ІТ для всіх, навіть для тих, хто працював на Delphi

У світі, де новий фреймворк викликає не менше ажіотажу, ніж чергова модель iPhone, IT-індустрія звикла захоплюватися «молодими, амбітними та голодними». Та поки одні радісно діляться у LinkedIn першим пет-проєктом на React, інші — спокійно, без гучних заяв — підтримують роботу критично важливих систем, які ніхто не має права «викотити у продакшн з багами».

То чому ж індустрія, яка так пишається своєю відкритістю та інноваційністю, досі так насторожено ставиться до віку? І чи не настав час визнати: саме старші фахівці приносять у команди не тільки технічну глибину, а й людську зрілість?

Цей текст — не критика молодості. А нагадування: зрілість — це теж капітал. І, можливо, один із найбільш недооцінених у сучасному IT.

1. Стереотипи про «старших» айтішників

У кожної галузі є свої міфи. В ІТ один із найживучіших — це ідея, що після 35-ти кар’єра повільно скочується вниз, а після 45-ти — ти вже майже динозавр, який не знає, як писати prompt в AI.

Ось кілька розповсюджених упереджень — і реальність, яка за ними стоїть:

Стереотип 1: Вони (себто старші фахівці) не встигають за новими технологіями

Реальність: Більшість з них — ті самі люди, які першими кинули Windows і пішли на Linux. Просто тепер вони не женуться за хайпом, а вибирають ті технології, які реально працюють. Вони теж юзають ChatGPT — просто для складних, нетривіальних запитів, а не щоб «згенеруй мені CRUD з фреймворком, який вийшов вчора».

Стереотип 2: Їм складно інтегруватися в молоді команди

Реальність: Це не про вік — це про атмосферу. Якщо в команді цінують підтримку, досвід і емпатію — досвідчений айтішник стане не перешкодою, а точкою опори. Саме вони часто надають команді стабільність і глибину, коли всі решта ще вчаться тримати баланс між обсягами роботи й дедлайнами.

Стереотип 3: Вони не адаптивні

Реальність: Ви серйозно? Ці люди пережили еволюцію від Pascal до TypeScript, від J2EE до Spring Boot, і не втратили глузд. Вони навчилися вчитися — і це головне.

Стереотип 4 (ось він якраз підтверджується): У них гірший рівень англійської

Реальність: Так, це правда — для багатьох, хто починав кар’єру ще у 90-х чи 2000-х, англійська справді була не must-have. Проєкти були переважно локальними, навчання — українською або російською, і ніхто не питав на співбесіді «How do you usually approach solving tech problems?». Але ж мова — це навичка, а не дата народження в паспорті. Її можна підтягнути, особливо якщо є реальна потреба та трохи командної підтримки.

2. Переваги досвідчених фахівців

Всі, певно, чули цей анекдот: HR: «Шукаємо Junior Ruby on Rails Dev з 25-річним досвідом»

Реальність: Ruby on Rails з’явився у 2004-му. І знаєте, хто може його знати зсередини? Ті самі люди, які були там «від самого початку».

В сучасному ІТ індустрія часто захоплюється молодими блискавичними мізками, які «горять» від ідей. Але давайте чесно: ентузіазм — це прекрасно, поки не треба дебажити код, який написав ChatGPT і про який ти маєш тільки поверхневе уявлення.

  • Досвід = розуміння контексту:

Старші фахівці знають не лише як, а й чому. Вони не просто фіксять баг — вони йдуть у глибину. Вони можуть і докопатися до центру Землі, якщо треба. Бо їх навчали так: зрозумій проблему, а не просто залатай її патчем.

  • Не тільки «технарі», але й архітектори:

Їхній досвід дозволяє їм бачити не лише задачі, а й систему в цілому. Вони розуміють довготривалі наслідки короткотермінових рішень — і саме тому часто стають тими, хто тримає технічну якість проєкту.

  • Терпіння і стійкість:

Коли дедлайн «на вчора», а продакшин знову впав — молодий студент у паніці. А сеньйор з 20-річним досвідом просто спокійно робить свою роботу. Він уже це бачив. І не раз.

  • Ментори, які пам’ятають інтернет ще з модемами:

Їхня сила не лише в тому, що вони можуть навчити. А ще й у тому, як вони це роблять. Без токсичності, зверхності чи «а от у мої часи» — а з розумінням, що всі ми колись були джунами.

  • Вони за стабільність:

Старші ІТ-фахівці — це не ті, хто стрибає з проєкту на проєкт у пошуках «чогось кращого». Їм нецікаво просто «набити портфоліо» або попрацювати 6 місяців заради нової лінійки в резюме, бо:

  • Вони шукають роботу, яку справді люблять, і команду, де можна залишитися надовго. Їхній підхід — будувати, а не тестити.
  • До того ж, такі спеціалісти мають стратегічне мислення — вони думають не лише про спринт, а про марафон.

3. Скільки років середньому айтівцю: статистика й що вона нам каже

За даними Delo.ua за 2023 рік, середній вік українського IT-фахівця складає 31 рік. Для порівняння: у 2020-му цей показник становив 28 років (джерело — DOU). Тобто вік спеціалістів поступово зростає, що говорить про дорослішання галузі.

Як виглядає розподіл віку серед айтівців:

  • Інтерни та джуни — 24–25 років
  • Мідли — 27 років
  • Сеньйори та тімліди — 31 рік
  • Техліди, менеджери, керівники — 32 роки
  • СТО, CEO, Architects, Program Directors — 34 роки
  • Найстарші — DBA (36 років), DevOps/SRE та ERP/CRM (32 роки)

Але найцікавіше це те, як мало в ІТ людей віком 40+:

Вікова група

Частка серед айтівців

40–44 років

4.1%

45–49 років

1.3%

50+ років

0.3%

Тобто, усього 5,7% айтівців — це люди, старші за 40 років. І це показує, що в індустрії, яка давно перейшла стадію «молодої», все ще існує значний віковий дисбаланс.

4. Чому в ІТ так мало людей віком 40+?

  1. IT в Україні почало активно розвиватися тільки у 2000-х.
    Ті, кому зараз 45+, у 90-х не мали змоги піти в IT — це ще не була масова професія.
  2. Стереотипи з боку ринку.
    Хоча ІТ уже давно виросло з іміджу «молодіжної тусовки», на ринку ще трапляються упередження. Вік часто сприймають як недолік, а не як джерело досвіду та надійності.
  3. Професійна ротація.
    Частина спеціалістів 40+ мігрує в менеджмент, засновують стартапи або йдуть у суміжні сфери — консалтинг, продакт-менеджмент, бізнес-аналіз тощо.

Висновок: IT — це не про вік. Це про цінність.

Світ змінюється, технології — ще швидше. Але є дещо, що залишається незмінним: люди, які творять ці технології. І в той час, як ринок IT десятиліттями будував образ молодого, безсонного генія з ноутбуком у кав’ярні, реальність набагато глибша, цікавіша й зріліша.

Айтішник 40+ — це не «дивина» в індустрії. Це — людина, яка бачила, як змінювались парадигми, як на зміну Java Applets прийшов Node.js, як розвивалися мови, фреймворки, архітектурні підходи. Вони не лише пам’ятають часи, коли все писалось у блокноті — вони пережили, адаптувались і прийняли нове.

Їхній досвід — це не минуле. Це актив.
Той, хто вмів розгрібати баги до StackOverflow, точно не загубиться в епоху ChatGPT. І хоча вони теж користуються штучним інтелектом, на відміну від багатьох — розуміють, що не кожну помилку можна вирішити prompt’ом. Іноді потрібно зануритися глибоко. Саме це — головна суперсила зрілих фахівців: терпіння, критичне мислення і системне бачення.

Старші айтішники часто менш схильні до «робочого туризму» — вони шукають не просто черговий проєкт, а справу, з якою хочуть бути надовго. Їм важлива стабільність, сенс, етика процесів. І саме тому вони так цінні для команд, які будують щось складне, велике, довготривале.

Так, в ІТ все ще є чимало ейджизму. Але ми маємо можливість це змінити:

  • Компанії можуть почати відкривати двері не тільки для молодих амбіцій, а й для зрілих професіоналів, які приносять стабільність та досвід.
  • Рекрутери можуть прибрати вікові стереотипи та оцінювати кандидата за його навичками, а не за датою народження.
  • Спільнота може створити нову норму, де вік — не бар’єр, а додатковий ресурс, який приносить цінність та компетентність.

І коли ми нарешті приймемо, що молодість — це не головна валюта в IT, ця індустрія стане ще мудрішою. І — сильнішою.

1 — delo.ua/...​eni-v-maibutnyomu-427600

2 — dou.ua/...​a/articles/portrait-2022

👍ПодобаєтьсяСподобалось6
До обраногоВ обраному2
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Щодо Delphi. Крім заголовку, духу ні на що не вистачило? Жодного входження. Що ви, хіпстота джаваскриптова, взагалі знаєте про Делфу? Ніхєра не знаєте, навіть сказати не маєте чого.

Так ось, затуліться, і сидіть в своєму фронтенді сраному, й не висовуйтесь. Може, за розумних зійдите.

ті самі люди, які першими кинули Windows і пішли на Linux. Просто тепер вони не женуться за хайпом, а вибирають ті технології, які реально працюють

Поржав, дякую.

Як на мене це проблема, яка трохи перенесена з початку 2000-х. Щоб навчитися програмувати треба відлагоджувати код. Але проблема у тому, що до 90-х це робити було ніде. Ну так, можливо хтось сидів на ЕС ЕОМ, але то виключення. Вже у 90-ті почали комп’ютерізуватися школи, з’явилися обчислювання центри, та дуже великий відсоток почав отримувати практику. І знову відчувалося, що ті, хто поступив в інститут на п’ять років раніше мене, великої практики не мало. Звідси і з’явилися вікові обмеження, коли на початку 2000-х майже не було 40-річних розробників.

Але з часом цей віковий поріг збільшується. Більше того, зазвичай більш молоде покоління, яке виростало в тепличних умовах (IDE замість Far + Colorer, Stacjoverflow, Frameworks) як раз не мають достатнього досвіду читання коду та пошуку багів.

Тому проблема не у віці, проблема більше чи був доступ до комп’ютера у 15–20 років. Якщо був, то це 25+ років досвіду. Якщо ні, то часто це відсутній фундамент. Якщо порівнювати того, почав у 15, і хто почав у 30, то через 10 років перший буде досвіченіше.

І тема зовсім не пасивно-агресивна де нема жодної зневаги, до тих хто і так давно в ІТ :) Тут же не пишуть — ваш бос колись писав на Delphi чи Visual C++ 6.0, менеджив FoxPro, Intebase, Oracle і т.д. прцював із Solaris на процессорах SPARC, Apple is PowerPC і т.д. і т.п. Або навіть писав код на ассемблері для OS/2.
Та з великою долею верогідності — це насправді так і є. Швидше за усе це бос вашого боса та ще вище до 10 рівневої ієрархії, людина яка ніколи не бачила тих хто на неї працює і навпаки.
Тут пишуть — що тих старих пердунів не треба брати на лінійну роботу. Як подумати дуже правильно пишуть, старі пердуни самі мають про це знати. Якщо вони не прейшли на наступний рівень — на них будуть криво дивитись, як молодші так і ровесники і старші.
P.S. Якщо те що йде зараз, то вже за 5 років в IT буде загальний The IT Crowd — це коли усі вищі керівники та навіть і ленійні, не мають жодного стосунку до іженерії взагалі і ніколи не написали жодної не учбової строки коду.

Виходячи з логіки, де геть усі люди з IT старшого віку повинні стати босами, виникає питання — кому потрібно стільки босів?! ))) В Європі повно працівників 50+ в IT на будь-яких посадах. У нас теж більшає, і буде тільки більше. Особисто знаю чувака 71 рік, гроші йому не потрібні, але працює, бо нудно.

кому потрібно стільки босів

Це реалії життя, виживає сильніший та кожний сам за себе. Іншим «Loosers go home!». Якщо ви певному віці це не усвідомили — то ви напевно клінічний ідіот. Тому треба працювати головою — а не просто багато. Те що на ринку є попит та пропозиція, є наука, еспертизи і т.д. це напевно факт. Тих хто це не усвдомив біля хлібного магазину в старості просять милостиню. І плачуть коли звалили пам’ятник Леніну.

В Європі повно працівників 50+ в IT на будь-яких посадах.

Там багато чого повно, скажімо бородатих — що цілуються в метро.

Особисто знаю чувака 71 рік, гроші йому не потрібні, але працює, бо нудно.

То ля-ля, можна йому тоді запропонувати по працювати безкоштовно подивитесь що з того буде. То в людині є бажання підтримати онуків і т.д. Не забуваємо що солідарна пенсійна система — це ознака соціалізму. В кпіталізмі «Болівар двоїх не винесе».
А так, скажімо Вилле Турьянмаа пішов «на пенсію» і написав MinuetOS на ассемблері. До цього зумів накопитити достатньо до фінансової незележності.
P.S. В СанФранциско муніципалітет ставив наметове містечко для ІТ бомжів, зазіичай це були люди перед пенсійного віку які займались технологіями які вийши з оборуту, типу АТС для дродових телефонів. І тепер отримали заборгованість за квартиру, або по подакам за не рухомість, які вони більше стали не здатні платити. Тих людей більше в ніде в ІТ не брали, а робити перекваліфікацію було прийнято не вигідним. Муніципалітет спочакту поставив намети, потім вивез тих людей в глибину штату Каліфорнія. І це між іншим синий штат, далі нема куди. Як не дивно в консервативних штатах усе йде більш класично. Старші люди здебільшого — воважні люди, яких молоді навпаки слухають, не в останню чергу тому що саме вони боси і гроші в них і залежать від них. Культури Павлика Морозова там нема. А ті хто хіппував поїхав і інші штати і швидше за усе банально не дожив до поважного віку, або остепенився.

40+ часто вже багато років в US, EU, GB, та інших і мають свої стабільні кола спілкування в англомовному середовищі.

Нафіг цих олдфагів. Це як батькам підписатися на вашу інсту чи тік-ток. Почнуть відкритки з Різдвом присилати. І треба постійно думати в яких трусах викладати фото. Програмування це справа молодих. І воно не має відношення ні до делфі ні до компюте сайнс. Це більше про галерність про дружний колектив. Це щось типу соціальної гри. Років за двадцять воно стане схоже на завод, але поки що треба триматися подалі від цих мудрих динозаврів з їх анекдотами про брежнева і ностальгією про інтернет по карткам.

Я не зустрічала людей, які сумують за інтернетом по картках, коли чесно. Айтішка — це така сама професія, як і всі решта. Поки ти вчишся і розвиваєшся — ти затребуваний. Якщо не хочеш більше розвиватися, то стаєш динозавриком і розказуєш як раніше прекрасно жилося.
Повірте, я бачу чимало молодих людей, які навчилися чогось одного і сказали — все, з нас вистачить, і бачу старших, в яких горять очі вчити щось нове.

Це був сарказм. Вітаю зі знайомством.
Колись ви також дізнаєтеся, що таке раціональна поведінка, і чому в молодого очі горять дійсно і 24×7, а у досвідченого виключно за розкладом.
Айтішка не така сама професія. Саме намагання постійно розробляти інструменти і технології які можна опанувати за добу або швидше, робить її галуззю куди можна набирати молодь з вулиці, навчати їх Python і приковувати до конвеєру, сплачуючи за «інтелектуальну» роботу не дуже великі гроші. Це в нас 3-5 тисяч отримують королі життя, а на глобальному ринку це заробітна плата водія трамваю. А ще є Індія і Китай, де молодь за 1000 доларів паше на глобальному ринку, на модних фрейморках не розгинаючі спин.
Примусити до такого людину, з досвідом використання інтернету по картках, доволі складно. Тем більш людину яка почала здогадуватися про швидкоплинність життя.
Тому IT це справа молодих. І це геть не комплімент.

бачу старших, в яких горять очі вчити щось нове.

У старших це норма життя. В проміжок 1975-2015 приблизно, особливо в 90-ті технології прогрессували зі швидкістю торнадо. Не втиг вивчити одну технологію типу Java ME або PalmOS — вже треба кинути і вчити іншу, типу iOS чи Android ну або C# чи Java коли здулись Delphi та Visual Basic.
Тоді ще діяв закон Мура — коли кількість елементів на кристалі збальшувалась в два рази кожні два роки, що дозволяло за допомоги мінітюарізації тех процессу на маленькому кристалі робити величезні машини із мільярдрами транзисторів, що експоненційно росли в обчислювальних потужностях і це зносило купу хитрих алгоритмічних прийомів типу статичного оверлею, якими користувались программісти. Тим не менеш бізнес увесь цей час йшов по шляху Білла Гейтца ти Стіва Джобса — тобто мінімізація навичок усіх хто працює із компьютером до самого базису. І тепер діє здебільшого закон Закон Вірта
«Программи стають повільнішими значно швидше, ніж компьютери стають швидше».
Реально є купа народу, які 10+ років роблять формошлепство і не знають якихось супер базових речей. Програми які створються таким чином, особливо в Індії вимагають усе більше пам’яті та CPU при цьому повільніші за старі які працювали на строму залізі, а до того же часто це один загальний баг. Тут в нас ще є яка не яка школа, як відомо яка йде від Мстислава Келдиша.

Житіє програміста схоже на бородатий анекдот, як старий бик постійно осмикує молодого і гарячого.

Цікаво, що якщо порахувати кількість грошей, яку заробляє середній ІТ спеціаліст за період кар’єри від джунівства у 22-25 до «виходу на пенсію» у 45, то там такі суми вийдуть, які на більшості українських робіт і за 100-200 років не заробити.
Тобто ситуація трохи схожа на професію спортсменів — високі доходи, але ранній вихід на пенсію. І за отой відносно короткий період високих доходів (приблизно 20 років, з 22-25 до 42-45) треба встигнути наскирдувати стільки, щоб вистачило до кінця життя, при цьому і рівень життя треба стримувати, щоб не збанкрутувати, як деякі спортсмени, які колись отримували мільйони, але все витрачали на «дорогі іграшки і розваги» — вечірки, суперкари, яхти, моделей, маєтки з купою порожніх кімнат і т.д.

Трохи уточнюючих розрахунків в окремому коментарі.
Якщо брати в середньому, програміста який став джуном у 22, одразу після універу, у 25 став мідлом з 3 роками досвіду, у 27 став сеньйором з 5 роками досвіду, у 45 «вийшов на пенсію». То дохід за всю кар’єру складе (візьмемо $1k зп джуна, $3k зп мідла і $5k зп сеньйора):
3 роки х 12 місяців х $1k = $36k
2 роки х 12 місяців х $3k = $72k
18 років х 12 місяців х $5k = $1080k (або 1.08М)
Сумарно виходить 1 188 000$ за період кар’єри з 22 до 45 років

В той же час, при будь-якому курсі долара (хоч 5, хоч 8, хоч 24, хоч 42), середня зп звичайних українців завжди коливається десь в районі $500 на місяць, при будь-якому рівні кваліфіцікації. Тобто люди заробляють всього $6000 на рік. Щоб заробити оті айтішні 1 188 000$ знадобиться 198 років звичайної не-айтішної роботи.

Ми в айтішці реально за 20 років можемо зробити те (для себе і своєї сім’ї), на що у людей 200 років піде, якби вони могли стільки прожити.

Я погоджуюся, але з іншого боку, хто більше заробляє, той більше тратить, тому за 20 років у нас явно не лишиться 1 188 000

Фактично за усе життя якщо нічого не їсти і не пити, ніде не жити і т.д. вийде на пів квартири в Санфранциско. Лажа виходить.

Я також з вами погоджуюся, і звичайно я розумію, що неможливо «не їсти, не пити, не платити за житло», як хтось тут пише у коментарях, але справа не у тому, щоб накопичити мільйон до виходу на пенсію, а у тому, щоб витрачати гроші і жити комфортним життям, а не виживати на 500$ на місяць і померти з голоду після втрати роботи, бо фінансова подушка була розміром у 0 гривень.

З середньою сеньйорською зп у 5к можна цілком комфортно жити на 2.5к (у 5 разів краще, ніж середній українець) і при цьому ще 2.5к відкладати щомісяця.

Можна їздити на Тойоті, а не на Лексусі/Мерседесі/Порше, можна жити у 2-кімнатній квартирі, а не у 5-кімнатній, харчуватися не елітною їжею, а просто хорошою і т.д. Не обов’язково витрачати всі 100% доходу, коли дохід 5к на місяць. А от при доході 500$ на місяць варіантів нема, бо це базова вартість життя в Україні — хоч якесь житло, хоч якісь продукти і от вже немає тих 500$

на що у людей 200 років. Ми в айтішці ...

які чудові рожеві мрії ...

Сумарно виходить 1 188 000$

Тобто мало в 6 разів, десь були досліди про досягнення фінансової незалежності, це коли можна робти що хочеш, в тому числі жити як рантьє на яхті в Карибському морі як той Сергій Брін, наприклад. Вийшла сумма в 6 мільйонів долларів.

$1-2 млн для США вже давно(років 15) не про пенсію в 45+. З $10-20 млн як правило можна розслабитись.
Врахуйте, що найздібніші з 25 років заробляють 100+к в США.
Питання скільки змогли відкласти, не втратили на акціях за 20 років. Вартість житла в США, Канаді, Великій Британії яка? Отож!

А зачем выходить на пенсию в 45? При стандартьных укр зарплатах, в сумме получается весьма скромная сумма.

Тут про влажную мечту стать рантье, жить на проценты от капиталов тоесть. Это когда хочеш работай вроде создавай Next там или очки дополненной реальности, хочеш не работай — а катайся на моторной яхте по курортам со скоростью 700 евро в час, благотворительность на 31 миллиард долларов и т.п., твое дело как тебе тратить твои деньги.
Вот тут сейчас посчитали что занимаясь галерным ИТ — это физически невозможно, если ты только не владелец этой галеры на Брайтоне, который её открыл лет 20 тому назад.

В соседних топиках обосновали что если первые 25 лет карьеры протянуть на мивине и общаге/кв родителей, то потом можно ни в чем себе не отказывать на проценты в пару кб в месяц.

А к тому времени будет 48 лет и скорее всего будет вопрос с здовьем, он будет значильно раньше. Галерный ИТ — это жосткая эксплуатация батрака всеми кому не лень, батрак он на то и батрак, его не жалко, батраку одолжение делают — работу дают, мексиканцам там всяким и т.д . Учитывая все остальное, инфляцию, экономические кризисы, войны катаклизмы и т.д. нет никакого запаса, а он должен быть. Мало заработать — еще нужно уметь удержать. Потому что если у вас есть — значит кто то это очень хочет отнять : коллективный путин, коллективный гетьманцев, Чингиз Хан и т.д. в общем желающих никогда в истории человечества мало не было. Формальную причину всегда найдут, реальная — хищнику кушать хочется.
В общем этот план — полная херня. Тут три варианта при сохранении поточных условий. Вариант донецкой братвы/ленина и т.д., тесть откровенно отчаянные действия с материальной конечной целью, авось повезет. Вариант — сваливать за границу где денег сильно больше и условия другие, тоже в принципе рискованное мероприятие и эмиграции не сахар, но все же лучше чем до 48 лет в общаге и хана здоровью, причем под бомбами или в том что стало после этого. И вариант — мамонт, это тот который вымер.

Тут три варианта при сохранении поточных условий.

Вариант ровно один: сидеть на попе ровно и педалить код лет до 75-80, благо мозги обычно гдет до такого времени работают нормально, если усиленно над ними не издеваться.

Проблема у тому, що наприкинці 90-х зарплати були $100̣—$200, потім потроху зростали. Але й квартиру можна було купити в Харкові за $5000.

які на більшості українських робіт і за 100-200 років не заробити

Коли я жив у Києві і працював в офісі сеніором, разом зі мною працювали такі ж хлопці як і я.
Ми паркували автівки біля офісу. Звичайні автівкі. Більшість з нас орендувало квартири, деякі купували звичайні 1-2к кв. у розстрочку.

Ні у кого не було елітних автівок, котрі ми щоденно зустрічали по дорозі і котрих у Києві дійсно багато. Ні у кого не було люксових будинків, апартаментів у центрі, пентхаусів.

Не кожен з нас мог собі дозволіти літом відпочити у місцевих готелях-SPA біля води за 5-10 тис. грн. за день (і це до війни!). А ті, хто дозволяв, казав, що готелі забиті повністю.

Вечорами ми відпочивали або деплоїли, у той час, коли елітні автівки паркувалися біля Мандарину, Золотого або Зоряного Носорогу.

А зараз, поки середній айтішнік рахує де залишатися і яку квартиру орендувати,
інші активно купують житло у Польші, Німеччині, Франції, Іспанії, Португалії.

Наприклад, у 2024 році у Польші продано 9160 квартир українцям.
Мої знайомі зі «звичайних» робіт теж придбали квартиру. Не в іпотеку.
businessua.com/...​uyut-u-polske-zhitlo.html

Тому, я б так не казав про більшість українських робіт і про якийсь елітний стан розробників. )

Чекайте, так Делфі це такий собі Реакт початку нульових.
Нормальні пацани тоді писали на сиплюплюс. Ще й з отими усілякими VCL та СОМ, прости господи.

Тим кому подобався паскаль і залишилися в дос/віндовсах — впряглися в делфі. Делфі, як і ряд інших продуктів не від ms, був практично витіснений з ms-домена заміною на інші свої альтернативи самою ms. І ніякої magic з тим що кому подобалося/неподобалося в програмуванні.

пану буде цікаво ознайомитись із деталями біографії одного данського програміста, який зробив сішарп. формально мікрософт таки вичавив делфі, але є нюанс©

Можливо пану просто зовсім не цікаво чого з sun ліцензіями бодатися не потягнули чи не захотіли тоді з j#+ (чи як він там називався). Як і не цікаво щось з того методологічного різноманіття яким там інші альтернативи вичавлювались наскільки то можливо.

Але пану можливо булоб цікавіше щось нп не з архаїчних часів, а з сьогоднішніх, нп з вибором golang (замість шарпа) для ts — і чи тільки ті доволі об’єктивні аргументи що наводились одним програмістом, чи щей трохи додалося в тих нюанс (ко) трохи суб’єктивних.

Делфі чи С плюси, щось відійшло, щось досі використовується, йдеться про досвід)) А з чого найстрашнішого починали ви? Нас, наприклад асемблером добре нагодували в універі.

Хех ,а нам рассказывали как алгоритмы управления реализовывать в железе: имеется набор И/ИЛИ элементов(микросхем), придумай закон управления на бумажке, дальше собери его из элементов, придумай их разместить на плате, сделать разводку...
а если в алгоритме бага — то эта плата выкидывается, и начинай сначала. Главное чтобы баги выловить до выпуска серии, затем багфикс стоит очень дорого. Программно-аппаратный комплекс(ц).

набор И/ИЛИ элементов(микросхем), придумай закон управления на бумажке

совкові and/or мікросхеми з бамажкі і розміром з ботінок як фічастость програмування

Апаратно-кефірний комплекс (ц)

странно читать такие комментарии на 4й год войны, когда даже дебилу понятно, что свое производство, даже кривое/косое в разы эффективней внешних закупок

Якось воно у вас все застаріло років на 40. Є дешеві пліси. Або всратенький дешевий мікроконтролер взяти. Найвсратіший що мені траплявся був 4х-бітний з глибиною стека в 8 кадрів і навіть там не було необхідності навіть в асемблері, все реалізували на С. Плати не треба навіть самому травити, зробить компанія за пару баксів або Китай.
Вже років 20 все це дешево і доступно широкій публіці. Для протипування є купа дешевих девкітів, де все можна дротами скрутити за півгодини.
А так загалом наведений вами підхід дає знання як то все всередині працює, тим не менш мучатись довго так не варто.

Я не вчера ВУЗ закончил. Во время моего обучения это уже было устаревшим, но вроде как все еще применяемым в производстве. Я не интересовался толком (и уже забыл что нам рассказывали) про надежность работы интегральных микросхем в полевых условиях(в том числе постоянных вибраций, постоянно немного повышенного радиационного фона и низких температур) а также стоимостью производства.
И да, в том время «заказать микросхемы за пару баксов из китая» не работало по банальной причине отсуствия развитого производства микросхем в китае, не говоря уже о средствах коммуникации и секретности. :)

но вроде как все еще применяемым в производстве

Нихрена это дерьмо не применялось в производстве с 80х
Во всю уже и в космосе, и в военке применялись советские клоны 808х

я полгода пару часов в неделю эту дичь слушал, но тебе конечно же видней. Бюджеты гражданской авиации и военки с космосом конечно же сопоставимы

тебе конечно же видней.

Мне виднее, ибо я в курсе аппаратной базы советской военки (космоса, и гражданской авиации).

КР580ВМ80А — начало 80х.
До него УЖЕ были специализированные однокристаллки типа КР145ИК1301, 1302.

А вот ДО них вполне себе делали конечные автоматы на дискретных логических элементах.

То есть то, чему тебя учили в середине 90х — было актуально на середину 70х. И уже окончательно устарело к середине 80х.

я полгода пару часов в неделю эту дичь слушал,

То, что тебя учили хуйне, которая устарела лет на 20 даже для СССР — грустные реалии образования 90х с его негативным отбором.

гражданской авиации

Гражданская авиация 90х — Ту-204. Там уже не было жесткой логики, и уже во всю юзались клоны PDP-11 и 8080/86

Единственный лайнер 80х — Ил-86, тоже строился на БЦВМ на базе PDP-11, хотя в первых сериях были блоки с фиксированной логике.

Но в любом случае, вся эта фигня жутко устарела даже для СССР / РФ / Украины середины 90х. И ни в каком производстве уже не применялись.

А замшелые деды и отбракованные на производстве доценты просто продолжали читать программу начала 80х, до начала стремительного развала совка и его образования

Гражданская авиация 90х — Ту-204.

А еще и три топора с полноценным fly by wire. Но если мы говорим про украину, то сколько нибудь значащие серии были у например ан-74, фотки кабины с аналоговой(!) авионикой ты найдешь.
Да, ее поменяли на шото вменяемое емнип в модификации тк300, конец 90х — начало 2000х.
Но продолжайте наблюдения.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

studfile.net/preview/7800936
Пункт 3.3.

Вы вообще читали на что ссылаетесь?
Там АЦП и ЦАПы описаны, а не жесткая логика программы на дискретных элементах

с аналоговой(!) авионикой

В чому проблема аналогової авіоніки. Ну да будильники, але так-то повністю скляні кабіни увійшли в цивільну авіацію лише в кінці 90х початку 00х років.До цього дисплеї були тільки на бойовій авіації. І то в тому ж ф-16 з цією скляною кабіною воювали років 10, до тих самих 90х років поки вона нормально працювати не почала.

А еще и три топора с полноценным fly by wire.

А нічого, що 777 почали розробляти в 89 році, а розробляли в середині 90х років, а АН-74 переробили з АН-72 в 79 році, а сам АН-72 власне в 72 році і зробили.

А якщо ти хотів понтанутись fly by wire так у США вона серійно вперше з’явилася на ф-16 в 74 році, а совка в 77 на су-27. А в пасажирських літаках, якраз в 90, але в 90х вже ніяких нових літаків на території колишнього совка не робили. Той же антонов доношував ідеї 80х років, і останнє, що він народив це АН-178, який був мертвородженим, бо зроблений на базі українсько-російського АН-158 в 2015 році, поки не загнувся, те саме і в рашці, у них також з 90х років не розробили жодного пасажарського літака, купили тільки один німецький дорнье, який вони назвали сухой суперджет, але то не російський літак, то літак зроблений по купленій у німців документації, при чому вони його навіть зібрати нормально не змогли, ці літаки мають високу аварійність.

Восхитительный поток сознания, в котором чтение треда, на последний пост которого ты ответил, оказалось совершенно лишним и поэтому пропущенным.
Ну и прекрасная каша в голове с забытой глубокой модификацией Ан-74, непониманием того что Ан-158 — это просто увеличенная версия Ан-148(аналог А320-А321). Фантастические байки про «купленную документацию» вместе с «высокой аварийностью», незнание ничего про МС-21, сваливание в одну кучу проектирование и серийное производство, управление истребителем и дальнемагистралом... каждый тезис прекрасен.

мс-21 існує так само, як і су-57, тільки в уявах совкодрочерів.

ну я не знаю, открой ютуб, забей «мс-21 тестовый полет» и увидь десятки видео. Пойдет ли он в серию, насколько будет экономически эффективен, как москали смогут сделать логистику- все это открытые вопросы.
Но у них уже заявлены пресерийные образцы, в отличии от того же ан-178, который закончил свою жизнь демонстратором.
Вспомнился детский анекдот про 100500 повторений «я не хочу какать», с финалом «ой, я укакался».

мс-21 існує так само, як і су-57, тільки в уявах совкодрочерів.
Пойдет ли он в серию, насколько будет экономически эффективен, как москали смогут сделать логистику- все это открытые вопросы.

Вообще не вижу противоречий. Что первый, что второй находится где-то между прототипом и предсерийными образцами, окруженными ореолом пафоса и пиара

Фантастические байки про «купленную документацию» вместе с «высокой аварийностью»

Ага фантастичні, самі працівники дорнье, коли компанія збанкрутувала розказали, що до них прийшли руські, в стилі 90х принесли два чемодана євро і забрали документацію, без питань.

А висока аварійність. Ну рахуєм циферки літаків сімейства А320 створено 11880 штук і втрачено всього 38 штук, це 0.32% і більша частина аварій відбулися 30 років назад. У суперджета втрачено 6 літаків при створених 230, тобто 2.5% літаків падає, і являється сигналом, що літак небезпечний на ньому не можна літати, у нього треба забрати сертифікат. Навіть у боїнга 737, який толком не міняється з 60х років 20 століття і зібраний кривими руками індусів, має за 60 років експлуатації аварійність всього 1.95%, а літаку 60 років блін, то штука блін з часів коли негри ще були в загонах для чорних, а чоловіки їли банан ложкою.

Ага фантастичні, самі працівники дорнье, коли компанія збанкрутувала розказали, що до них прийшли руські, в стилі 90х принесли два чемодана євро і забрали документацію, без питань.

К ним пришли итальяцы, которые переманили ключевых спецов, которые свои знания и опыт реализовали заново. А вот уже к итальянцам пришли русские с 2мя чемоданами денег. Просто переманили ключевых спецов, никогда такого не было и вот опять.
Впрочем, разница между спецами, которые знают оптимальные технологические рпешения и серийным производством, в сотни раз больше чем между «гениальной идеей для стартапа» и «работающим продуктом, которому сейлзы загубили доминирование в своей нише».

Ну рахуєм циферки літаків сімейства А320 створено 11880 штук і втрачено всього 38 штук, це 0.32% і більша частина аварій відбулися 30 років назад. У суперджета втрачено 6 літаків при створених 230, тобто 2.5% літаків падає, і являється сигналом, що літак небезпечний на ньому не можна літати, у нього треба забрати сертифікат.

Вот спасибо, обьяснил так обьяснил :))))
Давай я тоже обьясню:
возьмем твой А320. Один полет с паксами. Один борт утерян.
Процент разбитых бортов = 100%.
www.youtube.com/watch?v=-kHa3WNerjU
Да если взять тот же суперджет, то авиаинцидентов с потерей бортов было не 6, а 7. Включая:
— эпический выебон пилота испыттателя в демо полете, не он первый, не он последний
— столковение на земле с телетрапом, решили не восстанавливать
— выкатывание за пределы впп с разрушением шасси и деформацией крыла, без жертв
— тестовый полет с косяками членов экипажа, без паксов
— пожар двигателя на земле, все обделались легким испугом
— сертификационный полет с выключенными двиглами и убранным шасси, запланированной посадкой на брюхо — кого то из испытателей поломало.
И едиснтвенная катастрофа с паксами после попадания молнии.
Но ты продолжай сочинять, не останавливайся.
А, еще можно сравнить с цессной 172 — ну а чо, оба ж пассажирские самолеты, пофиг на разность классов. Ужаснешься аварийности цессны, мне лень статистику искать, если она вообще ведется. А можно сравнить с потерями Б17, оба ж самолеты и оба большие и оба летают.

Навіть у боїнга 737, який толком не міняється з 60х років 20 століття

блин, ну фейспалм, ты найди просто фотки поколения оригинал и поколения MAX(они есть в википедии), чтобы увидеть что там не менялось.
Господи, ну просто кровь из глаз

Це якщо формошльопити (легендарний WYSIWYG-редактор форм), а я на ньому навіть у віконну функцію бавився, щоб робити віконну аплікуху без VCL. І ще купу всього, перепробував на хайлевелі майже весь WinAPI і зрештою, першу роботу знайшов саме тому, що вже знав, як працювати з COM-портом.

Нормальні пацани тоді писали на сиплюплюс.

Срались так само як зараз Python з JavaScript чи Java з C#. Рівно аналогічно, у мне був сайт тоді в intranet типа Stack Overflow — там тотальні срачі були. C++ був і Borland 5 та вище Builder і т.д. з чим Delphi не лаялись, лаялись із послідовниками Microsoft Visual C++ MFC/ATL і т.д. Коли індустрія пішла в C#, Java та Ruby, ще дужче сталис сратись. Пам’ятаю тоді робив бенчмарки для розвінчання міфів що — «С# такий самий швидкий як C++», там вийшло в 25 раз різниця.
Реально писати на Builder під Windows деякі программи було краще, по тим самим причинам що зараз є наприклад у Go lang та Rust. Windows API увесь на С++ а також Direct X, OpenGL і т.д. І треба було робити обгортки, хоча Win API 32 розряда усі функції були stdcall/pascal calling convention. Те що С та С подібний синтаксис до числених модифікацій кінця минулого початку цього століття, таке собі проти Pascal — давно відомо було. Та чисто з практичної точнки зору, що тоді що зараз С/С++ мало альтернативи. Хочеш геморой пиши системну программу на чомусь іншому.

Нормальні пацани тоді писали на сиплюплюс. Ще й з отими усілякими VCL та СОМ, прости господи.

Если что, то вместе с Делфи был С++ Builder — делфи, портированный под плюсы. C VCL, DevExpress, RxReport и Interbase. Особой популярность не пользовался, но компилятор поддерживал извращение над шаблонами лучше майкрософтовского и как следствие — использовал более продвинутую версию stl.
Настоящие пацаны писали на Visual C++ от майкрософта с ATL и вин АПИ напрямую с венгерской нотацией(кто сейчас сможет расшифровать lptcstrBuffer).
А COM — это прообраз IL дотнета, компоненты которые можно переиспользовать вне зависимости от языка на котором они разработаны; в большинстве педалились на Visual C++, хотя продвинутые делфисты тоже штамповали их пачками.
(скупая мужская слеза)

На рахунок COM ви написали нісенітницю. Не дивлячись на певну схожість, COM не є прообразом дотнета. (бо так можна що завгодно видати за чийсь прообраз. Якщо вже казати про прообрази, то прообразом дотнета є джава, а прообразом джави — Оберон)

эм, я конкретно отписал что именно IL стал следующуещей версией COMa, а не дот нет вообще; второй тезис просто глупость

IL не став наступною версією COMа. якщо вже так докопуватися, то ще можна натягнути на глобус що IL став наступною версією опису бібліотек типов, але і це лише якщо ну дуууже захотіти, тому що власне цьому нема жодного підтвердження.

друга теза не дурість, а мат частина, яку ви не знаєте. но то таке, не про то мова.

IL не став наступною версією COMа

спасибо, благодаря чуваку с доу я теперь точно это знаю. То что tlb надстройка над ole, которая надстройка над activeX, который надстройка над COM, ты врядле помнишь. И фраза «прообраз» наверное была не очень правильная, ибо реальным прообразом IL есть .dll, которые уже лет 50 в строю, но тебе этого знать не обязательно.

друга теза не дурість, а мат частина, яку ви не знаєте. но то таке, не про то мова.

Я конечно же не в курсе про чувака с фамилией Хейлсберг, который запилил турбопаскаль(эпичные версии 5.5 и 7), затем делфи, C#, а на старости лет развлекся тайпскриптом, чисто для фана.
А причем тут оберон? Не причем, это вторая академическая поделка Никлауса Вирта, которой не повезло так как паскалю, ибо до нее Хелйсберг не добрался. Таких поделок было валом, концепция обьектов на поверхности, менеджмент памяти — ежедневная головная боль 30 лет назад. Плюсы уж точно в разы лучше на роль прототипа и джавы и c# подходят.
С увлечением ожидаю новых захватывающих откровений, которых я точно не знаю.

Ви дещо переплутали, дещо написали взагалі невірно, а багато чого просто не знаєте. Але, враховуючи вашу пиху, не бачу сенсу спілкуватись далі, тож залишаю вас наодинці з вашим невіглаством.

главное ты что ты ничего не напутал, написал все верно и знаешь столько всего, что никому не расскажешь:)
Или, ой, нет.

lptcstrBuffer

Вказівник на ansi-строку.

и вин АПИ

І зараз пишуть. Куди ж без нього )

в большинстве педалились на Visual C++

Visual Studio 6.0 )

Вказівник на ansi-строку.

long pointer на константную ( c ) строку если занудствовать :)

IT-індустрія звикла захоплюватися молодими ...

Низький поріг входження і фінансова складова призвели до значного процентного перекосу в сторону молоді (і значною мірою за рахунок вебпрограмування, не всієї ІT). Тобто це результат бурхливого розвитку і з часом все вирівняється/здується. Після чого IT перейде в розряд звичайної boring галузі щось накшталт бухгалтерії, і з’явиться що-небудь модерновіше вже зі своїм новестарим

AI-індустрія звикла захоплюватися молодими ...

Нас ще чекає вайб кодинг, повстання роботів і штучного інтелекту і кібер війна з машинами

Скоріш зоптимізовані вебпрограмісти на ринку праці проти вайбтаксистів, ставлю на других)

Те кто программировал на делфях хотя бы умеют прогрмироать
В отличие от тех кто закончил курсы ИТ или "программирует’с помощью чатагрт

когда не было чатжпт на дельфях или mfc тоже программировали мышкой, на Button1Click генерировался готовый хэндлер

Стаття переконливо показує, що в ІТ вік — це актив: досвідчені інженери дають командам глибину й стабільність, а ейджизм лише обмежує індустрію. Прийнявши зрілість як цінність, компанії посилять і технології, і культуру.

вік — це актив

Можна мати 10 років досвіду, а можна — 10 раз по року.

що цим хотів сказати?
навіть якщо сидиш на одній галерів в тебе щопівроку може мінятися проект, отже в тебе досвід скакання по проектам на галері, гагага

Я погоджуюсь. На першій роботі, команда була від 18(то був я тим наймолодшим😅) до 50 років і це завжди було захопливо підтримувати технічні бесіди чи дискусії. Особливо коли ти ділишся чимось новеньким, що вже спробував десь на лабках в універі і накладав це з досвідом людей, які в цій індустрії вже багато років. Та й жоден гугл вам не зробить лайв кодінг, як натюнити ту постгресну базу так щоб цей клауд зміг пережити цю багу поки деви її не пофіксять, який це робить вже купу років)))

Підписатись на коментарі