Чому «спрощення» не завжди працює в професійних інтерфейсах

💡 Усі статті, обговорення, новини про дизайн — в одному місці. Приєднуйтесь до Design спільноти!

Усі довкола кажуть про «простоту» й «легкість» використання. Але коли йдеться про професійні продукти — такі, що виконують складні, високоризикові або надзвичайно важливі бізнес-функції, — надмірне спрощення може радше нашкодити. Згадайте пілотів бойових винищувачів або операторів атомних електростанцій: їхні інтерфейси часто здаються дико перевантаженими для «цивільного» ока, але насправді там усе націлене на мінімізацію помилок, максимальну швидкість реагування й ефективну координацію дій.

Коли складність виправдана

«Не можна спростити те, що саме по собі складне, не втративши чогось критично-важливого.» — моя інтерпритація ідей Чарльза Перроу, автора книги «Normal Accidents: Living with High-Risk Technologies»

У професійному інтерфейсі робиться акцент на надійність і швидкість обробки даних, а не лише на інтуїтивність для новачка. Пілота чи оператора не «два дні» вчать складному керуванню; вони проходять масштабну підготовку, щоб оволодіти саме тим функціоналом, який потрібен для ефективної роботи. Бо будь-яка необачно спрощена кнопка чи прихована деталь коштуватимуть занадто дорого.

Філософія та «закон необхідної різноманітності»

У кібернетиці існує поняття «закону необхідної різноманітності» (Law of Requisite Variety) Вільяма Росса Ешбі (W. Ross Ashby). Суть цього закону в тому, що складна система потребує відповідної «складності» в способі керування, щоб упоратися з усіма потенційними станами та ризиками. Якщо ви занадто «спростите» панель керування, ви можете пропустити ознаки критичних змін або не зможете належно реагувати на відхилення.

Коли «спрощення» — це шкода

Певні філософські концепти вказують на те, що спрощуючи явища, ми ризикуємо втратити сенс. Приміром, у науці про знання (епістемології) є ідея: «Усе складне можна вважати простим, якщо ігнорувати достатньо деталей — але це вже інше явище». Цитуючи Джорджа Бокса (George Box):

«All models are approximations. Essentially, all models are wrong, but some are useful. However, the approximate nature of the model must always be borne in mind.»

Тобто «спрощення» може бути лише моделлю реальності, і якщо вона надто скорочена, то стає небезпечною.

Приклад із реального життя

• Медичні інформаційні системи для лікарів: тут критично важливо показувати не лише «просту історію хвороби», а й увесь спектр даних, щоб спеціалісти могли приймати зважені рішення.
• Системи моніторингу промислового обладнання: у складних виробничих процесах важливо отримувати всі ключові показники й знати, де відхилення, навіть якщо потрібен час, аби навчити персонал.

Чому потрібні додаткові дослідження

Звичні UX-дослідження на кшталт швидких юзабіліті-тестів чи коротких інтерв’ю можуть бути недостатніми в складних B2B середовищах. Тут часто потрібна тривала «польова» робота, спостереження, залучення експертів, проєктування взаємодії з урахуванням «критичних сценаріїв».

Матеріали по темі з якими почав знайомитися

1. Чарльз Перроу, «Normal Accidents: Living with High-Risk Technologies» Докладно описує, чому складні системи можуть неконтрольовано «ламатися».
2. Росс Ешбі, «Introduction to Cybernetics» (1956) Джерело концепції «закон необхідної різноманітності».
3. Дон Норман, «The Design of Everyday Things» Ідеї про те, що деякі продукти мають ускладнюватися відповідно до потреб експертів.
4. «Interacting with Computers» Науковий журнал із професійними UX-дослідженнями складних інтерфейсів.

Наостанок

У продукті для вузькопрофільних фахівців не завжди спрацьовує «дуже проста» панель управління, адже вони щодня стикаються з багатогранними завданнями, де на першому місці — точність, швидкість і надійність.

«It can scarcely be denied that the supreme goal of all theory is to make the irreducible basic elements as simple and as few as possible without having to surrender the adequate representation of a single datum of experience.» — ‘On the Method of Theoretical Physics’, lecture delivered at Oxford, 10 June 1933

Дизайнери та розробники, що працюють із професійними системами, мають не боятися «глибини» — варто лише вдумливо структурувати дані, давати чітку ієрархію інформації та забезпечувати інструментами швидкого пошуку потрібних параметрів. Тоді користувачі, що є експертами у своїх сферах, оцінять гнучкий та надійний інструмент, а не «показушно гарний» інтерфейс.