«Робота не повинна забрати в нас життя», або чого нас вчать співробітники-зумери

💡 Усі статті, обговорення, новини про HR — в одному місці. Приєднуйтесь до HR спільноти!

Зараз на ринок праці виходить нове покоління — зумери (люди, народжені між 1997 і 2012 роками). З собою вони приносять не лише свіжі ідеї та енергію, але й новий підхід до роботи, який провокує чимало дискусій.

Це покоління, що виросло в епоху швидких змін та доступності інформації, змінює уявлення про традиційні робочі процеси: вони не готові овертаймити, зневажають авторитети та не бачать життя без гнучкого графіку.

Зумери винайшли нову корпоративну культуру — і я, спантеличена мілленіалка, вирішила, що таки мушу в цьому розібратися. Скачала TikTok, відкинула упередження і почала активно спілкуватися з колегами-зумерами. І ні разу про це не пожалкувала. Тепер я не маю потреби гуглити, що таке крінж, розумію, у чому проблема скіні-джинсів та по-справжньому навчилася любити свою роботу і себе в ній. Яким екологічним підходам до роботи я навчилася у зумерів — розповім сьогодні.

Тренд на work-life balance

Часто ми з подругами обговорюємо, як важко інколи буває балансувати між роботою та особистим життям. Моє покоління звикло жертвувати дозвіллям заради кар’єри — якийсь час навіть вважалося, що це круто. Довгі робочі години, овертайми і відсутність справжнього відпочинку стали для нас нормою.

У певній мірі ми навіть романтизували те, що засиділися в офісі до пізньої ночі, бо дописували звіти — і виглядали, як кіношні бізнесвумен. І хоча ми пишалися своєю відданістю роботі, зараз я розумію, що це призводило до жахливого виснаження. Робота повільно перетворювалася на демо-версію пекла. Тоді ми ще не знали, що можна працювати інакше.

Зумери ж приходять на роботу із зовсім іншим підходом. Після сотень співбесід з молодими людьми я чітко усвідомила: для них робота не центр життя, як це було у нас. І це чудово — я розцінюю це як плюс для кандидата. Якщо він готовий багато й плідно працювати, але не готовий покласти свій добробут та щастя на олтар заради роботи — це свідчить про здорові стосунки з роботою і з собою.

Їх виховували інакше — і це круто. Хоча в деяких випадках це виливається у брак відповідальності: тоді коли принцип «ми нікому нічого не зобовʼязані» накладається на прості правила етикету. Колись одна дівчина пояснила, чому не зʼявилася на співбесіду словами: «Якщо я не прийшла — значить передумала, мені вже нецікаво. Хіба це не очевидно? Чому я маю окремо про це попереджати?» І тут я відчула себе справжньою міленіалкою... .

Самоцінність, що надихає

А ще у зумерів вчишся по-справжньому цінувати себе. Це стається буквально у ті моменти, коли до тебе на співбесіду приходить молодий кандидат без досвіду, щойно закінчив навчання. Він пропонує суперповерхневі ідеї, але подає їх так, що важко не захопитися його впевненістю. Він буквально в захваті від себе і своїх пропозицій. Я сижу поруч: така досвідчена, з реальними здобутками і професійними досягненнями, але оцінюю себе в рази гірше.

Напевно, це щось з розряду «Fake it until you make it» («Вдавайте, поки не вдасться»). Спочатку це жахливо дратувало, але з часом я почала розуміти: впевненість і крута самопрезентація — це must-have у сучасному світі.

Так зумери дали мені крутий урок про самоцінність. Показали, що не лише заслуги та професійні навички визначають твою значущість, половина успіху — у подачі і впевненості.

Нове звучання нового покоління працівників

Я не раз спостерігала, як молоді співробітники вимагають, щоб їхні ідеї були почуті й чинили вплив на хід подій у компанії. Зумери не бояться висловлювати свої думки, навіть якщо ще не мають достатнього досвіду або знань у певних сферах. Це покоління виросло в епоху можливостей вільно ділитися своїм баченням і судженнями, тому очікують, що їхні ідеї та пропозиції будуть сприйматися серйозно та братися до уваги керівництвом.

Якось на одній з конференцій я зустріла дівчину, яка у свої 23 роки працює у великій технологічній компанії і керує проєктами з розробки нових продуктів. Всі її розмови про роботу оберталися довкола того, що відкритий діалог зі співробітниками — це найвища її цінність як керівника. Вона часто організовує невеликі зустрічі для обговорення ідей та пропозицій від команди у неформальній атмосфері. Бачу, що це стає новим і дуже класним трендом, коли керівник не лише приймає рішення, але й активно слухає команду та сприяє розвитку їхніх ідей.

Для зумерів це надважливо — знати, як їхня робота впливає на загальні результати компанії, і отримувати своєчасні відгуки про свою діяльність. Частіше їх не задовольняє роль простого виконавця — вони хочуть брати активну участь у розробці стратегій та впровадженні нововведень. Думаю, що саме це покоління виведе в тренд культуру відкритих комунікацій та такої взаємодії в організаціях, де керівники активно діляться інформацією та підтримують діалог зі своїми підлеглими.

Зумери виховані в середовищі, де повага та рівність мають вирішальне значення. Вони очікують, що їхні досягнення будуть визнані та відповідно оцінені. Відсутність визнання та зневажливе ставлення можуть швидко демотивувати їх та спонукати до пошуку нового місця роботи.

Фінансові апетити зумерів

Зумери мають чіткі та високі очікування щодо фінансової винагороди за свою працю. Вони добре розуміють свою цінність на ринку та не бояться вимагати конкурентоспроможну зарплату. Мало хто з них задовольнятиметься мінімальними ставками.

Це покоління, яке прагне до швидкого кар’єрного зростання: зумери взагалі не бояться підвищень чи розширення своїх обов’язків і повноважень. І як наслідок — мають значно краще фінансове положення порівняно з міленіалами та бебі-бумерами у тому ж віці.

Після співбесід з молодими кандидатами: після того, як вони завзято вибивають собі прибавки — я сиджу і годину думаю, де б була зараз, якби у їхньому віці позиціонувала себе б так само.

Проте поки я ще маю час виправити свої карʼєрні звички, поспішаю вчитися у цього покоління непереносимості професійного застою. Тому класний поінт, винесений зі спілкування з зумерами — поспішати інвестувати у власний розвиток, шукати тренінги, менторські програми та інші можливості для навчання. І неважливо, скільки мені років — це універсальна порада. Можливо, секрет вічної молодості розуму.

Ложка дьогтю в цій історії. Проблеми, що турбують зумерів на роботі

Зумери пропагують власні погляди на корпоративну культуру: свіжі, прогресивні, ліберальні. Але не всі компанії готові пережити краш-тест зумерами. На жаль, у багатьох випадках наш ринок праці демонструє погану сумісність з цим поколінням. Розкажу про найпоширеніші проблеми.

Ейджизм — це не круто

Зумери часто стикаються з ейджизмом та упередженнями через свій молодий вік. Багато хто вважає їх недостатньо досвідченими або занадто молодими для серйозних посад та відповідальності.

Часто на інтервʼю я запитую молодих людей, як вони починала свою кар’єру в ІТ — і дуже часто чую у відповідь, що багатьом з них доводилося зіткнутися з тим, що їхні пропозиції ігнорували лише через те, що вони були новачками у команді. Їхнє бажання впровадити нові ідеї зустрічали з опором, і їм довелося докладати багато зусиль, щоб довести свою цінність.

Інновації — це круто, але так думають не всі

Свіжий погляд і креативні ідеї — це козир зумерів. Та от біда — не всі цінують новаторство. Зумери б’ються за зміни, але часто натикаються на опір «бувалих». Їхні ентузіазм та запал можуть згасати під тиском консерватизму.

Амбіції у зумерів на висоті. Це чудово, але не завжди виправдано

Вони хочуть рости, розвиватися, багато заробляти. Але ринок праці не пристосований до того, аби зі старту вкладати купу ресурсу у молодого фахівця. Невиправдані очікування ведуть до розчарувань і демотивації. Знайти баланс між мріями та реальністю — ось головне завдання зумерів.

Вигорання на роботі

Те, чим зумери найчастіше розплачуються за свої амбіції. Зумери прагнуть до гармонії між професійним і особистим життям, але часто суворі реалії ринку праці їм цього не дозволяють. Втрата мотивації й пошук нового місця роботи — сумні наслідки цього дисбалансу.

Насправді, це дуже сумно. Адже саме молодь вчить нас, що свою роботу можна любити. Завдяки їм я більше не вважаю, що єдина ідеальна професія — це тестувальник заспокійливого. Вони нагадують мені про важливість здорового балансу між роботою і особистим життям, про необхідність дбати про своє фізичне і ментальне здоров’я, про цінність свого часу і ганебність того, щоб марнувати його на роботу, яка не приносить задоволення.

Відчуваю, що маю підійти до цього питання з мудрістю міленалки і довіритися молоді. Вона показує мені новий шлях, і цей шлях веде до більш здорового, щасливого і продуктивного робочого життя.