Miltech потребує інфраструктури: чому Україні життєво необхідні технологічні парки

💡 Усі статті, обговорення, новини про оборонні технології — в одному місці. Приєднуйтесь до DefTech спільноти!

Ми звикли уявляти Кремнієву долину як мекку стартапів та інноваційних технологій. Але насправді вона виросла на державних оборонних замовленнях. Зокрема, з контрактів Агентства передових оборонних дослідницьких проєктів (DARPA), з досліджень для Пентагону, а також із технопарків навколо Стенфорда, MIT, Caltech. Саме так Америка отримала мікросхеми, інтернет, GPS та цілу інноваційну техно екосистему, яка працює на випередження.

В Україні все відбувається навпаки: війна спровокувала стрімке зростання miltech-інновацій, але не створила для них інституційного середовища. Ми маємо талановитих інженерів, амбітні компанії, бойовий запит. Але ми досі не маємо головного — інфраструктури. Без неї масштабування технологій неможливе.

Я кажу це не як теоретик, а як співзасновник miltech-компанії «Генерал Черешня», яка працює в умовах повномасштабної війни. Ми щодня бачимо, як критично важливо бути швидшими за ворога — і в повітрі, і на полі бою, і в інженерній лабораторії.

Miltech не народжується у вакуумі

Компанія «Генерал Черешня» пройшла шлях від ідеї до бойового дрона за лічені місяці. Але якби ми працювали в умовах технопарку — з вільним доступом до випробувальних полігонів, швидкого прототипування, лабораторій, а не умовно в гаражах і складських приміщеннях — цей шлях був би значно коротшим та ефективнішим.

Miltech — це своєрідна боротьба інженерних шкіл, швидкості впровадження інновацій у свої продукти та ефективності ланцюгів постачання для виробництв. Усі успішні miltech- і deeptech-рішення, що ми бачимо на полі бою, народжувалися в умовах постійного обміну ідеями, технологіями й безпосередньо досвідом застосування. Технопарки можуть створити таку екосистему, що дозволить максимально швидко випробовувати й масштабувати успішні рішення.

На сьогодні, ми країна, де інженерні рішення вирішують долі. Як би це жахливо не звучало, проте ми суцільний полігон. Місце де в реальних масштабах та бойових умовах застосовуються технології й техніка. І наші союзники все більше і більше розуміють необхідність включатись в перегони сучасних озброєнь, які кардинально швидко змінюються.

Уже спостерігаємо тенденцію, коли західні компанії та фонди інвестують в українських miltech-виробників, передають свої ударні системи для дронів зі штучним інтелектом чи новітню техніку.

Як це працює у світі

США, Ізраїль, Південна Корея — країни, які перетворили війну або постійну загрозу на драйвер технологічного прориву. Усі вони мають спеціалізовані технопарки, які працюють, зокрема й на армію, і водночас формують експортні технології.

До прикладу в США, Массачусетський технологічний інститут створив цілу екосистему довкола. Кампус MIT щільно інтегрований із сотнями компаній, що ведуть R&D прямо поруч з університетськими лабораторіями. Стенфордський технопарк, на основі однойменного університету, дав старт таким компаніям як HP, Google, Cisco — і ще десяткам компаній, які змінили світ.

Ізраїль також десятиліттями вкладає 15-30% ВВП в армію. На додачу створені спеціальні економічні зони та технопарки, що зокрема працюють й над оборонними технологіями зробили ЦАХАЛ однією з найсучасніших армій світу.

Південна Корея маючи такого ж, як і Україна, божевільного сусіда постійно розвиває свій оборонно-промисловий комплекс. Сеул повністю забезпечує потреби своєї армії, він виготовляє практично всю номенклатуру в тому числі безпілотні авіаційні та космічні комплекси. Зокрема, для цього Адміністрація програми оборонних закупівель при Міноборони Південної Кореї (DAPA) відкрила спеціалізований дослідницький центр для розробки безпілотних космічних апаратів багаторазового використання. Цей центр залучатиме 14 університетів, включно з Корейським аерокосмічним науково-дослідним інститутом, чотири компанії серед яких космічна компанія Hanwha Aerospace Co.

І ключове — у цих прикладах роль держави не була пасивною. Вона стимулювала R&D податковими пільгами, прямими інвестиціями, оборонними контрактами, а головне — стратегічним баченням.

Що потрібно зробити в Україні

1. Ініціювати створення перших спеціалізованих технопарків. Не потрібно починати все з нуля, це можна робити на базі вже наявних університетів. Як приклад можемо навести нашу співпрацю з НаУКМА, де ми допомагаємо розвивати освітній бакалаврський курс «Автоматизація, комп’ютерно-інтегровані технології та робототехніка», що є частиною програми навчання Факультету Інформатики. Тож повинна бути чітка синергія взаємодії: бізнес-наука-держава.
2. Запровадити реальні стимули для R&D-компаній: пільгові кредити, субсидії на обладнання, спрощену сертифікацію та тестування для продукції подвійного призначення. Митні та податкові пільги для сфери ОПК.
3. Інтегрувати державу як великого замовника. Технологічний парк має працювати в тісному контакті з Міноборони, Мінекономіки, Мінцифри, Агенцією оборонних закупівель тощо. Бо без великого замовника інновації не виходять з лабораторій.
4. Інвестиції в людей. Освіта, стипендії для інженерних спеціальностей, залучення українських науковців з-за кордону — усе це має бути частиною національної політики. Ми в «Генерал Черешня» повністю забезпечуємо стипендією кращих студентів бакалаврської програми «Автоматизація, комп’ютерно-інтегровані технології та робототехніка» Києво-Могилянської Академії. Закликаю й інші компанії брати приклад та інвестувати в освіту.
5. Мислити системно. Технопарк — це ціла екосистема, де є місце і для венчурних інвесторів, і для лабораторій, і для стартапів, і для великих виробництв.

Висновок

Війна — це жахлива ціна яку ми платимо. Але якщо вже платимо її, то маємо максимум витиснути з того, що вона дає — можливість збудувати нову технологічну країну. І якщо ми хочемо бути не просто користувачами технологій союзників, а закріпитись як розробники власних, то нам потрібно уже розбудовувати інфраструктуру для цього.

Зараз у нас є унікальний шанс створити нову індустріальну модель для України — не відновлення старого, а створення нового. Війна зробила нас технічно сильнішими, але ми маємо інституційно це закріпити.

Підписуйтеся на WhatsApp-канал DefTech спільноти!