Коли компанія — як команда, а ріст — як партнерство. Про самостійність, довіру і зростання в одній компанії

💡 Усі статті, обговорення, новини про HR — в одному місці. Приєднуйтесь до HR спільноти!

З чого все почалось?

З вакансії рекрутера на сайті пошуку роботи. Опис мені дуже відгукувався:

✔️ графік роботи — ти підлаштовуєш під свої ритми (є кількість робочих годин на день і організовуй свій час самостійно);

✔️ вакансії, які ніколи не закривала, і уявлення не маю, що то за спеціалісти — та капець як цікаво;

✔️ офіс в центрі з видом на Оперний — мені ідеально по добиранню.

І отак я залишила своє резюме на вакансію в компанії, про яку нічого не знала. Знаю точно багато хто думали «шарашкіна контора», а я думала інакше.

Співбесіда з керівником і захват від того, як людина мислить і дивиться на світ, та велике бажання попрацювати й підсилити його команду для руху до нових звершень.

Ой, згадала — випробування долі 😅. Співбесіда відеодзвінком відбулась лише з третього разу. Пам’ятаю слова керівника після двох невдалих спроб з’єднання: «Пробуємо ще раз — вийде, то ок, ні — то ні». Так дивно: у мене тоді був такий спокій, наче я вже знала наперед, що ми таки будемо співпрацювати.

Перший тиждень для мене був найпекельніший. Я кожного дня хотіла сказати: «Я йду». Та, як бачите, стрималась 😉.

Хоч досвіду в рекрутингу в мене було достатньо, та це був старт в зовсім іншій сфері.

Я уявлення не мала, хто такі ті сеошники. Вся їх термінологія для мене звучала як китайська мова. Пам’ятаю перші співбесіди — хотілось сказати: «Стоп, дайте мені перекладача, аааа!!!». Та я так легко не могла здатись. Офіс у центрі з вікнами на Оперний, дуже підходящий мені графік, нові знання і досвід, лампова атмосфера — усе це дуже стримували та говорило: ти зможеш. І та — змогла.

Отож, прописавши собі плюс-мінус скрипт розмови і питань, апрувнувши його у керівника, почала рекрутити. А, ну ще, звичайно, подивилась Seo для початківців (сміялась, що то для «чайників»). Це допомогло розуміти, не скажу, що все, та точно багато. Кандидати траплялись дуже приємні в спілкуванні, які реально горіли сеошкою, були дуже балакучі, тож моє бажання піти минулось, і я з цікавістю занурилась у процес. Ще в процесі я згадала свій суперскіл — вмію гарно слухати й робити вигляд, що все розумію, наче я «в темі». Знаєте, то дуже корисний навик. Вміння слухати — то взагалі суперскіл для рекрутера. Та не просто слухати, а ще чути важливе. І ще — не давати сильно кандидату відходити від теми розмови. Бо є такі балакуни, що заговорять досмерті.

Завжди згадую з приємністю мого першого кандидата на співбесіді. Ця людина мені додала впевненості не зупинятись. Зрештою, він став і моїм першим найнятим кандидатом. Зараз він активно стоїть на захисті нашої країни, і ми далі на зв’язку.

Здавалось, все йде прекрасно — і тут...

Тривожний ранок четверга, 24 лютого 2022 року. І мої думки: ну, все, напрацювалась, тільки знайшла те, що хотіла, тільки влилась — і на тобі... Я думала, це буде завершення, але ні. Ми активно рухались далі, і працювали, і наймали. Мені було дуже комфортно, бо ще паралельно я могла волонтерити. Кількість вакансій була дуже лайтова, і я нарешті реалізувала те, що хотілось на всіх попередніх роботах — перестала гнати шалено, наймала в спокійному, розміреному темпі. Основні кандидати були сеошники, аутрічери й копірайтери. Все було ок, але...

Наближався грудень 2022 року, і, думаю, всі українці пам’ятають ті масові блекаути, до яких ми були абсолютно на той час не готові. Ніхто не знав, що далі і як. Відповідно, у компанії найму ніякого не було, і рекрутинг став на стоп. Я пішла, та ненадовго — до весни. Фактично мала такі зимові довгі канікули. І, так як все прокидається весною, прокинулась й компанія. Керівник мав ідеї, і треба було знов наймати людей.

Фактично, я повернулась, бо мені написав кандидат — цікавився роботою. Я перекинула керівнику. А він питає:

— Ти чим займаєшся?

— Нічим, то давай стартувати.

Ми набирали розгін і неслись. Вакансії стали різноплановіші. Компанія масштабувалась і перейменувалась, а я отримала пропозицію розширити свій функціонал і реалізовуватись ще як HR. Тож я стала HRG. Так дивно, я завжди сміялась, що в мого керівника є якась «чуйка». Отак він відчув, що в рекрутингу мені тісно і треба розширення функціоналу.

За цей період ми з керівником зробили багацько:

✔️ Ввели красиві офери.

✔️ Пробували накидувати різні варіанти по мерчу (та в результаті поставили тоді на стоп).

✔️ Зробили внутрішнє нагородження працівників за вагомий вклад в зростання компанії.

✔️ Ввели програму HURMA в роботу, що нам дуже полегшило життя. Ще хотіли програму по рекрутингу, та цю ідею відклали.

✔️ Онбординг, адаптація, 1-1...

Моя географія найму стала дуже різноплановою: крім сеошників, аутрічерів і копірайтерів я ще наймала маркетолога, розробників (Laravel Full Stack, WordPress Frontend), дизайнера, редактора. Сказати, що то було «ізі», не можу — бо в кожній позиції була своя специфіка. Були такі, що закривались довго, бо мали дуже вузькі особливості, а були такі, що відносно швидко. Пам’ятаю, як при пошуку редактора керівник писав: «Наталь, кров з носа вже тре» 😅.

Звичайно, я і сама шукала заміну собі.То було, напевно, найвідповідальніше і найскладніше завдання. Вимоги були високі не лише з сторони керівника, а і з моєї. Бо треба було людинку, яка буде дуже гарно вливатись в погляди компанії, плюс — скілову, відкриту до навчання і, звичайно, ще й приємну в спілкуванні. Я мала двох фавориток. Звичайно, місце було одне, та я знаю, що і друга зараз з цією компанією. Як так? А то вже інша, не моя, історія.

Звичайно, в роботі були факапи. Були ті, хто виходили і в результаті проявлялись, скажимо так не дуже добре (написала б більш відповідне слово та забанять 🙃), хоча на співбесіді були просто «хоч до рани прикладай». Та найбільший факат — розробник, який прийшов, наче гарно виконував усі дрібні завдання, і керівник йому довірив великий проект, який він мав самостійно вести. В результаті він усе завалив та ще й звинуватив керівника, що той не вміє контролювати роботу розробника, мовляв, сам винний. І хоча керівник казав, що то не моя вина, але, все таки, я не могла з ним погодитись. Я вважала, що таки недогледіла.

Онбординг, адаптація, проведення 1-1 зі співробітниками — процеси, які спочатку лякали, та щораз кроки мої в них ставали більш впевненими.

Таким було моє зростання в компанії: рекрутер, який легко переключається між різнопрофільними посадами, HR, який вибудовує нові процеси з нуля і веде їх.

У декого може виникнути думка: як, не маючи досвіду в HR, не маючи наставника в компанії, можна будувати ці процес?. Тут, по-перше, в попередніх компаніях я придивлялась до цих процесів. Постійно навчалась і цікавилась ними з різних професійних джерел (благо, в інтернеті є стільки корисної, якісної й доступної інформації).

Знаєте, перший мій досвід на посаді рекрутера в моїй першій компанії дав мені дуже гарний урок: твій розвиток — у твоїх руках.

Відтоді я завжди цікавилась сама: що там нового по рекрутингу, а що там HR-функціонал. Мені ніколи не потрібно було, щоб компанія мене кудись відправила на навчання — я сама собі знайду потрібне навчання, лиш платіть мені добру зарплату для оплати витрат.

Я не пожалкувала, що одного дня наважилась зробити крок у абсолютну невідомість. Піти працювати в дуже маленьку лампову компанію, про яку інтернет на той час не сильно мав інформацію. Стартувати з вакансіями в напрямку, про який взагалі нічого не відаєш. Бо я отримала так багато:

✔️ Свободу, яку так хотіла — у плануванні робочого дня, процесах підбору кандидатів, в плануванні завдань.

✔️ Відсутність постійного мікроконтролю кожного кроку, дії. Я зрозуміла що я — абсолютно самостійна робоча одиниця, відповідальності якої вистачить на двох у роботі, а то й більше можу заменеджерити.

✔️ Зростати разом із компанією. Коли я завершувала роботу на посаді HRG у компанії, яка мала вже відоме ім’я, я пишалась, оглядаючись назад на пройдений шлях, що я доєдналась і зробила вклад з своєї сторони в таке масштабування. Що я була частинкою цього прекрасного процесу, підсилила команду.

Робота в цій компанії — це про людяність, яка відчувалась з першого повідомлення, коли почалась повномасштабна війна, на всіх етапах моїх коливань і до моменту прощання.

Скажете: як було так класно то чо ти їх залишила?

Я зрозуміла, що не хочу більше рекрутингу, а без нього тут ніяк. Я розуміла, що компанії потрібна людина, яка буде як ракета летіти вгору. А в мене якось паливо скінчилось і, здається, пошкодився бак заправки. Я більше не мала ресурсу для активного руху, тож я звільнила місце для людини, яка бустане і розжене ще більше всі процеси.

Якщо одна деталь ламається її або ремонтують або замінюють. В даному випадку я розуміла, що заміна саме те.