Коли ви усвідомили, що більше не Junior?

💡 Усі статті, обговорення, новини для початківців — в одному місці. Приєднуйтесь до Junior спільноти!

Як тільки розпочати свій шлях в IT, з чого почати навчання, де знайти першу роботу — всі ці теми завжди актуальні, особливо, коли ситуація змінюється буквально від місяця до місяця.

Та коли ви нарешті потрапили у бажану сферу і навіть починаєте робити перші успіхи, виникає нове питання — а як довго мені ще бути на цьому рівні? Що визначає мене як зрілого спеціаліста? Як настає той момент, коли я розумію — все, я більше не джун?

І важлива тут не оцінка зі сторони тімліда чи інших колег, а швидше самовідчуття готовності брати на себе відповідальність.

Пропоную вам розповісти свої історії — про той самий момент, коли ви раптом самі собі змогли сказати: «ага, а я вже нічого, щось шарю», і як довго й складно (або навпаки — легко й просто) ви йшли до цього моменту.

👍ПодобаєтьсяСподобалось2
До обраногоВ обраному0
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Мене відразу у воду кинули, не було можливості красиво джуніорити, треба було відразу давати результат, попри неповні 19 років.
Мій перший комерційний таск — читати дані з цієї приблуди через COM-порт magazun.com/...​e-ustroystvo-usp-pakt-2
Без наставника, який би поправив, але з чуваком, який більше знав візуалку Delphi, БД і комп’ютерні мережі, а обиін даними делегував мені-студенту.

Наближаюсь до 10 років загального стажу, все ще джуніор
А вакансії якщо і пропонують, то постійно якісь middle/senior, доводиться відмовляти постійно

Коли почали більше платити.

Коли ви усвідомили, що більше не Junior?

«- Ні, — сказав він. — Цей орден ніколи нікому не давали. Просто деякі люди раптом усвідомлювали, що вже можуть його носити. Ще точніше — завжди могли.
— А за що він дається?
— Немає нічого такого, за що він міг би надаватися.
— Бувають же на світі ідіоти, — з почуттям сказав Сердюк.»
©’Чапаєв та Порожнеча’ Віктор Пєлєвін

Коли вперше проходиш шлях «ось у мене є така ідея -> ось я зробив її реалізацію -> ось вона задеплоєна в прод -> ось її результат для бізнесу».

Коли в кінці місяця ще якісь грошики залишатися почали

Коли ви усвідомили, що більше не Junior?

як перестала себе і всіх навколо питати чи не junior ли я.

Коли сказав уперше слово «мама» прокуреним голосом

коли попросили поменторити «галерного сеньйора»

і потім впевнився, коли перейшов в наступну компанію та самостійно тримав частину проекту

Це не ви усвідомлюєте, кваліфікацію назначають та підверджують завжди назовні. Вас можуть або підвищіти, або ви можете змінити компанію зайнявши вищу посаду в інший компанії. Подобається вам або ні, хто та яку посаду займатиме та кому і яка кваліфікація буде призначена вирішує завжди керівник, іноді йому самому з гори можуть виставляти формальний процесс, щоби не розбазарювали бюджет і не плодили 23 річних сініорів в рамках внутрішньої конкурентної боротьби і це усе. Все інше — це керівник. Далі усе теж просто — є гроші, наприклад добрий замовник цікава і затребувана на ринку технологія і т.д. усі ростуть як на дрожжах, а на Visual Basic + Interbase, або Action Script скажімо, то до розформування відділку і скорочення, джуінором і будете хочь там рік хоч 20 років досвіду. Особисто знаю декількох мідлів за тайтлом із більше 10 років досвіду і то напевно, що правилами компанії заборонено тримати в джуніорах. По скілам звісно там рівень далеко за мідлскій тобто люди на якийсь хрін демпінгують.

Коли ми беремо термометр і вимірюємо температуру в кімнаті і вона, наприклад, виявляється 25 градусів, то що тут первинне — термометр чи температура була такою і до моменту вимірювання? Так само і з «сеньйорністю». Звичайно, посада буде призначена керівником чи замовником. Однак, щоб вона була ними призначена — треба вже ним бути і усвідомлювати це. Не буває такого, що сіли за піаніно — і відразу неочікувано для себе зіграли симфонію. Треба довго вчитися і довести виконання до того стану, щоб перед собою було не соромно — ну а тоді може вже й інші оцінять.

Не правильно мене зрозуміли. Головне завдання Junior-а з моменту як він пройшов випробувальний термін, бо в цей момент його завдання грати цуциня яке подобається родини, переконати керівництво — що він більше не Junior і якщо його не підвищіти до мідла із підняттям зарплатні, то його легко втратять. Інакше будете відчувати себе як завгодно, але матимете тайтл Junior та відповідну зарплатню настільки довго наскільки витримаєте і потім швидше за усе мінятимете місце роботи.
В принципі що робити давно розписано — це залежить від особистості керівника, по Адізісу їх 4 типи тому має бути різні стратегії, що добре для одного — категорично не прийнятно для іншого.

Коли на stackoverflow немає відповідей на твої запитання

Десь в той момент моєї кар’єри, я і завів там акаунт, щоб писати відповіді після того як сам знайду рішення))

якось мене довго тримали на позиції Junior, при цьому видумували різні причини не міняти зп.
І от коли пішов з компанії на Х2 та відповідний рівень розрирення робочих задач і відповідальності, зрозумів що вже впевнений мідл

Коли накопичив критичну кількість власних помилок і в мене з’явився досвід як не треба робити)))

В 1-й рабочий день как QA ещё в 2006.
Когда я спросил: «Расскажите мне, как вы работаете, что вы тестируете и как», мне сказали: «Мы тебя брали не как джуна, ты должен сам понимать». Я сказал: «Окей, разберусь» :)

Эх! Душевные нулевые, его когда айтишником не было так модно и обычно там тусовались фанаты своего дела.

Коли випадково видалив важливий сервіс на серваке, швидко сам пофіксив і ніхто не помітив. Через 10 років теж саме з БД сталося, бекап виручив, майже ніхто не помітив.

когда осознал что ужираюсь быстрее, чем более молодые коллеги

Я думаю, мій особистий пік це 17-21. По-перше, це прокачаний скіл відлагодження. По-друге, що володіння мовою Сі, тому усі інше в принципі ти можеш легко освоїти просто уявою, як би те написав на Сі. По-третє мозок який засмокчує усе як губка. Ти багато чого не знаєш, але це не проблема, тільки натякни. Далі, оптимізм, коли відчуваєш звернути гори. Якщо хтось скаже, що треба написати ядро Windows, твоя відповідь: за півроку прототип, за рік — робоча версія. Ну і сили працювати 15 годин на добу, а головне це цікаво та мотивує. Мій особистий рекорд — програмувати заради насолоди 50 годин поспіль без сну, бо... просто був вільний комп’ютер, була ідея, та незрозуміло, коли ще буде можливість мати машинний час.

А далі... Далі знання, але це в принципі ні про що. Коли знаєш Сі, то в принципі у тебе є розуміння що це можна зробити такими то способами. Знання це просто це просто зробити у цей спосіб. Усе інше це просто професійне коло, це просто впевненість у собі, певна перебірливість, менше наївності. Досвід. Перформансу ти даєш менше, але краще домовляєшся з людьми, бо знаєш що очікують, вмієш ними маніпулювати тощо.

Так що в принципі, мені це нагадує шахи, коли ти у 17-21 виходиш на топ рівень, потім поступово на ньому крутишся, в 40+ починаєш здавати.

Медіанний вік чемпіона світу з шахів на момент завоювання титулу 31 рік.

А за останні 50 років?

Карпов, 1975, 24 роки,
Каспаров, 1985, 22 роки,
Крамнік, 2000, 25 років,
Ананд, 2007, 37 років, (але був в топі ще у 17)
Карлсен, 2013, 22 роки
ну.. зараз складно казати, чи варту рахувати Дінґ Лірена або Домаранжу Гукеша, то
Дінґ Лірен, 30 років,
Домаранжу Гукеш, 18 років.

Яка медіана? 18, 22, 22, 24, 25, 30, 37
24 роки

Знову, що я писав?

ти у 17-21 виходиш на топ рівень, потім поступово на ньому крутишся, в 40+ починаєш здавати.

Ось так воно й працює.

Медіанний вік чемпіона світу з шахів на момент завоювання титулу 31 рік.
в 40+ починаєш здавати. Ось так воно й працює.

AI says — The median age of Nobel Prize winners is 60 years old.

Це до того що при бажанні можна знайти ту статистику яка до вподоби.

Результат партії в шахи зрозумілий в момент її завершення. А що там понаписували ті фізики чи навіть письменники — чорт його знає чи воно чогось варте, може через кілька десятиліть стане зрозуміло. От тому й 60.

спорт (навіть такий як шахи) як показник... і нп наука як вагомість обраних опцій


Аргументація на базі

понаписували ті фізики чорт його знає чи воно чогось варте

виглядає так собі, треба булоб щось повагоміше

спорт (навіть такий як шахи) як показник...

Якщо брати інтелектуальну діяльність, то це один з небагатьох обʼєктивних показників. Так, до нього також є питання, бо це спорт, прийняття рішень в обмеженому часі, амбіції, концентрація, працездатність, ..., це все більше притаманно молодим, які виборують собі місце.

Взагалі, чому нас вчать шахи? Що у віці 17-20 можна досягти світових результатів. Також у науці, скажімо, Матіясевич у 22 розвʼязав десяту проблему Гільберта. І взагалі багато прикладів, особливо в математиці, коли результати досягаються в молодому віці, навіть хтось казав, що якщо до 24 не зробив нічого, то вже не зробиш.

Тому в принципі вийти на пік у 20-24 в принципі можливо і в програмуванні, не бачу жодних перешкод. Тим більше що рівень мідла чи сеніора це звичайна посередність (перший розряд — КМС), а не світовий рівень.

треба булоб щось повагоміше

А що повагоміше, коли там прямим текстом написано, що це субʼєктивний показник? Цьому не будемо поки що давати, бо він молодий, ще встигне. Немає достойних робіт? Ок, дамо цьому дідугану, він за все життя заслужив. Того ж Ейнштейна висували років десять, поки політично не вирішили дати йому за фотоефект, бо з теорією відносності не було на той час консенсусу.

Але Nobel Prize це багато суб’єктивних моментів, які впливають не результат. Наприклад, вручають за результати 40-річної давнини. Далі, багато залежить від грантів. Тому наукова діяльність має дуже багато соціальних аспектів, як політика.

Шахи це приклад інтелектуальної діяльності, де на результат майже не впливають інші чинники.

Моє відчуття, що в 25 я приносив на проектах більше вел’ю, а в 45+ роблю менше, але отримую більше.

Моє відчуття, що в 25 я приносив на проектах більше вел’ю

Не маю нічого проти що як відчувається, наведена раніше спортивна аргументація як база для узагальнення — не дуже.

Але цікава частина далі

в 45+ роблю менше, але отримую більше

от і я зовсім невпевнений що в 25років щось краще розумів, цілком можливо якраз навпаки

Ну може і так, це ж все таки спорт. Але як часто на роботі над вами стоять із секундоміром?

Так, порівняння має свої недоліки. В шахах треба багато пам’ятати, до за дошкою ти не можеш користуватися нічим. У житті завжди є можливість «підгледіти», менше стресових умов.

Але перевага молодих у шахах це більше працездатність, у той час коли більш вікові гравці намагаються виїжджати на досвіді.

Цікаво що є статитстика, що серед self-made millionaires переважна більшість народу знаходиться в віковому діапазоні between 45 and 60. В той самий час коли йдеться про мільярдерів, то тут за данними Forbed www.forbes.com/...​ungest-billionaires-2025 50s and 60s тобто досягають те що зветься успіхом вже на шостому десятку.
Тут те саме з джуніорами, мозкові можливості у віці 22-32 скажімо щодо концентрації уваги, набагато виші за старщих. Тим не менше вони «бігають швидко, але зігзагами», чітка система мислення зазвичай не сформована.

На першій роботі програмістом після 3-місячного випробувального джуном перевели на міда.

Коли на ’’сходкє’’ мідлів коронували.

Коли задеплоїв перші додатки якими користувались реальні люди. Тоді здавалось, що я досяг успіху і крутий спеціаліст. Через деякий час прийшло відчуття, що я майже нічого не знаю і все зроблене неправильно. І такі хвили постійно, але відчуття успіху з кожним разом не таке велике

розумію, але це дарма :) ну і з практикою якраз приходить розуміння, що всього на світі не осягнути, і в якийсь момент треба спеціалізуватися, тому оце відчуття, що «нічого не знаєш», я б сказав, навпаки гарний знак
все знають люди без self-awareness

брати на себе відповідальність

Яку саме? За продакшен із сотнями оффлайн рітейл відділів з мільйонами виручки за день? Чи шматочку коду котру закомітиш дядям за бугром?
Без образ, але на галері ніхто ні за що не відповідає навіть архітектори та інші. В продукті так, там все норм з цим, зазвичай тімліди вже можуть мати дійсно норм відповідальність в залежності від самого продукту звичайно. Хоча навіть там зазвичай відповідальність розподілена між декількома керівниками.

я не згоден з загальним меседжем, але навіть якщо так, то йдеться більше про відповідальність перед собою за якість своєї потенційної роботи

в плані — «я візьмуся і зроблю це самостійно і добре». оцінка менеджменту другорядне тут

Підписатись на коментарі