Лагідна самоукраїнізація

Дуже часто, спілкуючись українською із незнайомими російськомовними людьми, відчуваю якусь пересторогу чи навіть зверхність, яка за 5 хвилин змінюється на спокій і слова: «Какой у вас красівий язик. Ви откуда, навєрноє с Западной Украіни? Как-ето кієвлянка? Такіх нє биваєт». А за 15 хвилин вже чую — «Я тожє так хочу».

Дехто, знаючи, що я 100 % україномовна і за останні три роки не промовила в Україні жодного слова російською, питають поради, як же перейти на рідну мову своєї країни?

Ось, що б я порадила тим, хто дійсно цього прагне.

1. Відповісти для себе на питання, чому ви хочете позбутися російської й стати україномовним? Що у вашому житті чи стані зміниться на краще?

Може це зробить вас щасливішим? Або хочете, щоб у закордонних подорожах вас перестали ідентифікувати як росіянина? Чи розумієте, що ваша україномовність — іще одна цеглинка на шляху до справжньої незалежності нашої країни? А може ви хочете кардинально змінити життя — і мова стане вашим місточком? Або ж хочете, щоб ваші діти росли в українському середовищі?

2. Прийняти рішення і взяти відповідальність за втілення «спецоперації» під кодовою назвою «Воля». Адже ви вільні обирати, якою мовою говорити. І можете звільнитися від пут російськомовності, які часто гнітять і змушують почуватися ні в сих ні в тих. Дайте собі на це короткий проміжок часу, наприклад, місяць.

3. Повідомте про своє рішення рідних та тих, хто добре до вас ставляться. Це можуть бути не тільки друзі чи колеги, а й улюблений бариста, у якого ви щодня дорогою на роботу берете каву. А особливо — діти. Для них це може стати ще й захопливою грою. Попросіть про підтримку на шляху до цієї трансформації. Поясніть, що це для вас важливо.

4. Сьогодні ж візьміть за правило з усіма новими знайомими чи й незнайомими (водіями таксі, працівниками ресторацій, крамниць, банків та установ) говорити тільки українською. Робота цих людей — обслуговувати вас чи надавати послуги. Тож мову обираєте ви.

5. Пам’ятайте про власні мовні права споживача. Стаття 15 закону України «Про захист прав споживачів» та стаття 10 Конституції гарантує нам право на обслуговування державною мовою. Я, наприклад, не сварюся, а чемно кажу офіціантові: «Перепрошую, я погано розумію російську. Чи могли б ви мене обслуговувати українською?». Найчастіше вони погоджуються, іноді пояснюючи, що соромляться своєї української чи не певні у її грамотності.

6. Пишіть пости в соцмережах, повідомлення в месенджерах українською. Це психологічно простіше, ніж говорити. На питання, чому ви змінили мову листування, кажіть, що вам так зручніше, бо це ваша рідна мова. І це ж правда, чи не так?

7. Створіть традицію раз на місяць купувати гарно видану україномовну книжку. 10 сторінок на ніч допоможуть краще заснути, а ще — збагатити словниковий запас. Крім того, так ви підтримуватимете українські видавництва. Якщо вам цікаві сучасні українські книжки «з перчинкою», запрошуємо до нашої маленької онлайн-книгарні UKRIDEABOOK. Виданням усіх книжок, що там представлені, опікувалася я, тож гарантую що вони якісні, захопливі й написані гарною живою українською.

8. Найлегше, коли українською вже говорить ваша друга половинка. Або якщо він чи вона згодні на цей мовний експеримент. Якщо ж пари зараз немає — ще краще! Українська — чи не найкращий привід для знайомства. Чуєте з чиїхось вуст українську, і людина вам імпонує? Тоді поцікавтеся, чи завжди вони говорять українською? Спитайте поради. Розкажіть про свій шлях. Формуйте україномовне коло спілкування. Можна почати із фейсбука. Це додаватиме вам сил.

9. Зробіть українську мовою свого інтимного спілкування. В ліжку це буде дуже пікантно.

10. Найскладніше — перейти на українську зі старшими людьми й тими, з ким говорили тільки російською надто багато років. Це останній бар’єр на шляху до мовної стійкості. Вам здаватиметься, що з ними ваша мова недосконала, якось не так звучить. Ви можете плутати закінчення, бо роди іменників російською та українською часто відрізняються (українською двері — вони, а російською — вона). Це так само важно, як відмовитися від цукру.

Але позбудьтеся нав’язаного переконання про те, що ви маєте відповідати мовою співрозмовника. Ви нікому нічого не винні. Винні лише собі — стати гармонійною і впевненою в собі україномовною людиною, розправити крила. Якщо почуваєтеся ніяково, скажіть, що у вас виникла потреба перейти на українську, і ви над цим працюєте, тому вам буде приємно, якщо співрозмовник теж говоритиме українською, але не заперечуватимете, якщо не буде. Це вас заспокоїть.

Нікого не силуйте, особливо батьків поважного віку. Їм важко. А от коханий чи кохана найвірогідніше пристануть на вашу пропозицію, бо ж хочуть, щоб вам було добре і, маю надію, поділяють ваші цінності та переконання.

11. Не переймайтеся, якщо ваша мова видається вам недостатньо вишуканою чи у ній з’являється суржик. Це природно. Мова жива. І з кожною прочитаною книжкою, кожним переглянутим українською фільмом і з кожною бесідою за філіжанкою кави з цікавим україномовним співрозмовником, вона ставатиме кращою. За пів року ви не зможете намилуватися її звучанням.

12. Пообіцяйте собі подарунок за успішну реалізацію мовної «спецоперації». І неодмінно виконайте цю обіцянку. Пишайтеся собою!

13. Вигадуйте власні способи для полегшення переходу. Почніть вести нотатки чи щоденникові записи українською. Говоріть з українською із собою. Знайдіть кількох україномовних публічних людей, які вам імпонують, і підпишіться на їхні фейсбук-сторінки та ютуб-канали. Їхні дописувачі також можуть стати вашими віртуальними чи реальними друзями. Дослідіть нішеву українську музику і вирішіть, на чий концерт підете, щойно завершиться карантин: Ореста Лютого, гурту «Пирятин», «От вінта» чи «Козак Систем»?