Війна — це арифметика. І вартість життя бійця у російській армії цілком можна виміряти грошима
Financial Times випустило статтю, про Україну і наші дрони, і ось що хочеться додати:
Російська держава виплачує близько $80,000 компенсації за кожного загиблого солдата (одноразова виплата + страхування).
Якщо росіяни втрачають 1000 осіб на день, це $80 млн на добу, або $2.4 млрд щомісяця. Це не гіпотеза — це фінансова реальність війни.
Щоб зрозуміти масштаб:
$2.4 млрд = 800 танків ($3 млн за один).
$2.4 млрд = річний бюджет оборони деяких європейських країн.
$2.4 млрд — і це тільки компенсації.
А тепер погляньмо на економіку дронів:
Один FPV-дрон коштує ~$500.
Середня ефективність (за статтею FT) — лише 20% досягають цілі.
Тобто треба 5 дронів на одне знищення = $2,500 на одного солдата. Ціна одного життя 2500$!!!
Щоб завдати Росії 30,000 втрат на місяць, треба витратити $75 млн на дрони.
75 мільйонів витрат — проти 2.4 мільярдів втрат ворога.
Коефіцієнт ефективності — ×32.
Це ще без урахування психологічного ефекту, витрат на евакуацію, медицину, зниження боєздатності та розгубленість командування.
А тепер запитання:
Чи варто недооцінювати вбивство піхоти лише тому, що це «не танк»?
Але дрони — це лише інструмент. Їх багато — це добре. Але набагато гірше, коли нема кому ними управляти, або грамотно управляти екіпажами.
Не кожен боєць може бути оператором. Не кожна армія має готові підрозділи для роботи з БПЛА. Україна досі не завершила формування структур і постійно щось змінюється і удосконалюєтьс.
Без системності — дрон перетворюється з високоточного інструмента на іграшку з фронтового YouTube-ролика.
Україна вже проходила це — коли сигнали про війну були очевидні, але на них махнули рукою.
Результат ми бачили у перші два тижні
Європа зараз повторює ту саму помилку.
Попередження лунають давно. Але чиновники вперто вірять у магію П’ятої статті НАТО — так, як колись українські політики вірили в Будапештський меморандум.
Та війна не чекає, поки прокинеться бюрократія.
Якщо державні системи не реагують — відповідальність переходить до суспільства. Саме так сталося в Україні.
Ветерани, добровольці, волонтери, підприємці — ось хто в перші дні встав і втримав фронт. Не наказом зверху, а свідомим вибором.
Ми стали основою оборони, інновацій, логістики й нової тактики.
Самоорганізація — це не альтернатива державі. Це її страховка.
І зараз у Європі потрібна така ж ініціатива: створювати, вчитись, готуватись, будувати мережі взаємодії вже сьогодні. Бо часу буде менше, ніж у нас.
Технології — це не замінник готовності. Це її множник.
Маєш структуру — дрони працюють на результат.
Не маєш — спалюєш бюджет на красиву статистику втрат.
І головне завдання сьогодні — не святкувати перемоги, а готуватись зустрічати наступний удар. Бо він неминучий. І тільки підготовлені вистоять.
46 коментарів
Додати коментар Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів