Як то зростати в рекрутингу і дорости до HRG

💡 Усі статті, обговорення, новини про HR — в одному місці. Приєднуйтесь до HR спільноти!

Стартувала я в рекрутингу з мас підбору — конвеєр, який рухається на шалених швидкостях. То була сфера обслуговування (якщо конкретніше, то HoReCa). Там був такий шалений темп, що ніякої глибокої оцінки компетенцій і навиків кандидата не було. Та й які там сильні навички потрібні — всього навчиться в процесі. Тож стандартний набір питань оцінки адекватності. Якщо годний — скеровуєш менеджеру, а той уже приймає рішення. У нас тоді на одного рекрутера припадало, напевно, десь 30-40 вакансій на місяць. Фактично я просто створювала потік. Я б навіть сказала, таку потужну ріку кандидатів. Якось так вийшло, що успішно та ріка накрила мене своїм потоком, і я на кілька місяців пішла подалі — оговтуватись.

В цій компанії, напевно, основний скіл, який здобула — це канали пошуку: аналіз ефективності вже діючих, знаходження і тестинг нових, відкидання недієвих. Розуміння, що в одних вакансіях створюється потік з певного каналу пошуку, а з іншими це вже не спрацьовує.

Та все ж, зрозумівши, що без того рекрутингу я ніяк не можу — повернулась. Просто з урахуванням попереднього досвіду. Це теж була HoReCa та з меншою кількістю закладів і, відповідно, меншим потоком кандидатів. У середньому — десь 15 вакансій на місяць. Тут я вже еволюціонувала з елементарі оцінки кандидата до рівня десь мідла (оцінка скілів моя, тож не гарантую її достовірність 😉). Я сама собі прописала скрипти під посади для спілкування з кандидатами, придумала кейс-питання для різних посад. Тож мої співбесіди стали дуже жваві й змістовні. Звичайно, що остаточне рішення по найму приймали менеджери, та переважно відмов по скерованих кандидатах не було тому що первинний відбір був дуже якісний. Також я контролювала виходи і адаптацію.

Мені була дуже комфортна ця робота і гарна команда. Були класні перспективи для більшого заглиблення в HR. Та ковід вирішив — нема чого 😅. Сфера обслуговування першою потрапила під могучий удар ковідних часів. Ніхто не знав, що і як буде далі. А я що? Я пішла вчитись. Бо знання зайвими ніколи не будуть. Так я отримала глибокі знання про сферу HR в LHRS та нові мрії до реалізації.

Так як HoReCa була розбита ковідом і ще не оговталась — я пішла шукати іншу компанію, де б я могла реалізувати нові знання.

І знайшла. І понеслось та не то... HR-відділ був дуже класний. Мій керівник і напарниця були ідейні й такі запальнички. Але атмосфера компанії мені нагадувала велике брудне, трохи підсмерджуюче болотце з наявністю таких старезних неприємних ропух, які постійно ще й дуже неприємно квакають.

І я швидко вискочила з того болота, та не дуже добре роздивившись — вскочила в нове. Так, трохи чистіше? Та все ж.

Вибралась я з тих боліт, і сидячи вигріваючись на березі, думала: та що це таке? І тут підвертається мені варіант. Варіант, який виглядає з гарною перспективою зростання і більшою зоною відповідальності, ніж були до того. Велика компанія з головним офісом у столиці. Я — єдиний HR західного регіону. Мрія, нє?

Це були справді класні часи. Комунікації по всій Україні, навчання, відрядження в столицю й відчуття столиці не туристичної, а як житель міста. Зростання в рекрутингу (зовсім інші погляди на оцінку кандидатів), більше відповідальності, заглиблення в кадрове діловодство (більше б таким не займалась), дотик до HR-процесів і навіть прописання деяких, багато перспективи в кар’єрі. Але...

Тут я розумію, що я втомилась від режиму нон-стоп найму. Я не хочу закривати стільки вакансій. Я хочу відчувати й жити життя, а не роботу. І я не хочу офіс з дев’ятої до вісімнадцятої. Я хочу самостійно планувати свій день, завдання. Я хочу відійти від тої сфери обслуговування й забути про неї. Я хочу закривати різноплановіші посади. Я хочу в ІТ.

Гарні усвідомлення, та за ними прийшли реалії. ІТ хоче, щоб у мене була дуже міцна і тісна дружба з інгліш. А я з нею в таких дуже натягнутих відносинах. Та, як там кажуть — віра творить дива. І бажання теж. І я знайшла компанію, в якій я справді розвинула і розкрила свій потенціал.

Це була маркетингова компанія. Я стартувала з рекрутера. І якщо в попередніх компаніях я дуже чітко знала профілі посад, чітко собі уявляла тих кандидатів, то тут — я не мала уявлення які вони. І що робити? Я пішла вивчати: хто ті люди, як вони думають, чим займаються і де водяться. Я виросла з переляканого рекрутера (а з боку ніхто б і не помітив, що так було 😊), який не знає в яку галузь попав, до того, який може легко переключатись між різнопрофільними посадами та наймати класних співробітників, відповідаючи за повний цикл найму. У цій компанії мені вдалось реалізувати багато теоретичних знань з HG: онбординг, 1-1, аналітика і т.п. Так я стала HRG.

Та прийшов момент, коли життя знову все розвернуло. Та про це — в іншому дописі 😉

Отож, зростати можна по-різному. Можна на одній і тій же позиції, але в різних компаніях — отримуючи дуже різноплановий досвід і скіли. А можна в одній компанії зрости з рекрутера до HRG, використовуючи весь набутий досвід.

Як бачите, успішно можна реалізувати і ту, і ту стратегію.