Задачка з зірочкою і рішення з «латкою»: як ми допомагали з послугою онлайн-відстрочок для «Резерв+»

💡 Усі статті, обговорення, новини про оборонні технології — в одному місці. Приєднуйтесь до Defence tech спільноти!

Привіт! Я Роман Ланський, CEO GovTech компанії Strimco. Працював над такими проєктами як Реєстр збитків, Реєстр музфонду, еРиба, єКров та купою всього за останні сім років у цьому секторі. Був у держсекторі в ролі радника з цифровізації голови митниці, радника міністра охорони здоров’я та голови IT-офісу МОЗ.

У листопаді Міноборони зарелізили таку довгоочікувану послугу онлайн-оформлення відстрочок у «Резерв+». Станом на зараз е-послугою скористалися понад 200 тисяч українців. Ми у Strimco пишаємося, що працювали разом з Міністерством, щоб цей реліз відбувся. І він не був простим.

Часові рамки дуже підтискали, бо купі людей потрібно було оновлювати тримісячні відстрочки на початку листопаду цього року. У деяких ситуаціях такий короткий термін був виправданий, у деяких — абсурдний. Наприклад, людина з інвалідністю, що має плановий переогляд МСЕК, дійсно може втратити такий статус після якісної реабілітації, тож її варто перевіряти ще раз. Також дитині з багатодітної сімʼї може виповнитися 18, тоді її батьки втратять відповідний статус. Натомість під щотримісячне оновлення даних підпадали, наприклад, люди з пожиттєвою інвалідністю.

Навантаження на ТЦК і без того величезне: кількість потенційних відстрочників — понад один мільйон людей. А тут ще й поширені групи — люди з інвалідністю та багатодітні — повинні їх оновлювати раз на квартал.

Ба більше, наближалася дата завершення термінів відстрочок для студентів — третьої найбільшої групи. Аби не допустити колапсу роботи ТЦК, необхідно було максимально швидко їх оцифрувати та встигнути до 9 листопада цього року. Тож питання було не тільки у тому, як їх запустити, а і як це зробити за два місяці.

Для читачів DOU розповім більше про швидкий запуск е-послуги та інфраструктуру даних навколо неї. Бо, як часто буває у секторі GovTech, простих і очевидних шляхів не було, тому маємо цікаві воркераунди та уроки, винесені з проєкту.

Де взяти дані про людей, що мають право на відстрочки

Загалом відстрочки може отримати багато різних груп, але дві найбільші — соціальна та освітня.

Почнемо з людей, які мають інвалідність. Логічна відповідь, яка для нас лежить на поверхні — Централізований банк з проблем інвалідності (ЦБІ, комплексна система Міністерства соціальної політики для обліку усієї інформації, що стосується осіб з інвалідністю). Але це досить стара система, складна для інтеграції. До того ж реліз горів через перенавантаження ТЦК, як я пояснював вище.

Тож на вересень потрібне було інше рішення для запуску онлайн-відстрочок. І ним стала інтеграція із системою Пенсійного фонду. По-перше, більшість людей з інвалідністю отримують пенсії. По-друге, пенсійне посвідчення є альтернативою серед паперових документів для ідентифікації людини з інвалідністю, які приймали ТЦК для оформлення відстрочок раніше. Ба більше, уже була інтеграція з Дією (куди підтягується посвідчення, якщо дані в реєстрі правильні), яку ми й змогли використати ще раз.

Це рішення неідеальне, але закриває проблему паперового оформлення відстрочки для 80%+ людей з інвалідністю. Певна невелика частка все ж має інвалідність, але не має пенсії — таким людям доведеться дочекатися повноцінної інтеграції з системою Мінсоцу. На щастя, частка таких кейсів мала, тож паперове оформлення не складе величезного навантаження на ТЦК. Проте без цієї інтеграції не обійтись ще й тому, що є дуже складний тип відстрочок — для опікунів та піклувальників, які також планується оцифрувати. Без даних Мінсоцполітики майже неможливо знайти воркераунди для створення е-послуги під цю групу.

Дещо схожа ситуація склалася з багатодітними батьками. У Мінсоцу є відповідний Реєстр посвідчень багатодітних, який наразі впроваджується, але для нього не було відповідного АРІ. Тож для економії часу вирішили інтегруватися з Державним реєстром актів цивільного стану, бо саме в РАЦС батьки реєструють дітей при народженні. Рішення на перший час робоче, але неідеальне, бо воно дозволяє ідентифікувати лише найпростіший випадок — коли батьки у шлюбі та мають трьох спільних дітей, народжених в Україні.

Тож попри ці воркераунди дані з Мінсоцполітики досі потрібні. Перш за все, для автоматизації надання відстрочок 100% людей, які мають на це право. Але також і для спрощення та оптимізації взаємодії, адже надання якісної послуги залежить від того, чи може реєстр військовозобов’язаних «Оберіг» отримати чисті дані для підтвердження статусів людини.

Проте отримання цих даних ускладнюється тим, що наразі Міністерство має ряд застарілих та ізольованих систем для різних груп людей. Наприклад, для людей з інвалідністю дані зберігаються в ЦБІ — системі, яка запускалася ще на початку 2000-х. А також Мінсоц працює над створенням та впровадженням великої та комплексної системи ЄІССС, яка має покривати всі процеси надання пільг та поступово поглинути функції застарілих систем на кшталт ЦБІ.

Спрощуючи: є старі реєстри, що працюють, і є велика система, яка має їх замінити. Процес заміни, умовно кажучи, посередині — вони працюють паралельно, що не дає простого рішення для отримання даних.

До речі, окремо існує Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги. Але наша історія і так вже занадто складна, тож аби вас остаточно не заплутати — підсумуємо, що дані у соціальній сфері насправді заплутані ще більше.

Наразі ЄІССС вже працює та поступово розвивається, аби зібрати всі дані про всіх пільговиків, що дуже непросто. Минулого року ми у Strimco були залучені до розробки єСтатусу в межах ЄІССС — єдиного соціального статусу, який би об’єднав десятки посвідчень і довідок у 10 базових статусів, запровадив цифровий та автоматичний процес їхнього встановлення/скасування/продовження і нарешті спростив складну систему Мінсоцу з купою різних підреєстрів. Це та система, яка дозволила б з одного джерела отримати дані про 100% людей, які мають статуси, що дають право на відстрочку.

Запуск єСтатусу наразі рухається повільніше, ніж очікувалось. І на момент запуску відстрочок розраховувати на його реліз ще не доводилось. Проте в чинній ЄІССС і без впровадженого єСтатусу вже було багато даних про людей з інвалідністю, нехай й не усіх. Обʼєднавши ці дані із даними ПФУ, ми могли б покрити значно більший відсоток людей з інвалідністю, орієнтовно 90%+. На жаль, АРІ для отримання цих даних в «Оберіг» поки що також немає.

У кінці літа відбулися перемовини між міністерствами, і Мінсоц розпочав цю роботу. Зокрема на початку місяця завершилась закупівля на сервіс, який створить таку можливість, тож сподіваємося, що завдяки цьому в наступному році зможемо збільшити відсоток «покриття» цифровими відстрочками. А у майбутньому коштом єСтатусу та масштабування ЄІССС загалом розв’язати проблему отримання даних пільговиків та значно спростити роботу сервісу відстрочок.

Щодо студентів — усе працює значно легше і таких складних лабіринтів із реєстрів немає. Інформація про них підтягується у «Резерв+» з Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО). І це також не перша інтеграція з цією базою (згадайте свої університетські дипломи в «Дії»), тож рішення працює.

Хто кому кум/сват/брат

Найважче в цій історії зробити електронною послугу з відстрочок для опікунів та піклувальників. І тут вже немає простих воркераундів. Проблема полягає в тому, що держава не збирає у централізованій системі даних, хто кому родич, і чи є потреба в піклуванні. Для побудови комплексної системи підтвердження цієї інформації потрібно, по-перше, визначати родинні зв’язки за даними з ДРАЦС (хоча і з цим будуть певні труднощі). По-друге, щоб дістати інформацію, який саме родич є опікуном людини з інвалідністю, все одно доведеться інтегруватися з реєстрами Мінсоцполітики. Як я писав вище, інтеграція з системою МСП вже запланована, а розробка нових вебсервісів у роботі.

Також у системах Мінсоцу є можливість використати дані для оформлення інших типів відстрочок, наприклад, для прийомних батьків, вихователів дітей, усиновлювачів та опікунів. Для технічної реалізації цього процесу необхідно провести комплексний аналіз і пройти кілька бюрократичних етапів як з боку Мінсоцу, так і Міноборони. Цей процес теж займає час, але є у планах на майбутнє.

Проте навіть після всіх цих кроків лишиться певна категорія людей, яким доведеться йти в ТЦК для паперового оформлення. Наприклад, коли для деяких типів відстрочок потрібні документи, яких не має жоден реєстр у структурованому вигляді. Це можуть бути заяви, рішення рад або судові рішення. Поки що їх обробка можлива лише вручну.

Резюмуючи, послуга онлайн-відстрочок може здатися простою для розробки, але лише на перший погляд. Основний урок, який можна винести з цієї історії — MVP в державі — це нормально.

Іноді державні органи не готові рухатися зі своїми сервісами за принципом Парето, коли 20% роботи можуть закрити 80% потреб. Намагаючись покрити всі корнер-кейси одразу, можна затримати реліз дуже важливих продуктів, на які сильно чекають українці. Добре, що в Міноборони наразі керуються іншою логікою і готові до швидкого запуску продуктів.

Більшість цих історій про реєстри — не новина для людей, які давно в GovTech. Проте мета цього тексту — пояснити, що запуск будь-якої послуги для громадян, яка здається простою з технічного погляду, ускладнений проблемами з базовими реєстрами. Деякі з них застарілі, дублюються, технологічно складні для інтеграції, як-от згадана ситуація з Мінсоцом. Інші реєстри непогані з технічної сторони, але не до кінця наповнені. Наприклад, в Україні існує Єдиний державний демографічний реєстр, який виконує функцію Citizen ID (а точніше УНЗР — унікальний номер запису у демографічному реєстрі). УНЗР видається разом із біометричним паспортом, а також дітям при народженні. Проте його все ще немає у значного відсотка громадян. Тобто навіть ідентифікація людини — не така проста задача.

Деякі базові реєстри взагалі відсутні, наприклад, Реєстр адрес. Наразі над розв’язанням цієї проблеми працюють.

Саме тому навіть найпростіша послуга вимагає пошуку воркераундів, щоб дістати дані про людей з кількох різних джерел якимись обхідними шляхами. І кожна команда, яка запускає сервіси для громадян у такі терміни, робить щось близьке до технологічного дива. Адже завдяки командам на кшталт Міноборони чи Мінцифри, які вміють створити середовища для реалізації таких ідей, Україна за кілька років стрибнула з кінця списку до топів рейтингу розвитку е-послуг у світі!

Водночас, з огляду на стан багатьох реєстрів — роботи попереду багато. Тож якщо вас цікавить ця сфера — долучайтесь до GovTech-спільноти. Цікавих та масштабних проєктів ще на кілька років вистачить так точно (посміхаюся, але скупа сльоза котиться по щоці гавтехівця).

Розробка

Тут все було доволі стандартно, але для розуміння, що відбувалося після збирання докупи реєстрів, трохи розкажу. Усі обміни державними даними працюють через «Трембіту», і ця інтеграція не стала винятком. Ця система є центральним елементом, який забезпечує об’єднання даних з різних державних реєстрів. Вона працює як захищена платформа для електронного обміну інформацією між різними організаціями. Завдяки їй стало можливим звести дані ЄДЕБО, ПФУ та ДРАЦС у єдину систему для автоматизації перевірок та оновлення статусів відстрочок.

Децентралізованість «Трембіти» також передбачає безпеку. Дані фізично не зберігаються в ній, а залишаються у власників реєстрів, що мінімізує ризики втрати чи компрометації. Для гарантування автентичності та неможливості підробки даних використано електронні підписи (EDS). Також всі дані, які передаються через «Трембіту», шифруються для захисту від несанкціонованого доступу (TLS/SSL). Щодо аудиту і логування, кожна операція фіксується, що дозволяє контролювати доступ до даних та відстежувати підозрілі дії.

Результат

Висока винагорода за працю — результати, що надихають. У випадку з онлайн-відстрочками вже за перші тижні е-сервісом скористалося понад 150 тисяч осіб! Якщо припустити, що середній час підготовки документа займає чотири години роботи одного працівника ТЦК (хоча насправді більше), то вже оптимізовано майже 300 робочих років одного співробітника ТЦК (рахую за стандартом «п’ятиденки» та 40-годинним робочим тижнем у 2024 році, це 2096 годин усього). Якщо заробітна плата у нього 20 тисяч гривень, то це близько як 70 мільйонів гривень. Погодьтеся, результат вражає.

Крім цього є зекономлені години, які громадяни витратять на роботу або споживання товарів чи сервісів. Якщо припустити, що 150 тисяч осіб із середньою заробітною платою 19 тисяч гривень пішли на роботу замість того, щоб протягом робочого тижня збирати довідки й сидіти в чергах ТЦК, економічний ефект становитиме близько 700 мільйонів гривень.

Та навіть це не ключове. Найголовніше, що 150 тисяч українців не стоятимуть у кілометрових чергах. А працівники ТЦК займатимуться безпосередньою роботою, а не зайвим перекладанням папірців.