Військовий експорт і нові ринки: як Україні зміцнити обороноздатність

💡 Усі статті, обговорення, новини про оборонні технології — в одному місці. Приєднуйтесь до Defence tech спільноти!

Президент Трамп дав зрозуміти, що військова підтримка США для України залежатиме від готовності Києва до мирних переговорів із росією. Нас це не влаштовує. У цьому контексті постає питання, які саме технології опиняються в зоні ризику. Може йтися безпосередньо про військову техніку, зокрема ракетні комплекси Patriot, супутникові розвіддані та доступ до Starlink. Оскільки виклик напряму пов’язаний з експортом українських військових технологій (дронів) за кордон, я зібрала кілька частин власних рефлексій.

Частина 1 — Вивчення ворога: монетизація росією технологічного досвіду з України

росія є фінансово незалежною у забезпеченні себе зброєю, і навіть отримуючи військову підтримку з-за кордону, вона завжди за неї платить, у тому числі дронами, протестованими у війні проти України. Серед країн, які надають ворогу військову підтримку — Північна Корея, Іран та Китай. Що вони отримують натомість?

Від 2022 року рф активно розвиває міжнародну співпрацю у сфері безпілотників. Наприклад, Північна Корея отримує від москви підготовку своїх військових у керуванні ударними та розвідувальними дронами, а також планується відправка російських інструкторів до Пхеньяна, що потенційно посилить військовий потенціал КНДР та вплине на безпекову ситуацію в регіоні. Китай став майданчиком для секретної програми виробництва дронів, де російська компанія ІЕМЗ «Купол», дочірня структура концерну «Алмаз-Антей», розробила і протестувала безпілотник «Гарпія-3» з подальшими планами серійного виробництва.

Крім того, росія активно просуває прямий експорт своїх безпілотників, і в грудні 2024 року стало відомо про укладення контракту на постачання комплексу «Оріон-Е» до азійської країни. Досвід використання російської зброї на полі бою проти України стає переконливим аргументом для залучення нових покупців та зміцнення військово-промислових зв’язків із союзниками. Відомий БПЛА «Ланцет» з цього року також має експортну версію «Ланцет-Е». Цей дрон розроблений компанією ZALA Aero Group, що входить до складу концерну «Калашников». Вперше «Ланцет-Е» був представлений на міжнародній виставці Aero India 2025 у Бангалорі, й згодом на IDEX в Абу-Дабі.

Варто відзначити, що країни, які постачають росії зброю, отримують від неї передові військові технології, зокрема дрони. росія використовує бойовий досвід як інструмент маркетингу, просуваючи свої системи озброєнь на ринок Близького Сходу та Азії. Однак торгівля зброєю для рф — це не лише економічна вигода, а й стратегічний інструмент в геополітиці. Іран і Північна Корея постачають росії артилерію та ракети, отримуючи у відповідь військові технології, продовольство та енергоресурси. Така схема співпраці більше нагадує бартерну систему, де гроші відіграють другорядну роль. У результаті росія не лише підтримує власні військові можливості, а й зміцнює військово-промислові зв’язки з іншими державами, що дозволяє їй продовжувати війну попри Західну ізоляцію.

З хороших новин, ми маємо вагомий потенціал аби використати експорт дронів як бартер для військової підтримки від Західного світу. Час прийшов.

Частина 2 — Розбудова свого: монетизація Україною технологічного досвіду війни

Президент Трамп наказав призупинити всю військову допомогу США. Стався важливий переломний момент, який змушує Україну переглянути підходи до власної обороноздатності.

Часто в переговорах найціннішими вважають слова «так, буде по-вашому». Насправді ж усе навпаки. Чому саме «ні» може стати ключем, що відкриє новий шлях до бажаного нами результату? Від сьогодні маємо беззаперечні зовнішні фактори, що мотивують більше покладатися на власні сили і спроможності. Буде важко, але в довгостроковій перспективі Україна від цього лише виграє.

Наказ Трампа поширюється на всю безоплатну військову техніку США, яка наразі не знаходиться в Україні, включаючи зброю, що перебуває транзитом на літаках і кораблях або очікує в транзитних зонах у Польщі. Він успадкував від колишнього президента Байдена повноваження доставити зброю на суму 3,85 мільярда доларів із запасів США.

Хочу звернути увагу, що наразі мова не йде про ембарго на експорт військової техніки до України чи заборону оборонних партнерств. Проте я активно отримую запитання від медіа та знайомих: «Як нам обійтися без США?» та «Як наростити виробництво власного озброєння в умовах припинення американських поставок?»

По-перше, Україна повинна не лише нарощувати власне виробництво зброї, але й забезпечити його повний збут. Без гарантованих продажів розширення оборонної промисловості втрачає сенс. Локалізація має бути не вимушеним кроком через припинення допомоги США, а свідомою стратегією, продиктованою патріотизмом і любов’ю до національної безпеки. І важливо не просто масштабувати вже наявну зброю, а й розробляти та впроваджувати технології, яких нам досі бракує.

По-друге, не варто шукати шляхів обходу Сполучених Штатів — навпаки, потрібно будувати стратегічне партнерство з американською оборонною промисловістю, яке ґрунтується не лише на їхній безоплатній допомозі і стосунках з Білим домом, а й на взаємозалежності. Це передбачає спільні приватні оборонні підприємства, експорт українських технологій, посилення здатності купувати американську зброю або здійснювати взаємовигідний обмін. І саме зараз цього вимагає історичний момент.

Замість питання «Як обійтися без США?» пропоную ставити питання «Як в умовах сьогодення втримати співпрацю між ОПК США та України?», усунувши зайву політичну складову державних підприємств та посиливши роль приватного сектору. Важливо також знайти відповідь на запитання «Як забезпечити 100% збут виробленої української зброї та залучити валюту в країну?».

Частина 3 — Як Козаки разом з Британією та Європою зброю будуватимуть

Україна має не просто вистояти наступні чотири роки — вона повинна будувати своє оборонне майбутнє на століття вперед. Президентів у Сполучених Штатів буде багато, а ми у себе назавжди одні.

Якщо розглянути 15 провідних світових виробників озброєння за минулий рік, то серед них 7 американських компаній, 5 китайських, а також по одній з Великої Британії, Італії та Франції. Лідерство Сполучений Штатів беззаперечне.

Знаю, вас хвилюють Patriot та HIMARS. Чи є в Європі та Британії аналоги? Коротка відповідь — так. Аналогом Patriot у Європі є SAMP/T — спільна розробка Франції та Італії компаніями MBDA, Thales, Leonardo. Ця система здатна перехоплювати балістичні ракети. Альтернативою HIMARS є M270 MLRS — розробка Великої Британії, яка вже перебуває на озброєнні в Німеччині, Франції та Італії. Проте головним викликом залишається масштабування виробництва ракет для таких систем.

ЄС і Велика Британія неминуче відреагують на скорочення військової допомоги США. Ця реакція буде не лише у форматі підтримки України, а й у посиленні власного оборонного потенціалу та розвитку технологічної автономії. На мій погляд, у пріоритеті будуть ракети GMLRS, ATACMS, PAC-2 та PAC-3, із можливістю ліцензійного виробництва в Німеччині, Польщі та Великій Британії.

Президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн цього тижня заявила:

«Ми живемо в найважливіші та найнебезпечніші часи. Ми перебуваємо в епоху переозброєння. І Європа готова значно збільшити свої витрати на оборону.»

Прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер оголосив про підвищення оборонного бюджету країни до 2,5% ВВП до 2027 року та перерозподіл £13,4 мільярда з міжнародної допомоги для зміцнення національної безпеки.

Ключове питання: яку стратегічну мету формулює для себе Україна у взаємодії з ЄС та Великою Британією?

Недалекоглядний підхід зводиться до прагнення лише домогтися локалізації виробництва американської зброї в Європі або її закупівлі за рахунок європейських коштів для України. Це не змінює балансу сил, а залишає Україну у залежному становищі. Навіть якщо такий сценарій буде реалізовано, він не вирішить фундаментальних безпекових викликів. Це необхідний крок, але сам по собі недостатній.

Натомість стратегія повинна ґрунтуватися на створенні доданої цінності з боку України для європейського та британського оборонно-промислового комплексу. Партнери мають не просто постачати зброю, а розширювати виробництво у співпраці з українським приватним сектором, спільно розробляти та випробовувати нові технології, критично необхідні для безпеки регіону. Без експорту це неможливо. Україна володіє унікальними компетенціями: бойовим досвідом використання сучасної зброї, можливостями масштабного виробництва та глибоким розумінням специфіки сучасної війни. Європейські партнери, своєю чергою, мають фінансові ресурси та доступ до передових технологій.

Очевидно, що без створення нової системи безпеки в регіоні не буде ні справжньої перемоги над росією, ні стабільності для ЄС загалом. Інтеграція українського оборонно-промислового комплексу в міжнародну оборонну екосистему — це не додатковий бонус, який може з’явитися після повернення територій, а критичний фактор, що безпосередньо вплине на завершення війни.