Як чоловік досягнув ядерного синтезу вдома за рекомендаціями нейромережі
Модель зменшила вартість установки у 5 разів
Чоловік у Канаді побудував ядерний «реактор» вдома. Ціна — 3000 доларів.
За словами «дослідника» він очікував, що вартість буде коливатися у районі 15 тисяч доларів, але йому вдалося зекономити на рідкісних компонентах. Не витратити зайвих грошей йому дуже допомогла модель Claude, разом із якою він збирав установку.
Так, для фузора (реактора) йому треба було придбати установку низького тиску, яка створювала б середовище із показниками
Така установка легко могла коштувати понад
Також йому треба було мати генератор напруги у 30 кВ. Цю проблему вдалося вирішити придбавши електростатичні конденсатори за 60 доларів із AliExpress.
Третьою рідкісною частиною установки був дейтерій. На ньому автор дослідження також зекономив. У Канаді важкий водень можна придбати лише із спеціальним допуском, і лише у об’ємах не менше 500+ літрів. Стільки йому було не потрібно на таку установку:
«Я електролізував власний дейтерієвий газ із важкої води, використовуючи іграшкову гідрокар-машинку, яка мала PEM-елемент (мініелектролізер), і зберігав газ у шприці», — пише HudZah, — «Це коштувало лише $32 за машинку + $80 за 50 г D2O, щоб отримати 56 літрів газу D2!».
Що ж таке зібрав «дослідник»
Пристрій, який зібрав чоловік називається фузор. Ця установка відтворює термоядерний синтез.
Фузор бере дуже гарячі атоми ізотопів водню, наприклад, дейтерій чи тритій, і стискає їх настільки сильно, що вони зливаються, утворюючи нові атоми.
Всередині фузора повинен бути вакуум, та сильне електричне поле, яке розганяє і стискає атоми — для чого він власне і придбав установки низького тиску та потужні конденсатори.
У теорії, термоядерна реакція виділяє багато енергії. На практиці, фузор більше витрачає на підтримання процесів. Можливо, якщо він був би більшим... Тому такі «реактори» зазвичай використовують для наукових досліджень. Але процес ядерного синтезу, який відтворює фузор, схожий на той, що відбувається в зірках.
У чоловіка було нуль інженерного досвіду
Сам автор дослідження розповідає, що раніше не займався збором обладнання. Тобто, фактично, він працював за вказівками. Робив те, що підказувала йому нейромережа, інструкції — та здоровий глузд, звісно.
Значно прискорив процес складання за допомогою Claude Projects, який дозволив йому «допоміг із безпекою та із маловідомим інструкціям». OpenAI o1 Pro також допоміг йому із «дуже складними завданнями зі складання або роботи з електропроводкою». (Це дійсно складно — бо ти зібрав все за схемою, і нічого не працює і ніхто не знає чому).
Працювали командою у три особи — автор, його друг та ще один «консультант» із Китаю. Коли всі деталі були придбані, на збір установки пішло приблизно 15 годин. Це не дуже багато.
Як розповів автор, через відсутність захисних свинцевих пластин дослідник «увімкнув систему, відкрив клапан для пропуску дейтерію й побіг до своєї кімнати, щоб сховатися!».
Це слабкий захист від гамма-променів — фузор дійсно «фонить» під час роботи, це все-таки радіоактивний процес. Але цей «реактор» виділяє невеликий радіоактивний фон, тому наче і не страшно.
І це не єдине «позитивне» використання нейромережі — наприклад нещодавно VideoLAN продемонструвала нову «фічу» на CES 2025 — синхронні субтитри-переклад. Перекладом займається маленька вбудована модель, тому все працює «офлайн».
51 коментар
Додати коментар Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів