Що не так з HR-ами?
Пишу цей пост під вигаданим ім’ям щоб моя компанія не дізналася, що я шукаю нову роботу. І щоб HR-и не занесли мене у свої чорні списки.
Останній рік я активно переглядаю вакансії й проходжу співбесіди. Я — мідл фронтенд-розробник із понад 3 роками досвіду, рівень англійської — В2. Моє головне бажання зараз — працювати зі стеком технологій, який мені подобається.
На поточній посаді цей стек не використовується, але я вже два роки використовую його у сторонніх проєктах, а ще створив власний застосунок, який вже приносить пасивний дохід. Звучить круто, правда? Так і думав, поки не почав подаватися на вакансії й дізнався, що HR-и — це як загадка сфінкса: хочеш пройти далі — розгадай, чого вони хочуть насправді.
Моє «везіння» на ринку праці
На самому початку я подався не лише в українські, а й у європейські компанії. І, о диво, мене взяли з першого разу! На зарплату, яка більше моєї нинішньої. Але я відмовився, бо не хочу працювати із трекерами на комп’ютері.
Це було скоріше везіння, бо далі з’ясувалося, що більшість європейських компаній вимагають знання офіційної мови їх країни на високому рівні. Тому я зосередився на українських вакансіях.
Шлях джуна
Після кількох відмов на вакансіях для мідл розробників я подумав: «Мабуть, мій досвід у сайд-проєктах HR-и рахують як ’це не те’ - не комерційний досвід». Добре, вирішив: почну знову як джун, все ж таки інший стек. Знизив зарплатні очікування до рівня «на життя альфонсом вистачить» (бо зп українського джуна в Європі то тяжко) і подався на вакансії, де шукають людей із мінімальним досвідом.
Нещодавно мене запросили на співбесіду в українську компанію з одним із офісів у Європі на одну з таких вакансій. Зрадів вже цьому, бо не часто до цього доходить. Приємно поспілкувались із HR-ом, наче все добре. І що? Через пару днів отримав від них звичайний шаблонний лист-відмову.
Що турбує?
Ти вкладаєш час, енергію та надії, а у відповідь — пара рядків без пояснень.
Я впевнений, що якби HR-и давали хоча б мінімальний фідбек, усе було б набаго приємніше. А так — я почуваюся як людина, яка намагається пройти рівень у грі без підказок, коли кнопки керування переплутані.
Мені навіть цікаво: якби зараз HR-и самі спробували податися на свою ж посаду, скільки з них отримало б відмову з незрозумілих причин?
Питання до HR-ів
- Чи ви точно вказуєте всі вимоги у вакансіях, чи там є приховані критерії, які ви намагаєтесь дізнатись на співбесіді?
- Чи з сотень кандидатів реально є ті, хто згоден працювати за їжу? На скільки важливо відповідати на питання про зарплатні очікування із якомога меншим числом?
- Можливо, через велику конкуренцію гарних кандидатів рішення про найм ухвалює монетка?
Що ви думаєте про прозорість і професіоналізм HR-ів у наших компаніях?
Чи немає відчуття, що якби не було цього етапу спілкування з HR-ами, а одразу були технічні співбесіди, то:
- компанії швидше знаходили б працівників;
- кандидати витрачали б менше часу на балачки;
- кандидати знали б, що якщо їх запросили на співбесіду, це реальний шанс отримати роботу;
- після співбесіди було б зрозуміло, де не дотягнули, якщо не отримали оффер.
Маю відчуття, що легше вивчити німецьку мову й улаштуватися в німецьку компанію, ніж знайти роботу в Україні.
Найкращі коментарі пропустити