Виробники Перемоги. Як ми долаємо кадровий голод в оборонці

💡 Усі статті, обговорення, новини про оборонні технології — в одному місці. Приєднуйтесь до Defence tech спільноти!

Я працюю з людьми ще зі студентського віку, але в оборонку прийшов далеко не одразу. Спочатку — здолав шлях від рекрутера та фахівця з внутрішніх комунікацій до HR-директора. Вже під час повномасштабного вторгнення працював у німецькій благодійній організації Hilfe zur Selbsthilfe, яка займалася гуманітарною допомогою та відбудовою.

Ми працювали в Херсоні, в Харкові. Ставили вікна та відбудовували будинки на сотні тисяч євро, а через тиждень — знову приліт! Тобто в моменті допомагали людям, але в перспективі сенсу від цього було небагато.Тоді я усвідомив, що треба працювати з першопричиною, а не з наслідками. Тобто працювати на допомогу війську.

Я погодився на пропозицію очолити HR-напрямок Державного оператора тилу. Тоді ця структура лише формувалася з нуля, а зараз її впевнено можна назвати історією успіху. Ми створили потужну команду, яка налагодила забезпечення війська пальним, одягом, продовольством. Так, до системи тилового забезпечення досі є багато питань, є над чим ще працювати ДОТу. Але до його появи все було значно гірше — згадаємо один лише скандал з яйцями по 17 грн.

Згодом все більше зростало відчуття, що тилове забезпечення важливе, але, по-перше, команда сформована, всі HR-процеси в структурі вже налагоджені, а по-друге — ковбасою росіян не закидаєш. Пріоритет номер один — зброя. Тому зараз я в компанії «Генерал Черешня».

Коли бачиш оборонну галузь зсередини, позбавляєшся певних ілюзій. Людині, не пов’язаній з цією сферою, може здатися, що оборонні підприємства під час війни мають стати основними роботодавцями. А в їх HR-департаменти має стояти черга з бажаючих працевлаштуватися. Це і престижно, бо ти в буквальному сенсі працюєш на перемогу, до того ж, такі підприємства дають бронь від мобілізації, а значить певну стабільність.

Та в реальності все трохи не так. Люди з патріотичними мотивами поступово «закінчуються». А бронювання можна отримати і в інших галузях, серед яких навіть крупні мережі супермаркетів. І умовному бухгалтеру не так важливо, працює він бухгалтером у будівництві, фармацевтиці чи оборонці.

Ось і виходить, що оборонні підприємства конкурують за фахівців на відкритому ринку. Де, як відомо, спостерігається шалений дефіцит кадрів.

Ми знайшли собі лайфхак: набирати на роботу тих, кого не беруть інші. Ні, це ні в якому разі не про «другосортність» певних людей! Скоріше, про стереотипи українських роботодавців, якими ми вдало користуємося.

Ветерани

Тисячі українців отримали важкі поранення на фронті і демобілізувалися з армії. Це патріотичні люди, багато з яких пішли на війну добровольцями. Звісно ж, вони дуже цінують можливість продовжити бути корисними для армії, але вже в тилу.

Дивно, але багато роботодавців не горять бажанням брати на роботу ветеранів. Тут і стереотипи про їх нібито психологічну неврівноваженість. І побоювання, що ветеран після поранення не зможе бути «робочою конячкою», яка викладається на повну. І банальне невміння працювати з людьми, яким потрібно створювати певні умови праці.

Ми — не боїмося. І створюємо умови. У нас працюють ветерани, в тому числі з травматичними ампутаціями кінцівок — і це чудові співробітники, а ще ми пишаємося бути в одній команді.

На збірці дронів у нас працює ветеран без обох ніг, на протезах. Дуже класний дядько! Він приходить зранку з чітким розумінням, для чого він тут знаходиться. Працює самовіддано. Максимальний рівень залученості та лояльності до компанії! Для нас він — гравець рівня «А». Звісно, ми адаптували під нього робоче місце, щоб йому було зручно працювати.

Нещодавно ми найняли менеджера з продажу, теж ветерана. До війни він мав досвід на подібній посаді, але вирішальним стало бажання допомагати війську. Мені запам’яталося, як під час співбесіди на питання про досвід роботи з FPV-дронами на фронті він відповів: «Єдиний мій досвід в тому, що мене підбили FPV-дроном». Так, без гумору на війні не вижити...

Важливий момент. Присутність на виробництві патріотичних людей, які пішли добровольцями захищати Україну і не зламалися навіть після важкого поранення, сильно надихає цивільних співробітників. Коли люди бачать ветерана, у них немає шансів дозвити собі слабинку, лінощі. Це створює певні важливі сенси та корпоративну культуру.

Пенсіонери

Ейджизм — давня хвороба українського ринку праці. Людині пенсійного або навіть передпенсійного віку знайти роботу дуже важко. Ми залучаємо таких людей — як чоловіків, так і жінок.

Збірка дронів — фізично неважка робота, там не треба тягати мішки або бігати. Якщо людина вміє користуватися шуруповертом та має мотивацію, вона буде ефективно працювати.

Можу навести приклад пенсіонера, який все життя працював інженером, але по іншому профілю, не пов’язаному з літальними апаратами. Він мав велике бажання допомагати Україні. Ми з’ясували, що людина непогано паяє, тому зараз він займається пайкою. Але я впевнений, що його інженерний досвід теж стане нам у пригоді.

Студенти

Ми домовилися про співпрацю з Міністерством освіти і науки. Вони передали інформацію про нас ректорам вишів, і тепер ми регулярно зустрічаємося зі студентами та презентуємо їм нашу компанію.

Ми віримо в молодь і знаємо, що серед студентів багато патріотів. До того ж ми робимо для них окремий графік. Вони працюють половину дня, або лише на вихідних — і мають змогу відвідувати пари.

Студентами рухає не лише патріотизм. Дрони — це тренд, це круто, про них зараз усі говорять! Молодь бачить велику перспективу в military-tech. Також цікавий бонус — міжнародна співпраця. Ми вже бачимо зацікавленість іноземців до української оборонки, тому кількість спільних проєктів зростатиме.

Поки що студенти — це точкові кейси. Але ми готові їх масштабувати.

А тепер розповім про те, які кроки могла б зробити держава, щоб українські оборонні підприємства могли знаходити собі співробітників не лише серед згаданих категорій.

Бронювання

За останні півтора року правила бронювання змінювалися тричі. Був період, коли бронювання взагалі було заблоковане. Було зняття статусу критичності з усіх підприємств. Тобто щойно ти пройшов усі бюрократичні кола, тобі кажуть: починай все спочатку!

Через таку нестабільність ми ризикували втратити існуючих співробітників, не те що набрати нових. Чітка, прозора й незмінна процедура бронювання життєво необхідна для української оборонки.

Співпраця з ТЦК

Напевно, ви чули не одну таку історію: людина влаштувалася на оборонне підприємство, пішла проходити ВЛК — і була мобілізована. Тому деякі чоловіки сидять вдома і бояться ризикувати. Через це згодні лише на дистанційну роботу. Один кандидат навіть питав, чи не можемо ми організувати йому доставку їжі з супермаркету.

Особисто я не розділяю і не підтримую таку позицію, проте серед цих хлопців є дійсно толкові інженери, які суттєво б допомогли нашим захисникам, і для них я б зробив виключення.

Військові підрозділи оформлюють відношення на військовозобов’язаних, в яких вони зацікавлені. Такі відношення могли б спрацювати і для оборонки. Від цього виграють усі.

Людина отримує гарантію, що її не мобілізують під час оформлення документів. Оборонне підприємство отримує цінного працівника. А ТЦК замість «ухилянта» отримує людину, інформацію про яку внесено в базу даних.

Повернення з-за кордону

Нещодавно створене Міністерство єдності отримало багато критики від українців. Хоча насправді воно може стати основою механізму повернення громадян. Знову ж таки, під гарантії бронювання та працевлаштування в оборонці. Така пропозиція вже прозвучала від міністра, і ми сподіваємося, що вона знайде своє втілення.

Ідей для покращення оборонки багато. Але висновок можна сформулювати одним словом — людиноцентричність.

Ми в «Генералі Черешні» вирішили, що нашими перевагами будуть адаптивність і гнучкість. Ми розуміємо проблематику ринку, розуміємо потреби людей — і підлаштовуємося. Бо інакше не виживемо в конкурентному середовищі. Ми хочемо, щоб люди працювали в нас довго і створювали якісний продукт.

Якщо принцип людиноцентричності підхопить держава — українська оборонка здивує світ.