Бійці небаченого фронту?

В мене питання до усіх.

Вам з часом не здається, що іт це зовсім щось віртуальне, що існує лише у вигляді нулів та одиниць десь на носії, те що неможна побачити або потримати, відчути фізично,

Це відчуття «нереальності» усього цифрового, чи не демотивує вас, не веде до поганого настрою, депресії, вигоряння, навіть якщо ви отримуєте за це гроші?

👍ПодобаєтьсяСподобалось1
До обраногоВ обраному0
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Ну я тому з фінансового домену, де з невеликими перервами на той-таки healthcare, в різних формах (від програми оплати житла для тих, в кого його вже відбирали, до рітейлу) працював девʼять років, перейшов в офтальмологію і вона мене досі пре, хоч наступного тижня вже три роки як працюю. Постійно щось нове для себе відкриваю, коли технічне, а коли медичне...
В фінансах за пів року-рік схарювало...

брате, користуйся людським вводом даних в обчислювальну техніку. дворак колемак позитивна клавіатура. ось зробив ще антидепресійну клавіатуру
youtu.be/...​jVEP8?si=cMYapE6_9H4LXrML

Тю, он фізики теоретики цілі дисертації пишуть після того як якусь частинку піймають десь у прискорювачі, а може і не піймають і просто двигають теорії.
ІТ хоч можна на екрані монітора побачити

Ну спробуй якийсь офлайн бізнес, купи 10 однушок у метро, лендлорд це дуже цікавий досвід, але не усі витримують, чи кавʼярню відкрий чи транспортну компанію. Головне не кидати айті, аутсорсити на дружину, партнера чи бро, бо десь через рік реального бізнесу дуже захочется назад у консоль, стектрейси і зрозумілий лайфсайкл

Мій дідусь (світла йому пам’ять) за радянських часів 40+ років працював електро-газо-зварником на заводі. Був як зараз кажуть справжнім «профі»: вмів зварювати де завгодно і що завгодно (навіть стелю). І взагалі був людиною з села з «золотими» руками — бо тоді що сам собі у селі зробив те і є (натуральне господарство). Самі будували хати, сараї, самі робили увесь інструмент (прадід був ковалем), сплітали кошики, вирізали дерев’яні ложки, меблі збирали.
Коли мене перший раз привезли у село влітку — там навіть ще не було електрики! Була керосинова лампа: але вона не часто була потрібно бо влітку як вечір — лягали спати, як ранок — прокидалися. Потім вже провели електрику, дід варив труби аби дотягнути до села газ, потім зварив у хаті котел і парове опалення — перше у селі і усі приходили дивитись. Ну і його самогонний апарат це був витвір мистецтва.
Він усе життя працював руками. Багато з того, що він робив у Харкові ще й досі залишилося (сподіваюся): опалення у дитячому садочку, льох біля будинку, та і сам будинок він допомагав будувати.
Це було просто інше покоління людей, які звикли усе робити власноруч. Я навпаки — навіть дрібний ремонт я краще довірю майстру. Усе що я справді добре вмію робити — це «віртуальне».
Іноді справді здається що у порівнянні з дідом я нічого вартого у житті не зробив. Нічого, що залишиться після мене. Хіба що якийсь легасі ентерпрайз які деякі працюють по 50 років (ще з меінфреймів).
З іншого боку час взагалі безжальний: мої предки працювали в СРСР на заводі по 40 років. І де зараз більшість того, що вони робили? Нема ні грошей (ощадкнижки), ні СРСР, ні заводу, а тепер вже і частини Харкова яку будували у ті часи. А для мене вже і Харкова з Україною нема — усе залишив позаду.

Зате Ньютона, да Вінчі чи Аристотеля памʼятають досі.

А от Сім чудес світу збудовані рабами-анонімусами...

Піраміди стоять до сих пір.
Правда, їх і не раби будували...

A xто? Аристократи закатали рукави і збудували?

Вільнонаймані робітники — є записи про те, як це все було організовано

коли приходять думки про нереальність — слід згадати атомні станції, якими керують комп’ютери, станки з ЧПУ, банкомати, які видають на руки зрусткі купюри тощо.

То ви можете розказати як працюють ці комп’ютери?

Щонайменш у станках із ЧПК і банкоматах звичайне ПК-шне залізо; все, що там специфічного — пару периферійних пристроїв.

— Як працює трансформатор?
— Ось так: «У-у-у-у»

Ванечка, а кем работает твой папа?
— Трансформатором!
— Это как?
— Получает 380, отдает 220, а на остальное гудит.

IT — це щось схоже з режимом бога. Тут та зараз можна зробити цілий світ, переробити його на свій смак та знищити в один клік.

так це круто, але віртуально, хоча умовна реальність також суб’єктивна у кожного в голові своя

Для мозку немає різниці. Дофаміни отримав? Отримав. Мозок все сприймає як віртуальну реальність.

Мені — ні, а от дівчина впиралась технологіям як могла. На мою думку, це про баланс всередині. Якщо ти виріс в будинку за містом, навколо природа, то треба не сидіти в квартирі і втикати в гаджети, а якось бути ближчим до простих радощів, таких як гуляти на природі.

простих радощів, таких як гуляти на природі

Що в цьому радісного? Кліщів назбирати? Гадюку на шляху стрітити?

Навіть дивно: коли виходить якийсь Фаркрай чи RDR2 з новою графікою усі у захваті що природа як реальна, можна усяких звірів полювати, рибу ловити, на човні плавати і усе таке. У комп’ютерній грі!
А коли є можливість гуляти на природі і не тільки побачити, а відчути увесь реальний світ то:

Що в цьому радісного?

точняк.
буквально вчора фоном дивився якесь порівняння відеокарт. І там були кадри з гри, де гг йде сонячним лісом. І я подумав — хоч навіть у грі герой робить жести мов відмахується від комах — ми то цих комах не відчуваємо, тому це все гарно і романтично. А насправді — у лісі нас можуть чекати мільйарди летючих комах, кліщі (де вони взялися на нашу голову), павутиння. бррр.

Нічого, почекайте, з часом активісти і до захисту прав 3D-модельок ся дістануть і заборони тортур над ними.

Хто ці «усі»? я іграми ся не цікавлю теж, а графонистими іграми тим паче.

Ну й ігри, якщо вже про те мова, очевидно безпечніші, треба пояснювати такі очевидні речі? Ну якщо не враховувати те, що тривале просиджування дупи за пекою шкідливе для здоровʼя.

гуляти на природі.

згоден! так і було до війни, не знаю як у вас але тут у місті тцк людей хватають прямо поряд з власним будинком

поряд з власним будинком

У дворі?

майже, 4 хлопці стояли біля підїзду о 23 годині, підїхала машина тцк усіх забрала, відпустили потім одного чи двух

біля підїзду
в будинку за містом

Для Вас буде відкриттям, що у місті є приватний сектор?

так ви ж оно рядком вище вказали

в будинку за містом

Я нагадав, що не «за містом», а «в місті». І ні, для мене не буде відкриттям, що багатоповерхівка в місті теж «будинок»

гуляти на природі

На час воєнного стану сильно обмежено, і принаймні на північ від Києва неспроста, через невеликий, але ненульвий ризик догулятися на розтяжці чи міні.

Taк а що, обов’язково йти гуляти саме у зону, де є небезпека і ризики нарватися на міну? Більше взагалі немає місця?

Інші місця або легально чи не дуже кимось забудовані, або там багато гуляючих і вони перестають тягнути на природу.

Рекомендую піти на ферму. Там — реальна робота, яку можна реально помацати, набрати в руку, реально має запах і смак. І головне — ніякої депресії — почистив і відразу неозброєним оком видно результат!

так, молоко смачне. але зачим ви черпаєте його пригоршнею? хіба не зручніше використовувати чашку? o_O

Але ж ферма — це теж електрони і ядра, а між ними лише порожній простір...

весь світ — порожнеча.

там депресія коли ти зібрав з поля 10 тон пшениці, над якою пихтів весь сезон, а вона коштує всього 600 доларів за тонну, і тобі нема чим платити по кредиту.

зібрав з поля 10 тон пшениці, над якою пихтів весь сезон

10 тон = 100 центнерів
Середньо-потолочна урожайність у нас — 40 ц/га
100 ц / 40 ц/га = 2.5 га — це шо за поле таке? Тренувально-іграшкове?
Поле — це гектарів 100, і при тій же урожайності це буде 4000 ц = 400 тон -> 240000 доларів — вже зовсім інша цифра

це шо за поле таке? Тренувально-іграшкове?

Це типовий пай у типового екс-колгоспника. Добре якщо поле хоча б поле, а не колись осушене болото, яке через розвал систем меліорації стає назад болотом, і/або не якась прикордонна смуга з Білоруссю, засіяна спіралями Бруно з мінами які і після війни не приберуть.
А на сотні гектарів вже конем орати і возити зібране не вийде, доведеться тримати цілий парк техніки, і тут-то всі ці доходи і підуть.

Типове поле у маленького фермера, а не сраного агрохолдинга який демпінгує всі ціни.

Середньо-потолочна урожайність у нас — 40 ц/га
100 ц / 40 ц/га = 2.5 га — це шо за поле таке?

Звичайний пай місцевим наче до 4 га. Те що значно більше, то вже оренда. Наприклад у купи селян, які просто здають їх в аренду замість праці на них.
В мене знайомий якраз мав такий пай та одного року спробував виростити екологічну пшеницю без добрив. Наймав техніку та йому посіяли та зібрали врожай. Так там взагалі врожайність була в 2-3 рази нижча за середню от звичайної.

400 тон -> 240000 доларів — вже зовсім інша цифра

Мінус насіння, добрива, паливо, витрати на техніку та ЗП, та ще це продати треба. А багато ще цим займається на кредитні гроші.
А якщо не зробив потрібну кількість обробок від шкідників та хвороб та не поклав достатньо добрив, то врожаю нормального не буде.

непоганий варіант але також небезпечний

Именно так, в абстрактное мышление могут далеко не все. И собственно говоря, это одна из основных причин почему 99.99% ИТ не переместили в индию местным абизянам за миску риса в день. Заведи себе хобби, в котором надо что-то реальное делать руками.

якщо було б бажання то можна розвити будь-який навик,
що то ідусів, не такі вони й дурні
dou.ua/...​-about-india/?from=recent

если у тебя рост 160см, то гарантированно у тебя не получится играть в баскетбол на мировом уровне. Сколько ни развивай в себе любые околобаскетбольные навыки.
Мозги конечно гораздо более гибкие и в теории, если нет соотвествующих травм/болезней, то да. Практика же показывает, что и тут огромные сложности. Статистически, любой украинский тракторист или индийский рикша хочет работать в ИТ, на практике это получается у сотых долей процентов. По целому ряду причин, одна из основных — сложность научиться думать абстрактно. У подавляющего большинства это получается после очень крупных ментальных усилий, чего подавляющее же большинство не выдерживает.

если у тебя рост 160см, то гарантированно у тебя не получится играть в баскетбол на мировом уровне. Сколько ни развивай в себе любые околобаскетбольные навыки.

en.wikipedia.org/wiki/Muggsy_Bogues

Я хотел написать фразу про «вероятность стремящуюся к 0%», но решил упростить. Но твой едиснтвенный пример говорит о том, что не надо упрощать :)

Він єдиний тому, що останній раз я дивився баскетбол і цікавився NBA це було в школі, як раз коли цей хлоп грав, просто пам’ятаю те покоління гравців. І мені тупо влом гуглити чи вовтузитись з чатгпт щоб розширити цей список, але вангую що невисоких гравців на міжнародному рівні було/є трохи більше ніж один.

Двое? Трое? Может даже 10? За 30 лет?
Все таки теор вер и мат статистика самый недооцененный предмет с точки зрения применения его в повседневной жизне.

Он воно що. Тобто спочатку було «у тебе гарантовано не вийде», а тепер ниємо про «тєорвєр і статістіку» ? ¯\_(ツ)_/¯

Ну так з точки зору ймовірностей, навіть якщо у тебе _ідеальні_ антропометричні дані для даного виду спорту, твої шанси досягти вершин світового спорту все одно крихітні, бо це суільний рандом в процесі: вчасно потрапити до хорошого тренера, вчасно змінити тренера якого ти переріс, для командних видів — вчасно потрапити на очі скаутам, уникнути травм, уникнути проблем зі здоров’ям через навколоспортивну фарму і т.д. т.п. Якщо б піпл орієнтувався тільки на статистику, ніхто б не ліз в профі спорт — бо математичні шанси там ніякі. Але це так не працює, тому є успішні низькі баскетболисти й волейболисти, «дрищі»-сумоїсти, боксери які виносять опонентів на пару категорій вище і так далі.

Та й взагалі звідки взявся «світовий рівень» в контексті розмови про здатність розвинути навички? Щоб займатись якоюсь продуктивною діяльністю світовий рівень не потрібен — достатньо задовольнити кваліфікаційні вимоги...

Тобто спочатку було «у тебе гарантовано не вийде», а тепер ниємо про «тєорвєр і статістіку»

Я двумя постами выше ответил на это. Нот зачем читать, если можно писать...

Ну так з точки зору ймовірностей, навіть якщо у тебе _ідеальні_ антропометричні дані для даного виду спорту, твої шанси досягти вершин світового спорту все одно крихітні

но они существенно больше, чем у тех, кто в принципе не соответствует этим данным.

Та й взагалі звідки взявся «світовий рівень» в контексті розмови про здатність розвинути навички? Щоб займатись якоюсь продуктивною діяльністю світовий рівень не потрібен — достатньо задовольнити кваліфікаційні вимоги...

Окей, давай обсудим перспективы 160см баскетболиста на любительском уровне. Да, вероятность заиграть там не 0.00001%, а 0.01%.
Прекрасные перспективы.

Статистически, любой украинский тракторист или индийский рикша хочет работать в ИТ,
По целому ряду причин, одна из основных — сложность научиться думать абстрактно.

де ви це взяли?
чому ви вважаєте ща тракторист або рікша не може мислити абстрактно?
якщо усі трактористи та рікші підуть в іт хто тоді буде працювати на тракторі або возити людей в індії?
і навпаки, кожен трушний ітишник має бути сам собі і трактористом і рікшею)

якщо усі трактористи та рікші підуть в іт хто тоді буде працювати на тракторі або возити людей в індії?

Но они почему-то не идут. Хотя очень хотят и работать в офисе, и денег зарабатывать больше, и детей обеспечить лучшим будущим... И да, их не волнует кто будет работать на тракторе потом. Загадка блин :)

чому ви вважаєте ща тракторист або рікша не може мислити абстрактно?

Ніхто не каже, що він не може. Талантів вистачає скрізь, і звісно є ймовірність, що серед працівників робітничих чи низькокваліфікованих професій є приховані діаманти.
Мова про статистику — що абсолютна (підкреслимо, АБСОЛЮТНА) більшість з них не володіє навичками, які забезпечать їм успіх у ІТ професії.

если у тебя рост 160см, то гарантированно у тебя не получится играть в баскетбол на мировом уровне

Можна вставити в колінні чашечки яйця труна, ЯВРПЩЯ ;)

Статистически, любой украинский тракторист или индийский рикша хочет работать в ИТ, на практике это получается у сотых долей процентов.

В Украине несколько сот тысяч разработчиков, что примерно 1% населения, а не сотые доли процента. В США около 4 млн разработчиков, что дает тот же 1%, но никак не сотые доли.
Так что потенциально это все-таки несколько процентов, если не рассматривать вопрос эффективности.

Так что потенциально это все-таки несколько процентов, если не рассматривать вопрос эффективности.

Я экстраполирую на весь мир. Но да согласен, нормальная система образования, которая «прокачивает» логическое и абстрактное мышление, закладывает математический базис очень сильно влияет, ибо мозги — самый гибкий, настраиваемый и поддающийся последующей доработки орган. Но и тут — екдиницы процентов. Банально потому что мы сотни тысяч лет приспосабливались для выживания в саваннах, а тут вместо того чтобы одним ударом из куска гальки сделать чоппер(и пальцы не повредить при этом), приходится целую иерархию абстракций сочинять.

Відповідаю — ні, давно втратив таку ілюзію, щодо «нереальності» ІТ світу. І ось чому. Відповідаю з огляду на те, що у питанні автора відчувається ще деяка «наївність» з боку молодого покоління айтішників, які ще не сьорбнули його «прєлєстєй» всесторонньо. З ранніх років, коли починав айтішну кар’єру (у нульові) займався лише програмуванням та сисадмінством, тому дійсно був «занурений» у професійний світ виключно однобоко — як автор теми — з точки зору «нулів та одиниць», не особливо вникаючи у те, що трапляється у подальшому з готовими рішеннями, які ми випускали. Тепер, через майже 20 років трудової діяльності, поступово, через професію бізнес-аналітика та «менеджера з вимог» трансформувався (точніше, життя саме «трансформувало») у більш business- i client-oriented менеджера (уточню, менеджера продукту, не Engineering менеджера), який націлений більше на клієнтоорієнтованість, спілкування з стейкхолдерами, реальні бізнес-кейси, інтеграцію, супровід та підтримку, і т.п., ніж на технічну реалізацію, як колись. Тобто, бачиш цей весь «внутрішній бізнес світ» програмного продукту/рішення зсередини і фокус зміщується з «нуликів та одиниць» на те, яке прикладне значення наш програмний продукт займає у житті суспільства, бізнесу, та й просто звичайних людей, користувачів. Як саме він приносить гроші, як ним користуються люди з різних сегментів (адміни, оператори, власники бізнесу, прості користувачі), як працює В2В проти В2С і т.п. Спробував за цей час на собі декілька бізнес-доменів (телеком, фінтех, медичний софт, ERPшки для кривавого ентерпрайзу, банк, гемблінг, і ще по дрібницях). Все це відкриває очі значно ширше, ніж коли ти просто «сухий технарь» і дає змогу дивитися на ІТ як на реальний бізнес, такий же, як будь-яке інше виробництво, тільки що нашим «продуктом» є не матеріальна річ, а віртуальна, яка, ПРОТЕ, у прикладному аспекті потрібна саме для роботи з іншими цілком матеріальними сутностями. Щиро зичу автору пройти такий же, або подібний, шлях, та й все це відчути на собі. (вибачайте за тон повідомлення, ніби старий дідуган проповідує мудрість для молодняка, ну вже як вийшло).

Відповідаю — ні, давно втратив таку ілюзію, щодо «нереальності» ІТ світу.

Дякую, відповіа також. Енікей за стажем 2003-2016, пробував свічнутися у 3д але не дуже виходить з роботою. А так згоден, коли ти у цікавій темі, є зворотній зв’язок у вигляді зп тоді тобі здається що увесь світ обертається навколо іт.

Ви ще скажіть що тик токи або відоси на порнхабі не справжні)

не знаю, не дивлюся таке, напевно те що ви бачите там це плід вашої суб’єктивної уяви)

А уявіть собі що ми живемо в СРСР 70-років і замість прекрасного IT сидімо ’в канторі сраним інженером’©Лесь Подерв’янський: зі звітами колупаємося, креслимо схеми гайок-болтів на кульманах, а комп’ютери ще на перфокартах і то за спецдопуском, жесть! А якщо хочеться чогось «справжнього» — велкам на БАМ ліс валити — та ну нафіг таке щастя!
Так що зараз у нас парадайз, як на мене :-)

>в СРСР 70-років і замість прекрасного IT

проте який азарт!) це ж тіки початок усього іт що зараз є — х86, z80, home pc, ibm pc, C, *nix...

щоб оце все було — треба було не в ссср сидіти.
Власне і зараз чим не азарт — ші, автоматизація, мініатюризація, біотех?

в ссср сидіти

В СРСР можна хіба тестову Мону Лізу «запрограмовувати», еге. І та, найпевніш, саме на імпортній машині, малоймовірно, що цю пасхалку скопійовано у клонах IBM-івських ЕОМ.

Аха, доторкнувся я до цього азарту.. 1990 рік, купив цю знакову книжку — Жак Арсак «Программирование игр и головоломок»
flibusta.site/b/269210
і намагаюся щось з неї закодити. Але є ’маленька’ технічна проблема: доступ до ЕОМ у мене був у школі — УПК на СМ-4 день на тиждень, та бейсік на БК — урок на тиждень.. У КПІ буде можливість помацати «Поиск» — теж епізодично. На руках є тільки програмований мікрокалькулятор МК-61 — одну гру з цієї книжки, ціною диких маніпуляцій я таки вколотив в 105 кроків програмної пам’яті.. Власний комп — 486 DX4-100 отримаю десь за 4 роки, тому ніякої ностальгії, як в старому анекдоті:

Меломана, алкоголіка та програмера спросили, що б ті робили, якби раптом прокинулися у 1980 році.
Меломан: пішов би рятувати Джона Леннона!
Алкоголік: накуплю дешевої горілки!
Програміст: а я би повісився...
Всі — Чому?!
— А що, знову за ЄС сідати?

..., а ти якраз прокрутив відладку на лістінгу програми, і вже знаєш, де у тебе помилка, тільки нині вже за комп не пустять. Тому береш нову перфокарту, чи дві, гостру бритвочку, лінійку, все поправив (повирізав прямокутні дірки де треба), запхав в потрібне місце в колоді і відчуваєш, як ти своїми руками вніс виправлення у той ілюзорний цифровий світ. Вже завтра зранку проженеш, роздрукуєш і матимеш нагоду продовжити відлагодження розкладеного на підлозі довжелезного тексту програми, повзаючи по ньому з олівцем. І ніякого тобі вигоряння)

теж непогано :-)
нагадало:
отжеж навигадували: вигоряння, психологічні проблеми, депресія.. за часів мого діда такого не було!
тоді коли ставало зовсім нестерпно — чоловік просто йшов на стайню, брав ремінець і вішався.

ви ще згадайте, що комп’ютерні «баги» були реальними комахами колись)

Якраз навпаки. Усе матеріальне має обмежений термін служби. Ваш код або ваші ідеї потенційно можуть пережити багато матеріальних речей, створених людьми. Їх просто треба добре зробити.

так згоден, це як пам’ять або біологічна або технічна, але з часом усе або забудеться або зітреться, і тільки справжнє мистецтво не має строків, ви це хотіли сказати? не всі ж генії які на таке здатні)

Звичайно, але якщо те що ви робите зараз буде і нехай не вічним, але добрим фундаментом для чогось майбутнього, це й є прогрес і в цьому є своя вартість. Перші компьютери зараз залишились лише в музеях, але без них не було б сучасних. Те ж саме з кодом, адже ми намагаемось його завжди покращити в порівнянні з попередніми версіями. Для цього не обов’язково бути геніем, але потрібні певні амбіціі.

Тут ще таке, автор. Рекомендую не паритись, бо ніхто з нас тут і з твого/мого/коментаторів оточення не зроблять вагомий вклад в розвиток людства. Нас всіх після смерті пам’ятатимуть тільки близькі люди. Тут немає Енштейнів, Хокінгів і подібних, щоб пам’ятали покоління як вилатних представників виду. Працюючи на дядю, не важливо в якій сфері, ти просто заробляєш на життя. Тому не розумію проблеми. Платять набагато більше ніж у інших в країні і добре, а те, що ти ганяєш байти, а не викруткою працюєш — то не важливо

можна і байти гоняти і відкруткою працювати, я через це пройшов, енікей зі стажем;)

Головне, що гроші приходять на карту, хоч вони теж одиниці з нулями, але за них можна купити щось реальне

те що неможна побачити або потримати, відчути фізично,

Я дуже добре пам’ятаю як виглядало повсякденне життя без оцих всих «нулів та одиниць», тому ніяких думок про нереальність того що я роблю не виникає в принципі.

Але я думаю з цими неприємними відчуттями варто попрацювати. Або самостійно якщо знаєш як, або звернутись до психолога, поки справа не дійшла до справжньої депресії.

поки справа не дійшла до справжньої депресії.

вже, років так 15 тому з 2014 з закінчення другого майдану та початку віни, може збіг, хз

Відчував подібне, коли працював копірайтером. У моєму випадку було ознакою, що то «не моє», пофіксилося зміною роду діяльності.

нє ну в цьому (копірайт) випадку чювство цілком виправдане.

Є таке. Фікситься методом заведення хоббі в «реальному» світі — авто/вело/мото, будівництво, дерево/метало обробка, город, ітд. Виходить ідеальний баланс

Фікситься методом заведення хоббі в «реальному» світі

окоп

окоп то вже не хоббі буде, а робота

бійтеся, що ваше хоббі стане роботою)

Зробіть фотку поруч з своїм роздрукованим кодом чи іншими артефактами в стилі Маргарет Гамільтон, і переглядайте час від часу, коли нахлине

Без образ, але ваш допис виглядає неначе бурмотіння старого радянського діда: «Чоловік має впахувати руками десь на заводі, а всі інші професії — ну то таке, несерйозне»

шось таке, бо є розчарування та зневірення після років захопливого та ідеалістичного початкового шляху, залежність залишилась але мотивації немає

ИТ более чем реально. Она также же реально как и состояние нейронов Вашего мозга или поток электронов в проводе или световой луч ....

С другой стороны доказать эту реальность еще проще — везения на базе ИТ решают задачи реальной жизни
Нажал кнопку — и приехало такси или еда
или робот пылесос поехал убирать и прочие 1000 моментов
даже тот факт, что у Вас есть базовые вещи ( к примеру свет или вода) во многом зависит от ИТ

Чтобы понять ценность и реальность вещи достаточно провести простейшее моделирование — а что будет если завтра этого не будет ....

Нажал кнопку — и приехало такси или еда

буквально годину тому знайомий запитав мене «саня, а буває таке таксі, щоб ти замовив, заплатив гроші і воно приїхало?»
От поки ваших всих ойті агрегаторів не було, то позвонив і жива людина на тому кінці тобі присилала машину. А зараз сиди медитуй над апкою.

Так шо все ще мало відрізняється від магії. Може меркурій входив не в ту частину діви і машина не призвалася.

все зависит от принятой у агрегатора модели

если там просто предлагают заказ — хочешь брать или нет, будет такое. Такой себе мелкобазарный подход.

Если НЕпринятие заказа влечет за собой санкции (во многих странах такое есть) похоже на подход организаций со штатным таксопарком. Это непростой путь и бизнес модель сложнее ...

Никакой магии — результат основан на той логике, которая была заложена владельцем бизнес модели. Кто-то ориентируется на минимум незакрытых заказов, а кто-то на то, чтобы заказов было побольше и неважно как они завершились

ну так оце все оце «хтось орієнтується туди, а хтось сюди, а водій взагалі не туди поїхав» і є магією, котра тільки частково залежить від реальності, усі ці емпіреї не помацаєш, в них не можна бути впевненим на сто відсотків.
А виточена з чугунія деталь — вона реальна. Вона є. І про неї ще й через триста років нащадки говоритимуть «от же комусь нєфіг дєлать було»

Это на самом деле врожденный порок всех агрегаторов. Задача владельцев — получить прибыль не участвуя в процессе. А посредничество дело тонкое и автоматизации поддается плохо. Вот и получаются такси, которые не приезжают, дейтинги, которые не знакомят, маркетплейсы, которые не продают.
Довольно скоро народ объестся этим и этот вид бизнеса накроется медным тазом.

ИТ более чем реально.

скоріще віртуальне

Она также же реально как и состояние нейронов Вашего мозга или поток электронов в проводе или световой луч ....

маю сумніви) бо свого мозку особисто я не бачив як само стан нейронів або поток електронів,
світовий промінь хоч побачити можна)

Чтобы понять ценность и реальность вещи достаточно провести простейшее моделирование — а что будет если завтра этого не будет

Нічого не станеться, таксі зловиш як в давні доковідні часи, просто вийдеш на вулицю і ручкою зловиш машину. На водоканалі чи електростанції айтішка це як п’яте колесо, бо всі основні системи існують фізично, все що робить айтішка це малює тобі мнемопанельку не лампочками, а красіво в скаді, але якщо скада ляже, робота не зупиниться.

зато скада система це айтішка, а основна задача скади, це малювати мнемосхеми.

Я про те, що без айтішки і лампочок теж не буде. Будь-яка бінарна логіка увімк./вимк. по дротах — це вже айтішка.

З яких пір? Там все електромеханічне, там не потрібен комп’ютер, щоб все це працювало.

Де чітка межа між електронікою й обчислювальною технікою?

Пока за это капают деньги — оно реально.

не усе іт тримається на грошах, подивіться на opensource, linux, bsd, fsf... де люди роблять код як хоббі, але ви подивиться який з цього реальний профіт!)

роблять код

За дурноплату в компаніях, як потім викладають це в опенсорс.

Почитайте домени в e-mail комітерів хоч і ся не ганьбіть. Он Compiz ледь менш ніж повністю працівниками Novell розроблений, приміром.

Почитайте домени в e-mail комітерів хоч і ся не ганьбіть

так це дійсно ганьба для fsf, погляньте лише на systemd)

Он Compiz ледь менш ніж повністю працівниками Novell розроблений, приміром.

Compiz вже eol наскільки мені відомо, застаріла ретро річ

застаріла ретро річ

Як і десктопи в цілому.

насмішили, а де робиться увесь контент як не на десктопах? код, арт, аудіо, відео, веб... про еру пост пк чую вже років 15 а десктоп як стояв, стоїть і надалі буде стоят як основний інструмент як для створення так і споживання контенту.

Ви не повірите — на айфони вже повнометражне кіно знімають. Побільшає потужностей — і монтувати будуть (хоча радше, потужності просто переїдуть у хмару — 5G/6G для чого?) Я вже стрічах зручний відеоредактор, який компенсує низьку точність ємнісних тачскринів переосмисленням інтерфейсу.

Уже молодших зумерів за десктоп калачем не затягнеш, вони за можливості все стараються на лопатофоні робити, бо звично і зручно, вони змалку до цього привчені. А про пердіксів і казати нема чого. В тому числі те, що їм у школі задають: офісні документи всякі й подібне. На YouTube сила-силенна контенту, створеного школярами у Gacha Life, приміром. Питання часу, коли вони доростуть до менеджменту і повикидають десктопозавʼязку з робочих процесів. Ще видовище: десктопнозалежний кацап ся намагає пробувати в емуляторі, у чому малолітні конкуренти роблять контент (і страждає).

Ті, у кого робота в русі перебуває (комівояжери, будівельники, таксисти тощо) — вже давно працюють із мобілками, максимум планшетиками. Куди їм десктоп тягати? Програмний РРО від держави теж випущений лише під Windows і Android, з явним фокусом на останньому. Вам продавці будуть голову ламати, від чого живити ноутбук під час віялових відключень, коли мобілка без проблем протягне весь робочий день, а якщо й ні, то дешевий павербанк чи будь-яке USB-гніздо прийдуть на допомогу? AR-ПЗ, що дозволяє прямо на обʼєкті навести камеру на голі стіни і побачити, що там буде — теж здогадайтеся під що.

(Я от особисто випередих мейнстрим тут, бо не мах десктопу аж до 10-х років, зате мах дві мобілки: Nokia 3310 і SE W660i. На першій окрім як мелодії у синтезаторі і робити нічого бʼяше, зате на другій, на відміну від фічерфонів конкурентів, бʼяше купа програм саме для створення контенту: VideoDJ™/PhotoDJ™/MusicDJ™, FaceWarp, редактор MMS. Отримавши вже в 10-х вихід в Інтернет, я її ще силою-силенною J2ME-застосунків нафарширувах, як-от ElementalGIF, MotoTracker, ClassEditor, навіть компілятором J2ME на J2ME!.. А потім навпаки: ся дорвах до десктопу, насиджую цілий день геморой і поступово втратих інтерес до мобілок узагалі. Може, колись зроблю зручну кишенькову десятипальцеву клавіатуру за штибом покійного Октодона, і приладнаю їх до девайсу з повноцінним GNU/Linux — тоді припиню носом крутити)

Уже молодших зумерів

Не згоден. По перше, мене не цікавлять "молоді чи старі зумери"(я навпаки поринув у історію іт, мене захоплює як тоді на тих повільних компах без доступу до інтернету на чистому ассемблері потім на С робили шедеври оптимізуючи кожен рядок коду, у порівнянні з тим bloatware що зараз) По друге, те що ви перелічили — споживання, а не створення. По третє, багато чого завжди буде легше\зручніше робити на ПК, навіть грати) Просто кожен сегмент займатиме свою нишу.

оптимізуючи кожен рядок коду

Тому що залізо тоді коштуваше набагато дорожче, ніж праця програміста. Зараз це економічно недоцільно, тому й попиту нема. Тільки у вузьких нішах (в т.ч. штучно створених, як-от блокчейн) це ще затребуване, і те тане з кожним роком.

те що ви перелічили — споживання, а не створення

Ви читашете взагалі, що я перелічувах?

завжди буде легше\зручніше робити на ПК, навіть грати)

Зручність субʼєктивна й упереджена.

Зараз це економічно недоцільно, тому й попиту нема.

це ж бидлокодінг, таке робити себе не поважати

Зручність субʼєктивна й упереджена.

так само як і хайп навколо мобайл сегмента

таке робити себе не поважати

Ну можете гордо не робити :P

так само як і хайп навколо мобайл сегмента

Років 15 уже цьому гайпу, може, час визнати? Для мільярдів людей мобілка — це основна ЕОМ, і нема на обрії ознак того, що вони її на щось замінять. Поточний форм-фактор сформований на очах стрімкою еволюцією під потреби широких мас. А решту... не питають, як то завше при капіталізмі й демократії. Поодинокі розробки за сотні нафти.

про еру пост пк чую вже років 15 а десктоп як стояв, стоїть і надалі буде стоят як основний інструмент як для створення так і споживання контенту.

Ну пост-пк ера уже 15 років як наступила, десктопів майже ні в кого немає, всі кому треба комп, користуються ноутбуками, гробіна стоїть або в офісах бо його складніше вкрасти за ноутбук, або у геймерів. Споживається контент на телефонах планшетах, створюється по більшій мірі також. Програмувати поки не зручно, але дійде і до того, але є проміжні девайси у вигляди Surface і хромбуків.

десктопів майже ні в кого немає, всі кому треба комп, користуються ноутбуками

Ноутбуки теж ПК.

Тіктоки листати — так, десктопа не треба)) Чи якимось «СММ» в інсті займатись. А реальну ж роботу роблять саме на десктопах

Тіктоки листати

А знімають їх на чому?

неважливо, головне що редагувати зручніше на великому екрані на софті якого немає на arm

на софті якого немає на arm

Це взагалі ліл, враховуючи, як уже навіть десктопи переходять на ARM.

Ви ж розумієте, що один-в-один повторюєте самовпевнені відмазки фанатів робочих станцій Amiga з 90-х? Мов, ПК слабкі, непридатні, ніколи не потягнуть мультимедію. Де тепер Amiga? Де SGI? Pixar своє ПЗ з IRIX на GNU/Linux попортува і працює собі далі, ліл.

Це взагалі ліл, враховуючи, як уже навіть десктопи переходять на ARM.

які самі? огризки гейські за ціною двох-трьох топових х86 десктопів?) або лептоти деяк на яких окрім відосикив подивіться або текст надрукувати нічого не можна. уся цінність арм у енергоспоживанні крапка. Загугліть або задайде питання ші «х86 vs arm», мало того що x86 значно потужніші ще й на додаток мають купу професійного софта якого немає на арм, я вже не кажу за ігори.

Де тепер Amiga? Де SGI?

досі живі у серцах їхніх фанів, аміжні суспільства ще живуть і роблять круті речі які ніяким арм і не снилися навіть.
sgi також легенда яка жива я вважаю. доречі sgi це mips побудований на вашій хвалений risc який чомусь тоді також не злетів. а стосовно irix там і портувати нічого було в основі *nix/bsd.
це зовсім треба бути недалекому хіпстеру/зумеру щоб порівнювати попсовий арм з минулими архітектурами.

без образ, просто дискусія навіть не лол.

за ціною двох-трьох топових х86 десктопів?)

Там уже цего, сервери на ARM навіть. Енергоспоживання, знаєте, важливе в сучасному світі і виходить на перший план поступово.

Загугліть або задайде питання ші

Не хочу ні тего, ні іншого.

мало того що x86 значно потужніші

Давно архітектура є головним фактором, що визначає потужність процесора? Я нагадую, що сучасний ARM обмазаний спеціалізованими інструкціями не менше, а x86 усередині усе той же RISC, у якому мікрокод симулює CISC для якоїсь пародії на зворотню сумісність (з викиданням Legacy BIOS там уже ніякої сумісности з першими ПК нема направду).

мають купу професійного софта якого немає на арм,

Який жах, а де тепер купа професійного софту на класичну Mac OS? На Mac OS X під PowerPC? Знаєте одну з основних властивостей інформації? Актуальність.

роблять круті речі які ніяким арм і не снилися

Ці фантазії взагалі залишу без коментарів ×DDDD ще розкажіть, що на сучасному армі потужности симулювати цілу викопну аміґу не вистачить.

який чомусь тоді також не злетів

Бо нема потужної контори з нахабним маркетингом за плечима. До чого тут архітектура взагалі? Вбачаю нездорову фіксацію на технічних деталях.

портувати нічого було в основі *nix/bsd

Ви кросплатформовий софт під них пробувашете писати, ліл? Це ще не кажучи про купу пропрієтарних технологій в IRIX.

Там уже цего, сервери на ARM навіть

особисто мені цікаві тільки персональні пк

а x86 усередині усе той же RISC, у

так це загально відомо, у чому тоді хайп навколо арм, що заважає х86 розвиватись надалі?

Який жах, а де тепер купа професійного софту на класичну Mac OS? На Mac OS X під PowerPC?

Який жах, огризки мене не цікавлять від слова зовсім. Огризок це модна переоцінена хрінь і нічого більше.

ще розкажіть, що на сучасному армі потужности симулювати цілу викопну аміґу не вистачить.

звісно що я не порівняння письок(потужностей), а про ті речі як робили та роблять на аміге, демкі, музика, ігри те що зараз ми бачино на мабілах це шлак порівняно з амігамі іншими пк тиз часів

Це ще не кажучи про купу пропрієтарних технологій в IRIX.

ключове слово «пропрієтарних» це вже тупик, закритість, це нажаль стосувалось і аміги чому вона не змогла конкурувати(я звісно люблю амігу не за закритість, а те що на неї робили і роблять)

особисто мені цікаві тільки персональні пк

А фанатам Аміґи цікаві тільки Аміґи. Далі шо? Що з цієї некрофілії випливає поза ентузіастським марічкосвітиком?

що заважає х86 розвиватись надалі?

Патенти. x86-процесори виробляють два з половиною виробники. ARM простіше ліцензувати і виробляти свої процесори, що радо й роблять Samsung і Huawei. А RISC-V і того простіше. Вам же відомо, що навіть проєкт прозорої емуляції x86 на ARM для W10M свого часу зарубано через патентні суперечки Microsoft з Intel?

модна переоцінена хрінь і нічого більше

Не проеціюйте пострадянські стереотипи й комплекси про «ґейОС» на цивілізований світ. Там це звичайні робочі машини, причому не такі вже й дорогі серед топового сегменту. А нищуки Apple історично не цікавлять — можуть дозволити собі ігнорувати.

те що зараз ми бачино на мабілах це шлак порівняно з амігамі іншими пк тиз часів

Нє, ну Ви серйозно? порівнювати демосцену з масовим ринком? що за ілітизм? Хацкерська культура на лопатах проявляється більш утилітарно: у штампуванні кастомних ромів і портуванні вільних прошивок, написанні вільних драйверів. А свистоперділками заради свистоперділок зараз нікого не здивуєш. Просто тому, що якщо станом на 90-і це витискання чогось нового і раніше неможливого з ЕОМ, то зараз це просто дроч заради дрочу. «Зачем искусственно фабриковать человека, если любая баба может родить его когда угодно?» В ньому немає нічого концептуально цінного. Старий мотлох тільки жере багато електрики і потребує необґрунтованих витрат на ремонт — обʼєктивно йому місце у вторпереробці.

це нажаль стосувалось і аміги чому вона не змогла конкурувати

Ну от, а на ПК теж домінує пропрієтарщина, а *NIX як бʼяху маргінальними 30 років тому, так досі і суть. Навіть ChromeOS суто не змінює ситуацію. У той час як на мобілках уже впевнено домінують ОС на ядрі Linux. Теж із купою пропрієтарного гівна, звісно, та ще й огороджені по вуха (більше, ніж ПК-шна пропрієтарщина, але M$/Apple/Intel/AMD впевнено наздоганяють мобільний кал і поступово просувають технології анального огороджування і на ПК).

розкажіть, що на сучасному армі потужности симулювати цілу викопну аміґу
не вистачить.

Нєа не вистачить, не існує в світі комп’ютера, який би зміг симулювати усі конфігурації аміги.

У аміги кожна софтина потребує певного набору плат, а значить щоб запустити будь-який софт, симулятор повинен вміти в кожну плату.

Ну так воно і з пісюками так (я це наочно відчух ще на різниці між NTVDM і DosBox: в іграх запрацюва звук). І навіть з картриджами до NES, там усередині різні схеми і досі знаходять унікальні картриджі і голову морочать, як їх здампати і симулювати потім (ну й проблеми з сумісністю між емуляторами, відповідно, бо далеко не кожний емулятор весь цей зоопарк підтримує). І шо.

Загугліть або задайде питання ші «х86 vs arm», мало того що x86 значно потужніші ще й на додаток мають купу професійного софта якого немає на арм, я вже не кажу за ігори.

Це було актуальним років 15 тому. Професійний софт є під будь-яку платформу. Просто він різний. Спеціалізовані бібліотеки, які максимально утилізують якусь конкретну архітектуру процесорів — так, це поки що ніша, де панує x86, але це настільки маленький ринок, що можна його ігнорувати. Суперкомпʼютери будують не тільки на x86.

Професійний софт є під будь-яку платформу. Просто він різний.

так згоден,
дивлячись що називати «професійним»?
для таксиста або зумера, «професійне» це мобайл
для мене «професійне» це десктоп
для бізнесу, науки — це сервери та пуперкомпьютери

для мене «професійне» це десктоп

Я давненько виношую ідею зробити тривимірне середовище графічного програмування а-ля Redstone/Mesecons. Але хтось мене випередить напевне. Школота, що зараз масово сидить із мобілок у кубачі та роблоксі, радо сприйме нову парадигму програмування. Більш того, враховуючи, як зараз розвинені засоби генерації AST із коду та численні IR — можна переганяти у кубики навіть текстовий леґасі-код. (Так, мене покуса Метапроґ, це заразне, тікайте.)

Спеціалізовані бібліотеки

Та які там бібліотеки, просто асемблерні вставки у пропрієтарному леґасі з багатодесятирічною історією, або ненавмисні завʼязки на архітектуру процесора, на яких ся обламує компілятор. Які нема кому переписати (але M$/Apple уже стоять із нагайкою і підганяють).

доречі sgi це mips побудований на вашій хвалений risc який чомусь тоді також не злетів.

Так взлетів же, міпс в кожній цисці стоїть, більшість роутерів, комутаторів і світчів вони на міпсах. І в цьому навіть немає нічого дивного, бо SGI після того як закінчила бізнес на графіці і перестала бути SilliconGraphics пішла в HPC і мережі.

фанатів робочих станцій Amiga з 90-х? Мов, ПК слабкі, непридатні, ніколи не потягнуть мультимедію.

Ну Аміга це штука з 80х, і для 80 років ці всі заяви були дійсно актуальні, Аміга майже 15 років домінувала в мультимедії це три покоління комп’ютерів, власне тільки аміга й була тим самим домашнім мультимедійним комп’ютером, IBM PC те саме навчився робити тільки коли вийшла Windows XP в 2001 році, а Аміга в 85 з’явилась. А SGI, SUN, DEC, IBM, HP і їм подібні вимерли по причині того, що вендорлок бізнес модель перестала працювати, масова комп’ютеризація світу почалася і необхідність в сумісності, того і вижила єдина платформа за яку не треба було платити роялті. IBM PC став базою, не тому що він найкращий, а тому що він безкоштовний, так само і лінукс захопив серваки, бо він безкоштовний і працює на безкоштовному IBM-PC і не треба купувати залізо під соляріс чи хпукс. І це все діло проходило до року 2010 коли помер останній гігант SUN. З ARM таке не повториться, бо у арма є хазяїн який хоче гроші. Якщо і настане новий перехід, то він скоріше за все буде на Risc-V років через 15-20.

З ARM таке не повториться, бо у арма є хазяїн який хоче гроші

PC де-факто вже теж обгороджені патентами. Де вже той відкритий стандарт? Навіть за банальний USB ліцензія треба, куди зараз без USB? Навіть архітектура Amd64, раптово, належить AMD, і до квітня 2021-го року Intel і VIA мусяху платити за патенти. Ліцензування ARM на тлі цього дурниця. Ну й знову ж: для тих, кому навіть цього забагато, спеціяльно є RISC-V.

Ти можеш зробити пк без усього цього, правда він буде неконкурентний, десь на рівні 386.

десь на рівні 386

Ліл, краще аміґу відкопуйте.
Втім, для викопного досівського ПЗ якраз, воно ще досі комусь треба. Он хоч для тих же вищезгаданих станків із ЧПК.

За патенти x86 гроші не платять AMD та Intel, в них років забув вже скільки кросліцензійний договір діє. Про Via нічого сказати не можу.

в них років забув вже скільки кросліцензійний договір діє

Іншим виробникам, які хочуть робити свої процесори і не залежати від Intel/AMD, яка з цього радість?

Їм ніхто не забороняє розробляти власну архітектуру та набір інструкцій. Але я не пам’ятаю, що на x86 були хоч якісь патенти. Та навіть якщо були, то термін їх дії сплив давно.

Їм ніхто не забороняє розробляти власну архітектуру та набір інструкцій

Так роблять, про що й мова. Попри величезний вантаж x86-специфічного ПЗ і сумісности з ним.

термін їх дії сплив давно

На розширення архітектури постійно реєструють нові патенти. Який сенс робити процесор з обсягом інструкцій 20-річної давності? Нішеве леґасі, знову ж. Замінювати їх своїми ненудними альтернативами — теж сенсу особливого нема, головний біль програмістам тільки потім. Єдина суттєва перевага x86 лише в сумісності й полягає, а так простіше розробити несумісну альтернативу, ніж забезпечувати сумісність на пів шишечки.

Інтернет підказує, що, наприклад, патенти на AMD64 спливли пару років тому. А нові інструкції настільки всім потрібні, що від них самі виробники почали відмовлятися. Мова йде про підмножину AVX-512, наприклад. Пиляли, пиляли, а потім випиляли. Бо нафіг нікому не потрібні.

нафіг нікому не потрібні

Ліл, ґентушникам розкажіть.

Вам цего — відомо, який шум ся підня, коли збірки Skype почаша вимагати процесори з підтримкою мінімум SSSE3? Мені ще пощасти, в мене на той момент бʼяше AMD E-450, один із перших, що ці інструкції підтримує.

Про що розказати? Ви взагал в курсі, для чого створювалися AVX-512 та де їх можна хоч якось використати? Я не думаю, що серед тру-гентушників є люди, які страждають на брак розумових здібностей. :)

Я не думаю, що серед тру-гентушників є люди, які страждають на брак розумових здібностей. :)

Тю, типовий ґентушник — анскільна мавпа, десь на рівень вище калішколяра, яка вміє запускати команди за гендбуком і дрочити годинами на те, як на екрані рядки компіляції біжать (бо ніц робити під час цього не можна і система не придатна до вжитку). Ні принаймні читати код, ні розуміти ті повідомлення при компіляції вони не здатні. Одиниці здатні принаймні написати свій єбілд, не кажучи вже про якісь патчі до коду.

Ну й перезібрати все під свій процесор — це релігія, теж десь поряд із аўдіофілією; якщо в часи i686-збірок для 64-розрядних процесорів (задля заощадження оперативної памʼяті) це ще маше якийсь практичний сенс, то зараз це переважно витискання в ліпшому випадку якихось відсотків за рахунок стабільности (а можна навіть і гірше за готові білди зробити, відламавши PGO, приміром). Звісно ж, ідейне червоноо́чко свято стверджуватиме, що від перекомпіляції з AVX-512 усе літає і волосся шовковистіше: 2ch.life/ololo/hw_4.gif

Це наша робота, що все, що ми робимо, є абстракцією абстракції над абстракцією абстракції абстракції абстракції абстракції рухомих електронів.

це якось дуже нудно цілковиті абстракції і нічого реального

Так, в мене були такі думки, які доводили до депрессії та суіцидальних думок.

Але потім я пройшов рехаб і попустило ))

Отож, все в голові) А загалом автор мрія психотерапевта, такого можна розвести на багато сеансів

автор мрія психотерапевта, такого можна розвести на багато сеансів

навіщо коли є ви та dou та ще безкоштовно)))

все в голові

Помилка вижилого.

Ті, кого в розчаруванні в житті вже не розупевнити, вам уже не розкажуть про те, яка це все дурниця.

У цьому й проблема. Розумні люди помирають, всякі безалаберні лайдахи ж, або лайдахи, що вірять у всякі антинаукові казочки, продовжують коптити цю планету, і їх усе більшає.

Прогрес рухають ті, хто до цього здатні. Решта ідуть шляхом найменшого спротиву, їм простіше звичним чином ся напружити, ніж вигадати, як цього не робити.

так це давно було...
електричний струм складно побачити...
температуру...
ультрафіолетові промені...

електричний струм хоч помацати можна

так але це усе реально існуючі фізичні речі навідміну від коду

код также реален и физически.
Это вполне конкретная информация — 0 и 1 отражают конкретные состояния ячеек памяти, носителей, каналов передачи данных
в конце концов еще недавно код был на плотной бумаге (перфокарты)

десь так але воно віртуальне, відчуваєш реальність тіки коли є позитивний зворотній з’вязок у вигляді емоцій коли є задоволення від процесу або винагорода у вигляді зп, що дууже не рідко відбувається принаймні у мене

іт це зовсім щось віртуальне, що існує лише у вигляді нулів та одиниць десь на носії, те що неможна побачити або потримати, відчути фізично,

можна піти ще далі
реальним є тільки Брахман, світ — це плід помилкового сприйняття
(Адвайта-веданта)

світ — це плід помилкового сприйняття

у мене свій власний світ та його бачення)

у мене свій власний світ та його бачення)

ну і навіщо ти в своєму власному світі зробив таке, що код нудний (чи де там в тебе проблема)?

не знаю так склалося, не виходить його оптимізовувати)

бо воно не зовсім твоє, а щось в тобі відригує це нудотне відчуття. сам собі ти такого б не зробив.

мамі програміста видніше що там у її програміста відригулося і де нудота) а що потрібно зробити мамі щоб її програміст не страждав?) якщо вона звісно гарна мати.

мама тільки памперс може поміняти, а далі синочка вже усе сам

памперси те тіки початок, потім ваш синочок програміст почне вам какати вам у душу, або забажає вас хакнути)

тю. айтішечка це звичайна магія. дух машини, руни, іксдебаг. Щось я не бачу, щоб маги якось депресували від того, що чорний сглаз чи любовний приворот не можна помацати руками.

Я компʼютерна відьма.

Займаюся некромантією, замовляннями від вірусів, гадаю на /dev/urandom, зводжу зурочіння з криптогаманців. Звертайтесі, ліл.

Велком ту зе нью ейдж, віртуальна реальність уже давно є частиною реальності та навіть більше, віртуальний світ багато в чому формує реальність а не необорот.
Тому краще переосмислити що таке реальність

для кого як, для мене ніт, я навпаки у цьому розчарувався,
коли є зворотьній зв’язок у вигляді винагороди то так здається що усе навколо цього обертається

Чим вам меседжі від компілера не зворотній зв’язок?)

я мав на увазі зацікаваленість щось робити, задоволення від того що робиш або прибуток

обравши стек джави, я витрачаю чимало зусиль, щоб зайти й втриматись на технологічно-орієнтованих проектах, пов’язаних з доменами бізнесу, які я розумію і маю досвід роботи в них.
Такий собі емпатичний підхід до розробки — намагання віртуально «жити» в бізнесі, який обслуговується кодом, над яким я працюю. Наприклад, в healthcare проектах я тримаю в своєму фокусі уваги, те, що помилки коштують дорого, що люди працюють в стресових умовах. Те саме з авіаційним доменом.

Час від часу потрапляю в проекти, які для мене або нецікаві або незрозумілі з точки зору бізнесу, і намагаюся не перегоріти в боротьбі з невизначенністю.
Геймдев, дейтинг, релігійний софт не люблю в принципі, одразу відмовляюсь.

Наприклад, в healthcare проектах

може ви підкажете чому helsi та усе що від держави стосовно іт медичних послуг так погано працює зі сторони лікаря принаймні?

Тому що це дорогий софт з купою вимог та бізнес-кейсів. Поки що в нас він зроблений на базовому робочому рівні, і якось працює, це добре. Колись допиляють.
В helsi я не працював, але з досвіду інших наших державних замовлень, там вірогідно є мутки з фінансуванням. Допилювання мед софту тривають протягом уього його «життя» : тестування-багфікс-тестування-фіча-тестування-багфікс, підтримка клієнтів, навчання, штат бізнес-аналітиків, менеджмент, постійно тягнуть купу грошей.

дуже дякую, схоже на правду, вже чув, що справа у грошах, тобто у їхній недостачі, що і відзнаяається на якості, це по нашому на жаль

вам з часом не здається, що іт це зовсім шось віртуальне, що існує лише у виляді нулів та одиниць десь на носі

Воно значно реальніше, скажемо, за освітню діяльність з написанням нескінченних звітів на навчальні плани на методички, які не засвоюються студентам і не матеріалізують помітних грошей на рахунку.

сувора реальність нереальних речей)

Це точно. І це ще з 90-их без змін.

Так і є, тому треба виходити в реальний світ і робити реальні речі

Гроші на рахунку в банку такі самі нереальні , це нулі і одиниці.

реальні гроші підкриплені реальними речами

на на чому тримається світова економіка тоді?

На commodities (корисні копалини і мінерали), технологіях та інноваціях, фінансових ринках.

Підписатись на коментарі