Чому я ніколи не приходжу на перше інтерв’ю з рекрутером

💡 Усі статті, обговорення, новини про HR — в одному місці. Приєднуйтесь до HR спільноти!

Коли до мене стукає рекрутер і пропонує ідеальну вакансію, я завжди погоджуюсь на інтерв’ю. Але ніколи не приходжу вперше.

Інтерв’ю — не показник зацікавленості в мені. Це просто спам у зв’язку із терміновістю закриття вакансії. А терміновість забезпечується тим, що у разі успіху — рекрутер отримає гонорар.

Я завжди прошу перенести зустріч і ставлю додаткові запитання — чому саме до мене звернулися з вакансією? І чим я кращий за інших кандидатів.

У 80% випадків — мені не відповідають. Або шлють стандартні відписки «позиція на паузі», «ми змінили вимоги і хочемо до офісу» або «ми вже закрили внутрішні ресурси».

В інших випадках я отримую розгорнуту відповідь, причому з інсайтами на основі інтерв’ю з попередніми кандидатами. Саме розуміння персонального бренду дозволяє бути не таким як усі, а отримувати підвищену увагу та шанси з боку рекрутера.

Більше того — можна легко попросити про такі речі, які знають не всі, наприклад — контакти Тімліда, який зацікавлений в експертизі та зрозуміти — чи пройдете ви успішно технічне чи ні.

Я проходив подібні зустрічі не лише особисто для себе, а для своїх колег і можу з упевненістю сказати — якщо у вас не бачать людину, а бачать лише «ресурс» — не варто витрачати часу.

І ще — зараз особливо немає сенсу відгукуватися через публічні вакансії. Кандидати — маса, AI дозволяє обійти фільтри ATS і рекрутерм доводиться переглядати вручну сотні кандидатів. Дуже великий шанс, що до вас просто не дійдуть у черзі. Рекомендую будувати нетворкінг та шукати рефералів — тих, хто запросить вас зсередини компанії.