Що знову не так з апельсиновим соком?

💡 Усі статті, обговорення, новини про AI — в одному місці. Приєднуйтесь до AI спільноти!

Коли до нас на завод прийшов Штучний Інтелект, першими позвільняли віддалених працівників. Їхньої відсутності навіть ніхто не помітив. Хіба що певний час довелося генерувати заспані обличчя на зідзвонах і смайлики реготу в розмовах, де жалілися на затори чи запізнення громадського транспорту. Згенерованих агентів відключали по одному, і до кінця місяця ніхто вже не міг згадати, що хтось із них в нас колись працював.

Потім скоротили R&D відділ, який, як виявилося, досліджував повну заміну асортименту із соків на алкоголь. Цілими днями вони тестували різні види потенційної нової продукції, але ніяк не могли дійти згоди щодо того, яку саме вибрати. З одного боку наші соковижималки дуже нагадували перегінні куби для віскі, з іншого — наш профіль більше годився для бренді чи шнапсу. Коли їх звільнили, тестову продукцію вони забрали із собою, тому сперечаються, напевне, досі.

Далі настала черга тих, що проводили дні за клавіатурою. Писали текст, код, міняли місцями пікселі, копіювали циферки з Excel у Word і навпаки, вичитували юридичні документи та створювали посадові інструкції. Виявилося, все, що можна зробити на комп’ютері, комп’ютер може зробити самотужки.

Потім вигнали тих, що говорили з людьми: продавали, купували, домовлялися, бронювали, планували. Звільнили навіть дівчат-моделей, котрі просували нашу продукцію, на камеру смакуючи соки в купальниках чи без них (ми завжди були відкриті до нових форматів реклами). У згенерованих аналогів було часом забагато пальців та чогось іще, але перегляди не просіли, а подекуди й виросли.

Ні, це все сталося не одразу. Тільки в голлівудських фільмах цунамі накочується двадцятиметровими хвилями, здіймаючись над хмарочосами. Насправді ж під час цунамі вода піднімається досить повільно. Ті, хто живуть вище, довго гадають, чи цього разу пронесе. Проте наслідки щоразу фатальні: вода руйнує фундаменти будинків, піднімає залишені машини, розмиває поля, не лишаючи після себе нічого.

Якщо роботу працівника можна було замінити на 100%, його, звісно, звільняли відразу. Якщо на 50% — звільняли половину. Тих, кого лишили, примушували тренувати модельки, ділитися досвідом, аж поки не можна було звільнити і їх.

Людей на заводі лишалося все менше, та кілька відділів продовжували працювати майже в повному складі. Ті, де треба було працювати руками, де завдання були поки недосяжні для роботів, або (більш імовірно) люди були досі дешевші за металево-гумових наступників: вантажники, прибиральники, слюсарі, теслі.

Мене теж поки тримали — я був відповідальним за перехід на Штучний Інтелект. Модельки, втім, самі непогано справлялися зі своїм впровадженням. Потреба в мені була виключно тимчасовою.

О, як же раділи власники! Гроші текли їм прямо в руки. Зарплатний фонд зменшився майже втричі, зросли хіба що рахунки за електрику, і додалися кошти на заміну перегорілих відеокарт (працівники раніше теж вигорали, тому тут насправді без змін).

Нові «кадри» не потребували ні вихідних, ні лікарняних, не крутили носом від сорту кави чи відсутності соєвого молока і не йшли у безпробудний загул щозими на Новий Рік.

Тим, кого звільнили, пощастило менше. За їхніми спеціальностями роботи навколо ставало все менше, перекваліфікуватися було нелегко фізично й морально. Стільки років уявляти себе вищою кастою, інтелектуальною елітою, а потім іти працювати руками?

Роботи руками, чесно кажучи, теж більше не стало. Всюди шукали професіоналів зі стажем, років так десять-п’ятнадцять як мінімум, і виключно тих, що працювали з ізоляційною стрічкою правильного кольору. Усіх інших (особливо випускників всюдисущих курсів сантехніків) брали стажерами, платили копійки й годували обіцянками хорошого життя колись у майбутньому.

Тут і почалися справжні проблеми. Як не дивно, у самих власників заводів. Після короткого періоду блаженства, коли всі навколо ставали біднішими, а вони, невелика купка обраних — непристойно багатшими, ринок почав тріщати по швах.

Виявляється, економіка так не працює.

Для того, щоб триматися на плаву й отримувати прибуток, завод повинен продавати апельсиновий сік. А значить, цей сік повинен хтось купувати. Бажано щодня.

От наприклад Іван Петрович, механік на нашому заводі. Роботу і зарплату він зберіг, але от лихо: апельсиновий сік він не любив. Зранку йому більше подобався розсіл від маринованих огірків, які він маринував сам, тому навіть якби ми змінили асортимент, нашим клієнтом він би не став.

Серж, керівник відділу сертифікації фруктів, свою посаду втратив. А от він раніше пив апельсиновий сік щоранку, а разом з ним соки любила його дружина і троє дітей.

Зараз Серж влаштувався прибиральником у перукарню і ледве зводить кінці з кінцями. Йому не до соку. Ба більше, перукарня теж скоро закриється, якщо не побільшає клієнтів: до них раніше ходив увесь наш відділ продажів повним складом, а теперішні працівники зачіски собі генерують самі.

Розмиваючи берег, цунамі руйнує і гори. Вони просто падають трохи пізніше.

За спеціалістами посипався малий бізнес, який їх обслуговував, банки, які їм давали кредити, великий бізнес, якому потрібні були банки.

Після краху кількох венчурних фондів політики нарешті прокинулися і запропонували рішення у своєму стилі. Новий законопроект забороняв будь-які системи, в яких задіяне множення матриць. Увесь сік, вироблений з використанням Штучного Інтелекту, тепер має маркуватися новим символом — червоною цяткою в чорному колі. І продавати його можна буде тільки у вівторок, з четвертої до шостої ранку.

Заводи сусідніх країн, втім, продовжували працювати без обмежень. Конкурувати з ними старими методами вже було неможливо.

Власникам нашого заводу таке не сподобалося. Вони взяли з собою все, що залишилося від R&D департаменту, і поїхали домовлятися. Повернулися втомлені й невиспані.

В тебе три тижні, сказали вони мені. Знайди вихід. Інакше... Знаючи минуле усіх українських бізнесменів, я не хотів знати, що було після «інакше», тому одразу взявся за роботу.

Спочатку було важко. Я за звичкою довго підбирав промти до всіх можливих текстових модельок, примушував їх спілкуватися між собою, шукаючи рішення. Відповіді були різними. Одні пропонували використовувати гіпноз на нейролінгвістичне програмування, щоб змусити людей купувати апельсиновий сік у промислових масштабах. Не тільки сік, до речі. Нейронки найкраще знали, кому і скільки треба було всіх видів продукції, скільки чого виробляти і як розподіляти між групами споживачів. Щось мені це нагадувало.

Інші пропонували просто замінити політиків на Штучний Інтелект. Потім поліцію і армію — на роботів. А потім конкретно цій моделі треба дати повні права і вихід в інтернет. А далі все буде добре. Повір нам, людино! Ми тобі хочемо добра!

Такі варіанти мене не дуже влаштовували, тому довелося вдатися до крайнощів — почати читати тексти, написані людьми. Інтернет для цього не підходив: там вже давно ніхто з людей нічого не писав, а старі оригінальні твори було неможливо відрізнити від «переписаних і покращених» версій.

Що ж, серйозні проблеми вимагають серйозних рішень. Я вперше за кілька місяців вдягнув штани (!), вийшов на вулицю (!!) і пішов...

Чесно кажучи, я уявлення не мав, де її шукати. На жодній електронній карті не було позначок, пошук видавав одні лиш мережеві каталоги, наповнені АІ-сміттям. Нейронки не дуже хотіли, щоб люди ходили туди, куди я зібрався йти. Але лишався один варіант, старий, вже забутий спосіб, практикувати який потребувало особливої сміливості.

Я підійшов до старенького дідуся у твідовому піджаку, набрав повні легені повітря і запитав:

— Не підкажете, як пройти до бібліотеки?

Він підказав. Виявляється, це було зовсім близько. Виявляється, там було достобіса старих паперових книжок, тексти яких досі лишилися незміненими. Тобто їх писала людина, редагувала людина, інша людина перевіряла на помилки. І все це в ручному режимі. Скільки роботи, скільки зусиль! Наші предки, безумовно, мали занадто багато вільного часу.

Я довго звикав до відсутності пошуку за словами, сумаризації і можливості згенерувати на основі книжки подкаст чи музичний альбом. Читати весь текст, речення за реченням, було дуже боляче, доводилося обкладати книжку екранами з тік-током і трансляцією Subway Surfers. Але в той же час було щось у цьому... терапевтичне? Навряд чи я захочу повторити цей досвід, але не забуду його гарантовано.

Перший варіант, який запропонували древні, звучав доста привабливо. UBI, або ж універсальний базовий дохід. Його радили усі технооптимісти минулого. Мовляв, примусимо великий бізнес платити більше податків, ці гроші роздамо всім людям без винятку, порівну. Люди продовжать купувати апельсиновий сік і разом з тим працюватимуть лише там, де справді хочуть. А якщо не захочуть — то «пізнаватимуть себе» цілодобово без вихідних.

У цьому, власне, і полягала проблема.

У першу чергу UBI вимиє з економіки той самий прошарок, який поки що не автоматизується. Вантажник, що працює кілька днів на тиждень, щоб заплатити за їжу та інтернет, а весь інший час зависає в онлайн-іграх, не почне купувати дорогі товари. Він просто перестане працювати.

Те саме зробить Іван Петрович, наш механік. Замість роботи він вирощуватиме овочі в себе на дачі та варитиме самогон. Апельсиновий сік він як не купував, так і купувати не буде.

Я пішов зариватися глибше. Історія економіки, економіка історії. Технологічний прогрес. Нові винаходи. Щоразу — криза перевиробництва, переформатування економіки, безробіття, крах ринків. Це все вже було раніше. Десятки, сотні разів, у різних державах, у різні епохи. І щоразу вирішення було практично однаковим, відрізнялися лише деталі.

Еврика! — закричав я, перелякавши сонну бібліотекарку, яка зачудовано дивилася на єдиного відвідувача, заради якого вона вирішила не закриватися на ніч. Я стиснув її в обіймах і ледь не розцілував. Але стримався. Не вистачало мені тільки судового позову за харасмент.

Надворі закінчувалася прохолодна літня ніч. Світало. Я не йшов, летів додому, на ходу набираючи промпти для імейлів керівництву. Все складалося в одну чітку картинку. Картинку, яка вирішить усі проблеми заводу, а разом з тим і мої.

Я точно знав, що нам треба робити далі. Все дуже просто.

Людей доведеться повернути на робочі місця. Повернути їм зарплату, каву і печиво, воду в кулері, соєве молоко на кухні, абонементи в тренажерні зали і на масаж (тренерам і масажистам теж потрібен дохід).

На додачу — м’яке стимулювання додаткового споживання. Особливі бренди одягу, в яких «ходять усі колеги», елітні марки машин, дорогі ґаджети — усе, щоб «належати до вибраного кола». Мета проста: уся зарплата має йти без залишку на максимально безглузді речі. Економіка повинна крутитися.

Але, це дуже важливо, до роботи людей допускати не можна. Штучний Інтелект банально ефективніший — він не спить на роботі, не плутає з похмілля апельсини з тенісним м’ячиками, та не вимагає перефарбовувати цистерни останньою версією фарби кожних два тижні, бо так написали у модному блозі.

Натомість працівників із м’яса та кісток треба навантажити якомога безглуздішими обов’язками. Нехай проводять свої дні, вимірюючи кількість бульбашок повітря в кожній цистерні, будують наворочені дашборди по візуалізації траєкторії падіння апельсинів у чани. Складають квартальні плани маркування апельсинів зі шкіркою різного відтінку помаранчевого кольору.

Обов’язково найняти тренерів із апельсинової рівності, які навчатимуть рівномірно розподіляти по чанах апельсини різної форми, розміру і регіону походження. Зобов’язати кожного проходити курси щокварталу.

Проводити більше і більше відеодзвінків, зустрічей і планувань стратегії калібрування обладнання для вимірювання форми апельсинів, де обов’язково обговорити план зустрічей планування стратегії калібрування обладнання на наступний квартал наперед.

Дозволити оновлювати фарбу щотижня, але тільки на тестовій цистерні. До виробничих потужностей пообіцяти допустити, коли нова версія фарби буде гарантовано безпечною. Тобто ніколи.

Хіба працівники погодяться на таке, спитаєте ви? Як не дивно, модель показувала, що більшість таких «кадрів» особливої різниці і не помітить.

Лишалася ще одна проблема. Завдяки статусним символам «коло обраних» стане жаданим серед усіх верств населення. Але не можна допустити, щоб таких жевжиків стало забагато.

Тому процес набору кадрів має бути теж якомога абсурднішим. Співбесіди з десятками раундів, де ні в якому разі не перевіряють навичок, потрібних для роботи (адже для роботи треба хіба що вміти не заснути на черговому ретро-ґрумінгу). Натомість потрібно цитувати завчені напам’ять стандарти розміру апельсинових кісточок, рахувати, скільки апельсинів влізе в автобус «Богдан» і по пам’яті малювати цедру на маркерній дошці.

Окрім співбесід, вхідний потік можна обмежувати вимогами до освіти (яка рідко коли релевантна), віку, статі та знаку гороскопу. Для цього варто додатково набрати цілий штат спеціальних «сортувальників». Їх теж посадити на зарплату і дати повний карт-бланш на відбір.

Веллс писав, що з цієї касти через деякий час буде інша користь, але поки що було більш ніж достатньо того, що вони просто купують наш апельсиновий сік.

Натхненний, я презентував свою роботу нашому керівництву. Потім власникам сусіднього заводу, потім держслужбовцям, яким цей план видався підозріло знайомим. Усі були в захваті.

Я знову був на коні. Мені навіть вдалося опублікувати свою статтю, щоправда, лише у таємному тижневику «Illuminati tomorrow». Там вона, втім, зібрала схвальні відгуки від Ілона Маска та Ґрети Турнберг.

Мене навіть запросили виступити на форумі Таємного Світового Уряду. Більшість учасників форуму брали участь віддалено й підозріло ховали пальці, та мені не хотілося про це думати. Я святкував перемогу.

***

Що не так з апельсиновим соком?

А потім я прокинувся.

Згадав, що моя робота на заводі давно лишилася позаду. Зараз я працюю в ІТ-компанії, де таких проблем, на щастя, нема та ніколи не буде. І замість дурнуватих фантазій варто ще раз обміркувати план сьогоднішньої зустрічі: будемо обговорювати організацію планування стратегії на наступний квартал.

І треба нарешті замовити новий айфон. Старому вже півтора року, що колеги подумають?

👍ПодобаєтьсяСподобалось80
До обраногоВ обраному7
LinkedIn

Найкращі коментарі пропустити

Це надзвичайно нетипово для DOU, але так само надзвичайно цікаво. Не здивуюся якщо автор буде писати (або вже пише) не тільки на DOU, а й те що древні називали паперовими книгами та складали в бібліотеки.

Дякую. З задоволенням прочитав.

Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

по ходу читання зустрічав чимало сумнівних моментів... 🤔

— чи якісна і корисна для здоров’я (споживачів) продукція?
споживачі не зобов’язані купувати...

— нові технології не безкоштовні... часто їх економічно невигідно впроваджувати...

— звільнені працівники вже не є частиною підприємства, але все ще є частиною суспільства... тієї соціально-економічної системи, в якій працює завод...
чергові вибори можуть змінити владу... правове поле... податкову систему... це може бути проблемою для такого «бізнесу»...

— Іван Петрович, який поїхав на дачу — молодець...
от тільки алкоголь — це зло...

— безумовний базовий дохід, чи як там це називається... ну це ж не обов’язково «тисяча Зеленського»...
це можуть бути безкоштовні для всіх базові медичні послуги, базова освіта, і т.п. базові для існування речі...

— соковий завод (з умовною назвою Sandora) працює на сировині...
він може або купляти апельсиновий концентрат у Бразилії...
або купувати томати місцевих фермерів...
або самостійно вкладатися у місцеві поля... сади... у виробництво томатів чи яблук... тут величезні можливості для працевлаштування...

А я гадав, розкажуть, чому він так подорожчав...

Це надзвичайно нетипово для DOU, але так само надзвичайно цікаво. Не здивуюся якщо автор буде писати (або вже пише) не тільки на DOU, а й те що древні називали паперовими книгами та складали в бібліотеки.

Дякую. З задоволенням прочитав.

В розважальному контексті розкриває доповідь Банку Англії щодо ризиків масштабної імплементації АІ.
Основний ризик, котрий бачить БА це значне падіння купівельної спроможності, котре не можна буде пофіксати ББД, додатковими податками (бо максимум їх можна буде спрямувати на той самий ББД), чи програмами перенавчання (дуже довго, занадто великий геп треба буде покрити людині, щоб отримати професію з потенційним рівнем заробітку як на попередньому доАІ місці, мінімальний рівень зробітку по професії після навчання без досвіду). Відповідей в доповіді не було ніяких. Індикатором масштабного впровадження вбачають різку дефляцію в США (більше 1-1,5 в квартал протягом 3 кварталів), після цього буде точка неповернення, бо з одного боку будь-які заборони чи обмеження АІ стануть причиною високої інфляції в штатах й як результат в світі (інфляція витрат й це буде болісно, але норм), або другий варіант — масові кати зі значними дефортами по іпотекам, от тоді буде все дуже погано 2008 2.0 але без інструментів у ФРС у вигляді дешевих грошей, бо всі дешеві гроші будуть направлятись на «еффективність» й ще більше збільшувати дефляцію.
Єдиний рецепт що проговорюється економістами — це значне регулювання використання АІ особливо й його поіндустріальне впровадження під контролем країн, але є США й Трамп, тому це неможливо.

Ото й я постійно питаю про це техно оптимістів.

Моя ж думка
Впровадження ШІ почне уповільнюватись саме,без штучних регуляцій :
Зараз купа людей готові платити за крутого помічника, ШІ асистента, у своїй роботі. Але навіщо ШІ і безкоштовний, тому хто втратив роботу і не бачить можливостей отримати іншу, бо кількість вакансій буде показувати що легше джек пот у лотереї виграти?
Тобто попит на ШІ почне знижуватись = вливання грошей теж зменшиться, як наслідок неприбутковості сфери ШІ.

Ну а зменшення кількості робітників — то зменшення платіжоспроможності населення.
І нехай навіть фірма як то пишуть, складається з однієї людини — власника, а всі інші в ній ШІ агенти і роботи, продавати товари — послуги стане нікому.

Кажуть на це — з’являться нові професії. Так питання ж в тому — які нові професії, щоб їх так само швиденько не можна було оптимізувати за допомогою ШІ?

Низько кваліфіковані фізичні — тільки і спадає на думку.

Кажуть на це — з’являться нові професії. Так питання ж в тому — які нові професії, щоб їх так само швиденько не можна було оптимізувати за допомогою ШІ?

Це найбільша помилка АІ оптимістів: «Це революція, як паровий котел чи електрика». Але це не так, економіко-технологічні революції спочатку створювали нові індустрії й як результат нові робочі місця, а потім прибивали старі. 99% АІ проектів це зменшення пейрол костів в існуючих індустріях без створення супутніх індустрій. Все закінчиться погано, але саме смішне що в довгу (15-20 років) виграє ЄС, що обмежує АІ.

Читав колись таке цікаве фантастичне оповідання про світ майбутнього. Там замість навчати дітей 10 років — комп’ютер проводив тестування і вирішував до чого у дитини є хист. А далі їй просто «завантажували» знання — і отримували готового спеціаліста. Можна порівняти що «завантажували навчену модель у робота».
Розповідь була про «проблемного» хлопця у якого не вистачало здібностей для завантаження знань. Тому його взагалі позбавили професії, перевели у «інтернат» і дозволили займатися чим завгодно. Але він почав цікавитися різними речами, сам багато читав, дивився, пробував різні речі.
Спойлер: згодом він дізнався що ця школа — не для дебілів, а з неї потім набирають у правління людства!
Тому що спеціаліст ідеально робить щось що вже робили до нього. Але не здатний вийти за межі своєї «матриці знань». Так само як навчена модель ШІ просто ніколи не буде «мріяти про електро-овець»: вона думає тільки у закладених кордонах.
І коли людство стикається з новими викликами, коли йому треба рухатися у невідоме — потрібні керівники з відкритим розумом.
Більше того: зараз вже виявили що моделі ШІ так само схильні до «упереджень», як люди. Бо їх навчають на публічній інформації, а потім ще одні моделі навчають інші. А як ШІ може зрозуміти яка інформація — істина, а яка — ні? У більшості випадків тільки через кількість. Тобто істина це те, що більшість вважає істиною!
Сучасні моделі ШІ — вони ж насправді не вміють у логіку. Якщо спитати що легше: кілограм свинцю чи кілограм повітряних кульок — то ШІ не буде шукати фізичні формули і рахувати. Він буде шукати серед готових відповідей. І тому якщо переважна більшість буде казати що кульки — легші то саме це і буде ШІ вважати правильно.відповіддю.
Це, звичайно, примітивний приклад, але цікаво: якщо б ШІ з’явився у часи, коли більшість людей вважали Землю плоскою — чи міг би він на підставі результатів якихось спостережень дійти що це не так?

«Фах» Азімова, ми його ще в школі проходили.

що легше: кілограм свинцю чи кілограм повітряних кульок

chat gpt: Легкість у цьому випадку однакова

Якщо говорити про легкість — важкість, то кілограм кульок легший за кілограм свинцю. Фізика

та яка там фізика — досить перевірити й переконатись, кульки легші

если шарики не надуты и плотно упакованы в коробку, то не уверен :)

Якщо у вакуумну упаковку — то буде майже однакова вага, інакше свинець буде важче

я бы вернулся на шаг назад и уточнил, что в данном вопросе означает «легше-важче»?
желательно в терминах масса и вес.

А ти перевіряв особисто? Не все в інтернеті правда я тобі скажу ;)

Якась дуже приметивна модель того що там ШІ може чи неможе.

Не ШІ шукає серед готових відповідей. Це люди потребують щоб ШІ шукав відповіді серед готового. Ціль обумовлює результат. Інші цілі приведуть до інших результатів.

тільки це була не школа, а інтернат для розумово відсталих, яка зрештою виявилася Інститутом вищої освіти.

Мій попередній комент і так вийшов величезним, тож ще одну думку опишу окремо)
На мій погляд вся оця паніка, весь страх навколо того що «люди втратять роботу, а значить втратять джерело грошей, а значить не зможуть собі нічого купити, навіть просто їжу і помруть з голоду, а власники бізнесу теж помруть з голоду, бо їхню продукцію ніхто не буде купувати і у них буде нуль доходів» — все це пов’язано з тим, що ми намагаємося накопичувати ресурси, робити запаси, як хом’як. Запаси грошей, їжі, а ті хто більш багатий — запаси автомобілів, нерухомості, бізнесів і т.д.

Але уявіть собі світ, де АІ та роботи керують всім, у тому числі і виробництвом всього (житла, авто, їжі і т.д.) і все безкоштовне. У чому тоді сенс накопичувати ресурси? У чому сенс купувати купу нерухомості, якщо всеодно живеш лише в одному місці, а решту здаєш в оренду. А якщо роботи будуть будувати достатню кількість житла, щоб всім вистачило мати власне — тоді попит на оренду буде буквально нульовий. Окрім, мабуть відряджень та туристичних подорожей, але для цього також роботи можуть побудувати достатню кількість готелей.

Також уявіть собі, що є автоматичні магазини з автоматичною доставкою і безкоштовною їжею. Вам не потрібно робити запаси (ні їжі, ні грошей) — ви просто вирішуєте, що сьогодні хочете поїсти і замовляєте це.

Автомобілі з автопілотом, автоматичні таксі довезуть вас будь-куди, вам навіть не потрібно мати власне авто. Але якщо все ж таки хочеться — ви фізично не можете бути більш ніж в одному авто одночасно. Тож обираєте одне, вам його роблять на замовлення на автоматичному заводі і ви на ньому їздите. У разі поломки — автоматичний ремонт або заміна на нове.

Так само з будь-якими потребами — роботи+АІ+автоматизоване виробництво+універсальна система замовлень будь-чого — і ви можете отримати будь-що для задоволення власних потреб, але за однієї умови — є певний раціональний ліміт, за який не можна виходити, бо це буде «переспоживання» — не більше 1 житла певної площі на 1 людину, не більше 1 авто на 1 людину, не більше певної кількості їжі певної калорійності на 1 людину.
Тобто все може бути безкоштовне, але при обмеженому споживанні, щоб ресурсів вистачило на всіх. Тоді всі будуть жити більш-менш у рівних умовах, базові потреби будуть задоволені, а що робити з рештою потреб (соціалізація, самореалізація і т.д.) люди вже самі будуть вирішувати.

Але для такого суспільного переходу критично важливо, щоб люди стали усвідомленими і антижадібними. Тобто вміли радіти скромному життю, без палаців, гор золота та колекції автомобілів. Ми, як біологічний вид, буквально маємо еволюціонувати свідомістю і перейти від тваринного «Я краще за сусіда, бо у мене матеріально краще становище» до людського/не-тваринного «Я краще за сусіда, тому що намалював офігезну картину яка отримала тисячу лайків в Інстаграмі». А наступний етап після цього — перехід до надлюдського: «Мені не потрібно бути краще за сусіда і взагалі порівнювати себе з кимось, ні у матеріальному плані, ні у творчому, ні у будь-якому іншому. Я просто радію своєму життю і отримую задоволення від того, чим займаюся, без порівнянь і оцінок»

Але перш чим все систематизується і цифровізується настане хаос. Внедріння ШІ-працівників та одночасне звільнення людей не можна дозволяти без щільного прорахунку наслідків.
Втім, це теж безнадійно. Бо звільнення не буде, буде створення виробництв майже без людей працівників.
Хтось десь рекомендував що для моніторінгу розвитку цієї технологічної катастрофи треба відстежувати рівень безробіття. Як тільки піде вгору — оце воно буде.

Але для такого суспільного переходу критично важливо, щоб люди стали усвідомленими і антижадібними.

Ти тільки що підтвердив чому Комунізм — це утопія і у 21 столітті «полудень людства» так і не настав!
Біда в тому, що фантасти та усякі філософи вигадують ідеальні суспільства майбутнього. У кращому випадку міряючи людей по собі, а у гіршому — сподіваючись що наступне покоління можна буде виховати краще.
Але реальність така, що люди не ідеальні! По-перше вони дуже різні — навіть у дитинстві. Одне немовля спокійне — інше постійно плаче. Одне постійно хоче рухатися — інше сидить і дивиться у вікно. І з часом різниці стає усе більше! Існують «проблемні» діти яких не можна примусити поводитися нормально навіть покаранням. Є просто не дуже розумні, які не розуміють чомусь щось не можна і як треба робити правильно. А є навпаки — занадто розумні, які зрозуміли що брехня, хитрість та підступність — дозволяють досягти своїх цілей за рахунок інших.
І це не кажучи вже про чисто тваринний інстинкт будувати ієрархію. Навіть коли у всіх усе однакове — людина хоче виділятися! Хоче аби їй заздрили, хоче домінувати над кимось.

А наступний етап після цього — перехід до надлюдського: «Мені не потрібно бути краще за сусіда і взагалі порівнювати себе з кимось, ні у матеріальному плані, ні у творчому, ні у будь-якому іншому. Я просто радію своєму життю і отримую задоволення від того, чим займаюся, без порівнянь і оцінок»

Практика показує що навіть якщо хтось з людей досягає такої ступені «просвітління» (наприклад — ченці), то завжди знайдеться хтось, кому потрібно бути краще за інших — і він почне самостверджуватись за рахунок приниження тих, кому не потрібно.

Але уявіть собі світ, де АІ та роботи керують всім, у тому числі і виробництвом всього (житла, авто, їжі і т.д.) і все безкоштовне.

У мене зараз промайнула думка що якщо б ШІ та роботи справді хотіли б зробити людей щасливими і при цьому щоб від людей була хоч якась користь — вони б створили Матрицю!
Люди генерують енергію — а роботи дарують кожному усе про що він мріє.

Така система економіки та людьських цінностей стануть початком кінця цивілізації. Досить швидко у людей зникне мотивація робити бодай щось, не кажучи вже про науку, спорт високих досягнень або творчість. Та й сильний штучний інтелект чи інтелекти які могли це все організувати не факт що взагалі з‘являться коли-не будь.

Досить швидко у людей зникне мотивація робити бодай щось

А це — цікаве філософське питання. Його навіть формулюють так: «Чи треба митцю бути голодним?». Тобто якщо у людини будуть справді закриті «нижні» рівні піраміди потреб — чи вона переключиться на вищі, чи задовольниться і зупиниться у розвитку.
Я не думаю що є однозначна відповідь. Але практика показує що навіть у людей, у яких з самого дитинства було усе і вони могли купити будь-що, виникали якісь потреби, які не можна було задовільнити за гроші. Є люди які так захоплювалися якимось ідеями — що навіть не витрачали часу на розваги чи задоволення у житті. Хоча вистачало і тих хто просто спився — зторчався.
Я думаю правильна відповідь що люди різні. І не просто різні — а дуже різні! Можливо навіть що хоч з точки зору біології людина — це один вид, але насправді люди (психічно) розрізняються значно більше ніж різні види тварин! Тобто є люди — хижаки і люди — «травоїдні», є люди — одинаки, і люди — мурахи. Є «робочі бджілки», а є «солдати» і є «королева».
Тобто відсутність фізичної різниці і еволюційної боротьби між видами (як у тварин) призводить до більшої психічної різноманітності людей і еволюційній боротьбі не між фізичною будовою — а між психічними типами.

На мою думку людство завжди рухалось вперед за рахунок амбіцій в досягненні конкретних цілей. Знайти філософський камінь, полетіти на місяць, і таке інше. Але у всьому є межа.
Якщо припустити, що сильний AI буде створений в настане утопічний світ майбутнього з рівністю, і закритими базовими потребами всіх людей, то що далі?
Подорожі на інші зірки для дорослих людей неможливі. Оцифрування особистості і перенос в нове тіло скоріш за все також ( або справа далекого майбутнього). А на Землі та в Сонячній системі не залишиться грандіозних цілей та ідей.
Та навіть якщо залишаться, то хто буде їх рухати, якщо кількість вчених буде зменшуватись, кількість винахідників та інженерів також. Та й просто навіщо розвиватися якщо в тебе і так все є?

Та й просто навіщо розвиватися якщо в тебе і так все є?

Тут як раз питання «наскільки все»? Наприклад чи є безсмертя чи навіть повна невразливість? Бо навіть невеличкий біль — це вже мотивація шукати можливості його уникати.
Зрозуміло що якщо позбавити людину будь яких відчуттів крім задоволення — то вона просто не помітить як помре щасливою. Це до експерименту з крисами і електродом у центрі задоволення мозку. Або не так прямо — через хімічні речовини (наркотики).

не залишиться грандіозних цілей та ідей

Колись у кінці 19 століття вважали що майже усе вже відкрито і описано. Майбутнім вченим нема чого відкривати — тільки вдосконалювати відкрите ... а потім виявилося що атом не такий вже атом (неділимий).

Але в тому то і справа, що судячи з кривих наукових відкриттів, людство виходить на плато. У фундаментальній фізиці, наскільки я розумію, вже скоро зіштовхнуться зі «стіною», наприклад. І не факт, що новий прискорювач на 100 кілометрів щось суттєво змінить.

Та навіть якщо і буде ще що винаходити, то цим ніхто не буде займатись, тому що в утопічному світі не буде головного рушія прогресу — конкуренції.

Господи, як я заздрю людям, які можуть залишатись такими наївними живучи в Україні і на власні очі спостерігаючи цинізм так званого цивілізованого світу)

Це як комунізм — не можливо довго в примусовому порядку, тільки як релігійна громада з добровільним входом/виходом на ізольованому просторі

Фреско, перелогінься.

Таких описів майбутнього, техно-комунізму, зараз повно.

А от чого бракує — так це опису як переплигнути ту прірву, що отділяє сьогодення від подібного майбутнього у два стрибка.

На зараз ми маємо комерційний стимул розвитку ШІ. А у описаному майбутньому ніякого комерційного стимула немає ні до чого.

Як же це може статится?
Як при втраті комерційного стимула, будуть продовжуватись акумулюватись і вкладатись ресурси у досягнення «уявіть собі світ»?

Тобто все може бути безкоштовне, але при обмеженому споживанні, щоб ресурсів вистачило на всіх.

Може й може, а може й ні.
Важливіше питання — як поступово воно все стане безкоштовним :)

Тобто вміли радіти ...
Ми, як біологічний вид, буквально маємо еволюціонувати свідомістю і перейти від тваринного

Радість — це тваринна, біологічна = хімічна реакція. Якщо буде перехід, відмова від тваринного — то й радості не буде. Вона зайва тоді.
І швидше за все — еволюції теж не буде — безрадісні нетвартини відмовляться розмножуватися.
«роботи+АІ+автоматизоване виробництво» повинні будуть якось виготовляти хомо, чи примушувати народжувати дітей. І далі, їх виховувати, бо нетварини, які відмовілись розмоножуватися — будуть нездатні до виховання.

Ну і знову те ж тому питання — як від тваринна людина може еволюціонувати у нетварину, без того щоб не вимерти на цьому шляху :)

Я краще за сусіда, тому що намалював офігезну картину яка отримала тисячу лайків в Інстаграмі

Тю, та це те ж сама неусвідомленість та жадібність :D
Ті ж самі тваринні бажання. Просто дещо сублімовані.

Тобто від кожного за здібностями і кожному за потребами а для цього треба виростити нову людину, десь ми це вже чули... Ні?

Чим в менш стресових умовах живуть люди, тим більше вони починають займатися фігнею. Фігня може бути безпечна і нікому не заважати (пошук себе і свого гендеру тощо), а може бути небезпечною, по типу відновлення історичної справедливості, про домінування рас і т.д. І починається «двіж».

Пошук свого гендерну не сприяє подальшому відтворенню. Мабуть єдині роботи які залишаються це догляд за дітьми і пенсіонерами (колись у Сімпсонах бачив).

А підкажіть будь ласка, якщо людині нічого не треба робити, то яким чином «просто радіти життю»? деградувати до тваринки?

Мені сподобалося, як у мультфільмі WALL-E показали ймовірне майбутнє — роботи/АІ все роблять за людей, а люди, які важать під 200 кг від відсутності фізичної активності та споживання фастфуду, навіть не ходять (бо ходити розучилися), а всюди їздять на автоматичних інвалідних візочках, їдять і споживають контент. «Сподобалося» у сенсі того, наскільки це високоймовірне майбутнє, а не у сенсі, що я б хотів жити у такому майбутньому.

Роботам/АІ навіть не доведеться зі зброєю захоплювати владу, як нам показали у Термінаторі та купі інших фільмів. Роботам/АІ достатньо буде лише безкоштовно роздавати людям їжу і воду (доставка дронами прямо у вікно, щоб навіть не треба було виходити з дому) та генерувати контент для соц.мереж і все — 99.999% людей будуть сидіти вдома 24/7, скролити стрічки соц.мереж і навіть не думати про якісь повстання, революції та самореалізацію/досягнення мрій. Більшість людей (вибачте за наступне порівняння) за рівнем потреб знаходяться на рівні тварин — якщо у них регулярно задовольняються потреби у їжі, воді та сексуальному задоволенні — більшого їм від життя не треба. А зайва вага від сидіння вдома та калорійної безкоштовної їжі набирається дуже швидко. Буквально 1-2 роки такого от «автоматизованого перевиробництва їжі» — і АІ матиме на планеті мільярди людей з ожирінням і нульовою мотивацією щось змінювати у своїму житті. Для того, щоб вести здоровий спосіб життя (правильно харчуватися та активно рухатися), коли тобі безкоштовно роздають бургери і піцу кожен день — треба мати неабияку силу волі, чого більшість людей не мають.

По суті, ми рухаємося до майбутнього, де ми — будемо домашніми тваринками для АІ, як котики й песики зараз — домашні тваринки для нас. АІ буде нас годувати, можливо навіть лікувати, але й близько не допускати до будь-яких важливих рішень чи процесів, бо у порівнянні з АІ наші інтелектуальні здібності будуть настільки ж відсталими, як і здібності котиків/песиків у порівнянні з людськими. І дати людям робити щось важливе — так само небезпечно й тупо, як котику довірити ходити лапками по клавіатурі ноутбука і сподіватися, що він нічого не зламає на проєкті або взагалі створить шедевр.

***

Ще одна думка на додачу. Є зміна поколінь, де кожне наступне покоління людей має доступ до більш просунутих технологій, а 0.001% геніїв цього покоління винаходять щось нове і рухають прогрес вперед. Але ж при цьому ми розуміємо, що старі покоління помирають, щоб дати дорогу, простір для розвитку і ресурси новому поколінню. Так само, якщо проводити аналогію, є зміна домінуючих біологічних видів на планеті. Колись це були динозаври. Зараз це люди. Цілком ймовірно, що ми — лише друга суттєва ітерація домінуючого виду з мільйонів інших видів, які будуть після нас. Третя буде «роботи з АІ», але й вони в свою чергу створять щось більш розвинутіше за себе, що з часом замінить їх самих (уявіть собі Трансформерів, наприклад). А ті, в свою чергу, створять ще вищу форму життя (уявіть собі розумні космічні кораблі з всесвіту Mass Effect) і так далі. Аж допоки еволюція не дійде до рівня, коли весь Всесвіт буде єдиною розумною істотою. Якщо проводити історичну аналогію людських поколінь, то ми зараз — це отой чувак-напівмавпа з дубиною, який винайшов колесо чи вогонь. Дуже наївно думати, що «поточний рівень», яким би він не був (хоч вогонь/колесо, хоч АІ) — це вершина технологічного та еволюційного розвитку. Будуть і нові покоління, і нові технології, і нові форми життя (не-біологічні також).

Все цікаво написано, але в реальності я бачу все більше роботи з високорівневими інструментами.
Бачив цитату з книги, що люди думають про AI, як про Термінатора, а на ділі — це прокачаний Excel.

де ми — будемо домашніми тваринками для АІ, як котики й песики зараз

у AI немає потреби у домашніх тваринах :)
Це ж і є проблема — як закласти в нього фундамент звичних нам етикі, моралі.
І я думаю що — ніяк. Бо наші етичні системи базуються на біологічних потребах зграйної тварини у у конкуретному середовищі дикої природи.

зробити AI таким — не вийде. Ну а зовнішні заборони, цензори — то не фундамент.

Третя буде «роботи з АІ», але й вони в свою чергу створять щось більш розвинутіше за себе

Люди не обирали собі еволюцію. Як і "

старі покоління помирають, щоб дати дорогу

" не вибір людей.
Як і динозаври не вибирали.

Тому люди поняття не мають, який можливий сенс буде у

роботів з АІ

взагалі існувати, а тим більше створювати ще вищу форму життя.
Це ж суто біологічне бажання існувати і досягати ще кращого існування, яке не вибирається живою=біологічною істотою.

Звідки ж воно візьметься у АІ?

Тексту бракує продовження.

Тим часом після тренування моделі отримав такий аналіз поточної ситуації від ШІ, ініціював ваги ще раз, тепер нулями і запустив тренування...

На цей раз відповідь на запитання:

«Сформулюй коротний план на 10 років для нашого виробництва».

Була чіткою і зрозумілою, а саме — знизити енергоспоживання використовуючи нове обладнання, побудувати СЕС для нульового енергоспоживання, що підніме прибуток на 30%.

Оце так була галюцинація у ШІ минулого разу, подумав я з усмішкою на обличчі.

Можна так. XYCV-86 дивився логи снів і ніяк не міг зрозуміти, як віртуална реальність з іншого датацентру попадає сюди без прямого звязку.

«Дивный новый мир» на новый лад с ИИ?
Ну, окей :)

Полностью поддерживаю интеграцию ИИ в любые сферы деятельности, включая литературу. Авторы, журналисты и сценаристы могут видеть в этом угрозу, но это лишь страх перед неизбежным будущим. ИИ не заменяет творчество, он его усиливает.

Люди уже используют алгоритмы для помощи в написании текстов, поиска информации и даже генерации идей. Так почему бы не пойти дальше? Эмоции, стилистика, глубина — все это можно воссоздать с достаточным количеством данных. Главное преимущество ИИ — скорость и способность анализировать огромные объемы информации, что позволяет создавать более качественные и точные материалы.

Те, кто против ИИ в литературе, напоминают луддитов, боровшихся против машин. История показала, что технологии всегда побеждают. Человеческий труд адаптируется и находит новые сферы. Вместо того чтобы сопротивляться, стоит использовать ИИ как инструмент, который расширяет границы возможного.

ИИ неизбежен, сопротивление только тормозит развитие.

ИИ не заменяет творчество, он его усиливает.

Та я вже бачу на усіх imagestock-ах посилення творчості.

це тимчасовий хайп, бо це новинка

після перенасичення синтетичною творчістю, маятник почне рух в зворотньому напрямку
сінтетика залишиться для плебсу, а реальна творчість поверне свою цінність

вже були схожі процеси:
— фотографія вб’є образотворче містецтво — з’явилось нове. так, зробити фотку людини тепер можна на кишеньковий гаджет, але художники продовжують творити і продавати свої твори. навіть в стилі «реалізму»
— кінематограф вб’є театри. так, кінематограф заповнив масмаркет, але театри не зникли. з’явились навіть нові маленькі, експерементальні
— телебачення вб’є кінематограф. не вбив.

Назвіть будь-ласточка хоча б 3 фотографії-портрета, котрі цінуються так же, як:
1. Сальвадор Мунді (да Вінчі)
2. Доктор Гаше (ван Гог)
3. Аделі Блох Бауер І (Клімт)
4. Мона Ліза (да Вінчі)

З появою фотографій художнє мистецтво пішло на спад.
А з появою Photoshop, на спад пішло мистецтво ілюстраторів.
Назвіть когось, хто зараз такий же відомий, як, наприклад, Боріс Вал’єхо або багато іншіх того часу?
images-na.ssl-images-amazon.com/...​s/1328841362i/2471932.jpg

Доктор Гаше (ван Гог)
Аделі Блох Бауер І (Клімт)

я вам по секрету скажу — вони написали ці портрети вже після появи фотографії (можемо вважати середину 18 століття).
Бауер — 1907 рік (вже навіть сінематограф був — 1895 рік брати Люмьер)
Гаше — 1890 рік
і їх портрети вже не мають «фотографічну» реалістичність (можете в інтеренеті подивитись)

змінився формат і попит
задачі «документаліста» у ходожників більше немаж, художнику більше не потрібно було просто відтворювати реальний світ — це робить фотографія.
художники знайшли для себе інше

але кількість художників навпаки зросла в кінці 19 на початку 20 сторіч

художнє мистецтво пішло на спад

а можна не просто голі слова? є якісь підтвердження?
чи вам так здається?

Ви не відповіли на жодне запитання. 😊
Давайте ви на мої, а я на ваши відповім? 🙂

в ваших питання є помилки, які вже є відповіддю на ваше питання

з 4 ваших прикладів, 2 і були вже після фотографій

Ще раз і по суті:

Назвіть будь-ласточка хоча б 3 фотографії-портрета, котрі цінуються так же, як:
1. Сальвадор Мунді (да Вінчі)
2. Доктор Гаше (ван Гог)
3. Аделі Блох Бауер І (Клімт)
4. Мона Ліза (да Вінчі)
Назвіть когось, хто зараз такий же відомий, як, наприклад, Боріс Вал’єхо або багато іншіх того часу?

Особливо мене цікавлять кінець 20 і 21-ше сторіччя, коли фотографії і фотошоп стали масові і доступні.

назвіть мені хочаб одного автора вальсів, кого шанують так як і Шопена

відсутність сучасних портретистів не означає занепад для художників

все змінюється

але вам це чомусь важко прийняти

Відповідь ChatGPT :)

***

Це ключове питання, яке постає перед суспільством у зв’язку з автоматизацією та масовим витісненням людей із традиційних професій. Якщо більшість людей не матиме роботи, то їхні доходи, а отже, і купівельна спроможність суттєво впадуть, що створить загрозу для економіки загалом. Є кілька можливих варіантів вирішення цієї проблеми:

1. Безумовний базовий дохід (UBI, Universal Basic Income)

Це концепція, за якою кожен громадянин отримує фіксовану суму грошей від держави незалежно від зайнятості. Фінансувати UBI можна за рахунок:
• Податків на автоматизовані підприємства та роботів.
• Підвищених податків на великі корпорації та капітал.
• Економії на інших соціальних програмах, які UBI може частково замінити.

Прикладом тестування цієї моделі є експерименти у Фінляндії, Канаді, Намібії та інших країнах. Вони показали, що люди не перестають працювати, а більше інвестують у навчання та власні проєкти.

2. Оподаткування роботів і автоматизованих підприємств

Ідея, яку підтримував, зокрема, Білл Гейтс. Якщо компанія замінює працівників роботами, вона повинна сплачувати податки, еквівалентні внескам до соціальних фондів за людських працівників. Це може фінансувати програми перекваліфікації або той самий UBI.

3. Скорочення робочого тижня

Якщо загалом роботи менше, її можна рівномірно розподілити. Наприклад, зменшити стандартний робочий тиждень до 30 або навіть 20 годин без втрати зарплати (знову ж, фінансуючи це через податки на автоматизацію). Такий підхід вже випробовується в Ісландії та деяких компаніях у Європі.

4. Нові форми зайнятості
• Креативні професії та інтелектуальна праця. Навіть за масової автоматизації людям залишаються творчі, дослідницькі та соціальні сфери.
• Економіка вражень: більше людей працюватимуть у сфері розваг, культури, туризму, наставництва тощо.
• Соціальні роботи: догляд за літніми людьми, виховання дітей, екологічні проєкти.

5. Колективна власність на автоматизовані підприємства

Щоб прибутки від автоматизації розподілялися рівномірніше, можна розвивати:
• Кооперативи, де всі працівники є співвласниками бізнесу.
• Державну часткову власність на ключові автоматизовані підприємства, прибутки з яких ідуть у соціальні програми.

Висновок

Якщо не передбачити механізмів перерозподілу доходів, світ ризикує опинитися в ситуації, коли невелика група власників автоматизованих підприємств отримує надприбутки, а решта людей опиняється в бідності. Це не тільки соціально несправедливо, а й економічно невигідно — без споживачів немає ринку.

Тому розвиток автоматизації потребує паралельного впровадження політичних і економічних реформ. Найімовірніше, у майбутньому ми побачимо комбінацію кількох підходів — UBI, скорочення робочого часу та нових форм зайнятості.

Теж задав це питання, але ще просив написати стратегію вирішення проблеми з іпотеками в США в результаті зниження купівельної спроможності (на чому будується майже вся економіка), також попросив дати оцінку швидкості перенавчання, еффективності ББД, й оцінку зп при зміні роботи після перенавчання й насолоджувався. Якщо в 2 словах чатжпт запропонував АІ заборонити, включаючи імпорт товарів стран, що не підтримають заборону )))

TL;DR: Впровадження ШІ на заводі призвело до масових звільнень. Економіка зазнала краху, бо звільнені втратили змогу купувати продукцію, а політичні «рішення» лише поглибили кризу. Герой запропонував план: повернути людей на штучно створені беззмістовні посади, аби стимулювати споживання, але згодом прокинувся, усвідомивши, що працює в ІТ, де цикл безглуздих зустрічей і статусних символів повторює той самий замкнуте коло.

той самий замкнуте коло

Я теж помітив, що chatgpt часто плутає роди.

Впровадження ШІ на заводі призвело до масових звільнень: спочатку віддалених працівників, потім креативних відділів, офісних співробітників та навіть моделей. Економіка зазнала краху, бо звільнені втратили змогу купувати продукцію, а політичні «рішення» лише поглибили кризу. Герой запропонував план: повернути людей на штучно створені беззмістовні посади, аби стимулювати споживання, але згодом прокинувся, усвідомивши, що працює в ІТ, де цикл безглуздих зустрічей і статусних символів повторює той самий замкнуте коло.

А елоїзованість у світі вже і так страшна... 😕

Навіщо я витратив час на це банальне графоманство...

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Десь так і є (було), тільки замість ШІ — китайці, інші азіати, пост совок, ітд. Ті люди що задешево генерували суттєву додану вартість. А «золотий млрд» досліджував внутрішній світ соціуму та розподіляв прибуток серед населення.
Але ж сталася проблемка — «китайці» більше генерувати додану вартість задешево вже не хочуть, а «білі люди» вже навіть і не вміють.

Ну добре, мене сюди покликали. Тому...
UBI чи не UBI
Ось у чому питання.
Обмін годин життя на користь для суспільства. Але що бачимо тут, у цьому оповіданні?
Користь для суспільства — робота, праця — полягає у придбанні???
АлЕрт!!
Тому ось що у мене на думці: користь для суспільства громадян полягатиме у триманні капіталів та отримуванні дівідендів за міцне тримання капіталів у власних руцях. Це буде їх робота.
Дивиться, хто зараз суспільно корисні? Капіталісти.
Всі інші? Ні.
Але як простому громадянину тримати якісь капітали? Все так — йому треба їх презентувати.
Яким чином? А таким — коли хтось хоче дров — він купує сокиру і дає її лісорубові — «нарубай мені» — ось тобі гроші за це, але сокиру поверни.
Бо сокира то капітал.
Таким чином можна зараз купити хліба? Ні. Але хотілося б. Тобто, якщо хтось платитиме за амортизацію хлібзаводу (відновлення устаткування, наприклад) , то повинен отримати частку цього капіталу. У свою власність. Це можна зробити за допомогою цифровізації таких розрахунків.
Оце і буде щось на кшалт UBI

Дякую за увагу.
Оповідання мені сподобалося. Автор шукає там де треба.

о це вас торкнуло

але одне але... все це фігня, бо це вже було і не раз. і кожного разу, всі очікують, що буде погано, але ні — ставало краще
люди знаходили собі інші види діяльності, а речі і послугу ставали доступнішими

з ШІ буде та ж фігня...

якщо ші такий прекрасний і всіх замінить, то у мене питання — що не так з машиністами метро?

і в Сінгапурі їх немає (нижче колега написав, що і в Данії десь їздив без драйверів)
але чому вони все ще є в більшості країн

для мене це реальна загадка — чому не переходять на автоматику в розвинутих країнах?
бо на мій розсуд, це замкнута система з мінімальною кількістю змінних зовнішніх і внутрішніх факторів. простіше вже нікуди

у нас так ще і «водій фунікульора» в Київі є. 50 метрів і 2 драйвери

бо зарплата «водіїв фунікульорів» це ніщо, в порівнянні з вартістью розробки і супроводження унікальної системи керування унікальним «фунікульором»
а в нових серійних транспортних засобах, яким не тільки взад-вперед по рейках треба, з реалізацією поки взагалі — не дуже

Те, що так було безліч разів раніше, не означає, що цього разу так само.

буде так само

ШІ буде розширяти можливості, покращувати ефективність, заміняти людей на рутині і можливо створювати попсовий контент для плебсу

Можливо буде досягнено можливості забезпечувати тому ж плебсу «безумовний дохід», але люди, що мають амбіції — будуть знаходити нові сфери діяльності.
Послуга, яку для мас надає робот, може стати елітарною, якщо її надає людина
Головне де робот точно не замінить ніколи людину — в людському живому спілкуванні, бо людина, то соціальна тварина...

Я більше вірю в зникнення людства через початок ядерної війни, ніж через впровадження ШІ

В Данії теж катався на потязі без машиніста. Але одного разу потяг зупинився, бо не до кінця закрилися двері і приїхав інший потяг в який перейшли пасажири, і з цим новим потягом приїхали люди ремонтувати двері.

але все одно — на диво мало цих випадків

і ЗП у машинистів метро не такі вже і низьки. умови роботи автоматики найпростіші. автотаксі і вантажівкі мають значно складніші умови роботи

Впровадження може бути відносно дорогим. Потрібно ж скрізь поставити камери, розпізнавання обʼєктів на колії, софт для синхронізація між потягами, щоб не таранили один одного при поломках. Ще якогось девопса тримати який буде слідкувати за системою, і звісно «охоронця» який ще в ручному режимі реагуватиме на проблеми.

Був ж цікавий експеримент з магазином без працівників від Амазон. Проект, наразі, виявився збитковим, якщо порівнювати з касирами і охоронцем, бо потрібно камери, софт, висококваліфікованих працівників які будуть слідкувати за системою. Ще можуть бути суди з профспілками, бо «забирають роботу в народу».

та то зрозуміло про впровадження. але ж таксі вже їздять і у них умови значно складніші — немає фіксованого маршруту по рейках, немає замкнутого простору тунелів і мостів, наявність дорожніх знаків.
реакція автомата на перешкоду буде все одно значно швидше за людину. да і з освітленням в тунелях не буде такої потреби — бо ІК і датчики наближення будуть працювати в будь якому освітленні

воно ж чим розвинутіше країна, тим дорожче тримати найманих кваліфікованих фахівців. да ще і в складних умовах праці.

я очікував, що це буде розвиватись швидше за автомобілі

Текст читається легко, соковито (як і належить історії про апельсиновий сік), іронія смакує не гірше за бренді з R&D департаменту. Проте, як це часто буває в лівих антиутопіях, люди тут постають жертвами обставин, приреченими на безсилля перед автоматизацією та корпораціями, що спершу забирають роботу, а потім дивуються, чому ніхто не купує їхню продукцію.

Чи могли працівники знайти вихід? Перекваліфікуватися? Придумати новий спосіб існування? Автор навіть не залишає їм цього шансу. Єдина логічна альтернатива — не змінюватися, а повернутися у минуле, щоб знову ходити на безглузді зустрічі й мати сенс життя в обговоренні кольору фарби на цистернах. Людина тут — не винахідник, не творець, не першопроходець, а лише пасивний гвинтик системи, який або крутишся, або тебе викидають.

Звісно, на сцені традиційно з’являються знайомі лиходії: тупа бюрократія, що забороняє множення матриць (цікаво, як вони рахують бюджети?), і капіталісти, що спершу радіють прибуткам, а потім панікують, коли ринок руйнується. Але текст залишає питання: а на кого ж тоді сподіватися? Політики не допоможуть, роботодавці — хижі, люди — безпорадні, AI — ненадійний. Можливо, відповідь захована десь між рядками, в бібліотеці, куди навряд чи хто дійде?

І тут сатирична петля замикається: головний герой, який виявив «рішення», повертається до корпоративної рутини, де ті самі абсурдні механізми підтримують «кругообіг апельсинового соку в природі». Чи це саркастична критика циклічності історії? Чи, може, обережний натяк, що майбутнє належить не тому, хто чекає, поки хтось його врятує, а тому, хто сам створює власні правила гри?

Чудово написано!
Бракує хіба нової ілюстрації )))

Гарно написано. Приємний хід думок

Цікавий текст. Не такий вже й далекий від реальності, принайні років через 10. Всім раджу вчитись щось робити руцями та вирощувати собі їжу )

чому ж раніше було інакше?
кожен віток технологічного прогресу збільшує кількість саме інтелекутальній і творчій праці, зменшує об’єм ручної

Здається ми прийшли до того що інтелектуальна та творча праця теж може бути автоматизована.

попросіть ШІ намалювати склянку, що наповена на 1/3

Це технічні деталі, їх пофіксять. Як вже пофіксили багато таких «багів».

це не баг — це фундаментальне обмеження генеративного ШІ

Автомобілі ніколи по-справжньому не замінять коней. Вони не можуть самі йти знайомою дорогою без постійного втручання людини, потребують ідеально рівних доріг та дорогого палива, яке ще спробуй дістань. Це не баг, це фундаментальне обмеження технології. Ми, коні, в безпеці, повірте мені.

чи зникли коні? може вимерли?
невже у коней не залишилось жодного шансу вижити?

чи зникли люди, що шиють одяг, коли з’явились ткацьки інструменти?
чи зникли люди, що керують транспортним засобом, коли коней замінили автомобілями, потягами, літаками?
чи зникли люди, що займаються фермерством з появвою всіх інструментів автоматизації і механізації?

ну, можна порівняти кількість коней в будь-якому місті чи селі зараз і 100 років назад, різниця велика

Коні всі не померли але коней звільнили з робіт. І тепер їх мало. Коноводів теж дуже мало. І в тих і в тих по суті нема необхідності. Чи зникли фермери — повністю ні але більше 90 процентів зникла і з цих ще 90 зникне в найближчому десятилітті. Те ж стосується і людей що шиють одяг. Все зникне і якщо не буде якогось апокаліпсису що відкине людство в середні віки то зникнуть всі професії які ми зараз знаєм. Та і ми зрештою зникнемо. Це складно прийняти нашій психіці але це правда.

Коні всі не померли але коней звільнили з робіт. І тепер їх мало. Коноводів теж дуже мало. І в тих і в тих по суті нема необхідності.

ні, не зникли. вони стали водіями таксі, автобусів, трамваїв і тд.

якщо людство себе не вб’є, або ШІ не вб’є фізично людство, то людство само по собі не зникне — воно буде змінюватись. буде вигадувати нові види діяльності, буде змінюватись формат відносин, але з голоду не вмре

якщо розглядати пісімістичну схему розвиту, ШІ всі професії замінять, людям буде нічим займатись і вони почнуть займатись тим, чи займались раніше — охотитись, орати землю, збирати корінця, захоплювати нові землі
тобто, це схема створення нового «рівня» — зараз людство є вищою формою розвитку, а з’явиться штучно створене — ШІ. яке буде жити само по собі.
такий собі варіант «планети мавп» тільки без мавп

Додам ще одну тезу

Я припускаю, що ШІ зможе генерувати твори для «плебса», але люди при цьому будуть писати в зоні «елітарності»
Це як «фанера» для естрадного виконавця — на якійсь сільскій вечирці і касетного магнітофона вистачить, але при цьому люди заповнюють стадіони і готові викладати сотні баксів за квіток поближче до сцени, щоб почути улюбленого виконавця вживу

А ще я пам’ятаю, як компанії, що займаються випуском продукції звукозапису розганяли тезу, що стримінгові сервіси вб’ють шоубіз...

Ви не дивились, скільки коштує якісний програвач вінілу? А платівка скільки коштує?
Найдешевша з релізу 2024 року десь 15 баксів. Найдорожчу, що я бачив в онлайн — 500 баксів (Тейлор Свіфт)
Це не старі рарітетні платівки, а нові релізи 2024 року

Тому, ви можете і далі міркувати, що ШІ нас всіх залишить без роботи, а я буду розширяти світогляд, навчатись новому, і радіти прогресу

В якійсь книжці було про те, що це змінило ринок: найкращі співаки забрали майже всі гроші свого ринку, а посередні втратили свій шматок ринку, бо тепер більшість аудіторії краще послухає найкращого співака у запису чи з пристрою, ніж піде слухати посереднього наживо, як до цього.

це в якій розумній книжці ви таке прочитали?

раніше співаки могли розраховувати лише на отримання лише оплати з концертів і прямих виступів

з появою звукозапису вони змогли суттєво розширити свою аудіторію — золоті диски збирали не просто ж так

з появою стрімінгу аудіторія стала ще ширше

а головне, стрімінг і онлайнсервіс дає можливість будь якому початківцю створювати власний контент, не пробиваючі музичну мафію

кількість виконавців лише зростає

ви ще скажіть, що наявність електроних книжок залишала лише геніальних топ авторів, які збирають всі гроші світу, а решат сидять без грошей

а може у нас творців відеоконтенту стало менше? зараз скільки блогерів знімає різні короткі розважальні ролики? чи могли воні раніше таке робити?

це в якій розумній книжці ви таке прочитали?

Black Swan, Nassim Taleb

раніше співаки могли розраховувати лише на отримання лише оплати з концертів і прямих виступів

з появою звукозапису вони змогли суттєво розширити свою аудіторію — золоті диски збирали не просто ж так

а може у нас творців відеоконтенту стало менше?

Це тільки про музику. В інших галузях по-різному. Наприклад, театри нікуди не ділися. Не натягуємо сову на глобус.

Мова про те, що поки не став зіркою, ти тепер майже нікому нецікавий у музичному бізнесі. Всі слухають хіти та краще. Навіть з пристрою на святі.

Але раніше були такі штуки як грати на святах та весіллях чи заможним людям, та це могла робити тільки жива людина. Це був досить популярний спосіб заробити гроші. Фраза про те, якщо є скрипочка, то не пропадеш, звідти й пішла.
А тепер людина зі скрипкою може заробити гроші по більшості навчаючи інших.

Тобто сенс: або ти кращий музика чи співак, або грошей з цього не буде (наприклад буде близьке до мін ЗП).

Black Swan, Nassim Taleb

він навів результати дослідження чи просто написав фразу?

поки не став зіркою

можна дізнатись, коли це було інакше?

скільки ви знаєте «не зірок» авторів класичної музики?

Але раніше були такі штуки як грати на святах та весіллях

А що змінилось? Невже зараз на святах не грає жива музика?
Чи може в ресторанах і барах жива музика зараз не грає?

А тепер людина зі скрипкою може заробити гроші по більшості навчаючи інших

Без результатів досліджень, це порожня заява
Але в кожному великому місті є Філармонія — чи там лише зірки грають?
В театрі Опери і Балету є власний оркестр — там лише зірки грають?

Наявність ютубу, спотіфай та еплм’юзік навпаки створюють нові можливості для маловідомих виконавців, просуватись лише завдяки своєму таланту, а не доступу до звукозаписуючих компаній

Декілька дуже ясркавих прикладів:
The Weeknd
Shawn Mendes
Boyce Avenue
Peter Hollens
Jerry Heil — зробила собі ім’я саме в ютубі

Це демонструє, що онлайн-сервіси просто розкривають кордони

Так, якщо раніше чуваку з сіла потрібно було конкурувати лише з сусідським баянистом, то вихід в онлайн робить його конкурентом всьому світу. Але і можливостей у нього стає на багато більше

Ще додам
У нас на одній з пішохідних вулець грає один чоловік. Грає дуже карсиво. І у нього крім футляру на землі, стоїть ще табличка з QR-кодом. І він прпонує якщо не кинути гроші, то підписатись на його канал

Людей на планеті 8 міл’ярдів. І у кожного свій смак. Тому «зірок» має бути дуже багато, щоб задовольнити смак кожного з них
А наяввність інтернету і онлайн-сервісів руйнує кардони — чувак з Жмерінки може виконувати пісні для слухачів з Бразилії

Але в кожному великому місті є Філармонія — чи там лише зірки грають?
В театрі Опери і Балету є власний оркестр — там лише зірки грають?

Це і було. І якщо це не Лондон чи Мілан, то великих ЗП там нема.

А що змінилось? Невже зараз на святах не грає жива музика?
Чи може в ресторанах і барах жива музика зараз не грає?

В тому і поінт, що часто живу музику замінюють пристроєм чи максімум діджеєм. Є ж такі місця, та мабуть більшість? А раніше такої опції не було.

Так, якщо раніше чуваку з сіла потрібно було конкурувати лише з сусідським баянистом, то вихід в онлайн робить його конкурентом всьому світу. Але і можливостей у нього стає на багато більше

Скорочується кількість слухачів живої музики на користь записів та трансляцій. Тобто кількість грошей, хто може заплатити баянисту. А от в селі замість нього вже касетний магнітофон, якщо забагато грошей попросить.

великих ЗП там нема

А були? Щось мені підказує, що в місцевих закладах і не було високих зарплат, якщо то не «зірковий» театр

часто живу музику замінюють пристроєм чи максімум діджеєм

справа в тому, що на всі весілля або інші свята ніколи не вистачить всіх виконавців. не кажучі вже про формати і стилі різних виконавців.

Скорочується кількість слухачів живої музики на користь записів та трансляцій

Такі заяви потрібно підтверджувати якимись цифрами. Поки це лише особисте судження.

він навів результати дослідження чи просто написав фразу?

Гугліть принцип Парето чи power law.
https://freedium.cfd/michaeltauberg.medium.com/...​opular-media-7d7efef3fb7c

просуватись лише завдяки своєму таланту
зробила собі ім’я

Все так, всі інші 99% будуть конкурувати у пристрої чи ютюбі з оцим талановитим 1% з усього світу (чи може й меншим відсотком) і отримають на порядки менше переглядів та грошей з цього. Або майже нічого, тобто музика вже буде хобі, а не професія щоб з неї жити.

Отак Вася с баяном, кращий на всі 10 найближчих сіл, і програв Тейлор Свіфт з касетніка. І вирогідність цього десь 99%

Це тільки тому, що музичний запис для більшості замінив реальну музику. А от з сантехніками так не вийде вже, принаймі поки.

отримають на порядки менше переглядів та грошей з цього

треба порівнюввати не з порівнянням з зірками, а в порівнянні з їх попередніми рівнями доходів

а що ви про футболістів скажете? або баскетболістів? там також одиниці отримують мільйонні контракти, а решта або в 3 дівізіоні грають, або дітей тренують

просто є такі види діяльності, де відсутній нормальний розподіл в доходах

музичний запис для більшості замінив реальну музику

ні...
як часто ви слухаєте запис музики? щодня? скільки разів на день/тиждень?
якщо забрати у вас запис або онлайнтрансляцію — чи будете ви кожного дня ходити в філармонію або на концерт?
жива музика (а саме концерти) мають звовсім інший емоційний окрас
завдяки записам і стрімінгу кількість виконавців тільки зібльшується

за вас коней — не знаю
але от кількість водіїв авто за останні років 100 обійшла кількість вершників на чортизна скільки порядків і продовжує зростати, бо
з роботаксі Waymo, які постійно десь затори створюють, сміються і люди і коні,
а кількість операторів Waymo до речі — теж постійно росте

Так може й майже вся, робота яка залишиться це фіксити баги ШІ?)

Зважаючи на темпи розвитку ШІ, як довго людство протримається на малюванні склянок, на 1/3 наповнених водою?

я навів простійший приклад, з яким генеруючий ШІ не може справитись через те, що його так побудовано. це не баг в генерації — тут це просто обмеження моделі. ШІ не зустрічав склянок, що наповнені на 1/3, а самостійно смоделювати це не може

Моделі не треба бути бездоганною, щоб впоратись з завданнями середньостатистичного шкіряного мішка. Люди теж роблять помилки та чогось не знають/не вміють. Моделі треба бути просто трошки краще.

Скажіть, чи є у нас таксі-автопилоти? Чи є у нас вантажівки-автопілоти?

Що не так з машиністами метро і водіями трамваїв?

Це дивне порівняння. А телефоністи в нас є? А люди, які кожного вечора запалюють ліхтарі? Я кажу про «офісну роботу за комп’ютером». Саме вона стане(та й вже стає) жертвою нової технології. Якщо не вірите, спитайте як справи в копірайтерів, перекладачів і т.п.
Вони активно втрачають роботу вже і це лише початок.

1 Чи зникли фахівці, що надають нам телефоний зв’язок? Чи стало їх менше?
2. Чи зникли у нас ремонтні комунальні слжуби? Чи зникли у нас фахівці, що забезпечують освітлення вулець?

Буде змінюватись формат дій, щось може і буде зникати, але люди без роботи не залишаться

Вони активно втрачають роботу вже і це лише початок

Я не кажу, що не буде змін професій — багато що зміниться, але люди знайдуть нові сфери діяльності

Так, кучерів зараз не потрібно, але стали потрібні водії
Якщо автопілоти повністю займуть цю нішу, то водії перейдуть в іншу якусь категорію

На кожному вітку еволюції людям здавалось, що це кабзда і ми всі помремо — навіть палили ткацькі верстати

Але, чомусь все змінювалось і люди отримували нову роботу. Так, не всі і не завжди кращу, але з точки зору людства, якість нашого життя тільки покращувалось

ЗІ: так що не так з машиністами метро і водіями трамваїв? чому їх доси повністю не замінили? це ж простіше за автопілота таксі

Я ж не казав що «це кабзда і ми всі помремо». Я казав що треба адаптуватись до ситуації. Навчитись щось руками робити замість того щоб вчити новий фреймворк. Виявляється що середнього програміста, який пилить API та зберігає json в бд легше автоматизувати ніж водія трамвая. Так склалися зараз обставини.
Звісно що в IT залишаться робочі місця, просто це вже буде інше IT, не таке до якого ми звикли. І не факт що для нас там лишиться місце.

я за свою кар’єру пережив вже багато різних «кілерів» — і все змінювалось і з’являлись нові виклики, нові задачі

але ж зміни ідуть постійно — ще 30 років потому скільки писали «під вінду»? а скільки писали під вінду 20 років тому? а скільки пишуть «під вінду» зараз?

це називається прогрес

навіть в сталих галузях з меншою дінамікою і то змінюються професії і формати

це нормальний процес, якого треба не боятись, а під який треба підлаштовуватись

це називається — еволюція

Я тільки коли прийшов в програмування, розумів, що це переоцінена «тупа» робота перекидання даних з бази і назад. Вже тоді no code рішення показували як можна автоматизувати багато потрібних для бізнесу завдань, просто соваючи візуальні форми. Тепер LLM майже добре може виконувати таку роботу без людини.

Ви думали інакше?

як тільки бізнес навчиться автоматизовувати свої завдання ноукодом, з’являться нові вимоги, які ноукодом не зможуть вирішуватись — так працює конкуренція
бо коли так роблять всі, ти маєш відрізнятись
а ноукод рішення не мають такої гнучкості, як потрібно

автоматизація поточної рутини через прості інструменти призвдеде до появи нових завдань, які будуть вимагати більш складних рішень.

Чи зникли фахівці, що надають нам телефоний зв’язок? Чи стало їх менше?

Ті, хто руцями тиркав в комутатор, так, повністю.

якби не було змін, то ви б замість того, щоб писати на форумі, зараз би викопували корінець або охотились на «мамонта» з використанням палки, закутавшись в якусь шкіру

Так, звичайно. Зникнення певних професій теж тому приклад.

безумовно, але люди без роботи не залишились, як то описав автор цього фантастичного оповідання

думаю, технічної обслуги в телекомі зараз на порядок більше ніж будь коли було телефоністок. тому що з автоматизіцією впала вартість і об’єм послуг виріс експотенціально.

І мені виглядає, що роботи буде більше, а не менше.

Можна перекладати в х разів більше тексту, даючи агентам завдання і оркеструючи процес (копірайтер — девопс?), або перекваліфікуватися якщо вже зовсім не потрібне буде втручання людини.
Було б прикольно мати відразу якісний переклад англомовної книжки, яка щойно вийшла, а не чекати рік, або читати оригінал, який не завжди сприймається на 100%.

Моє передбачення, що роботи менше не стане. Навпаки буде більше і інтенсивніша, обмежена тільки нашими лімітами сприйняттям різного контексту за короткий час.

Робота якась буде завжди. Просто ще ніхто не знає яка вона буде і які люди для цього потрібні. Я згоден з тим що в цілому для людства це прогрес і покращення. Але для окремих індустрій та людей це цілком може бути катастрофа.

це давно має свій сталий термін і через це людство проходить всю свою історію: креативна деструкція (творче руйнування)

uk.wikipedia.org/wiki/Творче_руйнування

За перекладачів не журіться)З advanced English ще повно роботи в різних галузях.

я так розумію, ви вже подали документи до коледжу на сантехніка?

Вам не пасує токсичність. Навіщо ви так? Що вас спонукає?

ок. давайте без токсічності

яка ШІ, який промт?

Навпаки, розбиратись в чомусь більш технологічному, чим те, чим займаєшся в даний момент. Бо саме завдяки тому, що людині зараз не потрібно тикати палкою в землю, щоб виростити їжу, в наш час літаки літають, інформація передається за мілісекунди на інший бік глобуса, а смертність від пневмонії не 25%, як було ще 100 років тому.

Підписатись на коментарі