Мій позитивний досвід рекрутингу в Сили Безпілотних Систем

Всім привіт, у цьому оповіданні я б хотів розповісти про свій досвід рекрутингу в один із підрозділів Сил Безпілотних Систем. Спробую описати все лаконічно.

За професією я програміст і з початку повномасштабного вторгнення залишався в рідному місті та працював до осені 2024 року. У мене немає знайомих чи друзів, які служать у СБС, котрі б допомагали або домовлялись за мене. Тобто я для них був «людиною з вулиці», яка просто прийшла в рекрутинг-центр.

Спойлер: я опинився там, де хотів бути, без жодних проблем. Зараз чекаю відправлення на БЗВП, котре має пройти в навчальному центрі СБС.

Весь шлях від центру до прибуття у військову частину у мене зайняв приблизно півтора-два місяці. В інших рекрутів так само. До речі, тут також уже є переведені військові з інших частин армії та ТРО. Кажуть, що в них все без проблем вдалося зробити через «Армія+».

Мотивація і чому я вибрав СБС: я вірю в те, що Сили Безпілотних Систем — це наша можливість створити стратегічну перевагу у війні, полегшити службу всім, і як результат Україна матиме фактор стримання у майбутньому.

Я не мав знайомих, які служать у СБС, йшов самостійно, спираючись на їхню інформаційну кампанію. Велику роль у цьому відіграли публічність пана Сухаревського і пана Ярмарка, які транслюють і пояснюють бачення СБС. Це особистості, чиї слова збігаються з вчинками в їхній біографії. Зараз критичний час, коли якраз треба долучатися до СБС для нарощування цього важливого «м’язу». Там потрібні люди для того, щоб була змога розправити плечі й безперервно бити всюди і всім, що є.

Як-то тепер кажуть:

Тільки сила — аргумент

Службу тут я не ідеалізую — точно буде холод, втома, недосипання та ризик для життя і здоров’я.

Всі ці роки люди «головою» пробивають стіну бюрократії в армії для того, щоб система і рекрутинг працював. Просто стелять червону доріжку, щоб мобілізуватись по спеціальності й бути дотичним до речей на рівні держави, про які навіть не міг подумати роблячи каву на кухні ІТ-фірми :) Не піти — це гріх перед всіма людьми, які проливали піт і кров останні роки.

Підготовка в цивільному житті

Перші думки, що треба буде йти служити, почалися влітку 2023 року. Лише «донатити» не буде достатньо. Тоді я вирішив здобути максимальний досвід і знання в цивільному житті. Це фізична підготовка і курси для цивільних.

Літо 2023: повернувся до регулярних занять спортом і пішов окремо в реабілітаційний центр, щоб укріплювати спину (для бронежилета).

Зима 2023: знайомий (який уже виїхав в Польщу :)) розказав, що купив собі пульт і літає на FPV-симуляторі, і що там треба налітати 40 годин перед реальними польотами. Я це так само почав робити — по годині на день.

Весна 2024: той самий знайомий, який уже виїхав в Польщу, запросив мене на подію від «Третьої Штурмової», де я дізнався про на військовий вишкіл для цивільних від школи Reservist у Києві. Його вели ветерани «Азов» і ГУР. Це був зріз по піхоті, штурми будівель і посадок, специфіка роботи. Все для того, щоб цивільний зрозумів, «як воно».

Найцінніше, що я виніс із того курсу — це історії від ветеранів про реалії війни і про те, яка культура підготовки і тренувань у боєздатних підрозділах, коли всі люди довкола тебе хочуть виконувати роботу і вдосконалюватися. В школі Reservist я дізнався про академію дронів — Dronarium.

Кінець весни 2024: я встиг пройти курси по «Мавіках» і «FPV» у академії Dronarium. Інструктори (бойові пілоти) ділились багатьма практичними розповідями, завдяки чому починаєш розуміти, як технології використовуються на фронті і які ризики це несе. Особливо корисною в програмі курсів від школи була ознайомча інформація про програмне забезпечення «Дельта», «Вежа», «Кропива» і так далі. Як вони працюють, розвиваються і дають перевагу на полі бою. Ти відчуваєш, скільки люди докладають зусиль, щоб створити таке складне і безпечне ПЗ.

Початок літа 2024: я пройшов триденний курс із такмеду від «Госпітальєрів» з симуляціями. Бойові медики-інструктори з реальними історіями і практичними порадами.

Кінець літа 2024: курс «Крило — аеророзвідка» у школі «Крук». Бойові інструктори і нальоти на бойовому борті. Послідовні лекції про аеродинаміку, метеорологію і так далі. Серед інструкторів, що читали лекції були цивільні пілоти Боїнгів, які прищеплювали бажання розуміти всю фізику польотів.

Чи обов’язково ходити на курси? Ні. Усього цього тебе навчать у СБС. Я ходив на них, щоб розуміти загальну картину, і з чим можна працювати в армії.

Вибір Сил Безпілотних Систем

Коли з’явилися новини про СБС і перші публічні виступи командувача, я одразу вирішив, куди піду. Законодавство і система вже починали до мене потроху добиратися/ Восени я отримав повістку за адресою на «оновлення даних».

У жовтні я пішов у рекрутинг-центр Сил Безпілотних Систем, де заповнив анкету і поговорив із рекрутером про особливості БЗВП і служби.

Важливо додати, що я потрапив у період, коли якраз анонсували, які бойові підрозділи тепер входять у СБС, і треба було робити дослідження «хто є хто і чим займається». Тому ви цьому також приділіть час, бо тепер можна подавати заявки напряму до них. Вакансій і можливостей стало ще більше.

Список можна знайти тут: сторінка у Вікіпедії СБС. Або просто слідкуйте за їхніми соціальними мережами. Є багато можливостей: deep strike, аеророзвідка, FPV, агродрони, бойові наземні платформи, логістика і віддалене мінування за допомогою дронів. Напевно, скоро і морські дрони будуть.

Через півтори-два тижня мені почали дзвонити різні підрозділи, пропонувати вакансії. Спектр вакансій був широкий: і робота в майстерні, і пілотування. Були співбесіди і десь навіть тестові завдання. Треба було визначитися, куди йти, бо всю документацію веде вже підрозділ, до якого ти потрапляєш.

Коли я визначився та підтвердився в підрозділ, потрапив на нову процедуру оформлення. Це те, що рекламують як «Мобілізація без ТЦК». Як працює «Мобілізація без ТЦК»: перед відправкою на БЗВП тебе мобілізує напряму твій підрозділ — і тебе вже ніхто не «вкраде».

Як це виглядало на практиці. Я отримав лист-направлення від частини, з яким треба піти в ТЦК для оновлення документів, і вони мали мене направити на ВЛК (тобто ти маєш піти в ТЦК, але з цим документом тебе мають не чіпати, а навпаки «посприяти»). Всі рекрути, які прибули зі мною, також ходили у свої ТЦК, і в них все пройшло без проблем. Ще один рекрутер розповідав, що тепер є «Гаряча лінія рекрутингу в ЗСУ», куди ти можеш подзвонити і залишити скаргу на ТЦК. Вони оперативно контактують з ними для вирішення проблеми.

У ТЦК все пройшло добре. Мене там зустріли хлібом і сіллю. Бо ТЦК отримало офіційний лист від частини про мене, і ще дзвонили рекрутери з частини. Тож моє прізвище там вже знали. Одразу сказали, що відправлять мене на ВЛК і навіть на бусику підвезуть :)

ВЛК я проходив у міській лікарні, але це була окрема будівля саме для ВЛК, де сиділи всі лікарі разом. Скажу одне — ніхто не знав, що я доброволець, і мене нормально оглядали, випитували історію хвороби, а найголовніше — дивилися у Helsi. Тому якщо у вас там є історія хвороби, вони це побачать.

Загалом ТЦК і ВЛК у мене зайняли чотири-п’ять годин. Весь час я був в тісному контакті з рекрутером підрозділу, в який йшов.

У «Резерв+» у мене був статус «розшук», і в теорії мав бути штраф за те, що не з’явився по першій повістці. Але в ТЦК наголосили, що штрафу не буде, бо я йду служити. Але чув історію від іншого рекрута про його штраф: у його ТЦК цим шантажували, казали — якщо не хочеш платити штраф, то йди в наш стрілецький батальйон. Але він відмовився, заплатив штраф, і ТЦК все зробило за процесом, щоб потім його мобілізував військова частина з СБС. Тому досвід може бути різним, та й, можливо, ще будуть зміни на момент, коли ви оформлятиметесь.

З ТЦК я вийшов з оновленим військово-обліковим документом, і наступного дня у мене зник «розшук» у «Резерв+». Тепер мені залишалося чекати на дзвінок рекрутерів про приїзд у частину для оформлення перед БЗВП. Вони кличуть за тиждень до початку навчання.

Моє розуміння, як відбувається відправка на БЗВП

По БЗВП у СБС є один потік. Поки одні вчаться, військові частини збирають нових рекрутів і відправляють їх на навчання, коли навчальний центр починає новий курс. Зараз БЗВП триває 45 днів. Тобто якщо ви закінчили з документами і ВЛК на початку курсу, вам треба буде чекати ot близько місяця, поки викличуть у частину для кінцевого оформлення. Але пам’ятайте, все змінюється.

Зараз я вже на пункті постійної дислокації підрозділу і чекаю на відправлення на БЗВП. Потрапив я туди, куди планував. Колектив молодий та свідомий, і хоча я вже офіційна власність ЗСУ, без потреби нас ніхто не ганяє. Для проживання є весь необхідний комфорт — нормальне спальне місце, опалення, гаряча вода, інтернет, тепла їжа. Тому треба просто займатися саморозвитком і підтриманням бойового духу, поки чекаємо.

Тож успіху вам, якщо нарешті наважитесь.

Я планую ще написати про свій досвід перших семи-десяти днів БЗВП, а потім і про БЗВП загалом.

Сподобалась стаття? Підписуйтесь на автора, щоб отримувати сповіщення про нові публікації на пошту.