ІТ — фахівчиня з душею науковиці

Привіт! Мене звати Вікторія Трофимчук і я міжнародний веб майстер у міжнародній компанії, яка є лідером у сфері телемедицини, яка трансформує спосіб взаємодії пацієнтів з лікарями та аптеками, кидаючи виклик неефективним традиційним практикам та впроваджуючи сучасні цифрові методи.

У моєму житті є два світи, які здаються несумісними, але чомусь мирно співіснують у мені: ІТ і наука. Один — швидкий, технологічний, прагматичний. Інший — глибокий, рефлексивний, нескінченно допитливий. Між ними я — як міст, як дослідниця, що не боїться пробувати жити в багатьох площинах одночасно.

Старт: інженерія, яка починається з питань

Мені завжди було цікаво: як усе влаштовано? Як ми обробляємо інформацію? Як думає машина? А як людина?

Кожен із нас хоч раз у житті задавався такими питаннями, і я не була винятком. Пам’ятаю, як настав час обирати спеціальність для вступу, і я без вагань обрала «Комп’ютерні науки». Навчалася за спеціальністю «Інформаційні управляючі системи та технології» та отримала кваліфікацію «Комп’ютерний аналітик» — назва довга, але суть проста: керувати складним через логіку, і це справді захопливо. Коли всі мої однокурсники пішли працювати в ІТ, я вирішила продовжувати навчання в аспірантурі, дослідження... багато досліджень: телекомунікації, математичне моделювання, штучний інтелект, кіберзахист. І головне — бажання не просто зрозуміти систему, а поставити їй правильні запитання.
Чи жалію я про обраний шлях? Ні!

Адже паралельно навчанню в аспірантурі я працювала в компанії як програміст-аналітик, набуваючи практичні навички. Було важко, але все можливо. Саме в цей період я створила свій перший сайт для громадської організації, а потім ще один — для будівельної компанії, і ще... Пізніше я почала тісно співпрацювати з громадською організацією на волонтерських засадах.

Викладачка, яка вчиться в кожній аудиторії

Після аспірантури я почала викладати. Працювала в університетах, читала лекції, готувала студентів до наукових конференцій. Я викладала технічні дисципліни: бази даних, операційні системи, моделювання систем, UI/UX-дизайн, аналіз вимог до програмного забезпечення, кібербезпеку.

Мене завжди надихала та мить, коли в очах майбутнього інженера з’являвся вогник: «А якщо зробити отак?..»

Викладання — це не лише передача знань. Це про терпіння (багато терпіння), про вміння пояснити складне простими словами, про відчуття моменту, коли теорія обертається на практику прямо у чиїйсь уяві. Це також можливість постійного навчання — бо кожне запитання студента змушує подумати глибше.

В цей період розпочинається тісна співпраця з громадською організацією: це була всеукраїнська громадська організація підприємців. Я працювала на волонтерських засадах. Організація мала власні друковані видання, до яких я була безпосередньо долучена. Я координувала проекти, пов’язані з публікацією видань, і я була керівницею проєкту. Брали участь у різних конкурсах від українських міністерств та закордонних і вигравали. Це був чудовий досвід поєднання слова, дії та структури. Там я навчилася ще одній важливій речі: світ змінюється не від інструкцій, а від ідей.

У ІТ — це складно?

У моєму житті завжди балансували наука та ІТ. Мій перехід в ІТ був не стрибком, а органічним зростанням.

Сьогодні я працюю як international webmaster у сфері медицини. Мої завдання — це CRM, оптимізація сайтів, адаптація продуктів до локальних ринків, координація технічних рішень. Я в content-відділі, але працюю з технічної сторони. Компанія стрімко розвивається, має міжнародну присутність і клієнтів у багатьох країнах. Я беру участь в адаптації вебрішень для нових ринків, супроводжую технічні інтеграції, взаємодію з розробниками, тестую функціонал. Це не тільки про технології — це про людей, яким ці технології служать.

А ще — я продовжую писати наукові статті, продовжую свою наукову діяльність, виступаю на конференціях всеукраїнських та міжнародних, думаю, читаю, шукаю. Проведення досліджень і написання наукових робіт приносить мені щире задоволення.

Що я відкрила між двома світами

Поєднувати науку та ІТ — не тільки можливо, а й необхідно. Там, де технології шукають сенсу, наука приходить з ідеєю. Там, де дослідження губляться в абстракції, ІТ дає форму й результат.

Один із моїх улюблених прикладів — це застосування методів соціального моделювання до кібербезпеки. Це тема, яку я досліджувала в одній зі своїх статей. Ми створювали математичні моделі соціальних інженерних атак і намагалися передбачити поведінку користувача в кризових інформаційних ситуаціях. Це був момент, коли наука ожила в ІТ-продукті.

Дослідницьке мислення — це навичка жити без готових відповідей. Це спокій у хаосі. Це здатність побачити алгоритм у випадковості.

Не потрібно обирати «або-або». Можна бути і в цифрах, і в текстах. І в бізнесі, і в лабораторії. І в мріях, і в діях.

Якщо ви на роздоріжжі

Світ наполегливо радить обрати одне. Але що, як вибір — це ілюзія? Що, як справжня сила — у поєднанні?

Я хочу поділитись своєю дорогою. І якщо моя історія стане для когось поштовхом — це буде найкращий фідбек.

А якщо цікаво зазирнути глибше — ось кілька тем, над якими я працювала:

• Математичні функціонально-статистичні моделі об’єктів контролю і управління
• Формування цифрового зображення об’єктів місцевості при дистанційному зондуванні Землі
• Development of a Mathematical Model to Improve the Efficiency of Telecommunication Networks

Дякую, що дочитали. Буду рада обговоренню, питанням, досвіду — і вашій історії теж.