Як не треба складати сертифікацію ISTQB
Привіт! Мене звати Марія, я Manual QA в UnitedTech. Думаю, більшість з колег хоч раз чули про ISTQB сертифікацію і дехто навіть задумувався, чи не варто й собі скласти цей іспит. Загалом ISTQB (International Software Testing Qualifications Board) — це некомерційна організація, яка спеціалізується на питаннях розвитку галузі тестування. Зареєстрована в Бельгії, проте фізичних офісів не має.
Сертифікація є фактично міжнародним стандартом. Вона доступна у більш ніж 130 країнах світу та підтверджує знання основ, підходів, інструментів і методологій, які використовуються в тестуванні. Має три рівні складності, тож підходить як початківцям, так і досвідченим тестувальникам. Проте без Foundation Level неможливо перейти до наступних.
У січні
Навіщо взагалі здобувати сертифікації
Я вже чотири роки працюю тестувальницею, і моєю ціллю було систематизувати накопичені знання та досвід. Вчити щось нове — завжди не легко, а перевчати щось — ще важче. Джерел інформації є дуже багато й всюди подана різна інтерпретація теоретичних основ з тестування. Тому хотілось розкласти все по поличках у своїй голові й дізнатися нарешті, як воно має бути насправді. Ну або якщо точніше — як все стандартизовано. Звісно, я не викреслюю і той фактор, що за моїми уявленнями володіння цим сертифікатом виглядає дуже круто.
Більше про ЗП сертифікованих QA тут 👇
Я чула різні історії про складання ISTQB, і здебільшого вони були успішні. З першого разу та без зайвих зусиль люди в моєму оточенні здобували свої сертифікати. Навіть у тих, хто не мав комерційного досвіду в тестуванні, були вдалі випадки здачі. Тож зі стовідсотковою впевненістю в собі та багажем якихось знань я зареєструвалася на онлайн-іспит. Обрала варіант з повторною спробою здачі, щоб підстрахуватися.
Тоді ще актуальною версією Силабусу була 3.1. Я прочитала його один раз і не знайшла кардинально нових речей. Це підійняло мені настрій. Проте було й багато такого, що відрізнялось від того, що я вже знала. І ось такі речі запамʼятати було складно.
Перша спроба
Реєструватися на іспит потрібно за 72 години, тож я обрала зручні час та дату на сайті після введення коду свого ваучера. Далі отримала листа на пошту з покроковою інструкцією подальших дій. За 48 годин до іспиту перевірила справність камери, звуку та мікрофону на ноутбуці, перейшовши за посиланням з листа. Також тоді потрібно було встановлювати застосунок ProctorExam на телефон і вмикати камеру саме через нього.
Іспит має проходити в тиші, без сторонніх людей. Бажано без різних моніторів. Кухня виявилась ідеальною кімнатою без зайвої техніки. З собою також потрібно мати документ в пластику, що підтверджує особу. Тож озброївшись прозорою склянкою води та водійським посвідченням, я очікувала години Х.
До іспиту доєднується проктор — людина, що стежить за вами весь час протягом нього. Тривалість, до речі — рівно година, але можна брати додатковий час, якщо англійська не є рідною мовою. Камера на компʼютері постійно увімкнена, а телефон направлений таким чином, щоб було видно вас, компʼютер та частину кімнати. Що і як потрібно показувати екзаменатору, буде написано та зображено в інструкції. Перед початком ви з проктором знову перевірите справність вашого девайса, після чого розпочинається сам тест.
Усього є 40 запитань, для успішної здачі потрібно набрати 65% правильних відповідей. У будь-який момент вас можуть попросити посунути камеру чи щось на кшталт того, це нормальна практика. Ніяких поміток ніде не можна робити. Виняток — спеціальна дошка, з якої можна потім стерти написане та окремі нотатки на сайті іспиту. Також всі інші програми та сайти мають бути закритими. Результат стає доступним одразу після кліку на кнопку фінішу.
Мені не вистачило чотирьох правильних відповідей, щоб скласти іспит. Я розчаровано вимкнула свій ноутбук і зрозуміла, що в легкості пройти цей етап мені не вдалося.
Друга спроба
Щоб наважитись на повторну здачу, мені знадобився майже рік. Здається, перездавати потрібно протягом наступних 90 днів, але в мене не виникло з цим проблем і в листопаді. Щоправда, у травні Силабус оновили — можливо, саме тому ніхто нічого не казав мені з приводу часу.
Повторний ваучер мав строк дії до 5 листопада, про що також було вказано у листі. Проте мій відображався як недійсний при введенні, про що я писала на пошту ISQI. Мені відповіли, що це сталося саме через оновлення, і надали новий ваучер. Також порекомендували звернути увагу, що деякі параграфи Силабусу змінились, тож не варто йти на іспит, не спробувавши скласти пробні тести.
Цього разу я серйозніше поставилась до підготовки. Зрозуміла, що терміни потрібно вивчити напамʼять. Бо у більшості питань на знання конкретних визначень помиляєшся на останній частині речення. Тож мало мати уявлення про сутність, потрібно зубрити. Сам Силабус варто уважно читати, основні моменти підкреслювати й також запамʼятовувати. Якщо вам легше вчити з паперових видань, то роздрукувати Силабус буде гарним рішенням. Я виділяла основне для себе в онлайн-режимі у Word. Дуже корисною також виявилась книга Адама Романа ISTQB® Certified Tester Foundation Level A Self-Study Guide Syllabus v4.0. А далі я пробувала тренувальні тести й аналізувала свої відповіді. Намагалась щоразу підтягувати секції, у яких було найбільше помилок.
Загалом структура іспиту така: з першої секції 8 питань, з другої — 6, з третьої — 4, з четвертої — 11, з пʼятої — 9, з шостої — 2. Найбільше уваги варто приділяти четвертій та пʼятій секціям, бо вони становлять половину балів. І, думаю, не варто пояснювати, що вони одні із найбільших та найскладніших для вивчення.
Перед другою спробою я хвилювалася набагато більше, ніж перед першою. Я доклала вже багато зусиль і відчувала, як минула невдача тиснула на мене.
Перевірка девайсів була такою ж, як минулого разу, проте застосунок на телефон вантажити вже не знадобилося — достатньо було просто перейти посиланням. Цього разу я була в кімнаті з телевізором. Його я вимкнула з мережі та накрила ковдрою. Згадався вайб вʼязаних серветок, постелених на ТВ. Коли екзаменатор запитав, якою мовою мені зручніше спілкуватись, я від хвилювання забула, як буде англійською «українською» і написала «ukrainisch» (це німецька). Після цього весь текст проктор писав мені рідною мовою, тож було трохи легше.
Щоб заспокоїти нерви, я пощипувала подушечки пальців. Питання, на які я не знала відповіді, пропускала. А ті, у яких сумнівалась, маркувала для себе прапорцем. Наприкінці була змога перевірити всі відповіді повторно. До речі, коли я бачила, що питання велике, то навіть не читала його, а одразу пропускала, щоб повернутися згодом. Адже одне запитання — це лише один бал. Таким чином я успішно склала сертифікацію.
На фінальному екрані були зображені відсотки й результат, які можна заскринити. Безпосередньо сертифікат та оцінка відповідей пізніше надійшли на пошту.
Якщо у вас гарна памʼять та вдача на написання тестів, думаю, ви зможете скласти іспит методом з моєї першої спроби. Та, відверто кажучи, я рада, що довелось детальніше зануритися у вивчення матеріалу. Я дійсно впорядкувала для себе деякі теми на кшталт типів тестування. Тож здобуті знання точно були варті всіх цих нервів та зусиль.
Поради для підготовки
Отже, основні поради, що я можу дати тим, хто хоче та планує складати сертифікацію:
- Хвилюватися — це ок, але це може вкрасти вашу увагу та додати помилкових відповідей. Тож зберігайте спокій.
- Терміни варто вивчити напамʼять. Для цього краще виписати їх або знайти якісь флешкартки для швидшого та легшого запам’ятовування.
- Якщо є можливість оплатити складання іспиту з двома спробами, варто це зробити.
Трохи часу, дрібка нервів, і у вас все вийде. Якщо маєте свої цікаві історії зі складання сертифікації, буду рада прочитати їх в коментарях.
11 коментарів
Додати коментар Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів