Незалежність антикорупційних органів. Чому це важливо

Вітаю, мене звати Іван Городиський. Я адвокат, керуючий партнер АО «Дексіс Партнерс».

23 липня 2025 року в Україні набув чинності закон № 4555-IX, положення якого створюють суттєві ризики для незалежності ключових антикорупційних органів — Національного антикорупційного бюро (НАБУ) та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП). Його ухвалення викликало широкий резонанс в суспільстві та серед експертів через занепокоєння щодо можливих наслідків для протидії корупції та європейській інтеграції.

Новий закон суттєво знижує рівень незалежності антикорупційних органів, таких як НАБУ і САП і при цьому розширює повноваження Генерального прокурора. Відтепер Генеральний прокурор самостійно зможе змінювати підслідність справ — передавати розслідування справ про корупцію від НАБУ до інших органів (наприклад до Державного бюро розслідувань (ДБР), якщо вважатиме роботу детективів НАБУ неефективною та вирішувати спори між різними органами правопорядку щодо того, хто з них має розслідувати ті чи інші справи.

Крім того, лише Генпрокурор зможе підписувати підозри топчиновникам, закривати провадження за клопотанням учасників справи та навіть погоджувати угоди зі слідством в рамках розслідувань НАБУ.

Проте цей закон зачіпає не лише НАБУ — він дозволяє призначати прокурорів без конкурсу, в тому числі на посади в Офісі Генпрокурора.

Зміни торкнулися й процесуальних норм: відтепер допускається проведення «невідкладних» обшуків без санкції суду у випадку окремих статей, що на практиці може призвести до зловживань з боку слідчих.

Багато запитань викликає й спосіб прийняття цього закону: спочатку це був невеликй проєкт, покликаний внести зміни до Кримінального процесуального кодексу щодо розслідування правопорушень, пов’язаних зі зникненням осіб безвісти під час війни. А перед другим читанням його просто доповнили правками, щоб зекономити час на внесенні та розгляді окремого законопроєкту і щоб не привертати суспільну увагу.

Як це пояснюють

Головною причиною ухвалення цього законопроєкту декларується «російський слід» в діяльності НАБУ, про який заявило СБУ після обшуків в працівників Бюро в понеділок. Проте ці факти ще мають бути доведені в ході слідства і суду. З інформації, яка стала відомою, це не системна історія.

Зрештою, нещодавно були факти затримань російських агентів і в інших органах правопорядку, що не стало підставою для ініціатив щодо їх повного перезавантаження чи реформування.

Інший аргумент, який лунає, полягає в неефективності роботи НАБУ і САП. Насправді немає результатів по відомих іменах та гучних провадженнях, проте на рахунку цих органів є десятки вироків чиновникам, суддям та іншим причетним до корупції особам. І проблеми існують не тільки в роботі цих інституцій, а й у процесуальному законодавстві, яке дозволяє затягувати розгляд справи.

Проте навіть якщо визнати цю неефективність, то чи таке радикальне обмеження незалежності буде сприяти більш ефективному розслідуванню проваджень за підозрою в корупції?

Інші органи правопорядку, які «конкурують» з НАБУ за корупційні справи і яким можна буде тепер передавати справи з Бюро, теж мають проблеми з незалежністю й ефективністю, а у випадку Бюро економічної безпеки (БЕБ) не можуть завершити конкурс з обрання його керівника і розпочати «перезавантаження».

Розширення повноважень Генерального прокурора є іншим ризиком. Безвідносно до Руслана Кравченка, який тільки починає свою роботу, але це не орган, а посада і наділення однієї особи таким об’ємом повноважень може створити «ефект пляшкового горла», коли функціонування всієї системи залежить лише від однієї людини і її рішень.

І головний виклик — підзвітність влади. В умовах війни це складне питання і суспільство це відчуває. Верховна Рада і Кабінет Міністрів є політично залежними й фактично підконтрольними Офісу президента. Суди, в тому числі Конституційний Суд, мають цілу низку кадрових та інституційних викликів і не здатні ефективно захищати свою незалежність в справах проти політичної влади.

За цих обставин саме антикорупційні органи вважалися одним з останніх елементів системи «стримувань та противаг». Втрата ними незалежності забере чи не останній елемент підзвітності та сконцентрує практично повну владу в руках чинного політичного керівництва.

І суспільство це відчуло на різних рівнях.

В чому проблема

Одразу ж після прийняття закону та його вступу в дію ціла низка публічних експертів, громадських діячів та організацій опублікували свої позиції із його критикою та закликали владу повернути гарантії незалежності антикорупційних органів. Звернення були від абсолютно різних середовищ: Львівського ІТ Кластеру, Асоціації правників України, Американської торговельної палати та інших.

Вони вказують на ризики, які створюють ці зміни в юридичному, політичному та економічному сенсі.

Останній контекст — економічний негативний ефект, є подекуди недооціненим. Відсутність незалежної антикорупційної системи ставить під ризик не лише зростання рівня корупції, а й співпрацю з міжнародними донорами та залучення іноземних інвестицій.

Так, в організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) попередили про те, що атака на антикорупційні органи негативно вплине на оборонні інвестиції в Україну та на фінансування відбудови. Занепокоєння також висловили представники «Великої сімки», Європейського банку реконструкції й розвитку та інші.

Обмеження незалежності НАБУ і САП ставить під загрозу і співпрацю із Міжнародним валютним фондом (МВФ), де це питання є окремим «структурним маяком», від досягнення якого залежить подальша фінансова підтримка України. А в умовах зниження підтримки з боку США МВФ залишається чи не ключовим макроекономічним партнером поруч з Європейським Союзом.

І саме для співпраці з ЄС ці зміни несуть чи не найбільші ризики. Переговори про вступ України в ЄС мали розпочатися з відкриття кластеру «Верховенство права», де міститься багато питань, пов’язаних із боротьбою з корупцією, НАБУ та САП. І цей закон лише ускладнює цю можливість, що різні представники ЄС вже донесли українському керівництву.

А в умовах коли опонентами вступу України вже є Угорщина і Словачинна, створювати додаткові аргументи для них, утруднюючи й так непростий шлях, є щонайменше нераціонально.

Що далі

Після протестів в різних містах України та активних заяв громадянського суспільства Президент України Володимир Зеленський подав до Верховної Ради новий законопроєкт, який має відновити незалежність антикорупційних органів. Проте наразі залишаються невідомими строки його ухвалення, хоча як можливі дати називають найближчі дні або другу половину серпня, після канікул Верховної Ради.

І важливо чи вдасться зібрати голоси у Верховній Раді, яка настільки рішуче підтримала цей закон. Багато депутатів, які є фігурантами антикорупційних розслідувань, можуть бути зацікавленими у зниженні рівня незалежності НАБУ і САП.

Проте це питання не просто особистого інтересу, а суспільного: ухвалення контраверсійного законопроєкту в такий маніпулятивний спосіб без публічного обговорення підриває як внутрішню стабільність, так і ставить під ризик підтримку з боку наших союзників.

А і те, й інше не вартує жодних політичних мотивів і суперечить тому, за що зараз борються Сили Оборони.

Тому зміни, які підривають незалежність антикорупційної системи й створюють інші ризики, мають бути скасовані.

Сподобалась стаття? Підписуйтесь на автора, щоб отримувати сповіщення про нові публікації на пошту.