Мій досвід роботи з міжнародними стартапами: як це виглядає насправді

Пишу цю статтю не як чергова «експертка з міжнародних ринків», а як розробниця, що пройшла шлях від українського аутсорсу до британських і австрійських стартапів. Це не інструкція, а щира сповідь. Я не маю універсальних рецептів. Але, можливо, мій досвід допоможе комусь знайти своє місце, а комусь — хоча б не втратити себе.

Базова довіра — це дар і тягар

Перше, з чим я стикнулася, — це довіра. Тобі довіряють як спеціалісту. Часто — без зайвих перевірок. Якщо ти кажеш «це треба відрефакторити», відповідь — «окей, бери і роби». Звучить круто, так? Але на практиці це може стати пасткою.

Бо ти ще не встиг вбудуватися в контекст, ще не розумієш продукт — а тобі вже дають відповідальність. І якщо ти не вмієш сказати «я не знаю», «я не впевнена», «мені треба більше часу» — згораєш. Я згоріла. У своєму першому британському стартапі я довела себе до нервового зриву.

Від аутсорсу до стартапу: контраст цінностей

Я пройшла:

  • півтора року в українському продукті;
  • чотири з половиною — в аутсорсі;
  • і далі — закордонні стартапи.

Аутсорс був каторгою. Я була фулстеком без тестувальників, без кодревʼю, без процесів. Максимальна швидкість, нуль інженерії. Я не пишу це з образою — це просто реальність.

У стартапах — інше. Навіть якщо дедлайни зриваються (а зриваються часто), навіть якщо процеси є тільки на папері — є культура. Культура діалогу. Культура слухати. Архітектурні рішення обговорюються. І це дратує на початку, бо ти не можеш просто сказати «так буде». Але це змінює тебе.

Ти — не просто кодер

В міжнародних командах ти мусиш бути комплексним спеціалістом. Не тільки писати код, а й аргументувати, комунікувати, доносити. Вміти пояснити кожне рішення, прийняте в коді. І не токсично.

Для мене це був виклик. Бо я — людина, яка вміє в сарказм, виросла на ньому, увібрала за багато років починаючи з універу. Коли я бачу функцію з 21 параметром під час код ревью, мені хочеться ввернути щось дуже не polite. Але треба бути polite. У нормальній культурі кодревʼю — це майже обійми. Тобі скажуть, що щось не так, а ти ще й «дякую» відповідаєш. Це не має бути боляче.

«Я не знаю» — заборонена фраза

В Україні мене вчили не визнавати слабкості. Слова «я не знаю» — це майже табу. А тут — вони життєво необхідні. Інакше ти загрузнеш у тасках, які не можеш тягнути. І так, мене не раз рятувало вміння питати. Але довго вчилася це робити.

Тривожність як «цінність»

Я дуже дотошна. Мені треба знати всі змінні, весь контекст, всю історію задачі. І мої роботодавці це цінують. Кажуть: «Ти уважна до деталей, ми це любимо». Але я знаю — це не увага, це тривожність. І вона спалює мене зсередини.

Вона не дає мені здавати таску, поки не буде 10 тестів. Вона не дає мені зробити драфт. Але в стартапах часто саме це і потрібно: просто зробити, показати, обговорити. Не доводити до ідеалу.

Британська ввічливість ≠ тепло

Британська ментальність — окрема тема. Вічливі, обережні, коректні. Але не плутайте це з теплом. Мене ця холодність сильно била. Мені було складно здружитися, складно довіритися. Вони не пускають у свій емоційний простір. Іноді здається, що в тебе класні стосунки з колегою, а потім ти розумієш — ти нічого про цю людину не знаєш.

Українська репутація і софт скіли

Нам довіряють як технічним фахівцям. Вірять, що ми сильні, швидкі, відповідальні. Але всі знають, що в нас часто проблеми з софт скілами. І дивляться уважно. Дуже уважно.

Я бачила, як моя британська компанія наймала український аутсорс — і через пів року припинила співпрацю. Бо не вкладалися в строки, не виходили на звʼязок, не було прозорості. Мені було соромно. Бо я — частина цієї культури. І я не хочу, щоб нас асоціювали з цим.

Про овертайми і адекватність

У двох із трьох компаній я овертаймила. Безкоштовно. Бо це стартап, бо «треба встигнути». У третій (OpenDialog) — ні. Але там інші проблеми. Вони називали себе стартапом, але при 100+ людей це вже не стартап. І процеси там були важкі, забюрократизовані, хоч і добре задекоровані polite-комунікацією.

There is no mommy here to tuck you in

Коли ти працюєш напряму з міжнародною компанією — ніхто не буде розрулювати замість тебе. Немає ПМа, який піде домовлятись з клієнтом. Немає лідa, який прикриє, коли щось іде не так. Усі комунікації — твоя зона відповідальності.

Тобі незручно з формулюванням таски? Поясни. Тебе просять овертаймити, а ти не можеш? Аргументуй. Хтось переходить межу у спілкуванні? Зупини. Усі питання вирішуються словами — твоїми словами.

Так само і з підвищенням зарплати. Це твоя ініціатива, не компанії. Ніхто не буде «вибивати» з клієнта більше грошей, бо ти гарно попрацював. Ти маєш сам сформулювати свою цінність — у термінах бізнесу. Показати, що твоя робота приносить користь. Пояснити, чому ти хочеш перегляду умов — і чому це обґрунтовано.

Це — доросла позиція. І якщо ти до неї не готовий, міжнародна робота дуже швидко це покаже.

Ключові навички, без яких не вижити

  1. Вміння казати «не знаю», «не встигаю», «не розумію».
  2. Не намагатися тримати абсолютно все під своїм контролем.
  3. Вміння комунікувати так, щоб тебе розуміли — і хотіли слухати.
  4. Вміння не згоріти від довіри і відповідальності.
  5. Здатність бачити контекст, а не тільки свій таск.

Це не стаття з порадами. Це — історія. Мій досвід. Моя тривога, моя увага до деталей, мої злети й фейли. Сподіваюся, вона буде корисною — або хоча б щирою.

— Ляля Сахно, Laravel-розробниця з України

👍ПодобаєтьсяСподобалось6
До обраногоВ обраному1
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Працюю в другому стартапів. Перших два роки на ранньому етапі дуже цікаво і драйвово. Потім це перетворюється на маленьку продуктову компанію де супорт все більше займає часу.

Пані, вам вже в минулих ваших статтях писали, що ваш досвід надзвичайно обмежений.

Коли ти працюєш напряму з міжнародною компанією — ніхто не буде розрулювати замість тебе. Немає ПМа, який піде домовлятись з клієнтом. Немає лідa, який прикриє, коли щось іде не так. Усі комунікації — твоя зона відповідальності.

В тих стартапах де ви працювали не було engineering manager, product manager, team lead, architect, CTO чи staff engineer?
Хоч хтось та й мав б бути)

Аутсорс був каторгою. Я була фулстеком без тестувальників, без кодревʼю, без процесів. Максимальна швидкість, нуль інженерії.

Пишіть не аутсорс, а конкретні компанії, або аутсорс де я працювала, для ваших прямих контрактів ви ж так робите.
Бо це лише ваш досвід якихось веб студій а не укр аутсорсу.

П.с. стаття класна

+1
Піти працювати пхп + фронтенд в «оао рога и копыта» в харкові, де людей 100 працює максимум, та здивуватись, що там «нема інженерії» — це суцільний крінж.

Історії, про які неможливо мовчати.

Взагалі, якщо автор не качає свій бренд, то незрозуміло нащо ці статті.
Далі буде:
«Як я знайшла ще одну роботу»
«Яка кава в міжнародних стартапах найкраща для ларавел девелопера»

Мій досвід з міжнародними стартапами:

1) Не бійтеся туди ходити на співбесіди, вони не такі складні як ви думаєте

2) Я напоролася на те, що я вчасно не зробила push back — в мене (я лідила проект) попросили змінити частину логіки за два тижні до релізу, і я ... погодилася! З неймовірними зусиллями героїчно за 1.5 тижні переколбасили логіку, за 0.5 тижня потестували (мало =() - а як пізніше з’ясувалося, треба було просто зробити push back і сказати «ні, це ми не зробимо, бо по-перше у нас вже реліз на носі, а по-друге чи ви точно впевнені що ця зміна потрібна прям зараз і прям до релізу, чи ми можемо це викотити окремим міні-релізом пізніше»

А з іншого боку чим зайняти і вас і команду тих два тижні? Зарплата ж йде

Ну от це в аутстафінгу «можу копать, можу не копать» зарплата ж все одно йде. А в стартапі повен беклог фіч, і з них треба вибрати саме ті, що принесуть компаніі найбільше профіту. Тобто замість того могли б за 2 тижні зовсім іншу фічу деліверити.

Те саме буде в аутстафінгу, якщо скінчиться бюджет ви підете «на бенч», що в сутності повноцінний еквівалент пошуку нової роботи, співбесіди і т.д. І це тоді, 100% проти грошей нема прийому, їх наявність або нестача абсолютний аргумент. Те саме часто при тому що виййшла низька якість, при цьому люблять звалювати усе не вендора і його міняти. (веслував і там і там — весла абсолютно однакові)
З іншого боку скажете без аргументів скекхолдерам, тобто лицям які приймають — ні !, матемете усю повноту наслідків, як правило вас просто замінять як «токсичну».
Людство для таких випадків придумало системи керування ризиками.
Створюєте і показуете їм матрицю ризиків en.wikipedia.org/wiki/Risk_matrix, щоби наглядно було видно «High probability, High impact». Або окрема борда з ризиками, якщо японскій стиль. Далі на вас вже звалити усіх собак не вийде. На кожен ризик має бути назначені контр міри, та закріплений відповідальний який має відповідні повноваження та кваліфікацію задля реагування на ризики. Створено план дій у разі виникнення першого квадрату із високим рівнем можливості виникнення і суттєвими наслідками.
P.S. В якості аргументу система із матрицею ризиків є стандартом для Пентагона та НАТО, зокрема і в моделі CMM де оцінють можливість підрядника до виконання робіт. en.wikipedia.org/...​Capability_Maturity_Model. Також оцінка і керування ризиками входить до стандартів керування проектами ISO 9000. Але за CMM 80% проектів та компаній знаходяться на рівні 1 керування, тобто хаотичний процесс (ляп-ляп і в продакшн, зі концептуальними змінами без пергляду строків та бюджетів і т.д.). В ідеалі усім цим займається PM, коли технічні спеціалісти своєю справою. Та в стартапах в 99% нема PM-ів, або це невідомо хто, типу внучатої племінниці засновника, без відповідної кваліфікації, тому справа потопаючих — діло рук самих потопаючих.

Не тім лід повинен вирішувати яку фічу копати. Але часто ПМ сам не знає пріоритети.

зайняти тим самим
але в іншому develop branch

без героїзму і суєти, спокійно, розважливо, якісно

Гарна стаття, було цікаво прочитати про ваш досвід

В Україні мене вчили не визнавати слабкості. Слова «я не знаю» — це майже табу.

Ну так, будеш багато не знати, замінять на іншого.

АI по ідеї ніколи не каже «I don’t know», ідеальний робітник?)

Він дасть знати що не знає не використовуючи грубу форму I don’t know

невпевнений, можливо як студент згенерує всі можливі здогадки щоб здати екзамен, так і тут — відповідь має бути — неважливо то досить вірогідно чи маловірогідно

p.s. невпевнений = I don’t know :)

Це правда що в європейських стартапах вищі компенсації ніж в аутсорсі?

Так, буває в кілька разів

Якщо перевести в рейт $ за реальну годину роботи, то той стартап може ще менше платити.

Це треба спробувати, комфорт роботи зовсім інший.
Як правильно підмітила автор, тебе будуть нагружати поки ти не скажеш що забагато.

В основному так!

Підписатись на коментарі