Живий «другий мозок». Як навчитися бачити більше у своїх нотатках

Привіт! Мене звати Олег, я Head of Design в ORIL. Ви можете пам’ятати мене за статтями про «другий мозок», де ми обговорювали вже багацько — суть Second Brain, метод CODE, софт та інше. Знайти ці статті можете тут:

• Створюємо цифрову «шафу» для мозку. Як перестати втрачати знання, використовуючи Obsidian
• Як організувати цифрову «шафу» знань без стресу. Створюємо власну ефективну систему

Сьогодні ж я хочу поділитись з вами фінальними думками про «другий мозок» — але не лише підсумувати, а поглянути під новим кутом на цей підхід структурування знань. Тут будуть і практичні поради, і роздуми, навіть трішки гумору. Але головне — я прагну передати вам те натхнення, з яким сам занурився у цю тему. Бо в ній — більше, ніж здається на перший погляд. Тож почнімо.

Цінність крізь призму часу

Від мого першого знайомства з цим підходом до моменту написання цих слів пройшло майже два роки, і перспектива часу дає змогу побачити: що дійсно несе цінність, а що насправді — стрази та пудра.

Виокремлю тут ціннісні неочевидні речі:

• Старі нотатки та теми у «другому мозку» — це вікно в самого себе, у того, ким ви були тоді. І часто ця перспектива погляду на себе тоді допомагає навести різкість в «лінзі» самосприйняття — як в робочому сенсі, так і особистому.
• Коли ви раз за разом повертаєтесь до тих самих тем і нотаток у розмовах, у роботі, у щоденних міркуваннях — ваші думки поступово кристалізуються, вкорінюються погляди, створюються звички. Для мене такими темами стали технічні аспекти роботи з інструментами у Figma та, як не дивно, гігієна сну.
• При тривалій роботі з «другим мозком» він стає спокійним, майже фізичним, і дуже приватним місцем. Це як повернутися у свій кабінет в офісі (або для когось на зручний диван додому, залежно від типу ваших нотаток), де все так, як ви до цього звикли. Це не лише задає ритм роботи, а й має терапевтичний ефект — принаймні для мене.

З мого досвіду, в певному сенсі «другий мозок» нагадує сад біля будинку. Спочатку туди висаджувалось, можливо, систематично, але все підряд, аби було. Але з часом ви бачите, що прижилось, а що відійшло. Піони дуже добре почувають себе в дальньому кутку біля молодої вишні, обабіч котрої, майже самі собою, утворились стежки, якими ви ходите найчастіше.

Ця органічна еволюція і є, мабуть, найціннішим ефектом у довгостроковій перспективі — коли «другий мозок» перестає бути проєктом, а стає частиною вашої системи мислення, роботи та догляду за собою.

Інформація ≠ знання

За цей час я також дуже добре зрозумів, що просте збирання інформації та її каталогізація несе невелику цінність. Сьогодні можна звернутись до ШІ для пошуку будь-якої інформації, тому складати факти про SOLID в «другому мозку» буде рівноцінним запису нової «Дюни» на CD-R для перегляду, коли немає інтернету. Такий підхід може бути корисним, якщо ви навчаєтеся за методом «записав — запам’ятав», що працює для деяких людей.

Значно цінніше — нотування вашого досвіду, підводних каменів, власних думок та планів. Коли ви повертаєтеся до таких нотаток, є більший шанс, що з них утвориться щось нове — ідея, зміна думки, цікава тема для обговорення з колегами.

Власний досвід не згенерує ChatGPT та не знайде Google, як і майбутній ви — якщо свідомо та повноцінно його не зафіксуєте. Як сутність інформацію можна сприймати мертвою до моменту використання її вами, а пережитий та осмислений досвід напрочуд легко застосувати.

Давайте трішки поговоримо також про оце слово «осмислений». Коли можна визнати досвід як осмислений? Ось список запитань до себе, що допоможуть у цьому:

• Чим це відрізнялось від попередніх досвідів?
• Що я б зробив/ла по-іншому?
• В якій ситуації цей досвід стане мені в пригоді?

Багато людей починають вести нотатки як сховище для будь-яких знань: цитат з книг, уривків з лекцій, статей тощо. Це не завжди є погано, але в такому форматі нотатки залишаються «мертвими» до моменту, поки ви не додасте до них власний кут зору, роздуми та досвід. Інформація оживає тільки тоді, коли через неї проходить ваше мислення. Один коментар «не згоден через...» або «працює тільки у випадках Х, Y» — і це вже ваша думка, а не просто копіпаста чужих, часто суб’єктивних, думок.

Тут відкривається величезне поле для вашої рефлексії та формування індивідуальних поглядів. Важливо писати не лише факт, а й наслідок цього факту на вас. Не лише «не вдалося вкластися у дедлайн», а й «...проте в нас був вчасно заготовлений план на такий випадок, і ми спокійно діяли за ним, щоб мінімізувати збитки, — вперше вийшло так добре підійти до подібної ситуації. Було б класно поділитись цим досвідом з колегами та завжди мати подібні напрацювання».

Нотатки люблять компанію

Цікавість нотаток проявляється особливо сильно, коли «другий мозок» починає наповнюватися десятками таких записів, адже дуже скоро вони починають знаходити «друзів». Ви бачите зв’язки, які раніше не здатні були помічати, а це дає простір для дії або створення нової ідеї. Для мене, наприклад, багато інсайтів з нотаток курсу з письменницької майстерності перетекли в те, як я презентую свої рішення клієнтам. Це проявилося в момент, коли я писав сценарій чергової презентації в «другому мозку».

Нотатки про психотерапію можуть на диво добре поєднуватися з темами про командне лідерство. Ви можете спитати «як?». На мою думку, через спільні теми особистісних меж та довіри. «Другий мозок» допомагає ці «мостики» бачити або, що найцікавіше, — будувати власноруч і зі свіжої «цегли» та «цементу» нових знань.

Трохи практики

Щоб ваш «другий мозок» справді працював і нагадував вам про важливе, хочу поділитися кількома простими прийомами, які допоможуть у цьому.

Щотижня робіть власний мініпідсумок

Це допоможе поглянути на себе по-новому та відкриє можливості до росту і розвитку. Ось короткий шаблон запитань до себе — але вільно адаптуйте його:

• Що сьогодні мене здивувало?
• Чому я навчився/лась цього тижня?
• Де я відчув/ла тертя або напругу? Що це означає для мене?

Такі нотатки допоможуть осмислити досвід у контексті, а повернення до них — побачити, як змінюються ваші думки з часом.

Шукайте поєднання

Коли створюєте нову нотатку, спробуйте з’єднати її з якоюсь уже наявною — не лише за загальною темою, а за деталями/застосуваннями/якостями. Наприклад: «це явище перегукується з тим, як працюють кросфункціональні команди». Так ви розвинете навичку створення глибших зв’язків і навчитесь бачити нові конфігурації старого.

Редагуйте та оновлюйте старі нотатки

Не залишайте їх як закінчені витвори мистецтва за склом в музеї. Ваш майбутній «я» буде вдячний за те, що ви час від часу повертаєтеся і доповнюєте свої записи новими думками та досвідом.

Створюйте «вхідний кошик» для ідей (натрапляв також на назву «notebox»)

У всіх бувають миті, коли ідея прилітає раптово: під час розмови, у транспорті, перед сном. Це місця, де наш мозок може опрацьовувати більш креативні речі, оскільки немає нагальних логічних проблем для вирішення, через що з’явилось поняття «3 B’s of Creativity — bed, bus, bath». Так от, навіть якщо вам раптом приходить ще неоформлена думка — занотуйте її. Дайте їй потрапити у вхідну зону вашого «другого мозку». Потім, коли буде час, ви зможете осмислити її й розмістити у своїй системі знань. Власне такі «підсніжники» часто стають ідеями майбутніх проєктів або маркерами особистих глибинних потреб.

Звертайте увагу на те, що повторюється

Якщо ви вдруге або вже втретє нотуєте схожі речі — це явний сигнал для вас. Запитайте себе: чому ця думка знову з’явилася? Можливо, саме час зробити з неї окрему тему для дослідження або проєкт.

Ваш «другий мозок»

Наостанок хочу сказати, що точно не існує «неправильного» «другого мозку». Він як ідентичність — у кожного своя, зі своїми перевагами та вадами. Те, як, де і навіщо ми зберігаємо та опрацьовуємо інформацію, є певним проявом нашої з вами ідентичності. І неважливо, який софт чи записник ви використовуєте, як саме ви сортуєте нотатки та в якому стилі їх пишете, якщо це працює для вас — то ви все робите правильно. Не всі поради з цього циклу статей підійдуть всім, і це нормально. Проте точно не припиняйте писати, заради й для себе майбутніх.

Так само як наші думки й погляди змінюються з часом, так і «другий мозок» — жива структура, що йде поруч з вами. Він — це місце як для чітко структурованих знань, так і для хаотичних, сирих ідей, які з часом переходять у щось більше і цінніше. Ця динаміка є явною ознакою того, що ваш «другий мозок» живий і працює на вас.

З часом ви почнете помічати, що «другий мозок» допомагає краще бачити прогрес — як у думках, так і в знаннях. Він дає наочно відстежувати, як змінювались ваші підходи, які ідеї повторювались, а які зникли. Це робить вашу роботу з нотатками свідомішою і допомагає ухвалювати рішення на основі власного досвіду впевненіше.

Дякую!

Після початку роботи з «Другим мозком» я помітив, що багато чого у моєму житті зазнало змін: те, як я зчитую та автоматично фільтрую інформацію, те, як я одразу починаю задумуватись «чому?», коли мене щось дивує або бентежить, а також те, скільки загалом він приніс в моє життя саморефлексії, яка, я сподіваюсь, допомагає мені дивитись на речі з більшою чіткістю і навігувати це життя.

У роботі він став незамінною річчю, сховищем досвіду і відданим асистентом, що готує мій «кабінет», розставляє все по поличках і часом натякає на те, чого я сам не бачу.

Мені щиро приємно, що я зміг поділитись своїм досвідом і що є шанс, що ви взяли щось на озброєння або ж, можливо, надихнулись на створення свого унікального «другого мозку» чи його видозміни на щось ефективніше. В будь-якому разі, вдячний, що дочитали до кінця! Ставлю крапку з комою на цьому циклі та сподіваюсь ділитись з вами цікавим надалі.

До нових зустрічей, колеги!

Сподобалась стаття? Підписуйтесь на автора, щоб отримувати сповіщення про нові публікації на пошту.