Менторство як шлях до розвитку: чому кожен може стати ментором

Привіт! Я Мар’яна Шама, Java Developer у компанії Pwrteams. Жартую, що почала менторити, щойно навчилася писати «Hello, World!», і вирішила, що цього вже достатньо, аби ділитися знаннями. Я була менторкою на програмах «Будь» та Vona Tech Community, а за 2024 рік провела близько 60 менторських консультацій — як у межах програм, так і поза ними.

Я переконана, що будь-хто може стати ментором, і що знаннями потрібно ділитися. Тому в цьому блозі розповідаю про свій шлях у менторство.

Наставництво для підлітка в інтернаті

Ще до повномасштабної війни я долучилася до програми наставництва для дітей з інтернатів. Щоб стати наставником, потрібно було пройти підготовку: розмова з психологом, медогляд у державних поліклініках, 24 години тренінгів. Деякі з цих сесій були настільки емоційно складними, що я йшла додому в сльозах.

Наставник — це не батько чи спонсор, а старший друг. Часто діти з інтернатів не знають, як подати документи до університету чи оформити банківську картку, бо їм цього ніхто не пояснює, та просто потребують підтримки.

Так я стала наставницею в 16-річного Івана, який цікавився візажем і знімав TikTok. У середовищі інтернату його хобі не сприймали, а мене навіть просили «переконати» його припинити фарбуватися. До речі, зараз у нього понад 400 тисяч підписників у TikTok.

Наше знайомство відбулося через паркан інтернату під час карантину. Кожен раз, коли я забирала його погуляти, доводилося підписувати заяву, що я несу відповідальність за його життя. Ми ходили на ковзанку, у музеї, на виставки.Я хотіла зацікавити його українською культурою.

Така форма наставництва або не складається вже у перші місяці або переростає в дружбу. У нас — друга ситуація. Зараз йому 20 років, він випустився з інтернату і ми продовжуємо бачитися, спілкуватися, залишаємося близькими.

Цей досвід наставництва був складним, але, мабуть, саме він показав мені, що я можу бути менторкою і в професійному середовищі.

Як я почала менторити

Ще коли навчалася на ІТ курсах, зустріла своїх перших менті — подружню пару, яка після тривалої подорожі повернулася в Україну, звільнилася з роботи й шукала новий напрямок у житті. Тоді я з ентузіазмом розповідала їм про Java. Ми займалися на їхній кухні, розписуючи формули й готуючись до співбесід. Вони ставили запитання, на які я ще не знала відповідей, і ми розбиралися разом. Ці самі запитання згодом ставили мені на співбесіді.

Менторство — це не лише про технічні навички, а й про підтримку. Важливо, щоб менті зрозумів: труднощі, з якими він/вона стикається, є нормальними. Допомогти знайти першу роботу — це лише початок. Далі з’являється ще більший виклик: розуміння, що все, що ти вчив на курсах, у реальній роботі виглядає інакше. Саме тому я пояснюю своїм менті, що теж через це проходила, і за три-п’ять місяців стане легше і зрозуміліше.

Я визначила для себе три ключові елементи розвитку:

• Спілкування з тими, хто має більше досвіду. Ментори, старші колеги — ті, хто може поділитися глибшими знаннями.

• Обмін досвідом із тими, хто на тому ж рівні. Разом легше розбиратися в складних темах.

• Передача знань іншим. Під час пояснення ти помічаєш свої прогалини й розумієш, що потрібно підтягнути.

На мою думку, якщо хоча б одну складову прибрати, розвиток буде значно повільнішим.

Чому будь-хто може стати ментором

Люди, які потребують менторської підтримки, різні — так само, як і ментори. Хтось може бути відкритим екстравертом, хтось — інтровертом, і це нормально. У вас із менті буде свій темп і вайб. Головне — бажання допомагати.

Часто чую: «Я ще недостатньо знаю, щоб менторити». Але ментор — не повинен знати все. Це людина, яка направляє й ділиться власним досвідом, зокрема досвідом пошуку рішень. Одна з моїх менті написала, що їй найбільше сподобалося, як ми разом гуглили відповіді — це навчило її шукати інформацію самостійно й не боятися не знати всього.

Поставте собі запитання, що ви вмієте і чим можете поділитися, тому що поділитися чимось ви можеш завжди. Наприклад, якщо у вас є робота, то, як мінімум, людині, яка в її пошуках, ви можеш розказати, як пошук відбувається на практиці, показати, які інстументи використовують в компаніях тощо.

З чого почати роботу з менті?

Кожен менті потребує індивідуального підходу. Одна людина може бути невпевненою в собі й думати, що нічого не знає, а інша — мати хороші технічні навички, але не вміти працювати в команді. Відповідно, підхід до них буде різним.

На початку важливо просто поговорити — дізнатися, які мотиви людини, чому вона обрала Java. Одне з перших моїх запитань — в якому людині знаходиться місті. Тому що якщо це менті, наприклад, з Харкова, Запоріжжя, треба розуміти і враховувати контекст, у якому людина живе. Уточнюючі запитання допомагають зрозуміти її і підлаштувати процес менторства під її потреби.

Якщо ціль вимірна — наприклад, вивчення конкретної технології чи отримання роботи — її досягнення легко відстежити. Але часто результат менторства — це не тільки про нову роботу чи підвищення зарплати. Це й про внутрішні зміни: впевненість у собі, комфортність у команді, вміння самостійно знаходити рішення. І це не завжди можна виміряти цифрами.

Ділитися інформацією корисно для всіх, тому мені дуже подобаються спільноти, наприклад, Leetcoders та Codeus, де можна обмінюватися досвідом. Спільноти допомагають розвивати українське IT. Часто раджу їх своїм менті.

Менторство — це двосторонній процес. Воно не лише допомагає менті розвиватися, а й збагачує самого ментора. Це можливість навчатися, розширювати власні знання й бачити реальні результати своєї підтримки. У вас є чим поділитися — не чекайте, доки будете «достатньо кваліфікованими». Починайте зараз!