Мілтек — це про реальний вплив. Як цивільні спеціалісти адаптуються до оборонної індустрії

💡 Усі статті, обговорення, новини про оборонні технології — в одному місці. Приєднуйтесь до DefTech спільноти!

Вітаю, мене звати Ольга Фалько, я Recruitment Team Lead у Skyeton — компанії, що створює безпілотні авіаційні системи та рішення для оборони. Останні два роки у мілтек-галузі вдало поєдную технічну обізнаність із людяністю та емпатією.

Я вірю: справжній рекрутинг починається там, де люди знаходять не лише роботу, а в першу чергу себе — з місією, змістом та перспективою. Це моя перша публікація на DOU і я вирішила присвятити її темі, що продовжує набирати значущості: як фахівці з цивільного ринку — ІТ, hardware, embedded, automotive — переходять у мілтек. І головне: що на них там чекає.

Якщо ви — інженер або технічний фахівець, який розглядає можливість долучитися до оборонної індустрії, — можливо, ця стаття допоможе вам у прийнятті зваженого рішення.

У країні, що воює, military tech перестає бути нішевою темою — він перетворюється на одну з ключових точок сили. Зростає попит, бюджет, вплив — а разом із цим змінюється і сприйняття самої сфери. Якщо раніше мілтек здавався закритим і технократичним, сьогодні туди активно придивляються фахівці з цивільного ринку — передусім з ІТ, інженерії, стартапів. Хтось хоче бути корисним, хтось — зростати на складних задачах, хтось шукає сенс. Але чи достатньо цього, щоби швидко влитися у військову індустрію з її темпом, відповідальністю та вимогами? І що чекає на тих, хто наважується на цей перехід?

Чому цивільні фахівці взагалі цікавляться мілтеком

Мотивації у фахівців, які переходять із цивільних сфер у military tech, дуже різні. Але найчастіше — це не гроші. Людей приваблює сенс, вплив і виклики.

У нас були кандидати, які прямо казали: «Я не готовий воювати, але хочу приносити користь». Це про внутрішнє відчуття — коли хочеш бачити реальний, відчутний результат своєї роботи. І бачити його на полі бою.

У гарному сенсі — це професійна цікавість: складні технічні завдання, нові для них сфери, можливість зростати через виклик. Ще одна часта й дуже щира причина — патріотична мотивація. Бажання зробити свій внесок, допомогти країні, використовуючи саме свої навички.

Але навіть така правильна на перший погляд мотивація може завадити. Наприклад, у кандидата вже є особисті напрацювання, він волонтерить, активно долучається до розробок. І в якийсь момент з’являється потреба у визнанні, у власному «я знаю краще». Тоді виникають труднощі в комунікації, бо мілтек — це насамперед командна гра.

Коли мотивація хибна

Найчастіша з «неправильних» мотивацій — це бронювання. Дехто чесно зізнається: «Я працюю, все ок, але мені потрібно врегулювати документи». Це ще більш-менш чесно. Але коли патріотичність використовується як прикриття для особистих гарантій — ми це відчуваємо.

Інша проблема — це спроба знайти компанію, яка «вирішить питання». Люди приходять не по роботу, а по формальність. І на цьому все закінчується.

Ми шукаємо тих, кому дійсно цікаві задачі, команда, продукт. І дуже часто кандидати приходять саме за експертизою — сильним середовищем, конкретними людьми, з якими хочуть працювати.

Найбільші виклики для новачків

Перш за все — це зміна мислення. Мілтек — це про темп, відповідальність і реальний вплив. Рішення, що ти схвалюєш сьогодні, вже завтра має працювати в бойових умовах.

Люди, які приходять із комерційних продуктів, іноді вражені швидкістю: тут не можна «дозріти» з рішенням за кілька тижнів. Усе — зараз. І не завжди є право на помилку.

Другий виклик — ментальне навантаження. Тут не баг у коді, тут ризик для місії. Навіть коли працюєш добре, з’являється відчуття, що цього недостатньо. Це втомлює. Але якщо є правильна мотивація — витримується.

Цивільна vs військова інженерія

Одна з найбільших відмінностей — у широті ролей. В ІТ інженер зазвичай має чіткий фокус. У мілтеку це часто «full-stack на максимумі»: ти розробляєш, тестуєш, береш участь у польотах, бачиш, як саме твоя розробка працює в полі.

Інженерна команда теж функціонує інакше. Часто одна людина поєднує кілька ролей. А менеджер — це не «про процес», а про експертизу й участь у розробці. Це додає гнучкості, але й вимагає більшої зрілості.

Тут особливі вимоги до надійності та відмовостійкості. Виріб має працювати в екстремальних умовах: пил, волога, удари, радіоелектронні перешкоди, бойове навантаження. Також варто зазначити більш жорсткі вимоги до перевірки, тестування, сертифікації — ніж у цивільному секторі.

Військові розробки це про безпеку, відповідність стандартам, перевірені рішення. Наприклад, продукт для цивільних задач і для коригування артилерії — це різний рівень точності, відповідальності та ризику.

Продукт має інтегруватися зі системами управління, зв’язку, РЕБ, ППО тощо.

Ну, і звісно ж, фідбеки. Військовий може не мати другого шансу. Фідбек із фронту— найцінніший.

Як адаптуватися фахівцям із цивільного ринку

Онбординг із роз’ясненням місії та контексту ми починаємо робити ще на етапі співбесід.

Тобто починаємо не з процесів, а з відповіді на запитання, навіщо:

• пояснюємо, яку роль відіграє компанія в системі оборони;
• показуємо, як продукт працює в реальних умовах (наскільки це дозволено);
• знайомимо з польовим зворотним зв’язком, щоб людина побачила — її робота не абстрактна, вона має вплив.

Це допомагає перейти від сприйняття «робота в техкомпанії» до «я частина команди, яка робить важливе».

У Skyeton ми шукаємо фахівців, які можуть мислити продуктово, працювати міждисциплінарно й відчувають зв’язок із місією. Найчастіше до нас приєднуються hardware-розробники, інженери-конструктори, спеціалісти з авіації, електроніки, тестування та системної інтеграції.

Також активно шукаємо інженерів із досвідом у embedded C/C++, навігаційних і комунікаційних системах, а також фахівців із тестування безпілотних платформ. Нам важлива не лише технічна експертиза, а й готовність працювати з реальними викликами — коли швидкість, надійність і відповідальність критично важливі.

Новачкам із цивільного ринку часто не вистачає:

• розуміння військової термінології;
• специфіки командної структури;
• логіки пріоритетів.

Саме на це на початку роботи роблять акцент наставники та керівники. Для нас є важливим менторство у команді, ми заохочуємо новачків ставити якомога більше запитань.

Що допомагає включитись у місію:

• Реальні історії з фронту, в яких використовують наші рішення.
• Комунікація не про бренд, а про вплив. Коли людина бачить, що вона будує не просто деталь, а можливість вижити — це змінює мотивацію глибше за будь-які KPI.

З яких сфер до нас найчастіше приходять: ІТ, авіація, автомотив

Авіація та аерокосмічна галузь — це ідеальний метч: інженери, технологи, конструктори мають суміжну базу та розуміння безпекових вимог.

Автомотив — добре працює на перетині hardware, електроніки, системного мислення, тестування.

ІТ (embedded, QA, системне програмування) — особливо ті, хто хочуть бути дотичним до «заліза».

Оборонка/заводи — фахівці, які прагнуть більшої динаміки, але вже звикли до стандартів, специфікацій, відповідальності.

І тут знову ж таки допомагає переорієнтація інженерів із цивільного hardware у мілтек через зміст і місію.

Які спеціалісти адаптуються швидше та за якими ознаками це видно

Швидко адаптуються ті, хто:

• Вміють працювати з невизначеністю, але не вимагають повної свободи (баланс між гнучкістю та дисципліною);
• аналітичні, системні, але при цьому не бояться «руками залізти в проблему»;
• звикли до міжфункціональної взаємодії — бо тут постійний перетин: розробка, тестування, польове застосування, зворотний зв’язок;
• готові до відкритої комунікації — бо в мілтек важливо уточнювати, ставити запитання, шукати контекст.

Видно це вже в перші тижні: як людина ставиться до фідбеку, наскільки швидко «втягується» у продукт, чи цікавиться його застосуванням.

Найкраще заходять embedded-інженери. Вони вже працювали з «залізом», розуміють, як усе пов’язано, звикли до точності. Так само добре заходять люди з автомотиву чи хардверного продакшену — там сильна технологічна дисципліна.

Ще один профіль — ті, хто працювали в стартапах. Вони звикли до гнучкості, до багатофункціональності, до умов, де треба швидко приймати рішення. У мілтеку це дуже цінується.

Хто не приживається

Проблеми виникають у людей, які не готові до командної роботи. Особливо — коли є сильне технічне его.

У нас був кейс: кандидат мав чудову технічну підготовку, продемонстрував свої розробки на співбесіді — все виглядало ідеально. Але вже в перший день він почав демонструвати невдоволення — до місця, до формату спілкування, до комунікації. Ми дали час подумати, він повернувся — і за тиждень пішов остаточно.

Мілтек не терпить «я знаю краще». Тут важлива взаємодія.

Також важко адаптуються ті, хто орієнтовані лише на швидкий результат, без глибокого змісту (мілтек — це про витримку, іноді повільні, але критично точні рішення), і, звісно, ті, хто не готові працювати в умовах часткової закритості даних, NDA, браку публічного визнання.

Найкраще в команду заходять фахівці, які шукають не просто нову технологію, а саме сильну місію, сенс і команду, де важливо, що ти створюєш.

Чи є простір для зростання — і чи безпечно взагалі працювати у мілтеку

Простір для зростання є і дуже реальний. У мілтеку зростаєш не по посаді, а по впливу, в першу чергу.

Наприклад, у нас інженери не просто «виконують задачі». Вони розуміють продукт, впливають на нього, беруть участь у випробуваннях, бачать результат. Навіть у серійному виробництві є простір для R&D, для ініціатив. І це дуже мотивує.

А щодо безпеки, то, на моє переконання, більшість побоювань — у голові. Ми не стикаємося з тим, що люди бояться вказувати роботодавця або не хочуть говорити про свою роботу.

Навпаки, мілтек — це про репутацію, про повагу. Люди не приховують, де працюють. І навіть у публічному просторі — це не проблема. Якщо хтось справді хоче дістати інформацію — він її знайде і без LinkedIn.

Приклад успішної адаптації

Одним з прикладів успішної адаптації є інженер з автомобільної галузі (у минулому), який став тімлідом відділу електроніки в мілтек.

Фахівець мав сильний досвід в automotive: робота з електронними системами, якісні процеси тестування, досвід на виробництві у ролі технолога. Проте звик до чітких стандартів, прозорого roadmap і передбачуваного циклу розробки.

Очікувано стикнувся з певними викликами при переході:

• military tech виявився менш структурованим і більш динамічним;
• частина процесів ще формувалась «у польоті»;
• новий військовий контекст.

Що допомогло адаптуватися:

• Прямий контакт з продуктовою логікою: пояснили, як працює продукт у реальних бойових умовах.
• Можливість впливу: з перших місяців брав участь у рішенні не тільки «як зробити», а й «що саме потрібне».
• Довіра + технічна свобода: дали можливість покращити процес у відділі електроніки з урахуванням досвіду і працюючих інструментів в automotive — але адаптованих до мілтек-реальності.

І тепер на виході ми маємо потужні результати:

• Зміна структури та підпорядкування у відділі радіоелектроніки, перерозподіл зон відповідальності, розвантаження керівника відділу радіоелектроніки та результативна взаємодія з ним.
• Фахівець допоміг адаптувати новачків, які теж прийшли з цивільних сфер.
• Наразі має успішний досвід роботи у компанії вже понад 2 роки.

Інженери з automotive добре заходять у мілтек, якщо бачать, де саме їхній досвід додає вартості, і мають простір для лідерства. Та не менш важливо — дати їм контекст і причетність до місії.

Що варто врахувати, коли думаєте про перехід у мілтек

Почніть із мотивації. Якщо ви шукаєте «броню», стабільність чи більшу зарплату — подумайте ще раз. Але якщо вас драйвить сенс, бажання впливати, працювати над справжніми речами, з реальними людьми — тоді вам може бути з нами по дорозі.

Якщо думаєте про перехід у military tech, раджу дивитися не лише на стек чи роль, а трохи глибше — на сенс. Дана сфера — не про ідеальний процес або легкі рішення. Вона для тих, хто хоче бути частиною чогось, що має значення.

У мілтек найчастіше переходять фахівці з ІТ, авіації, машинобудування, оборонної промисловості, а також колишні військові з технічною освітою. Такий перехід зумовлений як суміжністю технічних компетенцій, так і зростаючим попитом на інженерні рішення, що працюють в умовах реального бою.

Фахівці з ІТ мають сильні навички у розробці програмного забезпечення, роботі з великими масивами даних, штучним інтелектом та алгоритмами.

Авіаційні та машинобудівні інженери приносять глибоке розуміння принципів аеродинаміки, міцності матеріалів і серійного виробництва.

Фахівці з оборонної промисловості вже знайомі з нормативами, специфікою військових замовлень та технологіями подвійного призначення.

З мого досвіду найкраще у military tech адаптуються також ті, хто не лише сильні технічно, а й мають гарні комунікаційні навички та готовність до командної роботи. Такі люди:

• Відкриті до нового — не бояться ставити запитання, коли щось незрозуміло, і готові вчитися не лише на початку, а протягом всієї своєї роботи.
• Комфортно почуваються в умовах невизначеності — можуть працювати, коли ще не все чітко сформульовано, і залишаються гнучкими.
• Беруть відповідальність не тільки за свою зону, а й за спільний результат — коли важливо не «зробити свою частину», а зробити разом, вчасно й правильно.
• Готові «працювати руками» — навіть якщо мають великий досвід, не уникають «не своїх» задач: можуть увімкнутися, підхопити, підтримати, коли цього потребує команда.

Отже, мілтек — це непросто. Але це середовище, в якому багато справжнього. І багато можливостей для зростання.