Вчитель VS ШІ: хто кого і навіщо?

💡 Усі статті, обговорення, новини про AI — в одному місці. Приєднуйтесь до AI спільноти!

ШІ — уже не майбутнє, а частина шкільного сьогодення. І замість панікувати, я вирішив дивитися на нього як на колегу: що він може, чого не вміє, і як нам ужитися в одному класі.

Я — Артем Гордєєв, кандидат технічних наук, учитель інформатики, інженерії та робототехніки вищої категорії. Працюю з учнями 1–9 класів у Crystal school (Міжнародна початкова школа Крістал), Freedomschool та Optima. Прийшов у школу з науки — спершу викладав у виші, але згодом зрозумів, що хочу працювати з дітьми, поки вони ще «гнучкі» розумом і відкриті до дослідження світу. Без педагогічної освіти почав викладати з 1 класу, розробив власні методики, що базуються на практиці та розвитку критичного мислення.

У цьому тексті я ділюся своїми спостереженнями, практиками й думками. Щоб підкріпити або переосмислити власні висновки, я також звернувся до Ігоря Крашеного — AI-дослідника, Computer Vision інженера та викладача УКУ. Його професійний досвід допомагає подивитися на освітні процеси очима людини, яка створює й тестує самі алгоритми. У ключових моментах ви побачите його коментарі — як додаткову перспективу до мого досвіду.

Емпатія vs алгоритм: хто кого?

Людина завжди буде відрізнятися від машини тим, що має емоції, моральні якості, творчу іскру, нестандартне мислення, інтуїцію. Варто памʼятати, що ШІ створила і навчала саме людина. Тому вчитель під час занять матиме силу в проявленні емпатії, емоцій, моральному прикладі і певною мірою — імпровізації. Проявляти постійно ці якості до учня — це складна задача, яка потребує «тренування» вольових якостей, духовного розвитку, розуміння людської природи.

Науково доведено, що для розвитку особистості важлива присутність живого прикладу досягнень, наявність ментора. Мотивація учня досягати успіхів буде набагато вищою, якщо є ментор. Учні через 10 років дякують мені за те, як я їх мотивував.

Ігор Крашений AI-дослідник, викладач УКУ

«Вчитель володіє емпатією, розумінням контексту та міжособистісних нюансів та звʼязків. Він бачить не лише академічний прогрес, а й емоційний стан учня, підтримує, і що важливо, надихає. ШІ може імітувати, але не замінити цю людську присутність»

Де ШІ реально виграє

ШІ дозволяє швидко знайти просту інформацію, систематизувати її, підкинути ідею, знайти рішення задач, згенерувати картинки, які запалюють цікавість учнів. Він здатен індивідуалізувати навчання, показати проблему з різних сторін, бути доступним помічником 24/7. Але ШІ потрібно критично перевіряти, а це вимагає високого рівня знань.

«ШІ класний для рутини: тести, генерація коду, пояснення складного простими словами. Але ШІ має проблему з галюцинаціями — фантазії через відстуність релевантних знань в моделі, що може призвести до нерелевантних відповідей» — Ігор Крашений

Як я використовую ШІ на уроках (і поза ними)

ШІ — інструмент, який має прискорити деякі процеси для вчителя. Я працюю в приватних закладах, де розвиток новітніх навичок — мета як для вчителя, так і для учня. Більшість моїх колег використовує ШІ для різних задач. Я застосовую його для пошуку і систематизації матеріалу, створення структурованого уроку, підготовки до вебінарів. Він формулює наукові тексти краще і швидше, ніж я міг би сам. Учні теж користуються ШІ: для підготовки до контрольних, створення розумових карт, структурування інформації.

Був випадок, коли учні захотіли працювати на пуфіках замість парт. Спершу я був скептичний: здавалося, що за партою сконцентруватися простіше. Але замість просто відмовити, я запропонував підходити до цього як дослідники. Ми вирішили провести експеримент — ідею підкинули самі учні. Я запропонував їм створити програмний продукт у Python, який би дозволив перевірити їхню гіпотезу: де продуктивніше вчитись — за партою чи на пуфіках.

Програма, яку учні створили, генерувала прості приклади на додавання двоцифрових чисел і заміряла кількість правильних відповідей за хвилину. Учасниками експерименту стали учні з різних класів: хтось проходив тест сидячи за партою, хтось на пуфіках. Учні самостійно організували процес, провели серію тестів, зібрали та обробили результати, проаналізували їх і зробили висновки. У підсумку виявилося, що рівень продуктивності приблизно однаковий. Тож я дозволив працювати, як їм зручно. Щоправда, вже за кілька уроків вони самі помітили, що на пуфах трохи важче зосередитись.

Попри те, що сам по собі цей експеримент був про комфорт, він став прикладом, як ШІ може стати частиною освітнього процесу не лише як пошуковик чи генератор тексту, а як інструмент для створення повноцінного кейсу: від постановки гіпотези до збору та обробки даних. Учні не просто застосували технології, а використовували їх у реальній дослідницькій ситуації, що сформувала в них цілісне бачення процесу і навички самостійного мислення, аналітики, командної роботи й технічного втілення ідей.

Інший приклад — обʼєктивізація оцінювання. Одного разу була ситуація, коли учень не погодився, що я поставив йому оцінку 6 балів за векторний рисунок будинка. Я вирішив обʼєктивізувати оцінювання і завантажив зображення його рисунка і скріншот з книги та пояснення для ШІ на що саме варто звернути увагу при оцінюванні цієї роботи. Учень був здивований на скільки професійно я оцінив роботу, бо ШІ оцінив його роботу в 5-6 балів. Тому, ШІ може стати гарним помічником при обʼєктивізації оцінювання деяких результатів учнів, проте, на мою думку, ШІ ще потребує доопрацювання в цьому плані, бо були завдання, які ШІ не міг оцінити правильно в міру своїх обмежених можливостей до аналізу.

Ще ШІ допоміг мені вирішити проблему, яка здавалася досить рутинною, але важливою для щоденної шкільної роботи — автоматизація Google-таблиці для «системи магнітів». Це внутрішня система, яку ми використовуємо для фіксації порушень поведінки: учням ставлять умовні «магніти», які потім потрібно відпрацювати, щоб виправити ситуацію. Я звернувся до ШІ із запитом, як побудувати систему обліку з урахуванням певних критеріїв, і він допоміг сформулювати складні формули, які автоматично рахують показники, візуалізують інформацію і роблять її зрозумілою для учнів. Завдяки цьому вчителі швидко заповнюють таблицю, а учні бачать динаміку власної поведінки. Це зменшило кількість непорозумінь і покращило реакцію обох сторін — учнів і вчителів — на дисципліну в класі.

Ці невеликі зміни не просто спрощують щоденну роботу — вони поступово змінюють сам підхід до освіти. Можливо, саме з таких історій і починається нова школа — гнучка, чесна до дітей, відкрита до технологій. Я впевнений: чим більше таких кейсів стає видимими, тим більше ми підтримуємо не лише зміни, а й тих, хто їх впроваджує. До речі, нині якраз можна номінувати таких вчителів на Global Teacher Prize Ukraine — премію, яка не тільки визнає внесок, а й дає вчителям ресурси на реалізацію власних освітніх ідей. Номінації відкриті до 1 липня 2025 року. Як на мене, це реальна можливість підтримати тих, хто формує майбутнє наших дітей та змінює систему.

Індивідуалізація: реальність чи ілюзія?

ШІ непогано може реалізувати індивідуалізацію навчання — адаптувати складність завдань, формат подачі, стиль пояснення. Його вже активно використовують у великих компаніях для навчання персоналу, а також у школах: існують моделі, які підлаштовуються під темп учня, змінюють формулювання завдань, візуалізують пояснення або перетворюють урок на гру. Найближчим часом ми, ймовірно, побачимо ШІ з аватаром викладача, який проводитиме онлайн-уроки, наче справжня людина.

Але важливо памʼятати, що навчання — це не лише знання, а й досвід, спілкування, атмосфера. Поки що мені не відомі ШІ, які могли б повноцінно реалізувати групову роботу — не просто дати завдання, а відчути динаміку між учнями, вмотивувати на співпрацю, пояснити, чому важливо працювати разом. Те саме стосується навчання поза класом. Часто на перервах чи в позаурочний час трапляються події, які потребують делікатної реакції дорослого — підтримки, пояснення, розмови. Іноді учень може довіритися, поділитися своїм переживанням, і ця розмова стане точкою зміни. Іноді треба зупинити конфлікт прямо зараз — з чітким, навіть різким словом, з особистим авторитетом. Такі ситуації поки що — виключна зона людини. Тому вчитель — це не лише провідник у знання, а й людина, яка присутня, включена й бачить учня цілісно.

«До певної міри — так. Але ШІ не розуміє мотиваційних, психологічних та соціальних аспектів. Хороший вчитель бачить глибше,» — Ігор Крашений

ШІ: плюси, мінуси і мій досвід

+ Для вчителя. Напевно найбільший плюс це те, що ШІ дозволяє зберегти час в деяких рутинних задачах. Наприклад, він здатен гарно представляти інформацію, детально структуруючи її. Я помітив, що мої презентації складені за допомогою ШІ можуть з різних сторін показати учням різні аналогії, вони більш структуровані, що набагато збільшує продуктивність розуміння теми. Наприклад, остання презентація, яку я робив за допомогою ШІ це «Функції в Python». ШІ досить цікаво зміг показати цю тему на прикладах і якщо раніше я бачив, що учні потребують 2-3 уроки, щоб зрозуміти тему, то цього разу більшість (не всі звісно) зрозуміли тему з першого разу. В деяких задачах ШІ дозволяє мені зберегти час в 10 разів. Якщо раніше нову презентацію я міг наповнювати матеріалом 4 години, то зараз це 1 година. Якщо раніше текст для вебінарів я створював кілька годин, то зараз це 20 хв. Ще плюс у тому, що він здатен вирішити певну проблему і навіть автоматизувати процеси.

— Для вчителя. Це звісно, зловживання учнями штучним інтелектом. Вони перебувають на шляху освоєння інструментів і часто не можуть дати якісний запит, не говорю про те, щоб критично оцінити інформацію, часто сприймають на віру написане ШІ. Є багато способів перевірити чи списав учень за допомогою ШІ, тому я вчу учнів не робити цього. Це стає для них гарним уроком, того, що ШІ дійсно може бути інструментом, але з ним треба бути обережним.

+ Для учнів. Плюси для учнів це урізноманітнення уроків. Зараз створюється багато різних уроків із використанням ШІ, наприклад, в робототехніці чи інформатиці. Це може бути аналіз зображень, аналіз рухів людини на веб-камеру, створення зображень тощо. Зараз учень 7 класу може за один урок створити програму, яка буде аналізувати та впізнавати обличчя, хоча ще років з 5 назад для цього треба було мати навички на рівні університету. Учні зараз швидко можуть знайти інформацію. В мої часи мені часто треба було йти в бібліотеку або годинами гортати сторінки інтернету, щоб дізнатись щось нове.

— Для учнів. Мої учні досить свідомі і в більшості розуміють, що ШІ несе негативні сторони для їх розвитку, якщо ним зловживати. В першу чергу про це говорять останні дослідження, що постійне використання ШІ «вбиває» творчі можливості мозку, не спрямовує розвиток індивідуума, здатного мислити самостійно. Доречі, ця ж проблема стосується і дорослих, я вже навіть помічаю на собі, що не варто зловживати перекладанням пошуку ідей на плечі ШІ, бо втрачається здатність власного мислення і пошуку, але все ж це досить залежить від попередньо набутого рівня освіти і знань.

Як реагують учні?

50/50. Хтось вчиться — і розуміє, що ШІ не завжди дає правильну відповідь. Хтось не готовий читати довгі тексти. Моє завдання — навчити їх критично мислити і перепровіряти. Бувають ситуації, коли ШІ вигадує відповіді — доводиться «навчати» його, а не навпаки.

Я також запитав своїх учнів Федосеєнко Данила та Сліпченко Злати, як вони бачать ШІ. Вони чесно кажуть: це дуже зручно — можна швидко знайти відповідь або ідею. Але водночас визнають, що до ШІ легко звикнути, і зʼявляється лінь думати самостійно. Дехто каже, що якщо постійно покладатися на нього, можна втратити памʼять і почати «тупішати». Тому вони самі роблять висновок: використовувати варто, але дозовано — щоб не деградувати, а розвиватися.

Ризики і можливості ШІ для шкіл

Ризики — поверхневе мислення, викривлення фактів, залежність від технологій. Можливості — унікальні уроки, автоматизація, індивідуалізація, інклюзивність, обʼєктивізація.

Школа має адаптуватися. Сильна сторона — не «сухі знання», а розвиток мʼяких навичок.ʼ

Співпраця: людина і машина

Я запитав про це ШІ, і він відповів: «Вчитель — дизайнер і наставник, ШІ — інструмент і помічник». З цим погоджуюсь, але я з обережністю ставлюсь до матеріалів від ШІ: він не «відчуває» рівень знань та навичок учнів, щоб підлаштувати ідеально матеріал під їх рівень.

«Учитель керує процесом, розставляє акценти, підтримує стосунки, оцінює „неробочі“ сигнали, в той час як ШІ автоматизує рутину і допомагає з поясненнями і аналогіями у разі необхідності» — Ігор Крашений

Урок майбутнього — яким я його бачу

Вчитель ставить проблему, створює кейс. ШІ — допомагає знайти інформацію, рішення. Учень обирає шлях, а вчитель — підтримує, корегує. Це ідеальний формат — учні в захваті.

«На мою думку, ідеальний урок це той, в якому лекційна/класна робота повністю модерується вчителем/викладачем, в той час як домашня робота може бути індивідуально згенерована під кожного окремого студента/учня» — Ігор Крашений

Чи має сенс замінювати вчителя взагалі?

Неможливо повністю замінити вчителя. Але він має взяти нову роль — ментора. Якщо замінити людину повністю — діти втратять контакт із моральним виміром життя, викривиться соціальна частина особистості.

«Ні в якому разі. Вчитель — не лише джерело знань, а наставник, модератор та інспіратор. ШІ — лише інструмент, але без людського фактору освіта стає формальною» — Ігор Крашений