Як створити дизайн в освітньому продукті або Чому сильний візуальний сторітелінг починається з дизайн-концепції

💡 Усі статті, обговорення, новини про дизайн — в одному місці. Приєднуйтесь до Design спільноти!

Привіт! Мене звати Ольга Литвиненко, я Visual Designer-ка в Nibble — освітньому застосунку компанії Headway Inc. Nibble — це продукт із короткими інтерактивними уроками на різні теми: від математики до мистецтва. У контент-команді я працюю над візуальним оформленням уроків гуманітарних курсів.

Щодня ми розповідаємо складні речі простою мовою, а візуальний дизайн допомагає зробити ці історії зрозумілішими, привабливішими й ближчими до користувача. Щоб усе це працювало, на старті роботи над темою ми визначаємо візуальний напрям — і саме тут важливу роль відіграє дизайн-концепція.

У цій статті я розповім, як ми в Nibble підходимо до створення дизайн-концепції, яку роль вона відіграє в продакшені юніту, і чому концепція — це не просто про естетику, а повноцінний інструмент для підсилення сторітелінгу й взаємодії з користувачем.

Створення дизайн-концепції починається з Pre-production Meeting (PPM) — кік-оф зустрічі від райтера-експерта для команди, яка запускає візуальний продакшн нового юніту (юніт це збірка уроків, обʼєднана однією темою). Така зустріч допомагає команді синхронізуватися і зрозуміти вектор руху, адже експерт презентує тему юніту, структуру уроків, ділиться візуальними референсами і аргументує важливість контенту саме зараз — як для продукту, так і для користувачів.

Після цієї зустрічі починається перший етап роботи над дизайн-концепцією — глибоке занурення в тему. Він формує основу для всіх подальших візуальних рішень.

Крок 1. Глибоке занурення — дослідження референсів і розуміння теми

На цьому етапі я працюю над тим, щоб підняти завісу змісту майбутніх уроків, зрозуміти суть, контекст і виділити потенційні візуальні образи. Зазвичай під час PPM ми обговорюємо перші ідеї щодо оформлення, тому основа вже закладена. Щоб сформувати цілісне бачення, я проводжу додатковий пошук — це допомагає знайти неочевидні візуальні рішення і задати потрібний настрій.

Далі — кілька важливих кроків, які допомагають перетворити перші ідеї на цілісну й виразну візуальну концепцію.

• Дослідження теми. Спочатку я вивчаю саму тему уроків — намагаюсь зрозуміти структуру, ключові поняття, досліджую культурний контекст епохи. Який напрям мистецтва активно розвивався, які кольори домінували в одязі та інтерʼєрі, які узори були популярні на тканинах і шпалерах, якими побутовими предметами користувалися — усе це допомагає точніше передати атмосферу, уникнути кліше й додати глибини у візуальні рішення.
• Пошук референсів. Коли ідея вже більш-менш сформульована, я дивлюся приклади того, як конкуренти оформлюють подібну тему, шукаю референси серед робіт інших ілюстраторів. У ході цього процесу ідея сама собою домальовується.
• Створення мудборду. Мудборд — це не просто красива підбірка картинок, а інструмент для узгодження і валідації візуальних рішень. Він допомагає сформувати спільне бачення дизайну в команді, а також слугує візуальним гайдом, що підтримує цілісність концепції на всіх етапах роботи.

Такий підхід на старті — дослідження теми, пошук референсів і створення мудборду — дає міцну основу для візуальних рішень. Він допомагає не просто «оформити» уроки, а візуально підсилити їхню ідею, зробити сторітелінг цілісним для користувача.

Після цього — час переходити до візуальної розробки: від загального настрою до конкретних рішень, які втілюються в палітрі, персонажах та ілюстраціях.

Крок 2. Візуальна розробка — від ідеї до матеріалізації

Тепер настає момент, коли абстрактне бачення набуває конкретики — через кольори, форми та ілюстрації, які зʼявляються на екрані.

Вибір кольорової палітри

Колір — це не просто оформлення, а потужний інструмент впливу на емоції, сприйняття й поведінку користувача. У продуктовій ілюстрації саме палітра формує перше враження, задає настрій і допомагає зробити візуальну мову зрозумілою.

• Щоб скласти палітру, я враховую психологію кольору та результати попереднього дослідження. Якщо тема має історичний контекст — часто орієнтуюсь на кольори епохи. Наприклад, для юніту про Оскара Вайлда взяла насичені темні кольори, золото і бронзу, які були в моді у Вікторіанській Англії кінця ХІХ століття.
• Створюю палітру з акцентними кольорами, щоб уникнути візуальної монотонності.
• Перевіряю палітру в дії — розфарбовую тестову ілюстрацію, щоб переконатися, що кольори добре працюють разом.

Розробка основних візуальних елементів

Коли палітра визначена, переходжу до створення ключових візуальних елементів, які будуть працювати разом як єдина система.

• Нові ілюстрації для уроку я створюю з нуля або адаптую існуючі з бібліотеки — залежно від потреби. Одразу думаю наперед: що може знадобитися в продакшені? Це можуть бути оформлення для цитат, підзаголовків, декоративні елементи для фото, іконки або предмети інтерʼєру, що створюють потрібне оточення в сцені.
• Стежу, щоб усі елементи виглядали як частина єдиної системи — узгоджено між собою й з мудбордом.
• За потреби створюю персонажа на основі шаблону, щоб зберегти візуальну узгодженість між юнітами. Характер додаю через деталі — аксесуари, вираз обличчя, зачіску чи одяг — і завжди враховую, як персонаж працюватиме в анімації.

Наприклад, у юніті про літературний спадок Оскара Вайлда райтерка підібрала кілька реальних фото самого Вайлда, на основі яких я створила персонажа. Я зберегла характерну зачіску та одяг прямо з історичних зображень, щоб передати його впізнаваність.

До цього додала трохи грайливого настрою в позі й виразі обличчя — адже Вайлд був не лише письменником, а й публічним інтелектуалом, який умів зачаровувати аудиторію. Це дозволило зробити персонажа більш живим і близьким до духу самого автора.

Усі візуальні елементи мають не лише добре виглядати, а й виконувати конкретну задачу — пояснювати, акцентувати, вести користувача. Я завжди думаю про те, як із цими елементами буде працювати команда: моушн-дизайнер та райтер. Простіше кажучи, зручність у продакшені — така ж важлива, як і естетика.

Баланс між візуальною привабливістю та функціональністю — ключ до сильного дизайну. Навіть найефектніший елемент не має перевантажувати сцену. Чим простіше, тим краще працює.

Але навіть найпродуманіша концепція потребує перевірки командою. І тут настає етап, коли дизайн стикається з реальністю продакшену.

Крок 3. Узгодження концепції з командою

Навіть найпродуманіша концепція потребує перевірки на практиці. Щоб ідеї справді працювали, важливо провалідувати їх з іншими учасниками команди: райтером та моушн-дизайнером.

Після завершення збору матеріалів для дизайн-концепції я, за потреби, ініціюю зустріч із райтером/-кою та моушн-дизайнером. Разом ми валідуємо ідеї, обговорюємо можливі інтерактиви, вносимо корективи до концепції або візуальних елементів. Іноді цей етап дає поштовх до створення нових візуальних елементів, оптимізації концепту, або допомагає краще підібрати референси під конкретні задачі.

На цьому етапі ми перевіряємо, наскільки ідеї життєздатні в межах реального продакшену. Чи буде зручно адаптувати ілюстрації в анімації? Чи логічно підібрані візуальні елементи? Які інтерактиви підійдуть під структуру уроків та загальний концепт? Це той момент, коли важливо подивитися на концепцію не лише очима дизайнера, а й очима команди, яка з нею працюватиме далі. Саме тому діалог із командою — це не просто формальність, а спосіб зробити концепцію живою і гнучкою.

На завершення я сортую всі матеріали по категоріях і оформлюю фінальний борд — з палітрою, прикладами ілюстративних елементів, персонажем і ключовими візуальними рішеннями. Це фінальна концепція, з якою працюватиме команда продакшену після презентації.

Висновки

Створення дизайн-концепції — це не лише про гарні картинки. Це поетапний процес, у якому важливий кожен крок: від дослідження теми до фінального борду. Добре продумана концепція допомагає команді працювати злагоджено, робить уроки цілісними та підсилює сторітелінг на кожному етапі.

Як дизайнерка, я бачу свою роль у тому, щоб перекладати ідеї в зручну, емоційну й зрозумілу візуальну мову. Це завжди пошук балансу: між свободою і рамками, креативом і функціональністю, деталями та цілим.

І кілька порад, які допомагають мені в роботі над концепцією:

• Не починай з форми — починай з ідеї. Глибоке занурення на старті заощадить час на етапі продакшену.
• Пам’ятай про команду. У концепції має бути зрозуміло не лише «що» ми показуємо, а й «як» з цим працювати.
• Тестуй на собі. Якщо концепція викликає у тебе емоцію — швидше за все, вона спрацює і на користувача.
• Залишай простір для гнучкості. Навіть найкраща ідея може змінитися під впливом реальних задач — і це окей.

Дизайн-концепція — це полотно, а не рамка. Вона не обмежує, а навпаки — дає напрям, у якому дизайн може рухатись упевнено.

Якщо після прочитання цієї статті у тебе є додаткові питання або бажання познайомитись та поговорити про дизайн-концепцію або дизайн-процеси, пиши в коментарях або мені в LinkedIn. Буду рада поспілкуватись!