Насправді 60 = 45, й ось чому...

💡 Усі статті, обговорення, новини про продукти — в одному місці. Приєднуйтесь до Product спільноти!

Ситуація знайома всім, а тим, хто працює віддалено — тим паче. Коли у календарі всі мітинги виглядають ідеально: з 10:00 до 11:00, наступний з 11:00 до 12:00, потім ще один з 12:00 до 13:00 й так далі. За день їх може бути 4, 5, іноді 7 колів. Усі вони йдуть один за одним, майже без пауз. Жодних накладань. Та й у календарі все виглядає красиво: рівні прямокутники по 60 хвилин. Все ж норм?

Не зовсім... Бо в житті так не працює.

Мітинг на годину майже ніколи не закінчується рівно за 60 хвилин. Завершальна фраза: «Всім гарного робочого дня...» може спокійно обірватися, бо хтось згадав якесь важливе питання — і його треба проговорити просто зараз, бо потім буде пізно. Щось може піти не за планом, так як треба більше часу. Все це збільшує тривалість дзвінка. А як результат — до його кінця може бути ще далеко. Бо кінець, це ще 10–15 хвилин подумати, щось занотувати, написати follow-up, відкрити задачу або просто... зробити ковток чаю й налаштуватися на нову тему. Може саме на наступному колі треба буде щось «тушити», а в тебе ще думки з попереднього.

Як CSM, я веду кілька проєктів одночасно, багато різних команд, різні процеси. Іноді, шість мітингів на день це норма. І от коли в тебе кожен слот розписаний рівно по годині, не залишається жодної хвилини «між». А саме там — у цих 5–10 хвилинах і живе порядок. Затягування, нерви, поспіх, помилки, забуті рішення, запізнення на наступний дзвінок — усе це накопичується, коли ти плануєш мітинг як ізольовану подію. А не як частину процесу.

Тож у якийсь момент, дуже давно, я для себе вирішив: мітинг триває 45 хвилин. Навіть якщо в календарі стоїть година. Не тому, що я хочу менше обговорювати. А тому, що я хочу краще працювати. Бо ці 15 хвилин — це не втрата часу. Це буфер. Це те, що дозволяє не запізнитися на наступний. Це час, коли можна зробити summary, закріпити рішення, перевірити задачі, бути в темі, а не в поспіху.

На мою думку, запізнення на мітинг — це не дрібниця. Це симптом. Це показник того, що в процесі щось іде не так. І особливо незручно, коли заходиш на кол, а там одинокий клієнт вже чекає. Навіть хвилину. Бо це — про повагу.

Мітинг — це не лише про те, що сказали в моменті. А ще й про те, як ми з цим працюємо після. І якщо ми не залишаємо собі часу на це «після», то навіщо тоді все це? 45 хвилин — це трохи менше у зустрічі, але значно більше в роботі між зустрічами. І саме там, між дзвінками народжується нормальна робота: без стресу, з ясністю, з можливістю думати, а не тільки говорити. Я не кажу, що це універсальне рішення. Але це те, що точно працює для мене.

Спробуйте. Просто кілька разів поставте 45 замість 60.
Спойлер: встигається те саме. Але з людським обличчям. Ну й день — спокійніший 😁

А як ви, залишаєте простір між дзвінками чи дуже гарний заборчик?