Вигорання — це не хвороба

Це не та тема, про яку мені хотілося б писати, але.. Особистий досвід та досвід роботи з клієнтами спонукав поділитися інформацією.

Вигорання — це не хвороба, ВООЗ визначає його як синдром, що виникає внаслідок хронічного стресу. Вигорання — це не про слабкість, трудоголіки та сильні люди теж вигорають, але вони при вигоранні кажуть оточуючим «у мене все добре» і беруть собі третій проєкт. Перш ніж ставити собі діагноз «вигорання» варто все ж звернутися до терапевта та пройти чекап, щоб відкинути все що стосується фізичного здоров’я. Ступінь вигорання можна визначити тестами — Маслач, Пфайфера та ін.

Вигорання не завжди відчувається як фізична втома чи відсутність мотивації, спершу настає емоційна втома. При вигоранні втрачається зв’язок з емоціями — їх або багато і від цього виникає плутанина в голові, нерозуміння своїх бажань, хаотичність, бажання кудись бігти, але неможливо сформувати ціль, або емоцій немає і тоді байдужість, відсутність бажань. Я при вигоранні перестаю розрізняти свої емоції і ідентифікую їх вже коли вони відображаються відчуттями в тілі.

При вигоранні не варто змінювати роботу, бо потім може не вистачити сил на її пошук або на проходження випробувального, чи приймати життєвоважливі рішення, бо потім вони можуть виявитися помилковими. Якщо ви зайшли у вигорання, то перше, що ви можете для себе зробити — це не засуджувати себе, дати собі право на слабкість та час відновитися, і не вимагати від себе ось прям зараз прийняти рішення від якого залежатиме подальше життя.

P.S: Спонсором цього посту є двогодинна прогулянка. Бо попри небажання визнавати власну слабкість вигорання є, і проявляється воно в небажанні щось писати. Бережіть себе