З нуля до першої роботи в IT. Мій шлях до позиції Junior React Native Developer

💡 Усі статті, обговорення, новини про Mobile — в одному місці. Приєднуйтесь до Mobile спільноти!

Привіт! Мене звати Максим Адаменко, і я нещодавно отримав свою першу позицію Junior React Native Developer. Ця стаття — мій особистий підсумок пройденого шляху, спроба переосмислити досвід і, можливо, підтримати когось, хто зараз на старті. А може — навіть відговорити починати цей шлях. Я знаю, як буває непросто повірити в себе, не зійти з дистанції та не знецінити власні зусилля. Якщо ви впізнаєте себе в цьому — ця історія для вас.

Ще одна причина, чому я пишу цей текст — бажання поступово будувати власний бренд у професійному середовищі. Ділитися реальним досвідом, помилками й перемогами, показувати свій шлях без прикрас — це те, з чого починається справжня впізнаваність. Сподіваюся, мій досвід буде комусь корисним, а згодом — стане частиною більшого шляху.

Це моя перша спроба написати щось у форматі статті, тому не судіть надто суворо. Якщо щось викликало резонанс — буду радий вашому фідбеку чи конструктивній критиці. Мені важливо розвиватися не тільки як розробнику, а й як людині, що ділиться своїм досвідом.

Перший дотик до IT — весна 2022, CS50 і перша пауза

Вперше спробував щось серйозно вчити з IT у 2022 році. Після початку повномасштабного вторгнення я, як і багато хто, опинився у нових реаліях. Три місяці жив у селі — без особливих справ, з доволі великою кількістю вільного часу й нестабільністю в думках. У якийсь момент захотілося використати цей період із користю. Так я натрапив на курс CS50 від Гарварду на платформі Prometheus.

Почав вивчати мову програмування C. Це було справжнє занурення: логіка, структура даних, алгоритми — все абсолютно нове, непросте, але захоплююче. Вперше виникло відчуття, що ця сфера може мені підійти.

Та цей перший підхід виявився коротким. Згодом я знову вийшов на роботу, обов’язків побільшало, а навчання — поступово відійшло на задній план. На жаль, зробити це регулярною звичкою тоді не вдалося, і спроба зайти в IT пішла на паузу. Але інтерес уже з’явився — і, як згодом виявилося, надовго.

Повернення до ідеї: цього разу — свідомо й на випередження

Після першої невдалої спроби пройшов певний час. Я повернувся до роботи, життя наче стабілізувалося, але відчуття тривоги не зникало. У якийсь момент я почав сумніватися в майбутньому компанії, де тоді працював. Мені здавалося, що вона ще кілька років протримається, але потім усе може просто розсипатися — без перспектив, без плану Б, і я залишусь біля розбитого корита.

Ця думка сильно зачепила. Я не хотів чекати, поки стане пізно. Було очевидно: треба діяти наперед. Якщо вже й міняти професійний вектор, то краще робити це завчасно, поки ще є час вчитися без паніки, з холодною головою.

Саме тоді я вирішив дати IT другий шанс — але цього разу по-справжньому серйозно. Скласти собі маршрут, вибрати напрям і вчитися системно, з розумінням кінцевої мети.

Як я обрав напрям і курси

Для свідомого старту в IT я обрав програму GoIT Neoversity. Після трьох тем можна було визначитися, куди рухатись далі — Data Science, Software engineering або Cybersecurity (а я ще точно не знав, чого хочу).

Один із факторів, що мене додатково привабив, — це можливість отримати міжнародний диплом.

Паралельно я почав спілкуватися з більш досвідченими розробниками, яких зустрів під час навчання. І саме ці розмови стали ключовими. Вони радили обрати Software engineering, як більш універсальний і гнучкий варіант. Мовляв, це не надто вузька спеціалізація, з такою базою можна потім спокійно змінити напрям: піти глибше в front-end, спробувати бекенд, або навіть потім перейти в Data Science, якщо захочеться — вже з розумінням, що тобі дійсно цікаво.

Така аргументація мені зайшла. Я не прагнув одразу себе «загнати» в одну точку. Хотілося отримати фундамент, а далі — дивитися, куди більше тягне. Тож я обрав Software engineering — і не пожалів.

Пошук першої роботи: від розчарування до успіху

Першу спробу знайти роботу я зробив десь через 5 місяців після початку навчання. Це було досить болісно: майже скрізь були великі вимоги, на які я об’єктивно не дотягував. Найчастіше — взагалі не відповідали. І навіть там, де доходив до співбесіди, результат був один — відмова. Назбиралось приблизно 10 фейлів поспіль. Я зрозумів, що треба взяти паузу в та зробити більше пет-проєктів.

Вдруге я повернувся до пошуків уже через 10 місяців навчання — з новими силами та досвідом, в мене вже було підготовлене грамотне та лаконічне резюме. Я відправляв його буквально всім, не зважаючи на вимоги.

І ось одного дня сталося щось неочікуване: мені самі написали на Work.ua. Запропонували розглянути позицію HTML-верстальника із задачами, повʼязаними з SEO. Я відповів, що зацікавлений і хотів би спробувати. У відповідь отримав тестове завдання: зробити щось подібне до прикладного лендінгу.

Я не став відкладати — одразу сів працювати. Приблизно за пів дня зробив адаптивний лендінг, залив його на GitHub Pages і надіслав рекрутеру. Уже ввечері мені відповіли: «Запрошуємо на онлайн-співбесіду завтра».

Наступного дня я говорив одразу з HR і власником компанії. Співбесіда пройшла напрочуд спокійно: нічого складного, без технічного допиту. Запитання були здебільшого загальні — про оптимізацію сайтів, базові SEO-налаштування, чи користувався коли-небудь Web Archive, чи знаю про таргетингові кнопки, як підходжу до верстки та структури проєктів.

Розмова тривала недовго, і загалом залишила приємне враження, хоча я не був певен у результаті. Але вже через кілька годин, десь за 3–4, мені написали: «Ми хотіли б розпочати з вами співпрацю». Це був мій перший офер. Перший справжній шанс. І хоча це була не позиція повноцінного розробника, до якої я прагнув, я чітко відчув: це початок.

Цей момент був вирішальним: стало зрозуміло, що всі зусилля не були марними. Потрібно було просто не здаватися.

Верстка як старт, а не фініш: новий напрям і пошуки свого місця

Я пропрацював HTML-верстальником протягом п’яти місяців. Спочатку це здавалося чудовим стартом: реальний досвід, живі задачі, перше занурення в командну роботу. Але дуже швидко я помітив, що майже не розвиваюся. Завдання були монотонні: один і той самий підхід, копіпаст із шаблонів, умовне ctrl+c / ctrl+v — без простору для зростання.

До того ж навчання ще тривало, і поєднувати його з такою роботою було непросто. Часу не вистачало, а власні проєкти для портфоліо — стояли. Я усвідомив: якщо хочу рухатись далі, потрібно змінювати траєкторію.

Я в доволі спокійному режимі почав шукати нову роботу. Вже зрозумів, що не хочу йти абикуди — тепер мені було важливо знайти місце, де зможу залишитись надовго й розвиватись як спеціаліст в обраному напрямку. Хотілось уже чіткого вектора.

Щоб підвищити шанси на працевлаштування, вирішив пройти передінтернатурні курси. Потрапив на програму в CHI IT Academy — на Python-розробника. Я вже трохи знав Python, але вчити його після JS, TS і React було дуже незвично — все контрастувало, і мозок постійно перемикався між контекстами.

Паралельно намагався пройти в PortaOne на позицію Junior Software Engineer. Пройшов тестове, дійшов до співбесід, але там мені відмовили — через недостатні знання Linux і мережевих технологій. Я з ними стикався, але щоб впевнено про все розповісти — ні, не було такої бази.

Був ще один цікавий досвід у TechStack. Там я також зробив тестове завдання, спілкувався з HR, усе йшло непогано — але далі не пройшов скрінінг мого GitHub і портфоліо від технічних спеціалістів. Ймовірно, очікували більш глибокі або комерційні приклади проєктів. Це був корисний фідбек — я зрозумів, наскільки важливо мати якісно оформлене портфоліо навіть для стартових позицій.

Одна з останніх спроб була на позицію мобільного розробника. Але там був онлайн-кодинг, який я відверто завалив — нервував, поспішав, не зібрався. Іронічно, що коли вже після співбесіди сів переписати це завдання — зробив його легко. Було образливо, бо знав, що міг, але не витримав тиску.

Це, мабуть, були найбільш показові й запам’ятовувані кейси. Не враховуючи десятків ситуацій, коли мені просто не відповідали, або одразу писали: «Нам не підходить ваш досвід», «Ми шукаємо з комерційною практикою за напрямом», або щось у цьому дусі. Але саме через такі провали й тишу я ще більше ціную ті можливості, які таки вдалося зловити.

React Native: нова спроба, нова енергія, новий рівень

У той самий період зі мною зв’язався кар’єрний центр GoIT Neoversity. Вони запропонували три відкриті вакансії, на які я міг податися: Fullstack, Mobile (React Native) і ще одну (точно не згадаю напрям, але я сказав — хочу спробувати на всі три). Я все ще працював на попередній роботі, але вже тоді мені пояснили, що в разі проходження далі на мене можуть чекати об’ємні тестові завдання.

Я швидко зрозумів, що виконати хоча б два такі тестових у вільний від роботи час буде майже нереально. А робити абияк не хотілось — це був мій шанс перейти у той напрям, якого я прагнув. Тому вирішив: треба ризикувати й звільнятись. Я зробив це завчасно, попередивши команду, щоб не створювати нікому незручностей. Ми розійшлись на гарній ноті — з подяками одне одному.

Після звільнення я повністю переключився на процес відбору. Найдалі пройшов саме за напрямом Mobile (React Native). Мені надіслали тестове завдання на 10 днів — шматок реального проєкту з продакшену.

Хочу одразу зазначити: на той момент я був не дуже добре знайомий із React Native. Тому перше, що зробив — почав буквально «всмоктувати» всі курси з мобільної розробки, до яких мав доступ. Приблизно п’ять днів я провів у режимі повного занурення: відеоуроки, офіційна документація, статті, приклади. Мені потрібно було зрозуміти не просто як працює фреймворк — а як із ним ефективно працювати вже зараз.

Після цього почав безпосередньо реалізовувати тестове. Наступні 10 днів я жив у цьому проєкті: зранку і до ночі писав код, постійно гуглив, дивився туторіали, шукав рішення. Нової інформації було дуже багато, але я намагався зібрати її докупи й не загубитися в деталях. Моя мета була проста: зробити максимум на тому рівні, де я є, і вкластися в дедлайн — без компромісів із якістю.

І зрештою — отримав офер на позицію Junior React Native Developer.

Це вже була зовсім інша історія. Це та робота, яка мені справді подобається. Тут я вчуся, розвиваюся, бачу сенс у своїх задачах і відчуваю себе частиною живого, сучасного продукту. І хоч викликів вистачає, вперше за весь час я відчув: тепер я точно на своєму місці.

Висновок: це можливо — але не очікуйте, що буде легко

У мене були доволі комфортні умови для навчання: я не мав проблем із часом, не тягнув усю сім’ю на одну зарплату, не мав дітей. Це дало змогу не зациклюватися на грошах на старті (а зарплата в перший період дійсно дуже скромна) і дозволити собі вкладати по 10–16 годин на день у навчання, практику й розвиток.

Навіть за таких умов шлях був непростим. Бувало все — сумніви, розчарування, втома. Дуже часто ловив себе на думці, що нічого не розумію, відчував себе тупим. Але правда в тому, що це — частина процесу. І якщо в тебе є мета — ти її досягнеш. Просто не треба ідеалізувати цей шлях.

Від першого серйозного кроку до оффера на позицію Junior React Native Developer у мене пішло приблизно рік і три місяці. І так, я зараз працюю там, де мені справді подобається. Але ні — я ще не заробляю мільйони, і казкових цифр на старті не було. Все чесно: реальна робота за реальні гроші.

Тож мій висновок простий: це можливо. Але не буде легко. Не чекайте магії після курсів, не вірте у «швидкі 2К$». Буде важка робота, навчання, прокачка навичок, сумніви в собі — і з часом, результат, яким ви пишатиметесь.

Йдіть за своїм інтересом. Якщо у вас є ціль і бажання — все реально.