Де краще жити хлопцю після війни — Київ чи Харків?

Мені 32, я неодружений і не маю дітей, зараз мешкаю у Харкові, тому що батьки поруч, але останні років 5-6 цікавить Київ як місто для пригод і відпочинку. Але оренда набагато вище і требі іноді допомагати батькам.

З другого боку в Києві безпечніше, цікавіше архітектура і багато місць для відпочинку і розваг.

Має відстрочку по здоров’ю (є хронічна невиліковна хвороба), але немає якогось великого бажання жити за кордоном, планую шукати стосунків тут.

Тобто питання — щоб ви обрали — Київ, чи Харків на моєму боці, та розкажіть про ваш досвід, якщо ви переїжджали з одного великого міста в інше?

👍ПодобаєтьсяСподобалось1
До обраногоВ обраному1
LinkedIn

Найкращі коментарі пропустити

Киев уже давно стал Нерезиновском. Слишком много людей при убогой инфраструктуре.
Для туристов все красиво, а на практике жить будешь в на 22-и этаже в человейнике с видом на железную дорогу, все свободное место будет заставленно машинами, выезжать из района будешь только в определенные часы, когда пробки не такие сильные, в некоторых районах не будешь бывать никогда, потому что в соседний город добраться быстрее.
И вишенкой на торте рукожопое городское руководство, у которого то метро обваливается, то гейзеры из кипятка в произвольных местах.

Харків’янам мабуть не треба нагадувати історію власного міста — а от усім іншим нагадаю, бо це важливо для розуміння.
1) Харків з села перетворився на місто не так давно. І у першу чергу — завдяки Університету. Отже з тих пі і до війни головною перевагою Харкова була наука і освіта. Тут працював Ландау, тут розщепили атом, тут за радянськіх часів були десятки ВУЗів та сотні інститутів. А відповідно: тисячі молодих, веселих студентів, багато навіть іноземних. І бізнес, який усе це обслуговував.
2) Другий поштовх Харкову дала цукрова промисловість. Як навчилися виробляти цукор з буряка — у Харкові з’явилися справжні богатії! За тих часів цукрові магнати були як сучасні Цукерберги.
Відповідно заради них у Харкові побудувати вокзали, банки, особняки, прибуткові дома.
3) Третій поштовх Харків отримав вже в СРСР. Спочатку — як «перша столиця» УРСР. Тут будувалися справді державні будинки як Держпром чи Палац Праці. А ще харківські інженери будували метро навіть у Москві. Як і багато чого по всій Україні, бо (дивимось п1) Харків — це була «інженерна школа».
Відповідно коли почалася індустріалізація — заводи почали будувати там, де є для них інженери. Харків за СРСР став ще і індустріальним гігантом. Харків’яни там і називали проспект «алея гігантів», бо на ньому були розташовані ХТЗ, Турбоатом, ХЄМЗ та ще багато заводів. Заводи — це багато робітників. Харків став 2х мільйонним містом саме завдяки цьому.
4) Четверта епоха наступила для Харкова з розвалом СРСР. Вчені і робітники залишилися без роботи. Але тепер вже Харкову допомогло вдале розташування: на перетині шляхів з півночі на південь (з москви у крим), та з західа на восток. Тепер вже Харків став ще й комерційним центром. Ринок Барабашова був добре відомий не тільки в Україні та росії. На ньому був справжній інтернаціонал!
Отже Харків до війни: місто студентів, залишки вчених, залишки індустрії, пів-міста працює на Барабашова. А ще — ІТ, яке також виникло через наявність ВУЗів і студентів.
Усе це було потрібне, аби оцінити майбутні перспективи Харкова.
По-перше кордон з Парашкою — це на довгі роки «лінія фронту». А отже замість «перетину шляхів», Харків фактично залишається у тупику : з 3х боків закрита «лінія фронта» з парашкою або лугандоном. Барабашова згорів — і відновлювати його вже нема сенсу.
По-друге освіта та наука. Зараз в Харкові будують підземні школи. Бо загроза завжди існує і не факт що зникне у майбутньому. Парашка завжди може влаштувати провокацію і казати що «це не ми», як це було з Донецьком. Більшість ВУЗів (і професорів) зараз евакуювалися — і навряд-чи повернуться у Харків. Так само як іноземні студенти двічі подумають чи варто воно ризику. Скоріше за все харківські ВУЗи так і залишаться «віртуальними», а отже тисяч студентів у Харкові вже не буде.
Промисловість переважно розвалилася вже після совка, але навіть ті заводи що працювати зазнали бомбардувань. Як і уся потрібна їм інфраструктура: ЛЄП, підстанції, залізничні колії.
Аби відновити промисловість — треба буде багато лагодити. Але який у цьому сенс якщо завжди є ризик що завтра знову розіб’ють. Будувати промисловість зараз краще подалі від ворога.
Нема студентів у ВУЗах, нема робітників на заводах, нема продавців на Барабашова ... а отже з мільйонного міста залишиться хіба що половина. Таким чином відновлювати житло не матиме сенсу — і того що залишилося нікому буде жити. Салтівка вже перетворюється на «місто-привід», куди хіба що на екскурсії возять.
Ти більше ІТ вже не повернеться у Харків: сидіти в офісах небезпечно, студентів нема, а працювати віддалено краще з безпечного місця.
Єдине майбутнє, яке може очікувати Харків у найближчі роки — це бути військовою базою. Такою собі фортецею на кордоні з Мордором. Але і це за умов що хтось буде продовжувати усе це фінансувати. Вже зараз у Харкові військових хіба що не більше, ніж цивільних.
Особисто я охоче продав свою квартиру військовому. Він не боїться жити у Харкові з родиною — так вони хоч іноді разом.
Але якщо ви не військовий і не обслуговуєте військових то мабуть Харків не кращій вибір на наступні роки. Єдина перевага Харкова зараз — доступне житло. Деякі виїхавши ще на початку у моєму колишньому будинку селили військових у свої оселі просто за оплату комунальних платежів.

До кінця війни дожити треба, все ще може змінитись.

Але загалом, чим більша розруха навкруги — тим більше корупції, бандитизму, і просто життєвого скотства. Тому вибір очевидний

Якщо прибрати факт існування мордору, я б обрав Харків (сам з Києва). Але тут справа смаку, не більше і не менше

Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Вот все пишут про пробки, плохую инфраструктуру и другие проблемы Киева, которые легко решаются просто арендой недалеко от офиса или тех мест, где планируешь бывать, ТС спокойно сможет выбрать для себя локацию по вкусу, так как изначально уж точно будет снимать.
Живу в Киеве уже 15 лет и после того как променяла левый берег и веник на Соломенку, я реально забыла что такое пробки, я в них стою максимум раз в год.
Метро в час пик? Пользуюсь раз в пару месяцев и потопы синей ветки или остановки красной меня тоже никак не импактят.
И, как говорится, last, but not least — только из Киева до войны было настолько много рейсов, что можно было регулярно кататься заграницу на выходные НЕ БЕРЯ НИ ОДНОГО ДЕЙ ОФФА, соответственно, после войны стоит ожидать «нормальный» аэропорт тоже только в Киеве.

просто
арендой

...

просто...

Це «просто», якщо немає дітей, тварин, та бюджетних обмежень.

ТС без детей и без девушки, потому да, просто.
У меня 2 кота, найти с ними жилье тоже не было проблемой.

Я так понимаю туда еще добавляется отсутствие своего авто, а платить аренду 15 лет это конечно жесть

людина відписується в топіку, де автор без дітей, тварин та бюджетних обмежень (звісно останнє спірне твердження, але в порівнянні з будь-якими іншими українцями, практично будь-який айтішник особливо не має цих обмежень)

звісно якщо не цілитись в праймові ЖК Печерську, а тут приклад Солом’янка, де навіть в хороших ЖК по мірках Соломи, ціна в 500-800$ дозволяє зняти найкращі ЖК Соломи)

Але оренда набагато вище і требі іноді допомагати батькам.
планую шукати стосунків тут.

А я, якщо б зараз мені захотілося саме повернутися в Київ, то я б обрала Лівий берег ( вул.Луначарського).Прожили там 5.5 років із 13 років саме в Києві.
Переваги: 8 хв до метро, поруч пляж, ТЦ, Русановські сади, МВЦ ітд.
Жили і на проспекті Бажана, і на Нивках( проспект Перемоги і Гонгадзе) , і на Подолі: біля Поштова Площа, і на Золотих Воротах.

А я , якщо б зараз мені захотілося саме повернутися в Київ, то я б обрала Лівий берег ( вул.Луначарського).Прожили там 5.5 років із 13 років саме в Києві.
Переваги: 8 хв до метро, поруч пляж, ТЦ, Русановські сади, МВЦ ітд.
Жили і на проспекті Бажана, і на Нивках( проспект Перемоги і Гонгадзе) , і на Подолі: біля Поштова Площа, і на Золотих Воротах.

Жила возле Бажана на левом берегу и возле метро Лесная — ну его нафиг, в час пик на Осокорках я не могла зайти вообще, приходилось ехать с Осокорков на Харьковскую только чтобы зайти в вагон.
С Лесной была веселуха в обратную сторону — поездочки на одной ноге по вечерам, ах, молодость)

Я гордо проходила з хлопцем часи бідності, відсутність автомобіля, але вірила в те, що встанемо на ноги. Молодість стерпить все:)

Во во, правильних хлопців цуценятами розбирають, давно так кажу.

Ні, це не так:). Просто чоловікам треба час, щоб щось досягти, або хоча б впевнено себе почувати. Очікувати, що після закінчення університету, хлопець одразу почне нести золоті яйця, не відповідає дійсності.

А де гарантія що буде нести, як ви це побачили ?

По цілях, що ставив собі. Він із Вінниці був, тут( в Києві ) теж не було власного житла, плюс, він деякий час при університеті працював, методистом. Тому все поступово відбувалося.

почне нести золоті яйця

sounds like a slavery with extra p̶e̶r̶k̶s̶ gold eggs)

Sí sí, vamos a creer en qué la palabra para esposas sea la misma que la palabra para esposa, y sin razónes :)

Ні, це не так:). Просто чоловікам треба час, щоб щось досягти, або хоча б впевнено себе почувати. Очікувати, що після закінчення університету, хлопець одразу почне нести золоті яйця, не відповідає дійсності.

Та машина це тільки головняк в Києві.

Коли живеш на проспекті Гонгадзе, то раніше від Нивок треба було ще в черзі простояти на 26 маршрутку, або автобус. Я приблизно витрачала 1 годину 40 хвилин в одну сторону до роботи , і так щодня. Тому, машина зайвою точно не була б)

променяла левый берег и веник на Соломенку, я реально забыла что такое пробки,

Учитывая предыдущие референсы на ГлобалЛоджик — понятный выбор. Но с другой стороны Соломенка обделена инфраструктурой, а самое главное коммьют с другими районами проблематичен. Три точки пересечения с железной дорогой — три бутылочных горлышка.
(жил на Соломенской в самом конце, с видом на Протасов Яр).

только из Киева до войны было настолько много рейсов, что можно было регулярно кататься заграницу на выходные НЕ БЕРЯ НИ ОДНОГО ДЕЙ ОФФА,

Вот просто интересно куда, потому что лоукосты летали в основном в жопы мира, а на два дня в Париж Эйр-Франсом как-то сильно по-барски даже для ИТ-шечки.

Рим, Барселона, Лиссабон, Берлин, Лондон. Много всего было

Недобитые большевиками буржуи вспоминают меню дореволюционных ресторанов :)
P.S. В Лиссабон четыре м половиной часа лететь, так себе поездочка выходного дня.

"

Мені 32, я неодружений

"
Патайю вже пропонували?

В Азии есть варианты получше. Билет, чемодан, аэропорт, Япония\Корея\Тайвань, местная работа + местная жена, ПМЖ, паспорт азиатского тигра.

Интересно, те кто пишут за Харьков, они там вообще были? Город просто задавлен морально. Народ уехал. Айтишники — особенно. Осталось 10% айтишников я специально считал. В какой-то момент идешь по улице и понимаешь что у тебя тут никого нет, даже шапошных знакомых. Добрая треть населения — вообще не харьковчане а беженцы с округи которые понимают что на западной им будет еще хуже и поэтому оседают тут от полной безисходности. Сфера услуг постепенно скатывается в полное днище. Если человек действительно любит харьков — остается только бухать с горя и плакать. Как будет после войны? Очень и очень долго будет идти восстановление. Город отбросило в девяностые/ нулевые. Есть конечно и те, кто в шоколаде. Но нормальные люди в полной заднице

Интересно, те кто пишут за Харьков, они там вообще были? Город просто задавлен морально.

Я был. И у меня впечатление о Ха стало гораздо лучше, чем до того как я в нём побывал.

Сфера услуг постепенно скатывается в полное днище

Это ты в Виннице не был :)

цікавіше архітектура

подивитися на архітектуру можна з’їздити раз в місяць (чи раз в пів року) «в режимі туриста»...
а на «кожен день» та «краса» — приїдається, й затьмарюється власне інфраструктурними незручностями.

кажу як житель міста з офігенною архітектурою (Львова), де, втім, все й далі «в планах» влади робити не для жителів міста, а для туристів (що, напевно, повернуться, колись «в майбутньому», й то не факт, якими темпами спотворюють історичний центр черговим «унітазом» з «бачком», то там вже не буде особо на що дивитися)...

Там де влада розповідає містянам лапшу, «урбаністичні» казочки про «інфраструктуру», а по факту — імітація, то треба по максимуму уникати зав’язок на будь-які бізнеси в центрі міста...
— зокрема якщо періодично треба бувати в офісі, й той офіс «в центі», то ну його нафіг, такого роботодавця! (взагалі ніразу не розумію тих «інвесторів» що відкривають офіси «в престижному місці», щоб таким чином знущатися над своїми працівниками з мазохістичним доїздом до того «престижу»!)

А якщо мова про невиліковні хронічні хвороби, тоді або селитися поруч тієї лікарні на яку зав’язані життєві необхідності (якщо це вже той кейс, коли не до «відпочинку та розваг»), або ж продумувати стратегію так, щоб до лікарні був нормальний доїзд, а не муки в транспорті...

що відкривають офіси «в престижному місці»

Це не для співробітників робиться. Спеціальні будівлі і т.д. про це вже думають на певному етапі розвитку бізнесу. А так то якщо для вас сюрпиз власникі і засновникі бізнесів відкривають офіси там де їм зручно. Кому як хто десь в дупі світу, хто де поряд — банки, нотаріуси, податкові і т.д. щоби не стирчати в пробках весь день і т.д. Наймані співробітники власне їздять і працють там де їх найняли. В ІТ просто це був ресурс певний час, тому могли і в дупу цілувати — але не тому, що їх любили — а томущо за них замовник платив гроші, 75% з яких маража аутсорсу. Побаються не програмісти, а зелені портрети мертвих американських президентів.
Інтренет — це сучасні досягнення які міняють правила ведення бізнесу по усьому світу. Саме тому ціна на комерційну нерухомість летить вниз.

А так то якщо для вас сюрпиз власникі і засновникі бізнесів відкривають офіси там де їм зручно. Кому як хто десь в дупі світу, хто де поряд — банки, нотаріуси, податкові і т.д. щоби не стирчати в пробках весь день і т.д.

Це вони ж самі самі живуть у віллах за містом, але типу самі по тих всіх установах їздять замість найманого бухгалтера та юриста?

Наймані співробітники власне їздять і працють там де їх найняли.

Або не їздять, і навіть бухгалтери, бо звітування в електронній формі, цифровізація нє?

Ну але якби працівникам треба було б їздити до фізичного станка, який вдома вже не поставиш, або до конвейєра, де кожен етап передає далі... або не їздити, якщо й житло й робота поруч (власне ж в тому й смисл продуманого міського планування)...

але так як в містах всі заводи (усі Сільмаші, Автонавантажувачі, Фрезерні, Склодзеркальні, Алмазних інструментів, Полярон, Львівприлад, і тд, навіть Молочний завод) порозбирали й на тім місці тепер «елітна» (за запевненням продавців) нерухомість, то й їздити «до станка» в таких містах вже нема куди...

Інтренет — це сучасні досягнення які міняють правила ведення бізнесу по усьому світу. Саме тому ціна на комерційну нерухомість летить вниз.

От з цим погоджуся, цифровізація))

Та будь-який обласний центр впринципі. Є кращі обласні центри, там Вінниця якась, є гірше там Житомир чи Рівне, є зовсім погані типу Луцька і Тернополя. Який хочеш, такий і обирай.

А чем Тернополь с Луцком не зашли?
ИМХО очень приятные города для жизни.

А чем Тернополь

По отзывам сотрудников — дыра-дырой и с медициной полная жопа, что с человеческой, что с ветеринарной

По отзывам бывавших — довольно милая зажиточная провинция, которую обошла мода превращать каждое симпатичное место в аттракцион для быдло-туристов.

Только лечится приходится ездить или в Ха или в Винницу, и хрен кота вылечишь

Якщо саме порівнювати Тернопіль і Луцьк, то краще Луцьк. Мої знайомі ( 2 дорослих+ 2 дітей шкільного віку) прожили в Тернополі місяця 3-4, кажуть, що село селом. Вони після Запоріжжя приїхали сюди, бо була можливість або Хмельницький, або Тернопіль.
Вони кажуть, що Чернівці непогане теж місце для життя, якщо є віддалена робота. Це така золота середина між Франком і Львовом.

в Тернополі місяця 3-4, кажуть, що село селом. Вони після
Запоріжжя

Мне кажется, что после большого индустриального города очень трудно переключиться на пастораль, все равно Тернополь это, Луцк или Черновцы.
В Тернополе, кстати центр поярче знакомых мне областных городов.

Так, ви маєте рацію. Як я пам’ятаю, вони виходили з того, де не прилітає, або менш прилітає. Умовно , їм без дітей був би +/- ок Тернопіль, але зараз придивляються або на Франківськ, або на Львівську область ( не Львів).

на Львівську
область

Вот туда точно не надо, застрявшая в глубоком прошлом глухая провинция, забобонная и нетерпимая к чужакам. Эдакая украинская Сицилия.
Франык — другое дело, такой приятный европейский позитив. Единственный недостаток, что в глухом углу и выехать оттуда сложно.
Ещё бы настоятельно порекомендовал Волынь, любой город. Там более индустриальный майндсет, легче будет вписаться.

Переїхав з Житомира в Тернопіль, тому абсолютно не згоден з висновками.

В яких моментах Тернопіль краще Житомира?

Близький мені менталітет, де люди спілкуються українською та банально більше посміхаються.

Загалом населення заможніше, видно по машинам та одежі навіть, можливо через те що кордон ближче, хз.

Великий вибір квартир з цінами на різний смак. Місто будується. Житомир наприклад майже не будується, а ціни на квадратні метри потроху наближаються до Києва.

Віддаленість від кордонів найгірших сусідів.

По площі та кількості населення міста схожі.

Звичайно є те що в Житомирі краще, наприклад інфраструктура з громадським транспортом. Чи просто міський простір. Але ваші однозначні висновки абсолютно не вірні.

Тернопіль знаходиться від всього, це срака світу. Біля Житомира є два великих хаба це Київ і Вінниця, біля Тернополя нічого немає. Є Львів, але Львів навіть порівняно з Вінницею це недомісто, смт переросток.

Близький мені менталітет

А мені не подобається їх менталітет, бо являючись забитими західними селюками, вони корчать з себе уберменшів, не так сильно, як львів’яни, але також кидається в очі. Всі хто по правий бік струмка Довжанка не люди по їх експертним висновкам.

Є Львів, але Львів навіть порівняно з Вінницею це недомісто, смт переросток.

Якась пурга

А мені не подобається їх менталітет, бо являючись забитими західними селюками, вони корчать з себе уберменшів, не так сильно, як львів’яни, але також кидається в очі. Всі хто по правий бік струмка Довжанка не люди по їх експертним висновкам.

Схоже на вашу персональну психологічну проблему)

яка архітектура, яких розваги тобі потрібні у великому місті?

якщо є проблеми зі здоров’ям... саме від цього потрібно планувати...
причому шукати не так медичне обслуговування... ти ж не рокфеллер, щоб тебе весь час обслуговували...
а думати як ти будеш жити 24\7... шукати здорове середовище... роботу по силам... можливо зовсім усе з нуля...

Які проблеми зі здоров’ям в 32?

Из слов автора серьезные раз имеет отсрочку.
Проблемы со здоровьем могут быть и в 32 и 16 и к сожалению ранее. Дело ж такое...

З проблемами із здоров’ям можна навіть народитися.
інсульт в 30 також буває.

Які проблеми зі здоров’ям в 32?

там у автора написано

Жити добре там де наших нема

Ну наприклад на Гаіті «наших нема», або : Сомалі Ленд, Мадагаскар, Ємен, Афганістан і т.д. взагалі дуже багато місць де «наших нема» — та як дати можливість там жити (не у відпуску там і т.п.) — то тут вже ви би напевно вибирали де краще. Взагалі краще це дуже відносне розуміння, у кожного своє.

Жити треба там, де ідіотів нема (де їх менше), а іспанець ідіот, американець, українець чи рашист — це вже різниці не грає

Переважна кілткість людей 85% часу діють в режимі «ідіот», так працює організм витримувати критичне мислення — це режим турбо-буст для інших будеш виглядати безумним профессором, ну або ботаніком якщо десь в школі і т.п.. (звідци і стеріотипи здровезний бугай чи довгонога блондинка — але тупі, і розумні бонтаніки в окулярах з бібліотеки) Для організму це дуже енергетично не вигідно і досягається лише тренуваннями.
Часто програмістів стосується і т.д. Про це є відповідні досліди та книга психолога Даніеля Канеман «Думай повільно вирішуй швидко», яка стала настольною для сучасних маркетологів, політологів та бізнесменів. В ній написано закономірність як гомінід приймає рішення, про покупку, голусування і т.д. В більшості випадків людина не розумніше за звіра який потрапляє в пастку, що її поставив мисливець.

До кінця війни дожити треба, все ще може змінитись.

Але загалом, чим більша розруха навкруги — тим більше корупції, бандитизму, і просто життєвого скотства. Тому вибір очевидний

Харків’янам мабуть не треба нагадувати історію власного міста — а от усім іншим нагадаю, бо це важливо для розуміння.
1) Харків з села перетворився на місто не так давно. І у першу чергу — завдяки Університету. Отже з тих пі і до війни головною перевагою Харкова була наука і освіта. Тут працював Ландау, тут розщепили атом, тут за радянськіх часів були десятки ВУЗів та сотні інститутів. А відповідно: тисячі молодих, веселих студентів, багато навіть іноземних. І бізнес, який усе це обслуговував.
2) Другий поштовх Харкову дала цукрова промисловість. Як навчилися виробляти цукор з буряка — у Харкові з’явилися справжні богатії! За тих часів цукрові магнати були як сучасні Цукерберги.
Відповідно заради них у Харкові побудувати вокзали, банки, особняки, прибуткові дома.
3) Третій поштовх Харків отримав вже в СРСР. Спочатку — як «перша столиця» УРСР. Тут будувалися справді державні будинки як Держпром чи Палац Праці. А ще харківські інженери будували метро навіть у Москві. Як і багато чого по всій Україні, бо (дивимось п1) Харків — це була «інженерна школа».
Відповідно коли почалася індустріалізація — заводи почали будувати там, де є для них інженери. Харків за СРСР став ще і індустріальним гігантом. Харків’яни там і називали проспект «алея гігантів», бо на ньому були розташовані ХТЗ, Турбоатом, ХЄМЗ та ще багато заводів. Заводи — це багато робітників. Харків став 2х мільйонним містом саме завдяки цьому.
4) Четверта епоха наступила для Харкова з розвалом СРСР. Вчені і робітники залишилися без роботи. Але тепер вже Харкову допомогло вдале розташування: на перетині шляхів з півночі на південь (з москви у крим), та з західа на восток. Тепер вже Харків став ще й комерційним центром. Ринок Барабашова був добре відомий не тільки в Україні та росії. На ньому був справжній інтернаціонал!
Отже Харків до війни: місто студентів, залишки вчених, залишки індустрії, пів-міста працює на Барабашова. А ще — ІТ, яке також виникло через наявність ВУЗів і студентів.
Усе це було потрібне, аби оцінити майбутні перспективи Харкова.
По-перше кордон з Парашкою — це на довгі роки «лінія фронту». А отже замість «перетину шляхів», Харків фактично залишається у тупику : з 3х боків закрита «лінія фронта» з парашкою або лугандоном. Барабашова згорів — і відновлювати його вже нема сенсу.
По-друге освіта та наука. Зараз в Харкові будують підземні школи. Бо загроза завжди існує і не факт що зникне у майбутньому. Парашка завжди може влаштувати провокацію і казати що «це не ми», як це було з Донецьком. Більшість ВУЗів (і професорів) зараз евакуювалися — і навряд-чи повернуться у Харків. Так само як іноземні студенти двічі подумають чи варто воно ризику. Скоріше за все харківські ВУЗи так і залишаться «віртуальними», а отже тисяч студентів у Харкові вже не буде.
Промисловість переважно розвалилася вже після совка, але навіть ті заводи що працювати зазнали бомбардувань. Як і уся потрібна їм інфраструктура: ЛЄП, підстанції, залізничні колії.
Аби відновити промисловість — треба буде багато лагодити. Але який у цьому сенс якщо завжди є ризик що завтра знову розіб’ють. Будувати промисловість зараз краще подалі від ворога.
Нема студентів у ВУЗах, нема робітників на заводах, нема продавців на Барабашова ... а отже з мільйонного міста залишиться хіба що половина. Таким чином відновлювати житло не матиме сенсу — і того що залишилося нікому буде жити. Салтівка вже перетворюється на «місто-привід», куди хіба що на екскурсії возять.
Ти більше ІТ вже не повернеться у Харків: сидіти в офісах небезпечно, студентів нема, а працювати віддалено краще з безпечного місця.
Єдине майбутнє, яке може очікувати Харків у найближчі роки — це бути військовою базою. Такою собі фортецею на кордоні з Мордором. Але і це за умов що хтось буде продовжувати усе це фінансувати. Вже зараз у Харкові військових хіба що не більше, ніж цивільних.
Особисто я охоче продав свою квартиру військовому. Він не боїться жити у Харкові з родиною — так вони хоч іноді разом.
Але якщо ви не військовий і не обслуговуєте військових то мабуть Харків не кращій вибір на наступні роки. Єдина перевага Харкова зараз — доступне житло. Деякі виїхавши ще на початку у моєму колишньому будинку селили військових у свої оселі просто за оплату комунальних платежів.

Есть много рефренсов. Самый яркий пример Сеул, который в 50км от Северной Корреи. Логичнее бы было столицу перенести но тем не менее столица и ближайшие города восстали из пепла и получили хорошее развитие
Еще Тель-Авив и Ашдод в Израиле — как раз военная и транспортная инфраструктура
Харьков после войны будет иметь еще более серьезное стратегическое значение чем до. Нужно конечно учитывать наши национальные особенности, но если власть не проебет, а запад подсобит то 5й толчок развития Харькову обеспечен. Жаль что такой ценой

Харьков после войны будет иметь еще более серьезное стратегическое значение чем до

— там вже черги на інвестиції, особливо на нерухомість)

если власть не проебет

— ніколи такого не було і ось знову. Звісно що

проебет

.

а запад подсобит

— сто відсотків, буде відбудовний лендліз.

Треба срочно брати з дисконтом нерухомість в ха, поки є шанс. Така золота можливість під носом буває дуже рідко в житті

Тиждень тому в 10 метрах вiд квартири, що мала здаватись в оренду, впав шахед. В хатi вынесло все — вiд вiкна до вхiдної дверi, що вилетiла в коридор. Золота можливiсть :) б***ь...

Один большой момент — город и область в планах по захвату федерацией, впрочем как Одесса, Днепр, Херсон, Николаев и еще куча мест и Киев в том числе.

Сьесть то он сьест, да кто ж ему даст ©
У русни в планах вообще вся Украина, так что ж нам, дрова не хранить?

А скажи пожалуйста — а как ты видишь послевоенную ситуацию?
Потому, что она мне не представляется в виде «ров с крокодилами, а за ним Северная Корея на стероидах». В моем понимании нынешняя российская государственность обречена. Не может пережиток Средневековья занимать полконтинента в постиндустриальном мире.
Соответственно речь идёт о большой смуте на ближайшие пять лет и неясном будущем после. Не хочу быть ни оптимистом, ни пессимистом, но строить гипотезы о будущем Харькова явно преждевременно.

Не может пережиток Средневековья занимать полконтинента в постиндустриальном мире.

Постиндустриальный мир твой это объективное меньшинство. Так что ответ — может. Более того даже если рашка начнет трещать по швам первые кто прибежит дыры латать это тот самый постиндустриальный мир.
А с Харьковом все будет как по мне хорошо. Большие города это платформы, которые трансформируют свое предназначение по необходимости и добиваются в этом успехов.

Более того даже если рашка начнет трещать по швам первые кто прибежит дыры латать это тот самый постиндустриальный мир.

Я тебя прошу. Если удастся забрать ядерные погремушки, как это сделали с Украиной, помашут платочком и скажут известную фразу про ихтиандров.

строить гипотезы о будущем Харькова явно преждевременно

людям завжди потрібні мрії... смисли... накуя воювати за ту територію...

Не смотря на то что я со многим согласен, и о многом думаю так же — но я всё таки надеюсь что всё будет зашибись
Харьков — отличный город.

Був. А зараз все дууууже пiд питанням.

1) Харків з села перетворився на місто не так давно. І у першу чергу — завдяки Університету. Отже з тих пі і до війни головною перевагою Харкова була наука і освіта. Тут працював Ландау, тут розщепили атом, тут за радянськіх часів були десятки ВУЗів та сотні інститутів. А відповідно: тисячі молодих, веселих студентів, багато навіть іноземних. І бізнес, який усе це обслуговував.

ухти, яка цікава історія...
якби моя воля — заслав би молодих, веселих, талановитих... куди-небудь в Олешківські піски... хай би збудували там космодром )

1. Чому саме ринок Барабашова розбомбили, що в ньому стратегічного?
2. Що можете сказати про настрої населення до 2013? Пам’ятаю в нульових одесити були значно проукраїнські vs харків’ян.
3. Чи правда що було багато студентів у ВУЗах з Білгорода?

1. Чому саме ринок Барабашова розбомбили, що в ньому стратегічного?

Ну, он большой, в него легко попасть
а в условиях, когда промышленности нет, а потребность в обеспечении товарами — всё еще есть, уничтожение крупной торговой площадки — это сильный удар по региону
Да, как бы — «всё решаемо», но тем не менее

2. Що можете сказати про настрої населення до 2013?

никакой «прорускости» в массах не было. Отдельные фрики — да, они были

Кумедно це читати кацапською, коли харківʼяні навіть не намагаються мовою спілкуватися, дійсно хочеться вірити про відсутність прокацапкісті

Кумедно

Показной патритоизм — это в соседней ветке, не тут

никакой «прорускости» в массах не было.

Ще як було. Та тут погоджуюсь із Теріховим. Коли усі побачили як з Донбасу зробили скирту гною, розграбували та поставили керувати сотників МММ — усім стало наглядно ясно, що воно за «русський мір».

Я бі сказал что всё таки не было. В том плане что никто не хотел быть росией или «руским подданым»
«дружить» и торговать — да, само собой, это как было логично
жить под рускими? крайне сомнительно

Так у вас там цілий зʼїзд проруснявих депутатів був.

Так у вас там цілий зʼїзд проруснявих депутатів був.

Был. прошедшее время.
особой популярностью, как видишь, он не пользовался, иначе была бы давно ХНР
но спасибо харьковчанам (и отдельное огромное спасибо — винницкому Ягуару) — обошлось, с кровью, но обошлось.

Тех Ягуаров, если я правильно помню, в живых уже никого не осталось :(

Єдине майбутнє, яке може очікувати Харків у найближчі роки — це бути військовою базою. Такою собі фортецею на кордоні з Мордором. Але і це за умов що хтось буде продовжувати усе це фінансувати. Вже зараз у Харкові військових хіба що не більше, ніж цивільних.

Харків, звісно, буде ще довженько оговтуватися від війни. Але, на мою думку, не все так погано, як малюєте.
Бо за вашою логікою вже на зараз в Харкові має жити ну тисяч 200 максимум. Там майже кожного дня щось бахає і там живе, як я розумію, щось біля 1 200 000 людей. Якщо під час війни живе 1,2 кк людей, то після війни потрошку населення буде зростати — особливо, якщо буде хоча б ілюзія тривалого миру.
Але довоєнні ціни на нерухомість навряд чи будуть в найближчі 10 років.

Після війні всі поїдуть у велікі міста, бо там буде хоч якась робота, медицина а перші часі і житло. Щоб не їхати в місто треба мати невеличкі міста з гарної інфраструктурою а її там будуть лише коли у великих все набудували багато і коли розвинута єкономіка. Відбудова почнеться із велики міст, в маленькі може і не попаде нічого або як завжди — понти. Отже великі міста а особливо Харків нікуди не дінуться. Як би дівались то іще в 20 сторіччі дівся, після того як його двічі відбивали від фашистів і був зруйнований майже на дві третини а відбудовував усратий совок, котрий болт клав на голод після війни і коли баби замість вбитих та калічених чоловіків пахали як коні всюди. Бабір крайній песиміст.

Але довоєнні ціни на нерухомість навряд чи будуть в найближчі 10 років.

Вони такі самі от просто зараз.

. І у першу чергу — завдяки Університету.

Комрад — насправді університет, що створив Каразін це вже наслідок, на нього з’явились гроші. Векликий першочерговий економічний розвиток міста стався після підписання указу Петра Першого про «вільне винокурення», тобто дозволили варити та продавати самогон :) Власне тому і стався розвиток цукрової індустрії :) Сусідній Білгород потім дуже довго слав чолобитні заборонити варити горілку Харкову (на той час суто військова база навколо якої були слободи).

це бути військовою базою. Такою собі фортецею

Місто саме так і засновано від початку, слобідськими та донськими козаками, а також гетьман перевів частину народу з Черкас. Тоді Україна як така тільки взагалі стала існувати це часи Богдана Хмельницького, до 20-го сторічча визначалось не «національність» що більшовики записували в паспорт у кого він взагалі був — а віросповідання.

Тоді Україна як така тільки взагалі стала існувати це часи Богдана Хмельницького,

🤦🤦🤦

до 20-го сторічча визначалось не «національність» що більшовики записували в паспорт у кого він взагалі був — а віросповідання.

А в 19 не було ні Шевченка, ні Франка ні Лесі Українки, і решти компанії?

...
Ну а взагалі, читати праці Наталії Яковенко, та дивитися відео Наталії Старченко...

як відео, наприклад, таке і таке...

А ще... Юрія Винничука, отут.

Кто все эти люди и почему мы должны прислушиваться к их мнению?

А хто всі ті, що в шкільній програмі розповідали нам оту всю клінічну депресуху про вічну «недолю» пригнічених кріпаків та пролетарів?...

А хто оті всі, що підручники складали (починаючи від гуманітаріїв Сарбеїв, що стали авторами тої всієї депресухи з історії... і завершуючи сучасними укладачами типу Лишенка, які склали для сучасних дітей такі «підручники матаматики» з яких нічого неможливо дитині самостійно вивчити...)

Чому українці повинні вірити лише в ту версію історії, згідно якої вони виключно «потерпали під гнітом польських панів, а потім прийшли рускі асвабаділєлі й звільнили»...

Нічого подібного, ті «пани» були також й українцями... так само, як у Франції були пани-французи, а в Німеччині пани-німці, в Англії пани-англійці і тд... то українці нічим не відрізняються, й нічим не гірші... знати це, то також й імунітет від того, щоб:
1. люди не думали, ніби були тільки «благародниє рускіє дварянє», а українці так і не запродюсили своїх еліт...
2. не звинувачувати інші народи в «гніті простого люду», бо вічно всякі «тягнибакси» розпалюють ненависть то проти поляків, то проти євреїв...

а оце все про «тільки в 20 столітті» то з тієї ж опери, ніби «Украіну саздал лєнін» та решта казочок окупантів про то, які вони «рускі асвабадітєлі» та як ми без них «пропадемо»...
не треба «звільняти» ні українців, ні решту націй, ні німців, ні французів, ні англійців, ні грузинів, ні вірмен, ні азейбайджанців ні казахів... то все народи, що НЕ_потребують «рускіх асвабадітєлів» й розберуться самі без «брацкай помащі»

Чому українці повинні вірити лише в ту версію історії, згідно якої вони виключно «потерпали під гнітом польських панів

Потому, что это объективная реальность.
От Люблинской унии и номинально до раздела Польши, а фактически до середины 19-го века, когда их начали вытеснять с украинских земель, Украина была под поляками.
Наливайко был против поляков, Павлюк был против поляков, Хмельниччина была против поляков, Колийивщина была против поляков. Бандера и УПА, блин, были против поляков.

потім прийшли рускі асвабаділєлі й звільнили»...

Асвабадители были здесь неполные 200 лет и далеко не на всей территории. Списывать на них все беды от начала времён выглядит очень по детски.

От Люблинской унии и номинально до раздела Польши, а фактически до середины 19-го века,

А хто ж ту унію підписав? Хіба не Костянтин Острозький?

Хіба то не українські пани, магнати постановили, що в Литві в них менше прав, ніж якщо приєднатися до Корони? Й саме ті пани й вели переговори, щоб в них було ще більше прав.

Украина была под поляками.

Ану хто там «головний поляк», та найбільший «гнітитель українського народу», що «вішав, розпинав, на палі садив»... то ж Ярема Вишневецький, тільки ж він... українець!!!
(А його син, якщо вірити дослідженням ДНК, то останнії європейський моранх з Рюриковичів)

Наливайко был против поляков, Павлюк был против поляков, Хмельниччина была против поляков,

І що? Якби не виступ Хмелькицького, то «королик» Вишневецький давно зробив би своє власне королівство... Хмельниький не «врятував» Україну, а навпаки зруйнував, привів до «Руїни» буквально!

Колийивщина была против поляков

геноцид української еліти... а хто ж його організував?

Попід дібровою стоять
Вози залізної тарані;
То щедрої гостинець пані.
Уміла що кому давать,

що ж це за пані, що «уміла» (та й любила) «давать»?
Та це ж та сама «єкатєріна вєлікая», що «додала культури» поділивши Річ Посполиту, зруйнувавши Запорізьку Січ та запровадивши «черту осєдлості»... нема чим пишатися, Коліївщина (й подальний «разбор шляхти») — геноцид української еліти...

Асвабадители были здесь неполные 200 лет и далеко не на всей территории. Списывать на них все беды от начала времён выглядит очень по детски.

та порівнянно з «асвабадітєлями» в тодішній RP життя було ну просто зразком свобод (звісно, декого «пацифікували», але навіть ті, хто потрапив під репресії з голоду не пухли й не вмирали)...

Ану ким був той же Шухевич? Та то ж був успішний підприємець, бізнесмен... а що б він робив в той час в совєтах? Та його б до тюряги запекли як спекулянта...

Бідний та нещайний Шептицький був... міліонером, в його власності було все, починаючи від сг угідь й закінчуючи нафтовими свердловинами... і так далі... всі оті Левицькі та Левинські, весь кооперативний рух, Центробанк, Маслосоюз і тд... в RP то все було якраз в ті самі роки, коли в радянщині українців морили голодом...

Чому українці повинні вірити лише в ту версію історії, згідно якої вони виключно «потерпали під гнітом польських панів, а потім прийшли рускі асвабаділєлі й звільнили»...

Це з окремо підібраних підручників з Української літератури, в якій кажу як є — із заходу нас умисно качали на цю війну. Федерацію так само — вони себе звісно вважають розумними, та ті хто розумні якраз чудово розуміють наскільки вони дураки та грають в чужі сценарії — кінцева мета котрих їх розвалити, щоби осколки не могли мати економіного базису імперії — відповідно і потужної військової сили, стратегічної ядерної зброї і т.д.
Реальна же історія схожа на сучасність на стільки сильно, що це аж лякаїє.
Романови же діяли методом м’якої сили — це була компромісна родина патріарха на яку пішли Мінін та Пожарський з боярами (обох обрали на відкритих виборах). Власне тому Богдан Хмельницький до них просився зі свитою сам, три роки — за посередництва проваславної церкви.

Це з окремо підібраних підручників з Української літератури, в якій кажу як є — із заходу нас умисно качали на цю війну.

Ем, з якого «заходу», хто «качали»? Коли «качали»?

Хто був зацікавлений загнобити багатих магнатів (що могли б й претендувати на корону), то це якраз польський король, що, взагаліто, був з... династії Ваза, тої самої, що також й привели в РП так званий «Шведсьий потоп»...

Романови же діяли методом м’якої сили — це була компромісна родина патріарха на яку пішли Мінін та Пожарський з боярами (обох обрали на відкритих виборах).

А потім «допрестолонаслідувалися» до того, що «нікалай фтарой» був рускім на менше одного відсотка...

А виборний король, то якраз про Річ Посполиту, Золота Вольность і все таке...

Власне тому Богдан Хмельницький до них просився зі свитою сам, три роки — за посередництва проваславної церкви.

Та він й з татарами також союз робив... Там є багато інтерпретацій про мотиви та наміри, але в результаті ми «маємо те, що маємо»...

Ем, з якого «заходу», хто «качали»? Коли «качали»?

Да ну це навіть не скривається, відомі навіть сумми які витратили USAID на це. Чи ви справді вірите, що вони купляли контрацепцію Panamax-ами для Хамас? Чи як і колись держава крестоносців Ізраєль дуже якісний фактор дестабілізації регіону, який є дуже важливим — фактично Ізраель єидине місце в тій пустелі де нема нафти. І насправді це усе привід, до цього Рим воював із Карфагеном — а причини були чисто матеріальні-економічні, як і зараз.

був з... династії Ваза

І заодно пряма рідня Рюріковічів (а потім і Габсбургів), власне теж скандинавів, що не заважало воювати як зі Швецією так і з московією. Реальний сенс проитстояння був як тоді так і сьогодні на поілітико економічному підгрунті. Католицький світ тобто політично-економічне обьєднання яке майже відповідає сучасному ЄС, що утворився на замлях колишньої Західної Римської імперії, з центром в Римі. І православний — що утврився навколо Візантії, тобто Східної Римської Імперії. Королів затверджували на посаді Папа та Патріарх. На економічному підгрунті і почався і протестанський сеператимз, був аналог брекзіта в Англії, в Пруссії і т.д. У Франції з цього приводу була дуже довга громадяньска війна. В Іспанії інквізитори палили сепаритистів на костарах і т.д.

Та він й з татарами також союз робив...

Так і зараз Ердоган дуже суттєвий вплив має, як і Туреччина. Вона дуже активно повертає статус провідної держави мусульманского світу, випереджаючи навіть Саудівскьку Аравію.
Ще було таке Деулінське перемир’я, аля Мінськ 3 і т.д.

Чи ви справді вірите, що вони купляли контрацепцію Panamax-ами для Хамас?

там біла контрацепция для какой-то африканской страні с єпидемией вич, но «квалифицированніе специалисті», которіе путают «трансгенніе» и «трансгендерніе» — решили почему что что «хамас»
зі и если я помнб, то не для «хамас», а для «газі» — и вот то б***ь біла не та газа

Да ну це навіть не скривається, відомі навіть сумми які витратили USAID на це.

На що? Щоб Хмельницький підняв повстання і напав на Вишневецького, зруйнував його «королівство» в Лубнах?

І заодно пряма рідня Рюріковічів (а потім і Габсбургів), власне теж скандинавів, що не заважало воювати як зі Швецією так і з московією.

Вишневецький також Рюрикович... Й навіть в Казимира Великого була рідня (тобто він ніразу не «окуповував» Львів, а просто забирав свою спадщину!)

Католицький світ тобто політично-економічне обьєднання яке майже відповідає сучасному ЄС, що утворився на замлях колишньої Західної Римської імперії, з центром в Римі. І православний — що утврився навколо Візантії, тобто Східної Римської Імперії.

Ем... так я ж і сам греко-католик... а діти взагалі на католицький манер хрестяться, бо дружина — полька... І що?

А той пан «Vic Programmer» напевно ж, на «західних» замовників працює, нє?...
І документацію англійською пише...

То ми всі вже або безпосередня частина «Заходу» або йому «служимо»...
І це прекрасно, хіба ні? :)

Та й «Візантія» вже також давно за «західним календарем»... А китайці та індуси (разом з пакістанцями, іранцями, саудитами турками) взагалі ніразу не православні... коротше не клеїться теорія :)

У Франції з цього приводу була дуже довга громадяньска війна. В Іспанії інквізитори палили сепаритистів на костарах і т.д.

А-А-А-А, вони спалили Коперника ой, нє, Коперник був католицьким кліриком й вмер сам своєю смертю від інсульту...

А взагалі Річ Посполита прямо зразок цивілізації та культури, особливо як порівнянно з тим всім, що робилося в тодішніх «цивілізованих Європах»))

Так і зараз Ердоган дуже суттєвий вплив має, як і Туреччина. Вона дуже активно повертає статус провідної держави мусульманского світу, випереджаючи навіть Саудівскьку Аравію.

А ще турецький соліст класно співає в Grandma’s Smuzi. І що?

Ще було таке Деулінське перемир’я, аля Мінськ 3 і т.д.

А ще була присяга Шуйських

Сигізмунд III, вільно обраний король Польщі, спадкоємний король Швеції, в любові до миру і слави перший серед королів, що у війні і перемогах не поступається нікому, взяв у полон вождів московських, столицю і землі [московські] зайняв, війська розгромив, Смоленськ повернув, зламав під Хотином міць Туреччини, царював сорок чотири роки, сорок четвертий король, зрівнявся у славі з усіма [попередніми] і прийняв її [славу] повністю

і що?

Справжній поштовх Харкову дав Барабашово. Потім, на зароблених капіталах сформувалась нова еліта, і стратегічне значення почали мати макдональдс на Научці, а, з початком війни — Кофеїн.

(сарказм, якщо що)

а на капиталах заработанных на мивине — Vinfast)

Я б обирав Харків, це маленький Київ де проблеми великого міста іще не такі всраті і місто не так зпотворене в жадобі затикати ЖК ілітній колхозан в кожний куточок. Хоча в цілому містобудуваня в Україні то сум, жадоба, потвортсво та відсутність комфорту, нажаль далі совкового воно не стало краще хоч і змінилось. Принципово від переїзду із Харкова у Києв ви не відчуєте, багато друзів жилов Києві а потім поверталось у Харків. Особливо краще це більш адекватні ціни на нерухомість на відміну Києва та Одесси. Хоча це все було ДО війни. Що буде ПІСЛЯ одному богу відомо.

Харьков рулит
все остальные — неправы.
Сраная, б***ь, русня со своей сраной войной :(

Харьков рулит

— «рулив» буде більш точно.

Коли кордон з орками в 20-30км від міста, то вже таке собі.
Хоча, якщо ті харківʼяни що поїхали, після війни(колись воно таки закінчиться) повернуться, то буде добре

Не побывав в Харькове — этого не понять, если честно
Уныния и безысходности в нём значительно меньше, чем в центральной или западной части страны.

А чи можна там зараз чвякать-хуякать, як раніше?

А чи можна там зараз чвякать-хуякать, як раніше?

Можно, и даже лучше!
Харьков — ахуенен.
Но опасно, да, тут даже не поспоришь

Більш того, можна ще дутся і гнутся

Ще цікавить питання «Гдє про скорыє помощі, б***ь?!». Як з цим?

всю жизнь жил в Харькове. Ездил в Киев во время войны регулярно, и это было просто неба и земля. Особенно если сравнивать центры, я когда гулял по Хрещатику, то словно оживал от того обилия людей вокруг, молодежи, движа и т.д. А в Харькове в центре после прилетов много чего закрыто, людей почти нет, чувствовал себя будто в нелюдимом селе

людей почти нет, чувствовал себя будто в нелюдимом селе

:) Я живу на окраине (дальше только лес) села с населением в 500 человек в прошлом
Когда я ездил в Ха на влк — это было круто.
В любом случае Харьков — это класс. Жаль что понимаешь это только после того как от души поживешь вдали.

Сеул теж за 50 км до Північної Кореї і що ?

І що? І ніщо.
Де ми, а де корея.
А Фінляндія також має спільний кордон з рахою, і що?
А у фінів також була лінія оборони з совком. І в нас була(наприклад «замінований» чонгар).
Чи ми будемо далі якісь цікаві аналогії вкидувати)
ну що, концепція де «україна — це східноєуропейський ізраіль» вже забулась, тепер будемо порівнювати себе і свою ситуацію з містами в кореї.

Різницю побачите самі з часом.

Ps я тільки за, якщо там буде все супер, бо зможу майно продати по ціні 2021року і буду дуже щасливий. Тому працюємо, щоб було як сеул

Багато хто повернувся у Харків за 23-25 (суджу по одногрупниках і родичах)

а ви впевнені що з таким споживчим підходом знайдете хоча би когось? Тим паче о у вас там якісь хронічні хвороби. Кому ви потрібні?

Мабуть Київ. Особисто для себе обрала Франик. Народилась в Харкові, жила багато років в Черкасах, пожила закордоном. Краще Франика ще не зустріла місто (мабуть, бо не жила в Білій Церкві ахах), тут смачна недорога їжа, відкриті люди, маленьке пішохідне, і таке, знаєте, дуже тепле до душі. З мінусів — трошки кусається ціна на житло і місцеві кажуть, що мало двіжняків (на двіжняк можна і у Львів поїхати).

Як є можливість — спробуйте місяць пожити скрізь і тоді виберете для себе щось, що до душі, а так у кожного ж свої фактори :)

Якщо обирати лише з цих двох — я б обрав Київ. Але якщо без обмеження вибору, то для себе вже давно обрав Одесу і поки (за останні 7 років) не з’явилося бажання нікуди переїжджати, але тут вже питання особистих уподобань. До цього 20+ років жив у Миколаєві — скажу чесно, місто таке собі, не рекомендую.

Якщо ви плануєте і далі залишатися неодруженим без дітей, то в принципі будь-яке місто підійде. Якщо ж плануєте знайти дружину, завести сім’ю, дітей і влаштувати цим дітям хороше життя — то Київ виглядає більш гарним варіантом (і для пошуку вільної жінки, і для виховання дітей)

Гадюшннік натиканий висотками без доріг що стояв до війни в 10 бальних пробках зранку до ночі. Зараз трохи краще але ж після війни стане значно гірше ніж до
Зі всіх влад обласних центрів в Одесі сама бандитська

— Йух!
— Що йух ?
— A що Київ ?

Авторе, з огляду на проблеми зі здоров’ям, треба ще один параметр пошуку додавати — якісне медичне обслуговування. Наприклад, в Білій Церкві, про яку тут багато гарного написали, з цим не дуже (якщо шукати саме доказових лікарів). І це проблема багатьох невеликих міст насправді. Я колись теж планувала в БЦ жити, але ось це був один з тих факторів, який зупинив.

Можно подумать в Киеве с этим легче. С другой стороны из той же БЦ до центра Киева можно добраться быстрее, чем с каких-нибудь левобережных выселок.

Стоя в вечной пробке от Чабанов до Оушена? Сомневаюсь.

Стоя в вечной пробке от Чабанов до Оушена? Сомневаюсь.

Не замечал я большой пробки в Чабанах, а от ВДНХ правильно уходить огородами через Совские пруды на Протасов Яр.
Регулярно езжу и на Белую и на Старую Дарницу, знаю о чем говорю.

Не замечал я большой пробки в Чабанах

Вся Одесская трасса стоит, особенно в Дни Взятия Киева.

Так то Дни Взятия Киева. Раз в неделю в теплый сезон .

Ну це щось вкрай сумнівне ви написали.
В БЦ зараз є як приватні клініки так і великі державні + військовий госпіталь, в яких працюють лікарі буквально всіх напрямків, від нейрохірургії і до проктології( навіть є окрема клініка в місті виключно по цій темі ).

Дуже раджу Білу Церкву — для закриття основних потреб все є, а якщо щось потрібно «надзвичайне», то завжди можна поїхати у Київ, який знаходиться в 80км на північ. А саме головне — місто тихе і спокійне, як Франик, але в центральній частині України.

місто тихе і спокійне, як Франик, але в центральній частині України

Це ж можна розглядати і як його мінус — ближче до Росії, далі від кордону з ЄС, далі від гір (з Франика і Чернівців можна планувати одноденні вилазки на Буковель, сам так робив до переїзду).

далі від гір (з Франика і Чернівців можна планувати одноденні вилазки на Буковель,

Тю. Во-вервых Поросся само по себе одно из самых благословенных мест Украины.
А во-вторых Одесская трасса: утром выехал — в обед купаешься в море.

Во-вервых Поросся само по себе одно из самых благословенных

Ти «городський» і просто не шариш скільки з поросям мороки: їсти дати, прибирати за ним — яке там благословенне :-)

Одесская трасса: утром выехал — в обед

...уже вчишся обладнувати ВОП в Десні.

Майк, питання більш не по темі. Щодо Буковелі- мої знайомі, хто дійсно катається, казали завжди, що там взагалі немає чого робити. Краще додати трохи коштів і в Татри, наприклад, поїхати покататися. Або, якщо вже ти впевнено себе почуваєш, то в Австрію/ Швейцарію. Бо і траси краще, і сервіс. А як ви вважаєте?
Якщо що, я на борді каталася, але скоріш на зараз вже, як джуніор.Бо пару років вже даже не каталася. І по моїм спогадам, Буковель саме — це більш про понти, а не про катання.

я там востаннє був 15 років тому, коли досвіду катання у мене неукраїнського ще не було, тому на той час не мав з чим порівнювати. За цей час і курорт міг змінитися, і контингент, який туди їздить. Ми їздили групою ІТшників + друзі ІТшників + дівчата ІТшників (іноді теж ІТшниці), знімали бус, який віз нас прямо під підйомник, щоб до 8:00 можна було купити дешевше лижні пропуска і взяти в оренду лижі. Бус нас весь час чекав, десь о 15:30 ми йшли в кафе, десь в 17:00 їхали назад в Чернівці. Мене цілком влаштовували такі покатушки.
З тих пір я випробував схили Андорри (Пас-де-ла-Каса), Австрію (Цель-ам-Зей), цього року з дітьми поїхали на тиждень в Болгарію (Банско) — сказати, що Буковель чимось суттєво гірше — я б не сказав. Та й мова не про поїздки на тиждень, а про можливість раз в тиждень-два на один день поїхати на покатушки, тим більше актуально в ситуації із закритими кордонами.

Івано-Франківськ! KFC і МакДональдз є, кур’єри все додому привозять — яких ще розваг треба в наші буремні часи?!)

років пʼять тут вже живу, наче всього стає. маленьке місто в цілому, але все є. навіть затори)

Нічого, міст на Пасічну* добудують і все буде добре!

* "Група експертів із Центру урбаністичних досліджень (ЦУД) порівняла темпи будівництва франківського моста на Пасічну із середньовічними соборами Європи та дійшла шокуючого висновку: міст зводять повільніше, ніж Кельнський собор, який будували 632 роки"© жарт на 1 квітня

Якби я обирав ІФ чи Ха після війни — однозначно Ха. Зручне метро, є ТЦ різні, планета кіно, мультиплекс(камон, навіть в Ужгороді є), більше лікарень, офісів компаній і прочого. Але в ІФ краще повітря, спокійніше. Став менше хворіти. Стосовно Києва — точно ні.

після війни — однозначно Ха

Харків надто близько до рашки :-( Пройде 20 років після закінчення цієї війни і їм, як Германії після World War I, в бошку знову стукне імперськість & ресентимент — і знову все кидати і вирушати в евакуацію?!

жити після війни

ой, не кажи — гоп, поки ...

Але економічно вмотивовані

В Пало Альто, Сан Хосе чи Маунтін Вью комрад і не у трейлері, а у власному особняку із приватною охороною.
Ваш Кеп.

пока что лучший вариант из предложенных.

щось у лісі сдохло — Vic двома реченнями обмежився

Kоль рука устала скроллить, прояви терпение,
Комментарий ты читаешь Алексея Пение
(ц) Natalia Riabokon

Більшість дуже довгих коментів насправді розгорнуте «Іди на йух <необхідне образу вставити> !». Та це не толерантно.

Краще бути багатим і здоровим, ніж бідним та хворим.

Если есть возможность работать 100% удаленно и глобальных карьерных изменений не просматривается, то Львов, Франык, Одесса, Ужгород. Если работать надо с посещением офиса, то 100% Киев. Больше возможностей, больше работы, больше ВСЕГО.

Если есть возможность выехать, 100% выезжать. Вернуться сюда всегда успеешь при желании, а вот стартовать с нуля через 2-3 года в случае негативного сценария и гранд-пи****ца и вынуждененого бегства, будет плохо. Да и сегодня у тебя отсрочка есть, завтра нет. С неизлечимыми болезнями народ прекрасно служит. В наших раскладах не известно когда тебя родина посчитает годным к военной службе в окопе.

Тут явно речь не в географии. Челу надоело сидеть на переферии, в 32 у людей обычно уже другое заботы. Ищет приключений. Здесь важен сам факт изменения окружения, новые челленджи, знакомства. Я бы поехал уже хоть куда-то. В границах страны в условиях войны вообще безразлично куда ты едешь. Мышка застрявшая в лабиринте думает что за поворотом жизнь лучше)

В Київ я б їхав жити лише або мені хтось там організував безкоштовне нормальне житло( типу померла бабка і є халявна квартира в нормальному стані ), хоча й в такому б випадку довго думав би про те, аби здавати і лишатись деінде.
Або ти студент без авто якого цікавить молодіжна цілодобова «двіжуха», тоді дійсно є сенс обирати Київ на час навчання.
Або в тебе бізнес/робота прив’язана фізично саме до Києва і цей бізнес приносить тобі десятки тисяч доларів щомісяця і більше ніде ти таке не організуєш, тоді, звісно, Київ без варіантів.

Решта кейсів — не рекомендую, в Києві дорого, занадто багато стресу, занадто багато такого, що з’їдає твій час.

Раджу розглянути більшість обласних та навіть великих районних центрів, там буде 99% всього того, що є в Києві для повсякденного життя, але це буде дешевше, швидше, менш стресово. А в Київ, Львів, Одесу кататись раз на 2-3 місяці по справам і на культурні події.

Сам із 2021р. живу в Білій Церкві, за годину їзди від Києва і це чи не найкраще рішення яке я приймав. Після Києва, Львова, Ірпеня, дуже задоволений, рекомендую.

Цікавий варіант, а які мінуси такого переїзду?

Був мінус коли до 2024 не було в місті KFC, люблю курку, але тепер і це тут є.
Опери нема, якщо це важливо.
ІТ-шних конференцій нема, але їх ніде зараз окрім Києва нема.
Решта навіть не знаю.

За 4+ роки ні з чим таким, за чим мені треба було їхати в Київ, не стикнувся. Лише епізодичні поїздки по роботі.

А ще плюс, що житло дешевше в рази ніж в Києві.

Цікавий варіант, а які мінуси такого переїзду?

У 72-й бригады там штаб-квартира и еще военный аэродром. То есть риск прилетов выше среднего.

Аеродром не працює вже давно, аби щось було, це б фіксувалось відразу з супутника.
Бригада і особовий склад виведений з міста. За 3+ років масштабних прильотів не було. Лише декілька «зальотних» шахедів було типу прилетів у закинуту казарму, ще раз у пустий склад в промзоні, ще раз впав заглушений в приватному секторі.

Я ж не говорю, что там бомбят каждую ночь, я о том, что риски несколько выше, чем в городе без военных.

Дуже велика концентрація людей, забудова кожного вільного метра, всього лиш дві вузькі дороги які з’єднують з Києвом і, як наслідок, катастрофічні пробки щодня.

БЦ супер місто як на мене, чисте маленьке, привітне, нема висоток по 20 поверхів.Класний пляж вздовж р. Рось. З локальною роботою там біда, але якщо віддалено працюєш то норм. Жив там перші пів року війни.

Кажуть в Білій Церкві, багато криміналу. Сам Мопс там тусив.

Дурницю кажуть, збс місто.

Я там не бачив ні алкашів, ні «сольовиків», за криміналом не стежив.
На початку війни після 22:00 вимикали все освітлення ― для маскування.
Коли русня відійшли від околиць Києва й це вже перестало бути актуальним, світло все‑одно гасили ще, мабуть, місяці три. Кажуть меру БЦ так ця ідея сподобалася(дуже економно).
Так‑от, тоді можна було спокійно ходити містом у таких умовах. Як там зараз із криміналом та іншим ― сказати не можу.

якщо людина в Харкові не змогла знайти дівчину, то в місті в 15-30 разів менше зможе знайти?

Там достатньо знайти добру сваху, вона вже підбере

в 15-30 разів менше

Як сказати, що ти слабо уявляєш, що таке інші міста, окрім 3 найбільш популярних))

Станом на 01.01.2022, до повномасштабки, у Харкові було трохи більше як 1,4 млн. Після повномасштабки лише за перші два тижні з Харкова виїхали більше 600тис. тільки офіційно.
Навряд ця цифра сильно скоротилась за три роки роки, хтось повертався, а хтось виїхав пізніше.
Отож, приймемо, що населення ±близько 800 тис.

В Білій Церкві за різними оцінками від 200 до 250тис. населення. Невелика частина виїхала після повномасштабки, зате досить багато приїхало сюди, так що після 2022 населення тільки зросло.

Отож, різниця складатиме лмше в 3.2 — 4 рази, а не 15-30))
Йдіть вчіть матчасть.

розписувати не обовʼязково, достатньо було написати в 3-4 рази згідно оф. статистики.
3-4 рази це також дуже багато як для шансів

Шо саме з’їдає ваш час у Києві? Чим менше місто, ти менше вибору послуг. Тобто, умовно, торговий центр є, але він всього один. Секція для дітей є, але вона одна. І дуже часто буде так, що немає саме того ,що вам потрібно.

Для цього існують воркераунди, починаючи від доставок, завершуючи тим, що «мега закупи» відбуваються далеко не щодня, й навіть не щомісяця, тобто якщо необмінно треба «щось таж таке» що це й продається лище у великому місті та в спеціальних умовах, то для такої нагоди можна й поїхати десь раз в місяць — пів року...

Але кожен Божий день мазохістично терпіти оті всі «принади великого міста» в себе під носом... ой нє, нє...

Шо саме з’їдає ваш час у Києві?

Пробки
Відстані
Черги
Катастрофа з парковкою

Чим менше місто, ти менше вибору послуг.

Це буде валідно хіба для геть малих міст і сіл, умовно, менше 50 тис. населення. Хоча знову ж таки не для всіх бо частина таких населених пунктів є сателітами-пригородами великих міст.
Решта міст від 100 тис. населлення мають досить непогану для життя інфраструктуру.
Хоча й таких досить не багато всього лиш 41, виключаюси мільйонники
uk.wikipedia.org/...​ленням)#100_000_—_250_000

Для Києва це також аргумент бо ти не будеш щодня їздити через все місто в магазин, а будеш ходити в той, що поряд, аналогічно з гуртками, секціями та школами.
А якщо так хочеться раз на пару тижнів катнутися в Лавіну на закупи і шопінг аби вбити там весь день, то це взагалі не грає ролі чи ти їхатимеш з Позняків, ВДНГ, Ірпеня, Білої Церкви або будь-якого іншого міста/села до 100 км від Києва.
Ну ок, з БЦ це буде на 25 хв довше ніж з Оболоні, хоча також дискусійно і залежть від ситуацій/ремонтів/аварій/перекриттів.
Звичайно можна вибрати якусь екстравагантну секцію для дитини яка є лише в Києві аби закрити якийсь свій гештальт, але це треба ненавидіти свою дитину, аби ще її щодня мордувати в пробці туди й назад.
Мені вистачає 10-15 хв. завезти дитину в приватну школу зранку, а після школи ми їдемо аж 10хв до спортивної секції.

можна вибрати якусь екстравагантну секцію для дитини яка є лише в Києві аби закрити якийсь свій гештальт, але це треба ненавидіти свою дитину

ну а вдруг у ребенка выдающийся талант, а потенциал для его развития есть только в какой-нибудь ШВСМ, или у сильного тренера которая (-ый) есть только в Киеве (Харькове, Днепре, Львове)
Алена Савченко 9 лет ездила на тренировки из Обухова в киевскую «Льдинку»
стал бы Андрей Шевченко Андреем Шевченко в селе Двиркивщина Яготинского раёна — вопрос риторический
уроженка Днепра Ярослава Магучих имела возможность перепробовать себя от каратэ до рисования, пока не выяснилось в чем она лучшая в мире. но представим себе, что она родилась в условном Фастове и родители отвели ее в ближайший кружок бальных танцев

То я повинен дітей «віддати в спорт», з усіма отими переживаннями та травмами й рештою нюансів, коли вся родина по суті крутиться довкола того свого талановитого спортсмена,
й то замість того, щоб діти просто (для початку) пішли моїми слідами?...

Віддати в спорт, щоб що?
Яка ймовірність що саме саме мої дитята виявляться здібними великими спортсменами? 0.0001? Тому, умовно 10тис народу замість спокійного життя повинні віддати своїх дітей в секції, взяти участь в тій «лотореї», щоб що? Щоб потім дитя в майбутньому принесло медаль? Ой нє, то все краще без мене та моїх дітей...

А з іншого боку спортзал, качалка, й навіть веслувальна школа є й в... не тільки в Тернополі, а й в умовному Ковелі...
Або навіть в селі на Глині Наварії, взагалі за містом, й модний ІТшний «хрінвіль» що його збудували для програмістів зовсім поруч...

Чому я повинен вважати ніби мої дитята повинно бути саме фігурним кататєлями, чи футболістами-пригунами а не веслувальниками?...

ну а вдруг у ребенка выдающийся талант

В такому випадку його талант почне проявлятися навіть у сільській загальній школі, після чого його батьки зможуть визначити доцільність відвідування якоїсь унікальної школи олімпійського резерву яка одна на Україну.
По дефолту травмувати дитину тяганням по подібному не доцільно і навіть шкідливо.

у сильного тренера которая (-ый) есть только в Киеве (

Дуже поширений і спростований реальністю міф.
Пошукай подивись будь-які дитячо-юнацькі змагання по будь-чому і ти з подивом з’ясуєш, що вихованці так званих «топових» тренерів в столичних клубах далеко не завжди займають перші місця чи навіть входять в трійку кращих.

Тому навіть уродженці Фастова мають непоганий шанс ставати чемпіонами.

я согласен в той части что все оно должно быть соразмерно возможностям. нет уникальных способностей — не мучай
но а как их определить, если не попробовать? не, ну можно конечно и по бразильской системе из трущоб пробиваться, но если по уму, то в нынешней социал-дарвинистской Украине сельской школы для таланта будет недостаточно

Пошукай подивись будь-які дитячо-юнацькі змагання по будь-чому

а шо мне искать, когда я лично отходил и отсмотрел положенное мне)

а чому взагалі треба виховувати саме спортсмена?
та й як перебрати всі варанти?

а що, умовні математика, малювання не катять?

Ну взагалі шкіл з топ-20 рейтингу НМТ з математики ні в Білій Церкві, ні взагалі ніде в Київській області немає, а в Києві близько десяти.

Ну взагалі шкіл з топ-20 рейтингу НМТ з математики

Не слишком ли много пафоса для коренного козятинца?

до сих мор меня улыбают пафосные мизерабли :)

Людина пише

а чому взагалі треба виховувати саме спортсмена?
а що, умовні математика

От я і пояснюю, що математична підготовка в столиці також на найвищому рівні, як і спортивна.

Ну взагалі шкіл з топ-20 рейтингу НМТ з математики ні в Білій Церкві, ні взагалі ніде в Київській області немає, а в Києві близько десяти.

я вчився в «звичайній львіській школі», чи то мені якось завадило? ніразу...

це ще треба трохи й власного бажання щось досліджувати... в тому плані сучасна математика в Україні з підручниками авторів типу Лишенка — приречена (бо дитина сама вчитися самостійно не зможе, якщо ще батьки не підтримають), й тому я, попри всю нелюбов до «північно східного сусіда» не викидаю російськомовних книжок таких авторів як Сканаві!)...

умовний фізматліцей тоді був не менш крутим, ніж зараз, але я можу «загрузити» деяких з тих колег що вчилися там, й чиї знання з математики за ті роки «помножилися на нуль»)...

але тоді (90ті) ті ліцеїсти ходили з штахетами битися проти місцевих «стінка на стінку»... ніразу не здорова обстановка... (в нашій школі теж були «гопніцкі цінності», але до «стінка на стінку» не доходило)

мої діти вчаться з звичайній школі (а не в «євшанах» та «небайдужих» з тою «елітою» у вигляді синків прокурорів)... і єдиний недолік процесу — так, справді, математика та фізика «на мені» (в цій частині школа «залишає бажати кращого») але краще я сам проведу той час з дітьми, ніж витрачу його на довезення їх до «елітного закладу»...

єдина користь від «елітних» шкіл, то хіба знайомства (знати кількох тих же прокуротів, суддів, митників тепер би не завадило...))

зато якраз випускники фізматліцею (в якому я не вчився) то і є деякі мої колеги, й розповіли про ті приколи з «штахетами» та «стінка на стінку»!

Вам пишуть, що в столиці найкраща спортивна підготовка в країні. Ви кажете — а математика. Математична підготовка в столиці теж найкраща, про що свідчить рейтинг НМТ з, хто б міг подумати, математики.
Тепер Ви пишете, що самі навчите своїх дітей математиці краще, ніж вони б могли навчитися в найкращих школах України. Але в такому випадку з’являється питання — а навіщо тоді даремно штани в школі 12 років протирати, якщо навчатися вдома?

Вам пишуть, що в столиці найкраща спортивна підготовка в країні.

А я трохи про інше: в людей бувають різні цілі (та різні засоби для їх досягнення)...

Якщо конкртено цей шановний пан хоче присвятити час та життя вихованню видатного спортсмена — то його святе право...

А мені байдуже на «найкращу в світі спортивну підготовку», я не хочу, щоб мої діти були «спортсменами» взагалі, звичайного гуртка «щоб порухалися/побігали» досить, й я так думаю, що я не один такий...
І якщо дитя (умовно) любить кататися на велосипеді, то (на мою думку) його не потрібно віддавати в секцію нехай просто катається в свої задоволення!

Я ціную математику, а (згідно приведеного мною лінка та інших моїх даних) класної математики можна досягти й в фізматліцеї у Львові (а не в Києві, ага), але я свідомо «забиваю» навіть на то, бо (за моїм суб’єктивним досвідом) можна й в звичайній школі (якщо татусь допоможе дітям з математикою та фізикою)... Я не намагаюся виховати «видатного математика», мені досить, щоб діти володіли наукою на моєму рівні :)

Тепер Ви пишете, що самі навчите своїх дітей математиці краще, ніж навчать вчителі найкращих шкіл України. Що ж, для таких видатних математиків як Ви, можливо, життя в столиці дійсно не має сенсу.

Саме так, саме так, кожен сам собі приймає рішення :)
А оце от все «треба переїхати бо там <перелік непотрібних мені бенефітів>» то все якесь нав’язування (взагалі, ота вся пиха, про «ми живемо в <назвати круту точку> діти вчаться в <назвати елітну школу>», це не робить тих людей кращими... ніякого «прориву» в тому нема, якщо задля того треба мучатися в тих мурашниках, гробити час в тих корках і тд)...

Зараз оце все проповідування «класних шкіл», «класних гуртків», «класних щостотам ще», то виглядає як якито маркетинг в автосалоні..

Й самі обдурені маркетологами, кому втюхали непотрібні опції, якими вони не користуються, або що не мають смислу, намагаються переконати, що витратили час/гроші/нерви недаремно (чувак ніразу не скористався підлокітником, а на «автозвук» йому похер по причині природної глухоти, їздить в корках «з швидкістю потоку» але буде всім проповідувати яку класну машину купив, яка вона швидка, скільки там опцій та який класний автозвук))...

Так, я вважаю, що в «гурток», в «тренажерку», в «ще десь», можна ходити навіть в умовному Ковелі... І навіть навчання там в школі може бути цілком на прийнятному рівні))

Звісно, треба уникнути тих шкіл, де «неблагополучні категорії» й все таке... Але оце от «наполегливе протискування до найкращого будь-якою ціною», то якийсь свідомий мазохізм, особливо з огляду на суб’єктивність критеріїю «кращості» :)

Так начебто ж рейтинг НМТ для того і зроблено, щоб зробити критерій кращості більш об’єктивним.

Так начебто ж рейтинг НМТ для того і зроблено, щоб зробити критерій кращості більш об’єктивним.

рейтинг НМТ то середня температура по лікарні школі...

Та й чому мій «суб’єктивний критерій кращості» повинен покладатися винятково на НМТ?

Це ж логічно, що я маю також додаткові критерії (в тому числі й повністю суб’єктивні мої власні, що можуть умовний «фізматліцей» та його виняткові результати за НМТ «помножити на нуль»....)...

Чи, враховуючи історію вище про «стінка на стінку», той пан хотів би вчитися в фізматліцеї в 90х роках й брати участь в згадуваних «боях штахетами»?

...Але, звісно, якби, я сьогодні хотів би саме «відправити десь дітей», так «щоб з ними не було замороки», то теперішній фізматліцей (чи інший інтернат!) був би (можливо) чудовим варіантом для таких розкладів (а може й не був би, бо це ще треба було б дослідити які там умови, й чи справді так багато змінилося з часу «штахет»?)..

Наразі ж, враховуючи мої поточні наміри та розклади, я маю інше чудове на даний час (як мені здається) рішення :)
З точки зору інших людей та їхній намірів воно може видатися нераціональним, але це іхня точка зору, й вони мають своє святе право впроваджувати свої погляди на своїх дітях та підстроювати своє життя відповідно до того.

Чи діти стануть (та чиї стануть) «великими спортсменами» чи «великими математиками», то все потім «час покаже»...

Для когось існує ненульова ймовірність отримати потім докори «чого ж ви заради мене не переїхали до ... і не організували мені навчання в ... і я так і не став великим спортсменом/ученим/щосьтотамще?»
Також як й в когось існує ненульова ймовірність самому докоряти дитьові: «ми заради тебе переїхали до ... та організували тобі навчання в ... а ти так й не став великим спортсменом/ученим/щосьтотамще?», на то ж дитя 100% відповість «а я вас про це взагалі не_просив, щоб ви мене туди везли й мені то все організовували»

Для когось існує ненульова ймовірність отримати потім докори «чого ж ви заради мене не переїхали до ... і не організували мені навчання в ... і я так і не став великим спортсменом/ученим/щосьтотамще?»
Також як й в когось існує ненульова ймовірність самому докоряти дитьові: «ми заради тебе переїхали до ... та організували тобі навчання в ... а ти так й не став великим спортсменом/ученим/щосьтотамще?»,

Саме так. То як на мене, в майбутньому легше самому не казати

: "ми заради тебе переїхали до ... та організували тобі навчання в ... а ти

аніж відповідати на

"чого ж ви заради мене не переїхали до ... і не організували мені навчання в ... і я так і не
в майбутньому легше самому не казати

Легше? не знаю, «присвятити всього себе» в таку «інвестицію», коли дитя й не просило про те все, щоб що?
Замість комфортного життя, оте все існування десь на арендованій хаті «на птічих правах», в надії що «колись потім, в майбутньому» дитя стане великим математиком/спортсменом... це точно та мета, за яку треба боротися? Для мене — ні (ось такий я егоїст, і не живу «заради дітей»)...

аніж відповідати на

так те дитя просилося «туди», чи не просилося?

якщо дитя скаже «хочу то і ось туди», тоді рецепт від Ювженко Денис чудовий!

Мало того, індивідуальна робота з репетитором набагато краще ніж розпорошена увага вчителя...

А якщо дитя не хоче, то й не треба його силою пхати в той інтернат, чи переїздити в урбаністичний мурашник, й ламати звичний спосіб життя, звичні звязки/друзів (мова, в тому числі й про звичний спосіб життя, звичні звязки/друзів також й дітей) заради «перспектив», про які ті діти й не просили...

Питання ж від дитяти може звучати й по-іншому «нахр*на ти мене забрав з моєї школи, з нашого двору й запхав в той ліцей до тих токсичних пихатих придурків?»

Можливо бути «першим в сільській школі» для дитяти набагато краще ніж останнім в крутому ліцеї... (а може й середнячком серед середнячків — якраз саме то!)

(Окреме цікаве питання: діти в ліцеї в середньому понабирали високих балів тому що їх так гарно навчили? Чи тому, що їх усіх талановитих туди привезли? Що як «здібності дитини» ніразу від переміщення до <назва_престижної_школи> не змінюються? А що я навпаки, як в своїй школі все було добре, а в новій обстановці з дітими прокурорів та митників, й їхніми витребеньками стане фігово? «Чому Машу та Дашу привозять на <назва крутої іномарки>, а я приїжджаю на метро?» ... ууу, та там тонкої психології та всяких «викликів» вагон та маленький візочок... Й часом люди «не справляються» й «заберіть мене звідси», розчаровуються...)

А я трохи про інше: в людей бувають різні цілі (та різні засоби для їх досягнення

разумеется это не позор прожить середняком
но как говорил Джек Николсон в известном фильме «я хотя бы попытался, черт возьми»

разумеется это не позор прожить середняком
но как говорил Джек Николсон в известном фильме «я хотя бы попытался, черт возьми»

Спробував що саме? Я не хочу навіть пробувати робити з дітей «великих спортсменів», чи «геніїв математики» (ану подивіться тут поруч є темка, де про «математикиню»... От людина такі теми, коментарі почитає, й взагалі не захоче повертатися в ту країну...)
А я не хочу, щоб мої діти поїхали по світах «здобувати велич», нагороди та ступені, а мене старого й немічного лишили отут (так, я ось такий егоїст))...

Але якщо дитя дуже захоче, то рецепт від шановного добродія Ювженко Денис чудовий!!!

но как говорил Джек Николсон в известном фильме «я хотя бы попытался, черт возьми»

зависит от целепологания
если воспитать реб’нка с мотивацией «ті или лучший — или лох», то можно неслабо так поломать ему психику

Дивись в чому прикол цих «Рейтингів» по НМТ і подібним.
www.education.ua/schools/best-by-tests

ТОП1 — ТОП19 місця мають різнюцю менш ніж 8 балів із 200, досить незначне коливання яке може змінитись вже наступного року, тобто рівень майже однаковий.

Різниця між 20-м місцем і 165-м( школа в якій я навчався ), складає менше 10 балів із 200. Тобто теж вкрай мізерний розліт на рівні однієї дитини.

Всього шкіл, які набрали 150+ балів більш як 720. Хоча й далі в рейтингу йде дуже плавний спад, що дозволяє припустити, що якість освіти там буде не радикально гірше.
Тому я не раджу особливо наярювати на ці рейтинги.

P.S. Також багато про якість цих рейтингів свідчить той факт, що моя «рідна» школа була в 2023 році на 54 місці по Україні, а в 2024 впала на 165 місце. Дуже велике питання чому так сталось чи як так порахували, при умові, що школа лишилась там само з тим самим керівництвом і, скоріше за все, з тими ж вчителями і учнями.
www.education.ua/schools/2587

школа, которую я закончил — на 2579 месте по математике
Я бі не сказал что я сильно заморачиваюсь по єтому поводу.

Ви, мабуть, зробили висновки за загальним рейтингом osvita.ua/school/rating/93115 . Там в першого місця бал 178, у двадцятого 168.9 (різниця менше 10) і в 165го місця 158.5 — різниця менше двадцяти. Думаю, усереднення досягається за рахунок того, що одні школи кращі в математиці, інші в англійській мові, інші в українській мові.
А от у спеціалізованих рейтингах, по окремим предметам, різниця більш помітна. От візьмемо рейтинг по математиці osvita.ua/school/rating/93065 .
В першого місця бал 183.4. В 20го місця бал 170.5 — різниця уже в 12.9 балів. А от в 165го місця рейтинг уже 152.4 — величезна різниця аж в 31 бал.

Тут знову питання чи ми хочемо дати дитині хорошу базову освіту чи нам треба радикальний перегин в який із предметів.

На мою суб’єктивну думку, базова середня освіта має просто бути усереднено — хорошою, так як дитина в 10 років не може знати, що вона хоче бути філологом чи математиком. Їй треба дати хорошу базу по всьому.
А от ближче до випуску, років у 15-16, є сенс звертатися до репетиторів і качати один із напрямів, будь то хімія, математика, малювання чи спринтерський біг.
При чому репетитора можна найняти онлайн із найкращого київського ліцею який за 6-12 місяців занять мав би підтягнути статистичного «середнячка» до рівня київського ліцеїста по вибраному предмету.

Тому вважаю, що якраз середній рейтинг є більш корисним.

Я вчора спілкувався на дитячому майданчику з мешканцем мого житлового комплексу. Їх донька в п’ятий клас пішла в школу, в якій щодня є занятя з німецької мови. Суть плану полягає в тому, що ті випускники, які гарно знають німецьку мову, можуть безкоштовно навчатися в університетах Німеччини та Австрії. І хоча по математиці та школа знаходиться в рейтингу значно нижче від шкіл з топ-20 рейтингу НМТ з математики, але німецькі університети знаходяться вище в світовому рейтингу, ніж українські.
А от топ-10 світових університетів — Гарвард, Стенфорд, Оксфорд, Кембрідж та більшість інших з топ-10 знаходяться у англомовних країнах.
Тож якщо планувати для дитини вищу освіту в Україні, то в принципі, великого значення немає в якій школі навчатися, хоча як на мене у дитини яка вчилася в школі з топ-20 рейтингу математики все ж буде перевага при вступі.
Якщо планувати для дитини навчання у безкоштовних університетах за кордоном, то школи, які спеціалізуються на вивченні німецької мови, виглядають хорошим вибором для досягнення такої мети.
Якщо ж орієнтуватися на топ-10 світових університетів, то тут трішки важче зрозуміти, на що орієнтуватися. Один з дописувачів писав, що там при вступі потрібні знання англійської мови та математики. Я дивився по рейтингу, та школа в радіусі 800 метрів від мого помешкання, яка входить в топ-10 рейтингу НМТ всієї України по англійській мові, займає доволі слабке місце по математиці — нижче сто сорокового. З іншого боку, поруч є школи з топ-20 рейтингу з математики.
Я поміркував, що англійською мовою володіють кілька мільярдів людей у світі, для яких ця мова є рідною, тобто знання математики це більш конкурентна перевага. До того ж, якщо кордони відкриються і вдасться емігрувати за кордон, вчити ще одну мову мені не хотілося б, і з цього міркування краще було б переїхати в країну де англійська мова є державною, тобто вивчити англійську мову в школі в дитини ще буде нагода. Тож виходить, що якщо є плани навчати дітей в одному з топ-10 світових університетів, школа з топ-20 рейтингу НМТ з математики виглядає хорошим вибором.

Рейтинги конкретного ребёнка легко фиксятся репетиторством по нужным предметам. Я вообще после 9го класса всратой школы ушёл работать, лет через 5 «закончил» вечернюю школу, где я просто дал гривен 200 и не появлялся ни разу. Когда на будущее понадобилась корочка из ВУЗа, нагнал нужные предметы, как результат по ЗНО математика 195, физика 190, украинский 170. Типичные задания из ЗНО ни топ-20, ни топ 200 не требуют.

залежить від здібностей)
бо не всі з репетиторами і з гімназіями/ліцеями впринципі спроможні написати ЗНО на 190+ (це прям факт)

Ну тут идея в том, что сами тесты ЗНО это отдельный скилл, и в целом к знаниям он относится посредственно. Мы как раз тогда с репетитором занимались целенаправленно под ЗНО, в целом задачи были супер похожи на задачи из сборников за прошлые года. Самое трудное по части алгебры давалось или уравнение или неравенство с параметром, почти 1:1 как в сборниках, ну разве что числа другие :)

6те місце «Заліщицька державна гімназія м. Заліщики Тернопільська обл.», хіба ж це не прекрасно?... :)

а последнее — маленький лицей в горах, в селе на 300 жителей
судя по гугль картам — очень прилично віглядит внешне

Ну ок віддав я дитину в топ-20 нмт шкіл з математики, математику вона вчити не збирається, і що далі? Ну ок, може таки математика сподобається, що дає школа з топ — 20 нмт по математиці, якщо найскладніший предмет зно завжди була українська мова і література на першому місці, і історія України з дебільними задачками, а який це храм і в якій сраці світу він знаходиться на другому. Всі ці генії математики зі спецшкіл в університеті приходять до одного рівня зі звичайними студентами приблизно через півроку навчання, там першу половину вишмата закінчили, почався аналіз, діфура і тп, і от випускник топ-20 нмт, так само не вдупляє, а що робити, і як це його застосовувати.

но а как их определить, если не попробовать?

Навіть умовно-невеликих провінційних містах є «базовий» набір гуртків та секцій.
Малювання, футбол, гімнастика, різні майстеркласи, музичні школи і т.д.
В додаток до того, зараз відкривається багато ремоут гуртків для дітей, шахи, дизайн, базове програмування для дітей і т.д. Було б бажання.

Так що якщо це вже не геть провінція-провінція, де з певною ймовірністю, дітей майже не лишилось, то чим зайнятись знайдеться.

Ну а потім, якщо батьки будуть бачити, що дитина дійсно проявляє до чогось схильності, досягає, показує результати, то треба буде думати і кудись рухатись.

Ну насправді великий спорт, це питання виключно бабок, якщо в тебе є спонсор, то ти можеш бути повною нездарою, і все одно будеш на слуху. Он як Ленс Стролл в Ф1, яскравий приклад нездари, у якого папік просто купив йому команду формули 1. Був недавно, ще один такий самий додік Мазєпін, але йому не дали купити команду, бо 22 рік настав, але якби не війна, була он команда уралкал яка займає виключно 19 і 20 місця і нікого б не викликало запитань. Є бабки, і нема амбіцій катати за феррарі, ласкаво просиму в королеву автоспорту, і так абсолютно в будь-якому виді спорту. А недавно, ще можно було конвертувати свою бездарність в чоловічому спорті, взявши топ 1 в жіночому, просто змінивши стать.

Знайшов де питати, тут же на 95% збіговисько дезертирів і вонабі-дезертирів

Їдь у Київ, у Харків встигнеш повернутися, якщо захочеш. Це єдиний твій шанс отримати стосунки, якщо в 32 у тебе їх немає.

Не було в початковому дописі.

Типу всі ,хто йдуть в сзч одразу реєструють акк на доу?

після війни може не настати за життя. тому краще розглянути питання — де жити ПІД ЧАС вічної війни.

Чим довше триває війна тим більше я схиляюсь до цього варіанту. Такі реалії життя станом на зараз.

де жити ПІД ЧАС вічної війни.

Ну и сам собой нарисовывается средней величины город, достаточно большой, чтобы иметь развитую инфраструктуру, достаточно маленький, чтобы быть отдельной военной целью.

Де завгодно, але не в Україні. Невже ці роки вас нічому не навчили?

Невже ці роки вас нічому не навчили?

Я замітив факт — що всі хто має можливість виїздити залишаються в Україні. Досвід людей які не мають їм ні про що не говорить. І ніколи не заговорить. Така вже людська психологія.
Навіть є народне «поки грім не вдарить — хлоп не перехреститься»

Они смотрят на всё по-другому. У кого нет освобождения от армии, тот постоянно на стрёме и в а*е. Ты заперт, тебя могут бусифицировать, ты тупо не можешь планировать своё будущее далее, чем на месяц вперед.
У людей освобожденных от армии другая жизнь. Они на это смотрят иначе. В формате «Ой, поеду на выходных во Львов. А через месяц в Тай. Напишу оттуда вам слова поддержки и моё виденье развития бизнеса и лидерства в условиях войны».
Выезжают в основном те, кто столкнулись с проблемами по работе.

У людей освобожденных от армии другая жизнь.

От ТЦК есть два метода. Или ты сам ТЦК или ты из батальйона Монакко и сейчас на своей вилле постройки Лепольда Второго в Капфера, звониш своим депутатам в Раду за что голосовать — а за что нет.
Всех остальных они не против прихватить, даже офицеров что по делам едут.
Зачем устроили такое позорище ? Тот же Свитан пояснял — альтернатива наполнить боевые подразделения ментами, там и боевая подготовка и т.д. Конечно есть еще вариант — совеременное тяжолое вооружение, новая такатика как у тройки и т.д. — но «Дурних нема!».

Ви, розумна людина, і слухаєте Світана?

Якщо пан в 32 роки ще досі шукає стосунків то мабуть вже варто звикнутися з самотністю та тихенько доживати своє з мамою
Ну а взагалі рекомендую Варшаву — це була моя помилка що до 2022 сидів в Україні, так.
Спробуйте переконати маму на переїзд.

А що там у Варшаві по соціальному життю?

По соціальному життю хз, а по якості життя це просто як мерседес і запорожец.
В Київі жив на Оболоні, був тільки один норм парк — Парк Наталка
У Варшаві нормальних великих парків штук 5+, кожен огромезний, є купа лавок, туалетов, все ухожено, прибрано.
Вже мовчу про київські маршрутки, без кондеров і без будь яких зручностей. У Варшаві весь транспорт з кондерами, комфортний, не старий.
Мабуть одне з самих крутих якостей Варшави та і Польші в цілому — це як вони будують нові будинки, Тут майже немає нових будинків вище за 5-6 поверхів. Під кожним будинком паркінг. біля кожного будинку купа дитячих майданчиків, зелених засаджень, все ухожено, постійно підстригаюь траву і тд.
Мінус цього всього — вартість аренди житла звісно, але коли постає вибір жити в Україні в таких умовах — то вибір очевидний.

Згадав по соціальному життю — концерти відомих мирових виконавців музики, десь раз на 1-2 місяці приїджає хто відомий.

Хм, чого ж тоді Краків такий популярний?

Бо до України близько)

бо дешевший трохи і «вайб» там кращий
Варшаву дехто називає — бездушним містом. Обкладинка класна, а по факту нічого..

Трохи дешевший і купа укр аутсорсних контор повідкривали там офіс. Тому якщо йти в якийсь Епам та їм подібні — то офіс скоріш за все буде в Кракові або Гданську

в Киеве тоже парков много! Парк Победы, Парк Нивки, Парк Наталка, Парк партизанской славы, 2 ботанических сада, Голосеевский Парк, парк Феофания, парк Киото, Гидропарк, Мариинский парк, парк Муромец, Труханов остров, парк Тараса Шевченко и т.д.

Тут мова про ЯКІСТЬ тих парків і їх облаштованість(Також можно казати що у Київі є автобуси. Але якщо порівняти у якістому плані — то це незрівняно)

У Варшаві в кожному парку є біотуалети, є конфортні платні туалети, лавки через кожних 15-20 метрів, урни, все чисто, ухожано, є облаштовані барбекю зони, підстріжена трава і гозони, майже усюди велодоріжки, облаштовані гарні озера, уткі плавають, немає бомжів і мусора.
Я гуляв в якомусь парку, як шото тіпа леса на Академ містечку. І я був шокований, шо там в глухомані стояли лавки, на яких можно відпочіти.
Зроблено все так, щоб люди приходили сюда і відпочівали

Я звісно останій раз був в Київі у 2023, але не думаю що там відбувся скачок у якості надання послуг

Тут мова про ЯКІСТЬ тих парків і їх облаштованість

Из разряда «понюхайте, це імпортне». Киеву можно много чего закидать, но Зеленстрой в частности и все парковое хозяйтво в целом на 10 и 10-ти. И не надо лепить горбатого — тот же Отрадный парк, Совки, Пушкинский, Русаносвкую набережную не вчера открыли.

лавки
урни
облаштовані барбекю зони
туалети
туалети

!

особливо той, що у парку Шевченка і Маріїнському

Барбекю-зоны в Шевченко и Мариинском?

maps.app.goo.gl/1tbSVaaoD7kKw41q9
Вы хоть вылазьте со своего Академгородка, прежде чем судить Киев.

😂 місце народження і прописки: вулиця Тарасівська

Якщо пан в 32 роки ще досі шукає стосунків то мабуть вже варто звикнутися з самотністю та тихенько доживати своє з мамою

Та ладно — жінки вже на повну фліртують з чат-жопете, а чоловікам тра ще трохи зачекати прориву у сингулярність — коли секс-ляльок об’єднають з ШІ, перспективи вражаючі: кожен скуф отримає власну Мерлін Монро або Джахейру! ;-)
Як казав Пелевін у «S.N.U.F.F.»: найстрашніше що може статися — стану пупарасом (латинське «pupa» — «лялька») :-)

Та от AI сам розповідає старий добрий анекдот про робота, що чоловік інженер зробив для дружини коли поїхав у відрядження youtu.be/...​F7310?si=VYwUTT4yCNyxiXBP
Там багато кінцівок, з розряду «Таксист інженеру в аеропорту. — На Конече-Заспу не поїду. Там Боря!».

Ну це тільки мої припущення, хто знає як все насправді обернеться.. Науковці-романтики у 60-70-х роках минулого сторіччя марили ідеєю відшукати братів по розуму у космосі, але тепер здається людство швидше створить ШІ ніж відшукає. Зараз жінки надто емоційно в це втягуються, я заскрінив трохи коментів з фейсбука (видалив ніки користувачів, для приватності) — дивіться аттачмент:
res.cloudinary.com/...​/r7r0h1y9fsy0cz6eikcn.jpg

Особисто для мене це перш за все цікава іграшка, першого віртуального співрозмовника ELIZA накодили ще у 1966 році:
uk.wikipedia.org/wiki/Еліза_(програма
І вже тоді вразливі люди сприймали її як розумну і навіть просили залишати їх під час діалогу наодинці.

Зараз вистрілюють окремі нейромережеві застосунки: малюнки, музика/пісні, тексти, кодинг..
dou.ua/forums/topic/46346
dou.ua/...​rums/topic/53716/#2965656
gamedev.dou.ua/forums/topic/47629

От коли це все зв’яжуть, виведуть на належний рівень, щоб створити світи до яких ми зможемо підключатися і проживати насичене життя у доповненій реальності — тоді можна буде сказати що людство здобуло)
Як казав Кларк — «Будь-яка достатньо розвинена технологія не відрізняється від магії», тож коли люди спершу шукали Бога, потім інших розумних істот, а насправді нам завжди хотілося самім створювати світи — тобто стати богами, в якомусь сенсі)

P.S. Згадав вікінгів з їх мрією про Вальгаллу:
«За легендою Валгала — величезна зала, що має 540 дверей, за якими спочивають по 800 бійців. Верх Валгали з золотих щитів, а стіни з металевих списів, перед дверима до Валгали стоїть дерево Ґласір (Glasir, „сяйво“), листя якого золотаво-червоне. Воно вважається найкрасивішим деревом у всіх дев’яти світах. Воїни, які мешкають у Вальхаллі, звуться ейнгерії. Їдять ейнгерії м’ясо та п’ють медовуху. М’ясом їх забезпечує величезний кабан Сегрімнір („Sæhrímnir“), якого щодня ріжуть, а щоранку він воскресає. Одін же не їсть м’яса кабана, свою порцію він віддає вовкам, які пильнують західні ворота. Щодня воїни одягають обладунки та б’ються у смертельних поєдинках, після чого воскресають, заліковують рани і бенкетують.»
— це ж типова PvP лока з будь-якої ММО ;-) Тобто хоча б одну прадавню мрію вже реалізували хоч і на пів-шишечки)

От коли це все зв’яжуть, виведуть на належний рівень, щоб створити світи до яких ми зможемо підключатися і проживати насичене життя у доповненій реальності — тоді можна буде сказати що людство здобуло)

Не здобуло, а вимерло

Та ладно, людство радикально змінювало свій уклад щонайменше тричі: первісні люди вилізли з печер і почали кочувати за стадами тварин, потім осіли на землі щоб її обробляти, тепер сконцентрувалися в містах. Невже цифровізація нас доб’є?

Хіба вантажник Василь та продавчиня (просто)Марія будуть сумувати через те що їх замінять роботи, якщо отримають пристойний базовий дохід і можливість грати за компом замість виснажливої роботи? А якщо потрібне додаткове заохочення чи «сенс життя, всесвіту та всього іншого..» — наприклад дозволять купувати предмети розкоші за ігрову валюту — взагалі файно!

Хіба вантажник Василь та продавчиня (просто)Марія будуть сумувати через те що їх замінять роботи, якщо отримають пристойний базовий дохід і можливість грати за компом замість виснажливої роботи?

У какому випадку вони з 99% ймовірністю просто не народять дітей
Бо віртуальна п__бота набагато простіша від реального життя

вони з 99% ймовірністю просто не народять дітей
Бо віртуальна п__бота набагато простіша від реального життя

Нова світова держава людей та штучних інтелектів, назвемо її Патерналістська Імперія Земних Демократичних Авто Кластерів, буде піклуватися щоб людство плодилося та розмножувалося!

Кожна сім’я, що народить дитину, миттєво отримає значне цифрове заохочення: 100 000 гейм-койнів, віллу «Морська квітка» (будинок без меблів) на західному узбережжі Ауридона та унікального їздового маунта — Свинохвоста Золоторогого з каретою! До того ж новонароджена дитинка зможе відразу починати грати персонажем 10 левела завдяки чипу вмонтованому прямо в черепушку.

Наш слоган: Патерналістська Імперія Земних Демократичних Авто Кластерів для людей! Людству — ПІЗДАК!

У вікінгів теж все було не те щоб ідеально: в Вальгаллу тільки половина відправлялася, інша тусила посеред поля (Fólkvangr)

сумно.. але може не все так погано і на цьому лузі проводилися веселі пікніки з валькіріями)
там здається ще є важлива умова що вікінг повинен загинути зі зброєю в руках, а не банально від старості..
фтему мульт про Бьорна: youtu.be/...​2XvCU?si=urcMlJR3Wp41Ex3F

Продовжу тему як я уявляю розвиток ШІ для розваги/відволікання пересічного громадянина.

Якщо просто прикрутити до секс-ляльки голосовий інтерфейс пов’язаний із ChatGPT — це буде сумна похабщина без емоційної залученості. У парі відносини будуються на спільному проведенні часу вдома і поза ним, якихось фінансових проектах, дітях, планах на майбутнє тощо. Сучасні технології поки що не вивозять массового створення робота, який вийде з вами на прогулянку до парку, і тим більше не надають повного підключення до Матриці із залученням усіх почуттів. Років десять тому читав в інтернеті про стрьомну іграшку з доповненою реальністю, здається японці зробили: VR окуляри додають на тлі реального світу аніме-дівчинку з якою ти ніби гуляєш, а рукавичка чи підлокітник дає відчуття що ви тримаєтеся за руки — жах! може подурілому від самотності хентайщику зайде, але звичайній людині — точно ні. Хоча тих же покемонів я колись ловив із задоволенням; до того ж гуляти пішки по кілька кілометрів на день корисно для здоров’я)

Мені здається на сучасному рівні розвитку ми вже наблизилися до того щоб створювати віртуальні світи в яких на ходу можна генерувати пригоди високого ступеня інтерактивності на короткий період часу ("Увійшли і вийшли, пригода на 20 хвилин"©’ Rick and Morty ’). Як виглядає пригода в реалі: відправився з побратимами в хрестовий похід — цього дорогою задер ведмідь, другого вбили розбійники, третій випав з корабля під час шторму, четвертого облили розплавленим свинцем зі стін, п’ятий увірвався до Єрусалиму і славно пограбував, шостий повернувся додому зі здобиччю — у шрамах, без зубів і однієї ноги, зате море вражень ;-)
У нашому випадку ШІ згенерує пригоду на вечір: таверна, смажений кабан на рожні спливає жиром, бард виконує ексклюзивно згенеровану мелодію і пісню, служниці підносять кубки пінного елю.. "Джонні, зроби монтаж!"©к-ф. Вжух і на карті проведений маршрут нашого загону: чух-чух пунктиром його просування через пів континенту і відразу нова сцена — штурм міста! "Розпорядок дня барона Карла Фрідріха Ієроніма фон Мюнхгаузена на 30 травня 1779 року: 6:00 — Підйом. 7:00 — Розгін хмар, встановлення гарної погоди. 8:00-10:00 — Подвиг. 16:00 — Війна з Англією.. «©к-ф. Тобто ШІ повинен спрацювати як талановитий данжон майстер, на ходу створюючи локацію, оточення, дійових осіб, основний та побічні квести і все це цільною наративною історією, що змінюється у відповідь на дії гравця без жорстко заданих сюжетних рейок. І непогано було б ув’язати воєдино можливість хаотичності пригод — то приватним детективом у Нью-Йорку 60-х, то римським легіонером у давнину або чарівником у Файєруні. Я б запозичив концепцію світобудови з «Хронік Амбера» Желязни — типу у мультивсесвіті можливе існування будь-яких світів — деякі не відрізняються від нашого чи нашого історичного минулого, а деякі із зовсім іншими фізичними законами магії чи кіберпанку. А гравець нехай буде аналогом «принца амбера», тасуючого світи як колоду карт, тільки ще крутіше — принца амбера можна вбити, а гравець всього лише відправиться на респавн. Ну і крім генерації фонових прохідних персонажів потрібно щоб у Вічного Воїна (згадаймо цикл Муркока) була Вічна Кохана — і тут то ШІ, обмазавшись промптами та аналізуючи наші дії у віртуалі, має поступово сформувати її особистість максимально наближену до ідеалу кожного конкретного гравця. Ця «кохана» супроводжуватиме його за згенерованими пригодами як тай’іга супроводжувала принца Мерліна, вселяючись у тіла його знайомих дівчат. Так поступово ми подаруємо людині унікальний чуттєвий досвід, що може дати фору реальному життю!

До речі, натрапив на ютубі цікавий експеримент із нейронкою прикрученою до Морровінду. Але, мабуть, тому що грав росіянин — NPC його спочатку вилаяли, а потім побили ;-)
youtu.be/...​si=7mw9n0ZG281eopFX&t=135

Можна й так, головне щоб не курив та не матюкався, а то мама ремня дасть)

Нє нє, тут тільки «Кнопка щастя» в поміч :)

Незабаром повсюдно почнуть відкриватися центри, де кожен зможе вживити собі Кнопку Щастя. Ця Кнопка відкриє людині нові горизонти пізнання, ви раптом побачите що живете в прекрасному світі, побачите, що небо синє а трава зелена і ще багато речей, яких ніколи не змогли б побачити та відчути самостійно.

Кнопка Щастя допоможе подолати стрес та хронічну втому, покращить самопочуття, але саме головне, що ваше існування відтепер і назавжди перетвориться в невичерпний потік казкового задоволення, адже завдяки натисканню на Кнопку ви досягнете Абсолютного Щастя. Усе, що ви знали до сих пір ніц не варте порівняно з тим, що дає Кнопка.

Ви зможете не лише натискати на Кнопку самостійно, але й також у товаристві ваших друзів та знайомих, в такий спосіб ваше спілкування збагатиться новими емоціями та переживаннями. Разом з Кнопкою можна справляти свята, зустрічати дні народження, весело проводити численні вечірки. Кнопка Щастя допоможе вам почуватися вільно та невимушено, відбудеться розкріпачення особистості, назавжди зникнуть скутість та сором’язливість. Не прогайте свій унікальний шанс, і скористайтеся унікальною нагодою: Відкрий себе справжнього. Кнопка Щастя — вибір сучасної молоді, Кнопка Щастя — вибір майбутнього.

В комплекті до Кнопки можна буде встановити додаткові регуліровки, що дозволить легко надати Вашому Щастю різнобарвні відтінки за допомогою індивідуального дозування опцій: «вставляє», «гребе», «ковбасить» та «плющить», які можна буде вмикати як по окремості так і одночасно, в різних комбінаціях.
Для тих, хто шукає себе, є спеціальна модифікація Кнопки Щастя — Кнопка Істини, що дозволяє знайти сенс в житті, побачити речі по-новому, та, нарешті, відкрити Істину, а також (на вибір користувача) поспілкуватися з Вищими Силами, Богами, Духами Предків або Інопланетянами.

Керівників сект, та лідерів політичних партій зацікавить вбудована в Кнопку підтримка безпровідного зв’язку, що надає можливість керувати щастям прибічників за допомогою централізованого пульта.

Щонайкраще проблему програмування щастя розкрив Станіслав Лем у Кіберіаді:

’Коли той прийшов, Трурль сказав йому:
— Дивись і вчись.
Кляпавцій обійшов довкола машини, а та, скерувавши на нього більшість своїх телеоб’єктивів, присіла й кілька разів охнула. Його здивували ці глухі, наче з глибокого колодязя звуки, але він не дав знаку й тільки спитав:
— Що це таке?
— Щаслива істота, — сказав Трурль, — а саме — Щасливий Споглядач Буття, скорочено Щаспобут.
— І що робить цей Щаспобут?
Трурль почув у цих словах іронію, але пропустив її повз вуха.
— Він весь час активно спостерігає! — пояснив він Кляпавцію. — І не просто спостерігає, фіксуючи, а робить це інтенсивно, зосереджено, пильно, а все побачене дає йому невимовну утіху! І ця втіха, сповнюючи його аноди й контури, дає йому чарівне блаженство, ознакою якого, власне, і є оці вигуки, що їх ти чуєш, коли він вдивляється у твої з усіх поглядів банальні риси.
— Тобто ця машина відчуває активне задоволення від існування як споглядання?
— Саме так! — відповів Трурль, але тихо, бо чомусь уже не був такий упевнений, як недавно.
— А це, напевно, феліцитометр зі шкалою в одиницях екзистенціальної насолоди? —
Кляпавцій показав на циферблат з позолоченою стрілкою.
— Так, це той годинник...
Тоді Кляпавцій почав показувати Щаспобуту різні речі, пильно вдивляючись у коливання стрілки. Трурль, заспокоєний, посвятив його в теорію гедонів або в теоретичну феліцитометрію. Слово за словом, одне, друге питання — так точилася розмова, аж поки Кляпавцій у якусь мить не запитав:
— А цікаво, скільки б одиниць мало відчуття того, кого триста годин били, а він сам потім розвалив голову тому, хто його бив?
— А, це просте завдання! — зрадів Трурль і вже хотів був сісти до обрахунків, як почув голосний приятелів сміх.’

©"Кіберіада. Щаспобут" Станислав Лем
flibusta.is/b/189117/read

так так, аплодисменти...
...і щастя від споглядання, от саме то, що треба!...

щоб нічого не робити, й тільки споглядати...
а ще «щоб всі від мене відчепилися»,

хіба ж це не прекрасно... жити в умовному... Ковелі, щодня ходити на дамбу послухати як шумить вода... чи десь у... Володимирі (тому, що нещодавно ще був Волинський) ходити щодня в парк набирати з джерела воду, й до річки дивитися як тече вода (місцеві бабці вповідають фантастичних оповідей нібито до ДСВ тою річкою ходив пароплав... важко повірити, але в річці можна купатися, а в містах побільше то вже була б каналізація)...
або навіть... Шептицький, (той, що був Червоноград), так місто шахтарів й тільки два три нормальні «заклади» (з тих, про які я знаю), але, в принципі все в межах пішої ходи, атмосфера часу, що зупинився, навіть попри те, що все ніби й сучасне, але «щось в тому є» (хтось «більш посвячений» каже «ууу, депресуха, наркомани», але я не бачив ніякиїх, не знаю).... зато на електро-велосипеді можна їздити поруч і за ріку (там за рікою дуже гарні краї) і в другий бік (Белз, і навіть до... Угніва, найменше місто України, історичний млин... та природа, краєвиди і все таке)... Поруч Сокаль — гарне місто...
Ну чи якийсь Золочів, або й Жовква («в молодості» я возив туди зі Львова дівчат, і не машиною а автобусом, ото була романтика, дуже гарне місто)) Городок, Судова Вишня... я вже й не згадую про запопсовані «курортні» Славсько чи Східницю... Дрогобич — цікаве й мальовниче місто, і навіть в Самборі «щось є»... в горах мальовнича Турка...
...або на Тернопільщині умовні Бережани, Чортків, чи Коломия на Франківщині...
Славне місто Чернівці... Вижниця, Кути (не такі «попсові» як Косів та всі оті Шешори...)

Та таких чарівних містечок в кожній області повно... Дубно, Бердичів, Звягель, Меджибіж, чи «попсовий» Кам’янець Подільський... Заліщики))

а оте от все про «діскатєки», «клуби», якіто «розвлікухи»... то все «на любителя», нафіга воно мені? Та ну його в баню, який в тому зміст?...

Киев уже давно стал Нерезиновском. Слишком много людей при убогой инфраструктуре.
Для туристов все красиво, а на практике жить будешь в на 22-и этаже в человейнике с видом на железную дорогу, все свободное место будет заставленно машинами, выезжать из района будешь только в определенные часы, когда пробки не такие сильные, в некоторых районах не будешь бывать никогда, потому что в соседний город добраться быстрее.
И вишенкой на торте рукожопое городское руководство, у которого то метро обваливается, то гейзеры из кипятка в произвольных местах.

Слишком много людей при убогой инфраструктуре.

За час війни там чверть Києва виїхало, доказ тому лежача нерухомість.

За час війни там чверть Києва виїхало

Особенно хорошо это видно по тому, как каждое утро стоит Брест-Литовский по
всей его длине.

доказ тому лежача
нерухомість.

Это скорее про то, что с открытием границ ещё минимум столько же уедет.

Брест-Литовский

утром можно сказать это практически про все центральные артерии, мосты с ржавой арматурой в сверхкритичном состоянии, везде паралич из машин, особенно еще умников, которые умудряются по автобусной проехаться с аварией.
Кто любит по ТРЦ проводить время — в выходные они превращаются в жужжащие огромные муравейники с пробками на въезд/выезд

За час війни там чверть Києва виїхало, доказ тому лежача нерухомість.

А скільки приїхало? ВПО і так далі

Багато виїхало, але й багато приїхало з окупованих або прифронтових міст в Київ.

У меня ощущение, что большинство беженцев осело в относительно небольших городах, где жилье подешевле и жизнь поспокойнее.

Взагалі не розумію в чому кайф жити в переповнених містах. І я не фанат природи там чи сільської хати. Просто будь який не великий обласний центр мені набагато приємніший для життя.

Абсолютно согласен. Я б даже сказал — большой необластной город, типа Кременчуга, Белой Церкви, Умани итп.

Тут не погоджусь, я сам з Бердичева, жити там ніколи не було бажання.
Нічого не будується, відсутність роботи -> бідне населення -> депресивна обстановка. Проблема з вибором закладів, чи то ветеринарна клініка чи банальна кафешка.

Все таки баланс обласного центру в цьому кращий. І без заторів на дорогах, з невеликою відстанню до точок в місті.

Ну с я Бердичевом знаком поверхностно, а вот в Белой бываю часто и она растет как на дрожжах — новостройки, магазины рестораны. При этом чисто, много зелени и асфальт в идеальном состоянии.
Родня живёт в Лубнах — говорят та же история, город просто вверх рванул.

В такому випадку нормально.

На прикладі Бердичева то коли там буваєш то таке відчуття що бездомні собаки це нові жителі міста, настільки їх багато

Згоден, що оптимальний варіант — середній обласний центр. Вінниця, як на мене, зараз найкраще місто в Україні. Сам живу в Житомирі і можу сказати, що це непогане місто. Останнім часов взагалі стало ставати із року в рік дедалі кращим.

Я навчався та працював в Житомирі, як на мене прекрасне місто.
Але зважаючи на сусідів то не дуже безпечне, переїхав на захід України та скажу що на контрасті відчувається деяка бідність міста та нахмуренність населення))

Там просто безмежно нудно, навіть в умовній Вінниці

А Київ веселий через те що там цирк?

Ні, через те що там різношерстне населення, багато фріків. Той ж Сус, Камрад, Лафа і їхня тусовка.

Ну, певні переваги все ж є.
По-перше, якісна освіта в школах — в Києві близько десяти ліцеїв з топ-20 рейтингів НМТ з фізики та математики, в Київській області жодної.
По-друге, доступність великої кількості сервісів в радіусі 800 метрів від помешкання — заняття з гри на різноманітних музичних інструментах, різноманітні види танців, флай йога, акробатика, волейбол і так далі, як для дорослих так і для дітей.
Тому доводиться терпіти недоліки життя в столиці — а вони теж є, і доволі суттєві. Для мене основний недолік — настільки великі ціни на приватні будинки в Києві, що навіть досвічений розробник ПЗ не може собі придбати тут будинок з каміном, якісним ремонтом, >= 5 кімнат і >= 7 соток прибудинкової території.

хто про що, а вошивий про баню. так й в тебе 😀

Ну людина запитала для чого жити в переповнених містах — я відповів чому я в переповненому місті живу.

И вишенкой на торте рукожопое городское руководство, у которого то метро обваливается, то гейзеры из кипятка в произвольных местах.

Такие проблемы абсолютно у любого мегаполиса на 5 миллионов людей. И да все едут потому что разница в зарплате очень сушественная, даже на мусоровозе зароботки лучше чем на обслуживании атомной станции. Но комфорт жизни и цены в городке при атомной станции что гденибудь в Арканзасе что раньше в Енергодаре или там Курске с Воронежем — в разы. И что Нью Йорк не США, что Лондон не Великобритания, что Киев не Украина.
Хотя и чистое Магасити всеравно из комиксов про судью Дреда.

Такие проблемы абсолютно у любого мегаполиса на 5 миллионов людей.

Нет.
1. Далеко не все мегаполисы располжены на сложном рельефе.
2. Далеко не все мегаполисы разделены большой водой.
3. И наверное, кроме экс-Совдепа, нигде народ не живет в 25-этажках при наличии дохрена свободного места.

даже на мусоровозе зароботки лучше чем на обслуживании атомной станции.

А зачем работать на мусоровозе, если можно у себя в селе делать табуретки и продавать их по Новой Почте? В Киев как раз и метет немного топ-менеджеров и много водителей мусоровозов.

И наверное, кроме экс-Совдепа, нигде народ не живет в 25-этажках при наличии дохрена свободного места.

Ну блин конечно. О вот как раз Уолл Стритт междупрочим youtu.be/MNPKGNzlQE4?t=3742

В Энергодаре цены были топ. Маленький городок, но все было (кроме медицыны) но проблем поехать в Запорожье не было

Живу в таунхаусі, невеликий ЖК, 3 км до метро. Можна пішки, за хорошої погоди ходжу. Можна за 100-150 гривень на таксі до метро, або за 200-250 — до центру міста.
Поруч є гіпермаркет, кінотеатр, парк, озера.
Описаних вами проблем не розумію :-)
Хоча ні, насправді розумію, бо раніше жив на Оболоні як раз у 25-ти поверховому «чєловєйніку».
Але опція жити десь в передмісті в подібних невеликих ЖК з власною інфраструктурою — чудовий вихід. Переїзд сюди — моє найкраще рішення за останні 5 років.

Можна спочатку орендувати квартиру на місяць — два у Києві, придивитися, як вам і тоді вже щось змінювати.
Якби не сусід, котрий нікуди не зникне, то Харків взагалі топ для життя.

цікавіше архітектура і багато місць для відпочинку і розваг.

это тебе так кажется, вся архитектура это Печерский и Подол, все остальное это ужасные застройки как совдепии, так и современных коррупционеров с КМДА, выискивающий легально и полулегально хоть какой-нибудь клаптик земли под очередной многоэтажный муравейник. Тебе просто надо пожить в нем несколько лет чтоб понять что Киев это груда пафоса с бабками и куча людей на дне, чтоб ощутить их быт рекомендую съездить на рынки Лесной с «конфискатом» или Троещины, там другой Киев, не такой как ты видишь на Крещатике, посетить район Позняков и ну и вообще любой не исторический район. Весь город изуродован многоэтажками, у которых нет никакого похожего стиля, что хочу то и строю. Еще это куча проблем с трафиком ежедневно и количество машин это боль города, готовься что в центр тебе гораздо быстрее будет доехать на метро, чем искать где приткнуть авто на платное место, а в ТРЦ бесплатно паркинг только первые полчаса

вся архитектура это Печерский и Подол,

Ще Шевченківський район.

Шевченковский это и Крещатик, и хутор Нивки.

В Києві непоганий транспортний хаб та при не дай Бог необхідності доступ до умовно кращого рівня медицинської допомоги.

Щодо розваг / історичних будинків, так за цією вибіркою і Львів можна роздивлятись.

посетить район Позняков

Да ладно норм район не гони пургу. Конечно не Конче Заспа и не дорогая застройка, но на средний украинский класс вполне тенет, Бориспольская трасса только шумит на высоте. Вполне сочетается с любым другим мегаполисом.

Застройка печерского района — это Нечто, тут на территории в 1 кв. км., прямо друг под другом можно найти: ультрасовременные полупостроенные недонебоскребы Тарьян, 15-этажный Бульвар фонтанов (претендующий на что-то вроде неоклассики), здание школы сталинской эпохи, через дорогу — хрущи и брежневские панельки, с другой стороны — промпостройки советской эпохи, и какие-то полуразваленные трущебы, перемешанные с ново/недостроями.

Та весь Київ приблизно такий. Плюс завжди десь щось перекопано (умовна Татарка перекопана взагалі завжди), навіть на Подолі вже рік не приберуть срач після зносу історичної будівлі, на Хрещатику виставка жахливих рекламних бігбордів, ну і автомобілі запарковані всюди на тротуарах.

Київ дуже велике місто, багато людей. Простіше знайти роботу. Але після 30 двіжу вже не хочеться, якщо є варіанти у Харкові, то чом би й ні. Єдине що мене колись зупинило ві реолокації туди це географічне розташування.

якщо за 5-6 років ви так і не переїхали до Києва — значить не так уже і хотілося. і ще одне: якщо після 3 років війни у вас це питання піднімається лише зараз — ну......... напевно нема сенсу кудись їхати. видно що Харків вам подобається і якщо поїдете — це буде важко і ще пожалкуєте.

Усі гарні дівчата з села у Києві, там і шукати

Прошу прощения, но только южанки. Днепр, Запорожье, Херсон.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Я із Луганську, але лугандонками називають лише сикуни інтернетові.Луганчанки або в Києві, Харкові або закордоном.

так я теж з Луганську ) тому маю право, як чорні на n-word

Ні , не маєш.В мене дівчата звідси зараз в ЗСУ. Тут сарказм теж не на разі)

і шо ? від ЛУГАНськДОНецьк їх плавить ? не думаю, це якись вже закордонні девіації, трігеритися на вираз, який ще на початку 2000-х використовували

Макс, тут питання твого виховання більш.Ти ж не називаєш свою дружину якось образно, або києвлянок, або жінок з Західної України? Тому, будь вихованим.
До речі, ти з якого району?

з Вергунки, яке виховання, зростав на вулиці, тому майте бога у серці і не звертайте увагу

Ну, я теж з недуже безпечного району, а навпаки, з дуже х* вого.Я тебе прощаю)

Ну на початку 2000х за комуністів в верховну раду голосували, русня друзями була та на 9 травня на Хрещатику був парад в найліпших традиціях совка.

комсомольці доу і зараз б пішли парадом, якщо поточна влада дасть наказ. і що ?

Я про те що багато чого змінилось за чверть століття і той сленг, що був нормальний тоді вже не доречний.

мм, ще я б міняв свій дискурс кожний раз в угоду політичному режиму поточному, завтра ви ще якихось русявих ригів оберете, мені що, колорадку бігти купувати щоб відповідно моменту поводитися ? планую триматися своєї ідентичності і далі, поки ця стратегія не підвела майже за 50 років

Київ, тут соціальне життя найяскравіше в Україні. І ймовірність знайти талановиту і розумну провінціалку вища ніж будь-де.

Трохи практики і її можна знайти де завгодно, треба просто шукати.

Та в Києві і шукати особливо не треба, самі розберуть.

Ну то швидше про кошенят модної породи, це яких розберуть :) Якось їдемо з приятелем в Київі в метро, там реклама концерту Limp Bizkit. Я кажу — не погано би було сходити. Навкоголо нас самі дівки, якось дивно усі одразу на нас звернули увагу аж не по собі стало. Потім приятель каже, ми вже поїдемо з Києва в той час, напевно наступного разу. Усі одразу якось демонстративно відгорнулись, навіть кумендно стало.

то вони знали реальне значення виразу лімп бізкіт

Тоді би ржали :) (власне та дивиація то beaquit, Bizkit — це «волина» тобто вогнепальна зброя, пістолет, обріз і т.п. та так провокативна гра слів бо там метал реп — тобто MC стріляють по черзі) А так, то був чистий «Метод Містері», як він є. Десь би ляпнули, що ми ІТ-шники знову би напевно дивились, ще би волосяям би там грали і т.д.
Гомініди — стадні хижаки.

Якщо прибрати факт існування мордору, я б обрав Харків (сам з Києва). Але тут справа смаку, не більше і не менше

Якби я давав пораду собі 4 роки тому, вона була б така:
Прикласти максимум зусиль, щоб змінити країну проживання.

Останнім часом виглядає так наче тут з планетою проблема...

Все это ограничено твоим информационным пузырем. Во первых и новости сами подаются так, что звучит в них только что то всратое (хорошие или просто обычные то новости никому не интересны
)
А во вторых если присмотреться к списку стран что там фигурируют ну это объективно даже не большая часть мира

Велике місто поряд з кордоном з рашкою і столиця, яка все ще намагається жити навіть під час війни? Вибір очевидний, на мій погляд.

Типу шахеди в Києві не такі як шахеди в Харкові ? Я пригадаю. що гелікоптери долетіли до Києва в 22-му за годину, а війська дішли 150 км від Булорусі, так само за день, та наробили зла в : Гостемелі, Бучі, Ірпені і т.д.. Також окремі группи входили вже і в місто. До кордону із федерацією Київ так само на відстані 320 км, не 40 звісно та не так вже і далеко. У випадку прориву фронту, із сучасною мобліьністю віськ 50 км на годину — це максимум 3 дні переходу і рашисти знову під Києвом та в самому Києві, а передові загони за декілька годин. За два тижні максимум — вони вже і у Львові.
Одна єдина перевага короткої дистанції — використовувати будь яку ядерну зброю навіть тактичну, гарантовано отримати і собі радіоціне забруднення. Під час катастрофи на ЧАС — якраз Білорусь і загадило більше навіть ніж Україну, це при тому що попала отрута в абсолютно в усі регіони України, воно загадило пів Європи — та це не був навіть атомний взрив, тільки тепловий. По Вашингтону через їх ПРО треба запустити одразу більше 2000 боєголовок щоби гарантовано пробити це ПРО. От кому справді небезпека — це наприклад Париж, або Лондон. По ним можуть дати так, що вони не зможуть відповісти. Через що і де Голь прибрав штаб квартиру НАТО з Парижу в Брюсель, а сенатор Джо Байден та міністр іноземних српав СРСР Громико підписали договір СНВ, про взаємо знищення ракет середньої дальності — типу : «Піонер», «Орешнік», «Мінітмен» і т.п. бо саме ці ракети швидше за усе могли бути викорастані для обмеженої ядерної війни. Стратегічні очевидно мають статут фортеці, вони просто мають бути і цього вже достатньо.

О, Капітан очевидність тут.

Кеп очевидність також каже, що ящо Орешник розкидуватиме не массо габаритні болванки, а наприклад касети із термобаричним аерозолем (а його саме треба розкидувати по площі) — то це буде вакуумний вибух близький по характеристикам бомбі Товстун манхентенского проекту. Тобто за потреби можна запросто дати по Банковій наприклад. Там звісно каземати які врятують навіть від атомного взриву — бо від початку будувалось як будівля штабу військового командування, потім була будівля вйськово політичного управління УРСР, тобто сенсу нема це робити — треба проитибункерна зброя, та небезепека усе ж є.
Так само легко можуть дати по Львову наприклад. Чому не роблять — а йдуть в Банзай зегр рашем ? Напевно нема сенсу знищувати те, що маєш плани захопити та використовувати. По Харкову в цілому, сенсу таким бити нема як і по Києву. А от по Львову як стратегічно важливому логістичному центру — ще як є. Пеперхопити це можна лише ракетеами глобального ПРО, а на такий дистанцій — фактично не можливо.

Не такі шахеди. Скільки їх долітає до Києва? У поганий день — 3-4, у хороший — 0. Скільки шахедів прилітає по центру Харкова останнім часом? 10-15?

Все інше можна обговорити, коли воно з гіпотетичної ситуації перетвориться у реальну проблему.

у Харкова останнім часом? 10-15?

Так само, і не в день — а вночі бо їх легко збити в день. Одного вистачить що в Києві що в Харкові. Можете подивитись новини — завали з тих місць де потрапило розбирають нажаль однаково, що в Києві, що в Харкові, що в Одесі, Дніпрі, Запоріжжі чи Кривому Розі зі Львовом або Івано-Франкіську і т.д.
То таке чисто психологічна хрінь «моя хата з краю, я в доміку» між іншим як і трампістів які думають що в сучасному світі те, що вони за океаном то проблем не буде. Рузвельт теж так казав з почакту, рекомендував Європі «перегризти один одному горлянки» і японці розбомбили Перл Харбор. Виявилось що для японскіх авіаносців та палубних літаків — океан на така вже і пересторога. Так само як і для німецьких судмарин які топили транспортні суди, через які шла торгівля.

Підписатись на коментарі