🎂 Розкажіть свою історію, пов’язану з DOU. Святкуємо 20 років!

20 років — це точно не мало.

Згадайте, що було 20 років тому? Хтось лише робив перші кроки в IT, хтось ще навчався в університеті, а дехто ще навіть не замислювався про кар’єру в цій сфері. За цей час змінилося все — технології, тренди, компанії, підходи до роботи, але є те, що залишилося незмінним: спільнота у всіх її проявах.

Скільки всього сталося за цей час! Хтось знайшов роботу мрії завдяки обговоренням і вакансіям, хтось зустрів людей, які стали не просто колегами, а справжніми друзями чи навіть знайшли партнера чи партнерку. Можливо, саме тут ви сперечалися про черговий фреймворк або жваво обговорювали ринок праці. А може, DOU надихнув вас на створення власного проєкту або навіть стартапу?

Поділіться своєю історією! Що для вас значить DOU? Чи став він частиною вашого професійного шляху? Які дискусії запам’яталися вам найбільше? А можливо, ви маєте власну унікальну історію, яка варта того, щоб її почули?

Діліться своїми найяскравішими моментами, а ми оберемо три історії та подаруємо авторам мерч від нашої команди! 🔥

👍ПодобаєтьсяСподобалось6
До обраногоВ обраному0
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Дякуємо вам за всі коментарі — неймовірні історії! Нам дуже приємно, що DOU відіграє таку важливу роль у вашому житті ❤️

Ми вже обрали три історії, і їхні автори отримають в подарунок наш мерч! Вже написали вам в Inbox на DOU — перевіряйте повідомлення 😉

З Доу мене 2 історії воєнного часу:

1️⃣ 4те березня 2022року. Я в Ірпені днюю і ночую у ванній. І пишу статтю про HR Армію і прошу тодішню менеджерку Катерину Прогнімак її пошвидше опублікувати, бо на 6те число в масквє мав бути мітинг, і ми з колегами по професії закидали рашкінських ейчарів «резюме» на всі підряд вакансії з закликами виступити проти влади. Мак на унітазі, я на підлозі з котом. Бух — і прильот в будинок. Штукатурка посипалась на той мак, мене і кота. Бігом спускаюсь на цокольний поверх, звʼязок ніякий, пошта висить, ледве ловлю сигнал на телеграмі. Катерина каже, що стаття вийде завтра. Хух, встигаємо. Тим часом HR армія росте, залучили більше 100 спеців для цих спам розсилок. Нас блокували, а ми створювали нові акаунти. (Тоді ще жевріла надія, що майдсет русні можна змінити просвітницькою роботою)

2️⃣Наступна стаття вийшла в колабі з Мішою Велікановим з Рідл. 11-13 березня ми створили гугл форму і фіксували там кандидатів, які втратили роботу. Таблиця завірусилась, ми розшарили її на сотні адрес HR/ рекрутерів.
Особисто допомогла знайти роботу одній з перших зареєстрованих кандидатів — кастомер сапорт експертці Анні.

Тому Доу для мене — це про небайдужість, швидкість, підтримку, шикарне комʼюніті і розйоб русні нетривіальними методами.

Дякуємо за коментарі, надихають)

Місце де аноніми можуть трохи випустити пару, висловивши не популярну думку, якщо дозволять, звичайно.

20 років тому я ще навіть в школу не ходив)
почав читати доу якраз коли зібрався переходити в айті, десь 20-21 рік.
із значних подій, пов’язаних з доу:
1. програма стажування Ruby від EPAM, яка дала мені поштовх в кар’єрі (пройшов лабу, але пішов в іншу компанію, де пропонували кращу зп)
2. стаття «де найкраще живеться айтішникам» (Франківськ), через яку ми з дружиною переїхали туди. на жаль, нам не зайшло і в кінці-кінців осіли в Рівному, але це вже інша історія.

Вперше познайомився з Oracle DB 8i, 9i.

20 років тому я ще не знав, що моє життя буде пов’язане з IT. У той час я навчався в університеті, і комп’ютери здавалися мені чимось далеким — інструментом для ігор і рефератів. Але одного разу випадково натрапив на DOU. Спочатку це були просто цікаві статті, дискусії, історії людей, які вже працювали в IT. Прочитане мене надихнуло: я зрозумів, що хочу бути частиною цього світу.

Перше серйозне знайомство з DOU сталося під час пошуку роботи. Я наважився подати резюме на вакансію, знайдену саме на цьому сайті. Чесно кажучи, не вірив, що мене візьмуть. Але відгукнулися, запросили на співбесіду, і ось я отримав свою першу роботу в IT. Це був переломний момент.

З часом DOU став для мене не просто джерелом новин чи вакансій, а справжньою спільнотою. Тут я знайшов друзів, з якими вже багато років разом проходимо цей професійний шлях. Ми сперечалися про нові технології, ділилися досвідом і підтримували одне одного у складні моменти. Навіть моя нинішня команда зібралася завдяки DOU — саме тут я познайомився з людьми, з якими згодом заснував власний стартап.

Але найяскравіший момент стався кілька років тому, коли я на DOU випадково прочитав коментар дівчини, яка мала схожий погляд на розробку і працювала з тими ж технологіями. Ми почали листуватися, потім зустрілися в реальному житті, а тепер вона — моя дружина. Іноді ми жартуємо, що DOU — це не тільки про кар’єру, а й про долю.

Сьогодні DOU для мене — це частина шляху, що змінив усе. Це місце, яке дало мені можливість рости, вчитися, знайти друзів і навіть кохання. Дякую за ці 20 років!

Яка історія! Дякую, що поділилися

20 років тому я ще не знав, що моє життя буде пов’язане з IT. У той час я навчався в університеті, і комп’ютери здавалися мені чимось далеким — інструментом для ігор і рефератів. Але одного разу випадково натрапив на DOU. Спочатку це були просто цікаві статті, дискусії, історії людей, які вже працювали в IT. Прочитане мене надихнуло: я зрозумів, що хочу бути частиною цього світу.

Перше серйозне знайомство з DOU сталося під час пошуку роботи. Я наважився подати резюме на вакансію, знайдену саме на цьому сайті. Чесно кажучи, не вірив, що мене візьмуть. Але відгукнулися, запросили на співбесіду, і ось я отримав свою першу роботу в IT. Це був переломний момент.

З часом DOU став для мене не просто джерелом новин чи вакансій, а справжньою спільнотою. Тут я знайшов друзів, з якими вже багато років разом проходимо цей професійний шлях. Ми сперечалися про нові технології, ділилися досвідом і підтримували одне одного у складні моменти. Навіть моя нинішня команда зібралася завдяки DOU — саме тут я познайомився з людьми, з якими згодом заснував власний стартап.

Але найяскравіший момент стався кілька років тому, коли я на DOU випадково прочитав коментар дівчини, яка мала схожий погляд на розробку і працювала з тими ж технологіями. Ми почали листуватися, потім зустрілися в реальному житті, а тепер вона — моя дружина. Іноді ми жартуємо, що DOU — це не тільки про кар’єру, а й про долю.

Сьогодні DOU для мене — це частина шляху, що змінив усе. Це місце, яке дало мені можливість рости, вчитися, знайти друзів і навіть кохання. Дякую за ці 20 років!

у 2005-ому (або можливо у 2006-ому) році знайшов на Доу відгук про компнію в якій я на той час працював. Його, як потім виявилось, написав хтось з хлопців, з якими ми працювали у одній кімнаті двохкімнатної квартири, яку компанія знимала під офіс. Не пам’таю точно що йому не сподобалось, здається якість стільців, але той допис повна фігня — стільці, на мою думку, були класні.

моя история, заблочили основной акк из-за того, что модерам не понравилось как я пишу слова

Оставлю це тут. 17-річна (та 9 днів) подія (майже річниця теж), з однієї з конференцій Exception #07 (хто пам’ятає такі?), які започаткував Макс. Коли Python ще зовсім не був мейнстрімом. Коли все було по-іншому.

Давно читав, ще десьз 2014-2015. Тоді було цікаво, а що для таке взагалі айтішка. І тоді була буде популярна пісня тепер вже Громадянина Топінамбура зі словами: «Я в айти хочу пойти. Может, к 35ти я смогу войти в АйТи..»

І ось наважився лізти у неї лише з 2021. шкодую, що не раніше.. невідомо, де би я був зараз. Але то таке. Маємо те, що маємо.

До речі, ще 35ти немає, а я наче як у АйТі)) досі не віриться)

В 2021 році прочитав статтю на DOU «Де в Україні айтішнику жити добре» де перше місце посіло місто Івано-Франківськ (на моє тоді велике здивування). Типу не Київ, чи Дніпро, а Франківськ про який я взагалі нічого не чув раніше. І ось перші дні війни, евакуація і потрібно вирішити куди їхати, і мені згадується ця стаття. Вирішую з дружиною рушати саме туди, і не було ще дня щоб я пожалкував про цей вибір. Ми закохались в це місто і тоді пазл склався, чому саме тут нам двом айтівцям живеться класно.
Далі ми знайомилися з різними людьми у кого була схожа історія переїзду і ми не одні такі! Одна стаття змінила долю багатьох людей які не знали куди тікати і що шукати 🙂

Класна історія, дякую, що поділилися)

Для мене DOU став одним з основних чинників, які сформували мій світогляд.
Тут, на DOU, я дізнався, які заробітні плати в розробників ПЗ в Україні.
Також саме на DOU я дізнався, в яких країнах заробітні плати у розробників ПЗ суттєво вищі ніж в Україні та почитав дописи людей, яким такі заробітні плати вдалося отримати.
На DOU я дізнався про FAT FIRE та про те, як розробники ПЗ намагаються його досягти.
В результаті регулярного читання DOU я для себе сформував певною мірою недосяжні, частково навіть теоретично, критерії успішного успіху, з якими я порівнюю те чого досяг на даний момент, хоча суттєвих зусиль щоб цим критеріям задовольняти поки що не докладаю.

Я тоді вчився на третьому курсі і працював на своїй першій роботі. Моя форумна картина світу була ще зовсім інша, головними і єдиними в ній були «Мастера Delphi» і «Форум Дремучих», поєднаний з ним. Я вже кілька разів бував на їхніх сходках у Києві, було весело.
По роботі тоді я писав на Delphi класи потоків, які в синхронному режимі вичитували повідомлення з різних обʼєктових охоронних девайсів, по різних протоколах, зокрема мобільний CSD, або була ще така тема як безплатне видзвонювання обʼєктового номера, коли там було сконфігуровано на відбій і передзвонювання назад — це все було безкоштовно, але дозволяло зрозуміти, що прилад і канал в робочому стані. Відповідно, треба було ще розбиратися з командами GSM-модема, або навіть звичайного мобільного телефона замість нього. Ми використовували популярні тоді дуже гнучкі в конфігурації сіменси, то мені дуже придалося, що в мене самого був спочатку Siemens M55, а потім я собі вже на зароблені три наступні телефони теж купляв їхні, але вже з mp3 та іншими штуками...
Паралельно я бавився з WinAPI і нарешті саме того року вʼїхав у БД, бо до того для мене SQL був зовсім темним лісом (хоча ще за 3-4 роки по тому я замість джойнів юзав вкладені запити — такі вже виверти, коли тобі БД не читали, бо ти не програміст, а електронік за освітою, тоді все сам)

Чесно кажучи, не зовсім зрозумів, як ця історія пов’язана з доу — ці два форуми які Ви згадали потім перетворилися на доу?

З 20 років тому :-) Не з Доу. На Доу я прийшов, коли переходив в аутсорс, восени 2008 року. З цим пов’язана смішна історія, чому я, 1,95 м, «Dwarf» — тому що в мене була тоді думка «насипати» Епаму за завал на співбесіді, тому я назвався протилежно до своєї зовнішності, типу як Сталін був у Охранці «блондинкою» :D

Якось прочитав на ДОУ про створення бота для торгівлі. Здається на пітоні. Створив свого. Успішно торгує.
Дякую ДОУ за натхнення!

О, знайома тема, це випадково не цей пост був?

Я пам’ятаю ще до-сайтні часи, група [ua-devtalk], з якої все почалося) Тоді спільнота була дійсно невелика, і складалась, здебільшого, з ентузіастів.

Я також трошки звізда ДОУ, хоч і не Кожаєв

Бенефіс відбувся в 2012-му і спровокував чи не перший мовосрач тут

dou.ua/...​iews/roman-pavlyuk-eleks

А пост про дрони змінив моє життя, десь у вересні 2014-го Макс здається запостив інформацію про збіговисько дронарів на Шулявці, і понеслось. Пост не цей, але близько по даті, не можу знайти

dou.ua/forums/topic/10845

що було 20 років тому?

я був молодший на 20 років

Якісь форум для гиків з великим банером Софтсерв на головної.

Для мене DOU — це платформа, де я можу ділитися своїми думками, показувати свою експертність і сратись в коментарях 😆.

Також вони першими запросили мене бути спікером, що стало для мене офігезним досвідом! А подарунок на Новий рік за статті це взагалі було дуже неочікувано й приємно! Мої котики від м’ятного печива просто зійшли з розуму))

Хоча з пошуком роботи на DOU поки не виходить і не виходили, але це вже вина роботавців🤷‍♂️

Взагалі, бажаю вам ще стільки ж років розвитку, помноженого на 10! Ви цього заслуговуєте!

Розкажіть свою історію, пов’язану з DOU. Святкуємо 20 років!

Шо було то загуло, а срачі в коментарях — це Вирок для Доу, бо люди не розглядають цей ресурс для пошуку роботи в майбутньому

Шо було то загуло, а срачі в коментарях — це Вирок для Доу, бо люди не розглядають цей ресурс для пошуку роботи в майбутньому

Люди шукають роботу у розділі jobs.dou.ua, а не в коментарях.

У лютому було 117 тис. відгуків на вакансії, для порівняння коментарів було 11 тис.

У лютому у розділу jobs.dou.ua було 6М переглядів, у розділу Форум було 1М переглядів.

Було б ще класно побачити в трендах новий графік, який показує, скільки кандидатів відгукувались, щоб краще розуміти конкуренцію.

Дякую за ідею, внутрішній дашборд показує, що у лютому 20 271 користувачів відгукувались на вакансії через DOU (+частина відгукувались за зовнішніми посиланнями, вказаними в вакансіях).

+частина відгукувались за зовнішніми посиланнями, вказаними в вакансіях

Є сайт з пошуку роботи app.welcometothejungle.com (раніше називався Otta), де переважно відгук на зовнішні посилання, а сайт додатково запитує, чи відгукнувся кандидат на вакансію

DOU поки що не запитує, але недавно почав показувати таку плашку

Так є джинні, я на ньому 2-4 рази в минулому житті знаходив. Але на цьому сайті зручно дивитися тренди і настрої суто українських розробників. Це допомагало в складанні резюме.

Я колись вночі на ДОУ знайшла роботу і переїхала з Краматорська в Харків!
Невідомо, де би я зараз була, якби не ДОУ? В Харкові-то все найкраще і трапилося )

Деякі харковчани так дійсно вважають.

вночі на ДОУ знайшла роботу

звучить інтригуюче

Згадайте, що було 20 років тому?

Майже 20 років тому між ІТ-компаніями (SoftServe та іншими) був підписаний меморандум, щоб утримати фахівців від переходу з однієї компанії до іншої, і тоді спільнота впоралася з цим.

Майже 30 років тому між державами (Україною та іншими) був підписаний меморандум, щоб утримати військових фахівців від переходу кордону з однієї країни до іншої, і досі світова спільнота не впоралась з цим.

Все було не так, я був на цьому збіговиську в 2003-му

Миморандум просували харківські («президент NIX Solutions Игорь Брагинский»), львів’яни дивилися на нього, як на довб***ба. Потім всі поїхали в Славськ, я перший паз спустився з гори.

В лайні вимастилися всі присутні, звісно

Точно це було у 2003, а не пізніше? Наче ЗП почали добре рости десь у 2005 післе помаранчевої революції

Офіціально Це було пізніше. Мій керівник тоді був один з хедів ІТ асоціації.

Мені інше незрозуміло. У 2003 році всюди були ЗП кількасот доларів. 500 баксів то була пристойна ЗП у той час у IT у Харкові. У нікс у більшості мабуть і того не було. Це ж там за одним компом у 2 зміни працювали? То двіж пішов з-за 100 баксів підвишки?

Підписатись на коментарі