Костя Шкрьоб. Нео. Для тебе. Про тебе

Коли всі розмови заходили про смерть, то Костя посміхався і говорив «За те Кицюня напише про мене на DOU. Кайф». Кость, вибач, що відтягувала з публікацією про тебе, я берегла відчуття про те, що у нас з тобою є ще незавершені справи.

Шкрьоб Костянтин Сергійович «Нео»

Знайомство.

• Привіт, це все тобі? Це все в тебе влізе?

Ми вперше побачили один одного на кухні в офісі IT компанії в далекому 2018 році, було день народження комусь із колег. Я набрала піцу для колег, які були в кабінеті, а свій шматок я вирішила зʼїсти на кухні. І сиджу я з горою піци, коли зайшов на кухню Костя. В той же вечір він знайшов мене в інстаграмі і запропонував піти погуляти. З тих пір він постійно намагався мене накормити :), носив смаколики мені в офіс, замовляв через курʼєра додому обіди, а потім приносив смаколики в нашу квартиру.

Про Костю.

Костянтин Сергійович Шкрьоб народився 22.06.1989р. в м. Миколаєві, закінчив Національний університет суднобудування. Його перша робота в IT — компанія GeeksForLess в 2009 — Full Stack Web Developer. На час мобілізації працював в компанії ZoolaTech з 2020 року на проекті Complete Solar, 11.11.23 р він мобілізувався до лав ЗСУ.
Я не зустрічала людину розумнішу за Костю. Мені здавалось, що взагалі нема питань, на які Костя би не знав відповіді. Також Костя дуже любив читати: науково-фантистична література — його улюблений жанр.

Костя завжди асоціюється у мене з фільтр-кавою та книгами. Він також дуже любив малювати: відвідував курси по скетчингу, малював фарбами, олівцями. Постійно вдосконавлював свої хард скіли: проходив курси по Cybersecurity, Machine Learning, Computer Vision. Знав чудово іноземні мови. Займався спортом. Костя — пахарь. Мав класне почуття гумору. Крім хард скілів у Кості були неймовірні софт скіли: добрий, чуйний, міг вчити (завдяки тобі, Костя, я розробниця), терплячий, спокійний, поруч з ним відчуття безпеки та спокою.

Обожнював подорожі: Швейцарія, Гонконг, Грузія, Туреччина, Австрія, Німеччина. Ми планували полетіти в Стамбул, коли війна закінчиться. В стосунках Костя дуже тактильний. Нашою мовою кохання були дотики, обійми, подарунки. Багато дотиків, багато поцілунків. У нашій квартирі постійно були квіти, говорив, що обожнює мені дарувати квіти. А я обожнювала, коли він зранку приходив з кавою та квітами. Також Костя прекрасний тато: виховував, водив на художні кружки, вчив з дитиною уроки, навчив зашнуровувати взуття (Костя, Іван постійно згадує про це, коли зашнуровує шнурки :) ) - його терпіння та наполегливості вистачало на всіх! Костя дуже відповідальний: віддавав себе всього проєктам, стосункам, армії. В армії прокидався раніше всіх, о 4 ранку, щоб налаштувати апаратуру перед вильотами і писав мені: «Кицюня, я вже працюю».

Мав велике серце та гостре почуття справедливості. Готувався до мобілізації: відвідував курси по так.мед, літав по квартирі за мною на FPV, проходив курси по дронах, самостійно їх збирав, донатив сам, та своєю соціальною позицією спонукав це роботи оточуючих. Коли ми закривали збори — це дуже розчулювало його через те, що люди небайдужі. Він хотів обіймати всіх, хто кидав йому кошти :)

Армія.

11 листопада 2023 року мій Костя став «Нео». Чому «Нео»? Тому що прийняв червону таблетку та і взагалі, вся служба як якась Матриця — це було щось нереальне, у що важко повірити. До сих пір не вірю. У Кості був нелегкий шлях в армії.
Його «навчання», навіть, схожим не було на навчання. Підмітати листочки восени в лісі біля наметів навряд назвеш навчанням. Коли була «співбесіда» у бригаду, то йому задали лише одне питання: «Ти айтівець?». Після чого поставили плюсик біля його прізвища. Після 3 тижнів «навчання» він вже був на Бахмутському напрямі в штурмовій піхоті стрільцем.
Костя навіть тоді, коли відправили в штурм мене заспокоював, і говорив, що все добре.
Уже будучи на місці базування він ходив до всіх до кого тільки можливо з тим, що він може пілотувати дрони, що може їх перепрошивати та налаштовувати. Так він став оператором БПЛА в 24 ОШБ «Айдар». Він сказав, що витягнув лотерейний квиток, коли на той час командир (Моцарт) його помітив. Він вчив інших хлопців керувати дрони, записував відеотуторіали, як це перепрошивати їх в перервах між бойовими вильотами.

Якщо говорити про відношення — вони не працювали, рапорти не працювали. Подача резюме через LobbyX — вона не працювала. Нічого не працювало, якщо ти потрібен командиру. Ти не належиш собі.

Костя... Нео постійно був на бойових — відчувався дефіцит людей. Алергія, вірусні захворювання — це все переносилось в окопах. Все купувалося за власні кошти, а також за кошти, які ми збирали відкриваючи банки: антени, мавіки, бус.

Попри все, він говорив, що буде робити все, аби ворог був подалі від його рідних та близьких. Він розповідав історії людей після окупації, і говорив, що зробить все можливе, аби я не знала, що таке окупація. Він бився за нас, він захищав нас ціною власного життя.

Не стало дуже особливої людини, не стало мого Кості. Не стало кращого з людей. Це неймовірна втрата для всіх. Наш обовʼязок нести памʼять про загиблих через все життя. Костя «Нео» Шкрьоб — найкращий серед людей. Він підтримував, переживав за мене, моїм цивільним проблемам, будучи в небезпечних та складних ситуаціях на фронті . Мені мало що розповідав — щоб Кицюня не переживала. Його не мало бути там, де він був, не мав бути саме на тій позиції в той день — майже місяць як вже всі знали про переведення Кості, не було лише офійного дозволу від командира. Йому зателефонував командир в той день, 2 липня і сказав про переведення.

02.07.24 — найстрашніша дата. 2е число не існує в календарі. Це день загибелі Кості. Загинув він в Донецькій обл, Бахмутський р-н, с. Іванівське. Ворожий FPV залетів до них в бліндаж. Він залетів Кості під ноги...

У мене був обід, а у в нього залишалось пару годин до кінця зміни — ми переписувались. Все було добре, він збирав речі... Це дуже важко вкласти в голові, коли отримуєш «все добре», а через якісь півгодини людини вже немає, його життя зупинилось. Більше Костя не відпише «Кицюня, все добре, не переживай». Більше Костя не зателефонує і не спитає «А що Бубочка робить?», більше не буде планів, та не буде обіймів. Йому назавжди 35.

Костя, написала як і обіцяла. Мені тебе дуже не вистачає. Я так за тобою сумую.

Далі хочу прикріпити слова про Костю від його колег, команди. Так би хотілося, щоб він сам це прочитав.

Aida Youssef, Senior director of Software engineering at Complete Solar

I was truly fortunate to have had the opportunity to work alongside Kostya. From the very beginning, he quickly established himself as a highly skilled and innovative backend developer who always thought outside the box. Kostya was someone I could rely on for any critical task, and I had absolute confidence that if the job was possible, he could accomplish it—often better and faster than expected. He had a natural warmth and kindness that touched everyone around him. Kostya was a special member of my team, and his contributions went far beyond his technical abilities.

During my visit to Kyiv before the war, Kostya graciously took the time to show me around his beautiful city, and as I prepared to leave, he gave me two books: «Awesome Ukraine» and «Awesome Digital Ukraine». It was clear how deeply proud he was of his homeland. Little did I know at the time how much he was willing to sacrifice for his country. Tragically, Kostya gave his life in service to Ukraine, a sacrifice that speaks to the courage and dedication he carried not just as a developer, but as a person. I will always remember him as a remarkable individual, both professionally and personally, and I feel privileged to have known him.

Сергій Єсін, PHP Developer, PayFlow

Костя був моїм першим тімлідом/сеніором з яким я почав карʼєру саме розробника, а не енікейщіка яким був до цього. Відразу показав себе як людина, яка вміє навчати і має терпіння до помилок і банальних питань. Саме під його керівництвом я навчився вчитися. Ніколи не скаржився, якою б складною не була робота, завжди був дуже уважним до деталей на проекті. Любив настільний теніс, чай і мав дуже гарне почуття гумору.

Даша Лизун, Project Manager, ZoolaTech:

Костя працював розробником програмного забезпечення найвищого рівня в міжнародній компанії Zoolatech («Зулатек»). Він відзначався наполегливістю та високою якістю роботи, завдяки здатності самостійно навчатися та вирішувати будь-які проблеми. Американські колеги завжди відгукувалися про нього, як про професіонала найвищого рівня та найкращого інженера у команді, здатного впоратися з будь-яким завданням і технологією. Українські колеги цінували його за гострий розум і готовність допомогти в будь-який момент, а керівництво — за надійність, своєчасне виконання завдань та підтримку команди.

Навіть поза роботою Костянтин продовжував вдосконалювати свої навички, особливо в напрямках кібербезпеки та штучного інтелекту. Коли почалася велика війна, він самостійно пройшов курси БПЛА та почав вивчати радіоелектроніку. До своєї мобілізації активно допомагав армії, надаючи комп’ютерне обладнання, донатячи гроші на військові потреби та беручи участь у кібератаках на російські ресурси. Після мобілізації його навички виявилися надзвичайно корисними, і він став пілотом дрону «Мавік».

Його відданість справі, готовність допомогти та постійне прагнення до самовдосконалення завжди залишатимуться прикладом для всіх, з ким працював Костянтин. Втрата такої розумної та наполегливої людини є неймовірною втратою для компанії та його колег.

Yaroslav Pokhyl, Engineering Team Lead, ZoolaTech

Костя завжди був людиною, на яку можна покластися — не було завдання, яке він не міг виконати. До того ж, він був щирим і веселим другом, з яким кожна зустріч приносила радість. Хоча наші стосунки були переважно робочими, я не можу згадувати про нього без болю в серці. Нажаль, ми так і не відвідаємо разом концерт Latexfauna.

Я пишу цей текст на 5 місяць від дня загибелі. Кожного дня боляче, як і тоді, як дізналася, що мій Костя 200. Жити з втратою коханого — це чорна пустота, яка поглинає і зжирає всього зсередини. І це не просто епітети, якими я прагну описати всі відчуття — мені все одно не вдасться це зробити, як би я не намагалася. Просто намагаюсь жити далі, несучи памʼять про нього та розповідати про цього неймовірного хлопця.

Дуже вдячна за підтримку компаніям, які підтримували та підтримують нас з Костею. Та не тільки нас. Постійно підсилюють ЗСУ коштами. Низький уклін за залучення, за емпатію, за те, що ввійшли в положення. У мене сльози від того, що бізнесу не байдуже. Це компанія ZoolaTech (Instagram) в якій працював Костя, та компанія в якій працюю я Struktura (Linkedin). Можу рекомендувати ці компанії від щирого серця, адже це про людяність, емпатію та підтримку.

Кость, сподіваюсь тобі сподобалось, що написала. Обійняла думками.

Для тебе, любий. Про тебе.