбувається одночасно з

Всі ± поважають особисті кордони, ніхто не встановлює нереалістичні дедлайни і не змушує надурняк овертаймити

Історія з контори яка в тебе в профілі.
Підписали великого клієнта, процес підписання договору тривав майже 9 місяців.
В контракті були ± терміни для кожного етапу розробки.
Через те що підписання тривало дуже довго, девелопмент почали з 6+місяців затримкою.
Думаю що не треба пояснювати чого на тому проекті НЕ виконувалось

Всі ± поважають особисті кордони, ніхто не встановлює нереалістичні дедлайни і не змушує надурняк овертаймити

конкретна гіпотетична ситуація:
1/ невелика спільна dev+qa команда до 10 чоловік закінчує поточний ассаймент на певному fixed-price проекті; з певних причин терміни недотримано, вже почалися овертайми і перепрацювання, але дедлайн буде прострочений, при хороших розкладах на 1 спринт мінімум
2/ менеджмент по стороні клієнта збирає команду і презентує пропонований ассаймент на наступний квартал — девелопмент + тестування нового сервісу — в загальних деталях, з планованими дедлайнами нам до ознайомлення
3/ команда збирається на обговорення, на якому qa частина команди повідомляє, що за наявних засобів(а змін не передбачається), враховуючи поточне запізнення, вже зараз навіть без детального естімейту по спрінтам можна точно і відповідально заявити, що такий обсяг роботи в пропоновані терміни виконати нереально, без варіантів; тим більше, через поточне запізнення скоріш за все запізниться і девелопмент, і посуне початок тестування
якщо не овертаймити довго і багато, то потрібно або пересувати терміни, або віддавати частину команді на стороні клієнта
4/ менеджмент повертається з повідомленням, що підписалися під всім пропонованим як було, без змін
fin

Можливо, ви не в повній мірі розумієте, що таке фіксед прайс проекти.
Можете передивитись одну з моїх попередніх тем про типи контрактів dou.ua/forums/topic/43390

Фксед прайс передбачає, що ми маємо всі або майже всі вимоги/матеріали/ресурси/документи для старту проекту і все що треба зробити це просто імплементувати наявні вимоги.
В такому випадку, навіть декільки ± грамотних інженерів та менеджерів, можуть з досить хорошою точністю оцінити обсяг робіт і необхідний час на виконання. Само собою, що закласти ще якийсь буфер.

Відповідно, якщо наявні всі вимоги, виконана оцінка і тобі, як інженеру, треба просто копати від забора і до стовба два дні, то береш і робиш. А якщо ти дивився ютуб, а не копав, а менеджер прийшов і запитав чи готово, а воно не готово, то бери овертайми і працюй у свій вільний час.

Єдине, де можуть бути нюанси, це якщо в попередньо обумовлений скоуп робіт, клієнт вирішить всунути щось ще. Ось тоді це перестає бути фіксед прайсом, має бути проведена повторна оцінка і перезаключенний контракт. Тоді дійсно можливі овертайми( якщо інженери на них погодяться ) але оплачені вони мають бути X2.

Обсяг роботи на 1-2 квартали за наперед узгодженою ціною, розбитий на кілька чітких майлстоунів, за якими і здйснювалась оплата по факту зробленої роботи за цей майлстоун — згідно теми вище чистий FP

Пояснення вичерпне, але ж проблема геть в іншому: коли ’декілька ± грамотних інженерів та менеджерів’ ’з досить хорошою точністю оцінили обсяг робіт і необхідний час на виконання’, але ’виконана оцінка’ показує, що в пропоновані терміни вкластися не-мо-жли-во, на це все одно погоджуються (тут варто однак зазначити, що деякі з аргументів досить таки раціональні, але все ж), а потім намагаються наздогнати овертаймами, чи додатковими ресурсами, хоча відомо, що 9 жінок не народять дитину за 1 місяць. В особливо печальних випадках не лише клієнту, а і навіть своєму ж менеджменту вищої ланки, умовному делівері директору який в результаті і поставить свій підпис під контрактом, теж повідомляється що ’нормально, мої хлопці подивились, зробимо’, хоча хлопці абсолютно не мають впевненості щодо цього.

Можливо, у Вас з досвідом розвинулося інше сприйняття, якийсь більш цинічний підхід до роботи і своїх зобов’язань, але для мене ’тобі, як інженеру, треба просто копати’ не виглядає так легко і просто. 1) хоча мого формального підпису ніде і немає, але мій фактичний комітмент є, і погоджуватися, що я зроблю і встигну, знаючи, що скоріш за все ні — це брехня і обман, найперше самого себе. Робота, яка стартує вже з брехні — це завідомо погана, якщо взагалі не провальна, робота, і працювати в таких умовах не має особливого бажання. 2) я звісно ресурс, одиниця хедкаунту чи юніт делівері, але — навіщо тоді взагалі питати мою оцінку і думку, якщо це нічого не змінює і ні на що по факту не вплине, бо потрібна єдина правильна, яку очікує клієнт і яку, зрештою, отримає? Так на ’просто копати’ надовго мене не хватить.

Фксед прайс передбачає, що ми маємо всі або майже всі вимоги/матеріали/ресурси/документи для старту проекту і все що треба зробити це просто імплементувати наявні вимоги.

В ідеалі — погоджуюсь, що хотілося б мати детальне планування роботи до початку проєкту. На практиці все частіше fixed price містить вагому долю невизначеності і найкраще, що можемо зробити — прописати ризики і «план Б» якщо вони спрацюють. В той же час менеджмент каже: «Все просто: якщо ми не погодимось на ці ризики і невизначеності, клієнт обере іншого вендора».

В той же час менеджмент каже: «Все просто: якщо ми не погодимось на ці ризики і невизначеності, клієнт обере іншого вендора».

саме так, хоча конкретно в цій ситуації навряд чи це було б зробити так просто
ще «це відносно новий проект, нам важливо в цьому проекті залишатись і зарекомендовувати себе якнайкраще, бо плануємо розширяти співпрацю з цим клієнтом»
ще «якщо ми зараз дропнем qa частину задач, то з цим дропнеться і qa частина команди, а знову завести її шансів може не бути»
аргументи нібито і слушні, але при цьому все одно виглядало так, ніби жодних намагань хоть трохи ці самі ’ризики і невизначеності’ обговорити і спробувати змінити. Спочатку будь-якою ціною домовитись, навіть підписуючись під якимись ризикованими нереальнми умовами, потім будь-якою ціною то все пробувати робити, навіть овертаймами і шукаючи десь людей по інших проектах, потім будь-якою ціною здати — відверто, не найкраще зроблений/тестований результат — щоб оплатили інвойс за роботу. Уся стратегія ’будь-якою ціною’ дійти до наступного кроку, тільки це ж не може працювати завжди.

Это полное отсутствие скилла к переговорам. При найме это кстати тоже очень хорошо заметно — даже когда прямо говоришь, что готов обсуждать варианты, они держатся первоначального.
Корни этого, как мне видится, в системе школьного образования — у буржуев школьные дискуссионные клубы, а у нас безусловный авторитет учителя и учебника.

ага, а потім на першому спринті все клієнтом хєриться і робота як в стартапі, тільки встигай робити мейстони незалежно від того чи хто у відпустці, лікарняному чи просто звільнився, тобто розраховано на 100% завантаження із зовсім іншим початковим скоупом і архітектурою які весь час змінються від спрінту до спрінту, тобто щотижна

Єдине, де можуть бути нюанси, це якщо в попередньо обумовлений скоуп робіт, клієнт вирішить всунути щось ще. Ось тоді це перестає бути фіксед прайсом, має бути проведена повторна оцінка і перезаключенний контракт. Тоді дійсно можливі овертайми( якщо інженери на них погодяться ) але оплачені вони мають бути X2.

це у світі рожевих поні, а в реалі «клієнто-орієнтованість» і «клієнт завжди правий», тому Х2 хіба що на баланс фірми, але ніяк не виконавцю

Замовник сам вирішив закрити очі на баги і надавив на менеджмент, тому довелось погодитись. Вазагаі тут торги зайшли занадто далеко, звісно усі хочуть європейську якісь по ціні Індії — але так не буває. Якісна Індія — між іншим теж коштує європейський грошей. Ну а менеджмент з рештою матиме справи із Bus Factor та потребою заміни співробітників. Щопрадвда якраз на цьому галерний менеджмент знається дуже добре, набагато краще ніж на іншому — дуже багато практики стафінгу, тому цього і не бояться. Те що клієнт піде — це вже після з’ясовується.
Між іншим це якраз чіткий показник нестачи професійних знань, тобто не зуміли провести складні перемовини і пристали на не вигідну для себе позицію. Не дивлячись на те, що галери дуже добре вміють в хайрінг та масс рекрутинг, були досліди — що заміна співробітника коштує компінії від пів року до півтора року його річної зарплатні, в залежності від кваліфікації. Втрату ділової репутації як то постачальника послуг так і іміджу роботодавця — взагалі важко виміряти, часто результат взагалі фінансовий крах.
BTW Але можна було прогорнути, щось подібне www.youtube.com/watch?v=Sw59-ESjis0

Сто який відкрито каже офшор тім, як ви там?
Це турбота чи знущання?

Ну тут дуже сильно залежить від контексту.

У вестернів слово «офшор» може означати щось, що далеко, буквально за морем, як «Offshore platform».
Також деякі вживають для команд які десь за океаном, як тут: youtu.be/...​r0mc8?si=hkxgJiM593P1gE1k

Тобто, припускаючи, що він не хотів вас образити і напряму назвати людьми на яких він відмиває гроші, наближчою аналогією буде «заморська команда».

Ну якщо то елітний попилил то може
Але елітою не відчувадосЯ

Тут сканує кожен день як яго бабки, не настав часом — час переводити проект кудись до Польщі чи Туреччини і потихеньку проводити хайрінг в тіхоря. Як у вас справи — йому дісно відносно всерівно. Тому як клепка є — у вас завжди і усе впорядку і посмішка ну або по роботі заклопотані і т.п. Так само як і в них, там їх можуть вороже поглинати інша компанія — ні слова не скажуть але по морді лиця буде видно, що щось йде не так, через жінок як правило можна з’ясувати.
Власне — а вам є діло як у нього справи, дружина, діти ? Хоча я цікавлюсь, в цьому бізнес сенс. Скажімо зробити так щоб на нас можна було покластись — а там міг сходити у відпустку. Щоправда може дійти до неприємних ситуацій, коли взагалі перестануть працювати і сядуть на шию, помітьє за 10+ разів більше ніж отримуєте ви. Та крім того — коли це керівник, тобто лице яке приймає рішення — ви не зможете замінити його у цих питаннях і буде біда.

Все дійсно дуже печально. Причин купа і характерні вони не тільки для менеджменту. Частіше всього бачу наступне:
1. Відсутність бодай якоїсь управлінської освіти (навіть курсів, книжок і т. п.) і небажання вчитись
2. Небажання заглиблюватись в суть проєктів, яким менеджер начебто керує
3. Нерозуміння своєї ролі: за що їм платять гроші і яку користь / додану вартість він приносить.
4. Банальне небажання працювати, замість того — намагання делегувати 100% своїх обов’язків. Логічне продовження — делегування будь якої відповідальності.
5. Невміння слухати, узагальнювати і занотовувати головне.
6. Невміння лаконічно і зрозуміло висловлювати свої думки голосом, текстом, графічними схемами.
7. Конфлікти з інженерами і їх демотивація. Наприклад, інженери хочуть зробити хороший продукт, а менеджер — догодити клієнту. Менеджмент тисне на інженерів і вимагає швидких рішень з гівна і палок; інженери чим далі, тим менше хочуть бути причетні до цього лайна.
8. Відмазки в стилі «В нас складний клієнт, що ще я можу зробити?» і бездіяльність замість того, щоб хоча б СПРОБУВАТИ діяти інакше.

Окрім пост-радянського менеджменту мав справу з американським і британським. Суб’єктивно іноземний менеджмент рідше проявляв зазначені вище недоліки.

Ви зараз чітко по пунктам описали мого теперішнього британського продакта.

У нас процент переліченого в нас просто значно вище за них, це накладується на проффесора януковича. Тим не менше — такого повно усюди. Є люди не придатні до якогось типу роботи — ала вони на неї потрапляють, заради і за допомоги соціального статусу, соціальних звязків і вміння їх вибудовувати, станів ринків і т.д. В більш конкурнетних соціо системах, де індекс ведення бізнесу значно вище за Україну — так просто не вийде, треба вирізнятись в кращу сторону від конкурентів — інакше програєш ринок.

Маючи тривалий упр-ський досвід та досвід роботи з менеджерами, мушу відзначити саме п.п.1,3,5. Інше — ситуативне або похідне.
Розумієте, наш мен-т — часто це про дві речі:
А) про ВЛАДУ. Влада приваблює і псує нас. Бо тут найскладніше — це наша відповідальність: прямо та чесно визнавати свої помилки, виправляти їх, посипати голову попілом та постійно вчитися й змінюватися. Або йти з позиції, якщо взагалі не справляєшся. Чи багато ми бачили таких можновладців чи топ-керівників? А з кого менеджери беруть приклад? Це про нашелідерство.
Б) про упр-ня — ЛЮДЬМИ. Це дуже розповсюджена системна хиба: менеджери чомусь думають, що керують саме людьми (кожним індивідуально), а не їхніми цілями, планом задач, беклогом, ідеями, відносинами з клієнтами, компетенціями та співпрацею в команді, ефективністю роботи... Це про розуміння своєї цінності і компетенцій.

На що ти потратив ті 2 секунди які зекономив скоротивши кілька слів?

Розділяй і властвуй
Мій менеджер по п’яні казав

Делегуй
І присвоює успіх
Відповідно є крайній на невдачу

«Культура їсть стратегію на сніданок, операційну ефективність — на обід, усе решта — на вечерю...» — затаскана фраза, що приписують П.Друкеру, у даному випадку — саме про це. А культура будується лідерами та керівниками компанії.

Західний менеджмент має тривалу історію спроб та помилок, успіхів та катастроф. А також — добру методологічну базу, синтез теорії, досліджень та практики. Ключові книги, дослідження, практичні курси, TED-тематики, а також провідні університетські курси, міжнародні управлінські школи та консалтингові компанії з управлінського та орг.розвитку — очевидно, західні.

Отже, західний менеджмент — це не тільки про тривалий досвід, але й ще про розвиток ідей, т.зв. «мечурність» (maturity) та мислення. А у нас ще не було стільки часу на це. Плюс прагнення «успішного успіху», переваги індивідуальних здобутків над командними та слабке вміння співпрацювати вдовгу по горизонталі, не використовуючи владні важелі.

Але головна проблема нашого менеджменту, імхо, — у використанні влади, яку менеджери отримують разом із повноваженнями. На Заході, вже є чіткий перехід від его-менеджменту в стилі Велча («компанія — це я») до лідерства або м’якого упр-ня, як високій відповідальності та служіння команді (об’єднання, наставництво, розвиток, підтримка) задля створення спільного блага в компанії.

очевидно, західні.

Ну не очевидно, в них безумовно є надпотужний конкурент — Японія, при чому в ІТ усього світу це най популярніша система. Адаптувати її в ІТ почали якраз в Британії.

Плюс прагнення «успішного успіху», переваги індивідуальних здобутків над командними та слабке вміння співпрацювати вдовгу по горизонталі, не використовуючи владні важелі.

А оце вже повна вестеренізація, від найвищого здобутку полководця — Триумф. В Азії таких традицій фактично нема. Чінгізхан не робив ніяких тріумфів, там інші були бздики типу відрізати усім узбекским солдатам Хорезм-а вуха і принести корзини з цими вухами хану. (Через віки узбек Тамерлан їм вставив штакет, та разом із Дмитром Донським розпочав зовнішен знищеня Орди).
От тепер в Китаї — чистий СРСР www.youtube.com/watch?v=Lmp51YN-7wc в свою чергу, це якщо розкручувати йде якраз з Древнього Риму. Там навіть один єдиний Сі одягнутий в китайський френч, усі інші з політ бюро стоять в італійських костюмах. Так само форма і усе інше.

Про яку систему менеджменту з Японії йдеться?

Хидекі Йосіхара — дав крітєрії, яки описують систему назагал. Найвідоміша закінчена система Кайдзен описана Масаакі Імаї, використовується безлічу компаній зокрема : Toyta, Honda, Toshiba, Sony та Hitachi.
Усі гнучкі системи керування, зокрема Scrum базуються саме на японскій системі. Про це купа статей і на DOU зокрема. Протистояння американо-євпропейської зконцентрованої в PMI (Генрі Форд та Джон Рокфеллер) та японскької систем керування самі японці звуть битвою якодзун.
В обох систем є як переваги так і недоліки. Звісно японьска і американська — це станом на зараз така назва. Купа сучачних япосньких компаній працює за американською системою і так само купа американських компаній, за японською.
Для японців 12 годин на робті, це така норма. Щоправда кажуть, що зовсім не обв’язково там працюють, просто увесь колектив залишиться на роботі доки з неї не піде кемпай — начальник, навіть як їм не буде чого на ній робити. Для американців — навпаки упор на максимально вискоий результат, в найкоротщі терміни. Пов’язано якраз з принципово іншими поглядами на розвиток бізнесу і суспільства в цілому. Американська система революційна, японська еволюційна. В Амеріці в тебе є купа бабла, але жодного підлеглого — ти усеодно король, а як вдонатиш як той Баффет та Гейтс з пів трільйона баксів на різні добрі срави так і визнання є. В азії в цілому, навіть як так сталось — це буде не правильно, ти маєщ бути саме лідером колективу, в цьому полягає успіх. Гора бабла сама по собі не вважається абсолютом. Там хоч ти бригадир в кафетерії, хочь голова великої корпорації. Сенс в системі мислення, він як відомо на базі моральних принципів які мають релегійні походження.

З великою повагою до Кайдзен, але конвеєрне виробництво, виробничий менеджмент, практики упр-ня великими підприємствами прийшли в Японію саме з Заходу. Проте японці змогли їх перевершити, змінюючи та адаптуючи західні системи.
Щодо Agile підходів та Scrum як похідної методики, не можу знати, що було першоджерелом ідей, але це методологія найперше опублікувалася та просувалася все таки на Заході.
Цілком визнаю, що, будучи частиною Заходу, ми знаходимося і в його інфо-бульбашці, тому найперше споживаємо саме його ідеї.
Але є неспростовний факт: у даний короткий момент саме ці західні економічні ідеї (капіталізм, та одне з його дітей — менеджмент) наразі домінують у світі.

Ви краще поцікавтесь хто зараз є тримачем гігантського державного боргу США. Якимось чином там на першому місці Японія, потім Китай а потім Південна Корея. Тільки не треба казати, що система керування тут нідочого. Японія і близько не має такої географії з ресурсами і можливостями як США або Західна Європа. Хоча конвеєрне виробництво, від початку грібних галер — справді італійська інновація. Генрі Форд просто пристосував її для авто виробництва.
Для СРСР зміна системи керування в кінці 60-х, дуже схожої на японську до абсолютно західної — призвела до системної втрати ефективності. Натомість США з кінця 70 дуже активно переймали і впроваджували японські підходи в управлінні. Зокрема і тому, що катастрофічно програвали конкуренцією на ринку.

Не бачу прямого зв’язку між тримачами боргу і поточною перевагою західних систем.
До речі, винахід ідеї та розвиток систем — різні речі. Зокрема, Ніл Фергюсон у «Цивілізації» пише, що завдяки конкуренції, підходам до праці, розвитку освіти і науки та правам на приватну власність, Заходу вдалося розвинути передові системи, в т.ч. менеджменту, на основі запозичених ідей та винаходів.
Дуже дякую за цікаву дискусію!

Така стратегія працювала, коли український IT-ринок зростав і проєктів вистачало, але зараз, на тлі спадного ринку та економічної нестабільності, підхід «готовності на все» починає давати збої, особливо через низьку якість менеджменту.

чому? я тут бачу хіба потенційні дві проблеми
1/ наобіцяють і підписуються під таким, що потім не можуть виконати, навіть не не через замалі естімети, а банально в команді недостатньо технічної експертизи для нормального вирішення задач
2/ хтось один не витримує навантаження і звільняється, або випадає надовго з команди, і процес просідає занадто сильно; клієнт, який не в курсі про понаднормову роботу дивується і починає задавати питання в чому справа, чому все раптом зупинилося так, наче це півкоманди пропало, а не 1 людина
є ще щось?

Чому? Тут, можливо, є ще глибші причини:

Відсутність попереднього аналізу та архітектури: коли менеджери погоджуються на будь-які запити клієнтів без чіткого аналізу вимог і оцінки можливостей команди, це веде до хаосу в роботі. Без чіткого розуміння, що саме потрібно створити та як це реалізувати, команда опиняється в ситуації, де постійно «гасить пожежі». Такий підхід може працювати на початку, але в довгостроковій перспективі призводить до збоїв і перевантаження.

Відсутність процесів для випуску продукту: у багатьох компаніях, де переважає підхід «готовності на все», немає налагоджених процесів розробки та випуску продукту. Це стосується як нових завдань, так і поточних проєктів. У результаті такі компанії виявляються неготовими до випуску якісного продукту, адже їхній фокус більше на тому, щоб «встигнути все», а не на структурованому підході.

Знову вас направлю до університет Карнегі-Меллон та Пентагону en.wikipedia.org/...​Capability_Maturity_Model 80% усієї ІТ індустрії має невідтворюваний процес CAP 1. Тобто IT менеджмент по усьому світу дуже сильно не в доброму стані. Тим не менше — там є вибудовані системи підготовки, у наших тільки нещодавна почали з’являтись необхідні професійні знання. А так процентів з 80% — так і було — або програміст стає менеджером і немає мінімально необхідних професійних знань, або беруть умовно перекладача чи торгівця так само без мінімальних знань. Ну або як скажімо в моїй другій конторі, в геймдев віділку — коли хазяїн поставив в керівництво свою 21-річну наречену. Але ринок це пропускав, зараз ринок інший.

так це вже проблеми лідів, архітектів чи солюшн експертів, якщо нема проектних, то є приходящі з компанії, треба то і СТО залучим, головне, що менеджмент вам роботу нарішав — на тому його частина зроблена.
бо і випуск продукту відсутній, є тільки ’делівері’; і люди в проектних командах не програмують/тестують, не кодять, не вирішують бізнесові задачі за допомогою певних програмних засобів та інструментів, не випускають продукт, не працюють в цілому — вони ’деліверять’. То ж і процесів нема, вірніше, є один глобальний метапроцес Делівері — а інших і не потрібно.
(комент саркастичний, з значною гіперболізацією реальності)

Доречі досить влучно описує аутсорс особливо маленькі шлюпки

Можливо, питання ще глибше. Все зводиться до того, як компанії бачать свою місію і як вони будують процеси. Є компанії, які роблять акцент на створенні справді якісного продукту та розвитку експертизи всередині команди. А є ті, хто, по суті, просто «постачає персонал», не надто піклуючись про зростання фахівців та кінцевий результат. У підсумку одні компанії прагнуть розвивати й поглиблювати процеси, а інші просто підтримують видимість делівері. Як наслідок — ми бачимо тих самих «лідів» без навичок і програмні продукти, які насилу виконують обіцяне.

Ну правду пишуть, чого вже там. Ми маємо азійський тип мислення принаймні на 50%. Різниця з Кореєю чи Японією — що при цьому не монетизуем це в матеріальні блага для себе, тобто з цього заробляє хтось інший, приблизно Індія виходить з кастовою системою — де махараджа над багатий, а усі інші весь час вкалують та при цьому жебракують. На заході це давно зрозуміли і по повній стали використовувати на свою користь. Там принцип Divide at impera відомий дуже давно. Там інша система мислення — веслувати будуть в такому режимі, при умові фінансової вигоди. Без вигоди — палець о палець не вдарять. І якщо з когось можна отримати, через власну недолугість — з нього отримають.
А щодо професійних знань з управління то Україна на багато-багато рівнів нижче за західний менеджмент, а тим більше за японський чи корейський — бо західний теж далекий від ідеалу. Тому ми часто і закидуемо часом нестачу професійних знань та вмінь, при чому як своїм так і часто часом підлеглих. Звісно не усіх стосується, йдеться за загальне. Результати як то кажуть на табло. Де та Польща і де Україна за той самий проміжок часу ? Тобто стосується дуже далеко не виключно IT, в IT якраз справи значно краще за загальний стан.
Одразу скажу, що в федерації справи теж кращі за наші, хоча там, ще більший азійський тип мислення.

в федерації справи теж кращі за наші

Там тупо обертається більше грошей. По сьогодні, на превеликий жаль.

Це не тупо — це означає, що в них значно більше ресурсу.
Бачив я один дуже цікавий фільм, де один з професорів з кембріджу робив розкопки в Полінезії. На експедицію були найняті місцеві вантажники. От коли вони розвантажували фури в до човнів, то один з вантажників задав питання тоді ще молодому науковцю: «Чому у білих так багато вантажу — а у попуасів так мало ?».
Так от тепер вже професор почав з цього питання суттєві досліди, щоб зрозуміти — як одні суспільства починають переважали інші в історичному вимірі. Дав посилання на інші досліди як то Паретто і.д.
Прийшов до цікавих висновків — що деякі суспільства влаштовані так, що в них є потреба у винахідниках і винаходах тобто їх впровадженню у загальна виробництво. Саме так виникали професії, де умовні фермери забезпечували їжею умовного коваля і виникав товарообіг. Інші які мають достатній для виживання рівень, в це не заморочувались але бачачи на прогрес інших суспільств — вищі кола починають забезпечувати себе інноваційними товарами та послугами з прогресивних суспільств — за рахунок експлуатації підлеглих, тобто породжується тоталітаризм, який з рештою переростає в монархію і рабовласництво. Один прикладів якраз : Африка, Полінезія, Південна Америка і т.д. де з природи можна отримати доволі на хитрими методами достатньо для виживання їжі. Тому суспільства подекуди в стані аналогічному палеоліту (кам’яний вік), тобто попуаси.
Було і про пост совок, який став одним з парадоксів — краху імперії закономірним явищем, після розвалу Римської Імперії уся Європа впала в середні віки. Наявних залишків імперії вистачало на довго, щоб їх просто дерибанити проміж аристократів. Також розвалилася і деградувала Китайська імперія, після чого її по шматках завоювали монголи. (Для нас там усі китайці — на ділі там десь 128 різних національностей). І т.д.
Професор давав не дуже добрі прогнози щодо сучасного стану речей в американо-європейскох цивілізації. Римска республіка — закінчилась Цезарем, в Європі теж був загальний фашизм із диктаторами, при чому Гітлер виграв на виборах. В США перед посилки до другої громадянської війни і т.д.

А щодо професійних знань з управління то Україна на багато-багато рівнів нижче за західний менеджмент,

камон, поплачся про комплекс мершовартості

? Вчитись треба — а не комплекс меншовартості. Так само як і програмуванню і харду, де ми взагалі дно дніщеньське. Звісно є люди які вміють — та якщо порівняти з Кореї і Тайванем, та навіть с федерацією — повна шляпа.

А ви типу засновник чи ген директор : TSMC, NVidea або AMD ? Цікаво як так сталось — що усі вони тайванці ?
При цьому в Тайвані з 1949 по 1987 роки, діяв військовий стан. TSMC — заснована саме в 1987 році Там взагалі в Тайвань дуже цікава історія, економічний стрибок почався із реформ 50-х, але IT прорив з 90-х коли новобраний уряд почав реформи і саджати за корупцію — навіть екс президент Чень Шунбай отримав пожиттєвий строк.

до чого тут це? у вас з логікою куку
але якщо не поплакатися що укропи сірі та вбогі, то на фабриці ботів пайку не дадуть
давай висер, що здали Бахмут значить гавно воїни, так в методичці?

Давай я тоді накину тобі ще, так як ти любиш. CEO Alphabet та MS — індійці. Значить індійський менеджмент кращий за західний. Шах та мат!

В чому шах в мат ? Я про це вже писав знизу — азійський менеджмент, станом на зараз в першу чергу через Японію, його колиску — має суттєву перевагу над західним — а точніше уділує в одну калітку як стоячих. Далеко не просто так в Америці такий величезний шухер, особливо на виборах. США винні Японії та Китаю совокупно на 200 років вперед, і цей борг нема чим покривати крім як друкувати гроші — тобто міняти матеріальні цінності типу автомобілів та різного текстилю і ширпотребу на різаний папір і цифрки, на які не можна нічого придбати американського виробництва — бо нема ніякого американського виробництва, воно в Мексику поїхало. Щороку торгівельний баланс лише з Китаєм — мінус 300 мільярдів доларів. В США лишився лише один козир — обронка та продаж зброї.
Так корпоративна культура 996 — для азійської системи керування це норма. Та при цьому азіати вміють переробляти це на власний зиск, Українці — ні.

Індійський не азійський в чистому вигляді. Якщо б ви стикалися хоч раз з ним, ви б казали на український, що це верхівка бездоганності

Я з ними стикаюсь з 2007-го року. З менеджментом в них краще за нас, суттєво і dev ops в них теж кращий за наш. Програмісти — так там різний рівень, більша частина дісно зовсім починаючі були, зараз теж вже набагато вище рівень, принаймні років з 5 так точно індус вже не той.
Чому так — моя теорія проста, в нас PM-и майже не встигають набрати кваліфікацію тут, крім явного браку якісної освіти (а походження PM-ів у нас з половни випадків це або продажники або колишні QA чи програмісти, на інших спеціалізаціях до рівней лідів та архїтекторів не видно 50% роботи PM-а відповідно треба вчитись). Або презжають-перводять за кордон, або підвищують на вищі посади — програма портфель (бо там треба комусь же працювати) , де людина починає здебільшого займатись продажами. І аутстаф — де клієнт чути не бажає про когось вище за сініора. Таким чином коли є наш ПМ — це або починаючий от зовсім, або довбень якому не вдалось звалити за кордон. Звісно процентів 20% усе таки з головою людей є, зазвичай тих хто просто не схотів звалювати
А так — не знання елементарних якихось речей типу закону Брукса, аналізу ризиків, діграм Ганта і т.д., звичайнісенька справа Не кажучи вже про гнучки процеси та японський менеджмент — там у більшості просто 0. Тоді як індуси — давно з тренінгів.

Хто казав що в мч гарно
Великий бюрократичний трешак

мені завжди здавалось, що у цих проблем є 2 простих пояснення

1. набираємо менеджерів без освіти і розуміння ІТ. Бажано серед своїх знайомих, родичів або друзів. Якщо ця людина колись була менеджером у Сільпо чи якомусь ковбасному цеху — це +10 до резюме. Якщо ти бик або свиноматка яка буде кричати на співробітників 5 разів і розповідати про «критичність проекту і роботу на вихідних» — це +25 до резюме.

2. працюємо на аутсорс. Тобто ринок\ціль диктує інструменти. Наші фірми націлені на те щоб на*бати замовника і вижати максимум з кожного «проекту». Люди тут роглядаються тільки в контексті витрат, тому пофігу чи вони вигорять, звільняться, чи якось не добре себе почувають.

якщо хтось тут працював на більше ніж 1-2 ІТ конторах, думаю всі бачили як це працює. Або чули від своїх друзів за пивом.

але варто додати, що такий підхід до бізнесу є як і в Штатах так і в ЄС. Але там зазвичай і ЗП інша, і страховка, і пенсійні нарахування і ще купа всього.

такий підхід до бізнесу є як і в Штатах так і в ЄС

Это же очевидно: и наши, и их манагеры учатся по одним и тем же учебникам.

То є така тенденція.
В нульових в менеджери брали тих, хто знав англійську. Він за всю команду ходив на дзвінки та репортував кастомеру про досягнення.
В тому ж єпамі, наприклад, в 2007-2009р англійською з усієї команди міг розмовляти тільки ПМ. Він зранку на дейліку записував статуси кожного, а потім репортував те замовнику. Програмістів було мало, грошей там не було і туди ніхто не йшов, тому галери мирилися з тим, що навіть англійська була проблеиа. Головне щоб хоч щось і якось міг зробити.
В нульових з аглійською стало краще, плати стали більше, і в менеджери часто йшли ті, кому набридла розробка або тестування чи просто хотілось покомандувати. Тоді ж почали масово розмножуватись усілякі там скрам майстри, продакт делівері та інші незрозумілі посади. Але оскільки, переважно, це були люди з аутсорсу, то особливих непорозумінь з ними не виникало.
В 20-ті в айті поналізло вже купа народу, які прилізли з усяких там епіцентрів та абсолютно не шарять в психології програміста та звикли командувати по українські, де він не колега, а велика насяльніка. Отакі от полюбляють усілякі там барндаун чарти, кпі та матриці скилів. Схема роботи де можно працювати менше, але якісніше та те, що мікроменджмент ніхто не любить їм не доходить. Та з ними побалакати нема про що, бо вони барани з іншого всесвіту. Сидять пруться від посади і зп в баксах.
Оскільки англійську вони знають, теліпати язиком вміють, а технічно дай боже щоб жсон від іксмль відрізняли то масово пруться в якісь проджект-менеджери та дрючать усіх так, як їх дрючили в умовному епіцентрі.
Плюс до того ж в украйті зараз срака. Вони про це знають і маніпулюють цим. А хто їм не подобається, тих на мороз.
Коротше, украйті то було прикольно, але все тече, все міняється.

До речі, мене здивувала згадка про ворк-лайф баланс у поляків. У них інша біда: вони звикли до погодинної праці при постійному нагляду. Ну як на конвеєрі: або ти працюєш як робот, або йдеш нафіг. І норма повинна бути зроблена. Дуже часто це переноситься в айті, бо вони по іншому не вміють. Ще й платять мало та полюбляють гібриди чи фултайм в офісі. Дикі люди, коротше, а ще на украйті щось кажуть.

Щодо оплати це правда, в них високо цінують серед менеджерів це вміння мінімізувати витрати на утримання команд

. Вони про це знають і маніпулюють цим. А хто їм не подобається, тих на мороз.
Коротше, украйті то було прикольно, але все тече, все міняється.

тоді закінчиться тим, чим закінчилася радянська інженерія з розвало СРСР: зараз щось зробити для ВПК хіба якщо знайти кого із діди 80 річних дідів та замотивувати

А індуси то східний схід
Істерична балалайка, мікроменеджмент.
Практикують хто більше пугає той швидше отримує пріоритет у вирішенні питань

якщо на ДОУ оцінка менше 80/100 це поодинокі випадки

Звичайно, поодинокі, бо на відміну від порталу зі статті, на DOU відгуки можна лишати лише з підтвердженими акаунтами.
Напишеш реальний відгук і все — закрив собі дорогу в добру половину компаній.
Впевнений, багатьом є шо розказати про чимало компаній, але вони цього не роблять з очевидних причин.

а еще галеры умеют бомбить судовыми исками за «порчу деловой репутации» и мстить, а рассказать есть намного больше чем ванильные отзывы

погоджуюсь

на eba****.it краще було

Ключове слово «було».

Дійсно, не відкривається. Здається, я все пропустив. А шо з ним стало?

теж пропустив. але мабудь прое*****сь.

Не знаю... Я взагалі мав на увазі що воно перетворилося на якесь похмуре лайно. Ото мабуть і результат.

Було тут повідомлення. Вони написали навіть на своїй ФБ сторінці, що хтось знайшов безпосередню адресу їх сервера, а потім задудосів сервер за цією адресою.

як людина, яка писала ще на developers.org.ua , можу додати, що колись тут був дуже драйвовий та інформативний розділ «Компанії», куди писали всі охочі.
Галери погрожували ДОУ судами.
І потім цей розділ зник, його довго не було на ДОУ взагалі, потім з’явилися верифіковані юзери і розділ «Компанії» у нинішьому вигляді.

В принципі, зараз всі і так знають, які з галер найбільш токсичні. Тенденція умов роботи загалом у нас розвивається в напрямку погіршення: стойла-опенспейс, відпустка макс 2 тижні, болт можливостей якось послабити темп роботи, навіть за свій рахунок.

І потім цей розділ зник, його довго не було на ДОУ взагалі, потім з’явилися верифіковані юзери і розділ «Компанії» у нинішьому вигляд

зато там благоуханіє

як би там не було, а ДОУ як був, так і є цінним ресурсом.
Пам’ятаєш головну сторінку на developers.org.ua 2004 року з графіком зарплат?

Підписатись на коментарі