ШІ-бейджики, а не трансформація: чому delivery без наскрізних зв’язків — це ілюзія прогресу

💡 Усі статті, обговорення, новини про AI — в одному місці. Приєднуйтесь до AI спільноти!

Вступ

Штучний інтелект — всюди. Відкрийте будь-який сучасний інструмент для управління проєктами — Jira, Asana, Monday.com, GitLab, Azure DevOps — і всюди побачите бейджі з «AI». Автоматичні самарі, розумні асистенти, які самі пишуть тест-кейси, боти, що підказують рішення цілодобово. Здається, майбутнє вже настало.

Але варто відійти від сторінок з описом продукту до реальної роботи з delivery — і стара проблема не зникає: трасування (traceability). Чи реально відстежити одну вимогу — від user story, через код і тести, до фінальної бізнес-цінності? Чи AI реально допомагає, чи просто «полірує» окремі етапи, залишаючи загальну картину такою ж заплутаною?

Я не один це помічаю. Цього року я опублікував відкритого листа Atlassian, який викликав жваву дискусію серед колег і експертів. Але ще цікавіше те, що попит на нативне, наскрізне трасування в Atlassian лунає з боку спільноти щонайменше з 2009 року (я згадував це і у своєму one-pager). Насправді, поки вся індустрія говорить про AI як рушій для проєктів, без справжнього трасування ми просто автоматизуємо окремі кроки — а не весь шлях [Open letter: https://www.linkedin.com/pulse/traceability-atlassian-missing-ai-enabler-open-letter-oborskyi-z3v4f/].

Саме це змусило мене копнути глибше. Моя гіпотеза: трасування — це справжній «анлок» для сучасних delivery-фреймворків в епоху AI. Чим більше видимості й зв’язків AI має по всьому життєвому циклу — вимоги, код, тести, вплив — тим більше користі він реально приносить командам. Без трасування AI-фічі залишаються «красивими допами». З трасуванням AI нарешті може стати справжнім двигуном delivery.

Про що ця стаття? Я не повторюватиму маркетингові обіцянки, а розберу реальний досвід, нові релізи й те, про що говорять «на полях». Розглянемо питання:

  • Чи справді Atlassian та конкуренти впроваджують AI у свої delivery-інструменти — чи просто ребрендують автоматизацію?
  • Чи існує платформа, яка реально дає енд-ту-енд трасування? Чи це лише черговий «buzzword»?
  • І головне — чому навіть лідери ринку не можуть вирішити цю проблему, і що могло б змінити правила гри?

На всі твердження будуть посилання — все можна перевірити. Поїхали!

Чому простежуваність — це справжній ключ до AI у delivery

Давайте чесно: більшість сучасних «AI-фіч» у інструментах управління проєктами — це просто розумні помічники, а не щось, що змінює гру. Вони можуть написати тикет, зробити підсумок коментаря чи підказати з тест-кейсами. Але все це — локальні покращення, які не впливають на весь ланцюг створення цінності.

В чому справжній виклик? Щоб AI справді впливав на процеси, йому потрібна повна «карта» життєвого циклу delivery. Не просто беклог чи репозиторій коду, не окремі артефакти — а структурований ланцюг: як бізнес-цілі розкладаються на вимоги, перетікають у код, проходять тестування й приносять реальну користь. Це і є цілісне, наскрізне відстеження (end-to-end traceability).

Уявіть: якщо AI — це мозок, то простежуваність — це нервова система delivery. Яким би не був потужним «мозок», якщо «нерви» не з’єднують усі частини, рух виходить хаотичним, а не цілісним. Зараз більшість фреймворків delivery напхані «м’язами» — ботами й помічниками, але саме ось цих «нервів», які б зв’язували усе разом, бракує.

Тому повна видимість зв’язків — це не просто ще один дашборд чи «чекбокс». Це основа, яка дозволяє AI розуміти причинно-наслідкові зв’язки, аналізувати вплив змін, прогнозувати ризики й дійсно покращувати систему delivery в цілому.

Факти для роздумів: За прогнозом Gartner, до 2030 року 80% задач з управління проєктами виконуватиме штучний інтелект — від збору даних до аналітики й моніторингу [Gartner: https://www.gartner.com/en/newsroom/press-releases/2019-03-20-gartner-says-80-percent-of-today-s-project-management#:~ ].

Project Management Institute (PMI) підкреслює: компанії, які вже інтегрували AI, закривають у термін 61% проєктів (проти 47% у тих, хто без AI) і досягають бізнес-ефекту у 69% випадків (проти 53% без AI) [PMI Pulse: https://www.pmi.org/-/media/pmi/documents/public/pdf/learning/thought-leadership/pulse/ai-innovators-cracking-the-code-project-performance.pdf?rev=acf03326778f4e64925e70c1149f37ea&sc_lang_temp=en].

Але ці результати не з’являються самі по собі. Аналітики Epicflow відзначають: реальна цінність AI проявляється лише тоді, коли проєктні дані структуровані, пов’язані між собою і доступні для аналізу. Як каже Paul Boudreau, експерт з AI у project management:
«Уся суть — у якісній, доступній і зв’язаній інформації. Штучний інтелект корисний тільки тоді, коли йому є з чим працювати. Якщо дані розрізнені, неповні чи ізольовані — не чекайте результату» [Epicflow/Paul Boudreau: https://www.epicflow.com/blog/ai-in-project-management-is-the-future-already-here/].

Коротко:

  • Без чіткої системи відстеження й зв’язків AI залишається поверхневим — це просто набір розрізнених фіч, які не бачать цілісної картини.
  • Коли є цілісний ланцюг delivery (від вимог до цінності), AI отримує контекст, щоб стати справжнім «копілотом»: підказувати, прогнозувати й оптимізувати процеси по всій системі.

Atlassian і конкуренти: чи є десь справжня прозорість delivery-ланцюга?

Будемо відвертими: для більшості IT-команд Atlassian все ще є еталоном. Jira, Confluence, Bitbucket, Trello — ці сервіси вже багато років є «хребтом» для організації delivery. Якщо ви працювали у розробці, майже точно хоча б раз жили у дашбордах Jira і в нескінченних списках плагінів.

У Atlassian чимало переваг:

  • Величезні інвестиції у автоматизацію, інтеграції, гнучкі робочі процеси.
  • Atlassian Marketplace — це справжній супермаркет: плагіни є на все — від глибокої аналітики до складних схем зв’язків між задачами, генерації звітів і кастомної «мапи зв’язків» [Atlassian Marketplace: https://marketplace.atlassian.com/].

Але тут і криється проблема: навіть із цим арсеналом, справжня наскрізна простежуваність — можливість відслідкувати, як конкретна вимога проходить шлях від ідеї до коду, тестів і релізу — досі не реалізована «з коробки».

У більшості реальних Jira-інсталяцій «відстеження зв’язків» виглядає так:

  • Ручна зв’язка — коли задачі, епіки, підзадачі склеюються руками.
  • Плагіни — у кожного свої особливості, ціни, підводні камені і власна логіка.
  • Автоматизації «на соплях» — коли все скручено з різних рішень, але варто трохи змінити workflow, і ти вже лагодиш поламані лінки днями.

AI-фічі у Jira станом на 2025 рік — це підказки для полів, самарі тикетів, пошук дублікатів, чат-бот для пошуку. Але це не «мозок», який може об’єднати весь ланцюг delivery, від вимоги до бізнес-цінності [Valiantys: https://valiantys.com/en/blog/agility/understanding-ai-implementation-on-the-atlassian-platform-in-2025/] [Atlassian AI announcement: https://www.atlassian.com/blog/announcements/atlassian-intelligence-ai].

З життя: будь-якого delivery-менеджера або Jira-адміна спитайте — і почуєте знайому історію. Команда тижнями налагоджує кастомні зв’язки між задачами, ставить плагіни, збирає автоматизації, щоб хоча б приблизно тримати у фокусі вимоги, код і тести (особливо у складних чи регульованих проєктах). Іноді це працює... тимчасово. Але варто змінитися структурі команди або процесу — автоматизації ламаються, плагіни просять оновлень, звітність розвалюється. Типова відповідь підтримки: «Ось новий плагін — не забудьте переписати правила автоматизації».

Цей цикл знайомий кожному, хто хоч раз намагався зшити повний ланцюг delivery у Jira.

Atlassian дає вам «конструктор Lego», але якщо потрібна справжня прозорість ланцюга — від вимог і коду до тестів та бізнес-цінності — готуйтеся витрачати купу часу й зусиль на ручну збірку.

Питання до читачів: Як ви вирішуєте простежуваність у Jira? Чи вдалося вам реально поєднати вимоги, код і тести так, щоб це було корисно для AI? Чи ваша система все ще зшита з окремих лінків, плагінів і скриптів?

Monday.com: «AI Vision», але що з прозорістю ланцюга?

Monday.com активно просуває своє бачення «AI Vision», обіцяючи автоматизацію без коду і безшовну командну роботу [Monday AI: https://monday.com/w/ai]. Маркетинг звучить голосно: будь-який процес, будь-який проєкт — усе пришвидшує AI.

Що ж реально вміє Monday AI у середині 2025 року?

  • AI Assistant: генерує і підсумовує задачі та апдейти, редагує описи, допомагає з листуванням, мітинг-нотатками, пропозиціями.
  • AI Formulas: заповнює поля, створює формули й розрахунки просто з тексту.
  • AI Insights: стискає довгі гілки обговорень, підказує action items, шукає дублікати.
  • AI Search & Workflow: «розумний» пошук і включення AI прямо в автоматизації.

Все це реально полегшує щоденні завдання і комунікації.

Але поговоримо про повну простежуваність процесу. Чого не вистачає?

  • Немає вбудованої наскрізної системи відстеження для розробки ПЗ: не можна напряму й нативно пов’язати вимоги, коміти, тести і релізи в єдину логіку.
  • AI не аналізує зміни у коді, не бачить тестового покриття чи pull requests.
  • Відсутня глибока, автоматична інтеграція з такими інструментами, як Jira, GitHub чи TestRail — немає можливості побудувати справжню «матрицю зв’язків».
  • Будь-яка спроба налаштувати глибоку інтеграцію чи зв’язок артефактів — це знову скрипти, сторонні конектори чи ручна робота.

Як це виглядає у реальних командах? Monday.com чудово підходить для планування, апдейтів та автоматизації простих процесів. Але якщо команді треба синхронізовано відстежувати вимоги, код і тести — тобто мати рівень простежуваності, потрібний для аудиту чи серйозного контролю якості — доведеться все «зв’язувати мостами» власноруч і підтримувати цю конструкцію самостійно.

Висновок: якщо вам важлива швидка колаборація й автоматизація рутини — Monday AI це дає. Якщо ж потрібно справжнє наскрізне відстеження ланцюга delivery — готуйтеся до додаткових налаштувань і ручної підтримки.

Asana: зручно, автоматизовано, але без цілісної прозорості ланцюга

Asana — фаворит багатьох за простий інтерфейс, чіткий розподіл задач і наочність [Asana Product Overview: https://asana.com/product]. Нею користуються всюди — від маркетологів до продуктових команд. В ІТ її часто обирають як легкий і швидкий хаб.

Що реально дає Asana AI у 2025 році?

  • Smart summaries: Перетворює довгі апдейти у короткі тези.
  • AI-generated status: Чернетки й полірування статус-репортів.
  • Task automation: Підказує наступні кроки, автоматизує повторювані задачі, тримає команду у ритмі.
  • AI search & insights: Швидко знаходить потрібне, допомагає сортувати пріоритети [Asana AI features: https://asana.com/ai].

Для командної координації та звітності все працює «з коробки».

Але тут є нюанс, і він критичний для ІТ-доставки:

  • Немає вбудованої наскрізної зв’язності по SDLC: не можна напряму поєднати вимоги, зміни у коді, результати тестів чи релізи.
  • AI не відслідковує коміти, прогони тестів і не інтегрується на глибокому рівні з дев-інструментами.
  • Інтеграції з GitHub, Jira та іншими? Переважно просто синхронізують статуси, але не дають справжньої «карти зв’язків».
  • Для повного контролю delivery більшість команд повертаються до Excel, кастомних скриптів чи великої кількості ручних оновлень.

Як це виглядає на практиці? Asana ідеальна для планування, управління задачами і базової звітності. Але якщо потрібно простежити шлях бізнес-вимоги до коду й тестів — доведеться збирати все по шматках, з’єднувати вручну і покладатися на людей, щоб цей ланцюг не «розвалився».

Порада з досвіду: Деякі команди комбінують Asana для планування й Jira або GitHub для девелопменту й тестування. Це можливо, але працює лише якщо ви готові постійно підтримувати й «оживляти» ці зв’язки власноруч.

GitLab: DevOps «під ключ» з AI — але зв’язність артефактів усе ще на ручнику

GitLab давно позиціонує себе як справжній «DevSecOps платформу» — тут і код, і CI/CD, і безпека, і деплой у єдиному просторі [GitLab Product Overview: https://about.gitlab.com/solutions/devops-platform/]. Останні роки GitLab швидко «нашаровує» AI-фічі по всьому пайплайну, з амбіцією зробити DevOps реально «розумним».

Що ж реально вміє GitLab AI у 2025?

  • Code suggestions: автодоповнення і рефакторинг прямо у web IDE [GitLab Duo: https://about.gitlab.com/gitlab-duo/].
  • AI summaries: миттєве стискання дискусій, коментарів до MR і тредів задач.
  • Test coverage insights: допомагає знаходити прогалини у тестах, виділяє непокритий код.
  • Vulnerability detection: виявляє потенційні проблеми безпеки ще до релізу.

Але ось де «магія» зупиняється:

  • Повної наскрізної прозорості процесу «з коробки» немає. Так, можна руками лінкувати задачі, коміти й merge request-и — але цілісний шлях від бізнес-вимоги до коду й тестів усе одно доведеться будувати самому.
  • Вся «система зв’язків» тримається на правилах іменування, кастомних тегах чи дисципліні команди, а не на інтелекті самої платформи.
  • Немає автоматичної «матриці відстеження», яка би сама пов’язувала вимоги, user stories, код, тести й релізи.
  • Для справді бізнесового рівня прозорості delivery більшість команд пише власні інтеграції чи скрипти, щоб синхронізувати вимоги з Jira, Confluence або ще з чимось зовнішнім.

На практиці GitLab — мрія інженера, якому хочеться все під одним дахом: і код, і пайплайни, і колаборація, плюс AI, що реально економить час. Але якщо потрібна повністю підтверджена «нитка» від бізнес-запиту до продакшену (чи є вимоги до аудиту, відповідності, безпеки) — все одно доведеться збирати це «конструктором» з шаблонів, скриптів чи зовнішніх тулів.

Порада для delivery-лідів та PM: Якщо відстежуваність є критичною (комплаєнс, безпека, регульовані сфери) — закладайте дизайн процесів та інтеграцій заздалегідь. GitLab потужний, але як «єдине джерело істини» від вимог до коду й тестів із коробки він поки не дотягує.

Azure DevOps: інтеграція для enterprise, розумна автоматизація — але цілісного ланцюга прозорості немає

Azure DevOps — це «все в одному» від Microsoft: і контроль версій, і build-пайплайни, і управління тестами, і релізи [Azure DevOps overview: https://azure.microsoft.com/en-us/products/devops/]. Платформа популярна серед великих компаній з кількох причин: глибока інтеграція з екосистемою Microsoft, гнучкі процеси, надійна безпека та зручне керування правами.

Що може Azure DevOps із AI-фічами у 2025 році?

  • AI-powered code suggestions: автодоповнення коду, рев’ю пул-реквестів (найчастіше через GitHub Copilot).
  • Automated work item creation: автоматичне створення задач у беклозі на основі відгуків клієнтів чи інцидентів.
  • Integrated test management: планування, запуск і трекінг тестів разом із кодом та збірками.
  • Dashboards & analytics: налаштовувані дашборди, виявлення аномалій, інсайти через AI.

Для тих, хто «живе» у світі Microsoft, це зручний хаб для всієї DevOps-інфраструктури.

Але як щодо прозорості всього ланцюга delivery?

  • Повної, наскрізної системи відстеження «з коробки» немає. Так, ви можете пов’язувати задачі (вимоги, user stories) із комітами, pull request-ами, білдами, тестами — але це завжди ручна робота.
  • Автоматичної «матриці зв’язків» між вимогами, кодом, тестами і деплоєм немає — усе тримається на дисципліні команди та кастомних процедурах.
  • Для цілісного ланцюга зв’язності часто потрібні додаткові тулзи, власні дашборди у Power BI або сторонні плагіни поверх Azure DevOps.
  • AI-фічі фокусуються на автоматизації коду і воркфлоу, а не на повному аналізі чи валідації ланцюга «бізнес-вимога → код → тест → продакшн».

У реальному житті Azure DevOps — класний вибір для компаній, яким важлива гнучкість процесів і глибока інтеграція з іншими Microsoft-сервісами. Але для регульованих сфер чи тих, хто стикається зі складними аудитами, цілісна зв’язність — це завжди DIY: налаштовуєш і підтримуєш сам, а не просто «вмикаєш галочку».

Інсайд: Багато enterprise-команд використовують Azure DevOps разом із спеціалізованими тулзами для requirements management, сторонніми плагінами чи власними скриптами. Якщо важлива історія змін для аудиту — плануйте це наперед: платформа гнучка, але справжню прозорість процесу доведеться будувати самому.

Інші помітні платформи: AI у всіх промо — а з прозорістю ланцюга знову біда

Atlassian, Monday.com, Asana, GitLab і Azure DevOps завжди «на слуху», але зараз буквально кожен новий інструмент додає до презентації «AI»-бейджик.

  • Notion — відома як універсальний вік для документації та вікі — тепер має Notion AI: асистент допомагає писати контент, стискає нотатки, відповідає на питання прямо по сторінках воркспейсу [Notion AI: https://www.notion.so/product/ai].
  • ClickUp, all-in-one робочий хаб, запустив AI-помічника для генерації описів задач, to-do списків і самарі [ClickUp AI: https://clickup.com/features/ai].
  • Wrike презентує AI для прогнозу ризиків у проектах та аналітики, що підсвічує проблеми з термінами або бюджетом [Wrike AI: https://www.wrike.com/features/work-intelligence/ ].

На папері це звучить як справжнє майбутнє. У реальності — просто економить час на рутинних завданнях: написання, планування, прості звіти.

Але якщо подивитися на зв’язність delivery-ланцюга — історія та сама:

  • Жодна з цих платформ не дає справжньої, готової до роботи системи відстеження, яка би з’єднувала вимоги, артефакти розробки й тести.
  • AI тут переважно автоматизує очевидне: поверхневі задачі, швидкі самарі, базову автоматизацію.
  • Повна прозорість усього процесу — від вимоги до релізу — лишається DIY-історією: треба городити все самому з плагінів, таблиць або сторонніх інтеграцій.

Суть: Незважаючи на хайп навколо AI-фіч, справжньої наскрізної системи зв’язків у delivery не дає ніхто. Геп залишається, і команди змушені знову «зшивати процес» вручну.

Геп прозорості: Atlassian і весь ринок

Попри швидкий прогрес у сфері AI й автоматизації, саме брак цілісної зв’язності між артефактами — слабке місце майже всіх лідерів ринку.
Jira від Atlassian — яскравий приклад: її роками критикують за обмежену простежуваність. Реально зібрати повноцінну end-to-end «матрицю зв’язків» у Jira майже нереально без сторонніх плагінів або великої кількості ручної роботи. Вбудованого менеджменту вимог і тест-кейсів немає, а зв’язування user story, змін у коді й результатів тестів усе одно потребує додаткових інтеграцій чи надбудов.

І це не просто дрібна незручність. Така фрагментованість одразу обмежує можливості AI:

  • Дані рознесені по різних системах — це змушує команди тримати окремі процеси, підвищує складність управління й вартість супроводу.
  • Найголовніше: навіть найрозумніший AI залишається «на поверхні», бо бачить лише окремі події, а не всю картину.
  • Коли інформація про проєкт розкидана між несумісними системами, AI не здатен будувати причинно-наслідкові ланцюги, а тільки дає локальні інсайти.

Аналітики галузі й сама спільнота Atlassian вже давно визнали це «затором», який не дає AI повністю розкрити потенціал. Як я писав в відкритому листі до Atlassian: «Простежуваність — це не фіча, а фундамент» для створення справді розумної delivery-платформи. Поки платформи не вирішать цю проблему на рівні архітектури, кожна нова AI-фіча залишатиметься ізольованим помічником, а не системним оптимізатором.

Чому для AI важлива прозорість ланцюга: думки експертів

Штучний інтелект і машинне навчання «харчуються» даними — і їм потрібні не просто великі обсяги, а якісна, структурована інформація. У delivery проєктів завжди повно даних: вимоги, тікети, коміти в коді, результати тестів, статистика з продакшну. Але якщо ці «точки» не пов’язані у цілісну систему, навіть найкращий AI здатен лише на локальні підказки — тут стисне апдейт, там зробить швидший репорт.

Експерти однозначні: потужний AI у project management можливий тільки там, де дані структуровані, впорядковані й головне — простежувані. Як жорстко зазначає один із дослідників AI: «машинне навчання не дасть жодних результатів без організованих і структурованих даних» [AI & Traceability discussion: https://www.epicflow.com/blog/ai-in-project-management-is-the-future-already-here/]. Для delivery це означає — наочно показати, як верхньорівневі вимоги переходять у дизайн, код, тести, деплой і зрештою приносять бізнес-цінність.

Чому це так важливо? Якщо AI здатен «проходити» цією картою зв’язків, він може:

  • миттєво оцінювати, як зміна вплине на систему,
  • точно визначати, де з’явилася помилка,
  • самостійно знаходити фічі або ділянки коду, що можуть постраждати через новий ризик.

Цифри це підтверджують: за опитуванням PMI, компанії, які впроваджують AI-інструменти, здають вчасно 61% проєктів (проти 47% без AI) і отримують бізнес-результат у 69% випадків (проти 53%) — але такі переваги з’являються лише там, де AI працює з «густою» й зв’язаною інформацією, тобто коли «під капотом» є надійна система відстеження.

Головне: прозорість ланцюга delivery — це не просто контроль чи governance. Саме вона дає AI реальний шанс впливати на системний прогрес у проєктах. Без цього навіть найпросунутіші AI-фічі — це лише цифрові «помічники», кожен у своєму «відсіку».

Справжній прорив: чому саме зв’язність є відсутньою ланкою для AI у delivery

Попри прогрес усіх платформ для управління проєктами, справжнього стрибка — коли AI змінює delivery від початку до кінця — так і не відбулося. Причина банальна: жоден із лідерів ринку не дає повноцінної, вбудованої системи зв’язків по всьому життєвому циклу delivery так, щоб це реально працювало для штучного інтелекту.

Візьмемо Atlassian: він охоплює всі основні етапи — від discovery у Jira Product Discovery, розробки у Jira й Bitbucket, документації в Confluence, до експлуатації у Jira Service Management. Але справжньої єдиної «матриці зв’язності», яка би поєднувала вимоги, тікети, код, тести й бізнес-цінність у єдиний ланцюг (і робила ці зв’язки доступними для AI-аналізу), так і немає.

І це не лише «атласіанівська» проблема. У Asana є Work Graph, в Azure DevOps — зв’язки work items, у GitLab обіцяють «все-в-одному», але в реальності ключові дані залишаються розкиданими або з’єднаними лише «формально», без справжньої прозорості.

Чому цей «геп» взагалі критичний?

Сьогоднішній AI — хоч у вигляді дев-копілотів, хоч QA-помічників, хоч генераторів вимог — лишається ізольованим і оптимізує лише окремі ділянки процесу. Щоб AI справді став рушієм змін, йому потрібна саме структура і система зв’язків: пов’язана модель даних, яка дає бачення всього ланцюга — від бізнес-запиту до коду й цінності для клієнта.

Я не закликаю до єдиної жорсткої «матриці відстеження» — підходи можуть бути різними, від формальних до легких. Важливе лише одне: наскрізна структура delivery, де артефакти зв’язані й карта ланцюга зрозуміла.

Це особливо актуально для великих мовних моделей (LLM): вони обмежені розміром і структурою «вхідних» та «вихідних» даних. Чим краще структурована й зв’язана інформація — тим більшу цінність може дати AI.

Як тільки вимоги, тікети, код, тести і бізнес-результати зв’язані між собою, AI виходить за межі локальної автоматизації й нарешті починає давати системну аналітику, точні підказки й навіть прогнозування на рівні всієї організації.

Чому саме PMO Copilot — справжній прорив

Розмови про AI у розробці крутяться здебільшого навколо кодових асистентів, QA-копілотів чи тулів для менеджменту вимог. Такі помічники вже стають стандартом — але всі вони впираються у фрагментовані, розрізнені дані. Кожен вирішує «свою» задачу, але не бачить повної delivery-картини.

Саме тут і ховається реальна можливість: AI нового типу, здатний розуміти й оркеструвати всю систему доставки. Не просто автоматизувати код чи баг-репорт, а відстежувати, як бізнес-запит стає вимогою, перетікає в код і тести — і в результаті приносить цінність замовнику.

Це й є концепція PMO Copilot.

Ми стоїмо на порозі такого переходу. Свіжі дослідження і перші пілотні кейси — особливо в AI-driven risk management — вже показують, що стає можливим, якщо з’являється справжня енд-ту-енд зв’язність процесу. Структуровані, пов’язані дані дозволяють AI перестати бути ізольованим «помічником» і перетворитися на нервовий центр delivery: прогнозувати ризики, виявляти вузькі місця, координувати зусилля й підтримувати постійне покращення на кожному етапі.

Як це виглядає в дії — описав у своєму аналізі тут: [www.linkedin.com/...​o-vitalii-oborskyi-q5iof]

І це не обмежується лише ризик-менеджментом. Той самий підхід — структуризація й зв’язування всіх delivery-даних — потенційно здатен змінити кожен аспект роботи з проєктами. PMO Copilot — це вже не просто асистент, а справжній системний партнер для команди.

Що далі?

Наступний справжній прорив у software delivery не прийде з черговим локальним копілотом для коду, тестів чи вимог. Він відбудеться тоді, коли AI стане справжнім PMO Copilot — побачить і «зшиватиме» весь ланцюг delivery: кожну вимогу, тікет, коміт і тест до фінального бізнес-результату, координуючи команди як єдиний адаптивний організм.

Той, хто першим реально «закриє» цей геп — і зробить повну зв’язність процесів нативною частиною платформи, — фактично визначить нову епоху у світі delivery.

Простежуваність — це не просто про звітність чи комплаєнс. Це фундамент для справжньої AI-трансформації.

Тому якщо ви будуєте інструменти чи формуєте нові процеси — починайте саме зі зв’язності. Якщо шукаєте рішення тієї ж проблеми — ви не самі! Потрібно разом рухати індустрію до справжньої наскрізної прозорості як нового стандарту для AI-доставки.

Маєте власний досвід чи ідеї про прозорість ланцюга delivery та викорастання ШІ? Давайте спілкуватися на LinkedIn — [www.linkedin.com/in/vitaliioborskyi]

👍ПодобаєтьсяСподобалось3
До обраногоВ обраному0
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Будемо відвертими: для більшості IT-команд Atlassian все ще є еталоном.

Це недовго. Їх намагання запхати все в свою хмару приводить до активного пошуку альтернатив. І взагалі JIRA надто складна.

Факти для роздумів: За прогнозом Gartner, до 2030 року 80% задач з управління проєктами виконуватиме штучний інтелект

І що саме йому вирішувати? Наведіть приклади.

Ось хтось створив тікет «княпка не працює». AI його закриє «не підтверджується»? Це з поточним рівнем помилок у AI? Хто перевірятиме?

Тікету треба назначити список гілок де його фіксити. Це визначатиме AI?

Пошук того, кого краще назначити крайнім відповідальним?

Що саме там вирішувати AI в управлінні проєктами?

Ні, я прочитав про «Monday AI». Якось непоказово. Наприклад

заповнює поля, створює формули й розрахунки просто з тексту.

Про що саме розрахунки і формули? Чим і як заповнює?

Пошук дублікатів — тут ще можна повірити.

Або ось таке:

Task automation: Підказує наступні кроки, автоматизує повторювані задачі, тримає команду у ритмі.

І знову, помилки в 10-20% випадків. Якщо воно для 3 гілок з 5 створить задачу перевірити довгим тестом, а 2 — ні, що робитимете?
Чому це взагалі покладено на AI?

Я можу зрозуміти, якщо його спитають «ось у нас ще треба для ряда випадків питати PO, дороби скрипт для створення тікету про це», і перевірити, що він там написав. Але не щоденну роботу...

І так у всьому. Поки що.

Ваші пости на LI теж купа слів без можливости повірити...

Валентине, складається враження, що ви або не зовсім зрозуміли ідею моєї статті, або, можливо, прочитали її побіжно. Питання, які ви піднімаєте, насправді не є частиною тих тверджень і висновків, які я робив у тексті.

Я ніде не стверджував, що AI має щось «вирішувати» замість людини. Навпаки, навіть у сучасних впровадженнях AI інтегрується у фреймворки саме як «копілот», а не як «автопілот». Це два принципово різних підходи. Копілот — це асистент, який може і помилятися, але при цьому має переваги: він швидко обробляє великі масиви даних, працює цілодобово, і за умови розуміння його обмежень — може бути дуже корисним. Те саме стосується і концепції PMO Copilot, про яку я пишу в статті.

Саме таку логіку подає і Gartner у своїх прогнозах — вони описують AI-асистування, а не «автоматичне вирішення» усіх задач. Приклади корпоративного застосування, на які вони посилаються, — це кейси гігантів, наприклад, DHL, яка у 2024 році отримала світову премію за впровадження власного AI-копілота для прогнозування ризиків у ланцюгах постачання. Ця система дозволяє бачити і попереджати проблеми на місяці вперед — але навіть тут AI не «вирішує» питання самостійно, а діє саме у режимі асистента.
Аналогічно діє Siemens, які не лише впровадили потужного AI-асистента на рівні управління проектами у своїх великих hardware та software ініціативах, а й вже почали комерціалізувати свої фреймворки, пропонуючи їх іншим корпораціям за окрему плату. Проте це все ще одиничні кейси, дуже дорогі, і про подібні рішення більшість команд не знає, якщо спеціально не цікавиться темою.

Щодо Monday AI — я ніде не стверджував, що їхнє рішення ідеальне чи революційне. Якраз навпаки, основний меседж у тому, що сучасні delivery-платформи «для бідних», коли говорять про «AI», на практиці пропонують досить базові функції, і більшість із них — це скоріше маркетингові «бейджі», а не повноцінна зміна підходів, тобто, по суті, нинішні «AI-функції» у більшості delivery-платформ — це звичайні «свістоперделки». Я поки що не бачу ознак, щоб хтось із великих гравців таких платформ почав закладати фундамент під справді глибоку AI-інтеграцію у свої продукти, хоча потенціал для цього є величезний. Саме тому на ринку зараз існує великий геп, і відповідно — потенціал для кардинальних змін.

Ось про це моя стаття.

Тому якщо вже дискутувати, важливо сперечатися саме з тим, що дійсно написано в статті. І бажано — з поглибленим розумінням теми, про яку йде мова. Те, що щось не є у вашому фокусі чи сфері експертизи, не означає, що це неактуально для інших.
Але в будь-якому разі дякую за коментар — завжди корисно отримувати досвід у роботі з такими запереченнями та альтернативними точками зору.

І знаєте, що мене, мабуть, найбільше турбує в цій темі? Що цей розрив («gap») між можливостями, які вже створив ШІ, і їхньою реальною інтеграцією у массові delivery-фреймворки так і не буде подоланий. В результаті інструменти на кшталт «копілота» для управління проєктами, портфелями й ініціативами залишаться виключно в руках великих корпорацій.

Адже проблема не лише в технологічному відставанні платформ — а й у відсутності запиту. Якщо більшість із нас, хто користується «простими» delivery-фреймворками, не розуміє потенціалу глибокої інтеграції ШІ або не бачить у цьому потреби, у розробників просто не виникає мотивації робити щось радикально нове.

У підсумку, саме великі корпорації отримують ще більші конкурентні переваги: вони вже впроваджують кастомні AI-фреймворки, комерціалізують їх (як Siemens, наприклад), і можуть оптимізувати процеси до такого рівня, що їм буде простіше й дешевше виходити на ті ринки, де зараз працюють сотні менших компаній. Це може призвести до чергової хвилі «концентрації ринку» — коли середніх і малих гравців просто витіснять за рахунок ефективності та ціни.

Саме тому я й пишу ці статті — не заради хайпу чи критики, а щоб підвищити обізнаність колег у спільноті. Бо якщо не буде попиту — не буде й розвитку, і шансів закрити цей розрив у нас залишиться все менше.

У цьому сенсі ваш коментар справді корисний: він показує, що пояснювати треба ще простіше, конкретніше і доступніше. Дякую за діалог!

Що цей розрив («gap») між можливостями, які вже створив ШІ, і їхньою реальною інтеграцією у массові delivery-фреймворки так і не буде подоланий.

Ну ось уявіть собі, що у вас виконує якісь повсякденні обовʼязки (chores) дошкільник, який ще не може слідувати суворій інструкції і кожного разу робить щось інакше.
Через скільки днів ви його виженете зі словами «іди вчись, тобі працювати не на часі»?

не розуміє потенціалу глибокої інтеграції ШІ або не бачить у цьому потреби,

Або бачить недоліки і проблеми.
До вирішення яких ви не наблизились, або не розповідаєте тут.

Я поки що саме проблеми і уявляю тут собі більше, ніж досягнення...

У цьому сенсі ваш коментар справді корисний: він показує, що пояснювати треба ще простіше, конкретніше і доступніше.

Не бачу приводу до такого. А ось перейти до реальних прикладів, які не будуть вочевидь проблемними — як раз корисно.

Питання, які ви піднімаєте, насправді не є частиною тих тверджень і висновків, які я робив у тексті.

То я і намагаюсь отримати хоч якусь конкретику, щоб зрозуміти, чи є вона там і яка вона.

Навпаки, навіть у сучасних впровадженнях AI інтегрується у фреймворки саме як «копілот», а не як «автопілот».

Ну от. Для одного тікета воно покаже всі кроки, які треба, для іншого — ні. І людина під впливом того копілота забуде щось зробити. Що робитимемо в такій ситуації, хто буде винний?

Тому якщо вже дискутувати, важливо сперечатися саме з тим, що дійсно написано в статті.

Іноді важливіше те, для чого написано і що не сказано. І тут саме такий випадок.

І бажано — з поглибленим розумінням теми, про яку йде мова.

Я не сподіваюсь, що тут буде хоч пʼятеро таких, що зʼїли собаку на AI в роботі PM чи хто там буде. А для них нема сенсу писати таку статтю на DOU.
А для інших треба писати якось інакше.

Валентине, дякую за змістовну критику — спробую максимально конкретно і чесно, з реальних прикладів.

1. Масовий vs. корпоративний ШІ — це зовсім різний досвід

Більшість користувачів знайомиться з ШІ через масові інструменти типу ChatGPT чи Copilot. Це рішення «для всіх», без глибокої кастомізації й виділеної команди, яка підлаштовує модель саме під твій процес. Так, вони помиляються, але головне — вони моментально вчаться на твоїх уточненнях і готові за секунди переробити роботу так, як треба. В цьому їхня справжня сила, якщо користувач розуміє основи промпт інжинірингу.

Ось базові прийоми, які реально змінюють ефективність роботи з будь-яким ШІ:
— Задання ролі й контексту
— Chain-of-Thought
— Few-shot/Zero-shot prompting
— Інструкція до формату
— Використання прикладів і системних повідомлень
— Self-reflection і уточнення задачі крок за кроком
— Prompt chaining (етапне доопрацювання)
— Temperature/Top-P, запит на самоперевірку, робота з шаблонами
і т.п.

2. Особисті кейси — де ШІ дає реальний профіт вже зараз
— Математичне моделювання й порівняння структурних підходів. Моделі для проєктних розрахунків, валідація альтернатив.
— Аналіз даних у великих Excel. Приклад: якщо у тебе сотні відгуків чи фідбеку, ШІ за секунду структурує їх, розкладе по категоріях, вкаже кореневі причини проблем.
— Саммарі великих текстів — 10–30 сторінок аналізує та видає стислий огляд. Якщо текстів багато — використовуємо prompt chaining і не втрачаємо глибину аналізу.
— Генерація й порівняння мітинг ноутс з різних команд для пошуку розривів у розумінні задач чи проблем.
— Автоматизація трансформації сирих даних у висновки й презентації для різних аудиторій (менеджмент, технічні команди, клієнти).

3. Як це виглядає у великих компаніях: приклад DHL та Siemens

Корпоративний ШІ — це вже зовсім інший рівень. Наприклад, у DHL або Siemens, інструменти на базі ШІ інтегрують всі історичні та операційні дані, автоматично відстежують події (кризи, перебої, ризики) й реагують за секунди.

Наприклад, під час кризи (шторм, війна, будь-яка подія) класичний сценарій — люди збирають інформацію вручну, дзвонять, проводять збори, аналізують старі кейси. Це займає години, а часто й дні. ШІ тут не спить, не ходить у відпустки, не хворіє, має повний архів кейсів за десятиліття, в реальному часі оцінює всі ланцюги ризику, одразу пропонує оптимальні сценарії дій і повідомляє відповідальних людей.

group.dhl.com/...​ements-generative-ai.html
press.siemens.com/...​ross-industry-ai-adoption

Якби ці рішення регулярно «лажали», їх би не запускали на мільярдних бюджетах, не робили частиною комерційної пропозиції для ринку.

4. Висновок і відверто про недосконалість

Я не романтизую ШІ й не вважаю його silver bullet. Масові інструменти допомагають тим, хто готовий вчитися промптити, але відповідальність і контроль усе одно на людині. У корпораціях це вже «нервова система» бізнесу, яка реально приносить прибуток і оптимізує процеси.
Ваша критика важлива — саме вона допомагає фільтрувати хайп і концентруватися на тому, що реально працює. Якщо цікавить ще більше прикладів чи чеклісти для роботи з ШІ — поділюся окремо.

Дякую за діалог!

Ось як це виглядало б у великій корпорації на кшталт Siemens чи DHL, якщо говорити про реальний щоденний сценарій використання ШІ-копайлота для PMO-офіцера:

Щоденний ранковий репорт від AI Copilot для PMO/Delivery Head:
Моніторинг статусу роботи команд
1. За останню добу розподілена команда з 5 локацій світу закрила X задач. Виявлено, що темп виконання задач у двох підкоманд відстав від плану через затримки в завданнях, які залежать одна від одної.

Копайлот: Детальний аналіз та список критичних задач — див. звіт. Автоматично сформовані рекомендації щодо повернення у графік із конкретними кроками.

2. Аналіз ризиків співпраці та комунікації
Виявлено архітектурний ризик: три команди, які працюють над великою зміною, мають різне розуміння цілей (на підставі аналізу листування, мітинг-ноутс і Slack).

Копайлот: Автоматично сформовано перелік питань для синхронізації розуміння й рекомендації щодо проведення узгоджувальної зустрічі з ключовими точками для обговорення.

3. Відстеження відповідності вимог і коду
Виявлено кілька випадків, коли вимоги у тікетах були переписані вже після реалізації пов’язаного з ними коду. AI виявив розрив між реалізацією та новими вимогами.

Копайлот: Рекомендує провести спільне рев’ю вимог і коду з конкретними командами та підготував short-list задач для перевірки.

4. Детектування потенційних зон плутанини
Команда 3 значно збільшила кількість комітів та експериментів із кодом по фічі X. AI порівняв комміти з історією переписки в Slack та визначив: найімовірніше, команда не до кінця розуміє завдання.

Копайлот: Рекомендація — залучити експертів з іншої команди, яка вирішувала аналогічну задачу торік, для knowledge sharing.

Тобто це вже реальність. Кожен описаний мною кейс — не фантазія, а приклад того, що сучасний ШІ реально може робити у великих корпораціях. Такого рівня інтеграції в масових delivery-фреймворках ще немає, але для гігантів — це вже сьогодення:

ШІ-копайлоти у Siemens, DHL, Bosch, Microsoft тощо вже сьогодні бачать весь ланцюг від вимог до коду, ризиків, процесів і результатів.

ШІ працює 24/7, встигає аналізувати тисячі подій, не втомлюється і не забуває.

Завдяки доступу до корпоративної історії, архівів і знань тисяч команд за багато років, AI виявляє тенденції, зв’язки, типові помилки й ризики, які фізично не може побачити жоден менеджер.

Це саме режим «копайлота»: ШІ не приймає фінальних рішень (хоча рутинні — може автоматизувати), але дає прозорість, контекст, аналітику й рекомендації, які різко підвищують ефективність і швидкість прийняття рішень менеджерами.

Для масового ринку це поки що недоступна «розкіш», але для enterprise — це вже конкурентна перевага тут і зараз. Коли delivery-фреймворки інтегрують таку глибину зв’язків і аналітики «з коробки» — тоді ШІ стане справжнім драйвером трансформації для всієї галузі, а не просто модною «фічею».

Зверніть увагу:
Більшість кейсів, які я описав для корпоративного використання, базуються на тих же сценаріях, які я щодня використовую у своїй роботі — просто в «ручному» режимі через чат-асистентів або аналіз даних.
Ключова відмінність enterprise-рівня — наявність глибокого трейсебіліті, закладеного у фреймворки SDLC. Для великих компаній це обов’язковий стандарт (комплаєнс, регульовані ринки), тому зв’язки між вимогами, кодом, тестами й релізами там вже давно описані і підтримуються автоматично.

Що це означає для AI:

ШІ у корпораціях не мусить «шукати» ці зв’язки в хаосі — у нього вже є карта, і він може одразу відслідковувати порушення, як-от:
— коли вимоги переписані після написання коду;
— коли реалізація не відповідає очікуванню;
— коли виникають розриви між етапами SDLC.

Це технічно нескладне завдання (наприклад, диф між двома текстами чи базова перевірка послідовності).

Більше того, сучасний AI вже вміє генерувати код з опису, тож його можливості по аналізу відповідності вимог і реалізації будуть лише зростати.

Ще важливіше — кастомізація корпоративного ШІ:

У великих компаніях AI не «типовий» і не «універсальний». Його навчають і підтримують під специфіку конкретного домену, технічних задач, інженерної культури.

Навчальні датасети — це мільярди рядків коду, багаторічна історія змін, кейси інцидентів, які ніколи не виходять у публічний доступ.

Тому корпоративний AI потенційно в рази ефективніший для таких задач, ніж будь-який «масовий» ШІ з відкритим API.

Але навіть публічний ШІ — той самий ChatGPT або аналогічний агент, — уже сьогодні міг би суттєво підняти рівень автоматизації у звичайних delivery-фреймворках, якщо інтегрувати його з прозорим ланцюгом «бізнес-ціль — вимоги — код — тести — реліз».

Тут не потрібно «надрозуму» чи суперінновацій:
Якщо фреймворк зберігає всю історію змін, прив’язку задач до коду, тестів і релізів — AI легко аналізує послідовність, відстежує, де вона порушується, показує різницю між початковою й фінальною версією вимоги/коду/тесту.

Простий агент на основі вже доступних сьогодні LLM міг би не лише сповіщати про розриви, а й давати базові рекомендації, «підсвічувати» проблеми, допомагати рев’ювати зміни.

Головне — це не «чарівна паличка», а питання даних та зв’язків у фреймворку.

І як тільки ці зв’язки реалізовані (навіть просто через API), інтеграція ШІ-агента стає справою кастомізації й налаштування, а не наукової фантастики.

Так, це не буде так круто, як у Siemens чи Bosch із їх кастомним ШІ на приватних дата-сетах, але для Jira, Monday чи ClickUp це був би прорив у масовому сегменті.

Ще один можливий сценарій на майбутнє:

Уявімо, що великі SaaS-платформи (як Atlassian, Monday, ClickUp та інші) почнуть використовувати анонімізовані дата-сети своїх користувачів для тренування власних AI-моделей. І це теж активно вже використовується в інших сферах і обговорюється і такий сценарій застосування в делівері фреймворках

У більшості таких компаній уже сьогодні у хмарі зберігаються гігантські масиви SDLC-даних — історія задач, вимог, коду, тестів, коментарів, рев’ю, метадані про виконання тисяч проектів.

Що це дає:

Якщо ці дані правильно дистилювати (очистити від приватної/комерційної інформації, знеособити, згрупувати за патернами, сценаріями), то навіть масовий вендор міг би отримати дата-сет масштабу enterprise, якого зараз бракує для якісного навчання ШІ для «масового» delivery.

Це відкриває шлях до появи нових поколінь AI-агентів, які вже з коробки володітимуть «відчуттям» справжніх процесів тисяч і тисяч проектів — і зможуть підказувати не лише типові рішення, а й глибші патерни управління проектами, пошуку проблем, оптимізації.

Технічно це вже не фантастика:

Дистиляція й анонімізація даних (як у medical/finance domain) вже реалізується в багатьох сферах.

Нові AI-моделі можуть тренуватись на агрегації і патернах, не зберігаючи/використовуючи конкретні дані компаній.

Так, це ще питання майбутнього — але саме такі підходи можуть дати масовому ринку delivery-фреймворків «розум» enterprise-рівня.
І тоді масовий користувач отримає доступ до AI, який не просто розпізнає шаблони, а реально «знає», як працює delivery у різних доменах і масштабах.

І ключ до цього всього — те саме трейсебіліті яке я описав як маст хев вимогу. Перший крок в цьому.

і стосовно масової дистиляції та аналізу даних користувачів — це вже перевірена стежка в інших галузях.

Можливо, для IT-менеджменту це ще здається віддаленою перспективою, але саме так розвивалися фінансовий і медичний сектори:

У банківській сфері давно існують підходи, коли з мільйонів транзакцій, даних клієнтів та сценаріїв використання дистилюють шаблони, тренують моделі для виявлення фроду або оцінки ризиків, і при цьому захищають приватність клієнтів (анонімізація/деперсоналізація).

У медицині — схожа історія: великі лікарняні мережі або страховики аналізують масиви анонімізованих карт і сценаріїв для побудови моделей діагностики, прогнозування ризиків, підбору лікування, прорахунку моделей відшкодування страхових випадків та пошуку та формуванні найбільш ефективних пропозицій для споживача з точки зору порівняння фін. ризиків для страхової в залежності від «ваги» та покриття такої пропозиції.

Тобто це не фантастика, а вже перевірена та стандартизована практика.
Питання лише в часі — коли delivery-фреймворки, що працюють для тисяч команд, зможуть створити такий шар анонімізованих патернів для навчання та підвищення якості своїх AI-рішень. Це — логічний і вже апробований шлях, просто для нашої індустрії він ще попереду.

тиша, бо «ніхто нічого не зрозумів» )

Прикро, бо я якраз намагався не занурюватися занадто глибоко, а пояснити проблему аргументовано й зрозуміло. Ну, спробую ще коротше.

Поточний стан застосування AI у розробці та delivery софта — це поки що «свістоперделки». Не сперечаюся: локально для окремих ролей у проєкті вони дійсно приносять користь, і часто велику. Але справжня сила ШІ — у його потенціалі бачити й аналізувати весь ланцюжок розробки, відстежувати зміни по всій системі. А це зараз — найслабше місце delivery загалом.

Якщо подивитись на провальні проєкти, то найбільший негатив зазвичай спричиняють не баги в кінці ланцюга (де розробник «накосячив» у коді чи тестер щось пропустив) — це ще порівняно легко виправити. Реальні фейли стаються через те, що спочатку проєкт погано спланували. Або не відслідковували загальний курс і не бачили, як зміни впливали на залежності.

Тобто більшість проєктів фейляться не через поганий код (хоча й таке буває), а через слабкий менеджмент або невірне цілеполягання. А сучасні AI-інтеграції навіть не намагаються нормально вирішити ці питання — поки що це все лишається на рівні «свістоперделок».

Ок, прокоментую... зараз не тільки для ШІ немає «просліджуванності», а якщо у компании взагалі є щось схоже на Джира, то вже радість.

Можливість відслідкувати зв’язки вона і людяним процесам необхідна, а є вона.... майже в нікого.

----------
вз’зковість, це з розряду «документування», а воно досі за приорітетами знаходиться десь на ніжніх сходах біля плінтуса.

Вірно. Це загальний геп усіх delivery-платформ. Причому дуже часто — це свідомо закладений геп, частина бізнес-стратегії. Наприклад, Atlassian свідомо пішли цим шляхом: складні проекти, де traceability є маст-хев, вони «віддали» своїм партнерам — інтеграторам і тим, хто створює плагіни для Atlassian Marketplace.

АЛЕ — з появою AI, якщо хтось наважиться зробити traceability частиною базової пропозиції «з коробки», це здатне повністю перевернути ринок delivery-фреймворків. Найбільший ефект від впровадження AI можна отримати саме через прозору простежуваність усього ланцюга delivery.

І сьогодні це величезний маркет-геп. Це шанс для когось повторити ефект появи iPhone — коли Apple просто перевернули ринок мобільних пристроїв і буквально «прибили» тодішнього лідера, Nokia. Щоб зробити подібний переворот у delivery-фреймворках з появою AI, бракує лише одного елементу — простежуваності (traceability) як core-функції.

Так, це не означає, що зробити це легко — це буде складний, комплексний, амбітний проєкт. Але, як показав приклад із першим iPhone, таке можливо.
Ну і головне ще раз — без такого підходу потенціал ШІ в делівері це просто шум та свістоперделки. Локальні поліпшення в найменьш важливих місцях.

Чому, на вашу думку, у відповідь часто лунає або тиша, або легкий гумор на тему «чатик», чи навіть заперечення в стилі «ChatGPT не ідеальний»? Хоча якщо уважно почитати офіційну документацію до будь-якої LLM, одразу видно, що продукт навіть не позиціонується як ідеальний чи як інструмент, який може самостійно брати на себе відповідальність. Навпаки — і в офіційних документах, і в тисячах тренінгів, курсів та семінарів наголошується: це лише «копілот», помічник і радник, який може помилятися, вигадувати, дезінформувати — і це абсолютно нормально, якщо ви розумієте як із цим працювати.

Звідки така реакція?

Чи це брак розуміння принципів роботи LLM?
Багато хто сприймає ChatGPT та інші LLM як «чарівну паличку» — і коли стикається з помилками, або розчаровується, або зводить все до жартів і скепсису.

Чи відсутність досвіду роботи з AI-асистентами?
LLM — це не заміна фахівця, а інструмент-помічник, який підказує, допомагає з рутинними речами, але не приймає остаточних рішень. Це треба усвідомити й навчитися використовувати правильно.

Чи не обізнаність про чітку позицію самих розробників?
Вся офіційна документація OpenAI, Google, Microsoft та Siemens підкреслює: LLM — це саме «копілот», а не «автопілот». Виробники відкрито попереджають про можливі помилки та про необхідність людського контролю. Проте цю інформацію часто ігнорують або навіть не читають.

Тому якщо уважно почитати хоча б офіційну документацію, стає очевидно, що жодна сучасна AI-система не обіцяє «ідеальної автоматизації». Це помічник — іноді дуже потужний, але ніколи не автономний.

Підписатись на коментарі