Мій бойовий шлях. Частина друга. Торецьк

💡 Усі статті, обговорення, новини про оборонні технології — в одному місці. Приєднуйтесь до DefTech спільноти!

Вітаю. Моє ім’я Віктор. Позивний Гідеон. Я служу бойовим FPV-пілотом в бригаді спецпризначення. Хочу одразу зауважити, що все написане нижче це мій суб’єктивний досвід.

В цивільному житті я працював на американську компанію Java/DevOps-розробником. Після війни планую повернутись в IT-галузь. Але вже в CyberSecurity. Мені завжди подобалось більше працювати з командною строкою та писати скрипти, ніж Spring-контролери.

На DOU є перша частина про мій бойовий шлях, почитайте. Там я розповідаю про пекло околиць Білогорівки та Серебрянського лісу.

Влітку 2024 року я перевівся всередині бригади з роти ударних дронів в легендарний бойовий підрозділ на посаду FPV-пілота. Події, описані нижче, мали місце під час проходження служби саме в ньому.

Початок кампанії на Торецькому напрямку

В Серпні 2024 року ми отримали завдання доєднатись до БТГР на Торецькому напрямку та зупинити просування ворога. Забігаючи наперед, можу сказати, що наступ був зупинений, але ціною нереальних зусиль. Настільки нереальних, що ви не зможете собі уявити. Зрозуміє тільки той, хто сам проходив через подібне. Перед кожним виходом я думками прощався з близькими. Навіть один раз попросив свого друга попіклуватись про мою родину, якщо я не повернусь. Останній раз я робив подібне в лютому 2022 року.

Під час бойових дій нашій бригаді вдалося деблокувати фенольний завод в Нью-Йорку, де були в оточенні сили суміжників.

Проти нас стояв перший армійський корпус так званого днр, а нині одна з армій рф. Тіпи з досвідом війни з 2014 року та окремою артилерістською бригадою. Ми відчули її дію на собі сповна.

Проведши рекон (рекогносцировка — це розвідка або обстеження місцевості, об’єкта чи ситуації для збору інформації, оцінки умов та прийняття подальших рішень), ми зайняли позицію в Щербинівці, що під Торецьком. Майже всі будівлі в селищі були непошкоджені. Коли шукали місце для роботи, бачили картину, як в апокаліптичному фільмі. Все знаходилось на своїх місцях, їжа, персональні речі і так далі. Люди тікали, кидаючи все, як є.

Наразі власниками тих будинків повертатись нема куди, бо цього села більше фізично не існує. Так само як і Торецька. Місто розбите настільки, що цілі райони під час боїв стерті до фундаменту. Я не перебільшую. Є вулиці, котрі просто рівна земля. Навіть стін не залишилось. Роблячи розвідку, ми зайшли у дім, де був покинутий власниками пес породи Лабрадор. Він навіть не встав з ліжка хазяїв, просто піднявши на нас свої сумні очі. Через пару днів цей дім знищила авіабомба.

7 проти 1

Противник чудово розумів, хто заїхав до них на напрямок, вони використали всі свої наявні ресурси, щоб максимально завдати нам ураження.

Тоді загинув наш командир, загинув мій побратим та багато достойних синів України.

То були справжні люті дні. В першу зміну за 6 днів до нас в сектор впало 100+ КАБів. Десь в середньому 17 за добу. Як вони жодного разу не влучили до нас у двір, для мене могло б бути таємницею, але я знаю, що сотні людей моляться кожен день за мою безпеку, та безпеку мого екіпажу. Цей Божий захист відчувається постійно. Це незаперечний факт. За весь час, за всі 47 бойових виїздів, в моєму екіпажі жодного разу не було ані поранених, ані загиблих.

Моя дружина тривалий час молилась Богу, запитуючи, чи повернуся я з війни. Господь дав їй місце Писання, котре я тепер ношу постійно з собою на кулоні.

«Нехай поблагословить тебе Господь із Сіону, і побачиш добро Єрусалиму по всі дні свого життя, і побачиш онуків своїх! Мир на ізраїля!» Псалми 127:5-6 UBIO

Получається, маю дожити та побачити своїх онуків.

По росіянах можна було звіряти годинник. З 21 до 22 стіни погребу, де ми були, тремтіли від авіабомб, періодично скидаючи нас з ліжок вибуховою хвилею. Наступний виїзд тривав вже 8 днів замість 5.

Противник змінив тактику та почав «розбирати» наші позиції РСЗО та артилерією. Іноді КАБами. Я нарахував 600+ прильотів.

БМ-21 «Град» — це радянська реактивна система залпового вогню (РСЗВ) калібру 122 мм. Вона призначена для ураження живої сили, техніки та укріплень противника на великих площах

Зараз ви дізнаєтесь дещо про РСЗО, чого немає в інтернеті.

Коли БМ-21 «Град» робить залп, ти не чуєш звука реактивного пострілу. Все, що чутно, це глухий звук типу «ту-ту-ту». Це три пристрілочних. Швидкість ракети в 5 разів більша за швидкість звуку. Тому, коли чуєш, ці «ту-ту-ту», то ракета вже давно в повітрі. Маєш 2-3 секунди, щоб знайти укриття, якщо на вулиці. Після пристрілочних майже завжди слідує залп з 10+ ракет. Якщо ці три перші постріли падають 50+ метрів від тебе, значить — ціль на ураження не ваша позиція. Якщо ближче, то наступний залп для вас.

Найближча відстань, куди влучив пакет ракет — 5 метрів до нашого підвалу. Нелюди розбили криничку, звідки ми брали воду, щоб купатись. Була доба, коли десять хатин палало одночасно по колу позиції. Такий собі експіріенс.

Наш двір у Щербинівці. Вид з виходу підвала

Складнощі з евакуацією

Нас мали вивезти з того місця умовно в понеділок, але тричі наша техніка підривалась на мінах. Тому евакуація все відкладалась та відкладалась. Памʼятаю ніч, коли мені сниться, як я знаходжусь на базі, але не памʼятаю, як туди потрапив. Прокидаюсь, а я досі в тому підвалі.

В один з останніх днів на тій позиції я поліз на дах будинку знімати антену від радіостанції. Під час роботи почув знайомі «ту-ту-ту». Часу зістрибнути на землю та шукати укриття вже не залишалось, тому я втиснувся в стіну, спостерігаючи, як три ракети залітають нам в город. Кинувши все, я зістрибнув на землю та сховався у підвал. За пару секунд залп ракет влучив в 30+ метрів до нас. На моєму каналі є відео з тих часів, можете подивитись.

Один з будинків поряд з позицією

Взагалі більшість моїх історій підкріплені контентом з GoPro та телефону. Це моє легасі, котре разом зі статтями залишиться після мене як згадка про наші звитяги та щоденність повномасштабної війни.

На початку кампанії в Щербинівці ми зіткнулись з цивільними. То була літня жінка та чоловік. Вулиця ще була ціла, але я розумів, що гряде. Зупинивши їх, попередив, що найближчими днями росіяни знесуть їхні дома артилерією й авіацією та запропонував поїхати звідти, на що вони відповіли відмовою. Через пару тижнів та жінка втратила кінцівки від прильоту ракети РСЗО, і нашим хлопцям довелося ризикувати своїм життям, щоб евакуювати її. Невідомо, чи дожила вона до шпиталю.

Епілог

На війні ти черствішаєш і починаєш дивитись на речі взагалі без емоцій, з холодною головою. Такий собі режим самозбереження психіки. Хто в цей режим не входить, потім відчуває наслідки у своїй поведінці та поглядах на життя та оточуючих. Тому на все, що робиться кругом, дивлюся спокійно.

У січні 2025 року в Польщі, під час повернення гуманітарного конвою в Україну, одна з автівок злетіла в кювет. Без постраждалих. Ми були свідками у пікапах, що їхали позаду. Шлунок одного з військових потім від нервів повернув назад свій обід. Я викликав 112 та спокійно дочекався їх приїзду й евакуації автівки. Чому така різна реакція на екстремальні події?

Той хлопець — тиловик, котрий сидить та програмує софт десь на штабі. Я своєю чергою вже багато бачив екшену. Сам в автівці злетів в кювет на передовій. В кілометрі від орків, на відкритій місцевості. Нас тоді обстріляли так, що ми ледь унесли ноги.

Раз більше, раз менше, немає ніякого значення для мене. По-іншому ніяк. Ти не вивезеш, та не залишишся нормальним, стикаючись з тією жорстокою реальністю, що ми проходимо.

Обстріли, дорожні інциденти, бойова робота — все це даність війни, котру ми маємо прийняти та стояти твердо. На нашій землі, за наших побратимів, котрих тільки в мене загинуло вже шістнадцять за ці роки.

Дякую, що дочитали до кінця. В наступній статті я розповім про славні часи, коли ми поклали у землю декілька механізованих взводів росіян одним екіпажем. То був чудовий час, котрим я пишаюсь.

Ті події мали місце у період «великої диванної битви» в коментарях на мою статтю про розкол в суспільстві між ветеранами та цивільними. Крінжово було, знаходячись на позиції, за тим всім спостерігати, але то ніяк не зачепило. Ми влаштували справжній геноцид живій силі та техніці окупантів в ті дні.

Підписуйтесь на мій канал, або не підписуйтесь, як багато моїх знайомих, хто слідкує, але інкогніто. Вирішувати вам.

Підтримати мене в моїй службі можна нижче:
🔗 Посилання на банку
Номер картки банки — 5375 4112 1288 0756
PayPal — itstud87(at)gmail(dot)com
Приват — 4149 4390 4354 0214

Підписуйтеся на WhatsApp-канал DefTech спільноти!