War-life balance. Людська сторона оборонних технологій

💡 Усі статті, обговорення, новини про оборонні технології — в одному місці. Приєднуйтесь до DefTech спільноти!

Всі точно знають про work-life balance — це коли є чіткий робочий графік. Робота з 9 до 18, і все, що за межами цього часу — вже не робоче. Є визначений таймінг та відповідальність. Поза цими годинами можна займатись своїм життям. Навіть у робочі години залишається простір для особистих справ. Бувають в працівника продуктивні періоди, а бувають моменти зі зниженням темпу. Все досить розділено.

Проте є war-life balance, що виглядає по-іншому. Робота і життя щільно переплетені. Хвилі щоденних викликів і невизначеності, що приносять бойові дії, фактично інтегровані в постійний робочий процес. Відтак кожен день може підкидати нові завдання, які слід вирішувати моментально: від перебоїв у постачанні компонентів до модифікації дронів під вимоги військових з передової.

Календар підвищеної напруги

Під war-life balance немає можливості розділити роботу та особисте життя, бо все щільно взаємоповʼязано. У військовослужбовців немає вихідних, особливо коли вони на позиціях — мають кожну хвилину бути пильними. Це не означає, що активні бойові дії тривають безперервно, зрозуміло, що є якісь відносно спокійні години. Але це передбачає, що вони кожної миті готові до того, що щось може трапитись. Відповідно, в нас, як у ветеранського бізнесу, цей принцип теж проявляється у роботі.

Ти завжди маєш бути напоготові, включатись моментально, якщо цього вимагають обставини. До прикладу, якщо є якась термінова задача після десятої години вечора, то треба робити її, адже завтра зранку треба буде везти дрони на якийсь із напрямків. Це означає, що тобі завчасно необхідно зібрати речі, замовити дрони на виробництві, всіх скоординувати й вирушати в дорогу. Бо в тебе немає часу тиждень погоджувати, коли ми поїдемо й підпишемо документи. Адже військові потребують дрони негайно, немає часу на роздуми.

Фронт дуже швидко змінюється й технологічний розвиток на лінії бойового зіткнення теж. Сьогодні твій дрон на конкретній частоті стійкий до РЕБу, а завтра його вже може подавлювати ворог. Тож маєш максимально оперативно адаптуватись й постійно змінюватись.

Війна як постійний фон

War-life balance — це своєрідний спосіб виживання. Формат, у якому можна бути залученим і корисним. Це реальність, у яку важливо повертати тих, хто ще не відчув її ваги. Іноді м’яко, іноді жорсткіше, але з єдиною метою — щоб усі долучилися до спільної справи.

Ти можеш не висипатись через постійні нічні обстріли, але чудово розумієш, що від твоєї роботи залежить безпосередньо життя та умови роботи тих, хто захищає тебе, зокрема й від нічних атак.

Емоційне вигорання в таких умовах — реальність. Більшість людей втомлюються. Високий рівень мотивації допомагає, але не вирішує все. Страх, злість, втома — звичні стани. Їх варто прийняти та направити у потрібне русло, а не скеровувати агресію й випорскувати енергію на тих, хто поруч. Адже всі вигорають, всі втомлюються, але це не означає, що слід поводитись токсично, ображати своїх колег тощо.

Варто цю втому і злобу акумулювати на ворога в конкретні дії, які призводять до конкретного результату: ти можеш відкрити дружню банку для збору, допомагати волонтерити на місцях, збирати дрони, займатись OSINT-аналітикою чи хоча б інформаційно підтримувати й розповідати про звірства ворога. А далі вже стимулюють додатково мотиваційні речі, що дозволяють відчути свою долученість: це і відео уражень, і живі відгуки від ЗСУ, зустрічі з військовими, які використовують наші дрони, тематичні виставки, згадки в медіа тощо. Коли ти особисто спілкуєшся з військовослужбовцями, то мимохідь ловиш себе на думці, що твої проблеми не настільки суттєві, а отже точно можеш зосередитись на більш важливому.

Пліч-о-пліч

Корпоративна культура в «Генерал Черешні» побудована на взаємозв’язку між щоденною працею, користю для армії та підтримкою одне одного. В нас кожен співробітник усвідомлює, заради чого він щодня приходить на роботу. Виробництво дронів — це лише частина загальної справи. Вся компанія живе у ритмі війни: спільно переживаємо втрати, обговорюємо новини з фронту чи після нічних повітряних атак, збираємо замовлення, контактуємо з військовими. Переконаний, що наш працівник шукає способи зробити більше, ніж просто виконати свою посадову інструкцію.

Долучитися до спільної справи можна по-різному. Можу навести нещодавні приклади нашої команди:

Благодійні забіги — чудова можливість пробігтись спільно з ветеранами й ветеранками, при цьому твої кошти (а в нашому випадку кошти компанії) за забіг підуть на цільові збори. Якщо ви коли-небудь долучались до спільноти бігунів, то точно відчували цю неймовірну енергію підтримки як під час самої пробіжки, так і на фініші. А коли це ще й колишні військовослужбовці поруч, то відчувається особлива синергія. Ми спробували — команда в захваті й вдячна за таку можливість.

Донорство крові для військових — ще один спосіб підтримки від команди. Твоя кров безпосередньо може врятувати чиєсь життя. Мабуть, більш важливого вчинку важко уявити. Донорські центри постійно потребують кров, особливо в прифронтових містах. Чимало мешканців там стають донорами, проте вони фізично не можуть покрити всіх потреб військових, а є іще й сотні цивільних пацієнтів. Тому донорську кров транспортують практично з усієї України. Ми раді бути корисними у цій надважливій місії й закликаємо ваші компанії брати приклад. Це доволі легко організувати та не потребує надзвичайних зусиль. А відчуття, що ти точно долучився до порятунку того, хто береже твоє мирне життя — однозначно мотивує.

Висадка дерев в памʼять про тих, хто загинув — нещодавно наша команда посадила 100 черешень та сакур у Гостомельському парку «Щасливий». Кожне дерево присвячене нашим друзям-захисникам, які віддали життя у російсько-українській війні. Черешня — символічне дерево для нас, саме тому назвали на її честь нашу компанію. І тепер вона на кожному дроні, що летить із помстою до окупантів. Впевнений, ми повернемо все, що в нас вкрали. І мелітопольські черешні, і узбережжя Азовського моря, і всі наші території, і мир для України.

Безпосередньо допомога підрозділам — гадаю, тут і так все зрозуміло. У кожного співробітника точно є знайомі чи родичі військовослужбовці. І всі знають, що потреб у військових завжди достатньо. Ці потреби важко закрити власним коштом, але якщо відповідальний роботодавець допомагає родичам своїх же співробітників захищати Україну на фронті, від цього виграють всі, а бізнес — двічі: по-перше, створюючи цінності та бренд роботодавця, по-друге — наближаючи перемогу.

І це тільки невелика частина того, що ви можете втілювати на корпоративному рівні. Поспілкуйтесь з колегами, розпитайте, як вони залучені, або що вони хотіли б впровадити. Будьте максимально відкритими до ініціатив ваших співробітників і ви здивуєтесь, наскільки багато цікавих пропозицій можна отримати.

Та попри все вважаю, що такий режим — тимчасовий. Після перемоги або перемир’я суспільство шукатиме шлях до повернення до work-life балансу. Люди будуть виснажені. Зараз ми викладаємось, бо іншого вибору немає. Ми працюємо, щоб вижити. Але це не має тривати нескінченно.

Особисто для мене відчуття причетності — у щоденних діях, направлених на допомогу війську. Кожного дня можна зробити щось корисне, не обов’язково щось велике. Головне не ігнорувати. Бути в реальності, бути потрібним. Ми своєю чергою створюємо такі умови, щоб співробітники могли ефективно працювати й допомагати країні.

Підписуйтеся на WhatsApp-канал DefTech спільноти!