Airbnb почався з трьох матраців, а ми все ще пишемо ідеальний код. Про мистецтво швидкого MVP

💡 Усі статті, обговорення, новини про продукти — в одному місці. Приєднуйтесь до Product спільноти!

Привіт, спільното. Я Саломе Мікадзе — co-founder у Movadex та product strategist. Стипендіатка Knight-Hennessy в Стенфорді. Допомагаю українським стартапам використовувати нашу технічну експертизу в правильний час: спочатку для швидких експериментів, потім для побудови world-class продуктів.

Коли Браян Ческі здавав надувні матраци незнайомцям за $80 і годував їх пластівцями, він не знав, що будує компанію на $75 мільярдів. Він просто намагався заплатити за оренду.

Минулого тижня на менторській сесії в місцевому акселераторі в Кремнієвій долині я спілкувалася з командою, яка вже п’ять місяців розробляє застосунок для доставки їжі. Показують мені мікросервісну архітектуру, Kubernetes-кластер, GraphQL API.

«Круто! А скільки замовлень обробили?» — питаю.

«Ще не запускали. Дописуємо рекомендаційну систему на машинному навчанні.»

Звучить знайомо? За сім років консультування стартапів я помітила парадокс: наша суперсила (вміння робити якісно) стає нашою слабкістю на старті. Ми настільки добрі в розробці, що забуваємо головне правило MVP (мінімально життєздатний продукт): спочатку перевір, потім будуй.

Як я навчилася перевіряти гіпотези за 15 хвилин

В Movadex у мене є формат 15-хвилинних сесій з підприємцями і фаундерами. За цей час треба допомогти сфокусувати гіпотезу та зрозуміти, як її перевірити без коду. Спочатку я думала, що це неможливо, особливо коли лиш запускала цей формат в 2020 році. За останні роки я допомогла понад 100 стартапам пройти шлях від розмитої ідеї до робочого продукту, який користувачі готові купувати. Мій підхід завжди починається з простого питання: «А чи справді люди готові за це платити?»

Яскравий приклад — CoVoice. Засновники прийшли зі складною технічною візією поєднувати перекладачів та юзерів, але ми запропонували їм спочатку перевірити саму гіпотезу на ринку. Замість того, щоб витрачати місяці на розробку штучного інтелекту, ми створили «Uber для живих перекладачів». Турист натискає кнопку, за 3 хвилини отримує відеодзвінок від носія мови за $20 на годину. Протягом двох тижнів моя команда в Movadex спроєктувала весь користувацький шлях — від реєстрації туриста до системи оплати перекладачам.

Команда клієнта зрозуміла головне: ти можеш мати найкрутішу технологію, але якщо не розв’язуєш справжню проблему людини простим способом, продукт мертвий. Саме тому ми завжди починаємо не з технологій, а з людей. Мої клієнти цінують те, що за кілька тижнів бачать не презентацію, а робочий прототип, з яким можна йти до інвесторів або покупців з реальними цифрами в руках.

Кремнієва долина: мистецтво перевіряти гіпотези елегантно

Дрю Х’юстон рік писав Dropbox. Ідеальна синхронізація, елегантний код. Запустив... і тиша. Тоді він зробив геніальну річ: записав 3-хвилинне відео, де показав, як файл «магічно» з’являється на різних комп’ютерах. Нічого не працювало насправді. Просто відео. 75,000 заявок за ніч.

Buffer взагалі почався з landing page. Була кнопка «Plans & Pricing», яка вела на сторінку «Вибачте, ми ще на стадії розробки, залиште свій email». Джоел Гаскойн просто хотів зрозуміти, чи готові люди платити за планування твітів. Виявилось, що готові. $22 мільйони ARR сьогодні.

Коли власний продукт підказав головний урок

У 2022 році ми запустили MovAI — один з перших голосових AI-асистентів. Ще до того, як ChatGPT інтегрував голосові функції. Ми були піонерами! Розробили складну архітектуру розпізнавання мови, інтеграції з різними API, beautiful UI. І що? Коли ChatGPT додав голосові функції, наш застосунок втратив свою унікальність майже миттєво.

Урок? Ми сфокусувалися на технології, а не на проблемі користувачів. Якби спочатку перевірили гіпотезу «чи готові люди говорити з AI замість того, щоб друкувати?», могли б півотнути вчасно. Тепер цю історію я розповідаю кожному клієнту. Навіть найкращий код не врятує, якщо ви вирішуєте не ту проблему.

Artsted: як agile врятувала арт-інвестиційну платформу

Один з наших проєктів — Artsted, арт-інвестиційна платформа. Спочатку клієнт мав амбітну візію: «хочемо повноцінну платформу з аукціонами, експертними оцінками та блокчейн-сертифікатами». Спойлер — зрештою вони все це реалізували, але не одразу.

На початку ми з командою запропонували інше: давайте перевіримо, чи готові люди взагалі купувати частки в картинах онлайн? Ми почали з простого, замість місяців розробки зробили мінімальну версію продукту. Найцікавіше почалося потім. Поки клієнт зосередився на валідації гіпотези, спілкувався з потенційними покупцями, аналізував їхню поведінку, шукав справжні потреби, наша команда працювала над швидким втіленням його висновків у продукт.

Кожні два тижні ми синхронізувалися: клієнт ділився інсайтами з ринку, а ми показували, як технічно це реалізувати максимально швидко. Дизайнери, розробники та я працювали як єдиний організм, не було бюрократії «передай завдання далі», всі розуміли мету. Agile тут був не методологією, а філософією життя: замість планування на місяці вперед ми реагували на реальні дані від користувачів.

Спочатку базова купівля часток, потім соціальні функції, потім експертні оцінки. Кожна наступна фіча з’являлася тільки після того, як попередня довела свою цінність.

Спершу це була швидка синергія та експерименти. А далі, коли ми точно знали, що працює, команда Artsted вже будувала складну архітектуру, ті самі аукціони та блокчейн. Але вже на міцному фундаменті перевірених гіпотез.

Truffles: як Tinder зустрів рекрутинг

Нещодавно працювали з німецьким стартапом Truffles, який використовує Tinder-функції свайпу для пошуку роботи. Здається просто? Але за цією простотою стоїть глибоке розуміння проблеми: традиційні джоб-борди занадто складній нудні.

Замість створення «ще одного LinkedIn» вони запустили MVP: мобільний застосунок, де можна свайпати вакансії як профілі в Tinder. Право — цікаво, ліво — не підходить. HR-и побачили, хто лайкнув їхню вакансію. Все.

Результат? За перші місяці тисячі завантажень в Німеччині та контракти з рекрутинговими агентствами. А могли б рік розробляти «повноцінну платформу» з відеоінтерв’ю, тестуваннями та штучним інтелектом.

Uprice: коли навіть прості ідеї потребують валідації

Uprice, застосунок для конвертації цін, здавався нам безпрограшним. Ну хто не хоче швидко порівнювати ціни в різних валютах під час подорожей? Зробили красивий MVP за тиждень. Виявилося, люди вже використовують Google для цього. Наш застосунок був кращий технічно, але користувачі не бачили достатньої цінності, щоб завантажувати ще один додаток. Урок: навіть «очевидні» ідеї потребують валідації. Тепер я завжди питаю: «А як люди вирішують цю проблему зараз? І чому наше рішення в 10 разів краще?»

MVP development framework: як 100+ стартапів навчили мене швидкості

За роки роботи я пройшла шлях від «давайте зробимо як у всіх» до власного підходу, який народився з болючих помилок та неймовірних перемог. Щоразу, коли бачила, як крута ідея вмирає через невміння її показати, розуміла — проблема не в технологіях, а в тому, як ми спілкуємося з людьми.

Мій фреймворк це про те, як перетворити хаос в голові на щось, що люди миттєво «схоплюють»:

  1. 48-годинний тест реальності. Забудьте про код на місяці. Figma, лендінг, Google Forms — і за два дні ви знаєте, чи люди готові віддати вам свої гроші. Я бачила, як засновники економили пів року життя завдяки одному вікенду експериментів.
  2. П’ять скрінів історії. Якщо не можете розповісти користувацький шлях за п’ять простих кроків, ідея сира. Найкращі продукти — це ідеальні детективи, де все зрозуміло без пояснень.
  3. Дизайн як суперсила. Кожен піксель працює на довіру. Кнопку має хотітися натиснути, форма не має лякати, кольори мають заспокоювати. Дизайн перетворює складне рішення на очевидний вибір.

Цей досвід виріс у програму в Movadex, яка за два тижні перетворює «у мене є ідея» на «ось робочий продукт, ось потенційні користувачі, ось цифри для інвесторів». За мізерні гроші порівняно з тим, скільки коштує помилка.

Тому що найстрашніше — це не провал, а місяці життя на продукт, який нікому не потрібен.

Формула, яка змінила моє розуміння MVP

Швидкість отримання фідбеку × Гнучкість змін = Шанси на успіх

Ця ментальна формула не з підручника, я її вивела, спостерігаючи за стартапами в Стенфорді, найкращій школі інновацій світу. Кожен день ми аналізуємо, чому одні проєкти вибухають успіхом, а інші тихо помирають в кутку. Відповідь виявилася простою до болю: чим швидше дізнаєшся правду про свій продукт і чим легше змінити курс, тим більше шансів побудувати те, що справді потрібно людям.

Коли припиняти експерименти? У мене є п’ять сигналів:

  • Користувачі повертаються! Хоча б 40% залишаються з вами довше тижня. Люди просять конкретні фічі: «додайте експорт в PDF», «зробіть темну тему» замість сумнівів в самій ідеї. Ви змушені комусь відмовляти через обмеження MVP. Це кайф, коли попит перевищує можливості.
  • Цифри в фінансового відділу починають складатися в бізнес-модель, а не в мрії.
  • І найцікавіший сигнал — вам стає трохи страшно щось зламати. Поки можете без жалю викинути половину коду, ви ще шукаєте. Але щойно з’являється обережність: «а що, як це зламає весь флоу?», ви наближаєтеся до чогось справжнього.

Це той момент, коли MVP перестає бути експериментом і стає продуктом.

Часто чую від клієнтів: «у нас взагалі немає фандингу, ми супер обмежені, працюємо на голому ентузіазмі». Раніше я намагалася співпрацювати з командами на будь-якій стадії, але зрозуміла — якщо ідея справді хороша та валідована, вона зазвичай або вже має початкове фінансування, або генерує попит, що дозволяє команді зібрати ресурси для MVP.

Якщо ви вже на тій стадії, де ще немає мінімального бюджету на валідацію, ось мій плейбук.

Почніть із формулювання однієї чіткої гіпотези

Наприклад: «Малі кав’ярні в Києві готові сплачувати $30 на місяць за просту програму лояльності.» Оберіть спосіб валідації без розробки: лендінг за день. Одне ключове повідомлення + кнопка «Замовити». Дивіться на конверсію, а не на трафік. Проведіть 10 інтерв’ю з потенційними юзерами. Не просто «чи подобається ідея», а «чи готові заплатити прямо зараз». Якщо за 10 розмов жодного «так», гіпотеза потребує переосмислення.

Figma-прототип як тест

Створюйте не просто «красивий дизайн», а інтерактивний прототип, який імітує справжній продукт. Користувач має пройти весь шлях від реєстрації до оплати, клікаючи по кнопках. Ключ у тому, щоб записувати сесії тестування. Дивіться, де люди зупиняються, де плутаються, що їх дратує. Але найголовніше — в кінці тесту ставте пряме питання: «Якби це було справжнім застосунком і коштувало $X, ви б купили прямо зараз?» Якщо відповідь «так», просіть залишити email та невелику предоплату

($5-10) як підтвердження серйозності намірів. Це різниця між «мені подобається» та «я готовий платити».

Приклад: для одного з наших проєктів я особисто показувала Figma-прототип туристам в аеропорту. З 20 людей 7 дали нам свої контакти й погодилися на тестову транзакцію в $1. Це був сигнал продовжувати.

Ручна послуга для 3-5 клієнтів

Це «fake-it-til-you-make-it» підхід. Замість розробки автоматизованої системи робите все вручну, але клієнт цього не знає. Приклад з Zappos: замість створення складної e-commerce платформи з інвентарем та логістикою засновник Ніколас Свінмурн зробив простий сайт з фотографіями взуття. Коли хтось робив замовлення, він особисто йшов у звичайний магазин взуття, купував потрібну пару за роздрібною ціною та відправляв клієнту. Перші клієнти думали, що за сайтом стоїть величезний склад та команда.

Насправді там був один чоловік з кредиткою, який щодня бігав по магазинах. Але Свінмурн дізнався найголовніше: чи готові люди купувати взуття онлайн не примірявши, які розміри найпопулярніші, скільки людей повертають товар, які питання ставлять про доставку. Цей підхід показав реальний попит на онлайн-продаж взуття (тоді це було революційно) та всі больові точки клієнтів до того, як вони інвестували мільйони в склади та технології.

Результат — Zappos продали Amazon за $1.2 мільярда. Головний урок: якщо ви можете надати послугу вручну для 5-10 клієнтів, ви дізнаєтеся більше про свій ринок, ніж за місяці досліджень.

Чому це не про «робити абияк»

MVP — це не про погану якість чи поганий код. Це про якість гіпотези. Airbnb з матрацами перевіряв: чи готові люди ночувати в незнайомців? Dropbox з відео: чи потрібна синхронізація файлів? Ваш ідеальний код не відповідає на головне питання: чи це комусь потрібно?

Наша українська суперсила — робити якісно. Українські розробники створюють продукти для Apple, Google, Microsoft. Наш код працює в космосі (буквально — в SpaceX).

Давайте використаємо цю суперсилу правильно: спочатку знайдемо, ЩО робити, а потім зробимо це бездоганно. Бо найкращий код — це той, який вирішує справжню проблему. Навіть якщо спочатку він був написаний «на колінці» за вихідні.

Стартувало літнє зарплатне опитування DOU. Збираємо відповіді 15 тисяч ІТ-фахівців в анкеті. Долучайтеся!

👍ПодобаєтьсяСподобалось18
До обраногоВ обраному7
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Дякую автору коментарів і тим хто їх підтримує, які пишуть чи стаття норм чи ні. Не маю часу читати всі статті, а по коментарях можна зрозуміти. З появою в вільному доступі АІ важко відрізнити булшіт від чогось корисного. Дякую всім хто коментує, ви робите моє життя простішим.

Дякую, Михайле! Повністю згодна, серед безлічі AI‐інструментів важко відрізнити цінне від шуму. Зворотний зв’язок допомагає мені фокусуватись на тому, що дійсно корисно для читачів. Я рада, що обговорення полегшує пошук матеріалу який резонує, навіть якщо з моїм не сталось match :)

та ти ж шахрайка, шо ти там про «цінне від шуму» бурмочеш, голова

це просто копіпаста з будь якого курсу по Продукту

літераллі, на курсері є Hypothesis Driven Development (курс) — там чувак покриває усі зазначені кейси + ще штук 5-6. Але при цьому, він виклдає цей предмет, знав людей з силіконової долини, і додає файли і презентацію.

Станіславе, дякую за коментар! Так, це дійсно чудовий курс від Алекса (www.coursera.org/...​/uva-darden-agile-testing) — додаю його тут, щоб інші теж могли подивитися. Я завжди прагну підвищувати якість контенту. Якщо цікаво, можу поділитися кількома нещодавніми буткемпами, які я проводила для ранньої валідації продукту :)

Шість (!) фейкових профілів з одним коментарем
Звісно схвальним — «яка стаття палєзна, етто штотто! як ви все круто підмітили! який ваш опит бєзценний!»

LOL

Дорога @РедакціяDOU, ето какой-то позор, вам не здається?

автор постаралась, есть что почитать :)

Коли Браян Ческі здавав надувні матраци незнайомцям за $80 і годував їх пластівцями, він не знав, що будує компанію на $75 мільярдів. Він просто намагався заплатити за оренду.

сміявсь

ну і звісно — далі читать необхідності не було

збережить собі час: там, очікувано, виключно булшит того ж рівня

Зростання встановлень перекладацьких додатків в Україні на 71% за місяць, що найкраще підтверджує потребу, на яку відповідав CoVoice. І найцінніше тут не масштаб, а момент. Швидкість запуску дорівнює впливу. Це і є суть MVP, не в фічах, а в часі появи.

Дякую, Нікіта! Ви абсолютно праві - MVP не в кількості фіч, а в швидкості появи на ринку. Якщо ми встигаємо «вийти в поле» раніше за конкурентів, навіть з простим ядром продукту, користувачі вже отримують цінність, а ми отримуємо живий фідбек.

«ми переоцінюємо важливість коду, бо його добре вміємо писати». Яскравий приклад ефекту «hammers and nails» — коли інженерне мислення перекриває продуктову логіку.

Дякую за слушне зауваження, Володимире! Коли код хорошого якості перекриває продуктову логіку, MVP ризикує стати «досконалим недоробленим», багато технічного блиску, але нульової цінності для клієнта. Ми навчились робити навпаки — спочатку валідуємо проблему через прості прототипи або ручні сервіси, а вже потім додаємо автогенеровані алгоритми. Тільки так не дозволяємо інженерному мисленню «закрити» справжню потребу. Дякую за чудовий приклад і нагадування про баланс між інженерією та продуктовою логікою!

Ви круто підмітили, що наша сила, вміння створювати якісний код, може стати слабкістю, якщо це заважає швидко тестувати ідеї. Це нагадує, що іноді варто відкласти перфекціонізм і зосередитись на швидкому запуску MVP, щоб перевірити гіпотезу.
Тут, думаю, причиною також може бути роль фаундера «всі ролі в одному», немає іншої думки, як тільки зосереджується на одному — забуває про інші важливі критерії.
Досить глибока тема насправді. Цікаво, якщо згадати запуск Мовадекс, чи змінили б ви щось маючи той досвід як зараз? (хоча розумію, що судячи з досить довгого існування компанії ваша стратегія була вірною, але все ж таки цікаво почути)

Дякую, Анжеліко, за такі глибокі спостереження! 💙 Ви абсолютно праві: вміння писати чистий, бездоганний код може стати пасткою, якщо затримуєшся на деталях і забуваєш, що головне на початку — перевірка гіпотези. Роль «фаундера в усіх ролях» дійсно додає складнощів: коли сам займаєшся кодом, дизайном і продажами, легко загубити фокус на швидкій валідації.

Якщо б зараз стартувала Movadex із тим досвідом, ми більше б інвестували в перевірки гіпотез та кілька інструментів для автоматизації тестів, щоб ще швидше дізнатися, чи «зайде» рішення клієнтам.

Дуже цінний досвід як менторки для стартапів. Ваш підхід до швидкого тестування ідей та фокус на проблемах користувачів демонструє глибоке розуміння процесу створення продукту. Особливо, на мою думку, тут велику роль відіграє освіта в Стенфорді, думаю всі погодяться що це є чи не головним джерел бізнес освіти в світі. Завжди рада бачити корисні статті, засновані на власному досвіді, реальній експертизі, а не на сумнівних даних прочитаних в інтернеті. Успіхів Вам!

Дякую, Тетяно, за такі теплі слова! 🙌 Дуже ціную вашу підтримку і радію, що мій підхід до швидкого тестування ідей резонує з вашим досвідом. Освіта в Стенфорді дійсно розширила горизонт і дала змогу побачити найкращі світові практики, але найважливіше, що я взяла звідти, це вміння критично перевіряти кожну гіпотезу власноруч. Ваш відгук про «реальну експертизу» дуже цінний, бо для мене завжди важливо опиратися на власний досвід і показувати реальні кейси. Дякую за натхнення і сподіваюся, надалі ділитись корисними історіями для молодих стартапів!

Історія з MovAI — наочний приклад того, як можна втратити унікальність продукту, якщо не зосереджуватись на реальних потребах користувача. Технології — це інструмент, але без розуміння проблеми, яку вони мають вирішити, успіху не досягти. Дякую за чесний досвід, це дуже повчально.

Дякую, Валерія, за коментар і зауваження щодо MovAI! ⭐ Ви праві — технології без розуміння реальних болей користувача втрачають свою силу. Дякую, що нагадали про цю важливу істину: технологія лише інструмент, а успіх приходить тільки тоді, коли вирішуєш живу проблему. Надіюся, мої наступні кейси будуть ще кориснішими!

Truffles: як Tinder, то це вже було. — Скайвокер — цікаво де вони зараз? Стільки було інформаційного шуму.

Дякую за коментар, Євгеній!

Щодо Skywalker, вони теж зробили гучний старт, але швидко зникли після того, як інформаційний шум вщух. Без чітко перевіреного продукт‑market fit навіть найпотужніший PR не витримає довго. Те саме було й із Clubhouse: під час піку вони зібрали мільйони користувачів просто на хайпі, але як тільки зник ефект ексклюзивності, активність помітно впала.

Висновок для стартапів: не концентруйтеся на тому, що «ще не робили», а на тому, яку реальну біль користувача ви вирішуєте. Так ви уникнете ефекту «інформаційного шуму» й створите продукт, який залишиться з людьми надовго, а не тільки на хвилі тренду.

І до речі, це також відноситься до теми anatomy of the startup, і що саме робить хайп або overnight success з продуктами.

Трохи доповню

Airbnb насправді не розпочинали бізнес із трьох матраців — це типовий піар для розкрутки іміджу, який вони використовували. Насправді вони починали з FFF, зібравши трохи грошей та купивши високоякісні фотоапарати. Потім вони переглядали оголошення здачі житла на Craglist, заходили і говорили, мовляв, дивимося об’єкт для замовника. Після чого робили красиві фото об’єкта і викладали їх, тому що в Craglist наголошували на текстовому контенті + SEO, а вони — на зображення + SEO.

Незрозуміло для якоїсь ніші фреймворк. B2C чи B2B? Якщо для B2C — треба думати не про Figma чи Google Forms, а про Zero Cost Marketing — як ви забезпечите приріст перших 300 клієнтів на місяць без вкладень. Можна хоч у Paint малювати, але якщо вас не побачать, то не заплатять навіть $1 за ранній доступ.

Якщо B2B — то все набагато простіше. Вам потрібна презентація того, що ви робите, 3-5 компаній, які будуть за вами стояти — як партнери або просто підпишуть контракт про наміри заплатити вам багато грошей, коли ви реалізуєте задумане. Потім берете ці документи і робите розсилки інвесторам/бізнес ангелам, після чого отримуєте фінансування.

Минулого року в порядку експерименту я робив розсилку командних проектів, які робили трейні та джуни, красиво запакувавши їх.

Статистика:
10k інвесткомпаній різного рівня — 0 грошей, але маса цікавих порад.
50k бізнес-ангелів — $55k і теж цікаві поради. Щоправда це були не інвестиції, а більше філантропія, тому що в нас — некомерційна організація і ті, хто давав — робили це швидше за все як донати, проте.

Найголовніше в стартапах — робити не вітамінку, а знеболювання. Якщо уявити ринок потенційних клієнтів як аптеку, то хтось іде за вітамінками та платить гроші, а хтось — за знеболенням. Ось тут головне і зрозуміти — стартап це вітамінка чи знеболювання?

Тому що знеболювання — реально допомагає і жити без нього не можна. А вітамінка — це сезонна річ, яку беруть лише навесні.

Сподіваюся, аналогія зрозуміла!

Дякую за таку ґрунтовну доповідь і цікаві зауваження 😊

Що ж до Airbnb, справді, історія з трьома матрацами трохи перебільшена для паблісіті. Мені дуже подобається, як Браян Ческі розповідає про це в інтерв’ю тут в Стенфорді: www.youtube.com/watch?v=V6h_EDcj12k. Їхня стратегія віддзеркалює lean‑підхід: спершу мінімальний продукт, потім масштабування.

Стосовно B2C vs B2B — підхід з Zero Cost Marketing для B2C справді критичний. Маленькі бюджети на рекламу у Facebook/Instagram треба для того, аби цільова аудиторія його побачила і ви отримали підтверджння, що ваш продукт цікавий. Як варіант: можна шукати 300 перших клієнтів через офлайнові співпраці, інфлюенсерів або локальні спільноти. Але якщо йдеться про SaaS і B2B, тоді LinkedIn ‑ ідеальний майданчик: спершу для customer interviews, потім для залучення перших платників. Тут треба мати кілька партнерів чи LOI-петицій про інтерес, щоб показати інвесторам, що traction реальний, а не лише передзамовлення.

Щодо залучення інвестицій: досвід із розсилкою 50 к ангелам і отриманням $55 тис. (та навіть більше порад) доводить, що правильна сегментація й чітка пропозиція — це ключ. Просто купити наміри вже недостатньо: стартап має бути «знеболюванням», а не «вітамінкою». Якщо ваш продукт дійсно вирішує гостру проблему, люди платитимуть відразу. З інвесторами спілкуюсь щодня тут, і дійсно коли ти в Стенфорді, вони тебе самі знаходять. Залучення інвестицій — дуже цікава тема, яку я висвітлюю в вебінарах і на менторських сесіях, і тут мега важливий правильний підхід і стратегія.

Зазначу лиш, що я завжди більше на стороні bootstrapped brilliance, і залучати інвестиції лиш коли це дійсно оправдано. Адже при правильній стратегії — це зробити не так важко, а цей крок назавжди змінить вашу позицію і структуру ownership компанії.

Ще раз дякую за дискусію та сподіваюся, мої думки були корисними!

Мега топ, дякую що шерите досвід!

Цікава стаття, дякую!

Трохи не зрозумілі пункти 1 і 2 вашого плейбуку: на першому кроці ви пропонуете робити лендінг з описом вирішування проблеми кліентів і кнопкою «Замовити». Що саме відбуваеться при натисканні на цю кнопку? Кліенти залишають свої контакти і ви потім звʼязуетесь з ними та проводите інтервʼю, уточнюючи їх наміри і проблеми? Як саме кліенти взагалі узнають про ваш лендінг?

Пункт 2: Фігма прототип начебто вимагає уже вирішування проблеми пористувача, а інакше що можна показати на рівні цього прототипу?

Дякую величезне за ваш коментар, Андірю! 😊

Щодо першого пункту: кнопка «Замовити» на лендінгу може вести, наприклад, до простої форми з іменем та поштою. Ідея в тому, щоб перетворити цікавість на конкретний контакт: клієнт залишає свій e‑mail, а ми з ним зв’язуємося, аби поспілкуватися про його болі та цілі. Також можна дозволити залишати передзамовлення зі сплатою невеликого депозиту, це найчіткіший сигнал, що продукт дійсно потрібен людям — в нас так робив клієнт, який створює продукт для домашніх улюбленців з вартістю $499 (передзамовлення вартувало $50, в той час як сам продукт ще лиш на стадії розробки). Щоб користувачі дізналися про лендінг, ми запускаємо мікрорекламу (Facebook, Instagram, LinkedIn), орієнтуючись на тих, хто має біль у нашій ніші. Саме невеликий бюджет у $100–300 допомагає швидко побачити, чи заходить гіпотеза, чи ні. Ми маємо змогу так перевірити, чи дійсно ідея нашого продукту потрібна, і кому саме вона потрібна — і така перевірка найліпше працює на B2C проєкти. Для B2B, в мене особисто дуже добре працює LinkedIn outreach. Найголовніша думка в тому аби валідувати нашу ідею і її попит серед авдиторії, і лиш потім продовжувати інвестувати в розробку.

Другий пункт за Figma‑прототип: так, його мета показати суть рішення за 5–10 екранів. Важливо, щоб ще до кодування користувачі побачили, як виглядатиме інтерфейс, і відповіли на запитання: «Чи зрозуміло, що це за продукт?», «Чи хочеться ним користуватися?», «Чи він вирішує їхню проблему?» Тому замість створювати купу фіч, краще зосередитися на одній головній, показати її в дії та отримати фідбек. Поступово, коли ця ідея підтвердиться, можна додавати нові екрани й складніші елементи.

Ось гарний алгоритм дій, по якій ми створюємо продукти:

— Одна фіча — одна core проблема
— Показати юзеру — зрозуміти реакцію
— Валідувати три ключові речі:
а) Продукт зрозумілий
б) Продукт цікавий
с) Продукт вирішує проблему

Лиш після цього ми переходимо до масштабування:

1) Набрати core юзерів з найбільшою болем
2) Додати наступну фічу для цієї ж аудиторії
3) Розширити на суміжні pain points
4) Залучити нові сегменти користувачів

Буду рада продовжити спілкування, ще раз дякую за питання 😇

Підписатись на коментарі