Чи має компанія підтримувати ментальне здоров’я — і як не перейти межу

💡 Усі статті, обговорення, новини про HR — в одному місці. Приєднуйтесь до HR спільноти!

«Ми не хочемо психотерапію в офісі.»
«Не будемо створювати лікарню — це не наша відповідальність.»
«Якщо дати психолога — всі почнуть жалітись.»
«Якщо сказати, що вигоріли — перестануть працювати.»
«Бізнесу потрібен результат, а людина хай свої проблеми вирішує сама.»

Ці фрази я чула не раз — і як HR, і як консультант, який працює з IT-командами в темі mental health suppot. І чесно? Так, я погоджуюсь, що робити з компанії «лікарню» — взагалі не ок. Але водночас щодня бачу інше: зростання кількості людей, які вже давно «висять на ниточці», і мовчки тягнуть себе через вигорання, тривожність, втому від рутинних завдань, емоційне виснаження в умовах війни, перманентної напруги.

Компанія й не планувала «лікувати» — але просто ігнорує той момент, коли ще можна було запобігти зриву. І замість підтримки — приходить реакція постфактум, вже коли людину треба «витягувати». В кращому випадку — після day-off. В гіршому — після звільнення або нервового зриву прямо перед демо.

Ключ не в тому, щоб когось рятувати. Ключ у створенні вибору. Дати можливість звернутись. Дати сигнал, що компанії не байдуже. Що є межі, і є простір для людини як для людини, а не просто ролі в Jira.

Тут на сцену виходить зовнішній партнер у сфері ментального здоров’я — не психолог у штаті, не «місце поплакати у HR», не «вилиті душу team lead-у або PM-у», не коуч на перекурі, який «надихає бути кращою версією себе». Мова про зовнішній сервіс з чіткими умовами: консультації, короткі навчальні зустрічі, міні-лекції, внутрішні інструкції, можливість звернутись анонімно й без зайвих розмов у Slack.
Це — про систему підтримки, яка не ламає межі. Людина сама вирішує, чи скористатись. Але вона знає: опція є. І це вже змінює контекст. Бо це не про терапію — це про відповідальну культуру.

З досвіду як експерта з підтримки ментального здоров’я можу сказати: випадки різні. В одній компанії проводили психоемоційне опитування та індивідуальні сесії за бажанням — щоб не чекати, коли «накриє». В іншій — провели зустріч про тривожність на фоні війни, і команда сама ініціювала продовження. В одній зі стартап-команд власник погодився оплачувати лише використані сесії — бюджет мінімальний, а ефект помітний: люди почали звертатись раніше, ніж їх «накриє».

Це не про лікарню, а про створення вибору. А вибір — це вже підтримка.
Mental health support — це не про проблеми, це про стійкість. Не про слабкість, а про витривалість. Це як захист у системі — якщо перегріється один модуль, інші не «впадуть». Якщо перегрілись усі — проєкт стоїть. Ви не зможете повністю уникнути «атаки», але точно можете бути готовими.

То чи має компанія створювати лікарню? Ні. Але вона точно може створити систему, яка допомагає людям залишатись у роботі — з ресурсом, а не на межі.

А у вас як?
Ваша команда вже має зовнішнього партнера для підтримки ментального здоров’я?
Чи ще триває етап «ми не лікарня»?

Лебединська Катерина
HR Partner & Corporate Mental Health Consultant at Mental Clinic