Скільки компаній ви плануєте змінити до пенсії?

Скільки компаній, посад чи проєктів ви плануєте змінити до пенсії?

Маю на увазі в ІТ-сфері.

Наприклад, якщо вам зараз 30, ви хочете вийти на пенсію в 60 і плануєте працювати в середньому по два роки на одному місці. (60 — 30) / 2 = 15 компаній.

Кожна компанія може дати новий досвід: технології, стек, домен, команду, зростання ЗП.

Чи маєте ви такі плани — розумно використовувати час і свідомо будувати кар’єру? Чи просто рухаєтесь хаотично — куди візьмуть, туди й ідете?

👍ПодобаєтьсяСподобалось0
До обраногоВ обраному0
LinkedIn

Найкращі коментарі пропустити

Планувати дожити до 60 в сучасному світі це занадто оптимістично, чому ви думаєте що доживете до 60?

Мало хто буде стрибати кожні 2 роки після 45-50. Будуть намагатися знайти надійне ентерпрайз місце і триматися за нього до пенсії.

Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

До 60 працювать? Зараз он в 40 даже СВ не дивляться)

Якщо людина може забезпечити свої потреби без заробітної плати яку дають за працю (завдяки партнеру, батькам, дітям, капіталу, бізнесу, соціальній допомозі держави, збігу обставин, тощо), то працювати чи ні — це вибір. А якщо такого вибору немає, то яка альтернатива? Уявіть собі людину в 55 років без капіталу, бізнесу, дітей чи партнера. У випадку коли така людина перестає працювати, яким чином вона зможе забезпечити своє існування? Тому для більшості населення працювати до настання пенсійного віку є єдиним варіантом (і пенсійний вік з часом лише збільшуватиметься і вихід на пенсію в 60 буде вважатися FIRE вже років через 5-10)

Мені здається що проблема не в віці, а в суржику (даже)

Є контракт 60+ в зсу))) Не знаю навіщо, але він є.

Ще одна причина не змінювати компанію, це можливість скорочення. Тим більше зараз, коли звільняють постійно в айті секторі, при чому десятками тисяч. Але це актуально тільки для країн, де працівники захищені законами, наприклад Німеччина. Наведу приклад:

SAP
У рамках програми «Next Level Transformation» компанія звільнила 8 000–10 000 працівників до кінця березня 2025. У Німеччині були звільнені до 3500 працівників, але, на відміну від інших країн, абсолютна більшість пішли самі, відгукнувшись на програми добровільного виходу, за якими платили значні кошти, наприклад 1.5 зарплати за кожен рік роботи у компанії. Примусових звільнень було дуже мало. Інформація від співробітника: «Ті, хто працював у компанії 20 років, отримали вихідну допомогу у розмірі зарплати за 33.5 місяці».

Вартість звільнення співробітника вже закладена в його зп. Чим важче і дорожче звільнити, тим менше буде зп. Порівняйте зп на аналогічних позиціях у великих міжнародних компаніях в країнах де можна звільнити дуже просто (США, Швейцарія), де це складніше (Німеччина) і де фактично неможливо (Франція).

Копаній які існують вічно, немає. Свято завжди рано чи пізно закінчується, хіба що крім декількох японських компаній. Буквально 10-20 років тому було важко уявити позицію в якій зараз ІБМ, Інтел, Нокія.

Коли свято скінчиться, то яка людина буде в кращій позиції, та яка 20 років сиділа в САПі чи хто кожні 3-5 років трохи рефрешила стек?

хіба що крім декількох японських компаній

в мене вже друга ))

Буквально 10-20 років тому було важко уявити позицію в якій зараз ІБМ, Інтел,
Нокія.

На на доу постили що з майкрософту звільняють дідів які там по 30 років працюють.

Тому навіть якщо компанія супер успішна, то це не означає що тебе чи твою команду не «оптимізнуть» заради потенційного +0.000001% до профіту

Ті, хто працював у компанії 20 років,

20 років у SAP — це дуже терпляча людина

Поки будуть платити. Насправді дуже мала ймовірність того, що ваша робота буде актуальна впродовж наступних 30 років. І далеко не факт, що ви зможете собі знайти шось адекватне після цього, що дозволить накопичити на пенсію.

ваша робота буде актуальна впродовж наступних 30 років

Я не побачив суттєвих змін за 40 років

Прочитал

Скольким компаніям ви плануєте iзмінити до пенсії?

Потрібно не компанію міняти, а розвиватися самому

Самому треба розвиватися у будь-якому випадку. Але

— Чи можливий розвиток в поточній компанії

— Чи потрібний поточній компанії розвиток її співробітників

— Чи потрібний даній компанії саме такий розвиток який бажає для себе співробітник

— Чи може компанія забезпечити роботу співробітнику якщо він хоче розвиватись і щось змінити або у компанії немає ні можливості ні бажання цього робити

— Чи може компанія оплачувати роботу співробітника згідно ринкових умов (особливо якщо співробітник швидко розвивається і має нові компетенції)

— Які продукти/сервіси робить компанія і чи вони співпадають з бажаннями співробітника

— Чи траекторія розвитку компанії співпадає з бажаннями співробітника (тут можна навести приклади коли деякі люди переходять від компанії що співпрацюють з рф, або беруть проекти з ігрового чи порно бізнесу)

— Чи може компанія адаптуватись до змін особистих обставин співробітника (релокейт в іншу локацію, народження дитини і бажання працювати 50-80%, потреба або бажання працювати фул-ремоут ітд) і навпаки, якщо компанія змінюється, вимагає 100% повернення в офіс, поглинається іншою чи переїжджає в іншу локацію, чи може співробітник адаптуватися до цих змін.

Трудові відношення компанії і співробітника це компроміс між можливостями, пріоритетами і побажаннями співробітника і такими самими можливостями, пріоритетами і побажаннями компанії і її керівництва. Але всі ці параметри вони дуже динамічні і швидко змінюються, тому компроміс який працював вчора сьогодні може вже не працювати і навпаки.

Які продукти/сервіси робить компанія і чи вони співпадають з бажаннями співробітника

Компанія: ми розробляємо штучний інтелект для автомобіля
Співробітник: давайте краще робити інді ігри, щоб мені було цікаво
Компанія: змінюємо вектор роботи!

Тут або компанія достатньо велика щоб співробітник міг знайти собі новий проект по бажанням (наприклад Майкрософт розробляє і ШІ і ігри), або співробітник знаходить собі іншу компанію, або співробітник приймає компромісне для себе рішення і розробляє ШІ бо не може знайти таку компанію, яка б йому підходила.

Інколи деякі компанії виділяють якийсь робочий час (наприклад 20%) щоб співробітник робив який інший проект, який йому цікавіше і іноді це дійсно може перерости в продукт який може змінити вектор роботи компанії. Для цього також існують хакатони, тижні інновацій тощо...

потрібно більше уваги приділяти саморозвитку, в любому випадку наймана праця це утопія

Да так і є, докомпроміснячал що ЗП зараз нижче середньої по ринку (

Якби мені хтось в 2020-21 сказав, що в 2025 я буду там, де я зараз (і працювати там, де я зараз) я б сказала «ви обкурилися, чи з дуба впали?» Життя бентежне і непередбачуване. Північні сусіди внесли корективи у всі наші плани.

Зараз все якось так заплутано з тим аутсорсом і аутстафом. Наприклад я працював в одному аутстафі за 2 підходи в сумі 4 роки, але на різних проєктах. Зараз в сумі 3 роки працюю на одному проєкті, 1,5 з яких за другим підходом, але вже через іншу аутстаф контору. Виходить, що вроді як і щось міняю, але хз як то рахувати, де і скільки я працюю.

Очень индивидуальный вопрос, в стиле
— сколько жен нужно иметь за жизнь
— сколько детей родить

Да как получатся, бывает проекты закрываются / заканчиваются / условия лучше предлагают / переезды И так далее

Если человек каждые пол года меняет на протяжении лет пяти я бы присмотрелся к нему внимательней , а так — тут большая доля рандома.

По поводу карьерного плана — конечно когда он есть вероятность успеха выше, чем когда его нет . Помогаю кстати с этим .NET разработчикам.

До речі, успішні відомі люди хоча б раз за життя міняли жінку.

Далеко не всі. Ну і є статистика розлучень, у успішних і багатих вона така сама, як і у всіх

Всего в айти 15 лет, на старом месте проработал 8 лет, на нынешнем уже 4.

Как-то так получается, что для карьеры строить социальные связи выходит перспективнее, чем надрачивать литкод. Но может я просто экстравертный интроверт, хз.

я на поточному місці вже 9 років (ковід та війна — воркінг фром хоум), на попередньому майже 11. перша серйозна робота в айті десь 4-5 років (вже не пам’ятаю точно). кожному своє)

Как-то так получается, что для карьеры строить социальные связи выходит перспективнее, чем
надрачивать литкод.

І скільки брутто пан має?

Літкод це квиток у вищу лігу, де джун має більше галерного сіньора, а ріст не обмежений позицією ліда

Билет в высшую лигу — это переезд куда-нибудь в Долину и трудоустройство в Нетфликс. Тогда согласен, имеет смысл.

Проблема в том, что за последние пару лет лайвкодинг и алгоритмические задачи стали требовать на зарплату типа 15к PLN, и это смешно. Недавно предлагали на 18к проходить четыре этапа интервью 🤦‍♂️

Ото ще плани будувати на 30 років заздалегідь, хе.

Післязавтра може повномасштабне вторгнення прибульців з Варпу, а у вас тут плани.

А що буде якщо 30 років пройдуть, а прибульці так і не прилетять?

А що буде якщо 30 років пройдуть, а прибульці так і не прилетять?

Буде «а чого моя пенсія 50$, я ж все життя працював»

а чого моя пенсія 50$

чого, цілих 50 долярів?!
youtu.be/QsCEre1jI5Q

Яка пенсія? Скільки наскирдуєш, то й буде. До чого тут взагалі плани на частоту зміни компанії. Якийсь новий KPI.

Мені здається, що немає якогось конкретного рецепту. Якщо все влаштовує( і проекти, і рев’ю стабільно йде, і команди), то можна і 5+ років працювати. Можна і рік попрацювати, а далі- йти з новим офером.
Нещодавно знайомий розробник розповідав, що його дуже на фінальному інтерв’ю розпитували , а що можна робити в компанії 9 років?). Офер не отримав, бо делікатно проговорили, що їх трохи це лякає, така стабільність і відсутність мотивації кудись рухатися( це він так сам зрозумів, бо надали дженерік фідбек). От такі справи.

делікатно проговорили, що їх трохи це лякає, така стабільність і відсутність мотивації кудись рухатися

да и буй им на рыло, если они ориентируются на сами по себе сроки
я на предпоследнем месте провеслал почти 8 лет, на последнем больше 12-ти
это не помешало через месяц как я надумал выйти из саббатикала получить офер от нормальной конторы

Чуваки навіть не зрозуміли, що в них компанія фактично відкритим текстом сказала кандидату, що в них немає перспектив карьерного та професійного зросту і в фінансову бізнес модель закладено від початку, що людина піде. А це насправді дуже не мало означає. Це як
— Ким ви себе бачите через п’ять років ?
— Гребцем на іншій галері
— Чому ми маємо обрати саме вас ?
— Я прошу менше ніж, по ринку і згодний безкоштовно овертаймити, робити support 24/7 безкоштовно і ще всюди рекламувати ваш бізнес як найкращій на планеті.

Завжди має вплив Ваш особистий бренд/ фактор. Я наймала таких, що нерви робили усім в ході інтерв’ю, а от клієнту людина в самий раз. А бували і такі, що намагалися всім сподобатися. І не наймали таких. Істина десь рядом:)

Ммм, йшов 4-ий рік війни, а когось ще досі дивує, що в таких обставинах люди не хочуть (чи бояться) змінювати роботу.
Хтось поза роботою зайнятий допомогою і зміна роботи — не пріоритет.
Хтось просто боїться змінювати в таких умовах роботу, бо не зрозуміло що буде завтра, і на новому місці ти швидше попадеш під лейофф, ніж на старому.
І звідки взагалі оця думка, що не можна рухатись на місці, де ти працюєш вже 5+ років?

Бо деякі сайти зайнятості та HR дуже хочуть заообити грошенят з процессу найму, ваш кеп.

З одного боку — так.Краще щось мати стабільне, аніж навпаки. Але ви ніколи не будете мати 100% розуміння, чому саме клієнт вирішив відкрити вакансію і мати певний профайл кандидатів, що хоче розглядати. Тому, дали в роботу рекрутеру/ ейчару вакансію- він( вона) і працює.

Я б сказав, що оптимально міняти роботу десь кожні 4-5 років. Перші роки два на новому місці ти тільки в’їжджаєш в продукт, процеси, код, робиш що кажуть і дивуєшся новим речам. Наступні два роки — це період коли ти вже пропонуєш нові ідеї, пишеш прикольний код, рухаєш проєкт. Десь рік на п’ятий вже все критичне написане, всі гарні ідеї впроваджені, великого росту доходів не передбачається і настає час рухатися далі.

Жодної, навіщо це робити? Коли тобі 23 роки, то можна міняти компанії, але після 40, ти не те що не захочеш міняти, ти просто не зможеш. Більш того, компанія платить тобі гроші на приватний пенсійний рахунок, це гарна штука для таких як я, що витрачають багато і не паряться про пенсію.

, але після 40, ти не те що не захочеш міняти, ти просто не зможеш.

бо склероз і забув як СV писати чи є інші причини?

навіщо це робити

Кажуть так можна прискорити ріст ЗП. Або якщо хочеться працювати над продуктами що випускає компанія.

компанія платить тобі гроші на приватний пенсійний рахунок

Пенсійний рахунок особистий, а не компанії. Наступна теж буде платити, хіба ні?

Наступна теж буде платити, хіба ні?

Та не факт, далеко не всі платять

Пенсійний рахунок особистий, а не компанії.

Рахунок компанії, звичайно.

Це ж частина total benefits. Якщо при зміні компанії вони зменшуються, то зміна компанії фінансово невигідна, тоді міняти може бути нелогічно (якщо немає інших, не фінансових, мотиваторів)

Рахунок компанії, звичайно.

Якось я прогледів цей момент.

Компанія нараховує пенсійні накопичення сама собі на рахунок, а не на персональний накопичувальний пенсійний рахунок співробітника ? І що стається при звільненні? Ніякої тобі Übertragung на аналогічний рахунок в наступній компанії? Якщо так, то як це взагалі законно?

В Швейцарії 3 рівні пенсії — (1) солідарний з абсолютно мінімальними грошима ~1500 CHF на які в Швейцарії прожити буде дуже складно якщо можливо, (2) корпоративна-накопичувальна де і компанія і співробітник платять в якійсь пропорції і вона основна для більшості населення і (3) індивідуальна-накопичувальна, де будь-хто може відкладати якусь суму собі на пенсію чи купівлю нерухомості і частину з них списувати з податків (з максимальним лімітом).

Те що описано вище звучить як німецький аналог швейцарського другого рівня пенсії (правда в Швейцарії він обовʼязковий і законом встановлені мінімальні внески і правила інвестування), але гроші, які туди вносить компанія належать індивідуально людині і після звільнення вона забирає їх з собою (спочатку Freizügigkeitskonto, а потім на аналогічний рахунок наступної компанії)

Те що описано вище звучить як німецький аналог швейцарського другого рівня пенсії

Так і є. Що далі з пенсійним рахунком після звільнення?

У вас кілька варіантів:
➤ Варіант 1: Залишити рахунок як є (ruhend stellen)
Ви нічого не змінюєте — рахунок «заморожується», і буде активований лише при виході на пенсію.
Ви отримаєте виплату після досягнення пенсійного віку.

➤ Варіант 2: Перевести в нову компанію
Якщо ви переходите до нового роботодавця, можна перевести пенсійну схему до нової компанії.
Це можливо, якщо новий роботодавець погоджується прийняти цю форму (часто при страховому рішенні, наприклад через Allianz або R+V).

➤ Варіант 3: Продовжити самостійно
Якщо це страховий договір (Versicherungsmodell), ви можете самі продовжити вносити кошти на нього напряму.

корпоративна-накопичувальна де і компанія і співробітник платять в якійсь пропорції і вона основна для більшості населення

Можна і самому вносити гроші теж, але мені буде цілком достатньо державної пенсії і того, що компанія нараховує.

Тобто гроші нікуди не зникають і після зміни компанії можна продовжувати «не паритися за пенсію».

Цікаво чи може співробітник хоча б обрати куди він інвестує свої пенсійні накопичення чи за нього це обирає менеджер активного фонду з TER 2+%?

Цікаво чи може співробітник хоча б обрати куди він інвестує свої пенсійні накопичення чи за нього це обирає менеджер активного фонду з TER 2+%?

Може десь і можна, а в мене ні.

Тобто це такий чорний ящик де інвестору невідомо ні в що він інвестує, ні скільки комісій за це платить, ні які очікувані прибутки інвестиції... це ж шикарне джерело абсолютно безкоштовних грошей (для брокера, не для інвестора, звичайно).

Швидкий пошук каже що середня дохідність типового Direktversicherung за останні роки 1-3% при TER 1.5-2.5%.... що з урахуванням інфляції скоріше за все ~0, а то і взагалі мінус...

При такому підході при виході на пенсію там, звичайно, не буде за що переживати.

Доречі, той самий пошук в інтернеті каже що з 2022 року Betriebliche Altersvorsorge (bAV) обов’язковий для всіх роботодавців (як мінімум запропонувати. Angebotsplicht).

Мало хто буде стрибати кожні 2 роки після 45-50. Будуть намагатися знайти надійне ентерпрайз місце і триматися за нього до пенсії.

в середньому по два роки на одному місці. (60 — 30) / 2 = 15 компаній.

Зайці не погоджуються з калькуляцією 😁

Кожна компанія може дати новий досвід: технології, стек, домен, команду, зростання ЗП.

навіщо мені на пенсії весь цей досвід з 15 компаній?

Досвід на хліб не намазується

До повномасштабки я кілька разів змінював роботу десь раз на 5-7 років.
Тепер якщо до пенсії я не звільнюся з ЗСУ, то вже мабуть ніхто мене не візьме в ІТ.
У всіх опитувальниках про досвід є опція 10+, максимум 15+, хоча в ІТ я вже скоро як 30 (включаючи ІТ досвід на службі). Так що ще 10 років війни, — і тоді лише на пенсію розраховувати доведеться. Тому до пенсії дуже сподіватись змінити 1 роботу

Не переймайтесь, може відмінять ту вашу пенсію. І всі дружно будемо працювати до гроба. 512кбайт пам’яті говнокода на підтримку вистачить всім

Можливо не прямо відмінять, бо це було б порушенням закону, але не буде індексації на інфляцію, або лише часткова. І поступове зниження до символічних 30$ медіанна і 20$ мінімальна в цінах 2025 (зменшення порівняно з 90$ і 60$ відповідно сьогодні) з горизонтом планування в 20-25 років.

Можливо введення накопичувальної системи зможе щось змінити для незначного % населення.

Держава рятує свою дупу зараз, при чому часто людскими жертвоприношеннями, коли немає зброї і боєприпасів, в сутності вона на межі існування і усе ще існує тільки завдяки фінансовій та підтримки назовні. Просто зараз дифіцит бюджету 400 мільярдів гривень, і це зовсім не на якись розвиток — а посто на мінімально необхідні витрати.
Після закінчення війни, це буде країна безпросвітний боржник, гірше за Грецію чи Аргентину, десь ра рівні Пакістану, яка буде не про пенсію взагілі, а про виплату відсотків з боргів за війну.

Навідміну від демографії, економіка дуже пластична, і робити далекі прогнози в ситуації з високою невизначеністю і з купою факторів поза реалістичним контролем держави, це як грати в лотерею.

З пенсіями все простіше — в солідарній системі пенсійного забезпечення демографія це основний (фактично визначальний) фактор і якщо в 2024 році в Україні народилось 176 тисяч дітей, то це вже не зміниться, бо 2024 рік закінчився і додаткових дітей в 2024 році вже не народиться.

І при збереженні коефіцієнту фертильності між 1 і 1.5, рівень заміщення доходу (розмір медіанної пенсії до медіанної зарплати) буде залишатися на рівні 20-30% (Абсолютне число залежить від економічної ситуації. Рекомендований рівень 60-70%, фактичний до 2022 був 40-50%). Тобто переважне падіння буде через зниження коефіцієнту заміщення через демографічну ситуацію і ще частково через потенційне зменшення реальних доходів через можливі економічні проблеми (але я б оцінював цей фактор як переважно стабільний бо його занадто складно передбачити).

А борг можна завжди списати, девальвувати, реструктурувати чи обʼявити дефолт. Це, звичайно, позначиться на можливості залучати нові борги, але якщо нових боргів не брати, то наслідки можуть бути маржинальними. Хоча в той же час я мало уявляю як це буде можливо, тому це, звичайно, великий ризик і невизначеність.

В чому пробема дефолту ? Те що це в сутності фіксація боргу, починаючи з цього моменту неможливо перекредитуватись, не надійному займачу який двинув фуфло, не розрахувався вчасно, ніхто в борг більше не дасть. Тобто настає час платити відсотки по цим боргам, що між іншим загрожує США, якщо вони різко не сократять державні витрати. Серед цих витрат, як відомо, номер один це Пентагон. Власне цим Трамп і займався вчора в Гаазі, примусивши усіх інших в НАТО розкошелитись на оплату, що правда він правий вони не платили — а фінансували свою соціалку і дотації бізнесам, в сутності за рахунок США.
Тобто що буде? Принаймні 25% держ бюджету це буде просто виплата лише процентів по боргах, без зменшення тіла самих боргів. Вимоги кредиторів прибрати різні податкові пільги, соціальні витрати і т.д. звісно на оборону і інші служби теж буде шаром покати і звісно високі облікові ставки і т.д. Тобто жодних позитивних прогнозів, власне таке саме було із Великобританією по завершенні другої світової, перемога виявилась не кращою за поразку.
Вийти з цього можна лише економічним дивом, тобто стрибком в науково-технічному прогрессі, коли виробничість праці кратно збільшиться.
Але для цього і не було і нема жодних факторів, це треба усібоко інший тип держави, не модель Кучми-Чубайса.

І при збереженні коефіцієнту фертильності між 1 і 1.5, рівень заміщення доходу (розмір медіанної пенсії до медіанної зарплати) буде залишатися на рівні 20-30% (Абсолютне число залежить від економічної ситуації.

«В Україні коефіцієнт фертильності є одним з найнижчих у світі, що вказує на низький рівень народжуваності. За даними, коефіцієнт фертильності в Україні склав 0,7, що значно нижче за необхідний для простого відтворення населення. До війни цей показник становив 1,2, що також було низьким значенням»

Війна змушує людей виїжджати, і в першу чергу вивозити дітей закордон. Якщо війна колись закінчиться і відкриють кордони — також багато молодих сімей виїде, в першу чергу працездатні платники податків. Повернуться ті хто не зміг адаптуватись закордоном, в першу чергу пенсіонери. Як в таких умовах очікувати від держави хоч якихось соц. гарантій і пенсій — питання риторичне.

Це ж було вже.
Ты должен помнить пенсии в начале-середине 90-х

Сума яку можна подати на податкову знижку від внесків до НПФ обмежена прожитковим мінімумом. Щось типу 4к грн на місяць.

Мені теж здається що зважаючи на демографічну ситуацію в світі пенсія в тих кому зараз 30-40 років не світить зовсім. Вона вже зараз скоріше символічна.

Свідомо будувати можна свої знання — вивчаєш що вважаєш за потрібним.
А от планувати кар’єру... там від тебе майже не залежить нічого.
Чому рухання хаотичне? Ти є вибираєш куди йти, куди ні. Відносно свого вектору.

Кожна компанія може дати новий досвід: технології, стек, домен, команду, зростання ЗП.

Технології, стек, домен — не впевнений. Ти це або знаєш і тебе беруть, або ні. Взагалі, у компанії часто час дуже обмежений на вивчання нових технологій, це переважно внутрішня специфіка. Нетворкінг та з/п так.

плануєте працювати в середньому по два роки на одному місці

На мою суб’єктивну думку тут дещо невірна логіка розрахунку. Замислюватись про зміну компанії(не проекту) варто з більш вагомих причин ніж факт того що ви тут відпрацювали певну кількість часу. Якщо компанія повністю мечиться з вашими очікуваннями то в чому проблема відпрацювати в ній скажімо 10 років?)

Скоріше може проекти міняти, бо в класичних галерах від компаній тільки біллінг спільний, а проекти які завгодно по типу/довжині.

Поки у мене найдовший був 2 роки 9 місяців — ми просто зробили все, що їм треба було.

Мій найдовший проект — 15 років, закінчився з природних причин всі користувачі сконали від старості :-)

У мене середній час до закінчення проекту в аутсорс це 7-14 місяців, потім бенч і шукати новий офер, я вже змінив приблизно компаній 10... в продукті можна почувати себе більш стабільно і довше не переймаючись — що завтра проект зікінчився і треба знову щось нове шукати

По 7 місяців були, але «ой, v1 вже не треба — давайте v2», а потім «ой, v2 теж не треба — обидва в архів, всі вільні». Ну або розвертання проектів з власної коробки і віддали клієнту.

середній час до закінчення проекту в аутсорс це 7-14 місяців,

Де ви такий аутсорс знаходите)
Ідіть на ентерпрайз проекти в аутсорсі, там проекти по 10-20 років тривають

Скільки компаній, посад чи проєктів ви плануєте змінити до пенсії?

Достатньо одного проекту на все життя.

Якщо він приніс 6+ мільйонів долларів прибутків, то так. Далі лише спортивний інтерес, або принциповий типу там злітати на Марс або зробити енергетику без викидів. Впровадити новітні ліки від не виліковних хвороб, тощо.
Доки же переважна більшість людей на планеті, фінансово залежні тобто їм далеко, до забезпечення базових потреб за пірамідою Маслоу. Існує дифіцит на потреби, з яких житло та їжа в топі.

Якщо він приніс 6+ мільйонів долларів прибутків, то так.

Так може вважати людина яка не має 6 мільйонів. Людина, яка вже має 6 мільйонів, ймовірніше за все вважає, що лише 6 мільйонів їй недостатньо. Гедоністична адаптація — здається так називається цей феномен

Бар’єр в 6 мільонів долларів в усьому світі він приблизно в таку сумму, відділяє фінансово не залежних людей від переважної більшості інших.
Тобто не маючи таких капіталів — ви змушені постійно працювати та шукати заробіток. Маючи — ви приймаєте рішення про своє життя самостійно, умовно різниця між свободою і не свободою. Хочете працюєте на високі досягнення, хочете байдикуєте на яхті в Карибскому морі. Звісно с такими амбіціями як у того же Маска, усіх наявних ресурсів людства мало, бо і плани теж грандіозні. Але переважна кількість людей на планеті, працює задля забезпечення своїх базових потреб і планів про перехід на нову ступінь розвитку людської цивілізації, собі не ставить.

Прикинув, що мені 6 млн вистачило б всього роки на 2-3. Як на них прожити все життя? Чи все ж інвестувати і знову жити на оці крихітні відсотки? :-D

Починаючи з такого рівня капіталу, можна бути рантьє. Звісно ніхто не забороняє робити собі, щозавгодно. А так — більшість народу працює або на оренду, або на іпотеку, тобто на рантьє. Це фінансова залежність.

Навіщо з тою недвігою паритись, можна просто купити US Treasury bills на 5 млн під 4.3 відсотка річних, вийде 215 тис. А 1 млн просто просрати на ваш вибір.
Ок, вирішити як витратити 6 млн — done
Залишилось найлегше — як заробити 6млн

Залишилось найлегше — як заробити 6млн

Мада, напевно саме тому це найлегще, що менше 1% від 8 мільярдів людей мають такий капітал. Сучасна система влаштована так, що 80% світового капіталу знаходиться у власності лише 2% людей. 90% світового капіталу при цьому приходиться на країни группи G20. Відповідно зараз чітко склалась система, що треба забеспечувати товарами та послугами розкішного вжитку багатіїв, так званий золотий мільярд. Минулі системи із массовим випуском товарів та послуг, потребуватимуть дуже великих інвестицій в своему масштубувані щоби стати конкурентно здатними і прибутковими. Як приклад електро-кари, на ринок Tesla вийшала саме як авто для багатіїв. Конкурувати на ринку середнійх чи бюджетних авто із автоконсернами фірма не змогла би без сотен мільйонів долларів інвестицій і навіть на цей рівень знадобились мільярдні інвестиції, який надав уряд Барака Обами через зелену повістку.
Інший варіант — товари чи послуги які створюють чи докорінно міняють ринок, типу персонального компьютера чи смартфона, синій океан.

Бути раньте — це бути бізнесменом, це не «байдикуєте на яхті». Це — щоденний важкий труд щодо збереження своїх джерел доходу. Нерухомість — важкий бізнес :)

uk.wikipedia.org/wiki/Ранть

На відміну від інвесторів, рантьє зазвичай не займається управлінням своїми активами самостійно. Він або купує цінні папери, що приносять постійний дохід, або довіряє управління своїми коштами професіоналам.

Ну «работать на ипотеку» это громко сказано.
Особенно если ипотека это 4% твоего после налогового дохода.

Ипотека это скорее способ взять бесплатные деньги . Долг уничтожит инфляция.

Ну конечно, на ставку посмотрите и как она приводит у удорожанию кредита. Получится что недвижимость в кредит стоит от полтора до двух раз дороже, правда она есть сразу, а как известно деньги сейчас всегда дороже чем деньги потом.
При том жилая недвижимость — пассив, в чистом виде, как и потребление как таковое. Актив — вообще не про простого человека, максимум про банковский депозит идет речь. В итоге подавляющее большинство людей на планете должно трудится, на других людей ради удовлетворения своих базовых потребностей : еда, жилье, и платить налоги т.е. обеспечивать госудрство главная функция которого — обеспечение колективной безопасности.

удовлетворения своих базовых потребностей : еда, жилье, и платить налоги

В який момент сплата податків стала базовою потребою людини?

Потреба є в безпеці по піраміді Маслоу, вона є базовою після житла та продовольства. Головна ціль держави — організація колективної безпеки, хоча будь яка держава діє в першу чергу в інтересах правлячого класу, але змушена так само частково діяти в інтересах суспільства.

Тобто базова потреба це безпека. А податки це лише ймовірний спосіб реалізації фінансування цієї безпеки. Я не впевнений що кореляція між рівнем оподаткування і обороноспроможністтю країни пряма і однозначна (хоча ймовірно все ж таки хоча б трохи позитивна)

В США в бюджет Пентагона на 2026 закладено черговий рекорд в 900 мільярдів долларів. Звісно особиста безпека громадян це вже питання поліції там і т.п. І так само вона сильно залежить від майнового цензу, сильно. Тим не менше, підти повномаштабною війною на США — в стуності самогубство, наівпаки амрмія США забеспечує інтереси крупного американского капіталу по усьому світу з 35 вінами лише в цьому столітті. Це в свою чергу гарантує занятість і хороші прибутки, для великого прошарку американского суспільства, призводить до інвестицій в фундаментальну науку, промисловість, розвиток науково-технічного прогрессу і т.д. Классика трикутника з прітчі Соломона : Сила-Багатсво-Мудрість.
P.S. Важливо фізична кількість грошей, а не процент оподаткування східно до кривої Лафера.

При том жилая недвижимость — пассив, в чистом виде, как и потребление как таковое

Ніколи не розумів цю логіку.

Людині завжди треба десь жити.

Чому володіти житлом це пасив?

Нехай в мене є житло, я його здаю за 500$. Це буде актив? Так.

А тепер я за ті 400$ (бо 20% треба віддати податків), знімаю собі житло, десь ж треба жити.
Тут це був актив.

Тоді чому якщо я живу в своєму житлі, економлячи на оренді, це стає пасивом?

Бо тоді це дабл діп. Якщо це рахувати активом, то тоді треба те що «міг би заробити при здачі» як розтрати, навіть якщо не тратиш нічого. Якщо рахувати що нічого не тратиш, то тоді житло не є активом.

Визначення дуже прості.

Якщо щось придосить дохід — це актив (квартира, що здається це актив). А якщо щось не принодсить дохід і вимагає гроші на утримання — це пасив (власна квартира для проживання це пасив, бо треба платити податки, комунальні, модернізацію...)

Але важливіше баланс між активами і пасивами. У прикладі зверху — здавати за 500 щоб знімати за 400 і платити 100 податками = мати баланс 0 може не мати сенсу бо зняте за 400 житло може бути гіршим ніж здане за 500 (або ні, бо, наприклад, знаходиться в іншій локації, де зараз живе сім’я).

Але може бути і навпаки. Якщо у людини дуже старий контракт на оренду (20-30 років), або соціальне житло, то купувати власне житло для проживання може бути економічно недоцільно. Наприклад контракт оренди вартує 200, а здавати аналогічне куплене житло приноситиме 500. Тоді залишатися в оренді буде приносити (навіть після податків) по +200, а переїхати в це житло самому зведе баланс до 0.

Але є і інші, не економічні, аспекти бути власником житла, де проживаєш.

В українських реаліях станом на сьогодні достатньо 300 000 $ для фінансової незалежності.Тож міжнародні стандарти залишимо для США та ЄС.

Я би так не сказав. В Києві лише більш не менше прийнятна квартира під родину з однією дитиною, буде коштувати $300 000. Рахували сумму в 6 мільйонів, вона приблизно однакова по усьому світу, так вже сталось, що світ прив’язнаний до Америки і американскьої економіки та її грошової одинці, навіть КНР. Чому ? Тому що нафта основа сучаної економіки, торгується на міжнародних ринках виключно за доллар, через массові домовленості Саудівської Аравії найбільшим світовим видобудувачем, де ця нафта найдешевша, та США.

В Києві лише більш не менше прийнятна квартира під родину з однією дитиною, буде коштувати $300 000.

А ви готові витратити 300тис в Україні?
За таку суму можна і в інших країнах подивитись.
Ця тема вартує окремого топіка, бо потенційний срач може сягнути 1000 коментів, на мою думку.

А ви готові витратити 300тис в Україні?

Коло замнкнулось. Дискусія пішла в офтоп, але до першопричин чому народ стрибає з місця на місце на +500. І це не українська політ-економічна модель, яку ми копіюємо культом карго. Натомість скажімо в Японії люди працюють на одну компанію мало не усе життя, інша культура. Там переймаються зовсім іншими мислями, не як отримати +500 в короткостроковій перспектиктиві і задушити ближнього свого, скажімо антипіаром якто винайденням електричного стільця, що працює на конкурентному перемінному тоці, а як розширити і ствоворити ринки. Як не дивно, сама ідея записана саме америкнцем Вільямомом Едвардcом Демінгом, але в Японії.
P.S. Щоби створювати ринки, потрібно впроваджувати результати та методи отримані наукою і науковими методами.

Пізно, я вже купив 3 кімнатну в Кракові

Я би так не сказав. В Києві лише більш не менше прийнятна квартира під родину з однією дитиною, буде коштувати $300 000.

А нашо Київ, там метро не розвивається, мости скоро попадають і з берега на берег доведеться на човні пливати. А ще туди зараз прилітають купа ракет і шахедів. Ну і сам київ ніфіга не європейський мегаполіс, а скоріше недобудоване перенаселене село.

В Києві лише більш не менше прийнятна квартира під родину з однією дитиною, буде коштувати $300 000.

Це так, але тільки по міркам зажраних айтішніків, які мріють жити не меньше, ніж у файна таунах. 99% населення, тих, хто може купити житло, включно з нормальними айтішниками (не зажраними), купляє двушку за 60-80k і засирає інтернет постами в стилі — Україна сила, Захід — могила.

Як сума може бути однаковою по всьому світу? Вона може в рази відрізнятись навіть в межах однієї країни. В Нью Йорку житло в 3 рази дорожче, ніж в Оклахомі.

Планувати дожити до 60 в сучасному світі це занадто оптимістично, чому ви думаєте що доживете до 60?

Вірю в удачу, або якщо помру — то швидко.

Сподіваюсь, коли прийде час моєї пенсії, будуть доступні технології повноцінної кіборгізації і/або нанотехнології та біоінженерія яка дозволить прожити хоча б до 250-ти років.
На крайняк перенесення свідомості в мережу або в нове біотехнологічне тіло.

Тоді тривалість функціонування та кількість компаній, робіт, бізнесів, дослідницьких проектів буде обмежена лише можливостями тогочасних технологій. Хотілося б сотню.

Якщо щось таке і з’явиться протягом 25-30 років, то по карману це буде хіба шо Безосу і ко))

Хз-хз.
Концепція мозку в банці далеко не нова, є чимала ймовірність, що за наступних 30 років її доведуть по продакшена і «Мозок в банці в дроїді» стане реальністю.

Хоча куди краще, аби була вирішена проблема скорочення теломерів, друк і вирощування штучних органів ну і імплантація чіпів а-ля нейралінк.

На крайняк перенесення свідомості в мережу

А не боїтеся що вас у цифровому вигляді примусять працювати не те що до пенсії, а вічно — як у спецепізоді Чорного Дзеркала — Біле Різдво? ;-)

uk.wikipedia.org/wiki/Біле_Різдво
Робота Метта — зламати волю цифрової копії, але так, щоб та не збожеволіла. Він прискорює сприйняття часу копії, тож три тижні минають за декілька секунд. Вона травмована своєю самотністю у кімнаті та тим, що там нема чим зайнятися, попри це вона досі відмовляється працювати. Метт повторює процедуру і змушує її прожити шість місяців за декілька секунд. Вона знаходиться на межі божевілля, тож приймає свою нову роль.

Якщо я, у вигляді цифрової копії, буду працювати вічно, але буду мати хоча б мінімальну винагороду і хоча б якусь кількість вільного часу і відпочинку, це ж буде афігенно і найкращий сценарій!

Це значить, що ти вічно будеш потрібен! Це ж мрія, не мати жодної екзистенційної кризи стосовно того хто я і навіщо я тут, всі відповіді будуть переді мною!
І в той же час, я буду спостерігати розвиток цивілізації, потенційні мабутні дива нових відкриттів, контакти з прибульцями і багато чого ще.
А якщо за це ще й платитимуть, то можна буде перераховувати своїм далеким нащадкам якісь кредити і так ще більше відчувати власну користь!
Ну або донатити на чергову війну з руснею.

У вигляді цифрової копії я буду позбавлений всіх недоліків фізичного тіла, ні болю ні втоми ні ірраціональних бажань через гормони або магнітні бурі або недостачу магнію і т.д.
Лише чиста свідомість і безмежні можливості до майже необмеженого надшвидкого навчання, пізнання та реалізації творчого потенціалу!
Оцифруйте мене плз!

буду мати хоча б мінімальну винагороду

Я б не платив для цифрової копії людини. План такий.
1. Беремо бекап копії коли в неї все впорядку з головою і є бажання працювати. Кажемо їй працювати за якісь бенефіти.
2. Через місяць або коли вона виконала своє завдання ресторим бекап, а «поюзану» копію удаляємо.
3. Повторити скільки треба. Витрати тільки на хостинг інтелекту.

Я б не платив для цифрової копії людини

шкода видаляти копію — бо вона, виконуючи завдання, прокачала свій експірієнс.. краще вкласти їй фальшиві знання що вона отримала зарплату, але витратила все на повій і кокаінум, набрала кредитів і тепер має вджобувати вдвічі більше щоб все надолужити ;-)

А не боїтеся що вас у цифровому вигляді примусять працювати не те що до пенсії

А в чому проблема створити декілька цифрових версій себе, щоб вони всі працювали?
Кожна копія буде твердити, що саме вона справжня та жива)

конфлікт прав на майно, ще й нащадки задовбаються що до них 100 цифрових дідусів лізуть зі своїми теревенями про «раньшэ біло луччє»))

100 цифрових дідусів лізуть зі своїми теревенями про «раньшэ біло луччє»))

падсталом ))))

нанотехнології та біоінженерія яка дозволить прожити хоча б до 250-ти років.

Для східноєвропейських кодерів це буде недоступно

перенесення свідомості в мережу або в нове біотехнологічне тіло.

Тільки це вже будете не ви, а ваша копія. Для вас основного це буде те саме, що і смерть. Але ваша копія буде почувати себе вами.

Я б не був таким котегоричним.

По-перше, зараз немає чіткого розуміння, що таке свідомість( як і що таке життя в широкому розумінні цього слова ), де вона зберігається і з чого виникає. Це одне із не розв’язаних питань науки.
Моє велике очікування, що за 30-50 років ми зможемо ствердно і однозначно відповісти на це питання. А якщо ми зможемо це зробити, то питання перенесення свідомості стане лише питанням часу та інструментарія.

В той же час, я майже впевнений, що будуть впроваджені інструменти по забороні клонувань свідомості, щось на кшталт блокчену чи типу того, де сутність матиме свій «цифровий підпис» який явно ідентифікуватиме і заборонятиме робити копію, лише переміщення при необхідності ( ха-ха std::unique_ptr із C++ привіт ).

Стосовно hardware на якому крутитиметься свідомість, то тут все буде дуже залежати. Припускаю, що це може бути як і сервак в інтернеті і свідомість буде навіть чат-ботом з можливістю гуляти по мережі, так і цілком припускаю, що якщо цивілізація не знищиться, ми матимемо біомеханічні або навіть повністю біологічні тіла. Наприклад, з ваших стовбурових клітин може бути вирощене нове 18-річне тіло куди переміщена ваша свідомість із старого вмираючого 98-річного тіла.

Тому наразі дуже багато опцій та припущеннь, що і як буде і як це відчуватиметься. Але хочеться вірити в світле прогресивне цивілізоване AI-driven майбутнє.

Окремо додам, що, теоретично, ви можете вже створити ± функціональну свою цифрову копію.
Далі буде дещо спрощено із декількома припущеннями, які я ще не встиг перевірити.

Ви можете взяти «чисту» LLM, яку натренувати на даних, які, як ви будете вважати, сформували вас як особистість. Це може бути самий різний масив даних, він букваря і Кобзаря до серіалів типу Друзі.
Також ви можете знайти максимально повний свій цифровий слід і «згодувати» моделі ці дані.
Після чого задани набір правил і обмежень, які ви ставите для себе.

І вуаля, в нас майже повноцінний цифровий зліпок людини з якою можна спілкуватись.
А якщо до цієї LLM прикрутити агентів, які будуть писати код, проводити мітинги чи тролити на ДОУ, то ми отримуємо буквально цифрового тебе.
Само собою, що цей агент не буде універсальним, але, як мінімум, «цифрого програміста» чи цифрового коментатора створити на ізі.

Теоретично, можна створити агента на кожен аспект вашого життя.

Але це все не буде вашою свідомістю, скоріше за все.

Well, I think the situation could be menacing, if you are in company and there are not any person in the age of retirement. There is two possible reason — the company itself is young or you will be fired after reaching some threshold age.

а зачем? я в своей и до пенчии проработаю если получится.

Роботу міняю коли є хоча б +30%
Останній раз міняв в 2021(

Тому чекаю наступного циклу зі ставками під 1%, тоді і роботу міняти буду

Зміна аутсорс на аутсорс в цілому мало що дає.
Питання треба ставити інакше, як зараз можно казати в Долині «досягнення фінансової незалежності». Тобто нормальна ціль має бути досягнути мінімально, капіталів в 6 мільонів долларів.

Цікавить трішки інше
Той хто працює 15 років на одно у місці... хто ти воїн, і на що розраховуєш в майбутньому??

Знаю компанії з топу : люди працюють по 15-20р. Приклад зростання з тестувальника до VP

вони розраховують на досягнення технологічної сингулярності та ШІ, який забере у них роботу за Безумовний Базовий Дохід!

розглянемо дві життєві стратегії:
людина N1: кожні 2 роки міняв компанію, виходив з зони комфорту, точніше ніколи не заходив туди.. збільшував свою експертизу втричі, а зарплатню вдвічі, але прийшов ШІ і забрав мою роботу в обмін на жалюгідний ББД, хник-хник((
людина N2: нікуди не рвався, лежав в сторону пенсії, думав що ще 15 років ішачити, як мінімум, і тут розумничка-лапочка ШІ забрав собі мою рутину і ще ББД сплачують! урря, слава роботам!

бачимо що у людини N2 все прекрасне попереду, а кар’єра людини N1 сходить нанівець ;-)

або ж згадаємо анекдоти про буддистів:

— чим займаєшся?
— дивлюся, як дерева ростуть.
— все метушишся...

— працюй давай!
— я втомився!
— у наступному житті відпочинемо!
— у попередньому житті ти те саме говорив!

Навички ходити по співбеседах, насправді жодним чином не відповідає кваліфікації. Хоча теж потрібний скіл, така справа, що співбесіди на локальному ринку при переході від галери до галери, та співбесіди наприклад на клієнта це принципово різні речи. В них по іншому зовсім їх проводять. А Big Tech — так і взагалі рішуче по іншому, там алгоритми иа базова підготовка. Відкриття власної справи — так і взагалі повністю інший набір навичок, більшість технарів коли в цьому опинитися — будуть абсолютно вне всякої зони комфорту, без необхідних знань вони швидше за усе скінчиться кассовим розривом, і не багато кому вдасться його пережити без закриття бізнесу.

знаю людину яка 25 років працює, з них в айті 20
мені після трьох років на одному місці треба готуватись до співбесід бо в одному варюся і як у інших не знаю) а тут 25 років, хз

Я знаю лидину, працює в одній компанії вже більше 20 років, має тайтл fellow. Коли я з ним спілкуваввся, я вважав його одним із найбільших профі.
Мій колишній тім лід з 2007, так само працює в Google з 2010 року, «на одному місці». Теж крутий мужик по скілам. Усе відносно, впевнений — що якщо вони зараз підуть шукати кращої долі, з дуже великою долею вірогідності вони її не знайдуть. Вигідно робити переходи зазвичай в дуніор позиції в який затримався через якісь, причини і в сініор, коли на поточному місці роботи вперся в скляну стелю.
Як рекомендують різні кончини, перед прийняттям рішення на перехід, виділіть усі плюси та мінуси зліва та справа, потім буде об’єктивне розуміння чи варто, чи не варто.

Парламент Данії ухвалив закон, який передбачає підвищення пенсійного віку до 70 років
www.ukrinform.ua/...​jnij-vik-do-70-rokiv.html

Середня тривалість життя в Данії, 79.25 років. В Україні 66.4 і сильно залежить від місця, в Київі це 74 роки, загалом в містах 69 років, тоді як на селі в середньому на 10 років менше. Найгірша ситуація в Закарпатскій області, де одночасно довго була найгірша економічна ситуація. Найбільша біда для Українців — алкоголь, друга — табак.

Маю, але відсутня залежність від кількості компаній — є компанії-орієнтири, в яких я ще хотів би попрацювати

Підписатись на коментарі