Чому візіонери не повинні працювати? Відривок з діалогу у Телеграмі

(Найновіше)

Роздуми про те, як влаштований час.

Як я помилився! Сильним візіонерам навіть не потрібно казати щось — наприклад, тим, хто використовує їх.
Щодо предметної області досліджень. Розумієте — телепатія справді існує.
Але як вона працює? Розташуємо два працюючіх над однією проблемою мозку один напроти другого.
Коли один мозок знайде рішення, другий теж знайде. Бо відбудеться процесс передбачення.
Нібито у майбутньому володар першого мозку повідомить володару другого про те, яке саме рішення було знайдене ним. Але це майбутньє це момент часу номер два.
Теперішній час це момент часу номер один. Мозок два отримає інформацію з моменту часу два, але буде вважати її власною.
Що далі? Цікавеньке — бо інформація отримана таким чином — нестійка. Один з мізків її забуде, якщо другий не повідомить, або не запише.
У цім останнім випадку бачимо, що перший мовчить, а другий щось собі строчить у зошит.
Хто з них Моцарт, а хто Сальєрі?

Що ж це нам відкриває? Веселощі з собесами, звісно.
Одностайну відповідь на питання: чи існують люди-талісмани? Що відрізняє їх від інших?
Вам не потрібен той, хто густо балакає — бо він просто чуже дескрайбить.
А от мовчун — прийде й мовчить, а іноді нічого й не робить, проте навколо нього, як навколо чорної гравітаційної дири — закипіла праця.
Але хто ж прийме на роботу мовчуна? Хіба що на технічному, хтось геніальний собі такого ж у команду знайде. Тобто — випадково.
Чи будуть у мовчуна ознаки неадекватності? Це дуже ймовірно. Бо наш донор думок, ідей, рішень взагалі не розуміє як навколо нього весь цей світ працює.

Оце побачив зараз жарт:
На мітінгу:
— А ти чого мовчиш? А ну давай, розповідай!
— Ще й розповідати??

P.S.

Той текст, що був тут раніше видалив, бо він трохи застарів. Не претендую створювати щось вічне. Все тече, все змінюється.