Як повернути мотивацію до роботи?

Думаю, вам не в новизну історії про вигорання. Багато кому знайома ситуація, що зовні все нормально: цікаві задачі, адекватний колектив, без овертаймів і з гідною зарплатнею. Але всередині — нуль енергії. Немає драйву, нічого не «чіпляє», робочі дні зливаються в щось сіре, а реально вільним ви можете відчути. І що найгірше — ви самі не розумієте, чому саме.

Хтось може сказати, що треба просто змінити проєкт. Хтось — що це просто вигорання і допоможе лише пауза, а хтось шукає нові сенси поза роботи і справді справляється з цією проблемою.

Як думаєте, що реально може допомогти повернути мотивацію працювати? Чи траплялися з вами такі ситуації? Як з них вибиралися?

👍ПодобаєтьсяСподобалось6
До обраногоВ обраному4
LinkedIn

Найкращі коментарі пропустити

В свій час знайшов ненапряжний проект, де в основному сапорт та різні інтеграції. Вже 4 рік працюю ~ 1 годину в день за ставку мідла. Так і тримаюсь на плаву.

Чогось мені здається, що найголовніша причина всіх проблем з вигоранням, це, що мамині квіточки не так собі уявляли айтішний рай.
Можна спробувати міняти проєкт, компанію, місто, країну. Але головне не забути, що куди не поїдеш, всюди будеш змушений себе взяти зі собою.

Як повернути мотивацію до роботи?

Ніяк. Мотивація переоцінена, як і драйв, цікаві задачі, нові технологіх і інший булшит.
Готовне — дисципліна. Приходиш на роботу, тягаєш свої тасочки 3-5 годин за 2-5 кілобаксів, а далі вже можеш шукати, що тебе драйвить і від чого отримуєш задоволення.
Якщо нічого знайти не вдасться, тоді це не вигорання, а прямий шлях до психіатра лікувати депресію.

Чи завжди треба шукати мотивацію?Напевно, з особистого досвіду скажу, що нормально відношуся і давно прийняла факт , коли просто на автоматі працюю. Знаю, що добре роблю свою роботу, але не шукаю ані мотивації, ані натхнення.
Більш того, взагалі навчилася не загоняти себе і просто отримувати приємні відчуття від звичайних речей: смачної їжі, сна, кави; від оточуючих людей і їх звичайних радощів; близьких, знайомих; клас, коли вода ( річка, озеро, море) поруч- можна просто, дивлячись на воду, відпочивати.
Розумію, що успішний успіх пройшов повз мене, але мені так ок

на роботу витрачається мінімум 1\3 життя. це занадто багато, щоб робити те, що не подобається.

Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Зі свого досвіду можу сказати що мені допомогає розширення спектру зайнять.

Гра на гітарі, читання короткої книжки, вивчення іноземної мови.

Мається на увазі що робити одне й те ж — це такий собі підхід. Треба робити постійно щось різне й по можливості постійно оновлювати гоббі.

Треба брати приклад з гоббітів. От які гоббі у гоббітів. Почитати книжечку, поїсти, поспівати пісень.

От які гоббі у гоббітів.

зганяти в гори потирить лут у дракона пограбить коровани поосаджувать фортеці сплавіться вниз по дніпру to the undying lands aka valinor in the west

youtu.be/as6YPIocwJ0

Ну це класичні поради в сфері айті.

Те що люди часто розуміють під словом «порада», в айті це звичайна фентазі історія.

Працюю з вигоранням. Тема цікава та важлива.
Частіше за все боротьба з вигоранням закінчується змінами: або місця роботи, або посади, фірми, або галузі.
Вигорання це не про роботу, про роботу це втома, а вигорання це про стосунки.
Пошуки нових змістів (мотивацій) можуть дати передишку як і відпустка. Це треба або щось змінювати в собі, або щось навколо себе. Змінити щось в собі, знаходячись в умовах стресу дуже важко плюс на це потрібен час. Тому частіше за все чуємо історії про те, як людина вигоріла і пішла тіпа в психологи.
Ну а ще треба розрізняти чи то просто вигорання чи то вигорання + депресія, ПРЛ чи біполярний розлад. А то було таке, коли приходять з вигоранням, а там цілий букет, що треба цілу жменю пігулок з ранку ковтати, щоб більш-менш з постіли нормально встати.

та ніяк)

є вцілому різні типи людей. Одні чудово справляються і в токсичних колективах, з овертаймами, проблемами, де треба робити роботу за інших і ще купа «ред-флегів»

інші вигорають навіть в тепличних умовах.
Звісно — всі ці люди дуже розмазані між цими факторами, це не АБО / АБО.
Також всі ці фактори по різному впливають на кожну окрему людину (мейбі я сам токсік і мені ок в токсичному середовищі, але з овертайми — ой лишенько, не потерплю)

Історія вашого життя в тому — щоб знайти роботу де всі фактори, які хоч якось на вас негативно впливають звести до мінімуму, а всі фактори, які мотивують чи просто тримають вас в тонусі — до максимуму.

часто ті ж цікаві завдання/актуальний стек/команда топ-перформерів — це не про мотивацію, це про певного роду бажання консистентності, бачення потенціалу і розуміння для чого це все, та наявність здорової конкуренції.

Варто просто виділити для себе десятки/сотні факторів, і при черговій зміні роботи — переходити туди, де більша кількість прогресують. (а не тільки зарплата) — тоді справді велика ймовірність опинитись там, де ви не будете вигорати/демотивовуватись

Помирає чоловік і потрапляє на піщаний берег біля океану з прекрасними пальмами, білим піском, прозорою водою, навколо бігають сексуальні жінки. Там його зустрічає Петро і каже: «Тут у нас все ідеально — можеш робити все, що завгодно, у тебе є все, чого тільки забажаєш.»

Чоловік радіє, насолоджується життям тиждень, місяць, рік... Але згодом починає нудьгувати. Приходить до Петра і каже:

— Слухай, тут дуже гарно, але мені нудно. Немає ніяких викликів, проблем, нічого цікавого не відбувається. Може, краще відправиш мене до пекла?

Петро здивовано дивиться на нього:

— А хто тобі сказав, що ти в раю?

гарно)
це і про філософію людини, і про філософію оточення)

Але всередині — нуль енергії. Немає драйву, нічого не «чіпляє», робочі дні зливаються в щось сіре

Подумайте, будь ласка, чому вас має «чіпляти» робота? Робить задачі точно і вчасно. Рішайте екзистенційні проблеми поза роботою.

останні тижні були напруженими, з понеділка приймаю «Енеріон» — стало більше енергії та мотивації
P.S. не реклама

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Можно завести на балконе козу, курей, подержать полгода, потом от них освободиться, и оставить только работу. Гарантия 100%

потом от них освободиться

Це якщо сусіди тебе раніше не позбудуться

А ви для себе питаєте чи це ваше уявлення, як Technical Community Manager в DOU.ua, про нагальні проблеми погромістів в 2025 році?

Спочатку треба розібратися, що саме стало причиною вигоряння. Якщо не прибрати причини, нічого не зможе повернути жагу до роботи, навіть голод. Якщо при пошуці реальних причин ви зʼясуєте, що вам взагалі не хочеться працювати, тоді вже йти до спеціаліста або ставати безхатьком та бічувати решту життя.

medium.com/...​s-of-burnout-a20dab2f6261

я писав про вигорання в ІТ й тут не стільки овертайми дають еффект як
— недостатне відновлення
— когнітивне навантаження та хронічний стресс
— внутнішні конфлікти та переступання через себе

як я вже писав в фейзбуці . Вигоряння це медецинській діагноз з протоколом лікування медикаментами та терапією. Пауза тут вже не допоможе . Коли робота не цікава то вже інша історія т оді шукаєш щось цікаве чи зміщуєш свій фокус з роботи кудись де є сенси та зміст

Вигоряння це медецинській діагноз з протоколом лікування медикаментами та терапією.

Ні, це неправда, немає такого діагнозу в МКХ-11. Це не хвороба і не розлад, тому немає ані протоколу, ані лікування як такого. Це фактор, який може впливати на якість життя.

это не диагноз, а в разделе «Factors influencing health status or contact with health services».

а Чат добавляет далее:

Но если речь идёт о медицинской помощи по ОМС, психиатрическом учёте и т.п., то чаще используют смежные клинические диагнозы:
• Generalized Anxiety Disorder (6B00)
• Depression (6A70+)
• Adjustment Disorder (6B43)

Это не «диагноз» (самостоятельное заболевание), а синдром, то есть совокупность симптомов с общей этиологией и единым патогенезом.

Ні, це не діагноз і не розлад. Читайте уважно

синдром емоційного вигорання, не є медичним діагнозом у класичному розумінні, але це стан, який впливає на фізичне та психічне здоров’я. Його включають до Міжнародної класифікації хвороб (МКХ-11) як «явище, що виникло внаслідок хронічного стресу на робочому місці». Вигорання характеризується виснаженням, цинізмом та зниженою продуктивністю.
У МКХ-11 вигорання кодується як QD85 (хронічний стрес на роботі).

Другими словами: если у тебя вігорание — по тебе психушка плачет. принимай свои нейролептики и возвращайся на галеру.

з чого такі дивні висновки про психушку? залиште фантазії при собі

Потому что психиатрия — это вполне себе классическая наука, включает в себя доказательства, исследования, фармакопею и прочее. и как всякая прочая наука — она работает
а психушка, как правило — это скопище психиатров, которые неслабо так помогают при проблемах с психикой. причем — с высокой степенью гарантии.

Хотя, в принципе, согласен
90% выгорунов поможет обычный невриптитолог с курсом витаминов и пачкой мелатонина.

психиатрия — это вполне себе классическая наука

А от і Нє :)

Скажем так, псіхіатрія — збірник пророцтв і передбачень на основі певних систематизацій :)

Ну в плані, якщо психіатрія — наука бо використовує тіпа статистику, то астрологія теж :)

Ви плутаєте психіатрію і психічну лікарню.

«Що роблять психіатри?
Лікує психічні та поведінкові розлади глибоким спілкуванням. Допомагає поліпшити психічне здоров’я, змінити усталену поведінку, пропрацювати травматичний досвід, відновитися після депресії, ПТСР чи іншого розладу. »

І це часто не потребує перебування у лікарні

" Необхідність у психіатричній лікарні виникає, коли у людини спостерігаються серйозні психічні розлади, які потребують стаціонарного лікування та цілодобового нагляду. Це може бути пов’язано з гострими станами, такими як психотичні розлади, важкі депресії, манії, гострі стани алкогольного або наркотичного сп’яніння, а також з необхідністю інтенсивної терапії у разі тяжких психічних захворювань та супутніх соматичних станів."

Ви плутаєте психіатрію і психічну лікарню.

я просто не тошнотик и не зануда, и оперирую не «клинически точніми оперделениями», а общеупотребительніми фразами

я просто не тошнотик и не зануда

Це якраз про вас. Плюс лицемір і невихована людина.

Це якраз про вас. Плюс лицемір і невихована людина.

Отнюдь. О моей скромности на том же доу слагают легенды, как минимум.

Да ладно, был ведь эксперимент когда помещали кучу здоровых людей психиатрическую больницу, там их не просто брались лечить, а ещё и потом не выпускали. И наоборот людей с явными психическими расстройствами принимали за здоровых и отпускали на все четыре стороны.

людей с явными психическими расстройствами принимали за здоровых и отпускали

принимали за своих? )

Rosenhan experiment, можешь сам ознакомиться

Самі б ознайомилися з ним перед тим, як цитувати. Мало того, що є ймовірність, що він фальсифікований, так ще й методологія не витримує жодної критики:
Many respondents to the publication defended psychiatry, saying that as psychiatric diagnosis relies largely on the patient’s report of their experiences, faking their presence no more demonstrates problems with psychiatric diagnosis than lying about other medical symptoms.
І це буквально посилання на вікіпедію

«емоційно вигорівші доу-депресуні з самодіагнозом» це шото

Я хз, людям що настільки влом стало витягти дупу з жопомісця, вийти на вулицю, пройтись в магаз і купити собі блін якийсь стаканчик морозива?

«шановні колеги по цеху! Стало от нецікаво писати тупий код і юніт тести за 20років. Блін треба писати їх ще наступні 20років, а воно вже в печінках... в гробу той код вже бачив, це зі мною щось не так! Паніка! Алярм, швидку й таблеткі мені! Треба шось срочно робить з мотивацією!»

Я хз, людям що настільки влом стало витягти дупу з жопомісця, вийти на вулицю, пройтись в магаз і купити собі блін якийсь стаканчик морозива?

Я хз, даунам що настільки влом вести себе норм?
Або туберкульозникам не кашляти?
Або наркоманам перестати ширятись, їм ж взагалі не треба нічого робити

це не одного порядку речі з «ой шось нема мотивації, шо же дєлать»

Можу порадити хіба нейростимулятор «Чарівний копняк» з кореня дуба і трохи дорожчий «Бабусина кочерга»

це не одного порядку речі з «ой шось нема мотивації, шо же
дєлать»

Так це ж не депресія

От зразу як кочерга так і нема депресії — бачиш яке чарівне лікування :)

Неможливо науково виміряти «є депресія/нема депресії» тим більше зі субʼєктивних слів піддослідного. Чи те про вигорання чи всякі ментальні розлади

Науково можна визначити що препарати лікують певні симптоми

дрючок теж значно збільшує мотивацію й лікує симптоми — традиційна народна психіатрія до ваших послуг

пройтись в магаз і купити собі блін якийсь стаканчик морозива?

А мне нельзя мороженое, у меня диабет :(

Співчуваю, в мене тато діабетік тепер

Але суть же не в морозиві

Є ж без цукру

Є ж без цукру

А есть резиновая женщина, но єто тоже не то.
зі сегодня таки съел мопроженного, если нечасто и немного то всё таки можно
правдавсю следующую неделю надо сидеть на диете, но оно того стоило :)

А ось це дуже важливо, але й вкрай потужно (тобто небезпечно для вживання, особливо у випадку передозування)
Чатику допоможи:

потрібно з’їсти понад 10 кг картоплі, щоби отримати еквівалент нікотину однієї сигарети

Оцей клятий нікотін пробуджує пророцькі здібності — колись його використовували у трубках миру — але ці трубки, як на мене, тоді не були у кожного, були ексклюзивним явищем. Якщо хтось смолив як паровоз, його брали на олівець і згодом приносили у жертву.
Пророцькі явища — як то планування, оцінка різних сценаріїв розвитку — заплутують коли треба просто кодити якусь рутину.
Але, якщо «вигоряння» саме такого типу — не можу придумати щось — можливо не завадить з’їсти трохи чипсів — проте може виникнути залежність, бо нікотин страшний.

Як повернути мотивацію до роботи?

Ніяк. Мотивація переоцінена, як і драйв, цікаві задачі, нові технологіх і інший булшит.
Готовне — дисципліна. Приходиш на роботу, тягаєш свої тасочки 3-5 годин за 2-5 кілобаксів, а далі вже можеш шукати, що тебе драйвить і від чого отримуєш задоволення.
Якщо нічого знайти не вдасться, тоді це не вигорання, а прямий шлях до психіатра лікувати депресію.

тягаєш свої тасочки 3-5 годин за 2-5 кілобаксів

а якщо це втратити — одразу до психіатра?
чи менше баксів на місяць влаштує?

Якщо вже прям сильно погано — психіатр.
Якщо ще терпимо — інколи краще менше грошей, але і щоб кращий ментальний стан був

шукати, що тебе драйвить

серед того що драйвить зустрічається і програмування (як це дивно не виглядало би), якщо таких речей що драйвить вже декілька (серед яких і програмування), то перемикаючись від однієї на іншу не дає окуколитись до стадії boring

Так судячи з оригінального посту програмування автора драйвити перестало

Як розвивати дисціплину?

Голод. Голод и побои. © Куклачев.

Голод и побои. © Куклачев.

???

Не согласен, работа должна приносить удовольствие, иначе нахрен она нужна. В идеале конечно, в ней ещё и смысл должен быть — удовольствие должен приносить не только процесс, но и результат — но я таким и сам похвастаться не могу пока. Но работать, занимаясь тем что вообще неприятно делать — кукуха поедет, не надо возводить это в норму. Если у пациента такое происходит в любой кодерской работе вообще — лучше менять профессию пока не поздно. Айтишка вообще заходит как занятие только узкой демографии людей, балансирующих на грани РАС, нет ничего постыдного в том что кому-то она не нравится.

В ідеалі так. Але всяке в житті буває, а їсти хочеться завжди.

В условиях Украины для *годного* разраба есть отличный вариант — идти в милтех. Там и работа которая врядли кому-то покажется скучной и идиотской, и результат который находит реальное применение — кмк лучшее применение себе какое может вообще найти в наши времена технарь. Но конечно, не реакт-вайбкодер. И ещё там очень-очень быстро всё происходит, скучать некогда.

Ну в мілтех не так і легко потрапити. Там, в основному, досить специфічні технології і вони хочуть щоб був який не який досвід

Можно подумать что сейчас в обычной разработке легко работу найти. Ну конечно, математику надо знать на каком-то уровне да. Свитчер который программировал 3 года на node.js, а до этого торговал куриными окорочками — не потянет.

Свитчер который программировал 3 года на node.js, а до этого торговал куриными окорочками — не потянет.

Думаю, если 25 лет заниматься базами — тоже можно не потянуть :)

В условиях Украины для *годного* разраба есть отличный вариант — идти в милтех

Ось тільки є побоювання, що з мілтех компанії не так просто звільнитися, особливо поки діє військовий стан, а якщо і звільнишся — ти вже, як колишній заброньований, на олівці у товариша військкома і мобілізувати тебе — легше легкого..
І друг побоювання — чи будуть випускати за кордон тих хто був причетний до військових таємниць.

Не согласен, работа должна приносить удовольствие, иначе нахрен она нужна.

Работа должна приносить деньги, иначе нахрен она нужна

работа должна приносить удовольствие

youtu.be/O7z—ZgGHx4

работа должна приносить удовольствие, иначе нахрен она нужна.

Обережно! Якщо цей комент прочитають збирачі сміття та асенізатори; приймуть близько до серця і звільняться все поголовно, то ми кхм.. потонемо)

а чого ти думаєш збирачі сміття не мають задоволення від роботи?

я думаю перші років 10 дуже важко: і самому смердить і оточуючі cунуться подалі і дівчата на побаченнях носами крутять, а потім звикають — принюхаєшся і самому вже не так пахне, коло спілкування вирівнюється: ходиш тільки в спеціальні асенізаторські ресторани і тусиш в ексклюзивних асенізаторських клубах ;-))

порадьте зелений чай — який смачніше?

спробуйте габу

Лунцзин
Тай Пін Хоу Куй
Сенча

Чорний шоколад є джерелом:

Чорний шоколад може викликати відчуття щастя завдяки ряду речовин, які він містить, зокрема, серотоніну, дофаміну та ендорфінів. Ці речовини, що виробляються мозком, впливають на настрій, покращують самопочуття та знижують стрес. Крім того, чорний шоколад містить триптофан, який є попередником серотоніну, та анандамід, що викликає відчуття задоволення

Може це і є потрібний баг фікс? Закінчився бензин, то налийте у бак ще.

потрібний баг фікс

до речі... а як програмісти такі штуки... ідентифікують?
оці... баг фікси... їх же мабуть багато... і далеко не завжди очевидні...

чому тоді людина, прийшовши до фахівця, хоче правильне рішення за кілька хвилин...

Це ще що... Ліки для більшості працюють для більшості. Ти узнаєш що ти меншість коли для тебе вони не спрацюють.

Якщо розглянути тільки реальні варіанти, а не «звільнитись і пів року чілити» і тд, самий
найкращий варіант змінити щоденне оточення — наприклад поїхати жити пару місяців в карпати де навколо ліса, орендувати будинок, чи номер в невеликому готелі ближче до природи, місяць можна почілити, а після починати працювати. Можливо на осінь/зиму змінити місце на нове і так продовжувати поки не попустить, іншого варіанту я не бачу.
Якщо сімя діти — можна це все просто скоротити і спробувати змінювати оточення частіше.

Зараз проблема доїхати до Карпат, не змінивши

щоденне оточення

радикально.

Походіть по (ринку) базару, подивіться що і як. Стане легше.

Помню, было у меня как-то выгорание. ну вот всё и все задолбали. Коллеги — дебилы, сотрудники — ну вот вообще никакие, начальство — хуже не бывает,проекты и задачи — чтоб они провалились, стул еще неудобный
Пошел на кухню, заварил кофе, стою, пялюсь в окно, рефлексирую.
Слышу — что то гупает на улице
Да что б***ь такое?
Пригляделся — а там, в ноябрський мелкий дождик, в луже, парень в телогрейке ***рит ломом асфальт. Посмотрел я на всё это и подумал — да ладно, и стул у меня нормальный, и коллеги неплохие, сотрудники — вообще золото, проекты довольно интересные.
и пошел работать.

схожий настрій був... іду по центру Херсону... років 20 тому було...
бачу — хлопець і дівчина розмовляють посеред вулиці... сміються...
він — без обох ніг... не в інвалідному візку..., а на такій низенькій платформі на колесах, як ото раніше у фільмах ветеранів 2 світової...

в мене одразу... правильний настрій... які там в мене проблеми... життя прекрасне...

Я был в обиде на Творца, что не имел сапог,
пока не встретил молодца, который был без ног

Коллеги — дебилы
парень в телогрейке ***рит ломом асфальт

Доречі згадав кінофільм ’Офісний простір’ - там була зворотна ситуація: програміст ходив до психолога і після сеанса релакса із релакса не розлогинився і став забивати на роботу, але його не звільнили, а запропонували посаду менеджера, але врешті решт він пішов і став простим роботягою, повністю щасливим)
Я так надихнувся, що нарізав відео з фільму і накатив зверху антиофісну пісню групи Хамерман Знищує Віруси — Мені набридли п*дараси, як на мене ідеально підійшло до відеоряду ;-)
Але ютуб скаржиться на копирайт і не дозволяє шерити — закинув на Ondrive, щоб поділитися із спільнотою:
1drv.ms/...​hG93XzfJiEN8hIQQ?e=ZUfcg8

p.s. помітив що з браузера демонструє відео з артефактами, якщо що — краще скачати office_clip.mp4 та дивитися у плеєрі

ходив до психолога і після сеанса релакса із релакса не розлогинився і став забивати на роботу

оце проблема... да...)

(кліп не дивився... намагаюся жити без матюків)

Один знайомий чувак, який добре розуміється на медицині з професійного досвіду, якось сказав мені що оці вигорання — просто ліньки, прокрастинація тобто. В цілому, я не маю якогось більш надійнішого аргументу для суперечки, тому згоден.
Тому роблю висновок, що мотивація роботи сильно залежна від 2 параметрів: зацікавленості та характеру. Якщо зацікавленість спадає до 0, то в гру вступає другий параметр — характер, від якого залежить рівень внутрішньої узгодженості (по народному — внутрішня терплячка). Якщо все погано і там і там, дуже добре допомогає зміна або додавання (частіше) іншого виду цікавої конкретної людині діяльності, яка в своїй базі відрізняється від поточної. Тобто це найпростіший варіант ще до стану депресії, зачепитися за щось і не впасти, ще до потужної роботи психоаналітики.

Не вірте більше цьому чуваку, шо він на чомусь розуміється.

Ок, як скажете.

До якого лікаря не піди, то інша версія. Таке враження, що говорять і практикують чисто те, що їм подобається. Надійніше до гадалок.

Є таке, нажаль.

До якого лікаря не піди

завичай люди очікують чарівну пігулку )

Один знайомий чувак, який добре розуміється на медицині з професійного досвіду, якось сказав мені що оці вигорання — просто ліньки, прокрастинація тобто.

Ну... Тут питання визначень. Що таке лінь? Це коли ти розумієш, що це треба зробити, але ти цього не робиш. Ок, тоді вигорання це як раз приклад такої ліні. Вигорання це конкретний прояв, пов’язаний з тим що пов’язаний з виконанням робочих обов’язків. Ну і термін політкоректний, ти не кажеш, що тобі ліньки, ти кажеш, що вигорів. Також є депресія, наприклад, теж дуже подібно до ліні, але трохи інший прояв.

А далі ситуацію зазвичай треба розглядати конкретно. У цілому саме це:

яка в своїй базі відрізняється від поточної.

особисто мені ніколи не допомагало, бо ставало ще гірше. Бо ця діяльність потребувала енергії, а вона не необмежена. Тому робочі обов’язки ставало виконувати ще складніше.

Апатія сама по собі, не забирає енергію. Якщо енергії взагалі не вистачає — то вже питання іншого медичного діагнозу.

Кстати, а вы знаете чем отличается апатия от невежества?
я вот не знаю и мне это безразлично.

Оце ви одразу перейшли з медичної терапії до російської лінгвістики. Хз нащо, але не бачу сенсу відповідати.

Ну, давайте перейдём к украинской лингвистике :)

Чи знаєте ви чим відрізняється апатія від невігластва?
я от ні, і мені це байдуже

Полегчало? :)

Використовування перекладача змінило суті, тож попередній коментар ще актуальний

А вы таки искренне считаете что мне есть нужда использовать переводчик?

вибачаюсь, шо встряв... проходив мимо... посміхнуло...
хлопці, у вас обох ніки на іноземних мовах )))

Plot twist: коваль російською кузьнєц ;)

Plot twist: коваль російською кузьнєц ;)

Вот єто поворот!!! :)

хлопці, у вас обох ніки на іноземних мовах )))

Я, конечно, звинясь, но схуяли официальная траснкрипция ИО латиницей стало «ником на иноземном язіке»?
я там понимаю «алекс смит» — ну ладно, ТИПО
но тут то....

латиницей стало "ником на иноземном
Як повернути мотивацію до роботи?

ще іноді спрацьовує... причетність... до чогось масштабного і цікавого....

А потім згадуєш що профіт від того масштабного/цікавого мають лише декілька людей що зараз катаються десь на яхті в Маямі, а не озираються по сторонам вибігши на декілька хвилин в магаз за кавою
Та думаєш — який ти лох. І одразу увесь плацебо ефект пропадає.

заздрість — поганий порадник

А причому тут заздрість? Я їм не заздрю — вони молодці Але мені особисто їх масштабне/цікаве мотивації ніяк не додає.
Працюючи на дядю памʼятай що ти працюєш на дядю

під словами «причетність до чогось масштабного» мав на увазі не особисте збагачення... а якусь... нематеріальну мотивацію...

ну от хтось пишається тим, шо був причетний до майдану...
хтось до висадки мільярду дерев...
хтось — до перемоги у війні...
хтось сад посадив... фундуковий
і т.д.

якісь події, про які можна буде потім онукам з гордістю розповідати...
такі штуки гріють людей... дають смисл... роблять життя цікавішим... незважаючи на зарплату...

того масштабного... катаються десь на яхті в Маямі

схоже щось типу з рожевого життя інфлюенсерів та їх вплив на надої в IT господарствах

Не працює. Перевірено. Точніше працює тимчасово, потім стане ще гірше з розумінням що то всьо фікція у тебе в голові

это один из видов мотивации!

Як повернути мотивацію до роботи?

заповнив трохи профіль для приколу... із ChatGPT разом подумали... перебрали варіанти...
питає: для чого тобі?
кажу: для понтів на форумі програмістів
запропонував кілька варіантів... Engineer...
кажу: та нє... то занадто...
він каже: розумію, Engineer буде занадто пафосно... тоді ось так...

почитав ваші депресивні коменти... два дні боліла голова...
не так щоб сильно, але працювати не хотілося... депресняк...
почав думати про таблетку парацетамолу... що воно таке... як подіє?
голова раптом перестала боліти... доведеться йти працювати...

почав думати про таблетку парацетамолу... що воно таке... як подіє?

та, все плацебо — надійно діє тільки гільотин!
пісня для покращення настрою:
youtu.be/O-yJT3cJUWo

йой.. .який депресивний мотив (

для настрою шось таке
youtu.be/...​Q?list=RDeMCJKclUvWQ&t=23
ну або таке
youtu.be/...​?list=RDSNfguauTlC4&t=174

було і є,
і відповідь стандатна, як і мені відповідали, почати робити шось реальне, руками, для тимчасового відпочінку, а потім повертатися до іт, і так по колу

Было такое. Вернуться к норме можно только уволившись и пару месяцев не искать новую работу, заниматься чем-то своим. Я, например, в через атлантику под парусом ушёл :)
Что точно не поможет:
1. Ебашить дальше, надеясь, что само попустит. Нет, не попустит. Будет только хуже.
2. Менять проект, мол «новые задачи, новые люди». Нихрена. Интереса хватит на пару дней. В лучшем случае.
3. Уйти в отпуск на пару дней / неделю. Нихрена. Аналогично: хватит на пару дней в лучшем случае. А обычно — вообще ни на сколько.
4. Ставить себе сроки мол «вот месяц поволоёблю — и опять грести». Нихрена. Так — не работает. Мозг не выйдет из состояния ебашинга и не начнёт восстанавливаться.

Что нужно сделать, если финансовая подушка позволяет:
1. Свалить с работы. Без обратного билета, без «ну вот помогу пацанам в рабочем чатике» и прочего.
2. Вернуться к поиску работы только когда захочется. Ты поймёшь сам, когда это настанет. Это, например, когда задача «обновить linkedIn» не будет вызывать внутреннего протеста. А в идеале — должна вызвать энтузиазм. Ну или когда финансовая подушка закончится, тоже неплохой мотиватор :)
3. Не кодить. Вообще. Совсем. Даже пет-проекты. Заняться чем-нить другим: почитать книжки (не по программированию ))) ), посмотреть фильмы, уделить время семье, если есть, поехать куда-нить на отдых и т.д. Зависит от состояния финансов и твоего личного расклада и желаний.
4. Если после нескольких месяцев идея погрести всё так же не будет вызывать никакого энтузиазма — задуматься, а надо ли оно тебе вообще? Может, лучше сменить сферу деятельности?

Жаль тільки ця акція тепер не працює для тих в кого бронювання, адже зі звільненням злетить і воно і шанс іншої сфери автоматично зростає)

Тю, эта бронь и так, как игра в наперсток.

1. Не у всех она есть.
2. Не все находятся в Украине.

3. Уйти в отпуск на пару дней / неделю. Нихрена. Аналогично: хватит на пару дней в лучшем случае. А обычно — вообще ни на сколько.
4. Ставить себе сроки мол «вот месяц поволоёблю — и опять грести». Нихрена. Так — не работает. Мозг не выйдет из состояния ебашинга и не начнёт восстанавливаться.

чого це?
якщо стратегічно усе нормально, просто перевантаження поточними справами — відпочинок допоможе
..................................
ти там даєш універсальні відповіді... не знаючи причин вигорання в кожному конкретному випадку...
а причини можуть бути різні...

якщо стратегічно усе нормально, просто перевантаження поточними справами — відпочинок допоможе

Естессно. Но тогда помогут даже выходные. И серым будет не всё, а, скажем, только конец недели. А после длинных выходных (3..4 дня) — так и вообще заебца )

не знаючи причин вигорання в кожному конкретному випадку...

Если мы именно про выгорание — то причина у него ± одна: длительная перегрузка мозга задачами выше, чем его способности к восстановлению после сна / выходных.
Это типа как с крепатурой: причин может быть много (перетренировался, сумки тяжёлые нёс, на стройке работал, ...) - но эффект в целом одинаковый.

Мозг не выйдет из состояния ебашинга и не начнёт восстанавливаться.

гнать ссаными тряпками такой мозг, видите ли ебашить ему не нравится и подавайте Атлантику под парусами

Я уже давно живу в мире с собой. Нет смысла пытаться с собой сражаться: какой-то из тебя всё равно проиграет. А с учётом того, что оба тебя — это ты, то... )))

С другой стороны, ты хочешь, чтоб на твоей могилке написали «ебашила как конь и от этого сдохла»? Я вот предпочту что-то типа «прожил эту жизнь в своё удовольствие» ))

і в сумі може вийти щось типу

ебашить как конь
в свое удовольствие



p.s. мав би бути якийсь баланс, бо якщо зовсім не напрягатися (по тій самій аналогії з м’язами) — здатність щось вирішувати теж потрохи атрофується. Баланс як у різних людей різний, так і що вважають за норму в такому балансі по різним країнам.

p.s. мав би бути якийсь баланс, бо якщо зовсім не напрягатися (по тій самій аналогії з м’язами) — здатність щось вирішувати теж потрохи атрофується

Проблемы выгорания обычно начинается тогда, когда баланс сильно смещается в сторону напряга. По сути, выгорание — это не более, чем сигнал мозга самому себе о том, что его ресурсы начинают заканчиваться и надо снижать темп. Примерно как боль в мышцах от сильного перенапряжения.

а шо скажеш про тих, хто у спортзалі єбашить? )

Если это доставляет человеку удовольствие — окей, это его выбор (но не мой )) ). Если же он это делает ради соответствия кем-то придуманным стандартам — то это тоже его выбор, но лично я буду считать его идиотом ))
Такой человек заслуживает надписи на могилке типа «пробежал 10000км — и не сдвинулся с места» )))

а який смисл ризикувати життям под парусами? )

Потому что лично мне это доставляет удовольствие )
Да и риска для жизни там в общем-то нет особо. Это скорее форма отдыха. Кому-то нравится плавить пузо на пляже в олл-инклюзиве, а мне — парусятничать ))

Своя яхта или арендуешь? Как оно вообще? Самому недавно интересно стало в сторону лодочек посмотреть, но хз надо ли она мне на севере Испании)

Не, своей — нету пока. Арендуем толпой на неделю обычно.

Самому недавно интересно стало в сторону лодочек посмотреть, но хз надо ли она мне на севере Испании)

Ну, я на юге Испании, могу сказать, что тут лодки есть, вижу регулярно. Поменьше, наверное, по количеству, чем в Хорватии или Греции, но хватает. Что на севере — не скажу, но море + тёплый климат — уверен, что всё есть. Даже в Швеции есть яхтинг, точно знаю ))

Це, напевно, треба добре знати фізику, орієнтуватися в погоді, та ще купа факторів, ну і плавати вміти, не дай бог. А скільки у вас це років зайняло: від теорії до самостійної керування яхтою?

По факту, недолго: есть курсы яхтинга, их много было в Киеве перед войной. Сколько сейчас осталось — не скажу.
Курсы — 3 месяца теории, потом практика в Греции или Хорватии.
А потом — практикуешься, пока не почувствуешь себя уверенно.
Как 1 из вариантов: собираетесь толпой, арендуете лодку и берёте с собой lazy skipper — это человек, который поможет, если ты сам не справишься и затупишь )

просто асоціація... коли був малий... читав в газетах... Борис Немиров... навколосвітня подорож...

9 вересня 1987 року на яхті «Ікар» з командою з 7 чоловік (капітан Борис Немиров) вийшов з Миколаєва і вперше в СРСР почав навколосвітнє плавання за маршрутом: Миколаїв — острів Тенерифе — острів Тасманія — мис Горн — острів Святої Олени — острів Тенерифе — порт Сеута — острів Мальта — Афіни — Варна — Миколаїв. 31 липня 1988 року плавання було завершене.

Ну это прям круто ) Мне до такого далеко ))

а шо скажеш про тих, хто у спортзалі єбашить? )

вигорів, тиждень поспав, пожрав джанка, бухнув, проблювався і пішов далі єбашити — от і все вигоряння

Це все так умовно.Моя прабабуся прожила більш, ніж 90 років.Вона , пережила голод, 2 війни і десь після 70 років більш — менш нормально жила: не працювала, пила алкоголь, курила сигари. В сучасному би світі ,якщо я б хотіла їй поставити пам’ятник ітд: написала би щось типу: «Цінувала смак життя до останнього:)»

Ты смешала мух с котлетами :)
Понятно, что когда тебе надо выжить, ты делаешь в приоритете те вещи, которые для этого требуются. Что-то я не слышал о выгоревших людях, спасающихся от стихийных бедствий, например :)
Выгорание прилетает тогда, когда ты фигачишь, внутренне не понимая, зачем.

Ну, в мене просто асоціації з твоїм " помер від задоволення" такі:)

Я вот предпочту что-то типа «прожил эту жизнь в своё удовольствие»

такое надо в завещании писать, а то окружающие могут не знать, что это что то особенное жить жизнь в удовольствие и типа кто то живёт не в удовольствие, а в напряг

Вообще наплевать на то, что подумают или не подумают окружающие. Мнение кого из 8 миллиардов окружающих должно меня волновать и почему? ))

Вообще наплевать на то, что подумают или не подумают окружающие. Мнение кого из 8 миллиардов окружающих должно меня волновать и почему? ))

тогда зачем пишешь так много про себя, если наплевать? )

Поделился своим личным опытом как человек, который через это прошёл и вроде как более-менее восстановился.

Вернуться к норме можно только уволившись и пару месяцев не искать новую работу, заниматься чем-то своим

Всі люди різні, комусь не допоможе, комусь допоможе

до пункта 3 ще можна додати фізичний їбашинг — якшо повезе, той самий лом і асфальт, або перфоратор і бетон) також добре щось робити руками, як тут уже радили — меблі, ремонт, електро DIY для дому і т. ін.

фізичний їбашинг — якшо повезе, той самий лом і асфальт, або перфоратор і бетон)

а якщо не повезе? ... боюся навіть уявити

Я зробити людині добре? Зробити погано а потім поверунти як було. Сходи в тцк або поволонтер (не донати а коли люди в живу зтикаються з війною) та подивись як поза офісом люди живуть, чи виживають.

Думаю через це релігії і кажуть допомагати бідним, хворим і т.п.

Щоб людина цінувала те що має і була щасливіша

в одній книжці про бізнес прочитав таку мотивацію благодійності:
«щоб голодні сусіди не спалили вам хату...»

Сходи в тцк

Хороша спроба, товариш майор, але ні :-)

Чи завжди треба шукати мотивацію?Напевно, з особистого досвіду скажу, що нормально відношуся і давно прийняла факт , коли просто на автоматі працюю. Знаю, що добре роблю свою роботу, але не шукаю ані мотивації, ані натхнення.
Більш того, взагалі навчилася не загоняти себе і просто отримувати приємні відчуття від звичайних речей: смачної їжі, сна, кави; від оточуючих людей і їх звичайних радощів; близьких, знайомих; клас, коли вода ( річка, озеро, море) поруч- можна просто, дивлячись на воду, відпочивати.
Розумію, що успішний успіх пройшов повз мене, але мені так ок

на роботу витрачається мінімум 1\3 життя. це занадто багато, щоб робити те, що не подобається.

Звідки такі ... дивні підрахунки? Навіть якщо не брати роки навчання, пенсії й місяці відпустки, то за умов 8-годинного робочого дня й 5 денного робочого тижня маємо 40 годин роботи на тиждень. Всього в тижні 7 * 24 = 168 годин. Отже, на роботу витрачається 40/168 часу в тиждень, це трохи менше, ніж 1/4. Таким чином, за найскромнішими підрахунками маємо «мінімум» в 1/4 життя.

Ну, для особливо обдарованих можна уточнити 1/3 свідомої частини життя. Чи ви не спите?

Дивлячись як за це платять. Навіть як ви бажаєте якись бізнес власної мрії, там 100% буде ціла купа моментів яку жодним чином не подобаються, кому що — кому бухгалтерія і фінанси, кому продажі та маркетинг, юридичні питання патриціїв контракти і т.д., комусь при цьому буде не подобатись займатись технічними чи творчими моментами є і так далі.
А для того що просто для дущі завжди існує хоббі, так часто для ІТ шників поточна робота це колишнє хоббі.
От що точно засада — це «ходити на завод» (термін з нульлвих через ганебну політику держави коли працівники, що бастували, перекривали трасси, що тепер зокрема призводить до біди в обронці), ну тобто працювати без оплати чи за не адекватну поточним витратами і ринку цінам.

Мене допомогла і досі допомагає терапія. Спробуйте, але потрібен час: рік/півтора.

Проблеми часто повʼязані з установками з дитинства які вже не працюють в дорослому віці, а тільки заважають почувати себе нормально, мати здорові кордони, виконувати ефективно задачі.

Ну і є екзистенціальні проблеми. Чи ви живете власне життя?, чи хочете прожити все своє життя саме так де ви є зараз? Чого саме вам не вистачає? Чого ви боїтесь, але дуже хочете.
Це все теж. З цим варто розібратись, спланувати та рухатись в тому напрямку.

Это лечит хобби и активности вне работы.
А работа остается просто работой как у всех в общем то.

ось тут «How to Be an Imperfectionist: The New Way to Self-Acceptance, Fearless Living, and Freedom from Perfectionism» by Stephen Guise автор аргументує (досить слушно як з моїх персональних спостережень), що мотивація є набагато слабшим механізмом максимізації і щастя, і кількісного перформансу, ніж інкрементальна _діяльність_ - просто робити якісь справи пересунувши фокус уваги на «пох, що не оптимально, але таки ж роблю, тобто рухаюсь туди, куди вважаю потрібним _саме_ _мені_»

я таким чином колись з легкого вигоряння вийшов, інтуіційно діячи так само
(з важкого мабуть треба зовнішня підтримка різного роду)

Та якби можна було я б ні дня не працював

Яка ще блін мотивація, я кагда казлов цих віжу я іх ненавіжу

youtu.be/yhDUwVERgNM

Никак. Увольняйся. Макдональдс ждёт тебя с распростёртыми объятиями.

Як повернути мотивацію до роботи?

Диявол в деталях, кожне вигорання особливе, тому й загальних рецептів не може бути.

Багато кому знайома ситуація, що зовні все нормально: цікаві задачі, адекватний колектив, без овертаймів і з гідною зарплатнею. Але всередині — нуль енергії.

Ну... коли цікаві задачі, то мені важко уявити, щоб був нуль енергії, бо воно ж свербить вирішити! Питання вигорання у тому, що задачі стають нецікавими, вони перетворюються на скоуп робіт.

У мене симптом вигорання це коли ти починаєш більше думати над власними проектами.

коли цікаві задачі, то мені важко уявити, щоб був нуль енергії,

та чого там... буває цікавих задач занадто багато...

Немає драйву, нічого не «чіпляє», робочі дні зливаються в щось сіре, а реально вільним ви можете відчути.

Війна дала мені достатнього копняка аби цілком змінити своє життя. І озираючись назад я розумію що усі попередні роки не був щасливим. Чому?
Головна причина (руткоз) у тому, що робив не те, чого бажала моя «душа»! Прибуткова робота, власна квартира, може авто, гаджети, круті розваги — «успішний успіх» у житті, який я досяг витративши купу зусиль і часу свого життя на навчання, кар’єру, «саморозвиток».
Але чи була це саме моя мрія, а не нав’язана батьками чи суспільством «формула успіху»?
Пригадуючи роки роботи я пам’ятаю що майже єдиними щасливими моментами для мене була відпустка коли я жив у простих дерев’яних будиночках чи «сарайчиках» біля моря. Мені ніколи не хотілося шикарного номера з кондиціонером. Бо там я тільки спав. І якби не комахи — то міг би спати просто-неба, як неодноразово робив у Криму. Їв я не у ресторанах, а якусь просту «похідну» їжу — переважно розводив Мівіну чи відчиняв консерви.
Отже попри велику для України зарплатню — заможне життя ніколи мене не приваблювало. І навіть великий плазмовий телевізор чи якісь модні гаджети на другий тиждень вже не цікавили.
При цьому робота «повний час» розрахована саме так аби людина віддавала їй більшість часу і максимум енергії. Навіть після 8 годин роботи я відчував себе виснаженим і мене вже не дуже хотілося навіть розважатися.
Отже відсутність мотивації і «вигоряння» це «внутрішній голос», який каже тобі що ти витрачаєш життя на фігню, яка не робить тебе щасливим.
У той самий час я бачив поруч людей, які працюючи на той самій галері відчували себе щасливими. Ні — вони також не любили тупу роботу, але для них робота була «необхідним злом» аби заробити гроші на те, що їх справді радувало у житті!
Більше того — деякі з них ще й охоче овертаймили аби заробити більше. Провів вихідні на роботі — зате швидше купив новий айфон, пішов з ним тусувати у модний клуб. І людина щаслива!

Як повернути мотивацію до роботи?

Ніяк. Робота вона від слова «раб» — бо на роботі треба робити що накажуть, а не що хочеш. Аби працювати з задоволенням — треба «працювати на себе».
Тому треба завжди сприймати роботу тільки як джерело грошей (якщо не має іншого). А гроші — не як ціль, а тільки як ресурс для втілення власних бажань. І далі аби бути щасливим і не вигоряти треба не відкладати задоволення і життя на потім. Головний челенж — це побудувати щоденний баланс між «необхідно» (робота) і хочу (розваги, свій проєкт, подорожі і т.і).
Мені це не вдалося у першу чергу через неправильне виховання. Батьки завжди вчили принижувати власне «хочу»: «ділу час — розвагам година», «спочатку досягни» і таке інше. Самі вони показували приклад — по 40 років відпрацювали на заводі (а після розвалу СРСР усе втратили).
Отже своє щастя я знайшов тільки на пенсії. Виявилося що найбільше мені було треба (окрім звичайних потреб їсти і пити) це океан та природа без людей. Ну і можливість читати, дивитися, гратися, щось пробувати. Але головне — це жити без постійного «відчуття боргу» що ти «маєш» щось робити (не те, що хочеш сам).

Мені це не вдалося у першу чергу через неправильне виховання. Батьки завжди вчили принижувати власне «хочу»: «ділу час — розвагам година», «спочатку досягни» і таке інше. Самі вони показували приклад — по 40 років відпрацювали на заводі (а після розвалу СРСР усе втратили).

дитинці 50+ рочків, а все ще винуваті бaтькі та виховання, що щось там не вдалося

чом би й ні? з більшості людей на теренах пострсср батьки (або ще гірше, типові місцеві «соціальні структури») виліплюють (sculpturing) таку особистість, що мало хто потім здатний на саморефлексію, усвідомлення справжнього себе і формування чогось іншого, більш адаптованого до планування і реалізації саме своїх інтересів у вже наполовину прожитому житті (

бо це події 30-40 літньої давнини, а батькі вже старі чи померли. там нема вже кому пред`являти і збитки ніхто не відшкодує. отже неможливо це все якось використати, щоб покращити життя сьогодні

Це так і є. Але я кажу про молоді роки життя змарновані на ВУЗ і роботу. Повірте — у 20 років я ще жив з батьками і вони мали дуже великий вплив на мене.
Саморефлексією я маю час займатися зараз — на пенсії. І це дозволяє побачити себе молодого ніби іншу людину і проаналізувати причини і наслідки.
А покращувати життя сьогодні мені вже не дуже і треба — воно саме таке як я мріяв!

якщо б ти не «змарнував» роки у ВУЗі та на роботі, то зараз ти не був би там, де ти є. і ти не знаєш, як воно було б, якщо ти народився в іншій родині чи в інший країні. тому нема винних в тому, що ти сидів 30 років у Харкові окрім тебе самого. та й сам ти не винен, бо жив як вмів.

Это у вас не было родителей травмированных сталинской школой. Это как в семье сектантов родиться.

Это у вас не было родителей травмированных сталинской школой. Это как в семье сектантов родиться.

да, у меня родители с планеты Марс, а сама я родилась не в совке, а в далеком 2100 году и пишу на доу из будущего

Только есть разница — родиться в 1937-м или в 1985-м.

есть разница — родиться в 1937-м или в 1985-м.

звичайно є
ті хто народився в 1937 не знали, що вони травмовані і не нили про горе-батьків

ті хто народився в 1937 не знали, що вони травмовані і не нили про горе-батьків

зате коли совок розвалився, а їм вже 50+ років і треба якось виживати, пристосовуватися до ринкової економіки новонародженого дикого капіталізму — не позаздриш їм..

Травмують батьки, а якщо вони пройшли через мясорубку совка то травм буде просто капец як багато.

Травмують батьки, а якщо вони пройшли через мясорубку совка то травм буде просто капец як багато.

і як там травми — з життям сумісні, чи не дуже?

Почитай про 30-50-ті роки в совку дізнаєшся.

тільки там нічого нема про травмованих, які травмують своїх дітей. про травмованість батьками стали говорити останні років 10-15 — ну з того часу, як усі стали експертами в психології.

щось там не вдалося

Він знайшов своє маленьке щастя, не працює і живе біля окіяну. Переважна більшість з нас цього ніколи не досягне, тому я би не спішив насміхатись.

Переважна більшість з нас цього ніколи не досягне

+ 1 він обрав Волю!
а ті хто залишився — хз, залишається сподіватися що не буде як у фільмі «Місто Зеро» — «..ви ніколи не поїдете з нашого міста»:
youtu.be/...​?si=svQ0u5qEUB200zkz&t=61

Він знайшов своє маленьке щастя, не працює і живе біля окіяну. Переважна більшість з нас цього ніколи не досягне, тому я би не спішив насміхатись.

що таке щастя?
він як нудив 5 років тому, так і нудить. тільки тепер він нудить про минуле та на березі океану, а раніше нудів про сьогодення у харківській квартирі

Якщо персонально у вас немає проблем, то у людини поряд їх може бути повний вагон.

ти ж коментарем раніше написав, що у нього маленьке щастя і що більшість з нас такого не досягне, а тепер виявляється, що проблеми

буває

Переважна більшість з нас цього ніколи не досягне, тому я би не спішив насміхатись.

Я також колись думав що усякі райські острови — це тільки для 1% багатіїв і звичайній людині там ніколи не жити.
Однокімнатну квартирку (кухня, ванна, холодильник) прямо біля пляжу можна знайти на Тенеріфе за 700 євро на місяць. Це десь $20-25 або 1000 — 1250 гривень на день. Порівняйте з цінами на базах відпочинку десь під Одесою або з санаторіями у Карпатах. Про ціну десь переночувати у Києві я вже не кажу!
За 100 000 євро можна купити житло в Іспанії біля моря. А за ціну квартири у Києві можна мабуть цілу віллу придбати.
Хто встиг скористатися можливістю віддаленої роботи це вже зрозуміли: є багато місць у світі де можна жити дешевше, ніж в українських містах.
Тому що цивілізовані країни розраховані на середній рівень життя. А в Україні середнього рівня майже нема: заможні люди як правило гроші не рахують бо не заробляють їх — а «загрібають». Тому жило, послуги, розваги для багатих в Україні значно переоцінені — бо «легкі гроші» легко і витрачати не рахуючи.

тут шось не так...
таке враження, шо в усіх європейців чи американців є можливість так жити...
(але вони не їдуть на Канари, тому шо вдома живуть ще краще)

таке враження, шо в усіх європейців чи американців є можливість так жити...

Про американців не скажу. Але схоже у Європі це і є їхній «соціалізм». Тобто людина з вищою освітою у будь-якій професії заробляє спів-розмірно. Не так, як у нас в ІТ кілобакси — а у вчителів кілогривні.
Плюс іпотека та усякі кредити. Отже так і є: людина, яка десь працює (навіть водієм), може дозволити собі пристойне життя. Людина з вищою освітою і яка попіклувалася про кар’єру — вже може жити як середній клас. У тому числі їздити відпочивати на Канари чи по інших курортах Європи та світу.
Але останні роки для багатьох (як раз переважно офісних працівників) стало можливо не тільки їздити у відпустку — а і працювати віддалено. Тому цілком має сенс жити там, де більше подобається, або де оренда дешевше.
Отже це дуже шкідлива думка:

Переважна більшість з нас цього ніколи не досягне

Насправді навпаки: чим раніше людина переїде до Європи — тим більше можливостей у неї відкривається. І тим вище вірогідність на пенсії подорожувати світом, а не обходити сміттєві баки в Україні.

я б повірив у це райське життя, яби у Європі проживав 1 мільйон людей... а не 500 мільйонів...

Це райське життя тільки у порівнянні з Україною. Для місцевих це звичайний середній рівень. Жити по 3-4 людей в однокімнатній квартирі і їсти м’ясо тільки на свята — це норма тільки у найбіднішій країні Європи.
Деякі мої знайомі, яки у 2022 тікали з Харкова у Європу потім казали що вони біженцями живуть краще, ніж у Харкові. Зокрема сусідів поселив на своїй дачі місцевий бізнесмен. І навіть знайшов їм якесь вживане авто аби їздили скуповуватися. Усе — безкоштовно. Бо по-перше держава за це йому пільги (я так розумію менше податків), а по-друге він на дачі буває не часто — а так будинок доглянутий і окупаси не залізуть.
До переїзду на Тенеріфе я дивився на ютюбі відео як українці туди приїздять зовсім без нічого — і поселяються безкоштовно і живуть нахаляву.
www.youtube.com/watch?v=0v2qY8FCrik

Жити по 3-4 людей в однокімнатній квартирі і їсти м’ясо тільки на свята

ну так це особистий вибір — жити в місті у квартирі... мабуть є якісь свої переваги...

біженцями живуть краще, ніж у Харкові

біженців усі жаліють... як довго це триватиме?

окупаси не залізуть

ага... тобто усе чудово... але нерухомість можуть віджати )))

Канари вiдносно дешевi. Cейшели, наприклад, значно дорожчi для життя

Більше того — їм ще й держава допомагає:

Канарські острови, як автономна спільнота Іспанії, мають особливий економічний і податковий режим (REF), який передбачає низку пільг для бізнесу та фізичних осіб.

Отже Канари — це зовсім не якесь Монако чи Лазурне Узбережжя. І навіть не Туреччина чи ОАЕ де увесь берег забудованих розкішними готелями. Тут скоріше цілком бюджетний курорт а не рай для багатіїв.
І мені це дуже подобається — можна піти далі по берегу і потрапити на пляж у бухті де майже нікого. Чимось нагадує Крим.

Ніяк. Робота вона від слова «раб» — бо на роботі треба робити що накажуть, а не що хочеш. Аби працювати з задоволенням — треба «працювати на себе».

Якась маячня з російськиї успішних форумів, оце «не работать на дядю»

Неможливо «працювати на себе», чим би не займався — в тебе будуть клієнти, і працюєш тоді на них.
З «власним бізнесом» працюватимеш ще і на власних працівників, і на мільйон інших речей.
Тому власне і потрібно щоб робота подобалась, бо її ніколи не вдасться уникнути.

Оцй наратив що всім треба «зроби бізнес — стань ВІЛЬНИМ» це повна херня з під коня :)

«зроби бізнес — стань ВІЛЬНИМ»

Станеш хіба більше винен всім навколо😁

Неможливо «працювати на себе», чим би не займався — в тебе будуть клієнти, і працюєш тоді на них.

Що на рахунок письменників, яки пишуть книги чи художників, чи людей які збирають кораблі у пляшках? Та навіть вчених які займаються дослідами у своїх темі.
Існує багато творчих професій. Більше того — кажуть що якщо у людини є справжній хист робити те, що їй дуже подобається — то вона може цим заробити собі на життя. Навіть якщо це співати під баян у електричках.
Інше питання що не за усе, що комусь подобається робити хтось готовий багато заплатити. Багато відомих зараз художників померли у зубожінні. Але потім якось стали відомими.

Якась маячня з російськиї успішних форумів, оце «не работать на дядю»

Ну написав мені користувач фідбек, я поправив, і так по колу. Чек adsense в кінці місяця, кофе на кухні, чайки здорові як лошаді. З роками зрозумієте, що зовсім успішний успіх не потрібен, десь в серединці зупинитись теж норм.

Робота вона від слова «раб»

це із серії — «Русь » = «росія»?
просто нагадаю що «гонорар» та «гонорея» відрізняються не лише «закінченням» але значенням.
Тому виключайте мамкіного філолога і не поширюйте дурниці

ти будеш отак філософствовати — поки гроші не закінчаться...
хоча... якщо потроху працювати -це мабуть ще нескоро

Пошукати нову — відмінно працює для QA та фронтенд — після 10 відмов — з’являеться бажання працювати )

Согласен с тем, что есть периоды «усталости»: фиганули фичу, надо недельку-полторы расслабить пукан. А в целом — режим/распорядок дня-недели держит в тонусе.

Вджобуем -> зальчик/футбольчик (активити 3-5 раз в неделю) -> качественное время с любимой женой и собакой + периорически смена обстановки (на 1-2 дня куда то поехать, даже в тот же пригород — не важно, это ли посадить картошку родителям. или развалить бока на тапчане в условном соби-клабе).

10год — полет нормальный.

Просто работа это потратить свое время на чужое дело и получить оплату. А смысл жизни надо искать в другом.

І в чому сенс значну частину життя витрачати на чужу справу?
Для мене сенс життя в насолоді, та роботу треба обирати так, щоб вона приносила насолоду.
Гроші не принесуть насолоди, коли немає часу їх витратити.

Сенс життя це точно не про насолоду і розваги. Це спосіб прожити n-років.

В свій час знайшов ненапряжний проект, де в основному сапорт та різні інтеграції. Вже 4 рік працюю ~ 1 годину в день за ставку мідла. Так і тримаюсь на плаву.

Якщо твій працедавець це прочитає, мабуть буде вражений відносно робочого часу

Советую провериться на депрессию у врача, именно у дипломированного врача, а не психолога из интернета. Выгорание может быть причиной, а может наоборот, оказаться симптомом более серьезных проблем.

А навіщо її повертати? Може відсутність мотивації пов’язана з тим що ти не бачиш сенсу в цій роботі? Наприклад , чисто гіпотетична ситуація. Ти живеш в країні, де в тебе немає майбутнього. Кожен день в принципі може для тебе стати останнім з дуже високою вірогідністю. І тобі треба зосередитись на тому щоб звідси звалити, а ти намагаєшся себе заставити якісь кнопочки натискати на клавіатурі. Звісно що підсвідомість буде саботувати цю діяльність.

Звісно що підсвідомість буде саботувати
цю діяльність

ІМХО, це і є ключове.

Коли підсвідомість не бачить користі в тому що ти робиш(для організму, душі, особистості, ще чогось залежно від самої людини), то і включаються механізми «нудно, низька енергія, прокрастінація»

Коли підсвідомість не бачить користі в тому що ти робиш(для організму, душі, особистості, ще чогось залежно від самої людини), то і включаються механізми «нудно, низька енергія, прокрастінація»

піздюлєй їй надавати тій підвсвідомості, ти ба яка

Молодь зовсім розбалувалася! Ось коли жили у селах — депресії не було, бо працювали з ранку до ночі. Ну якщо зовсім нестерпно ставало — чоловік брав віжки, йшов на стайню і вішався..

у тебе депресія? чого ти про неї тут пишеш?

депресія — у більшості доучан! меншість — просто недодосліджена)
якщо я не буду про це писати і бити у всі дзвони — проблему проігнорують, а потім буде запізно — отримаємо цілу націю психопатів..

депресія — у більшості доучан!

це багато чого пояснює

більшість має роботу і чим зайнятися, «досліджено-недосліджена меншість» знаходить проекції на інших

більшість має роботу і чим зайнятися

тільки емпатії не має)

«..Не густо набрав я сьогодні,
Та треба тебе рятувати
Нам з голоду милість Господня
Не дасть, мов собакам сконати...

І з братом голодним, що було
В торбинці він все розділив;
Зібравши свої старі сили,
На ключ за водою сходив.

І горе поки що забуто,
Вони розмовляють, не ниють
Голодного, мабуть, не ситий,
Голодний лише зрозуміє!»
1861
© Плещеєв Олексій ’Жебраки’

має роботу і чим зайнятися

тільки емпатії не має ...

... до проекційних депресій, досить таки можливо

а шо робити з недослідженими, в яких нема грошей на психіатра?

і цікаво, хто їм взагалі лайки ставить? )))

Молодь зовсім розбалувалася! Ось коли жили у селах — депресії не було, бо працювали з ранку до ночі. Ну якщо зовсім нестерпно ставало — чоловік брав віжки, йшов на стайню і вішався..

скоріше за все депресії не було (у селян)

нестерпно може бути від занадто важкої роботи з ранку до ночі, але...
сьогодні 21 сторіччя, технічнй прогрес... життя значно легше... 4-5 годин на день фізично працювати можна навіть з задоволенням

скоріше за все депресії не було (у селян)

депресія буває ендогенною, тобто такою, що не пов’язана зі зовнішніми чинниками, а має суто генетичні причини і там хоч в селі живи, хоч у Версалі, хоч працюй, хоч не працюй, а воно може накрити

депресія буває ендогенною,

Ендогенні депресії вражають 2–4 % популяції. Вони підлягають реєстрації і медичному втручанню, особливо в гостру фазу.

Ти живеш в країні, де в тебе немає майбутнього.

шо це за дивна аксіома така?
а хто створює майбутнє?

Напевно під час великого вибуху створилось, точно не знаю. А ось позбавити майбутнього можуть конкретні «лиця» у камуфляжних одежах різних відтінків.

це означає — треба більше приділити увагу цій проблемі... яку створили росіяни...

в країні, де в тебе немає майбутнього

Майбутнє у всіх одне, у заможних і у бідних, у щасливих і у нещасних. У здорових і у хворих.

тому треба думати за майбутнє та звертатися до Бога за спасінням у майбутнє яке ні кого не омине коли прийде Христос і судити буде

знайди в собі того, хто вигорів і спитай, чи не охуїв він

Але всередині — нуль енергії. Немає драйву, нічого не «чіпляє», робочі дні зливаються в щось сіре, а реально вільним ви можете відчути.

знайди того, кто пообіцяв тобі, енергію, драйв і кольорові робочі дні і дай йому в морду, бо він тебе надурив

знайди в собі того, хто вигорів і спитай, чи не охуїв він

А ще вони ТЦК бояться, на вулицю не ходять — тому й депресують. Жінки, діти, пенсіонери — гуляють собі й нічого не бояться, п’ють кавусю в рестиках, подорожують, на курортах відпочивають, а ці здорові чоловіки — навигадували собі жахів; боягузи, ганьба!))

Багато чого перепробував, зараз допомагає триматись побудова планів та виконання щоденних квестів які допоможуть їм втілитись. Ось задумав собі що війна скінчиться, в Україні все буде заїбісь, я зароблю за цей час купу бабла і буду сам своїми руками будувати будинок. Приводжу до ладу тіло, роблю багато креслень майбутнього будинку, уявляю в голові що буду і як робити
(Типу в мене є майбутнє, ха ха ха)
Це поки що дозволяє мені триматись
Але поки що єдине що може різко повернути мені мотивацію це прогулянка по горах десь в межах села Ділове у сторону Румунського кордону.

я зароблю за цей час купу бабла

за час війни ?

Ну постійно задниця шукає пригод. От візьме і щось із моїх ініціатив стрільне.
Багато не треба. Щоб не працювати пару років ну і на землю та будматеріали

А потім як все здається починає налагоджуватись усе летить до біса. Причому по такому сценарію який ти навіть не здогадався б записати у ризики.
Життя повний піздець

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Поки сеньйори мямлять про вигорання, молоді вайб-кодери стрімко роблять кар’єру. Професія вмирає, насолоджуйтеся останніми роками непильної роботи.

Лол, то якраз зумери і вигорають

Там не вигорають, а роблять голі звільнення. Тобто фактично не адекватно оцінють світ та оточення, свое політико економічне положення в ньому і т.д. І це зробила сучасна культура, що тепер будь який зумер бере за взірець нарізки із контрольних точок життя Стіва Джобса які записахали в годину фільму. На те що він вкалував тінейджером в R&D відділку HP художній фільм приділяє кілька секунд, хоча це декілька років життя. Бо це для художнього фільму не цікаво.
А історії із Atari, яка насправді про короткий проміжок часу в декілька місяців, з обманом кращого друга, вживання психотропів у середовищі хіппі, яке поразило студентів Стенфорду і цілої плеяди конкретно не адекватної поведінки з цим пов’язаної художній фільм приділяє суттєвий процент часу.
Те саме із п’яним водінням Білла Гейтца і ночі, без прав на машині Пола Алена по Альбукерке, неодноразове із затрианням поліції. Тп що до того були ситуації коли він стап на підлозі офіса, бо тіло відмовило в ращі за деллайн, теж опускають. Кінематографічно — це не цікаво.
Так і стається враження — хочеш бути мільярдером, будь неадекватним бовдуром.

Тю, кому цікаво як хтось вкалує. Народ побіжить їсти по корн та дивитись як хтось поводить себе як середньостатистичний гопник з Троєщини при цьому отримуючи мільярди.
Але це було б занадто просто якби все списувати на історіях успішного успіху, що активно піариться у медіа.
Більшість насправді не такі тупі. Там ще багато факторів, насправді це покоління індустрія уваги зробила максимально нещасним. Це сумно, але думаю не прям біда біда Життя усіх розставить на свої місця, але виростуть люди які не стріляли карбідом у дитинстві

люди які не стріляли карбідом у дитинстві

Вони давно виросли там мають лиски Senior, а подекуди і Senior Manager вже просто зараз. Це вже і мелініали типу мене, десь в 97-98 від плавлення свинцю на вогнищі у дворі, щоб кастет зробити, перемістились в заклади з назвою ігровухи. Людині яка народилась в 1997-му зараз 28 років, вони вже ніколи з цим не стикались.
Йдеться про людей які народились в нульові і зараз виходять на ринок праці. Вони виросли в кардинально інших умовах і в них батьки мелініали.

молоді вайб-кодери стрімко роблять кар’єру.

Молоді вайб кодери в сусідньому топіку плачуть що не можуть вивчити формулу з матану)

можна просто скороти до

насолоджуйтеся останніми роками

Это обычная история тех, кто выбрал профессию/работу исключительно из-за денег.
Денежный дофаминчик имеет свойство очень быстро иссякать.

Скорее наоборот, если поставлена четко финансовая цель — то тогда нет и припяствий. Скажем тебе нужно выйти на доход в $10 000 за три года. Клиент, проект, команда и т.д. этого не дают — придумываем методы как выйти с платформы, что то предпринимаем.
А «цель» стать лучшим професиналом, которую всегда навязывают извне, как раз таки и приводит к задолбанию, которое называют «выгоранием». И наступает она обычно когода реальность приводит к правилам жизни и политики, когда оказывается что все измеряется деньгами и связями Люди корыстны и часто врут в алчных целях в массе своей, политики и бизнесмены вобщем-то вообще очень редко говорят что думаю. Президентом может стать комик или епатажный миллиардер банкрот с телевидения за котрым богачи воадеющие этим телевидением и приставленные ими же к телезвезде управленцы, что будут гарантировать интересы крупного капитала. А «лучшие профессионалы» как правило то самое пустое место на идише лохи, которых пошлют мясом брать посадку, при чем за их же деньги — где попросят скинутьсч «на броник, дорон и т.д.».
Про отдых и хобби тоже обсуждали, если этого нет — то тоже как правило будет выход из ресурса.

четко финансовая цель

Это нырнуть на годик в бочку с говном и вынырнуть оттуда с пачкой денег на квартиру в зубах.
Да, говно, да, скоро кончится.
Большинство просто хочет абстрактную цифру, чтобы прихвастнуть перед друзьями-бабами, забывая, что чем больше цифра, тем тупее работа и самодурнее начальство.
Заработанные деньги спускаются обычно на тупое потреблядство, благо для этого уже целая индустрия выросла.
Конца края этому процессу нет, что и угнетает.

А «цель» стать лучшим професстоналом,

Это не работа в удовольствие. Масса людей занимаются совершенно рутинной работой и получают от нее удовольствие.

Ринат Ахметов сейчас вас пожалеет, со своей виллы в Капфера, постройки Леопольда Второго. Кстати все боевые действия и начались и продолжаются исключительно в интересах олигархических финансово-промышленных групп с двух сторон. Для абсолютно подавляющего брльшинсива народу с обоих строн не измениться ничего кроме юрисдикции, вот вообще. Тот же сталивар или шахтёр, как работал по вилке зарплат на предприятии хозяина так и будет в независимости от того это предприятие принадлежит : донецким, приват или скажем группе дерипаски. Оно и так и так будет гнать чушки в Италию, за доллары. Аналогично земля — у большинства крестьян нет сельхоз техники ни доступа к горюче-смазосным материаллам, удобрениям, выходу на рынки сбыта и т.д. и вообще нет даже отдалённых перспектив это получить. Политическа система отрезает их от доступа к капиталам.
Поэтому одни ставят чёткие финансовые цели, другие оказываются неудел и подтверждают теорию Дарвина, о естественном отборе.

Ринат Ахметов сейчас вас пожалеет, со своей виллы в Капфера, постройки Леопольда Второго.

Подозреваю, что Ринату Ахметову было интересно строить промышленно-финансовую империю. А виллы и яхты это побочный продукт его хобби

одни ставят чёткие финансовые цели

А потом ноют в интернете про выгорание.

www.pravda.com.ua/...​icles/2006/02/20/3067236
Ілан Маск нещодавно давав інтерв’ю Y Combinator, де в принципі розповідав теж історії як вони з братом жили в офісі фірми Zip2 і ходили в душ на пляжі. У нього фінансові і принципові цілі, ще дужче — він поставив ціль оснувати колонію на Марсі. Далі почав рахувати, скільки для цього треба грошей — станом на зараз більше, ніж є у людства загалом.
Так це фінансова ціль. А коли немає цілей — нема до чого стримитись.

Євген, ти так само продуктивно міг би поспілкуватись з чатомГПТ, Гроком чи ще чимось

Это обычная история тех, кто выбрал профессию/работу исключительно из-за денег.

Або навпаки — вибрав професію аби робити цікаві таски, але вибрав роботу де усіх цікавлять тільки гроші. Як «галери» яким байдуже які саме таски робить девелопер бо вони отримують гроші тільки за години, які він просидів на роботі.
Тобто мета девелопера (будувати цікаве), не співпадає з метою компанії (наживатися на рабах),

вибрав професію аби робити цікаві таски, але вибрав роботу де усіх цікавлять тільки гроші

Именно. Судьба многих, кого переманили с продукта на галеру. На пресловутые +500.

Та там і продуктів таких вистачає, де все роблять на відібись і взгалі пофіг на все.

>> Technical Community Manager в DOU.ua

Тепер зрозуміло чому ДОУ пішов по наклоній

По-факту, як мінімум одне із:
1. Жосткі овертайми без адекватного відпочинку на протязі кількох місяців, тобто банальне вигорання
2. Нецікаві професія, робота і задачі в принципі
3. Фізіологічні причини — низький тестостерон, депресія, криза середнього віку

У вас три ні й ви не проходите далі :) Мені просто цікаво, як люди справляються з вигоранням і зберігають той самий ентузіазм, працюючи на одній роботі 5–10+ років, ось і все

як люди справляються з вигоранням і зберігають той самий ентузіазм, працюючи на одній роботі 5–10+ років

Треба мати низький ентузіазм з початку, тоді йому не буде куди падати)

Прийшов в ІТ по гроші, отримуєш гроші — от і все.

А ті хто прийшов «за покликанням», ті і вигоряють. Бо думали що будуть щось корисне для людства робити а не формочки для фінансового відділу)

Так це DOU як і будь яким службам зайнятості, різним HR в першу чергу рекурутерам треба, щоби люди по частіше міняли місце роботи, бо тоді ви більше заробите.
Але навряд тут з’явитися Макс і скаже, що це треба в самому колективі DOU, щоб він палив свої бюджети та час на постійний найм, онбордінги, втрачав гроші через bus factor та attrition level. Бо бізнесі і зокрема SAS продуктів як то розділок робота, та джині. Фактично концепція блакитного океану, конкурентів мало.
Щодо HR-ши в Netflix яка започаткувала таку робочу культуру, із зміною 80% персоналу за 5 років, щоби виймати на свій відділок якумога більше бюджетів та отримувати по більше комесійних за найм — так її саму звільнили, бо сама же харконенству свое оточення і навчила.

Мені просто цікаво, як люди справляються з вигоранням і зберігають той самий ентузіазм, працюючи на одній роботі 5–10+ років

та більшість і не вигорає ніколи ))
бо щоб вигоріти, треба спочатку загорітися цим
а люде просто на роботу ходять, щоб отримувати гроші. відпрацював 8 годин і арівідерчі, завтра на дейліку зустрінемося.

Тобто більшість і так прокрастинують, що на психологічному слензі називається вигоряння. Бо вийти з ресурсу, в не ресурсний стан, це зовсім не те саме. Стресу може бути як забагато, так і замало ?

обто більшість і так прокрастинують, що на психологічному слензі називається вигоряння.

та хай хоч шизофренією чи депрессією це назовуть, але найманому співробітнику зазвичай нафіг не потрібен той ресурсний стан, щоб стрибати енерджайзером з горящими очима на радість менеджерам та інфоциганам.

Ну тут японці по спорять із своїм Kaidzen, де просто в ситему закладено мотивашка. А коли її нема — ну так і буде, це ще в кращому випадку, бо може бути і буде ситуація де будуть думати як цей бізнес обікрасти. Забрати клієнта в свою фірму, наймати кумів братів сватів на умі аривабливо фінвнсові посади, зливати конкурентам інформацію, торгувати кадрами заради комісійних з найму, різноманітна корупція на закупівлях, курсах, кадрових питаннях кажемо підвищення за відкати чи хабарі і т.д. і т.п.

І то правда, одна нудьга — доводиться постійно олімпіади в себе проводити.

Прокрастинация — это когда ты вроде как хочешь что-то делать, но не можешь (по разным причинам). Если человек эмоционально не вкладывается, а просто отрабатывает свои часы — это нельзя назвать прокрастинацией.

це мабуть про вигорання..
прокрастинація — це відкладання справ на пізніше...

вигорання придумали вокери щоб виправдати свою ущербність

Здається це проблема із якогось 2021 року.

Це вічна проблема. В 21-му році головна проблема була: «Коли нарешті скічится пандемія і буде вихід назад в офіси».

який ще блдж вихід в офіс? це що вечеринка у вечірних платтях чи як?

Чогось мені здається, що найголовніша причина всіх проблем з вигоранням, це, що мамині квіточки не так собі уявляли айтішний рай.
Можна спробувати міняти проєкт, компанію, місто, країну. Але головне не забути, що куди не поїдеш, всюди будеш змушений себе взяти зі собою.

Головне що ТЦК не змушений взяти із собою :D

Хтось може сказати, що треба просто змінити проєкт.

Глубже, бери, специализацию менять.

Сорри но это постоянное нытье из всех щелей надоедает. Не нравиться — меняй, не можешь поменять — не ной.

Задайте собі запитання. А чи потрібно?

Але всередині — нуль енергії. Немає драйву, нічого не «чіпляє», робочі дні зливаються в щось сіре

Взяти ще один фулл тайм, працюючи з офісу)
Драйв відразу появиться

Так ми тут ФОПи 😂

Всього 62% ФОПів, справжніх та віртуальних, інші перейшли на гіги та офіційне працевлаштування

Робите резервні копії, коли вам комфортно, і потім відновлюєте систему, коли щось зламалося

накидайте посилань на доу на подібні теми
запхаю у ші для узагальнення

скоріше за все це вигоряння, наскільки глибоке — оцінить спеціаліст,
від себе рекомендую взяти відпустку та приділити собі по максимуму — робити те, від чого душа радіє, а тіло аж підстрибує чи пританцьовує. це обов’язково має бути пов’язано із фізичною активністю: прогулянка, екскурсія, виїзд на природу в ліс на рибалку, або катання на велосипеді.
також рекомендую добавити якусь творчу роботу: малювання, ліплення, виготовлення щось своїми руками чи дрібний ремонт.
При цьому мінімум соцмереж та каналів новин, максимум бути на одинці з собою чи в компанії людей, з якими вам легко і комфортно у будь який переіод життя та погодних умов.
мені дуже допомогає пікнік з вогнищем чи просто прогулянка по лісу чи парку і малювання та фотографування.
Якщо ж це не допоможе — тоді варто звернутись до спеціаліста, це може бути психіатр( не треба лякатись цього) який назначить необхідні аналізи крові на рівень вітамінів, бо іноді нехватка вітамінів на фізичному рівні дуже активно впливає на наш морально психологічний стан.
Також із досвіду — допомагають таблетки «Енеріон» tabletki.ua/...​Фармакотерапевтична_група

«Показання
Лікування фізичної та психічної астенії, що супроводжується апатією та зниженням активності.»

усіх благ вам та пошуку оптимального рішення

скоріше за все це вигоряння

такий молодий і вигорівший, в наші часи такого не було, фу таким бути

Вигорання може бути майже в будь-якому віці

+1. Від себе додам — відпустки спочатку допомагали, але коли ефект після майже місяця відпочинку почав триматися не довше тижня, стало зрозуміло, що треба йти. Якщо немає принципових змінних, які ще можна спробувати коригувати (наприклад, домовитись із менеджером про адекватну каденцію обговорення фідбека і його структуру, тощо).

якщо після місяця відпочинку такі результати — то треба звертатись до спеціаліста.
куди йти? — куди б не пішли -цей стан піде за вами, звісно нове місце внесе трішки різноманіття на першйи час, а потім знову накриє

Підписатись на коментарі