Чи має компанія підтримувати ментальне здоров’я — і як не перейти межу

💡 Усі статті, обговорення, новини про HR — в одному місці. Приєднуйтесь до HR спільноти!

«Ми не хочемо психотерапію в офісі.»
«Не будемо створювати лікарню — це не наша відповідальність.»
«Якщо дати психолога — всі почнуть жалітись.»
«Якщо сказати, що вигоріли — перестануть працювати.»
«Бізнесу потрібен результат, а людина хай свої проблеми вирішує сама.»

Ці фрази я чула не раз — і як HR, і як консультант, який працює з IT-командами в темі mental health suppot. І чесно? Так, я погоджуюсь, що робити з компанії «лікарню» — взагалі не ок. Але водночас щодня бачу інше: зростання кількості людей, які вже давно «висять на ниточці», і мовчки тягнуть себе через вигорання, тривожність, втому від рутинних завдань, емоційне виснаження в умовах війни, перманентної напруги.

Компанія й не планувала «лікувати» — але просто ігнорує той момент, коли ще можна було запобігти зриву. І замість підтримки — приходить реакція постфактум, вже коли людину треба «витягувати». В кращому випадку — після day-off. В гіршому — після звільнення або нервового зриву прямо перед демо.

Ключ не в тому, щоб когось рятувати. Ключ у створенні вибору. Дати можливість звернутись. Дати сигнал, що компанії не байдуже. Що є межі, і є простір для людини як для людини, а не просто ролі в Jira.

Тут на сцену виходить зовнішній партнер у сфері ментального здоров’я — не психолог у штаті, не «місце поплакати у HR», не «вилиті душу team lead-у або PM-у», не коуч на перекурі, який «надихає бути кращою версією себе». Мова про зовнішній сервіс з чіткими умовами: консультації, короткі навчальні зустрічі, міні-лекції, внутрішні інструкції, можливість звернутись анонімно й без зайвих розмов у Slack.
Це — про систему підтримки, яка не ламає межі. Людина сама вирішує, чи скористатись. Але вона знає: опція є. І це вже змінює контекст. Бо це не про терапію — це про відповідальну культуру.

З досвіду як експерта з підтримки ментального здоров’я можу сказати: випадки різні. В одній компанії проводили психоемоційне опитування та індивідуальні сесії за бажанням — щоб не чекати, коли «накриє». В іншій — провели зустріч про тривожність на фоні війни, і команда сама ініціювала продовження. В одній зі стартап-команд власник погодився оплачувати лише використані сесії — бюджет мінімальний, а ефект помітний: люди почали звертатись раніше, ніж їх «накриє».

Це не про лікарню, а про створення вибору. А вибір — це вже підтримка.
Mental health support — це не про проблеми, це про стійкість. Не про слабкість, а про витривалість. Це як захист у системі — якщо перегріється один модуль, інші не «впадуть». Якщо перегрілись усі — проєкт стоїть. Ви не зможете повністю уникнути «атаки», але точно можете бути готовими.

То чи має компанія створювати лікарню? Ні. Але вона точно може створити систему, яка допомагає людям залишатись у роботі — з ресурсом, а не на межі.

А у вас як?
Ваша команда вже має зовнішнього партнера для підтримки ментального здоров’я?
Чи ще триває етап «ми не лікарня»?

Лебединська Катерина
HR Partner & Corporate Mental Health Consultant at Mental Clinic

👍ПодобаєтьсяСподобалось2
До обраногоВ обраному1
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Є принципова проблема: якщо ви даєте хоч мінімальний шанс запідозрити, що дані з ваших психотерапевтів чи як їх зватимуть, навіть сам факт звернення, дійдуть до керівництва і впливатимуть на карʼєрні висновки — то «кіна не буде».

Більш того, у складних випадках вас, самих «консультантів», терапевтів, керівництво і пр. — просто вбиватимуть, фізично — і я не наважусь винуватити за це. Ментальне насильство в рази гірше фізичного. Навіть не намагайтесь.

Це як в тому анекдоті «ви не боїтеся навчати персонал, адже вони стануть розумніші і підуть з компанії? Ні я боюся що вони не навчаться і залишаться»
Так і з менталкою — психічні відхилення не лікуються і залишаються в компанії. Є люди яким майже примусово треба показати що таке психолог, бо самі не підуть ні в якому разі.

це порушує приватне життя людини. Компанія не повинна мати контролю над особистим життям людини. Є 1-10% людей, котрим хочеться, щоб компанія втручалась у їх особисті питання. І 90-99% котрим це заважає.

Класична ситуація, коли думаючи про інтереси вузької групи людей, порушують комфорт більшості

С позиції бізнесу, якщо щось покращує продуктивність, то нехай буде, навіть якщо це лікар. С точки зору працівника, гадаю проблема у тому, що людей почали вирощувати у теплицях. Тут потрібен не лікар, а нікотин, алкоголь, родина, секс і хобі. Перші два пункти можна замінити на спрот

Ідея хороша, справді. І впевнений, що багатьом допомагає.

Але оця теза:

вона точно може створити систему, яка допомагає людям залишатись у роботі — з ресурсом, а не на межі

вказує, що потрібна підтримка не у зовнішніх консультантах (які можуть впливати на одну людину), а в потребі підтримки працівника всією командою/компанією, щоб вибудувати/забезпечити таку систему. Це буде більш ефективно, бо не буде створювати проблем та причин для звернень.
Для цього достатньо аби це комунікувалось на рівні HR, PM, Lead, Head, C*O.

Якщо ж це не стосується компанії, тоді це може йти в комплекті соц.пакету, разом зі спортзалом, книгами, тренінгами та медичним страхуванням.

наявність mental health програми в компанії це червоний флаг

моя компания — гавно, но багатое и сладкое ! легко это говорит анонимно. С другой стороны я работал много где и долгое время, там просто не нанимали мудаков и психически нестабильных. Вернее нанимали, но во первыйх их было всего 1-2 на 1000, во вторых они не были токсичными, они были добродушными и больше заботились о своих благах. В теперешней компании — тут одни токсики собраны, вернее их 900 из 1000. Они будут к тебе подмазываться и показывать какие они добрые и хорошие, а потом по тихому влепят тебе ПИП, или отзыв напишут менеджеру что ты недостаточно быстро отвечаешь на кастомер реквесты (про которые ты узнал от коллеги который попросил тебя перенять тикет так как он идет в отпуск), и никого не волнует что тикет был не твой. И еще обожаю коллек которые сидят рядов в опенспейсе, и все слышат, но ждут митинга где соберуться менеджеры
и потом тебя спрашивают — а вот ты вроде занимаешься тем то и тем то, а какие у тебя дедлайны, ааа ..., лучше тебе это делать так то и так то, ну ты похоже не успеешь к дедлайнам, мне нада было раньше эту проблему у тебя в проекте заметить и подсказать тебе. И эта сука сидит рядом и ждала неделю или две, или даже три что бы рассказать это перед всеми. Потнятно что эти подсказки отвергаются как уже рассмотренные и не фисибл, но осадочек у всех остается что типа чувак умный и нашел у меня в проекте проблему ! И конечно менеджер каждый митинг будет расказывать про ментальное здоровье, напоминать про поддержку которую можна получить по анонимным телефонам, про хр которые рады выслушать и помочь и т.д. А всего то не нужно нанимать токсичных людей.

«Ми не лікарня!» Уся стаття будується на припущенні, що корпоративні програми ментального здоров’я «працюють». А чи дійсно? Уявіть: компанія найняла астролога для «підтримки співробітників» або ввела обов’язкову ранкову молитву «для зниження стресу». Моя реакція? Керівництво зійшло з глузду! З програмами ментального здоров’я не так радикально, але особисто моє ставлення схиляється у цьому напрямку.

Що каже наука? Дослідження показують «невеликий короткостроковий ефект», але навіть це під великим питанням через фундаментальні методологічні проблеми. Неможливість подвійного сліпого дизайну: працівники завжди знають, що отримують «психологічну допомогу». Повна залежність від суб’єктивних самозвітів — люди говорять те, що від них очікують. Різні біаси, бо хто ж признається, що йому не допомогла «турбота» компанії? Може це просто незадоволених шукають? Короткостроковість ефектів — невже не тому, що люди забувають, що це взагалі було?

Тому навіть «невеличкий короткостроковий ефект» може бути просто артефактом методології, а по факту я не виключаю, що це може навіть шкодити. Наприклад, відволікати від справжніх проблем. Навіщо їх вирішувати, коли можна продати натомість «навчися з ними жити». От цікаво, чи може цей зовнішній партнер порадити «Тобі краще звільнитися»? Чи конфлікт інтересів?

Яка гарантія, що корпоративний лікар не піде далі до менеджера? Та навіть не треба щось порушувати лікарю, просто сам факт того, що співробітник скористався цією опцією, і скільки раз скористався, це вже достатнй сигнал з яким можна працювати керівництву компанії.

Нашо лікар піде до менеджера?
Якби уважно слухали інформацію компанії, що у Вас в профілі, то компанія не може організовувати якісь медичні плюшки для працівнийка напряму, тому це робиться через страхову, а страхова не має права розголошувати медичні таємниці.

Якщо компанія справді хоче подбати про моє ментальне здоров’я, то хай краще оформить це у форматі компенсації за тренажерний зал.

Наприклад, у компанії є бюджет $100, фахівець за власний кошт замовляє консультацію в психолога, надає компанії копію чека — і компанія це компенсує. Все. Я особисто в такому випадку надсилатиму чеки за оплату ChatGPT.

А ось ці обмеження, коли компанія буде мені нав’язувати, яким банком я маю користуватись або якою клінікою — дратують.

то хай краще оформить це у форматі компенсації

Цього достатньо. А далі усі дорослі люди і кожен сам розуміє як поправляти свою менталочку

Я проти таких ініціатив в компанії.
Це дійсно не лікарня.
Вони дратують, виглядають недолуго і кумедно, а по факту на це просто витрачається час.

Всі ми дорослі люди і маємо усвідомлювати, що ми самі маємо дбати про своє здоров’я.
Якщо є відчуття mental health problem, то починати рух треба самому.
Інакше твоє місце займе інший кандидат без таких проблем.
Це здоровий еволюційний процес.
Не визнавати це — носити рожеві окуляри.

Підписатись на коментарі