Визнав, що я трудоголік і намагаюсь з цим поладнати — інсайти після книги «Дофамінове покоління»

Анна Ламбке пише, що живучи в світі з найбільшим достатком за всю історію — ми перейшли з режиму виживання до постійного прагнення задоволення. Звідси епідемія наркотиків, ожиріння, залежності від смартфонів тощо.

Я схильний до надмірного споживання. І хоча ніколи не мав серйозної залежності, окремі звички приносили мені клопіт — тому найкращим рішенням для мене зазвичай ставала повна відмова:
👉 останні 8 місяців я живу взагалі без алкоголю і куріння, хоча до цього палив 6 років
👉 колись давно я перейшов на MacBook, зокрема щоб обмежити можливість грати в ігри
👉 не скачував TikTok, бо знав що мене затягне (але не вберігся від Reels)

Але є речі, від яких не можна відмовитись повністю: їжа, користування телефоном та соцмережами і... робота! Для мене це було трохи подивом, бо ж робота це не про одне задоволення, але вона також здатна формувати залежність. Я завжди був схильний працювати багато і це ще й має купу бенефітів: соціальне заохочення, карʼєрний зріст, формування достатку.

Але часом робота може нездорово зжирати час та ресурс, втискаючи інші сфери. В такому режимі втомлюєшся і стаєш менш ефективним, продовжуючи працювати багато по інерції і заходиш в замкнене коло. Відчував це в часі написання диплому, але лише зараз подумав про це як про проблему. А усвідомлення проблеми — це перший крок до її вирішення, і чудово робити це на ранньому етапі, а не доводити до вигорання.

Другий крок — «насильний» відпочинок та відмова від зайвого. Для мене робота — не просто фултайм-джоб, а й особисті та волонтерські проєкти, професійне навчання тощо. Тому зараз я прямо свідомо бронюю час для себе і вчусь казати «ні» на активності, які влазять зверху і крадуть мій час.

А ще — формую «здорові» залежності (налаштовую рутину). Подумав, що моє захоплення триатлоном зокрема спричинене тим, що це чи не єдиний «законний» час побути з собою та не працювати. Нехай так, це вже стало важливою частиною мене) Але далі додаю більше простору для себе та відновлення, яке не вимагає 10-20 годин тренувань на тиждень 😅

Я не бачу зла в великій кількості роботи — особливо коли вона приносить задоволення і результат, тим більше сьогодні ми просто змушені працювати більше. Але коли це приносить дискомфорт — варто задуматись. Це мої перші кроки і мій шлях — цікаво почути про ваш. Поради роботи з залежностями від Анни Ламбке зібрав нижче:

1. Ми формуємо залежності від всього, що спричиняє викид дофаміну і робота — також його джерело.

2. Одужання від залежності починається з утримання. Утримання дозволяє озирнутися й побачити шкідливі наслідки компульсивного прагнення до задоволення.

3. Утримання переналаштовує шлях винагороди у мозку і водночас нашу здатність насолоджуватися простішими задоволеннями.

4. Самостримування створює реальний і метакогнітивний простір між бажанням та споживанням. Самостримування — це необхідна складова сучасного життя у світі, надмірно обтяженому дофаміном.

5. Лікарські препарати, що впливають на задоволення, також здатні відновити гомеостаз, проте необхідно запитати себе, чим ми ризикуємо й що втрачаємо, намагаючись позбавитися болю за допомогою ліків.

6. Натискання на той бік терезів, де розташований біль, забезпечує стійкіше джерело дофаміну й переналаштовує шлях винагороди на задоволення.

7. Остерігайтеся виникнення залежності від болю.

8. Цілковита чесність — це щоденна практика висловлення правди про все, важливе й другорядне, яка вимагає значних зусиль. Така практика може принести користь у формі усвідомленості, близькості й мислення достатку.

9. Просоціальний сором підтверджує той факт, що всі ми люди. Просоціальний сором містить співчуття та прийняття, що неймовірно важливо в роботі з залежностями.

10. Замість того щоб тікати від світу, ми можемо знайти порятунок, поринувши у нього.

Більше думок про роботу та розвиток спільноти в моєму LinkedIn: www.linkedin.com/in/vladyslav-hazda