Як плівкова фотографія показує справжніх нас

Минулого року я вперше фотографувала на плівку. Друкувала чорно-білі фотографії в темній ванній кімнаті з атмосферним червоним світлом і тішилась цьому як мала дитина. Плівкова зйомка стала для мене відкриттям. Раніше я не розуміла, чому багато людей ходять зі старими, плівковими фотоапаратами. Але, потрапивши на майстер-клас по зйомці, проявленню і друку чорно-білої плівки, і сама захопилася такою фотографією.

Плівковий фотоапарат має обмежену кількість кадрів. А отже до процесу треба підходити усвідомлено. Тут вже не вийде зробити серію фотографій підряд, як на телефоні, щоб потім обрати одну вдалу. Потрібно планувати і обдумувати кожне фото, не поспішати. Це чудова можливість сповільнитися, спостерігати і зловити на плівку щось особливе. А потім, коли схоплений вами кадр проявляється під впливом хімії, це відчувається як магія. І це магія, яку ви можете контролювати — робити зображення більш насиченим або менш контрастним, щоразу експериментувати. Вклавши в процес стільки зусиль — від фотографування до друку — результат стає ціннішим і пам’ятним.

Якщо ви хочете почати працювати з плівкою, на мою думку, треба мати мінімальну базу — розуміння композиції, світла (діафрагма і витримка). Можна почати з камер, які мають авторежим — з простих мильничок, — щоб побачити, що працює, а що ні.

Я фотографую на цифрову камеру вже понад 10 років, тому, можливо, перехід на плівку для мене не був таким складним. На початку я взяла старий радянський Zenit ET, який належав моєму татові. Перед тим, як фотографувати, використовувала мануальні налаштування. В цьому фотоапараті є експонометр — це такий вимірювач світла, який полегшує налаштування і пропонує кращі опції витримки і діафрагми, відповідно до чутливості плівки та освітленості довкола. Це такий чит-код, який більш менш точно допоможе зробити кадри не затемненими і не засвітленими.

Якщо у вашої камери немає вбудованого експонометра, зараз можна купити окремий електронний девайс і вимірювати світло за будь-яких умов. Але спершу спитайте своїх батьків, чи не лишилося в них старого плівкового фотоапарата. Так ви зможете протестувати плівкову фотографію і зрозуміти, чи вона вам заходить, перш ніж купляти щось нове.

Далі потрібно обрати плівку, і тут, як-то кажуть, до кольору, до вибору. Ви можете взяти чорно-білу, кольорову, протерміновану, з подвійною експозицією тощо. Можна підібрати на будь-який бюджет.

Найвищий рівень — це процес проявлення і друк фотографій. Зараз є класні спільноти, які допоможуть вам проявляти фото і розділять із вами це нове захоплення. Як от Berliner.studio у Львові.

Мені здається, що нова хвиля популярності плівкової фотографії пояснюється досить просто. Люди втомилися від ідеальності соцмереж і постановочних кадрів із десятком фільтрів. А де ж справжні спогади? Де те, що цінно? А воно ось тут, на плівці.

Фотографування на плівку не лише стало моїм хобі, але й знадобилося для роботи. Я працюю в Intellias, і нещодавно ми запустили проєкт, який назвали Real Not Perfect. Ідея полягала в тому, щоб роздати колегам одноразові плівкові камери — простий Kodak на 27 кадрів — і попросити їх познімати своє життя, роботу, фан, відпочинок, справжніх себе. Оскільки це плівка і в цій камері нічого не можна налаштувати, окрім спалаху, то нам вдалося отримати дуже щирі, не постановочні кадри життя наших колег. Ось що з цього вийшло:

Сучасні технології і плівка можуть поєднуватися разом, і цей проєкт ще довго буде гріти мене спогадами. Зазвичай, коли я фотографую для роботи, то залишаюся сфокусованою і зібраною, але тут дозволила собі бути неідеальною, бачити себе в смішних позах і не переживати, що щось не потрапило в кадр, чи горизонт завалився, чи люди в розфокусі. Іноді можна дозволяти собі бути справжніми, а не бездоганними.

А ви фотографували на плівку колись? Чи може навіть проявляли? Або хочете спробувати?

👍ПодобаєтьсяСподобалось8
До обраногоВ обраному2
LinkedIn

Найкращі коментарі пропустити

«Це ж було вже»... років 20 тому. Ось і з’явилося нове покоління любителів плівкового фото (в черговий раз напишу — «старіємо»). Немає нічого поганого у фотографуванні на плівку, прослуховуванні вініла, теплих лампових підсилювачах тощо. Хіба треба пам’ятати, що шедевр в першу чергу робить людина. Профі і на телефон зробить чудовий кадр, а мені і мамію з хаселем дай — буду тих самих котиків знімати, тільки в середньому форматі.

P.S. І фотографував, і проявляв, і друкував... пам’ятаю «Смена-8М», «Фото-64», «гідрохінон», «Унібром», «Бромпортрет» та інші пенсійно-нафталінові слова :)

Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Доречі щось із приходом цифри зовсім пропали хороші стерео апарати. Не те щоб були вони популярні у плівці, але ж були.
А так цей напрямок кудись зник

Якщо пішла вже така п’янка і хочеться щось десь біля плівки, але на цифрі — купіть собі Leica M9 (саме цю модель). Там все буде. І дешевше за плівку.

Та пресет в лайтрумi буде дешевше

Ахахлол. Ну, хай щастить з пресетом. Мова йшла не тільки про колір, а про наближеність до «анаговості».

Ну да, Лейка робить якусь магiю, з цифри робить «аналоговiсть», що нiякий iнший постпроцес не в змозi.

Ахахлол

100%

Сам маєш досвід зйомки на цю камеру чи чергове ля-ля?

Ой фсьо, магічне мислення замість програмки, зашитої у камеру, пеши ісчо

Не знайшов такої характеристики камер. Що це значить? На скільки фото зняте камерою з таким же сенсором як у цих (а там зуб даю звичайний серійний сенсор Kodak) буде менш наближене до аналоговості ніж у цього апарату (за який ще просять на Ebay як за сучасну тушку середнього класу)

Пошукайте у характеристиках плівкових камер те, що заявляють ті, хто від них кайфує. Ще раз, я не пропоную сприймати М9 тільки через начебто «плівковий» колір (так, там стоїть кодаковський CCD, що саме відрізняє її від інших цифрових камер серії М). Її треба сприймати вцілому — який експірієнс вона надає: керування, відчуття, звуки роботи, обмеженості технічних можливостей, фокусування по далекоміру, колір та деталізація (у неї нема АА-фільтру). Якщо все це туфта, то чому «пускання слини» на плівкові камери — не туфта? Не тільки ж через колір плівки? Якщо нема бажання в це внікати — то й не треба, тоді не морочте мені й собі голову.

Так, за них просять стільки, скільки ви бачите. Ви ще забули згадати, що їй по суті більше 15 років. Вони стоїли дешевше раніше. Потім кількість камер наступних поколінь почала збільшуватися. Ті, що на них перелізли, почали повертатися у розчаруванні від кольору М240, 10-ки (можу підтвердити) та інших, або просто тримати її як особливу альтернативну камеру. Більше коштували камери, що пройшли безкоштовну заміну зіпсованих сенсорів. Потім програму прикрили.

розчаруванні від кольору М240

хіба «колір» в цифрі не є лиш абстракцією, котру можна в лайтрумі накрутити? на матриці абстрактні 3.14мв, а який колір їм відповідатиме каже програма.
Детализація, оптика, чутливість, звук, ергономіка — це да. але передача кольору?

Там он чувак за мною по коментах бігає з пресетом з Лайтруму. Вам до нього, не до мене.

так я тому і запитав і вжив назву лайтруму, а не якогось дарктаблє чи що там ще є.
А між тим мені дійсно цікаво — що значить колір в отих особливостях. І чому харам згадувати програмні засоби проявки равок, якщо в тушці ті ж сирі дані проявляються такими ж програмами.

Я теж спочатку виходив з того, що DNG/RAW — це по суті монохромні дані. Все інше — наслідок демозаїка. Але виявилося, що фіг там. У поєднанні з деталізацією 18 мегапікселів виглядають так, що Кенону з 30-ю і не снилося.

Розумієш, в чому фішка. Можна мати один RAW як відправну точку і вбити день на досягнення якогось результату з метою зробити те, як воно є на М9 (не факт що вийде). А можна взяти її DNG, чуть підрехтувати світа/тіні, може баланс білого і за пару хвилин отримати те, що треба.

Можна мати один RAW як відправну точку і вбити день на досягнення

Ну я виходжу з того, що якщо я хочу отримувати кольори «як в стоковому апаратName», то я роблю один раз відповідний пресет і використовую його. Ніякої неповторної магії фірмиНейм.
Це — не знаю — це як хвалити допотопний поляроїд, бо там карточки поляроїдного формату легко робляться, а класичним способом це треба відмаштабувати відбиток, обрізати зайвий папір — купа роботи.
Якщо задача «отримати такі кольори без обробки, щоб сфоткав і зразу з камери розшарив», то тут да, дефолтні налаштування камери роялять. Але і в цьому випадку хейт у бік програмних засобів і тих хто їх згадує якось дивно виглядає.

а, о, згадав — у харлєя їх дир-дир-дир запатентовано. І хоч на елетробайках воно грається акустикою, але тіпа канонічний дир-дир-дир тільки на електробайках харлєя.

Тоді цей топік з огірками на теплій ламповій фотці яйця виїдиного не вартий.
Це так не працює.

але тіпа канонічний дир-дир-дир тільки на електробайках харлєя

А шо там за «дир-дир-дир», бо я нещодавно дивився огляд їх електробайка в очікуванні почути щось подібне? Там не було ніякого «дир-дир-дир».

А шо там за «дир-дир-дир»,

не знаю. Це була уявна ситуація, що базується на «запатентовано звук» і «в електробайках звук грається акустикою», перепрошую, що сформулював неочевидно.
(ще, признаюся, факт «звук харлея запатентовано» я теж взяв з массмедіа і насправді воно може бути не так)

Хз як в байках, але в деяких авто таки звук імітують, навіть ICE порши та ферарі його покращували.

Мля, чувак, це ж ти почав агритися та на сраку падати, прям зібравши iXBT бінго 2010х.
CCD vs CMOS, AA фільтр чи без з х2 вигаданих деталей й досі холіварна тема, й навіть зараз є декілька камер без нього, на дальномер вже подрочив, залишилося тільки фотками газет та цегляних стін помірятися та окремі пікселі пороздивлятися.

Ні ну там він спочатку не правильно сказав, потім правильно.
Коротше мова взагалі аж ніяк не про фото. Мова проекспірієнс який отримуєш і на тому апараті він скоріш за все дійсно близький бо випущений якраз на перетині епох
І так це на любителя.
Бо ті ж палароіди свого часу для мене були справжньою магією поза Хорвардсом
Зараз спробував — ну отримую моментальне фото. Теж саме і у 100 разів вишій якості я отримую на звичайному айфоні.
Не пре
Згадую себе у роки коли запарився нумізматикою. Для більшості людей чомусь іноземна ходячка це щось дивовижне. Для мене рідкісна відчиняна монета, яка з першого погляду один в один як не рідкісна і у кожного в кишені, це справжній скарб
На любителя коротше це все

Ну то ок, най буде, якщо є час та натхнення, не мав бажання холіварити

Це дуже романтично, тримати фото в розчині у темній кімнаті, залишилося багато спогадів. І не так важко, як вимучувати модели для 3д принтера). Чудові раніше були хобі

Мені подобалося з батьком сидіти у темній кімнаті та печатати фотки у дитинстві. А спробував сам, фан вже не тій. Насправді навіть рави крутити у лайтрумі ліньки.

а цейво.. А про красну пльонку хтось чув?

Що саме? Спеціалісти кажуть, що друковані на папері за класичною схемою знімки збережуться дуже довго. Звісно, якісь крайні варіанти не розглядаються.

друковані на папері за класичною схемою

дивний зворот якийсь

інфа плівкої абсолютно залежна від носія(котрий гарантовано не є статичним), цифрової — ні(привіт контрольним сумам(множина, множина))
все це фапання — або ностальгія, або «я не такий як ви всі», або просто бажання «копирсання в» як і в будь-якій іншій н̶е̶з̶а̶т̶р̶е̶б̶у̶в̶а̶н̶і̶й̶ діяльності

Ось натрапив на відео — зйомка на скляну пластину.
vt.tiktok.com/ZSjKp16ow

Це зараз дуже популярний няпрям. Прям показилися всі.

Та ну це треба цілу фотолабораторію десь тримати щоб таким займатись. Прям не дуже тягне щоб бути популярним напрямом

та й переваг перед листовою плiвкою нема, окрiм кращого архiвного зберiгання, вiдсутностi усадки, що було важливо для астрофото

Хiба що сильно в ретро погратися

Нема? Точно? Вживу бачив? Там взагалі фотка виглядає так об’ємно, що на папері це не відтворити. Ще й на додачу скло фарбується чорною фарбою позаду.

позитивне зображення зазвичай так само з пластин друкувалося на паперi, якщо це не якесь спецiальне використання.
А те дрочиво з мокрим процесом на вiдео, ну ото воно i є, гратися в ретро.

Ще раз питання — сам особисто бачив такий знімок?

з телескопiв бачив.
З кардану на скло — нi, але твiй аргумент дуже суб’єктивний, коли я навiв об’єктивнi моменти

Короче, розмовляти нема про що. Зрозуміло.

Бо це смаківщина, а художніка можєт абідєть каждый

Чувак, я віддаю перевагу обговоренню смаку устриць з тими, хто їх хавав, а не з теоретиками від Рабіновича. Іди вже крути свій пресет.

Блін, малося на увазі відносно. Я ж не мав на увазі, що кожен другий цим займається. Чувак, за яким я слідкую (analog_astronaut) теж почав з цим гратися, хоча раніше я в нього цього не бачив. Навіть нещодавно якись японець трапився, що знімає на кардан. Там навіть формат не зрозумілий. Дуже великий. І теж на скло. В таких зазвичай відразу і лаба у фургоні для обробки.

В нас теж це роблять. Навіть альтернативні процеси друку. Та мова не за Україну. Закордоном, особливо це штати, якщо ти цим зерйозно займаєшься, в тебе все є, ну або є лабораторії у оренду.

В мене є Смєна і я нею кагдась фатаграфіровал, а потом пот красной лампой нєгатіви прєвращал в пазітіви.
А ще поки є нада купить стару савіцьку лампову радіволу і лапати голас радіо свобіди зза окіяну на КХ, і пофік шо гелектрика па штирипісят, зато ЕМІ от ЯЗ не спалит гелєкроніку

Угу, внешним девайсом надо было помеярть освещение. Исходя из этого выставить диафграму и выдержку. Баланс белого- это вообще что? Затем, отсняв пленку надо было проявить в спец коробке, в темноте. Затем(уже под светом красной лампы) в спец девайсе положить кадр под увеличительное стекло, под них — фотобумагу, вкл свет на нужное время, выкл, переместить фотобумагу в ванночку с проявителем, подержать нужное время, затем в ванночку с фиксатором, опять таки подержать нужное время, затем в ванночку с водой чтобы реактивы смыть. Затем сушить фотки либо как нибудь, либо в специальном девайсе. И после этого натурная, чернобелая фоточка готова.
В детстве было прикольно, как на чистом листе бумаги появляется картинка. Сейчас — да ну нафиг этот цирк, айфон сделает в разы лучшие фото с минимальным геморроем.

і все, щоб покласти фото потім в альбом, який буде пилитися в шкафу, і який відкриють коли будуть шукати фото тобі на надгробник.

В цифрі хоч лайки і перегляди в соцмережах можна получити

а я люблю дивитися альбоми. Тільчи чур не свадєбні. Вірніше не від свадєбних фотографів, бо старі свадєбні зняті любителями цікаві.

і все, щоб покласти фото потім в альбом, який буде пилитися в шкафу, і який відкриють коли будуть шукати фото тобі на надгробник.

от халепа

в мене там тіко куцо вдягнені (іноді зовсім не вдягнені) дівчата (скоріш за все не я) та екстремали в фулфейсах (піди ше вгадай хто саме з них я) і півтора пейзажа (хз який саме піксель там я)

:(

В детстве ещё и альтернативы не было в принципе. Или этот квест, или без фотографий вообще.

У мене на ФЕДі освітленість мірялася на самому фотоапараті, а всі інші дії робили в фотолабораторії. А потім я ту плівку на сканері відсканував, непогано наче вийшло як на 1996 рік photos.app.goo.gl/qy2Yh7QNGLXZFmt56

не вспомню, у меня был ФЭД-2 или ФЭД-3 но экспонометр был внешний. И да, все это было в конце 80х-начале 90х. В 96м китайские мыльницы были в тренде

це слайд штолі?

Зениты с приоритетом диафрагмы хз когда появились реально, но сильно позже зарубежных аналогов. Базовые Пентаксы и Минолты с довольно простенькой автоматикой и автофокусом казались чудом

Зениты с приоритетом диафрагмы хз когда появились реально, но сильно позже зарубежных аналогов.

в мене був зєніт ттл загалом гарна техніка ні чого такого сказати не можна щоб

тобто в мене досі десь є лежить у ящичках на поличках з Родіни ))

ще в мене десь рядом з ним є вже з початку 2000-х ... отакої на жаль я навіть не пам’ятаю марку але точно так само ттл з пріорітетом діфрагми і батарейка мені здається навіть та сама і вже тотно та сама м42 різьба об’єктива і до нього ще об’єктив теж на 50 мм (+/-) тіко 1.8 діафрагма мені здається а може 1.4 а може там і 24 мм )) гигиги

тож у порівнянні звісно відчувається як то мені здається на японськім повний ряд затвору від 1с до 1/1000с але щоб сказати що точність разюче відмінна від зєніту то я би не сказав би

и автофокусом казались чудом

я ні коли не любив автофокус на механічних камерах то вже електронні то вже інша історія моя історія починалася вже аж з кєнон єос системи тож єто буквальноє єто другоє

знову же ж таки сучасні цифрові що зеркалки (мені здається досі є але лише «базові» моделі) що вже без зеркалки то вони по системам авто фокусу вже так само реально «єто другоє»

особливо як згадати відео ))

и Минолты с довольно простенькой автоматикой

так у мене на початку «нульові» була мрія за якусь мінолта на тоді на рівні була до кенон аналог но там якраз тоді в усім на пів шишечки краще і взагалі камера року такоє

но не сложилось і слід визнать я не жалію бо мій плівковий кенон єос так само досі має повну сумісність з усьої лінійки ))

в мене був зєніт ттл загалом

В мене також був, експонометр показував +/- лапоть на мапi, ну хоч мiкрорастр був та клини для фокусування, без них на темному видошукачу фокусуватися важкувато.

мені здається досі є але лише «базові» моделі

Ну таке собi, на entry level матриця може перекочувати з моделi дорожче, але усе уцiх репортажних фiзичних кнопочок та джойстикiв не буде

Своя магія у плівкового фото звісно є, і навіть мав колись успадковане від батька обладнання і реактиви для чорно-білого фото і навики ним користуватися...

Але відношення дуже сильно змінила війна в 2014, коли велика скриня з родинними фото ще з 19-го століття опинилась якраз у зоні бойових дій.
З тих пір — тільки цифра і сканування в цифру всього що лишилось паперового, і тільки множинні бекапи в різних місцях.

З іншого боку, цінність фотографій у майбутньому дуже непередбачувана, часть якась незначна дрібниця на фоні в кадрі буде основною метою пошуку по альбомам, тому кількість важливіша за якість підібраного моменту.

Я теж часом знімаю на плівку і згідний з коментарми багатьох, що, у більшості випадків, з використанням цифрових технології можна отримати аналогічний результат. При цьому це зручніше і дешевше в довгостроковій перспективі.
Як на мене, єдині речі, які зараз майже неможливо відтворити на цифрі:
1. Фото на слайд, особливо якщо це середній формат і більше (4×5, 5×7, 8×10). Фото можна переглядати безпосередньо на плівці. Принтери, доступні на ринку, не видрукують фото на папері з такою роздільною здатністю.
2. Фото з дуже малою глибиною різкості. Об’єктив Kodak Aero Ektar 178/2.5 аналогічний об’єктиву 48мм/0.7 на повному форматі. Приклади таких фото:
www.flickr.com/...​n/album-72157627447118572
www.flickr.com/...​n/album-72157627447118572
www.flickr.com/...​s/steve-jack/49590839106

Ну щодо першого що не існує цифрових проекторів із високою роздільною здатністю? Та навіть якщо потрібні саме аналогові слайди то ефективніше ж зробити на ту ж плівку знімок з цифрової проекції. Думаю саме так роблять слайди у промисловому масштабі. А для домашніх користувачів воно нафіг не потрібно

Існують, відрив поступово скорочується, але аналогові слайди ще досі попереду. Мені доводилось робити фото на слайд розміром 5×7 дюймів. Роздільна здатність виходить 50 пар ліній на міліметр в центрі кадру і 30-40 на периферії. Середнє — 40 пл/мм. Отримуємо 5*25*40*2=10000 по висоті, і 7*25.4*40*2=14000 по ширині, або 140 мегапікселів. Чи існують 14K проектори і яка їх буде вартість?
Якщо піти супер екстремальним і майже нереальним шляхом, чисто теоретично, то можна взяти об’єктив для аерофотозйомки, що знімає у форматі 9×9. Вони часом трапляються у продажу, ось приклад такого:
www.ebay.com/...​488b30:g:UnAAAOSwgxdikWEI
Для нього роздільна здатність буде обмежуватись слайдом, це приблизно 70-90 пар ліній на мм. Отримуємо по ширині і по висоті 9*25*80*2=36000. 1200 мегапікселів у одному кадрі.

У промисловому масштабі роблять знімок зі спеціальної монохроматичної електронно-променевої трубки з роздільною здатністю до 8К. Роблять 3 експозиції на одній плівці для різних кольорів. Якщо робити фото зі звичайного екрану чи проекції, то буде малий динамічний діапазон на плівці з проваленими тінями і світлими тонами. Тому, для домашніх користувачів простіше зробити фото на слайд.

Тому, для домашніх користувачів простіше зробити фото на слайд.

Так а нащо домашнім користувачам такі слайди?

Мені здається чи всі три фото з промазаним фокусом?
Гарні фото бтв, 0.7 дуже shallow DOF виходить навіть для портрету

Як на мене, промазаним можна назвати лише тут:
www.flickr.com/...​n/album-72157627447118572
У решти просто DOF дуже малий і є трохи тілт ефекту.

займався таким у 14 років, слава Ісу зара все цифрове!

Мені здається, що нова хвиля популярності плівкової фотографії пояснюється досить просто.

Черговий лідер думок зняв тікток як він фотографує на плівку.

Так було в 2010, в 2015, в 2020 і, звісно ж, є зараз.

Плівковий фотоапарат має обмежену кількість кадрів. А отже до процесу треба підходити усвідомлено. Тут вже не вийде зробити серію фотографій підряд, як на телефоні, щоб потім обрати одну вдалу. Потрібно планувати і обдумувати кожне фото, не поспішати.

Це традиційна емоційна накачка новачків з палаючими очима на пострадянських курсах плівкової фотографії :) Щоб новачки більш охоче заносили гроші і не задавали незручних питань.

На цифрі все це так само треба робити. Бо, оскільки ми тут всі наче ойтішнекі™, там так само діє старе правило програмування: лайно на вході = лайно на виході.

На рахунок серійної зйомки — за додаткові гроші існують моторизовані віндери.

x.com/...​tatus/1864983932581622271

Вот твіттер в тему підкинув. Любителі плівкової фотографії знайдуть тут мистецтво, геніальність, справжність, а 99% побачать пафос і зіпсовані фото, на які просто неприємно дивитись )

Ну це по суті і є ломографія. Бо термін прийшов від радянської мильниці, яка часто псувала кадри і виходили прикольні ефекти.
Тобто по суті це додавання ефектів через втручання в механіку апарату. Там були і не дешеві речі. Самі прикольні це декілька обьективів на один кадр із різними характеристимами у тому числі і по витримці.

ну на відео у жевжика явно не дешева приблуда від ленінградського оптико-механічного об’єднання.
Радянських мильниць не було, бо сам дизайн мильниць вже не застав совєти (або застав низенько-низенько). У мене був ломо компакт-автомат, котрий в принципі вже близько до мильниць за розміром, але не по духу. Я не міг зрозуміти, чому він «автомат», якщо глибину фокусу і діафрагму все одно треба було виставляти руками. Т.к багато хто і так фотографував з завжди однією витримкою, то я не бачив різниці між ломіком і смєною окрім розміру і необхіднітю шукати батарейки-таблєтки.

Це хлопець дуже круто знімає і відео про його зйомки дуже корисні для бажаючих навчитись новому

Це дуже старий трюк, який працює і на цифрі, тільки не треба, бо є фоьошоп

а в чому заключається трюк? зробити мильну фотку зі штучними бліками по всій площині як артефакти які засліплюють око і відвертають уваги від суб’єкта? в чому тут творча шедевральність думки?

це як кулінари, коли їм набридають філє мінйон і інші 100500 смачних страв які готують, починають для душі займатися всякою дічью типу жарити оселедець з ананасом, і шукати там тонкі смаки, а якщо тебе вивертає від тих тонких смаків, то це тому, що у тебе смаки «не розвинуті», ти сіра маса якій лише стейки з картоплею фрі подавай, борщі, піцу і бургери.

а в чому заключається трюк? зробити мильну фотку зі штучними бліками по всій площині як артефакти які засліплюють око і відвертають уваги від суб’єкта? в чому тут творча шедевральність думки?

Серед хіпстерів у плівки вже років з 15 є ефект гарантованого покращення :) Сфоткай трешак на цифру, сфоткай криво, сфоткай косо, і всім буде пофіг. А дехто й не соромлячись скаже все що про цю фігню думає :) Але напиши ще цей паркан/гілка/спина голуба криво зняті на Зеніт то облизування «митця» гарантовані. Якщо митець мав жіночий нікнейм/аватарку то ефект був ше більшим.

Зрештою, все дійшло до того що ті священні Зеніти пострадянська хіпстота носила просто як модний аксесуар. Плівки там всередині не було, як її зарядити вони не знали.

Та ладно. Зеніти то завжди був треш від бідності..

Ой да ладно, нормальная камера на свое время. Один из немногих товаров советского экспорта.

Це лише тому що він був капець яким дешевим — раз, два — контроль якості в експорту був дещо кращим за той що в товарів для внутрішнього споживання.

Нічого в ній нормального не було. Дешева збірка, дешева конструкція. Дзеркало яке лупить так що народ ціпляа грузила до штативів щоб її не сильно трусило або не користувався довгими витримками. Ломались вони теж нормально. Не кажучи вже про галімі обьективи
Той же Київ/ФЄД більш якісні сучасники, які здається були сумісними з нормальними обьективами від Leica

Так. Але з цього трешу почали робити легенду.

Найвідоміший приклад цього цирку «легендаризації радянського фотомотлоху» — Геліос 40-2.

За який спочатку не кожен був готовий і 20 баксів віддати, а потім їх вже не вистачало для всіх бажаючих і за 1500 :)

за 1500

Капець, я колись викинув на помийку 1500$

Щоб зробити м’яке зображення, а не коли видно кожну пору шкіри.
Чому ти такий агресивний?

Та чому тобі не пофіг? Це як агриттся на баб с гитаоами та декольте в ютубах, збирають мільйони лайків

Найбільша відмінність плівки від цифрового формату — плівка знімає як є. Це дійсно фіксація світла, яке відбилося від обєкту зйомки. Цифрові камери зараз це в більшій мірі художники, які перемальовують побачене світло, інтерпретація, картина а не фотографія. Як художник з мольбертом, цифрова фотографія завдяки можливості заново перемалювати побачене може виправити багато недоліків — освітлення, тремтіння руки, змазування динамічних обєктів, зникнення деталей в більш світлих чи більш темних обєктів. Але це ж і спотворює фотографію, роблячи її по суті картиною.

Все решта це емоції для емоцій. Всі фото в статті можна було зняти на цифру, абсолютно нічого не втративши ні в усвідомленості, ні в справжності, ні в особливості. Всі фото, які я знімав на плівку — теж. Я шкодую, що в моєму дитинстві не було масової дешевої цифрової фотографії, я б зняв набагато, НАБАГАТО більше дитинства, справжніх емоцій, буднів, смішних обличь, якихось дрібних дрібничок, на які ніколи в здоровому глузді не потратиш плівку. Всього того, що відкидається, коли усвідомлено підходиш до зйомки особливих моментів на обмежену кількість кадрів. Всього того, що потім, через роки, зачіпає більше, ніж усвідомлені і справжні фотографії. Плівка вбиває можливість знімати справжнє людське життя як воно є.

Але в плівки є суперфіча, яка описана на початку коментаря, і якщо не знущатися з плівки, оцифровуючи її і викладаючи ще раз пережаті алгоритмами фото в інсту — можна тримати в руках фотографії, яких безпосередньо торкалося ТЕ САМЕ світло, відбите в ТОМУ САМОМУ моменті.

а тут з одного боку можна було би зняти набагато більше, а з іншого було би як зараз — купа фоток, але от прямо зібрати в альбом нема чого. суцільні селфі, якісь пташки розмиті та лічильники. Бо доступність, імхо, сильно нівелює оце бажання «зберегти момент».

В плівкову еру можна було мати дешеву смєну чи, пізніше, ломо-компакт або агат на пів кадра і теж нафоткувати багато фоток. Що дійсно було незворотнім — так це криві руки, які залили трохи загарячий проявітєль в бачок, або криво намотали плівку в бачку і похєрили всі 72 кадри зимового походу «в балку з сосісками і санками»

Згоден з вами, хоча лінь/небажання вибіркової фотографії, постановки самого процесу зйомки, ніяк не компенсують відсутність можливості бездумної фотографії всього підряд. Як і навпаки.
Можливо плівковий фотоапарат несе за собою певну установку, заохочення до певних дій, які без нього на практиці реалізуються лінивою звичайною людиною важче. Можливо ця його особливість і є найбільшою його цінністю, його добавленою варістю.

Найбільша відмінність плівки від цифрового формату

...вища ціна за все.

Якщо глянути на помітних «постачальників «плівкової фотографії в інтернет» то все це непогано так забезпечені мешканці перших країн світу. Які мають гроші не лише на Контакси з Ектахромом та барабанним сканером в сусідній пекарні, а й на... Зйомки.

Це дійсно фіксація світла, яке відбилося від обєкту зйомки. Цифрові камери зараз це в більшій мірі художники, які перемальовують побачене світло, інтерпретація, картина а не фотографія.

Плівка теж :) Була велика гора емульсій (а для чб ше й проявлювачів), на різні смаки та задачі.
Суттєва відмінність від цифри тут в тому що на плівці кольорами займалися не останні люди в різних сферах, від хімії з фізикою до художників та психологів.

На цифрі ж... «кольорове і добре». А коли виявилося що продавать циферки ефективніше то на «колір» взагалі забили. Є ну й добре. А кому свербить той в фотошопах собі докрутить.

Плівка теж :) Була велика гора емульсій

Емульсія зафіксує світло, яке на неї впало, якою вона б не була. Цифра в сучасній реалізації все ближче до повного створення картини на основі даних з фотоматриці. Це різні речі. Який би фільтр ви не поставили на обєктив, якою емульсією не покрили плівку, всеодно результат продукт світла. На відміну від заново створеної цифрової картини. І я говорю не про цифру, якою вона була раніше, з фіксацією світла на матриці, а саме про перестворення фото, в якому дані з матриці лише референс.

тю. знімайте сигнал з матриці напряму. Не думаю, що, наприклад, астрокамери щось там додумують — те ж саме «реєстрація світла, що потрапило на емульсію|матрицю»

Ну так) Астрокамери це щось з розряду повноформатної плівки, по поширеності і ціні. Я мав на увазі девайс яким я роблю фото кота, який позіхає, а не специфічну техніку і специфічні знання як знімати напряму.

ну як мінімум по ціні фотоокуляри коштують від одиниць сотень доларів (є й дешевше). Співставно з мильницями.
Але я зрозумів посил.
Я ж в свою чергу мав на увазі те, що там вже претензія не до цифри, а до рішень на основі цифри. Бо я вас увєряю — якби в аналогових пристроях можна було дешево додати якісь поліпшувачі — вони б там були (як та ж дата-час на знімках).
Врешті весь отой набір об’єктивів «з чудесним боке», поляризаційних і світлофільтрів, тілт-шифт і інших приблуд — те саме прагнення митця (чи «митця») змінити зображення. Тобто що в цифрі процесор дофантазує, що в аналозі митець (і тут ще треба глянути у кого вийде краще).

Як на мене тут виходить різниця як між зеркальниками і видошукачатниками — різниця якби є, але вона ні на що не впливає.

Не думаю, що, наприклад, астрокамери щось там додумують — те ж саме «реєстрація світла, що потрапило на емульсію|матрицю»

конкретно для асто камер то є не зовсім так як то класична астро фото графія передбачає зняття інфра червоного фільтра з цифрової матриці бо якраз цифрова матриця якраз чутлива до інфра червоного світла на відміну від фото хімічної фото плівки

тож фактичної ідею сучасної астро камери є чисто інструментальне фіксація усього надходження з розділенням на наступний етап аналізу тіх даних для отримання якоїсь картинки як то зокрема «чистої візуалізації для людського ока» бо на справді та картинка там м’яко кажучи відрізняється і людське око таке ні коли не зможе побачити

як то буквально ближче порівняння то є сучасні методі медицинських досліджень з візуалізацією на зразок ультразвуку та ренгену та видів томографії окремо знову ж ренген і окремо ще магнітної тож це також цілком фізична картинка як відображення фізичної реальності але вона саме буквально

наприклад, астрокамери щось там додумують

саме як принцип

ЗЫ: зокрема як моя особиста ідея фікс колись побачити на власні очі як саме виглядає той самий юпітер та сатурн саме на власні очі бо ж у мене є певна підозра що на власні очі воно буде виглядати дещо інакше виходячи з відстані до сонця та відповідно рівня освітлення

побачить юпітєр і умємєрєть (к) (тм)

ЗЫ: з іншого боку я так розумію юпітер сам же ж спостерігається з землі чисто візуально (чи ні?) тож відповідно світла там на місці достатньо щоб його навіть відбити сюди на зад ... а може й ні )) от цікаво дуже

ЗЫ: з іншого боку я так розумію юпітер сам же ж спостерігається з землі чисто візуально (чи ні?) тож відповідно світла там на місці достатньо щоб його навіть відбити сюди на зад ... а може й ні )) от цікаво дуже

Так, видно, Юпітер один із найяскравіших об’єктів у небі, одразу після Венери і Марсу.
Щоб краще побачити на власні очі, достатньо взяти телескоп. Для спостереження на власні очі найкраще підходить телескоп Добсона:
rozetka.com.ua/...​sort=cheap;22490=dobsona
Основний принцип — чим більший телескоп, тим краще видно деталі. Плюс вплив атмосферних умов.
Приклад сирої зйомки візуального спостереження Юпітера у 24-дюймовий Добсон:
www.youtube.com/watch?v=oW9JSwcjNkU

Супутники Юпітера стають видимимми навіть у світлосильний бінокль.

я так розумію юпітер сам же ж спостерігається з землі чисто візуально (чи ні?)

Так, але навiть найкращi фото з Землi не порiвняти з космiчними
www.space.com/...​-detailed-by-photographer

плівка знімає як є

Знімає як є — товстоемульсійна голографія, а що плівка, що фотоматриця дають лише плоске зображення з тим чи іншим впливом оптики і з фіксованого ракурсу.
Дивно, що саме голограми чомусь у фотолюбителів не популярні.

Дивно, що саме голограми чомусь у фотолюбителів не популярні.

Теж задавався цим питанням. Виглядає, що голограми юзабельної якості досить складно зробити, через такі причини:
1. Доступність фотоматеріалів. Емульсія повинна бути супер дрібнозерниста — хоча б 10000 пар ліній на мм. Серед сучасних знайшов лише у одного виробника у Франції, по ціні 14 євро за пластину 4×5:
shop.ultimate-holography.com/...​_sizes-4×5_18_10_2×12_7cm
2. Стабільний лазер з достатньою довжиною когерентності. Всюдисущі дешеві діодні лазери не працюють, потрібні або гелій-неоновий лазер або стабілізований діод.
3. При запис голограми допустимі механічні зсуви менші за довжину хвилі світла lambda у 10 разів, а це вже нанометри. Оскільки світочутливість емульсії мізерна а доступні стабільні лазери малопотужні, то стабільність треба витримати в межах хвилин, що дуже непросто. (Чітінг у вигляді використання спалаху тут не працює)
4. Відсутність вібрацій більших за lambda/10. Потрібні або готові оптичні столи, або непроста і продумана система з віброізоляцією.

Це вимоги лише до монохроматичних голограм статичних об’єктів. Можливість робити кольорові голограми чи голограми живих об’єктів мають лише одиниці наукових лабораторій у цілому світі.

Це все набагато складніше і потребує значних інвестицій, навіть якщо порівнювати з оптичним друком плівкових фото.
Загалом голограми важко копіюються, що не сприяє поширенню їх популярності.

Загалом голограми важко копіюються, що не сприяє поширенню їх популярності.

Так це навпаки, потужний буст до творчості і унікальності конкретного екземпляру, як і всі інші супутні складності.

Товстоемульсійна голографія це та що побудована на інтерференції в товщині емульсії падаючої хвилі з хвилею, яка відбилася від дзеркала, чи річ про щось інше?

З фіга це? Ви фотки з CineStill бачили? Є також різні види плівок під різне освітлення, я вже не кажу про різні марки різних виробників. Ч/б навіть по-різному передають напів тони. В чому тут тоді різниця з сенсором? В кожного виробника своя інтерпретація.

Різниця не з сенсором, а з сучасною цифровою фотографією. Яка бере зняті з сенсора дані, і в великій, все зростаючій, мірі перемальовує кадр заново.

А де купувати плівку? Шукати по промам/olx? Десь лежить ФЕД, 20 років уже не знімав, хочу спробувати

Плівка продається

Fotovramci i Polaclub — там є і колір, і чб. Іноді в них бувають протерміновані — вони дешевші, але і результат може бути неочікуваним.

А які проблеми? ЇЇ досі виробляють, а якщо не знайшов якогось понтового кодака чи фуджифілма, просто береш кінострічку ріжеш, і на барабан. Кінострічка використовується активно досі, на неї як з назви зрозуміло знімають кіно, бо цифрові кінокамери ще не дійшли рівня кінокамер 90-2000х років коли плівка була на самому піку розвитку.

та по всім приблизно, цифрові камери обмежені своїм АЦП, тому цифрова камера може артефачити, перегріватись, у неї обмежена вихідна роздільна здатність, динамічний діапазон також маленький + обмеження оптики. У аналогової камери, обмеження тільки по оптиці і плівці, її завжди не вистачає. Зняти на аналогову, і оцифрувати дасть кращий результат, ніж знімати одразу в цифру і потім займатись апскейлом. Але цифра виграла, через можливість нелінійного монтажу, і те що, можна записувати дуже багато, не економлячи плівку, ну і CGI в цифру легше запхати, ніж в аналог.

тю. Якщо по роздільній здатності я ще можу щось уявити (хоча чутлива плівка теж має достатньо крупне зерно), то в чому проблеми «опитки»? хіба лінзі не все одно, куди фокусуватися?

просто прикрути об’єктив від плівкового фотіка до сучасної беззеркалки та і до зеркалки також, і побачиш, що там не так.

а зачим це треба? тіпа в недоліки автомобілів записувати неможливість управлінням віжками? Якщо для любителів ця претензія має сенс — приємно використовувати наявні запаси скла, то для профі в чому проблєма? якщо хтось випускає сетап за мегабакси, то хіба проблема оптики буде більшою, ніж для такого ж сетапу для плівки? навіть меншою з огляду на маштаб.

Ну я прикручую, задавай свої відповіді.

З Ніккора 105/2.5 1972 року + бездзеркалка друкували банери 2×1м і нічо.

Просто... Об’єктиви мають бути не втопленими в болоті чи вдарені в бетон. Ну або просто не радянськими :)

Ну до речі київські об’єктиви совка, це справжній zeiss, вони прям заводи разом з німцями в Київ перевезли.

Хіба перші партії, поки і скло було німецьке і навіть німецький інженер. А потім почалася «оптимізація».

Більш відомий серед пострадянських фотофагів приклад — Геліос 58/2. Та ж історія. В предках Біотар, на виході ж... Ну поки бариги з нього не почали робити легенду в нульових, це був доволі посередній об’єктив. Який ше й треба було вибирати з десятка на прилавку. Бо десь люфт, десь лінза навпаки вставлена. І це ше на заводі так зклепали. Коли ж почалися часи «легендарності», всі вони були порядно так побиті життям. Їх не цінували і не берегли, не було за що :)

Пам’ятаю навіть, як фіксаж із гідропірітом змішували і робили бомби в школі :-D

Хіба не анальгін з гідроперітом?

Цей рецепт не пробував, ми завжди фіксаж використовували.

Думаю, будь-яка сильна кислота в кристаличному вигляді підійде.

Цифрова камера має дві величезні переваги перед плівкою:

1) Можливість відразу переглянути результат
2) Можливість знімати відео (вже в HD якості)

Не знаю, що має статися, щоб я перейшов на плівку. Хоча я знаю професійних фотографів, які іноді використовують плівкові камери.

Розумію! Я теж так думала, а потім випадково потрапила на майстер-клас і зацінила саме те, що більше обдумую кадри, а не просто дууже багато серій робити.
А ще друге, що змінилося, коли гуляю, почала якось більше деталей помічати — люди, місто — і те, що хочеться зафіксувати на плівці.

Робити величезну купу знімків серіями, це якраз від репортерів і папараці часів плівки. Бо плівка до періоду фотоапаратів милиць — була дуже не надійною штукою, були засвіти і т.д. Створювались навіть фотоапарати які робили автоматично багато кадрів на одне натискання на спуск. Так само кіно знімали купою дублів і т.д. По іншому ставились до світла і освітлення і т.д.
Плівка не просто так канула і стала такою собі пристрастю гурманів, фотохудожників та хоббі як до цього фото пластини і вінтажні фотокамери без шторки і хімічною вспишкою, доречі. Хоча вже в нульові це звісно було питанням ціни в першу чергу. Вартість цифрового кадру менше в тисячу разів.

Це як порівнювати Теслу з ретро-автомобілем. Одне — сучасні технології, інше — для душі.

В музичній тематиці таке теж часто підіймають питання, навіщо усі ці дорогі прибулди, синтезатори, гітари, якщо є компʼютер який може все теж й більше, а в готовому міксі все одно не чутно різниці? Найчастіша відповідь — це не про результат, це про процесс.

Тут теж саме. Коли ви це робите не для роботи чи треба щось прям тут сфотографувати, а саме як хоббі — ти хочеш отримувати задоволення від процесу. Ось кому то просто подобається все трогати руками, крутити ручки, тицяти кнопки, налаштовувати, проявляти фото й так далі. Таким й має бути хоббі — надихати й приносити задоволення незалежно від результату.

Тому що люди платять за живу музику і живе виконання, а не за фонограму. Тому доводиться грати на гітарі.

А коли слухають в спотіфай, їм пофіг як воно записано, а записано частіше всього на комп’ютерах в програмі.

Ну, між плівкою і цифрою набагато більша різниця ніж між гітарою і компом. В першому випадку, ради «душі» доводиться жертвувати зручністю, мобільністю і якістю, а в другому випадку ти нічим не жертвуєш, навпаки ловиш кайф від гри на гітарі.

В першому випадку, ради «душі» доводиться жертвувати зручністю, мобільністю і якістю

Малось на увазі не фонограма vs живе виконання — а обробка звуку. Ти можеш підключити гітару або міді клавіатуру до компьютеру, а можеш використовувати аналогові комбіки, ефекти, аналогові синтезатори. Різницю почує тільки людина в темі, й то коли воно буде ізольовано. Й в першому випадку в тебе буде гітара й компьютер, а в другому купу здоровенної й дорогої техніки, так що як раз це дуже схоже у порівнянні.

Дякую за статтю ! Цікаве хоббі.
Завжди було цікаво як це працює і виглядає — процес проявлення плівкових фото в реальності. Проте ніколи руки не доходили пійти на майстер-клас. А статтею, ви як раз нагадали за це все! Можливо тепер хоч зараз знайдеться бажання і час спробувати.

Якщо раптом будете у Львові, то Berliner.Studio (можна так в інстаграмі знайти), проводять майстер-класи по середньому формату — і фотографування, і проявка, і друк, і сканування) одразу можна все спробувати!

«Це ж було вже»... років 20 тому. Ось і з’явилося нове покоління любителів плівкового фото (в черговий раз напишу — «старіємо»). Немає нічого поганого у фотографуванні на плівку, прослуховуванні вініла, теплих лампових підсилювачах тощо. Хіба треба пам’ятати, що шедевр в першу чергу робить людина. Профі і на телефон зробить чудовий кадр, а мені і мамію з хаселем дай — буду тих самих котиків знімати, тільки в середньому форматі.

P.S. І фотографував, і проявляв, і друкував... пам’ятаю «Смена-8М», «Фото-64», «гідрохінон», «Унібром», «Бромпортрет» та інші пенсійно-нафталінові слова :)

Котики на середній формат — звучить як старт гарного проекту!

Хіба треба пам’ятати, що шедевр в першу чергу робить людина.
Немає нічого поганого у фотографуванні на плівку, прослуховуванні вініла

як саме людина прийняла участь у записі та дуплікації вініла?

теплих лампових підсилювачах тощо.

за теплі лампові узагалі мовчу ))

та інші пенсійно-нафталінові слова :)

як сказати що людина з ссср не кажучи що людина з ссср ))

як саме людина прийняла участь у записі та дуплікації вініла?

Під вініл по-хорошому робиться окремий мастерінг, бо сам носій має певні обмеження. Хоч це тільки мабуть у 1% випадків саме аудіофільський All-Analog мастерінг, але хоч цифровий у будь-якому випадку потрібен. Бо якщо просто записати на вініл цифрову копію без підготовки, то якість звуку буде як із унітазу. Особливо це актуально для жанрів з високою середньою амплітудою звуку. Щоб таке не почути це треба правда, щоб ведмідь на вухо наступив. Але по правді на ринку вінілових платівок і такого немало, що вже тут приховувати.

за теплі лампові узагалі мовчу

Лампи справді мають інше звучання, чисто за законами фізики — Soft vs Hard clipping. Інша справа, що зараз «ламповий звук» прекрасно емулюється як софтварно, так і апаратно, тому сенсу застосовувати лампове устаткування чисто з практичної точки зору не багато.

Плёнка, как по мне, имеет несколько недостатков, которые исправляет цифра:
1. Невозможно узнать конечный результат быстро. Таким образом, динамичные сцены (например, едущий мотоцикл) или даже статичные сцены с динамичным окружением (успеть сфоткать здание в разрыве между трафиком / людьми), которые могут не получиться из-за того, что реальное время съёмки кадра — это t + выдержка (а иногда за эту 1/50 секунды машина может успеть попасть в кадр) нет шанса перефоткать. А, например, 2-й раз в эту локацию ты не планируешь возвращаться...
2. Нет возможности снимать панорамы. Не всегда физически возможно отойти от объекта достаточно далеко, чтоб он полностью влез в кадр. Например, там может находиться дом или гора.
3. Нет возможностей раздельной постобработки. Критично при среднеконтрастных и выше сценах. Например, если я хочу подсветить человека в кадре — при отсутствии тонны студийного оборудования (лампы, вспышки и т.д.) неизбежно пострадает небо, уйдёт в пересвет. В фотошопе / лайтруме исправлю за пару кликов, в плёнке исправить не получится. А тонну оборудования на пешеходную вылазку км в 20 не потащишь :)

Есть ли у плёнки преимущества перед цифрой?
Я — не нашёл. Если хочется уйти, например, от бездумного фотографирования каждого куста — это вопрос не к цифре, а к самодисциплине. На самый крайняк, можно искусственно ограничить размер карточки, отрезав от неё раздел на 100MB, например, чтоб ручки не чесались :)

вибачте, ви теоретик? стосовно динаміки — цікаво, як до цифрового фото працювали репортажники на змаганнях? за вашою логікою, вони не могли нічого толкового зняти, так?
2 — тут взагалі не зрозумів щодо відійти достатьно далеко? про що ви? все залежить від об’єктива який на камері, до чого тут плівка чи цифра? і да — панорами теж на плівку знімають
3. тонну обладнання? навіщо — є компактні студійній акумуляторні спалахи. щодо постобробку -іноді плівку оцифровують і далі роблять постобробку

вибачте, ви теоретик?

Я — нет. Сугубо практик. Люблю шариться по красивым местам и делать фотки на память. Хобби у меня такое )

стосовно динаміки — цікаво, як до цифрового фото працювали репортажники на змаганнях?

Точно так же, как делают сейчас. Снимали 100 фоток, из них 3 — удачные, шли в газету, остальные — в мусор. Поскольку не было задачи снять именно конкретный момент — это работало. И работает по сей день.
Это скорее меньшая проблема, я её просто как пример привёл.
Большая проблема — это когда ты фоткаешь для себя и есть шанс, что динамический фон может тебе помешать. Но помешал он тебе или нет — ты узнаешь только после того, как глянул на фотку. Влез ли прохожий в кадр? Может, машина успела морду всунуть? Ну и т.д.

тут взагалі не зрозумів щодо відійти достатьно далеко? про що ви? все залежить від об’єктива який на камері

Ну, да. Можно навернуть ультраширик, какой-нить 12-18, только даже в него не всё и не всегда влезает. Хотя и получше, факт. Одна проблема: ультраширик с норм светосилой (хотя бы f/1.8) стоит как крыло от самолёта, в то время, как панорамка стоит всего лишь пару кликов в фотошопе и 30 секунд процессорного времени.

і да — панорами теж на плівку знімають

Я слабо себе представляю, как потом панорама склеивается на бумаге. Там же преобразования перспективы идут при склейке кадров, на бумаге их сделать невозможно.

тонну обладнання? навіщо — є компактні студійній акумуляторні спалахи.

Круто. Представьте себе вылазку, скажем, до водопада. По горам. 20 км круговой маршрут. Перепад высоты, скажем, метров 300. Идёте вы толпой чел 7, собрались так. Ну и зная, что ручки у вас не совсем кривые в плане фоток, вас обязательно девочки в этой группе попросят сфоткать их в каком-нить красивом месте. И не одном, скорее всего. Вы будете с собой вот эти «компактные вспышки» тащить? На горбу? И ещё каждый раз по полчаса свет выставлять :) И ещё тонну объективов впридачу? Успехов. Или откажете симпатичной девочке просто потому, что «ой, вспышки дома остались»?

щодо постобробку -іноді плівку оцифровують і далі роблять постобробку

Круто. А в чём смысл тогда? Сфоткал на плёнку (с потерей светов / теней, raw нету, вытянуть — не удастся), перевёл в цифру (потерял ещё качество на сканере), чтоб получить... что? То, что можно было получить без вот этого гемороя, притом получил в худшем качестве? Таков путь? )))

Можно навернуть ультраширик, какой-нить 12-18, только даже в него не всё и не всегда влезает. Хотя и получше, факт. Одна проблема: ультраширик с норм светосилой
(хотя бы f/1.8)

Ви пейзажі і панорами на 1,8 знімаєте? серйозно?
щодо описаної вами ситуації в поході — там все просто — знімати все можна і без додаткового обладнання, максимум рефлектор, чи накамерний спалах з трансмітером.
у вас взагалі каша — ви або в похід йдете і робите фото по ходу, або робите окремий похід саме для фотозйомки, і тоді зупиняєтесь не лише на півгодини, але й на півдня якщо треба.
або зняти все на камеру телефону, звісно якщо він заточений під це.
Панораму не клеють на папері — її знімають одним кадром, а потім друкують одним кадром.
щодо сканування — питанян не в тінях, а у тому, щоб мати можливість обробити ті, чи інші моменти, які можлиіво не помічені при зйомці, обробити шкіру наприклад, чи ще щось поправити.
з чого ви взяли що сканування дасть результат в гішрій якості? це не так.

Ви пейзажі і панорами на 1,8 знімаєте? серйозно?

У меня Canon G1X mk III ) Там объектив несменный )) Так что снимаю на что есть )) Там f/2.4 — f/5.6. Но для сьёмки в тёмное время периодически прям хочется f/1.8, чтоб ещё пару стопов иметь по выдержке без задирания ISO, так что если бы не моя лень к тасканию тяжестей на собственном горбу — фулфрейм + ширик с f/1.8 прихоботил бы по-любому ))
В плане низкой ГРИП — для пейзажей пофиг абсолютно, там всё равно фокус в + бесконечность ставится, у меня в телефоне f/1.7, с пейзажами справляется отлично, когда фотик дома.

щодо описаної вами ситуації в поході — там все просто — знімати все можна і без додаткового обладнання, максимум рефлектор, чи накамерний спалах з трансмітером.

Можно. Но проблема в том, что плёнка не позволит постобработку, которой можно убрать отсутствие доп. оборудования, я ж выше об этом писал.
Ещё раз повторю аргумент: постобработка при съёмке на цифру без доп. оборудования позволит на 90..95% нивелировать отсутствие доп. экипа в походной обстановке, а вот съёмка на плёнку за счёт отсутствия такой возможности не позволит устранить огрехи.

Панораму не клеють на папері — її знімають одним кадром, а потім друкують одним кадром.

Так я о тех панорамах, которые собираются из нескольких кадров (я часто делаю 16..24 кадра, типа 4X4, 5X4, которые потом собираю в 1). Ну никак вы это не сделаете на плёнке, при любых раскладах. Ширик позволит сделать ну пусть эквивалент 4 кадров (2X2), но больше он покрыть просто не в состоянии. Не всё можно запихнуть в FOV ширика.

у вас взагалі каша — ви або в похід йдете і робите фото по ходу

Ну вот именно так и делается. Вылазка, остановились в красивом месте мин на 10..20, пофоткал место, людей, кто хочет — и погнали дальше. Тащить с собой кучу экипа, который только пол дня раскладывать и настраивать — не мой вариант.

або зняти все на камеру телефону, звісно якщо він заточений під це

Ну то есть в цифре )))

щодо сканування — питанян не в тінях, а у тому, щоб мати можливість обробити ті, чи інші моменти, які можлиіво не помічені при зйомці, обробити шкіру наприклад, чи ще щось поправити.

А зачем ограничиваться, если можно поправить всё? Ну и как по мне, если уже заморачиваться распечаткой фоток (хотя я не парюсь, храню всё в цифре), то вариант камера -> обработка -> распечатка гораздо проще и прямее, чем камера -> проявка -> распечатка -> сканирование -> обработка -> распечатка, нет? ))

з чого ви взяли що сканування дасть результат в гішрій якості? це не так

С того, что raw — это 14 бит, а печать на бумагу возможна только в 8 бит. Альфа-канал и всё прочее — теряется. Соответственно, теряется возможность «вытянуть» тени и пересвеченные участки из raw. То есть, ваши возможности даже при идеальном сканировании ограничены по сути уровнем jpeg. Если у вас на бумаге условно белая или чёрная точка — ей другой уже не стать.

Так я о тех панорамах, которые собираются из нескольких кадров (я часто делаю 16..24 кадра, типа 4X4, 5X4, которые потом собираю в 1). Ну никак вы это не сделаете на плёнке, при любых раскладах. Ширик позволит сделать ну пусть эквивалент 4 кадров (2X2), но больше он покрыть просто не в состоянии. Не всё можно запихнуть в FOV ширика.

www.hasselblad.com/about/history/xpan

Шах и мат, цифровики.

Круто. А в чём смысл тогда? Сфоткал на плёнку (с потерей светов / теней, raw нету, вытянуть — не удастся), перевёл в цифру (потерял ещё качество на сканере), чтоб получить... что?

Все можна витягнути, вам просто невідомі ці техніки, але вони існують і працюють.
Динамічний діапазон якісної плівки приблизно такий же, як і raw формату — 10-12 біт. Хороші сканери продукують файли у raw tiff, все нормально там з діапазоном.
Якщо ж розглянути екстремальні варіанти, то перекспозиція в комбінації з дуже низькоконтрастним проявником може видати і 20 біт динамічного діапазону:
www.digitaltruth.com/...​oper (POTA) [01-0070].pdf

Витягувати можна і без сканера, повністю аналоговим способом — під час друку на фотозбільшувачі підбирається констрастність паперу, експозиція, хімія і час проявки паперу, щоб витягнути світло чи тіні. Також є техніки селективного затемнення чи висвітлення, можна застосовувати різні маски та інші підходи.

Ну, да, так глубоко в это не закапывался, плёночным фотиком пользовался 1 или 2 раза в жизни )
Но даже так: окей. Можно добиться примерно похожих результатов с помощью адского геморроя и наличия дома тонны разных реактивов + профессиональной плёнки. Вместо того, чтоб в фотошопе / лайтруме передвинуть 1 слайдер мышкой.
Итого, как по мне, это звучит так: на лошади тоже можно добраться из пункта А в пункт Б, только в 10 раз медленнее, чем машиной и жопу натрёшь, пока доедешь.
Окей. Но в чём бенефит плёнки? Ну хоть 1? То есть, смысл юзать устаревшую технологию, чтоб получить в лучшем случае аналогичные результаты? Я б понял, если плёнкой можно было бы получить что-то такое, что невозможно достичь цифрой при любых раскладах. Но такого ж нет...

Так, здебільшого результат буде аналогічним і смислу знімати на плівку з погляду лише на результат є дуже мало.

Я б понял, если плёнкой можно было бы получить что-то такое, что невозможно достичь цифрой при любых раскладах. Но такого ж нет...

Як я вже писав, як на мене, єдині речі, які зараз майже неможливо відтворити на цифрі:
1. Фото на слайд, середній формат і більше (4×5, 5×7, 8×10). Фото можна переглядати безпосередньо на плівці. Принтери, доступні на ринку, не видрукують фото на папері з такою роздільною здатністю.
2. Фото з дуже малою глибиною різкості. Об’єктив Kodak Aero Ektar 178/2.5 на 4×5 аналогічний об’єктиву 48мм/0.7 на повному форматі. Приклади таких фото:
www.flickr.com/...​n/album-72157627447118572
www.flickr.com/...​n/album-72157627447118572
www.flickr.com/...​s/steve-jack/49590839106
3. Деякі зручності чорно-білої плівки, коли можна використовувати той же самий фотоапарат як і для інфрачервоної, ультрафіолетової фотографії, чи в іншому потрібному спектрі без жорсткої прив’язки до фільтрів сенсора. Монохроматичні камери існують, але у продажу достатньо великі ч-б сенсори бувають рідко і дорого.
Про інші випадки застосування ч-б плівки я вже згадував раніше:

Якщо ж розглянути екстремальні варіанти, то перекспозиція в комбінації з дуже низькоконтрастним проявником може видати і 20 біт динамічного діапазону:
www.digitaltruth.com/...​oper (POTA) [01-0070].pdf

з лінками тут все норм? у мене вони всі биті

Дякую, виправив лінки. Тепер має бути норм.

Як я вже писав, як на мене, єдині речі, які зараз майже неможливо відтворити на цифрі:
1. Фото на слайд, середній формат і більше (4×5, 5×7, 8×10). Фото можна переглядати безпосередньо на плівці. Принтери, доступні на ринку, не видрукують фото на папері з такою роздільною здатністю.

Не изучал возможности современных принтеров, но вроде ж есть такие, которые могут даже на плёнке печатать?

2. Фото з дуже малою глибиною різкості. Об’єктив Kodak Aero Ektar 178/2.5 на 4×5 аналогічний об’єктиву 48мм/0.7 на повному форматі. Приклади таких фото:
www.flickr.com/...​n/album-72157627447118572
www.flickr.com/...​n/album-72157627447118572
www.flickr.com/...​s/steve-jack/49590839106

Ну, это какой-то отдельный вид искусства, как по мне :)
ГРИП настолько мала, что часть модели не в резкости. Смысл такого портрета для меня загадка, но мож я чего-то не понимаю в искусстве )))

3. Деякі зручності чорно-білої плівки, коли можна використовувати той же самий фотоапарат як і для інфрачервоної, ультрафіолетової фотографії, чи в іншому потрібному спектрі без жорсткої прив’язки до фільтрів сенсора. Монохроматичні камери існують, але у продажу достатньо великі ч-б сенсори бувають рідко і дорого.

Вот тут ничего не скажу, никогда не пробовал :)

Не изучал возможности современных принтеров, но вроде ж есть такие, которые могут даже на плёнке печатать?

Так, навіть звичайний лазерний принтер друкує на плівці. Але його реальна роздільна здатність 600 dpi, або 11 пар ліній на мм. Слайд на хорошому об’єктиві без особливих трюків дає 50-60 пар ліній на мм. Якщо ж використовувати спеціальну ч/б плівку і монохроматичне світло, то можна відносно дешево в домашніх умовах досягнути роздільної здатності у 100 пар ліній (5000 dpi).

Тут цікавий приклад, як використовувати плівкову камеру для виготовлення масок для фотолітографії:
www.youtube.com/watch?v=YAPt_DcWAvw

Но в чём бенефит плёнки? Ну хоть 1?

В 2024?

Для абсолютної більшості — показать оточуючим який він в мами нітакусік™.
«Плівка» тут не результат, а процес.

Щоб цей процес перетворити на «результат», — потрібні знання/досвід та гроші. Не Зеніт, а фотокамеру, не Геліос, а об’єктив, не Свердловськ-4, а експонометр. І так далі.

І це лише технічна частина. З художньою все ще гірше.

Завдяки фотокурсам (це ше гірше ніж вайтішні курси) широко практикується підхід «знімаєм пофіг шо, пофіг як, на пості пофіксаєм».

Ага.

Робить з лайна цукерку вийде набагато дорожче. Але фотокурси вчать що так і треба, всі так роблять. Зрештою, випускники за це гроші платять, а тому свято вірять у все що їм там кажуть. А зі смертю форумів нема кому казати нітакусікам що на виході лайно, треба рівнять руці :)

Але якшо розуміти що робиш то навіть з дешевого аматорського колорплюса будуть виходити нормальні картинки. Зразу. А не після посту з плюгінами під зіпсовану плівку :)

Завдяки фотокурсам (це ше гірше ніж вайтішні курси) широко практикується підхід «знімаєм пофіг шо, пофіг як, на пості пофіксаєм».

Не, ну тут смотря что :)
Ракурс постобработкой пофиксить почти нереально, ну максимум — это обрезка.
А вот выровнять нехватку динамического диапазона камеры — можно вполне.

Перш ніж фіксати баги, треба навчитись виводити бодай «превіт, чят» в консоль :)

Якщо в випускників фотокурсів забрати з камер японських гномиків, вони генеруватимуть лише закосячені фото.

Якщо в них забрать ше й однокліковий лайтрум...

Рівнять отой осоружний ДД, на який фапають всі технофотографи, можна на етапі зйомки.

Треба вміти.

А можна й не рівнять.

Це треба вміти теж :)

В Фуджі Велвії 50, однієї з найкультовіших плівок на планеті, вихідний ДД десь 5 стопів. Але... 30 років тому фотографам це не заважало. В цифрі наших днів того ДД разів в три більше і фотогр кнопкодавам все мало, мало, дайте ще :)

Якщо в випускників фотокурсів забрати з камер японських гномиків, вони генеруватимуть лише закосячені фото.

Тут ничё не скажу, на курсах не учился, самоучка :) Но в целом — забрать что? Экспозамер? Так он и в плёнке есть. Автоматическое выставление диафрагмы / экспозиции? Ну так не рокет сайнс, могу и в ручном режиме полностью фоткать, ну дольше буду подбирать параметры съёмки, да. Вместо крутилки экспозиции выставить 2 крутилки, окей )) Или вы про AI дорисовку в телефоне? Так в камерах её нет, ну и для обработки фотошопом лучше raw использовать, а там даже шумодава нет.

Рівнять отой осоружний ДД, на який фапають всі технофотографи, можна на етапі зйомки.

Не. Низзя никак. Ну, в ч/б можно сделать так, чтоб было незаметно — факт :) Например, если на фотке — пересвеченное в кизяк небо, которое будет белым на цветной фотке или и того хуже — бледно-голубым с 1 края и белым с другого — то, переведя этот кошмар в ч/б, получим мол так и надо :) Я так пару раз делал, типа мол так и задумывалось :)
Но именно «выровнять» ДД — невозможно. Это характеристика камеры, константа по сути, которая показывает, сколько стопов вверх и вниз от условного нуля экспозиции будут иметь цвет (всё, что ниже — будет иметь 000000h; всё, что выше — FFFFFFh). Можно пытаться настроить выдержку и диафрагму так, чтоб не сильно залажать тени и не сильно пересветить небо, но на контрастных сценах деваться будет некуда — что-то всё равно не влезет в ДД и придётся равнять изображение фотошопом, раздельно обрабатывая небо и землю. А если это — портрет, то ещё и модель.

Но именно «выровнять» ДД — невозможно. Это характеристика

...технофотографів :)

Десь до 2005 кожен «власник фотокамери» чітко знав: «хочеш мати кращі фотографії — маєш мати краще життя». А що там в тебе в руцях, Ф3 чи ФМ, не мало великого значення. Але потім пішла стрімка інтернетизація населення і в інфополе маркетологів нарешті потрапили «айтішники» (все ше найбільша група в інтернетах тих часів). І почалася епоха цифр в цифровій фотографії. Виявилося що їх продавати простіше та ефективніше ніж ретельно підібрану півлітру палітру кольорів.

І вже за 5 років мало хто знав навіщо фотографу прокидатися о 4 ранку (а моделі взагалі о 3) :)

Зате кожен інтернетівський фотофаг мріяв про «п’яточок» бо от тоді нарешті шодеври попруть.

Тут ничё не скажу, на курсах не учился, самоучка :) Но в целом — забрать что?

Там не знання дають, а емоційну накачку :) І замість того щоб «покрутити крутилку експозиції» випускники пускають на неї слину.

Навіть на «ситому» Заході, всі ці 1 (2..3) денні фотосемінари, майстеркласи, коворкінги, смузі, світшоти, опенспейси та діджитал ентернтейнменти містять дуже багато води та гарних (приємних аудиторії) слів. На дикий пострадянщині з цим взагалі п..ц.

Було колись популярним шоу «як зробить гарний портрет в негарній локації». Це типу парковка, магазин, бібліотека (офігенні локації, я хз шо там негарного, дайте два). Купа контенту, багато хто заробляв на цій темі. Але ніхто так і не здав єдиний справжній «секрет» успіху. Приваблива, жвава, дівчинка. Якщо маєте таку під боком, буде вам той «гарний портрет» де завгодно. І лектори використовували саме таких. Хоча топили при цьому за шкельця на зразок 50/1.2.

Розказать як з Геліоса 40-2 легенду зробили? Там десь за рік ціна злетіла від «нафіг треба» до 1000 баксів за пошарпані екземпляри, а за нос торгували (і отримували) ше більше :)

А все тому що в фотографії стало більше жижиталізації, а менше, власне, фотографії.

Але були й нормальні лектори, які розповідали про зміст, про те, що треба зробити до натискання на спуск — і то була левова частка роботи. )
І були лектори, які топили за 24-70, тобто за зручність, щоб встигнути зробити репортажний (і тим цінний) кадр замість довгих приготувань. )

Може знайти книжки та проштудіювати з конспектом, тоді трохи практики і без еспонометра знатимеш що для плівки в 100 DIN в 10й годин ранку в безхмарному небі при випавшому снігу яку поставити діафрагму і яка в тебе буде глибина різкості і на якій відстані і який час витримки затвору виставити щоб було ОК. Та ще трохи про композицію, і контрасти та освітлення почитати теж не зашкодить. Курси хз, не ходив не скажу. Теорія + практика.

Може знайти книжки та проштудіювати з конспектом, тоді трохи практики і без еспонометра знатимеш що для плівки в 100 DIN в 10й годин ранку в безхмарному небі при випавшому снігу яку поставити діафрагму і яка в тебе буде глибина різкості і на якій відстані і який час витримки затвору виставити щоб було ОК.

у мене табличка була я змалював звідкись і доповнив замірами з того же ж ттл )) як не дивно работала вельми справно

Kiev-60, Hasselblad 500 C/M, Canon Canonet QL17 GIII. Сам проявляв ч/б. Film is dead.

Film is dead.

who cares really ))

в 2015 поклацав касету на батьківскому зеніті з цікавості. настільки був вражений, що купив canon 50e і здоровенну мамію супер 23. з тих пір з ними і ходжу. але це не дешевше ніж цифра, так.

Дороге хобі.
Головне, щоб воно вам приносило задоволення.

Щодо магії і чогось особливого — не згоден.
Це в голові.
Тут головне — контент.
Завжди головне — це контент, а чим отриманий цей контент, цифрою чи плівкою — неважливо.

Люблю дивитись плівкові фото.
Вони класні, трапляються видатні роботи.
Але вони класні і видатні не тому, що це знято на плівку, а тому що фотограф зумів зробити це класне або видатне фото.

Щодо обмеженої кількості кадрів, яка може впливати на якість — це теж в голові.
Можна привчити себе завжди робити тільки один кадр і не перевіряти його на екрані.
І буде досягатись те саме прагнення краще побудувати кадр, як і при зйомці на плівку.
І як результат, може досягатись покращення рівня контенту, бо людина привчить себе думати перед натисканням на кнопку.

При цьому у цифри немає недоліків плівки.
Це банально зручніше.
Це дешевше — фотографувати на цифру, якщо розглядати перспективу.
Ви не загубите безцінні кадри через вплив сторонніх факторів (помилка в обробці, неякісні реактиви, втрата чи пошкодження фізичних носіїв тощо).
Плюс більше можливостей для постобробки.

Я підтримую вас, це чудове хобі, ви обрали класний інструмент, який може вас радувати і приносити задоволення.

При цьому у цифри немає недоліків плівки.
Це банально зручніше.

На сьогодні цифрою вже дуже важко (або й не можливо) сфотографувати реальність. Всілякі там айфони і андроіди не покажуть вам фото до його обробки купою фільтрів. Дивився останні камери кенона і нікона — там AI вже на рівні firmware. Виходить гарно. Просто те, що виходить, це вже не фото. Це «малюнок на тему». Більшості людей це подобається, бо виходить краще, ніж воно є насправді. Але все-таки іноді хочеться мати саме фото, саме реальності. І тут плівка покаже себе краще.

Десь не домальовує, а десь домальовує — www.canonwatch.com/...​ras-are-incorporating-ai

“The camera also has an AI-based image processor that can fix most major digital photo issues, such as distortion, vignetting, and chromatic aberration. AI is changing photography and Canon cameras are at the forefront of this transformation.”

Ага. Але там нижче в статті вони пишуть, що AI у них тепер також робить Super-resolution, Noise reduction, High dynamic range, Object and scene recognition. Знову таки, не те щоб цього всього не було в попередніх покоління камер — було, але було простіше. От тому, на мою думку, відстать від реальності у цих останніх камер буде більшою, аніж була раніше.

У 90х спочатку була радянська дзеркалка (не памʼятаю назви) яка так клацала дзеркалом що складно було утримати рівно.
Потім плівкова мильниця Kodak. Прям небо і земля.
Ще Polaroid — справжня магія, але касети капець дорогі.
Нажаль нормально пофоткати на плівку не вдалось. Фотографією на рівні трохи більшому за рядового споживача почав займатись вже на цифрі.

Я починала з instax mini, потім square, а тепер вже wide. Купила першу камеру фуджі на wide касети 99-го року — і теж дуже радію результату! Але полароїд щось мені задорогий :)

Так, зараза дуже дорогі але кажуть що кольорова гамма в них більш вінтажна :-)

Найголовніше що воно вас радує.

По ціні макбуку можна відпочити на морі
* Комент до останнього фото

Це мій робочий інструмент щодня — екран топ, батарея топ, можу обробляти фото в лайтрумі і в фотошопі, і він не злітає в космос і прекрасно все працює. Ну і експортує 150-200 фото за якихось 5 хв (або і менше). Плюс — те саме про зручність для монтажу відео.

По ціні макбуку можна відпочити на морі

ну хіба в коблєво чи там в ромунії ))

фотографував та друкував з самого раннього дитинства, адже і батько, і брат і дід були любителями фото. у діда був ФЕД, у брата Зеніт (модель не пам’ятаю) у мене Смена 8М.
Валіза із необхідним обладнанням для проявки та друку — ще досі лежить на дачі, і я думаю що скоро доберусь до неї знову.
Потім придбав собі Зеніт з МТО-500мм (великий такий об’єктив) а згодом ще кілька різних об’єктивів. в 2005-2006 я відзнімав десь 40-60 плівок за рік.
з 2006 фотографую на цифру, але якось придбав середньоформатний Салют С, відзняв одну плівку невдало, тому що апарат потребує ремонту.
Планую згодом купити щось із Mamiya, Rolliyflex, Bronica чи Hasselblad середньоформатної плівки.
Плівка- це інший світ, в якому процес зйомки іноді як медитація, а процес проявки та друку — наче інший космос...

Вау як круто! А як зберігаєте ці плівки?

Я в липні була на майстер -класі по середньому форматі, і Mamiya RZ67 — це любов! Дуже зачепило, аж хочеться собі її купити!

Плівки зберігаю в коробці, насправді не ставив собі ціль їх зберігати, цифрові фото останніх 10-15 років більш цікавіші з точки зору худодньої цінності

А як зберігаєте ці плівки?

ріжеш на шматки зазвичай по 6 кадрів для «повного формату» потім існують спеціальні «файли» спеціально для зберігання плівки у які вона влазить якраз по 6 кадрів за шматок

виглядає десь отак

www.nordic-digital.com/...​5mm-7a6-pp-25-sheets-2050

Дуже зачепило, аж хочеться собі її купити!

великий та середній формат так само просто «кармани» ширші відповідно до ширини плівки

був у дитинстві «ФЭД-5В»... грався кілька років...

морока... не хочу в минуле... і касетний магнітофон зі скрипучими касетами МК-60-5... НЕ ХОЧУ.... 🤔

але велосипед в мене зараз... звичайний дорожний... без наворотів... майже такий самий, як і був... 30+ років тому 🤔

«проявив себе... закріпи» 🙂

ох цей теплий ламповий звук ))

зловити на плівку щось особливе.

В цьому плані цифрова фотографія має більше можливостей. Успіхів планувати і ловите щось особливе в динамічних сценах. А так можна взагалі повернутися ще до цинових платин, буде ще більше обдумливо і особливо

вдалося отримати дуже щирі, не постановочні кадри життя наших колег

Ага, от так колегам кажеш: «Знімаю не плівку, а не телефон» і всі одразу стають щирі і не постановочні

Люди втомилися від ідеальності соцмереж і постановочних кадрів із десятком фільтрів. А де ж справжні спогади?

Тобто справжні спогади можливі лише на плівку? В плівці не буває ні постановки, ні ідеальності? ))

Я сама далі фотографую на цифру і не маю нічого проти неї:) мені цікава плівка як експеримент, саме щось таке, що можна потім зробити самій — самій проявити плівку, надрукувати фото. Тобто, повернутися до цього цілого досвіду створення фото, а не лише клацнути багато кадрів.

Звісно, що серед усіх цих півтори тисячі фото були і постановочні, але колеги пробували робити спонтанні фото — це видно і по рухах тіла, по розмитості, по емоціях. Це для них був новий досвід, щось таке спробувати і побачити результат лише опісля відфотографованої цілої плівки і очікування на проявлення і скан.

Я сама далі фотографую на цифру і не маю нічого проти неї:) мені цікава плівка як експеримент, саме щось таке, що можна потім зробити самій — самій проявити плівку, надрукувати фото. Тобто, повернутися до цього цілого досвіду створення фото, а не лише клацнути багато кадрів.

Я ж проти цього нічого і не казав, це прикольно. Я більше проти того, що в плівковій фотографії є якась магія та справжність яких нема в цифрі

і побачити результат лише опісля відфотографованої цілої плівки і очікування на проявлення і скан.

Ну так можно і на телефон їх тоді було фоткати якимось з десятків аналогів Діспо apps.apple.com/...​sable-camera/id1491684197, коли фотки доступні лише наступного дня )) А beReal вже багато років дає спонтанність )

Я сама далі фотографую на цифру і не маю нічого проти неї:) мені цікава плівка як експеримент, саме щось таке, що можна потім зробити самій — самій проявити плівку, надрукувати фото. Тобто, повернутися до цього цілого досвіду створення фото, а не лише клацнути багато кадрів.

Ну тоді так і говоріть, що це експеримент, що цифрова фотографія приїлася, набридла, що від неї вже вивертає, і захотілось чогось принципово нового ). Навіщо задвигати про те, що тільки плівка робить магію, справжні, ціні фото які передають емоції, і т.д.

У мене був схожий досвід коли камери набридли, тільки я з цифрових камер, равів, лайтрума, на телефон і дрони перейшов, де знімаю в жпег.

небінерне фото для небінарних

і на плівку динамічні сцени теж знімали і знімають. і серед знайомих є ті, хто досі фотографує на слайдовий апарат і на пластини для амбротипного фото

Але цифра це все робить набагато краще. Це прикольне хоббі, просто не варто на це натягувати якісь переваги перед цифрою, яких нема (окрім вартості хіба що)

Який досвід у вас із фотографією? Якими апаратами знімали?
Який досвід зйомок на плівку?
На чому базується ваша впевненість, що переваг немає?

Який досвід у вас із фотографією? Якими апаратами знімали?
Який досвід зйомок на плівку?

Як це вливає на об’єктивну оцінку? Є художній аспект, але це вкусовщина.

На чому базується ваша впевненість, що переваг немає?

Так а чому вони в технічному плані? По динамічному диапазону цифра вже давно зрівнялася та обігнала, все.

По якості, фото з плівки можна друкувати великим форматом без значної втрати якості.
Плівка має велику деталізацію, і краще передає напівтони та переходи

По якості, фото з плівки можна друкувати великим форматом без значної втрати якості.

Ну як сказати. Воно не буде пікселитися, але почне блюритися або навпаки зерно полізе.

Плівка має велику деталізацію, і краще передає напівтони та переходи

Для 35 мм давно вже не так, в середньому і великому форматі згоден, бо той ринок нікому не цікавий, R&D туди не вкладаються

Цей ринок ще цікавий декому. Знаю фотографа, який продає друковані фото з плівки середнього формату, 1мх1м по 800-1000$ за штуку. Причому в основному за кордон

в середньому і великому форматі згоден, бо той ринок нікому не цікавий, R&D туди не вкладаються

ну загалом існує ось 100 МП Hasselblad

youtu.be/4cwZY8ZMkFE

ціною щось 8 штук баксів але з мого зору воно завжди десь так стоїло ))

Треба б ще якесь скло на нього. Так що 8 — то ще тільки старт.

Плівка має велику деталізацію, і краще передає напівтони та переходи

ну це не зовсім так десь з матриць на 20-24 пікселі плівка вже не тягне селяві ні за якіми параметрами ну а сучасні навіть той самій «мегапікселі» вже взагалі трохи буквально «єто другоє» (к) (тм)

На чому базується ваша впевненість, що переваг немає?

на сьогодні технічніх переваг не має )) селяві

ЗЫ: знімав профі ще на плівку як чисто бізнес потім ще на цифру потім старий став але дорогою «відбив» усе обладнання професійного класу

Блін у людини свої «теплі, лампові тарганчики». Головне щоб їй було з ними зручно і вони відволікали від усього поганого у наш важкий час.

А чому Тарантіно і Спілберг знімають на плівку? Дурники, нічого не розуміють, могли б на айфон поклацати та і все.

Це стилістичний вибір. Villeneuve знімає майже все на цифру (Дюни, блейд раннер), інші також знімають на те, що більше підходить по стилю до конкретного фільму.

“The Revenant” was awarded an Oscar for Best Cinematography for 2016. Cinematographer Emmanuel Lubezki used an Arri Alexa.
Схоже взагалі за останні років 10 цю нагороду брала цифра, окрім Нолана en.wikipedia.org/...​d_for_Best_Cinematography

Villeneuve знімає майже все на цифру (Дюни, блейд раннер)

Того і виглядає не дуже для тих, хто хоч раз бачив кіно на плівку, як перший Блейдранер чи Мерзенну вісімку Тарантіно. Без душі ;)

Ти знову змішуєш технічний аспект і художній. Щодо останнього, то ніхто не заважає знімати на цифру, а потім стилізувати під плівку. Власне, як мінімум один з переможців цієї номінації (Mank) так і робив

Багато хто стилізує, суті не міняє. Фільми на плівці виглядають зовсім по іншому. Загрейдити, щоб не було помітно різниці, доволі важко (точніше практично неможливо). Справа не лише в кольорі (а тут вже сотні топіків на форумах DPReview, де обговорюють різницю між кольорами на цифрі в контексті даних з сенсора з дебаєризацію та фільм з його «зернами»). Глянув трейлер Mank, хайлайти неприродні для плівки, clinical sharpness, нічого нового. На моніторі чи телевізорі це буде видно, на проекторі можливо ні.

Я в цьому сабтреді лише відповідав на dou.ua/...​rums/topic/51424/#2907911, що знімають на плівку не тому, що це краще, а бо просто їм так подобається

хайлайти неприродні для плівки, clinical sharpness, нічого нового

Все так, куди там кіноакадемії до Тараса з ДОУ )

Що ви взагалі пробуєте донести? Що 99.99% не знімають фільми на плівку в 21-му сторіччі? Це всім зрозуміло. А свій кумедний гаслайтінг, Гєна, залиште при собі.

ну так вони не на зеніт знімають

Фільми часто знімають на 70мм плівку, особливо для ІМАХ, яка еквівалент 12к в цифрі, цифрові камери ще пошукати треба з такою роздільною здатністю, а про зберігання і обробку відео взагалі мовчу.

Це не має нічого спільного з консьюмерською плівочною, любительською зйомкою.

на 70мм плівку, особливо для ІМАХ, яка еквівалент 12к в цифрі

то є не зовсім 12к а ну да )) можна спутать з 12 мп але то є 12к lines що на «квадраті» кадру дадуть 12к х 12к = 144 мп

при чім честних як я пам’ятаю а не апроксімованих з bayer filter втім останнє можу і помилятися ))

ЗЫ: а ніт стоп туплю канєшно там чесні 12к і відповідно 144 мп бо плівка же ж тупо 3-х слойна тобто у глибину а не у ширину з апроксімацією

і Спілберг знімають на плівку?

en.wikipedia.org/...​i/Ready_Player_One_(film

загалом уже ніт

Дурники, нічого не розуміють, могли б на айфон поклацати та і все.

загалом важка профі техніка кіно класу аймакс+ коштує шото на +2 порядки подібного класу фото ну здебільшого бо подібного класу фото здебільшого не існує ну хіба ото 100 мп «середній формат» але кіно камера там реально $8к то лише шото бу буде і старого покоління

Мені здається, що нова хвиля популярності плівкової фотографії пояснюється досить просто.

опитування проводилось в клубі плівкової фотографії? )

А де ж справжні спогади? Де те, що цінно? А воно ось тут, на плівці.

Справжні, ціні фото це спонтанні, коли суб’єкт не знає що його фотографують, коли опинився в потрібному місці в потрібний час і натиснув на кнопку в потрібний момент. А плівка, не плівка, взагалі без різниці, особливо зараз, коли на будь-яку фотку плівочні фільтри можна натянути від будь-якого плівочного фотоапарата, і ніхто не скаже цифрова фотка чи на плівку.

Про хвилю популярності — що це моє особисте спостеження і вживу, і за соцмережами.

Про справжні фото — звісно, розумію про що Ви. Тут я більше звертаю увагу на те, що на плівці є обмежена кількість кадрів і відповідно, на кожен кадр можна більше обдумувати і планувати, щоб якраз відчути той момент, зафіксувати, а потім чекати ще на проявлення чи на скан.

Ну тобто плівочне фото = постановочне, де кадр ідеально виставили, де всі об’єкти/суб’єкти в потрібній позі з потрібним виразом обличчя. Що ж тут справжнього то? )

ви плутаєте обдуманий і планований кадр із постановочним. та й обдуманий і планований кадр — це не лише про портрет, це про пейзаж у певному місці, в конкретну пору року/доби/погоду, це стріт фото в певний час, коли сонце дає відповідні ефекти і т.д.

так ці «планові» підготування однакові для цифри і плівки. обмеженість в ресурсах, звісно, додає адреналінчику, але далеко не завжди це будуть приємні відчуття, бо якщо проґавив чи зіпсував покриття венерою марса, то всьо, чекай наступного протистояння через сікстіліард років.

опитування проводилось в клубі плівкової фотографії? )

Вона вже десь 8-й рік на бумі. Kodak повернув Ektachrome через збільшений попит до плівкової фотографії. Сотні статей в англомовному інтернеті, погугліть, чи що.

Fujifilm зі своїм Instax косить бабло направо і наліво. Плівкові камери як Contax T2, що коштували 200 баксів вже по тисячі на Ebay декілька років. Gen Z всі поголовно (ну майже) мають плівкові фотіки. Pentax нещодавно на бумі плівкової фотографії випустила Pentax 17 (напівкадрова, чи як це українською — half-frame camera, де на один кадр два фото для економії).

А плівка, не плівка, взагалі без різниці, особливо зараз, коли на будь-яку фотку плівочні фільтри можна натянути від будь-якого плівочного фотоапарата, і ніхто не скаже цифрова фотка чи на плівку.

Тьотя Фрося може і не скаже. Це ви пишете як звичайний айтішник-практик, який не розуміє, що дає плівкова фотографія і чим вона відрізняється від натягнутого псевдо-фільтра з накладеним просканованим справжнім зерном в фотошопі, чи LUT (і це я не говорю про якийсь VSCO). Цю річ видно за сто кілометрів, бо цифра не витягує тіні та хайлайти як плівка (навіть стекінгом, як в айфоні чи класичним підходом в фотошопі). Про кольори та зерно мовчу — фейкове зерно розподіляється рівномірно чи то на тіні, чи хайлайти. На плівці в тінях зерна не буде як і на хайлайтах. Інженери Capture One цілу статтю написали, як вони пробували емулювати плівкове зерно — www.captureone.com/...​-photorealistic-right-way

Єдине, що ± схоже на плівку на цифрі це камери Sigma на Foveon сенсорах (тришарові, як плівка). Жодна камера на сенсорах Bayer (більшість) та X-Trans (майже всі поточні моделі Fujifilm окрім певних старих моделей та найтоповіших псевдо-середньоформатних) не видасть плівкову картинку з фільтрами через зерно та і взагалі черех пересвічені хайлайти.

Плівка більше відноситься до людей з творчим нахилом, а айтішники, що зараз, що 10-20 років тому брали кенон чи соньку і фоткали свої гілки, кірпічі, паркани, траву та тварин на тєлєвік і обговорювали на форумах, що там і де різкіше, де правильніша бокешечка і та далі.

Сам маю купу камер з різними типами сенсорів — від CCD до Foveon, на плівку лише фоткаю на інстакс, бо лінь тим займатись. Хоча зараз купу просторів, де можна прийти самому і задевелопити свій фільм.

Багато хто увірвався в плівкову фотографію через хайп та тренди і просто фоткають шо попало, є така штука.

В Україні є топовий проект для дітей Behind Blue Eyes:
www.theblueyedproject.com

Це проєкт Behind Blue Eyes, в якому діти, що пережили жахи війни, здобувають свої мрії та бажання завдяки власній творчості.
Тут кіндери в деокупованих та при-фронтових регіонах України отримують одноразові плівкові фотоапарати, на які вони документують своє дитинство без будь-яких настанов, втручання та нагляду.
Вона вже десь 8-й рік на бумі. Kodak повернув Ektachrome через збільшений попит до плівкової фотографії. Сотні статей в англомовному інтернеті, погугліть, чи що.

Це психологічний ефект такий, навіть свою назву має. Якщо тебе пре від ауді, гуглиш про ауді, читаєш обзори про ауді, звертаєш увагу на ауді на вулицях, то тобі здається що всі навколо тільки що і говорять і думають про ауді. Хоча насправді це ти собі створив такий інфопростір, який немає нічого загального з об’єктивною реальністю:

trends.google.com/...​all&q=Ektachrome&hl=en-GB
trends.google.com/...​film photography&hl=en-GB

як було нішею для хардкорних фото ентузіастів, так і залишилось

Тьотя Фрося може і не скаже.

Не тільки тьотя Фрося, а 99.99% людей. Штучний фільтр побачать лише хардкорні фанати плівочної фотографії, і то далеко не на всіх знімках. І то, швидше за все це будуть якість артефакти а не якісь особливості плівочної фотографії які роблять мімішні фото. З цим і фільтри справляються.

Gen Z всі поголовно (ну майже) мають плівкові фотіки.

ліл, із всіх моїх Gen Z знайомих фото ентузіастів (яких я знаю особливо чи слідкую/cлідкував в соцмережах), тільки двоє мають плівку, яку в останнє використовували років 10 назад. Більшість з них навпаки на телефони перейшли чи втратили інтерес до фотографії.

І це я про фото ентузіастів говорю.

Kodak повернув Ektachrome через збільшений попит до плівкової фотографії.

гм на скільки я пригадую а про всяк випадок я ще погуглив то Ektachrome то є слайдова плівка

Підписатись на коментарі