1С і BAS: як російський софт окупував мізки, і як звільняти від нього український бізнес

У своїй практиці впроваджень я неодноразово стикався з питанням заміни 1С та BAS. Як консультант з автоматизації бізнесу, один із авторів локалізації обліку для ERP Odoo та спеціаліст із впровадження сучасних систем, я добре знаю, як складно компаніям — і ментально, і технічно — відірватися від того, що «працювало роками».

Але ще більше я знаю про те, скільки непотрібного болю, обмежень і ризиків тягне за собою ця залежність. Особливо зараз. Особливо в країні, яка воює не лише за території, а й за свою суб’єктність — у всьому, включно з обліком.

Останнім часом ми багато говоримо про мову, культуру, національну ідентичність, про заборону російських книг, медіа та каналів впливу. Але дуже рідко — у надто вузьких колах — ми згадуємо про вплив російського софту. А дарма. Бо саме через програмне забезпечення Росія роками формувала у нас зручні для себе звички: як рахувати, як мислити, як звітувати. BAS — це не просто програма. Це — тиха, але наполеглива інституційна інфекція.

Цей текст — не просто критика застарілих рішень. Це спроба пояснити, чому 1C та BAS — це не просто бухгалтерська програма, а системна вада нашої бізнес-культури. І чому з неї треба виходити — обережно, розумно, але невідкладно

Коли ми говоримо про цифрову трансформацію бізнесу, то зазвичай маємо на увазі сучасні рішення, автоматизацію, хмарні сервіси і відмову від застарілих систем. Але українська реальність часто виглядає інакше. Якщо мова йде про автоматизацію бізнесу і бухгалтерію зокрема, то вона починається з фрази: «А у нас бухгалтер працює в 1С». І далі все зрозуміло — звучать добре знайомі фрази: «пряма кореспонденція», «друковані форми», «субконто», і, звісно, «бо так зручно» або «я так звик(ла)»...

Парадокс ще у тому, що навіть під час повномасштабної війни, яка триває вже понад три роки, російський софт досі міцно сидить у ключовій точці — в головах бухгалтерів, IT-директорів і навіть державних структур. Варто лише зазирнути на сайти з вакансіями для бухгалтерів або в розсилки популярних сервісів, щоб переконатись: на ринку усе ще панує BAS. Ось нещодавній приклад з моєї пошти — «Облік у BAS ПРОФ, КОРП та АГРО: виправляємо помилки разом з експертом».

1С та її клон BAS — це не просто програмне забезпечення. Це інструменти окупації мізків, що сформували звички, логіку процесів і навіть регуляторні вимоги з боку держави. Наприклад, вимога податкової щодо «прямої кореспонденції» для SAF-T (який стане обов’язковий з 2027 року) — це калька з підходу, який був закладений у 1С ще в нульових роках (мене ця тема зачіпає, тому що мені треба адаптувати ERP систему під ці вимоги і про неї я трохи нижче ще згадаю).

Ментальна окупація через софт: як ми сюди прийшли

Софт — це не просто інструмент. Це набір рішень, звичок і навіть світогляду його користувачів. Коли бухгалтер десятиліттями натискає ті самі кнопки в 1С, це формує не просто навички, а цілу парадигму мислення. Саме тому заміна 1С на інше рішення — це не лише міграція даних, а повноцінна деокупація бізнес-процесів та переосмислення бізнесу.

1С почала захоплювати український ринок наприкінці 90-х — на початку нульових, у період, коли бізнес лише набирав обертів. Простота, низька вартість, доступна підтримка, відсутність альтернатив — і от 1С вже стала синонімом бухгалтерії.

Це була інформаційна колонізація без жодного пострілу.

— Ризики країни-розробника? Ніхто не аналізував.

— Кібербезпека? Не на часі.

— Держава? Мовчки легітимізувала 1С, вимагаючи звітність у форматах, сумісних із нею.

Коли після 2014 року з’явились санкції стосовно 1С, українські дистриб’ютори оперативно «ребрендувалися»:

«1С більше не продаємо — у нас тепер BAS, український продукт!»

Але код лишився той самий. Інтерфейс — також. Архітектура — без змін. Хіба так має виглядати українській продукт?

Як бухгалтерів навчали працювати «по-1С-ному»

Університети, курси підвищення кваліфікації, методички, бухсервіси — десятиліттями все це формувалось навколо одного центру — 1С, а потім BAS.

Результат прогнозований:

— Будь-який новий підхід викликає когнітивний дисонанс та відторгнення.

— Інтерфейс, відмінний від звичного «1С-шного», автоматично отримує тавро: «тут неможливо вести облік».

Логіка «як у 1С» стала не просто стандартом мислення — вона стала рефлексом.

Невидимий ланцюг: як 1С формувала регуляторні вимоги

Коли продукт тривалий час домінує на ринку, він перестає підлаштовуватись під правила — правила починають підлаштовуватись під нього. Саме це сталося з 1С в українському обліковому середовищі.

Замість того, щоб держава формувала вимоги до програмного забезпечення — вимоги формувались під 1С.

«Пряма кореспонденція» як держстандарт

Один із найяскравіших прикладів — вимога податкової щодо прямої кореспонденції рахунків при вивантаженні у SAF-T. Це не міжнародна норма. Це калька з підходу, реалізованого в 1С ще у 2000-х — і міцно прошита в уявленнях податкових органів.

На запитання:

«Чи можуть суб’єкти господарювання відображати бухгалтерські проведення в SAF-T UA без зазначення кореспонденції рахунків на рівні кожного рядка, якщо облік ведеться з використанням механізмів, що забезпечують баланс іншими способами?»

Податкова дала відповідь, яка прямо вказує на жорстке трактування:

«Господарські операції в підрозділі „Бухгалтерські операції“ повинні відображатися через кореспондуючі рахунки... Потрібно здійснити налаштування, які забезпечують деталізацію кожної операції шляхом подвійного запису».

Інакше кажучи — будь-який інший підхід не вважається допустимим, навіть якщо він відповідає міжнародній практиці. І тим самим відсікаються рішення які працюють по-іншому.

SAF-T: задум був інший

SAF-T (Standard Audit File for Tax) — це міжнародний формат обміну даними для податкового аудиту. Його суть — стандартизація, деталізація, але не уніфікація під конкретну бухгалтерську систему. Це мав бути відкритий інструмент для передачі даних з будь-якої ERP.

Однак в Україні SAF-T реалізували як ще одну форму звітності «аби тільки працювало з BAS». І от маємо: SAF-T по-українськи — з жорсткими прямими проводками і структурою, яку диктує не міжнародний стандарт, а логіка 1С та BAS.

Міжнародна практика: без прямої кореспонденції

На відміну від українського підходу, у більшості країн SAF-T не вимагає прямої кореспонденції рахунків у кожному записі. Формат передбачає адаптивність до різних облікових моделей:

• Португалія: допускається агрегований облік. Пряма кореспонденція — опціональна.
• Польща (JPK): головне — простежуваність. Проводки можуть бути узагальнені.
• Норвегія: допускається імпорт SAF-T з будь-якої ERP, навіть якщо структура рахунків не відповідає локальному плану. Відповідальність за трансформацію даних — на платнику.* (інформацію надав Chat GPT)

Іншими словами, те, що в Україні називають «стандартизованим файлом» — це більше стандартизація під 1C та BAS, а не під SAF-T.

Податківці — один із головних факторів

Але, мабуть, найбільша проблема — людський фактор у державних органах.

Багато податківців самі колись навчались на 1С або працювали з нею. Їхнє професійне бачення обліку базується саме на логіці 1С. Будь-який інший підхід, зокрема той, що базується на міжнародних стандартах, викликає в них підозру. Під час перевірок вони вимагають що? таку звітність як в 1С, з іншої облікової системи — вже проблема для них, адже це треба сидіти і розбиратися, а так ось воно рідне.

І перевчити податківців, як показує практика, ще важче, ніж бухгалтерів. Бо в них — владна позиція. Вони не адаптуються до змін, вони змушують адаптуватися до себе.

«Як у всіх» = «як у 1С»

Звична логіка «як у всіх» в обліковому середовищі насправді давно означає: «як у 1С».

• Немає в обліку субконто? — «Система несерйозна».
• Немає аналізу рахунку? — «Це не облік».

Це породжує замкнене коло:

1. Бухгалтери бояться переходу.
2. Податківці не визнають нічого поза 1С.
3. Розробники змушені імітувати BAS, щоб пройти перевірку.

Ми не просто маємо облікову спадщину. Ми продовжуємо жити за нею, працювати в її межах і... звітувати.

Хіба так має бути?

Побічні ефекти лояльності до окупанта

Лояльність до 1С — це як звичка пити з отруєного джерела тільки тому, що вода тут «завжди була смачною». Поки бухгалтерія рахує копійки в BAS, країна платить мільйонами — втраченими можливостями, безпекою, часом і здоровим глуздом.

Безпека? Ну таке...

Формально — 1С заборонена. Фактично — живе і процвітає під вивіскою BAS, із тією ж архітектурою, тими ж принципами і тим самим вихідним кодом. Просто тепер розробляють «в Україні» — але ми ж розуміємо, звідки ноги ростуть.

Тож не дивно, що питання інформаційної безпеки лишається відкритим. А особливо смішно, коли якийсь держорган звітує в «українській» BAS, поки в сусідньому вікні в нього відкритий Excel і Яндекс.Диск для резервної копії (а ви думаєте такого немає?).

Стратегія розвитку = «а як це буде в BAS?»

Одна з найбільших пасток — це навіть не вразливість, а інтелектуальна стагнація. Бізнеси, які роками сидять на 1С, просто перестають думати інакше. Новий напрямок? — «А воно в BAS є?» Хочеш онлайн-магазин підключити? — «Ну, можливо, через якийсь модуль з 2013-го... за доплату... і руками...»

API, інтеграції, хмари, аналітика, CRM — усі ці слова звучать красиво до того моменту, як ти стикаєшся з фразою: «А у нас BAS, і воно це не підтримує». Хоча інші системи значно краще б вирішували задачі, які стоять перед бізнесом.

І ще ця «каста 1С-шників»

Не забуваймо про культуру обслуговування. В BAS усе тримається на замкненому колі: є старший бухгалтер, є свій «1С-спеціаліст», який уже 10 років «все знає» і «все робить». Він оновлює базу, він знає де «переписати проводки напряму», він тут головний.

І це чудово... до моменту, поки він не захворів, не звільнився або не загубив флешку з усіма паролями. І тоді весь «цифровий бекенд» компанії перетворюється на одну велику 1С-шну чорну діру.

Плюс треба не забувати скільки компаній займалися 1С та BAS до 2022 року, деякі з них з 2022 року перейшли на інші продукти і відчувають себе зараз чудово, алче частина займається тим чим і займалася: попит на ринку є, гроші надходять і чудово. Вони агітують за такі продукти, пишуть пости у бухгалтерських групах, де бухгалтери їм аплодують і стають все більш впевненими, що кращого ніж BAS бути не може (така радість була коли анонсували BAS УТП)

Найстрашніше — не залежність, а сліпа звичка

І от ми підходимо до головного. Проблема навіть не в тому, що BAS — це технічно застаріле чи небезпечне рішення (уявляю як на мене зараз накинуться 1С-ники з піною у рота). Проблема в тому, що для багатьох українських компаній це не виглядає як проблема.

Вони звикли. Це зручно. І найголовніше — зрозуміло.

І саме тому BAS тримається в головах: бухгалтерів, податківців, айтішників. У всіх, хто коли-небудь чув: «а давайте не вигадувати — зробимо як у 1С».

Як звільняти мізки та бізнес-процеси: кроки до деокупації

Починати потрібно не з міграційного плану і не з вибору системи. Починати потрібно з питання, яке звучить майже як провокація: чому ми досі в BAS? Не з технічних причин — з психологічних. Бо якщо чесно — ніби все влаштовує. Працює ж, звітуємось, бухгалтер знає, податкова приймає.

Але коли починаєш копати, то з’ясовується: ми просто звикли. До логіки, до шаблонів, до форми. Нам здається, що «інакше не буває». Що ПЗ — це просто інструмент, і байдуже, в чому працювати. Але це не так. Програма, в якій ти працюєш щодня, — це і є твоє професійне мислення. Якщо система не дозволяє мислити процесами, а змушує думати «як провести документ, щоб не зламалось», то ти вже в заручниках.

Тому справжня деокупація починається не з імпорту даних, а з виходу з ментальної залежності. Пояснити команді, що існують інші способи роботи. Не клонувати BAS , а переосмислити: навіщо нам субконто на кожному кроці, чи потрібна ручна кореспонденція, чи не краще, щоб система автоматично вела облік згідно з логікою бізнесу, а не бухгалтера 2003 року (зараз може й народження).

Так, це виклик. Особливо коли податкова звикла бачити «як у всіх», тобто як у BAS. Але якщо нічого не змінювати, то і змін не буде — ні в бізнесі, ні в обліку, ні в державі. Перехід на нову систему — це не просто технічна заміна. Це можливість навести лад. Описати процеси. Переглянути структуру обліку. Вирватися з цього нескінченного кола «все вже зроблено, не чіпай».

І найважливіше — не мовчати, коли вам вдається. Кожна успішна історія — це ще один приклад для тих, хто боїться. Розказуйте. Пишіть. Діліться досвідом. Формуйте нову норму — ту, де сучасні рішення, гнучкі підходи і відкритий код стають основою бухгалтерії, а не екзотикою для сміливців.

Що має зробити держава: роль держави в деокупації

Окрема тема — держава. І тут ми маємо чесно сказати: без її участі ця війна за звільнення обліку буде надто повільною. Держава не має писати код. Не має створювати «свою» альтернативу BAS. Але вона зобов’язана створити умови, в яких розвиток вітчизняного софту — це не подвиг ентузіастів, а нормальний ринок.

Що саме потрібно? Насамперед — перестати вимагати звіти та структури, прив’язані до логіки 1С. Податкові форми, SAF-T, звітність, формат бухгалтерських записів — усе це має бути засновано на відкритих стандартах, а не на зворотному інжинірингу BAS. Законодавство має бути простішим, а не настільки складним, що з ним справляється тільки софт, який десятиліттями адаптувався під пострадянське болото.

І ще одне — дуже важливе. Оця ідея, яка час від часу звучить від бізнесу: «А хай держава спочатку запропонує альтернативу, а ми потім подумаємо». Це — пастка. Тому що за цією логікою ми чекатимемо ще років двадцять, поки хтось збудує черговий клон 1С, тільки з тризубом на іконці. А нам не клон потрібен. Нам потрібне інше мислення. Інші принципи. І не держава має це дати — вона має просто не заважати (а вона ох як це любить).

Держава повинна бути арбітром, не гравцем. Вона має прибрати перепони: скасувати вимоги, які прив’язані до архітектури конкретного ПЗ, спростити взаємодію з податковою, відкрити API, підтримувати стандарти, а не виробників. Усе інше — зробить ринок. Українські розробники є. Бізнес є. Попит на зміни теж є. Потрібно лише не загортати все це назад у звичний «а давайте зробимо як у 1С, бо інакше не пройде». Але наразі все навпаки.

Висновок: звільнення починається з рішення

Проблема залежності від 1С і BAS — це не просто технічне питання, яке можна вирішити новою інсталяцією. Це питання звичок, структур, і, частково, державної бездіяльності.

Так, перехід на сучасне рішення потребує зусиль. Так, доведеться перебудовувати процеси, пояснювати команді, відстоювати позицію перед податковою. Але альтернатива — залишатися в системі, яка стримує розвиток, ставить під сумнів інформаційну безпеку, і змушує грати за чужими правилами.

Очікувати, що хтось «зробить нормальну альтернативу» (це до речі аргумент 1С-ників) — теж не варіант. Ринок вже має такі рішення. Потрібне не нове ПЗ — потрібна готовність ухвалити рішення й вийти за межі звичного.

Поки частина компаній усе ще чіпляється за BAS, інші вже будують облік, який гнучкий, адаптивний, сумісний із глобальними практиками. І час уже чесно сказати: чим довше ми тягнемо — тим дорожче буде вихід. Як у грошах, так і в необхідних для цього ресурсах.