B 2023 році ми разом вирішували, коли святкувати День програміста, і обрали дату 7 січня.
Тож, спільното, бажаємо вам нескінченного потоку ідей, стабільного натхнення та мінімального пінгу між мріями і їх реалізацією.
Нехай ваші алгоритми завжди знаходять оптимальне рішення, а баги нехай стають фічами, які приносять успіх.
А тепер розказуйте, як ви докотилися до айтішного життя та куди воно вас завело? 😄
Дізнався, що однокурсник отримує стільки ж, як і я в аспірантурі, але у доларах.
Спочатку пропрацювала кілька років в IT HR-ом, почала викладати рекрутинг в IT школі, де викладачам окрім усього іншого дають можливість безкоштовно навчатися на будь-якому курсі на вибір. Вирішила стати більш технічно підкованим рекрутером та вивчити матчасть, далі все як в тумані 🥴
З підліткового віку захоплювався програмуванням, ходив на всілякі курси, але професійно почав через музику — на другому курсі універу (в 2004) опанував HTML/CSS, тому що хотів створити класний вебсайт для свого рок-гурту (Обійми Дощу), і раптом зрозумів, що можу цим підробляти на життя. Знайшов фріланс з проєктами, де PSD-дизайни треба було конвертувати в HTML/CSS-макети, і з тих пір понеслось — роботи і спеціалізації мінялись, але 20+ років потому досі у фронтенді. 😊
Прикро визнавати, але здебільшого через гроші. Мотивація була дуже проста — не хотів жити в злиднях в яких провів чимало років. І був одержимий ідеєю не допустити злиденної старості батьків. Не приховуватиму що комп’ютерами зацікавився з дитинства, тому в ІТ мені відносно комфортно (у порівнянні з тими, хто працює виключно за гроші). Думки про вихід іноді приходять, але якщо я правильно розумію — рідше, ніж середньому айтівцю.
Загалом ціль досягнута. Можу назвати свій рівень життя достатнім. Батьки можуть себе радувати смаколиками, купувати одяг коли виникає потреба (а не коли вдасться накопичити потрібну суму), загалом жити нормально, не в режимі тотальної економії.
З іншої сторони, великих цілей не досяг. Ні авто, ні житла власного. Хоча тут війна втрутилась, з’ївши майже всі збереження. Частина пішла на відбудову зруйнованого житла, а частина на донати. Без цих витрат певно на комірку в «мурашнику» вистачило б.
Що стосується питання «як» — історія банальна. Початкова цікавість до комп’ютерів, додаткові уроки в школі, профільний коледж з серією практик в різних ІТ компаніях та університет за фахом. З цікавого хіба що історія першої роботи, коли ризикнув та поїхав працювати чортзна-куди (в Івано-Франківськ) із Харкова, бо довго не складалось з пошуком першої роботи. В іншому все банально.
Всім смачних сирів.
Мені моя шкільна вчителька інформатики/математики порадила поступати на ІТ 😎 вона шось знала!
Випадково, ніколи не хотіла, думала що там треба добре знати математику і це тільки для чоловіків. Потім якось в університет до нас прийшли представники айті компанії які наймали студентів без досвіду, мені одногрупник запропонував спробути з ним за компанію, і так я тут і опинилась, іншого місця не можу і уявити для себе.
Випадково, ніколи не хотіла, думала що там треба добре знати математику і це тільки для чоловіків
заведующий вычислительной лабораторией крайне редко занимается проверкой программ — для этого существуют математики-программисты, которых в нашей лаборатории двое и которых авторы упорно называют девочками. © А.и Б. Стругацкие, Понедельник начинается в субботу.
Випадково, ніколи не хотіла, думала що там треба добре знати математику і це тільки для чоловіків.
Я до речі в дитинстві, якраз перед тим як почав писати код, теж думав, що програмування — це rocket science і треба бути дуже розумним, куди там мені, тупому хлопцю з села.
У мене тоді був щоденник і пам’ятаю, що у ньому писав щось типу «Я вірю в себе, знаю, що я можу» — про компіляцію і запуск Hello World на Джаві :)
Ну загалом так і є. Для того щоб кодити, нічого з цього не потрібно.
Звичайно, але десь в той період і прийшло розуміння, що більшість людей вцілому досить тупі і навіть на таке не здатні)
Завжди любив конструктори, років в 10 подарували паяльник і пішло поїхало. Десь в 1989 ще в школі попав у машинний зал обчислювального центру дуже великого підприємства. Ці кнопки та лампочки, уся ця магія назавжди засіла в моїй душі та голові, і сидить вже от майже пів-століття. А першу ЗП в ІТ отримав у вигляді розпитої з слюсарями Львівводоканалу пляшки самогонки — нам в коридор якийсь кумпутер привезли, всі бояться ящики розпакувати, сходи подивись, ти ж політеху вчишся. На вулиці був листопад 1991 року, перший фестиваль «Вивих». Люблю, скучаю, памятаю!
Как заработать черному в США? Шоу-бизнес, спорт или наркоторговля.
Как заработать бедняку в Украине? Политика, гастарбайтерство или IT.
Как заработать бедняку в Украине?
Вменяемые электрики неплохо зарабатывают, и навыки особые не нужны (ну, нужны, конечно, но не так чтобы сильно сложные, главное быть аккуратным и не тупить)
Вменяемые электрики неплохо зарабатывают
Це поки є багаті айтішники, яким ті електрики роблять ремонти.
Це поки є багаті айтішники,
Спасибо, поржал ©
Не хочу вас огорчать, но айтишники — не «багатые» и даже не «зажиточные»
Корупціонерів від митниці і подібних на порядки менше, і вони навряд чи пропорційно більше своїх доходів споживають розходної проводки.
я думаю якщо пробити по автівках в дворі, то далеко не всі вони будуть айтішні. А митничних будуть узагалі скількись там десятких штуки.
Корупціонерів від митниці і подібних на порядки менше, і вони навряд чи пропорційно більше своїх доходів споживають розходної проводки.
Чуваааак, обычный бизьнесьмен нормально зарабатывает
То что зарабатывает гребец на галерах — это сльозы
Боюсь вас запитати, а що ж собою являє тоді те, що заробляє вчитель у державній школі, викладач ВУЗу, лікар чи фельдшер у державній поліклініці, інженер у якомусь науковому інституті, та інше на? На їх фоні айтішники це просто неймовірні буржуїни, які можуть ледве не все, хіба що ще острів і яхту не придбали. Принаймні так вони нас бачать.
лікар
От тут ті, хто вміє крутитись заробляють дуже непогано за середньостатистичними мірками, по крайній мірі у великих містах і передмісті. Є родичі, знаю з перших вуст.
Боюсь вас запитати, а що ж собою являє тоді те, що заробляє вчитель у державній школі, викладач ВУЗу, лікар чи фельдшер у державній поліклініці, інженер у якомусь науковому інституті, та інше на?
Жалкую хуйню
Чувак, то что в нашем бараке мі получаем баланду чуть гуще — не делает нас «богатіми»
У нас просто, как в КНДР, «повішенная пайка риса»
На їх фоні
Вот именно, друг мой, вот именно. «на их фоне»
Так, але у звичайній провінції скажімо так пів дня єблі це десь
Так, але у звичайній провінції скажімо так пів дня єблі це десь1000-1500 грн у електрика. Не більше.
Зато ойтишнеки там как сыр в масле, удальонка, фриланс, онлифанс, вот это всьо ©
Ну тут і якості послуг високої чекати доречі не варто.
І не те щоб криворукі... Скоріш за все більш кваліфіковані навіть тих, хто працює на контори а-ля майстер по виклику у великих містах.
Але перш за все відчувається відсутність пунктуальності. Вони ніколи у житті не назовуть час приїзду із похибкою хоча б пів години. Зазвичай кажуть «ну після обіду звільнюсь передзвоню» це означає що передзвоне десь о 4й а приїде о 6й вечора або завтра
Але перш за все відчувається відсутність пунктуальності. Вони ніколи у житті не назовуть час приїзду із похибкою хоча б пів години. Зазвичай кажуть «ну після обіду звільнюсь передзвоню» це означає що передзвоне десь о 4й а приїде о 6й вечора або завтра
єто да. До сих пор не могу к тамому привыкнуть :)
«давайте уже после праздников» © :)))
Вменяемые электрики неплохо зарабатывают, и навыки особые не нужны
А в сусідній темі (про вихід з ІТ) з піною в роті доказував що електрики, будівельники, плиточники це все набагато складніше ніж ІТ і треба 4 роки мінімум вчитися, а в ІТ курси закінчив за рік і вперед говнокодити.
Так і знав що тобі аби поспорити, багато ж часу маєш
А в сусідній темі (про вихід з ІТ) з піною в роті доказував що електрики, будівельники, плиточники це все набагато складніше ніж ІТ і треба 4 роки мінімум вчитися, а в ІТ курси закінчив за рік і вперед говнокодити.
ну смотри. навыки бывают разные.
Для того чтобы быть «электриком по вызову» -починить там розетку, подкоючить люстру, прокинуть простую линию — и правда, не нужно ни особых навыков, ни умений. Даже я так могу. Конечно, розетки чуть кривовато висят, линии протянуты небрежно,но всё это работает, не искрит и не загорится
Вот дальше — уже начинается интересно. искать ошибки/неполадки в скрытой проводке, устранять самоход счетчика, копаться в щитке, правильно разводить заземление... Это уже куда интереснее, лично я туда не совался
СЭС смонтировать и подключить — это тоже очень интересно.
В среднем любой нормальный спец, что в айти, что в строительстве, требует навыков, которые достигаются тренировкой и обучением
С моей точки зрения, работа руками требует бОльших навыков, т.к. а) нужны прямые руки и б) как правило, ошибки в строительстве неверсивные, никаких тебе «бля, не так плитку обрезал, где тут Ctrl+Z». И строительство на 60% состит из нереверсивніх шагов
Коли будо сім років, сказав батькам що хочу робити ігри, в 2011 покинув навчання в академії звʼязку і почав їх робити
Тому що займатися тим, що тобі цікаво, і що у тебе виходить, це круто! Тому ще у школі читав Школу Програміста в НіЖ, Техніку — Молоді. Писав та відлагоджував програми в зошиті. А потім мені подарували калькулятор МК-52.
Майже все, як в мене було. Тількі замість МК-52 був МК-61. А за журналами ТМ ходив в бібліотеку і переписував програмки в зошит. Потім захотілося написати статтю про МК-61 і навіть підхопив проєкт емулятора МК-61. Нижче давав посилання.
просто все інше я вмію робити ще гірше, ніж тицяти кнопочки (
Изначально собирался стать электронщиком, паял там всякое разное, станцию юного техника, радиокружок, радиосвязь, вот это всё
потом на заводе в обед познакомиося с ес/см машинами, двк/двк2, потом синклер, потом Поиск/поиск2, потом 286 в институте, так постепенно дожил до баз данных, сижу, пишу странички в вики, инструкции, письма, документцию, код не пишу уже давно.
Поиск2 это и была, почти полная копия 286.
так постепенно дожил до баз данных, сижу, пишу странички в вики, инструкции, письма, документцию, код не пишу уже давно.
А стільки було пафоса в темі про вихід з ІТ ). Да я... да я не замінимий, я мютекси знаю, мої знання всім потрібні чого не скажеш про знання сучасних програмістів, які навіть мютексів не знають, мене бош найме, а вони цікаві максимум лише фаангам і маскам які нічого корисного не створюють і вирішують нікому непотрібні задачі з якими і випускник ШАГ справиться після року підготовки. А такі як ми, які мютекси знають, на нас все ІТ тримається.
А на ділі, один із тих який вже далекий від своїх кращих кондицій, безповоротно відстав від трендів і сучасних технологій, ринкова вартість якого прямує до нижньої границі, но звільнити шкода так як багато років віддав компанії да і взагалі душа компанії, гарні тости на 8 березня задвигає, тому чекають поки сам звільниться.
А на ділі, один із тих який вже далекий від своїх кращих кондицій, безповоротно відстав від трендів і сучасних технологій, ринкова вартість якого прямує до нижньої границі, но звільнити шкода так як багато років віддав компанії да і взагалі душа компанії, гарні тости на 8 березня задвигає, тому чекають поки сам звільниться.
Ну, не совсем так, если честно
Да, могу себе позволить не писать код — слава богу мои сотрудники достаточно квалифицированы для этого.
С другой стороны, в одной из довольно узких ниш в разработке БД — я, наверное, если не ведущий спец, то один из ведущих :) (но это не потому что я лучше всех, просто мне повезло вовремя заскочить в нужный вагон).
зы не, я не душа компании, не пью и сабантуи не люблю. Я всё таки больше технарь, а не гуманитарий. хотя в гуманитарщину тоже люблю
Да и про мьютексы и прочее знаю, да :)
Що за прикол з мьютексами що всі до них причепились?
Що за прикол з мьютексами що всі до них причепились?
Ну, есть такой прикол. «новое поколение» не умеет в «старые ненужные» (читай — базовые) технологии.
С одной точки зрения — это вполне нормально и закономерно. С другой — выражение «да оно нафиг не надо знать» — весьма глупо, т.к. знать, иметь общее предтставление — оно таки надо, чтобы бы всё таки инженером, а не ремесленником
товарищь пытается доказать что «тупые бумеры тупят, тормозят и не понимают»
А мне лень кого-то чему-то учить :)
Да, не просто зарываться не нужно.
Так то мы все специалисты в своей сфере.
Да, и вопрос, какая струтура данных, последние годы, наиболее популярна внутри современных ядер БД ?
Да, и вопрос, какая струтура данных, последние годы, наиболее популярна внутри современных ядер БД ?
Понятия не имею
Последнее модное что придумали єто double linked list + tree всевозможных видов
Ничего более нового я, честно говоря, не помню
Да, не просто зарываться не нужно.
Так то мы все специалисты в своей сфере.
А никто не зарывается. базис просто надо знать. Не всем нужно знать, согласен. Кому-то и 3х недельных курсов хватит чтобы лабать на компуктере.
Однако знание базиса, даже поверхностное, на уровне «читал статью/делал лабу/смотрел презеднтацию» — дает преимущество в работе.
Не памʼятаю, пʼяним був...
Мені по кайфу моя робота. Це завжди було моїм хоббі.
Мой первый комп появился дома в 1999, когда уже был студентом на первом курсе, а до этого ходил к отцу на работу. В школе преподавали информатику и мне это очень нравилось. За деньги начал работать с конца 2000 года при первой зарплате в 60 баксов.
Мені було 9, хтось у 1999 році подарував батькам комп’ютер П2 , батьки десь надибали книжку Фігурнова «IBM PC для пользователя» і понеслася. Чомусь експерименти з config.sys і autoexec.bat мене зацікавили більше ніж ігри.
У 18 років вкотився на внутрішній ринок програмістом PHP і сисадміном, згодом став кодити на Делфі, потім С і трохи С++. Навчання на РТФ КПІ завернуло мене в сферу ембеддеда. Так що є поверхневі знання як працює ця штука від транзистора до джаваскрипта у веб-браузері.
В зрілому віці колбашусь між поняттями цікава робота і високооплачувана робота, які ніколи не перетинаються.
Зима-рання весна 2014. Всім відомі події на Сході почались. Працював в банку і платили відносно непогано на рівні майже міддла. Через місяць міняється система бонусування. І це ще поки стронг джунік. Думаю перетерпіти можна, в Країні не проста ситуація. Весна 2015: багато продажів, багато руху, багато активності. З/П 275 дол. Все нахер кинув, продав машину Nissan Tiida 2010( по дуже херовій ціні, як виявилося). Сів за Рубі. Не получилось. Свічнувся в пайтон. Попав на галеру... Це історія успіху??? :)
В 15 років батьки насідали на голову з фразою «Час обирати професію, чи ти збираєшся двори замітати?». Тоді батько знав про КА «ШАГ» та про те як його розхвалювала моя хрещена. Вибір пав на Розробку ПЗ і я пішов навчатися. За період навчання мінялися у мене викладачі і найкращим з них став Дмитро. Завдяки йому я сильно підвищів свої вміння шукати інформацію та глибше розбиратися в тонкощах фреймворків та мов програмування.
Коли виповнилося 17, вступив до Київського політехнічного інституту імені Ігоря Сікорського на спеціальність «Автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології». Збирався йти на «Прикладна математика», але по балам не пройшов на бюджет, а в батьків не було можливості викладати кошти на моє навчання — вже платили за навчання в ШАГу. Починаючи з другого курсу зайнявся фрілансом — брав замовлення на студсервісі Гелікоптер та Фрілансхант, а зароблені кошти спускав на прогулянки з друзями, випивку та дівчат. Зрозумів, що навчання в університеті зовсім не до душі, хоча були деякі доволі цікаві предмети, одні з яких це робототехніка та комп’ютерне моделювання процесів і систем.
Зараз мені 21 рік і і я працюю зі стеком Node.js + OracleDB. Можу сказати, що мої однолітки досягли набагато більшого успіху ніж я, бо не маю подальших кар’єрних амбіцій, а улюблена справа стала просто «обов’язком». Програмування подобається, але відчуваю, що я так і не знайшов свою нішу у цьому житті.
Мораль сьої басні такова — Пробуйте себе в найрізноманітніших напрямках які вас цікавлять
Закінчував фізфак, треба було десь працювати, влаштувався інженером на кафедру: «ну, ти ж можеш компи налагодити», потім «слухай, а тут те саме, а платять більше», «ти ж мережу знаєш, є вакансія в провайдері...», «ти ж сервакі на лінукс обслуговуєш, у нас є кілька високонавантажених проектів...», «... ну ти ж з клаудами працював, нам треба деплой зробити...»
Якось так... ;)
Роблю майже те ж саме, що і до світчингу в айті, але за впʼятеро більші гроші. Ну і в офіс ходити не треба
Побачив в дитинствi по ТВ рекламу компьютерiв вiд Квазар-Мiкро, зрозумiв що я це хочу, це мабуть був десь 8-9-й клас. Потiм через 3 роки на першому курci у мене з’явився компьютер,
Бажання грати в ігри було першоджерелом.
Doom II, це, напевно те, завдяки чому я взагалі хотів мати комп.
А саме програмування — калькулятор МК-61. Досі пам’ятаю, як мене тоді вразила відсутність кнопки «=». І було абсолютно незрозуміло як з цим жити. Виявилось, що можна, але як наслідок було отримане знання що є «кільцевий буфер». Ну а далі понеслось, HEX-коди, непряма інкрементальна адресація і інші страшні слова. Коротше, глибока психологічна травма коли замість бігати за дівчатами, я бігав на Петрівку за книжками Пітера Нортона і підручниками з асемблеру.
P.S.: Також, можливо одним з найбільших плюсів було оточення в школі. Бо коли тебе оточують такі самі задроти, що й ти — воно йде набагато приємніше.
Бо вважала, що ІТ- жіноча справа (всі викладачі математики та програмування були жінками). Плюс, думала, що в ІТ працюють виключно розумні люди (принаймні, адекватні).
У дитинстві був роздовбаєм, більш-менш взявся за розум ближче до
Під час навчання почав працювати в молодшому менеджменті в одній невеликій промисловій компанії (знайшов через знайомих), з часом потрапив у середній менеджмент у велику мережу лабораторій. За 3 роки повністю вигорів на позиції керівника відділу і коли настав ковід то я зрозумів що то мій шанс, кинув нафіг отой менеджмент і пішов працювати розробником за їжу по напрямку шарпів. Сильно повезло що під час ковіду був великий попит і була можливість потрапити в нормальний колектив та повноцінно навчитись комерційній розробці.
Завжди любив створювати софт, а те що з часом за це почали платити нормальні гроші виявилось приємним бонусом.
Треба було гроші і я ненавидів навчання у вузі.
Спочатку пішов працювати в хостел, тут я дуже добре підтягнув англійську мову (яка вже і так була на хорошому рівні). Далі пішов працювати у малий нічний кол-центр для конторки з США, тут вже почалась робота з підтримкою клієнтів, CRM, створення документації.
Потім якось пив пиво з товаришем який вже у далекому 2012 році заробляв просто шалені по міркам Українського ІТ гроші і планував переїзд у ЄС. Він сказав, «нафіга ти витрачаєш час на цей колцентр, тобі потрібно йти у айті», скинув моє резюме парі людей і далі все інше вже історія.
Маю відзначити, що як таке ІТ мені конкретно не було цікаве але мені завжди щастило потрапляти або на цікавий проект або в круту команду.
Єдине про що шкодую, що не доклав трішки більше зусиль до технічної сторони коли було більше часу і можливостей. Зараз ці моменти треба наздоганяти але інструменітв і ресурсів більш ніж достатньо.
Играл в ла2, ботоводил, на некоторых серверах стояла защита и что бы её обойти надо было менять трафик на ходу, потом сам начал дописывать сервера ла2 на java, потом универ и как то влился, но не из-за денег 146%
я доволі дивно потрапив
батя казав — «вчись бо буде тебе сержант-рязанська рожа гнобити у армії» :)
батько колись служив зампотехом танкової роти після «горного» у Дніпрі
тож я вчився гарно а куди поступати не знав
я мріяв бути пілотом але розумів що не з моєю комплекцією 64кг (зараз 90 бугога ) при 178см :)
ні, екзамен я б здав у ЧВВАУЛ, а ось дохтурів навряд...
одна жіночка батьку сказала — хай йде на примат КПІ там найбільшій конкурс 4 чел на місце, він мені... і я поступив
але життя у гуртожитку не сприяє вчитись, та 90ті показали що треба барижити а не програмувати, так! тоді айтішка не була топ по доходах :)
барига з мене поганий, тож виріштв піти у СБУ, батько мав родича там
поки мене перевіряли, я пішов на фірму що робила першу версію ЄДАПСу
програмістам тоді платили 300 уе, що було у 1997 дуже круто (так!)
перед СБУ довелося вибачитись, бо я вирішив звалити у Канаду, бо там на ораклістів був попит :)
але жінка відмовила....ох...
послухай жінку і зроби навпаки©!
мабуть усе завдяки батьку... я йому вдячний за все
І жодної історії як «пішов на курси і за пів року став», чи «зробив туду ліст по туторіалу і став», жодних історій про те що з нуля за пів року став не маючи навіть компа до цього і будучи гумантіраєм, а деяких в цьому топіку почитати, то більшість так і стають:
Менше, з ранку, читайте топіки на доу.
А якщо інших немає, то взагалі не читайте.
Знаю, руки вже всі сині, б’ю їх а вони все тягнуться і тягнуться до доу
Я по образованию гуманитарий xD Это такой развод был от нашего универа — в диплом написали просто «Филолог» чтобы люди шли на 5(6) курс и там уже была бы фраза «Прикладной лингвист». Так вот с таким образованием и драйвера видяшки потестила в свое время и с медицинским эмбеддедом поработала, потом был самый разный эмбеддед от CAN до кернела на автомотиве, а теперь с BGP шалю на телекоме.
К железу, правда, ещё в школе тянуло: бывало приходилось порядок наводить в домашнем системнике самой чтобы не нести в сервис.
К железу, правда, ещё в школе тянуло: бывало приходилось порядок наводить в домашнем системнике самой чтобы не нести в сервис.
Он з цього і треба було починати )
І жодної історії як «пішов на курси і за пів року став»
Пішов на курси і трохи менше ніж за рік став формошльопом на ПХП. Перед війною зарплата була $3500.
Товсто )
Навіть сінйори на пхп з 5+ роками досвіду стільки не заробляють ні до війни, ні після. Не говорячи вже про те, що курси на ПХП ще треба пошукати.
Курси по пхп можна було знайти кілька років тому без проблем, навіть було з чого обирати.
Ні, ну до війни були варіки на пхп з з/п 3500, всяке легасі розгрібати, а от щоб за рік, після курсів, на 3500 взяли — змахує на пізд*жь.
А там нe написано що така компeнсацiя стала за рiк. За рiк вивчився, а пeрeд вiйною 3.5K. Мiж цими подiями i 10 рокiв могло пройти.
Трохи менше десяти.
Перша робота — 800
1 рік — 1000
2 роки — 1200
3 роки — 2000
4 роки — 2200
5 років — 2800
Далі 3-3.5К
Цікаво до курсів який бекгрануд був? В якому віці пішов на курси? Чим до кусрів займався? В якому віці з’явився комп? Чи мав якийсь досвід програмування, адміністрування, зборки, налаштування компів до курсів? Ти гік чи гуманітарій? До яких предметів тягнуло в школі/універі? Скільки інших випускників курсів влаштувалися відразу на 800 доларів разом з тобою?
Вмів лазити по інтернету та грати в стрілялки.
32
Працював в супермаркеті
24
Ні
Сам не знаю
В школі історія, інститут кинув після 2 курсу, там ні до чого не тягнуло.
Один точно, з іншими не спілкувався.
Ок, то він за рік, після курсів, стартанув на пхп.
Але ж людина не написала, що отримувала 3500 через рік.
«За рік після того, як пішов на курси, став формошльопом.» і «Перед війною з/п була 3500» — два окремих речення. Людина до війни могла вже 5+ років попрацювати.
До речі, достатньо компаній і зараз пропонує за пхп вилки до
Навіть сінйори на пхп з 5+ роками досвіду стільки не заробляють
Чомусь статистика DOU з тобою не згодна.
jobs.dou.ua/...ology=PHP&experience=5-10
подивився, все одно більше ніж 3500
В мене мати була програмістом, а батько — начальником обчислювального цеху на суднобудівному заводі. В 1989 р. подарили калькулятор МК-61 — і понеслося. Якось писав про свій досвід входження в IT: dev.ua/...posts/khokhlov-1695328040
Теж ігри на такому програмував!
щас полно эмуляторов этого знаменитого калькулятора f-droid.org/...om.cax.pmk.ext/index.html я когда-то запускал поностальгировать, в нем куча была комбинаций, которые приводили в неопределенное состояние
Так це і є мій емулятор. Починав проєкт не я, але я його підхопив і додав новий функціонал. В мої статті є посилання на початок створення цього емулятора.
У дитинстві мріяв створювати власні комп’ютерні ігри. Моїм кумиром був і залишається програміст Дейвід Перрі (David Perry). Я марив створенням таких же культових ігор, як його «Аладдін» та «Хробак Джим».
Пізніше захопився інтернет-порталами. 2000 року у віці 13 років я написав для власного сайту свої перші статті та заробив перші гроші на баннерній рекламі. Це досягнення справило на мене величезне враження, визначило мою кар’єру та продовжує впливати на моє життя.
Можливість реалізації своїх ідей — найцінніше для мене в IT.
До речі, TED talk Дейвіда Перрі «Are games better than life?» від 2006 року зібрав понад 1 мільйон переглядів. Раджу до перегляду всім, кого захоплюють ігри та власні продукти.
Прикро визнавати, але здебільшого через гроші. Мотивація була дуже проста — не хотів жити в злиднях в яких провів чимало років. І був одержимий ідеєю не допустити злиденної старості батьків. Не приховуватиму що комп’ютерами зацікавився з дитинства, тому в ІТ мені відносно комфортно (у порівнянні з тими, хто працює виключно за гроші). Думки про вихід іноді приходять, але якщо я правильно розумію — рідше, ніж середньому айтівцю.
Загалом ціль досягнута. Можу назвати свій рівень життя достатнім. Батьки можуть себе радувати смаколиками, купувати одяг коли виникає потреба (а не коли вдасться накопичити потрібну суму), загалом жити нормально, не в режимі тотальної економії.
З іншої сторони, великих цілей не досяг. Ні авто, ні житла власного. Хоча тут війна втрутилась, з’ївши майже всі збереження. Частина пішла на відбудову зруйнованого житла, а частина на донати. Без цих витрат певно на комірку в «мурашнику» вистачило б.
Що стосується питання «як» — історія банальна. Початкова цікавість до комп’ютерів, додаткові уроки в школі, профільний коледж з серією практик в різних ІТ компаніях та університет за фахом. З цікавого хіба що історія першої роботи, коли ризикнув та поїхав працювати чортзна-куди (в Івано-Франківськ) із Харкова, бо довго не складалось з пошуком першої роботи. В іншому все банально.
Всім смачних сирів.
чого прикро, усі з гроші працюють а не за ідею :)
Мабуть ключовим моментом було, що в 1995 мені комп привезли.
ЕС 1941, то така радянська копія IBM PC.
ЕС 1841, було в мене таке «диво» вітчизняного електронпрому, десь у 91 році
А які ігри були !!!
А программи.
Лексікон, кбасік, нортон командер.
Так, 1841...
640 кб ОЗУ, ЦЖА карта та 2 дисководи по 360 кб.
В 2001 році і в 9 класі школи моя вже покійна матір відвела мене на курси «комп’ютерної грамотності» в найближчий комп’ютерний клуб. Що, до речі, некисло так било по сімейному бюджету розміром з пачку сірників.
Саме там кілька годин на тиждень діти вчили вмикати-вимикати комп’ютер під управлінням Windows 95, надсилати один одному повідомлення через «NET SEND» по локальній мережі — і, звичайно, сидіти у чаті. В справжньому чаті у справжньому інтернеті (Святий Мартін — він досі онлайн — chat.vin.com.ua!!)
А далі все як в тумані... )))))) Постійні візити до багатших друзів, що вже мали ПК вдома, перші 200 баксів, подаровані двоюрідним дядьком на перший ВЛАСНИЙ комп’ютер (ясен перець, цього не вистачило, але я наполегливо збирав яблука / металолом, а потім ще батько докладався до суми), покупка БУшного ПК, що вже тоді застарів років на 5, перші ігри на ньому, скрін-тайм від мами в «2 години в день максимум!!» (тоді такого слова ще не знали «screen time»), перші книги по програмуванню на Delphi, «Hello World» з помилками, вступ на «обслуговування комп’ютерних систем та мереж» у місцевий коледж, курси C++ в університеті... Та досить вже графоманити)
Насправді, я саме з тих, хто йшов в ІТ не за грошима (бо тоді мої молоді друзі-менеджери-по-продажам-курей-гриль заробляли втричі більше мене), а саме за тим, що мене некисло ПЕРЛО від створення чогось нового з нуля. Ти щось написав, запустив — і воно щось порахувало, видало в консоль. Ну чим не щастя?? От така от історія.
Хотів працювати віддалено, з попередньої роботи деякі люди світились в айтішку, і це вважалось неабияким успіхом! Плюс розказували про неймовірні 3к баксів і більше)
Став айтішником, тепер заробляю як наші біженці, які сраки миють у європах))
В універі, сусід по кімнаті був програмістом, мені його стиль життя сподобався. А працювати на звичайній роботі мені не зайшло — або мало платять, або вкалувати тре.
1. Гроші
2. Гроші
3. Гроші
4. Якби не гроші, то айті душна рутинна срань, якою займатись скучно і нецікаво, нічого не змінюється, а ще частіше за все ти працюєш в шухляду, і те що ти накалякав ніколи не буде використано.
Стосовно «нічого не змінюється» — ризикну не погодитись) Тут не встигаєш вгору глянути, а вже нова версія платформи, AI робить дива, вимоги нові підвезли, ринок то кандидата, то компанії — тільки доганяй)) Або просто бачення у нас різне — буває
Так може у тебе такі скіли і такі амбіції, що тільки і допускають до якоїсь рутиної срані типу xml парсити. А так, важко представити професію з таким різноманіттям задач і свободою для творчості, коли ти легко можещ міняти проекти, компанії, предметну область. Звісно якщо скіли є, а не випускник ІТ кусрів «ІТшник зі 1 рік!»
«Посвітчуттся», за миску рису, в іт, а потім усе обсирають...
Все це різноманіття задач зводиться до мітінг — дока — код — мітінг — правка — правка — правка — всьо легасі, давай заново. В мене сюди тільки додається, розібрав якесь гівно — зняв образ — реверс — мітінг — реверс — мітінг — дока — код — ящик. З приємних речей тільки запах ізопропилового спирту.
хтось в лісі бачить красу природи а хтось тільки дрова...
Звучить як проблема конкретної контори, а не галузі в цілому. А так да, як нижче написали — «проблема мухи і бджоли».
дивлячись яке айті
я наприклад попаяний на дослідження даних в БД, сховища, стат, аналіз
оце усе...
я працював завжди на державу, зара слава Ісу працюю на банкірів-міроєдів :)
наприклад дані по іпотекам та правочинам з нерухомістю у
Потрібна була можливіть віддалено працювати, щоб мандрувати і норм зп
В ІТ все це було
в
але роки минули — і тепер програмування — єдине, що вмію на професійному рівні. Тепер питання про вихід з ІТ вганяють в екзистенційну кризу
хтось ще любив розбирати на дрібні деталі та єлектронні компоненти стару техніку? ми з братом десятки дезінтегрували)
електронна техніка, радіокружок, ігри, математика — це була підводка...
a якось в молодших класах вчитель інформатики підміняв урок і приніс системник і розібрав його пояснюючи нам.
тоді я вже твердо знав що хочу стати «комп’юторщиком»!
Мені під руку електроніка не часто потрапляла, зазвичай були лише якісь окремі компоненти: дроти, кнопки, лампочки, конденсатори, плати і тому подібне. Але пару разів мав змогу побавитися із системниками допотопними, важкезними, моніторами, телевізорами та радіо)
Мама каже що в 4 роки розібрав дідів телек.
Взагалі любив у діда по зависати. У нього купа була різних ніштяків. У шкільному віці вже дозволяв щось попаяти.
На факультеті кібернетики в 1994 був один вступний іспит з математики. Здав.
Як казав однокурсник: «Я нічого крім програмування не вмію робити.»
В школі
Пробував запустити gta vice city на другому пєнтіумі, потім бац і прокидаюсь на галері
побачив перспективи молодого науковця на початку 90их, а розкласти в аргументи «їхати по карєру», те, що інтуітивно відчував не було кому ззовні, а сам мав мало життєвого досвіду
ну то забив на науковий шлях, а потім і можливість свічнутись трапилася
тепер іноді підглядаю за товаришами, які все ж таки і продовжили і при цьому не поїхали до інших країн по наукову карєру — і сумно трохи, і заздрісно трохи, і жодних сумнівів в тому, що їх шлях мене б привів в невиліковний депрес
а у тих що поїхали що?
типова карєра західного вченого, на життя вистачає і все таке інше, без «зірок з неба» звісно
кому гроші на першому місці — краще щось інше шукати звісно, кому хочеться все ж таки щось досліджувати — цілком прийнятно, хоч і нуднувато і правила гри які останні
і жодних сумнівів в тому, що їх шлях мене б привів в невиліковний депрес
Цікаво як поживають наші вчені зараз.
Я свого часу пішов із аспірантури у відпустку і вирішив попрацювати в ІТ. Більше туди не повернувся.
як поживають наші вчені зараз
та як і всі інші люди в країні, ті, хто має конституцію особистості, яка допомагає створити своє «мікросередовище» — якось на
плюс треба тягнути власне і формальну сторону карєри, щоб вийти на наукову пенсію
звісно реальнійсть і перспективи тепер гірші ніж наприкінці десятих
хто ж геть не пристосований до подібного «крутитися» — сумно..
Цікаво як поживають наші вчені зараз.
Судячи з того, що раніше з кафедр виносили ногами вперед, а зараз масово ідуть на пенсію по досягненню пенсійного віку, поживають гірше ніж раніше.
Аспірантура ж навпаки, як і у 2014, б’є рекорди набору через відстрочки від мобілізації.
Аспірантура ж навпаки, як і у 2014, б’є рекорди набору через відстрочки від мобілізації.
цю лавочку вже прикрили там тільки якщо це денна форма аспірантури
Це і в 2014 було, принаймні з природничими науками.
все банально — любив грати в ігри, трохи програмувати і мріяв стати інженером, як батько
найцікавіше, коли йшов навчатись на IT — тоді в тренді були маркетологи та юристи.
І ІТ взагалі було не про гроші — просто цікаво було робити всілякі штуки.
Коли отримав першу ЗП $200, я офігів, що цим ще й заробляти можна :D
тоді в тренді були маркетологи
кумедно, що найбільше вакансій в ІТ зараз саме для фахівців з маркетингу: dou.ua/...les/jobs-and-trends-2024
історія йде по колу :)
Хотів зробити свій wap-сайт з іграми, 18 років тому
Айтівцем не теж саме що програміст. Бо працювавши в ’нашому ойті’ багато років де повний мрак політичні ігрища та смішні зп, прийшлось свічнутся в розробники та за пару років впригнути в топову галеру
Тобто айтішник це виключно галерний розробник?
В контексті топіку Це може бути даже кастомер сапорт в ІТ департаменті держустанови.
Про «мене в дитинстві вкусив програміст» вже було чи ще буде?
Мені було 14, сестра сказала що тут норм зарплати, так і став задротом. Це було 13 років тому.
Дізнався, що однокурсник отримує стільки ж, як і я в аспірантурі, але у доларах.
Можно 24/7 сидеть дома и не вылазить из-за компьютера. Это ж детская мечта. Ещё и платят хорошо.
Спочатку пропрацювала кілька років в IT HR-ом, почала викладати рекрутинг в IT школі, де викладачам окрім усього іншого дають можливість безкоштовно навчатися на будь-якому курсі на вибір. Вирішила стати більш технічно підкованим рекрутером та вивчити матчасть, далі все як в тумані 🥴
Клас, ви молодець!
Ой, дякую величезне 🤗
У 1991 році у першому класі була екскурсія на тоді ще працювавший обчислювальний центр оборонного заводу. І там були великі накопичувачи, перфокарти, усі в білих халатах. Мабуть с тих пір я в усе це закохався.
З підліткового віку захоплювався програмуванням, ходив на всілякі курси, але професійно почав через музику — на другому курсі універу (в 2004) опанував HTML/CSS, тому що хотів створити класний вебсайт для свого рок-гурту (Обійми Дощу), і раптом зрозумів, що можу цим підробляти на життя. Знайшов фріланс з проєктами, де PSD-дизайни треба було конвертувати в HTML/CSS-макети, і з тих пір понеслось — роботи і спеціалізації мінялись, але 20+ років потому досі у фронтенді. 😊
Ріс у 90х у селі де хз хто такі ті компутершіки і топ спеціальність була помічник машиніста локомотиву бо на УЗ заплати великі і робота стабільна. Усі відмінники туди йшли
Я ж відмінником не був, тому пішов в технікум на «Обслуговування та ремонт ЄОМ» бо це не було престижною спеціальністю (ремарка — шкіл із 11 класами не було у нас тому ВНЗ одразу закриті і наративи тоді були шо нафіг той фізмат — усі ці вчені бідні, нормальні пацани отримують реальні спеціальності) .
На старших курсах узяв сайти адмініструвати бо навіть у технікумах крутилися коло айтішні люди і заманювали у цю секту здібних студентів. Ну і пішло поїхало.
чув платять норм гроши, з тих пір працюю за гроши
Я теж так хочу. Бо задарма уже набридло)))
Serhii Tyshchenko
Kate Khovrich
Volodymyr Agafonkin
Vladyslav Oleshko
Olena Sharovar
Valeriia
Oleksii Kovalov
Bohdan B
Володимир Потужненько
Igor Kuzyk
Александр Енотов
Serhii Tyshchenko
Олександр Мощенко
Borys Zbunskiy
Slavik Savko
Donald Trump
Konstantine Lisetskiy
Andrii Sevastianov
Вадим Хохлов
Олександр Мощенко
Суботнім вечором
Oleksii Kovalov
Andrey Lapshov
Volodymyr Ostapiv
Maxim Gorban
Oleg Artyomov
Dmytro
Pe Le
Олександр Мітцих
Mykola Gatilov
Hanna Vildanova
Andrey
Ihor Olkhovskyi
Mari Levi
Oleksandr Horlov
Uncle Bob
Stanislav Katkov
Alexzender Dobosh
Дмитро
Donald Trump
Alla
Bill Poole
Пять холодильников
Karina Kosenko
Valeriy Shvets
Владимир Прутян
Вадим Хохлов
Tim Vlasyuk
юнит тест
Dmytro Skorokhod
Дмитро
Anton Taranov
Volodymyr Tkachenko
Mithun Chakroborty
guest
Volodymyr Tkachenko
Vitalii D
Bohdan
Serhii Podtopa
Vitalii D
Pavlo Trepytion
Evgeny Sergeev
Tim Vlasyuk
soldev
Anatolii
Max Max
Oleksii Ostapov
Oleksii Ostapov
Asya Artushevska
Юрий Левин
Andrii
Evgeny Sergeev
Maksym Strukov
Andriy Shevchenko
Пять холодильников
Volodymyr Agafonkin
Kate Khovrich
Roman Kuznetsov
Slavik Savko
Gregor Zavadskiy
Найкращі коментарі пропустити