З артилеристів у фронтендери. Як я отримав першу роботу в IT після служби в армії

Коли повертаєшся до цивільного життя, спочатку відчуваєш розгубленість. Ніхто не віддасть тобі наказ, що робити далі. Час приймати самостійні рішення. Але армія навчила мене дисципліні, яка допомагає тримати фокус на пріоритетах після звільнення. Це допомогло мені завершити програму «ІТ для ветеранів» і через дев’ять місяців отримати свою першу роботу в ЕРАМ Україна. Ось моя історія.

Про інтерес до технологій

Я виріс в Івано-Франківській області і спочатку навчався у сільській школі, де до 8 класу інформатики не було взагалі. Згодом я перейшов у фізико-технічний ліцей і там познайомився з патернами програмування. Це був ліцей з поглибленим вивченням англійської мови, математики, фізики. Там вивчали початкові алгоритми, мову програмування Delfi. Мені було дуже складно, оскільки перша іноземна мова — французька. В той період я взагалі не думав про майбутнє в ІТ.

Пізніше я вчився на інженера-енергетика промислових підприємств. Тут моє знайомство з технологіями продовжилося, траплялися предмети з алгоритмами. Вивчав мову Pascal, хоча згодом взагалі її ніде не зустрічав. Зрештою інженером на підприємстві я не став.

Після закічення бакалаврату мене призвали на сторокову службу, згодом я уклав контракт. У складі Операцій об’єднаних сил більше року служив на посаді старшого навідника артилерійської гармати. Після звільнення вступив на магістратуру. На той час я вже розумів, що мені подобається, тому обрав спеціальність «Інженерія комп’ютерних систем». В цей час мене застало повномасштабне вторгнення.

Можливості для ветеранів

Оскільки в мене був статус ветерана, я постійно переглядав доречні ініціативи. Загалом після 2022 року їх стало значно більше. У нас як було спочатку: в 2014 році велика хвиля уваги до учасників АТО, потім ситуація трошки затихла, люди переважно жили своїм життям. Але повномасштабне вторгнення торкнулося всіх. Напевно, в кожного з нас в близькому колі є військові, є, на жаль, загиблі або поранені родичі, знайомі, друзі. Тож ставлення до захисників набагато покращилося.

Минулого року побачив на DOU інформацію про перший набір «ІТ для ветеранів», вирішив взяти участь, надіслав документи. Через декілька днів пройшов співбесіду з рекрутером, потім отримав лист-запрошення.

Чи було просто

Не скажу, що програма «ІТ для ветеранів» була дуже простою, але дещо я вже зустрічав раніше. Наприклад, були задачі про матриці, робота з двійковою системою чисел та з іншими числовими системами. Викладачі програми дуже добре пояснювали, відповідали на всі запитання. Вважаю, що будь-яка людина, яка має базове розуміння математики, має впоратися. Але доведеться зосередитися.

Моїм основним завдання в програмі було — отримати нові знання. Паралельно я навчався самостійно. Перетворив навчання на роботу full time. Тобто після лекцій, які були два-три рази на тиждень, виконував домашні завдання. Додатково робив свої задачі, переглядав матеріали, які є у вільному доступі в інтернеті, старався щось робити сам. Дуже важливо правильно сформувати навчальний план і послідовно рухатись за ним.

Коли я вже вирішив, що хочу отримати роботу в ІТ, присвячував цьому максимум свого часу. Хоча, звичайно, можна розтягнути навчання і на довший час за потреби. Наприклад, навчатися по три години на день або два рази на тиждень по чотири години.

Всередині програми

Перша частина програми тривала близько двох місяців. Йшлося про основи програмування: що таке ІТ, які існують професії, як працює веб, базова кібербезпека, методології тощо. Тобто одразу ази для людини, яка не має взагалі ніякого уявлення про ІТ-сферу. Після складання іспитів ми обрали спеціалізацію і перейшли на другий етап. Я обрав Frontend, бо вже мав уявлення про цей напрям.

В цій частині програми вже з’явилося більше складнощів, але кожному студенту EPAM надав ментора з практичним досвідом роботи з технологіями. Мій ментор на кожному зідзвоні давав пояснення, презентував нові бібліотеки, розповідав на прикладах, що і як працює на практиці. Думаю, він бачив, що я був націлений на результат, тому щиро хотів допомогти. Так ми мотивували один одного.

Ментори завжди прагнуть підтримати учасників, але не знають, в якому стані ті приходять. Наприклад, цього року один з моїх знайомих після важкого поранення буде брати участь в «ІТ для ветеранів». Не знаю, як йому буде вдаватися програма, але сподіваюсь, що його ментор теж зможе знайти підхід і дати необхідну підтримку.

Після завершення другого етапу мені призначили технічне інтерв’ю, а потім запросили до внутрішньої лабораторії ЕРАМ Campus. Інтерв’ю було, як і на справжньому проєкті — задачі на розуміння коду, спілкування англійською тощо. Не був впевненим до кінця, що впорався. Та за деякий час отримав лист-запрошення до лабораторії.

Що відбувалося в лабі

Мені дали величезну кількість матеріалів, яку потрібно було пройти самостійно. Це зайняло десь два місяці. Згодом я сам зв’язався зі своїм менеджером, запитав, чи є якісь проєкти, куди я можу долучитися. Той відповів, що знайде, якщо я готовий і впевнений у своїх технічних навичках.

Так я через два з половиною місяці в лабі потрапив на внутрішній проєкт Dog Hotel. Це рішення, завдяки якому люди можуть залишати своїх тварин або ж брати для прилаштування з притулку. Як фахівець я прокачав там багато навичок. Найголовніше — отримав досвід роботи в команді.

Тобто побачив, як насправді відбувається комунікація всередині між frontend-спеціалістами та бізнес-аналітиками, комунікація з проєктним менеджером тощо. Згодом я знову сконтактувався з моїм менеджером, щоб домовитися про інтерв’ю в продакшн-проєкт. Він знову сказав: «Готовий? Пробуй!». Все вийшло з першого разу.

Перша ІТ-робота

Так за дев’ять місяців я отримав пропозицію приєднатися до ЕРАМ. Це моя перша робота в ІТ. Коли реєструвався на «ІТ для ветеранів» у 2023 році, в мене не було очікувань щодо працевлаштування. Не підозрював, що безплатна ініціатива може призвести до повноцінної роботи. Однак в червні 2024 я потрапив на проєкт зі сфери Medical Care. Онбординг пройшов м’яко, поступово.

Я не афішую свій статус ветерана і не хочу особливого ставлення. Тобто якщо ми вже потрапили на роботу, то кожен має відповідати за свої обов’язки. Але тут підтримують новачків, колеги по команді завжди питають, чи є якісь труднощі. Коли вони виникають, завжди є до кого звернутися.

Про англійську в ІТ

Вона в ІТ всюди — для участі в «ІТ для ветеранів», наприклад, очікувалося знання англійської на рівні В1. Тому крім технічних знань мусиш постійно вдосконалювати мову. З дитинства я любив читати, потім вирішив це хобі реалізовувати англійською. Є безліч програм, які дозволяють читати художні книжки з паралельним перекладом.

Спочатку не дуже багато розумів. Але з часом в текстах почали зустрічатися знайомі слова. Згодом міг вловити суть. Потім постійно вивчав нові слова, а граматику додатково тренував з репетитором. У вивченні також допомагала наречена, тому що у неї дуже хороший рівень.

Що допомагало

Я вірю, що людина — це результат своїх несвідомих дій та звичок. Тому ретельно організовував свою рутину. Наприклад, починав свій день з легкої розминки, душу, сніданку. А потім брався до навчання: година глибокої концентрації, потім десятихвилинна перерва, година на перерву в обід, знову навчання до 18:00. Далі особисті справи.

Цей же режим зберігся і під час навчання в лабораторії, і в продакшн. Мені не треба було себе змушувати, працювала дисципліна — військове минуле допомогло.

Чи хотів би я щось поміняти в програмі

Я був в першій хвилі програми — пілотному проєкті. Але, на мою думку, нічого не слід міняти. Вона дуже добре та покроково побудована. Та не впевнений, чи багато людей про неї знає. Я, наприклад, радив програму своєму товаришу, який не чув про це раніше. Але мій досвід став для нього мотивацією, тому планує приєднатися.

Дуже класно, що за кожним ветераном змогли закріпити ментора. Знаю, що це добровільна ініціатива освітніх волонтерів компанії. В процесі менторства відчувається, що вони хочуть допомогти. У мене загалом склалося враження, що тут немає людей, які не на своєму місці.

Згадався момент, коли ми закінчили співпрацю з моїм ментором. Загалом він ніколи не хвалив мене упродовж курсу. Але на останок він сказав: «Олеже, думаю, ти в цій сфері себе реалізуєш». І для мене це стало рушієм.

Можливо, в майбутньому, коли в мене буде більше знань і досвіду, я приєднаюсь до менторської команди як волонтер, щоб допомогти іншим ветеранам скоротити шлях до професії.

Загалом всі учасники навчалися в своєму темпі, тому я не знав, як рухаються мої товариші — чи я відстаю, чи випереджаю їх. Це одночасно було і плюсом, і мінусом. Я був здивований дізнатися, що першим «прийшов» до офера.

Поради для ветеранів, які планують йти в ІТ

— Вивчайте англійську. В будь-якій ІТ-компанії це обов’язково, тобто без англійської в цій сфері кар’єри не зробиш.

— Заощаджуйте ресурси та фінанси, якщо є можливість, тому що навчання займає деякий час.

— Не бійтеся брати участь в подібних ініціативах. Спочатку я ставився до них скептично, та тепер це кардинально змінилося. Не дозволяйте хвилюванням, страхам, скептицизму забрати у вас шанс.

— Майте ціль, не байдикуйте після повернення до цивільного життя. Інакше у вас виникне багато зайвих, неконструктивних думок.

І важлива також підтримка близьких. Я вдячний своїй родині, особливо нареченій за допомогу.

Чим займаюсь зараз

Наразі я активно вивчаю та практикую нові для мене технології. В компанії є велика кількість внутрішніх курсів та навчальних матеріалів, які дозволяють йти в ногу зі швидким темпом розвитку ІТ-індустрії. До речі, за цей час в компанії вже закінчив два додаткових курси — «Business Correspondence» та «Project Understanding». Це короткі курси, але такі потрібні речі, які в буденному житті не опануєш самостійно. Також нещодавно зареєструвався на глобальну програму, що стосується «WEB accessibility», яка дозволить поглибити рівень моїх навичок у роботі з цими стандартами.

Що стосується стосунків з колегами, то можу сказати, що потрапив у хороший, дружній колектив, в якому всі йдуть один одному назустріч. Бували випадки, коли потрібна була порада від більш досвідчених колег, і вони завжди мені допомагали. Інтенсивність роботи на проєкті висока, але, враховуючи, що кожен знав і брав на себе відповідальність за доручену йому роботу, я не бачив жодної конфліктної ситуації.

Щодо планів: хочу й далі розвиватися в обраній сфері. Маю намір продовжувати вивчення нових технологій та методологій, щоб бути в курсі останніх трендів у ІТ-індустрії. Також планую брати участь у різних конференціях та воркшопах, щоб розширити свій професійний кругозір й знайти нові можливості для кар’єрного росту.

Щодо мрій та амбіцій: я прагну досягти високого рівня майстерності в області програмування та розробки. Хотілося б займатися розробкою інноваційних проектів, які б мали значний вплив на технологічну галузь та сприяли б покращенню якості життя людей в Україні.

Наостанок

Я думаю, що військова служба лишає такий слід, який не зникає. В армії є порядок, рутина, ти знаєш, які речі потрібно робити, а які не варто. Є командири і командири командирів, які дають вказівки. Ти рідко приймаєш рішення самостійно.

Після повернення я був дуже розгублений — ніхто не розказує, що робити далі. Допомогло те, що визначив собі пріоритет, сформулював завдання і просто почав свій рух до мети. Навчився брати відповідальність за кожне своє рішення і наслідки.